Словничок старогалицького діалекту

[галичанин-скоморох]

А Котляревського, Шевченка та Українку заборонять

А Франка? Стефаника?

запасний варіянт української мови (на випадок, якщо її східний варіянт доконають новітні русифікатори типу каліснічєнка-ківалова)

Хм....
Тобто- якщо "русифікатори типу каліснічєнка-ківалова" зведуть українську мову(якої мене вчили мама(подолянка) і тато(галичанин)- як батьки і як вчителі) до статусу "малороссийского наречия* на Сході, Півночі, Центрі і Півдні України -- Західна Україна перейде(перескочить) на "малоруску", замість того, щоб зберегти УКРАЇНСЬКУ.
Оце буде мовне "міні-ГКЧП"!.
І шифрувати не треба буде!

БОЖЕ, УБЕРЕЖИ ВІД ТАКИХ АЛЬТЕРНАТИВ!

ПС. А де можна знайти цей словник?

[sinitsa]

А-гоу! Борці за "істинну українськість"! Схаменіться!!! Найперший варіант української, з якою я познайомисвся, то абсолютно жахливий суржик, яким розмовляють на "малій батківщині" моїх батьків (Північна Херсонщина). Але люди щиро впевнені, що вони розмовляють українською!!! Про діалекти у нас вже йшлося в іншій темі, і мені здалося, що всі зрештою згодилися, що таки є на білому світі "стандартна українська", яку й слід плекати як державну (вона ж - мова міжнаціонального та "міждіалектного" спілкування). Що не заважає користуватися у побуті місцевою говіркою, попри всі можливі непорозуміння у "міждіалектних стосунках". Черговий родинний "анекдот в тему":
кінець 1960-х, Херсон, студентський гуртожиток, де більшість населення "місцеві" (з сіл з українськими школами), але є й "западенці". Одна з останніх заходить до кімнати й питається ПАТЕЛЬНЮ, на що їй кажуть, що такого у господарстві немає. Незручність ситуації полягала в тому, що СКОВОРІДКА стояла на самому видному місці. "Сторонам непорозуміння" вистачило розуму з*ясувати причини й поржати разом з цього приводу, щоправда, через кілька днів, а не одразу.

[pawchak2]

Крутивус: ”Замість української мови ми переучуємося на малоруско-німецку.”
Уточнення. Значить, попри очевидні великі достоїнства ”Малоруско-нїмецького словника” Желехівського (велика кількість автентичних питомо українських слів, що записані, зрозуміло, в галицькій вимові спеціально розробленою т.зв.”желехівкою”,- до речі, філологи відзначають навіть певний реґрес сучасного українського правопису, що ніяк не внормують, порівняно з цією ”желехівкою”) в назві словника є ця значна вада- ”Малоруско”. Мало б бути- ”Русько (галицько)- німецький словар”, адже ж ми є русини ≠ рос. руские , сиріч рутенці, чи то, як в Грушевського, русини-українці. Зрешта, цей гал.”словар” (=укр. словник=рос. словарь) виданий повністю вже після смерті автора, то цей огріх, напевно, допустили без його волі …

[Krutywus]

Пане pawchak2,
мова стає повністю внормованою і незмінною, тільки тоді, коли помирає.
Живі мови постійно змінюються.
І тут навряд чи випадає говорити про регрес чи прогрес.
Мова є така, яка вона є.
І одна людина, хоч яка розумна, не може витягнути з комори "запасну" мову, як запасні черевики.

[pawchak2]

Крутивусу: 1) ”мова стає повністю внормованою і незмінною, тільки тоді, коли помирає”.
Це що, риторика?... Для прикладу, пруська мова вимерла, так і не залишивши ні свого словника, ні невідома її ґраматика.
2) ”Живі мови постійно змінюються”.
А оце, загалом, правильно. Українська мова, скажу, навіть дуже жива, оскільки ще має… діалекти, до яких багато хто (підозрюю, здебільша ті, що взагалі не полюбляють вчити і чужі мови) відносяться презирливо, але які тим не менш є потужними чинниками розвою мови. Тут є дві крайнощі: пуристи і інтернаціоналісти.
3) ”одна людина, хоч яка розумна, не може витягнути з комори "запасну" мову, як запасні черевики”.
Одна людина (якщо тільки вона не особистість типу Кобзаря Шевченка чи Будителя Шашкевича), звичайно, не може. Тим не менш, українська мова має свого роду ”запасний варіант”- це вповні унормований (як на стан початку ХХ ст.) галицький наддіалект, що є не якийсь там ”старогалицький діалект” !. так склалось по різних причинах. Не знати ще, остаточно, це ”на радість, чи біду”. Зрешта, заспокою панікерів-пуристів укрмови як ”державної”, відмінності не настільки великі, щоб східняк і галичанин не могли розуміти один одного і порозумітись !... Але, вони є і від цього нікуди не дітись, а от коли їх ледь не насильно нівелювати- неминуче виникає реакція спротиву.