Дещо про укр. військово-морську еміграцію

Модератор: Global Moderators

Аватар користувача
KaiserAdler
Member
Member
 
Повідомлень: 4165
З нами з:
20 червня 2009 12:32
Звідки: Запоріжжя

Дещо про укр. військово-морську еміграцію

Повідомлення KaiserAdler » 08 травня 2014 17:16

Ярослав Тинченко у своїй відомій книжці "Військово-морські сили України" на с. 61, характеризуючи укр. військово-морську еміграцію середини 1930 рр. подає таку інформацію:
"Українські моряки підтримували поміж собою міцні стосунки, але з кожним роком їх ставало дедалі менше. За станом на 1937 рік таких залишилося усього пятеро: генерал-хоружий Володимир Савченко-Більський, підполковник Микола Неклієвич, старший лейтенант Костянтин Мандрика, лейтенант Святослав Шрамченко та ранговий Микита Тименко".


:cry: :Yahoo!: =@

Цей поспішний і помилковий висновок автором було зроблено на підставі статті С. Шрамченка "Рідкий ювілей"(опублікована в журн. "Табор" і "Літ. Черв. Калини"), що була присвячена дню народження ген. Савченка-Більського. Стаття закінчується поздоровленням від українського громадянства, зокрема 4 моряків - Неклієвича, Мандрики, Шрамченка, Тименка. Тинченко чомусь забув додати, що С.-Більського поздоровили також контр-адмірал Свірський (на той час на польській службі) та проф. Лащенко. Це зазначено в цій же статті. Ну ладно, Лащенко це цивільна людина, але чому Тинченком цілий к.-адмірал був проігнорований?...Чи його бодай умовно не можно зарахувати до числа укр. військ.-морськ. еміграції? Тим більше він приязно ставився до українців.

Але навіть із цими урахуваннями по цій статті аж ніяк не можна судити про масштаби укр. воєнно-морської еміграції, яка була ЗНАЧНО І ЗНАЧНО більшою, і яка залишила за собою значний слід в житті укр. еміграції.

Спробуємо визначити приблизне число укр. моряків, що вийшли на еміграцію.

***

У вересні 1921 р., очевидно, не стерпівши тяжкого положення в умовах інтернування, покинув ввірену йому Військово-морську управу капітан 1-го рангу Микола Злобін, за що наказом від 6 вересня 1921 він був виключений зі списків Армії УНР.

В 1922 р. було розформовано останнє формування під українським військово-морським прапором – Збірний Морський Курінь (в цю формацію були зібрані рештки 1-го Флотського півекіпажу та команди бронепотягу «Чорноморець»), який станом на 9 квітня 1921 р. нараховував 10 старшин та 76 підстаршин та матросів. Наведемо прізвища старшин:
-лейтенант Микола Сокальщук
-лейтенант Микола Щербак (+?, після 1936)
-лейтенант Іван Верцінський
-мічман Яків Осканів
-мічман Володимир Литвиненко
-мічман Іван Кисілів,
-мічман Михайло Богацький
-мічманФедір Сербін
-ранговий Михайло Будолатті
-ранговий Юрій Чібіс

Неможливо наразі прослідити за слідами ряду колишніх керівників Української Дніпровської Флотилії 1920 р. (1 лейтенант, 3 мічмана, 6 матросів) та 1-го флотського півекіпажу (2 старших лейтенанти, 1 лейтенант, 3 поручники, 2 мічмана, 2 рангових, 1 кондуктор, 1 бунчужний, 1 капітан торгового флоту та 1 військовий священик).
Лише два мічмани (Осканів та Кисілів) з цього числа знайшлися пізніше в списку Збірного Морського Куреня.

В 1922 р., остаточно втративши сенс свого існування, ліквідується Військово-морська управа Військового міністерства УНР, де на той час ще працювали біля десятка морських офіцерів (нарахував 8, наводжу їх без посад):
-генерал-хорунжий по адміралтейству Володимир Савченко-Більський. (+1955)
-капітан 2 рангу Дмитро Леванда. (+1931)
-корабельний інженер підполковник Микола Неклієвич. (+? після 1938)
-старший лейтенант Костянтин Мандрика. (+?)
-лейтенант Святослав Шрамченко. (+1958)
-мічман Борис Баранів. (+?)
-мічман Яким Христич. (+1971)
-ранговий Микита Тименко (правдоподібно у 1920-21 ще у складі мор. міністерства, +помер після 1937 р.)

Деякі з військових моряків на той час вже служили в чисто сухопутніх армійських формаціях або займали різні урядові дипломатичні та господарчі посади.

Серед них:
-контр-адмірал Михайло Остроградський. (+? 1921? 1923? 1940-і рр.?)
-генерал-хорунжий Вадим Богомолець. (+1936)
-поручник Олександр Коваленко. (+1963)
-сотник Удовиченко-Комаровський. (+1931)
-мічман Павло Енгельман. (+?)
-хорунжий Володимир Лотоцький. (+1937)
-мічман Микола Личик. (+? після 1965)
-поручник Михайло Михайлик. (+1924)
-матрос Степан Письменний. (+1940)
-матрос Кость Стрижій. (+1931? 1932?)

В складі ряду армійських підрозділів знаходилися і колишні старшини 1-го Гуцульського полку морської піхоти:
-підполковник Еміль Гемпель. (+? після 1936)
-сотник Яків Рябокінь (+1935).
-сотник Модест Семирозум. (+? після 1965)
-сотник Володимир Могильницький. (+? після 1936)
-поручник Іван Петренко. (+? після 1936)
-хорунжий Володимир Сікорський.(+? після 1936)

Крім того, ще деінде або ж невизначено де також знаходилися:
-лейтенант Петро Вуків. (+?)
-мічман Борис Остроградський. (+?)
-старший лейтенант Леонід Костарів (+1973).
-мічман Василь Пилишенко (+1989).
-матрос Іван Кондрашів (+1965).
-лейтенант Леонід Кириченко (+?, після 1968)
- сотник Борис Лазаревський (1936)

Отже урахувавши разом все це число разом виходить щонаймеше 150 людей. Думаю, це число при ретельніших дослідах може дійти до 200 людей та навіть більше.

Щодо чисельності укр. військ. еміграції.

Як видно з вищенаведеної інформації, то станом на 1960 р живими залишалися ще щонаймеше 8 колишніх морських старшин та матросів УНР. Так що теза Тинченка не витримує ніякої критики. А в дійсності їх було ще більше, особливо якщо в число укр. військово-морської еміграції зарахувати старшин флоту ВСЮР, що до того знах. на укр. службі. Але тут мова насамперед про тих, хто жив в українських середовищах, тим самим визначивши себе як українця.

Останній ветеран флоту УНР помер 1989 р. - це Пилишенко.

Окремо можна розглянути найважливіші культурницькі здобутки укр. військово-морської еміграції, про що спробую написати пізніше...
Зображення Зображення
"За одну для всіх і вищу од всіх Законну, Маєстатичну і загальну Державну Українську Владу!"
 

Повернутись до Холодна війна (1946-1991)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей

cron