Крути

Модератор: Global Moderators

Аватар користувача
Михайло
Member
Member
 
Повідомлень: 2714
З нами з:
20 вересня 2006 17:20
Звідки: Київ

Крути

Повідомлення Михайло » 12 грудня 2006 14:28

Хочу повернутись до бою під Крутами. Є розповідь про цей бій командира, сотника Гончаренка:

http://spilka.webua.org/library/honczarenko.html

В той же час, тиражується альтернативна розповідь про 300 студентів, яких залишили напризволяще.

Запитання до знавців -- що є все ж таки правдою?
 

Аватар користувача
Chestnut
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 6229
З нами з:
22 лютого 2006 15:07
Звідки: Київ-Лондон

Повідомлення Chestnut » 12 грудня 2006 14:33

Питання -- чи випадково кількість студентів співпадає з кількістю спартанців Леоніда в останньому бою під Термопілами?
\"На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмедя молоток, а в другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки.\"
 

Аватар користувача
Михайло
Member
Member
 
Повідомлень: 2714
З нами з:
20 вересня 2006 17:20
Звідки: Київ

Повідомлення Михайло » 12 грудня 2006 14:52

Chestnut написав:Питання -- чи випадково кількість студентів співпадає з кількістю спартанців Леоніда в останньому бою під Термопілами?


Мабуть, що Ви маєте рацію. Хоча реальні втрати за звітом: "Втрати сягали: до 250 юнаків, одна чета (до 30 людей) студентів і 10 старшин" = 290 чоловік, тобто близько 300.
 

Аватар користувача
Грiм
Member
Member
 
Повідомлень: 4193
З нами з:
27 лютого 2006 19:29
Звідки: Київська обл, с. Дмитрівка

Повідомлення Грiм » 12 грудня 2006 16:26

а я гадаю, що озвучене число 300 загиблих, хтось почув хто недочув....а кажуть, що тримало оборону 300 чоловік.
але все одно 600 стало, 300 загинуло - результат невтішний
Ми молодії, хлопці лісовії
Скрізь нам дорога відкрита.
 

Аватар користувача
Михайло
Member
Member
 
Повідомлень: 2714
З нами з:
20 вересня 2006 17:20
Звідки: Київ

Повідомлення Михайло » 12 грудня 2006 16:49

Та звісно, невтішний, але відчуйте різницю -- кинули 300 студентів чортові в зуби, де вони всі загинули, або оборонялось 600 курсантів, плюс 100 студентів, тримали оборону день, втратили половину, а увечері відступили, ще й шлях за собою пошкодили.
Критичний розбір аргументів на користь нового датування Св. Софії: http://www.spadshina.org.ua/File/Sophia2.pdf
 

Аватар користувача
Грiм
Member
Member
 
Повідомлень: 4193
З нами з:
27 лютого 2006 19:29
Звідки: Київська обл, с. Дмитрівка

Повідомлення Грiм » 12 грудня 2006 17:01

так і у Тиктора щось подібне написане(про 4 сотні).
це така фотма національного мазахизму...от ми бідні нещасні...
Ми молодії, хлопці лісовії
Скрізь нам дорога відкрита.
 

Аватар користувача
Михайло
Member
Member
 
Повідомлень: 2714
З нами з:
20 вересня 2006 17:20
Звідки: Київ

Повідомлення Михайло » 12 грудня 2006 17:12

Мені ще таке цікаво. Сотник Гончаренко пише:

28 січня 1918 р. на ст.Бровари я здав уже релятивний звіт Симонові Петлюрі в присутності його начальника штабу сотника (нині ґенерала-хорунжого) Удовиченка Олександра.

Тобто, Удовиченко чув цю версію бою. Разом з тим, у своїй книжці він пише:

Київська молодь, переважно учні середніх шкіл 14-17 років, захоплені гарячим національним почуттям, не були байдужими до подій, що розгорталися як на фронті, так і в самому Києві. Цю молодь тягнуло до активних дій. Її тягнуло на поле бою, бо тільки там вона могла виявити свій патріотичний запал. Ось з цієї молоді й було сформовано Студентський Курінь у складі до 200 юнаків. Цьому Куреневі доручено було нести охорону Педагогічного Музею, де відбувалися засідання Української Центральної Ради, та охорону інших державних установ. Муштрова підготовка цього Куреня була примітивна, а щодо бойової — то майже ніякої.

На бій проти червоної орди, на захист рідного Києва ці молоді герої відважно вирушили на фронт у напрямку на Бахмач. На станції Крути вони зайняли позиції. В глибокому снігу, при 15-ступневім морозі, у своїх легких шкільних шинелях залягли вони в лаву. Назустріч їм посунули лави московського війська до 3000 - 4000 бійців. Досвідчені бійці Червоної Армії, що пройшли школу великої війни, при допомозі кількох бронепотягів розпочали бій з юнаками. Тримаючи рушниці в замерзлих недосвідчених руках, ці діти зустріли ворога рясним вогнем. П'ять годин безперестанку Студентський Курінь стримував червоні лави, перебуваючи під градом куль та гранат. Багато з них полягло забитими, поранені без допомоги конали. Ніхто з них не думав покидати позиції й відступати. Лише справді молоді патріоти, перейняті щирою юнацькою любов'ю до Батьківщини, горді тої ролі, яка їм випала, могли продовжувати бій у таких обставинах. Ворог наблизився й побачив, які має перед собою сили. Підбадьорений своєю чисельною перевагою, він кинувся в атаку з криком “ура”. Стомлені юнаки відповіли: “Слава!”. Розігрався останній акт крутянської трагедії. Московські багнети безжалісно кололи груди юнаків, розбивали їхні голови прикладами рушниць, добивали поранених. Бій скінчився. Жодного полоненого ворог не взяв. З 200 юнаків лише кілька випадково врятувалися. Це сталося 29 січня 1918 року. Геройська боротьба Студентського Куреня під Крутами увійшла як золота сторінка в історію українського народу. Ця легендарна смерть української молоді показала, що воля українського народу до свого визволення є тверда, непереможна.

Отже, після загибелі Студентського Куреня і всієї Бахмацької групи війська Гайдамацький Кіш зайняв позицію біля станції Бобрик.


То як це пояснити? Генерал все забув? Чому він пише про загибіль Бахмацької групи, якщо в його присутності Гончаренко доповідав про те, що половина цієї групи вціліла?
Критичний розбір аргументів на користь нового датування Св. Софії: http://www.spadshina.org.ua/File/Sophia2.pdf
 

Аватар користувача
Михайло
Member
Member
 
Повідомлень: 2714
З нами з:
20 вересня 2006 17:20
Звідки: Київ

Повідомлення Михайло » 30 травня 2007 19:07

А про Крути в CD-довіднику з історії Києва 1917-2000 рр. написано таке:

ТРАГЕДІЯ КРУТ: МІФ І РЕАЛІЇ
16 (29) січня 1918


Бій біля залізничної станції Крути (між Бахмачем та Ніжином) під час наступу на Київ більшовицьких військ з Росії.

Довгі роки бій під Крутами залишався невідомою сторінкою історії. Розповіді про нього скоріше нагадували міф: проти багатотисячного більшовицького війська український уряд безжально кинув необстріляну молодь - студентів та гімназистів. Вони хоробро бились, але усі потрапили до рук ворога і після жорстоких катувань були розстріляні. Документи та свідчення очевидців сьогодні дозволяють відтворити реальну картину події.

Неоголошена війна радянської Росії проти УНР розпочалась з середини грудня 1917 р. Її метою було встановлення в Україні більшовицької влади. Загони революційних військ з Росії протягом 3-4 тижнів встановили радянську владу у Харківській, Катеринославській і Полтавській губерніях. На черзі був Київ. Наступ на місто червоні війська вели двома групами: перша йшла по залізниці Харків-Полтава-Київ, друга просувалась у напрямку Курськ-Бахмач-Київ. Загальне командування здійснював Михайло Муравйов. Більшовицьке угрупування, яке наближалось до Бахмача, нараховувало до 6 тис. чол., мало кулемети і артилерію.

Для охорони кордонів України з півночі на станції Бахмач з середини грудня 1917 р. перебував український гарнізон у складі чотирьох сотень (старших курсів) 1-ї Київської юнацької (юнкерської) школи ім. Богдана Хмельницького. 14(27) січня 1918 р. до них прибуло підкріплення - 1-ша сотня (115-130 чол.) новоствореного Студентського куреня, складена з добровольців - студентів університету та гімназистів старших класів українських гімназій. Загальний склад українських сил був таким: близько 500 юнкерів, озброєних рушницями нового зразку, студентська сотня, 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд (артилерійська гармата на залізничній платформі). Командир - сотник Аверкій Гончаренко та 20 старшин. Під час бою до них приєднались 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва. Отже разом - близько 700 чол.
Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому настроєних робітників, А.Гончаренко наказав відступити до станції Крути. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від станції, були непогано підготовлені до оборони. На правому фланзі вони мали штучну перешкоду - насип залізничної колії, на лівому - споруджені окопи. Студентський курінь був поділений на чотири чоти (взводи) по 28-30 чол. Три з них зайняли оборони в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві.

Похмурим ранком 16(29) січня біля 9 години розпочався наступ. Перші атаки більшовиків виявились невдалими, юнкери на правому фланзі під прикриттям насипу стріляли досить влучно. Допомагав обороні бронепоїзд під командою сотника Семена Лощенка, який виїздив у тил наступаючому ворогові і вів вогонь з гармати. Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики уперто просувались вперед. Їх гарматна батарея, що до часу стріляла не досить вдало, зосередила вогонь по українських позиціях. Бій тривав більше 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких понесли значні втрати. Почали виходити з ладу кулемети, кінчалися набої, довелось відправити бронепоїзд за боєприпасами. В цей час до більшовиків підійшло очікуване підкріплення - 1-й Петроградський загін та бронепоїзд. Командир А.Гончаренко віддав наказ відходити до ешелону, який чекав у 2-3 км від Крут.
Критичний розбір аргументів на користь нового датування Св. Софії: http://www.spadshina.org.ua/File/Sophia2.pdf
 

Аватар користувача
Михайло
Member
Member
 
Повідомлень: 2714
З нами з:
20 вересня 2006 17:20
Звідки: Київ

Повідомлення Михайло » 30 травня 2007 19:08

Юнкери відступали під прикриттям насипу, в студентів і спереду і позаду була відкрита місцевість. Тому командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати. Вона виявилась невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня понесла втрати, загинув і Омельченко. Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Коли близько 17 години зібрались усі підрозділи, з'ясувалося, що не вистачає однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції. Відступаючи в сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на стацію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. У полон потрапили і 7 студентів, поранених під час багнетної атаки. Поранених відправили до Харкова.

Більшовицький командуючий Павло Єгоров втратив рівновагу, коли узнав, що втрати склали не менше 300 чол. Щоби якось їх компенсувати, він наказав розстріляти полонених. Надвечір студентів та гімназистів вивели на двір станції Крути, перед смертю вони співали “Ще не вмерла Україна”. Розстріл під Крутами виявився одним з перших (якщо не першим) випадком розправи над полоненими в роки революції та Громадянської війни. Загальні втрати студентської сотні в бою під Крутами склали приблизно 80 чол.: 27 розстріляних, 10-12 вбитих у бою, 35-40 поранених, 7 полонених. Розбираючи за собою залізничну колію, захисники Крут прибули на станцію Бобрик, де поступили під команду Симона Петлюри. Рештки студентської сотні були відправлені до Києва.

Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацького кошу Слобідської України на чолі з С.Петлюрою. Але в ніч на 16(29) січня 1918 р. стало відомо про початок більшовицького січневого повстання у Києві і довелося знімати війська з фронту.

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. За рішенням Центральної Ради 19 березня 1918 р. тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва та урочисто поховано на Аскольдовій могилі. Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави. У 1998 р. на місті бою біля станції Крути та на Аскольдовій могилі встановлено пам'ятні знаки.

Олена Бойко

Література: Тинченко Ярослав. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 - березень 1918). - Київ-Львів, 1996. - С. 174-182.
Критичний розбір аргументів на користь нового датування Св. Софії: http://www.spadshina.org.ua/File/Sophia2.pdf
 

Аватар користувача
Supergrey
Member
Member
 
Повідомлень: 169
З нами з:
22 липня 2006 13:03
Звідки: Ukraine

Повідомлення Supergrey » 01 червня 2007 21:37

Михайло написав:Та звісно, невтішний, але відчуйте різницю -- кинули 300 студентів чортові в зуби, де вони всі загинули, або оборонялось 600 курсантів, плюс 100 студентів, тримали оборону день, втратили половину, а увечері відступили, ще й шлях за собою пошкодили.

а 1-й Мінський бронепоїзд по "пошкодженому" шляху зранку пішов на Ніжин звідки назустріч по тому ж "пошкодженому" шляху направили ешелон з замкнутими у вагонах фронтовиками з Румунського фронту, яких українськи вояки пограбували у Ніжині (про цей випадок у наказі Муравьова також ьзгадувалося)
Lupus in fabula
 

Аватар користувача
Supergrey
Member
Member
 
Повідомлень: 169
З нами з:
22 липня 2006 13:03
Звідки: Ukraine

Повідомлення Supergrey » 01 червня 2007 21:42

[quote=]Розстріл під Крутами виявився одним з перших (якщо не першим) випадком розправи над полоненими в роки революції та Громадянської війни.[/quote]
не відповідає дійсності
Lupus in fabula
 

Аватар користувача
Гриціан
Member
Member
 
Повідомлень: 3351
З нами з:
12 квітня 2006 19:43
Звідки: Зеленьки- Гарносільськ на Лимані

Повідомлення Гриціан » 01 червня 2007 23:43

Михайло написав:Київська молодь, переважно учні середніх шкіл 14-17 років

Яйла треба за таке панам отаманам відривати без наркозу і одне другому згодовувати. Патрійоти йо...ні :evil:
Михайло написав:Тримаючи рушниці в замерзлих недосвідчених руках, ці діти зустріли ворога рясним вогнем.

Поет недороблений. Звичайно-ж що неосвідченими -- у більшості ледве був один день військового вишколу. В нас полковника одного під трибунал віддали, за те що прогледів формування піхотного взводу з самих рекрутів. Так в тих 3 місяці муштри хоч було. Як кажуть брати баварці: zum kotzen! :bad:
Я сам собі Петлюра!
 

Аватар користувача
Михайло
Member
Member
 
Повідомлень: 2714
З нами з:
20 вересня 2006 17:20
Звідки: Київ

Повідомлення Михайло » 04 червня 2007 13:51

Supergrey написав:яких українськи вояки пограбували у Ніжині


тут таке питання: українські вояки -- це недобитки з-під Крутів чи ще хтось там був?
Критичний розбір аргументів на користь нового датування Св. Софії: http://www.spadshina.org.ua/File/Sophia2.pdf
 

Аватар користувача
Михайло
Member
Member
 
Повідомлень: 2714
З нами з:
20 вересня 2006 17:20
Звідки: Київ

Повідомлення Михайло » 04 червня 2007 13:55

Гриціан написав:Поет недороблений.


давайте не будемо.

по-перше, автор цитованого Вами тексту (Удовиченко) не винен у цій ситуації.
по-друге, сам текст писався як конспект Визвольних змагань для "чайників" з Європи -- тому, мабуть, і патетика (я її в принципі теж не люблю).
Критичний розбір аргументів на користь нового датування Св. Софії: http://www.spadshina.org.ua/File/Sophia2.pdf
 

Аватар користувача
Михайло
Member
Member
 
Повідомлень: 2714
З нами з:
20 вересня 2006 17:20
Звідки: Київ

Повідомлення Михайло » 04 червня 2007 13:56

Supergrey написав:1-й Мінський бронепоїзд по "пошкодженому" шляху зранку пішов на Ніжин


тобто, Ви стверджуєте, що шляхів насправді не розбирали, чи більшовики наладнали їх за ніч?
Критичний розбір аргументів на користь нового датування Св. Софії: http://www.spadshina.org.ua/File/Sophia2.pdf
 

Далі

Повернутись до WWI та Перші визвольні змагання (1914-1922)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей