Terra Incognita

[Lyho]

Кожний том відкривається докладним нарисом репресій, що їх здійснювали радянські каральні органи у даній місцевості починаючи з 1918 р. і закінчюючи 1991-м. Всі нариси пишуться винятково на підставі архівних джерел. Отож, у цій серії можна зібрати багато надзвичайно цікавої та змістовної інформації з даної теми. Адже там не тільки простежується ліквідація \"бандформувань\" у 1920-і роки, а ще й подається докладна інформація про репресії учасників повстанського руху у 1930-і роки.

То невже можна плекати надію на появу якоїсь глобальної статистики злочинів комуністичної влади на Україні??

[Тинченко]

Однако интерпретировать одни и те-же факты можно диаметрально противоположно. Не так-ли? В советские времена тоже издавались подобные труды, только акцент делался на ином.

Я просто за публікацію фактів. І переважно цим і займаюсь

Согласен, но есть и иные источники информации,не только архивы КГБ-СБУ.

Які?

Довольно разрозненной...

Одне джерело я Вам навів. Коли черговий раз буду переглядати свої папки з записами -- складу список всіх згадок, які я за останні 16 років знайшов в архівах. Але це не скоро....

А именно?

Наприклад, у заклику Золотоноського ревкому у січні 1919 р., коли вони спільно з Зеленим підняли повстання проти Директорії.

Из протоколов допросов?

Поделитись пожалуйста с нами этой информацией..

Саме протоколи допитів. Днями поділюсь (папки, виписки...

Во-первых Вы писали ранее, что Ангел- он же Грудницкий. Теперь допускаете, согласно статье, что его реальная фамилия- Ангел. На чём стоит Р.Коваль,кстати. Так в каком случае можно Вам доверять? В первом или во вторм? Или может-в третьем?

Я припускав лише, що згаданий Євген міг бути молодшим братом Ангела (грудницького). Що ж до племінниці -- вона згадує про якусь зміну прізвищ. Могла щось наплутати. Або, може, вона взагалі нічого спільного з цим Ангелом не має. А взагалі я за багато надивився на всяких "родичів" та нащадків". Стільки всяких кумедних історій знаю Тому свідчення "родичів", як і свідчення "очевидців" я схильний ділити на 10. Щонайменше. Знаєте, наприклад, скільки з`явилося на сучасній ст. Крути свідків бою та тих подій? Не повірите. Мені показували вже чотирьох

А во-вторых, Вам прекрасно известны биографии десятков-сотен молодых людей, командовавшими "дядьками-фронтовиками". Например, Юрко Тютюнник, братья Чучупаки, Я.Шепель, Ю.Мордалевич или к примеру Н. Щорс, В. Примаков, Ю.Коцюбинский, И.Дубинский и т.д.

Не треба валити все до купи. Бо, якщо почати розбиратися детально, то вийде, що половина названих персонажів ніякою мірою не зможуть служити прикладами.

Вы точно указываете название книги или имеется в виду "Антисемитизм и погромы на Украине 1917–1918 гг.: (К истории украинско-еврейских отношений)" Ильи Чериковера, Берлин, 1923?

Звичайно, ні. Я не згадаю на пам`ять точну назву цього фотоальбому, але, оскільки ОКО викладав з нього низку фото, то, напевно -- він підкаже точно.

Про факты из биографии Александра(Омельки)Грудницкого некоторые данные есть в книге "Бунт и смирение атамана Мордалевича" написанной на архивных данных одним из высокопоставленных сотрудников КГБ.

Ви впевнені??????????????????? Особисто я познайомився з автором цієї книжки у 1995 р., коли він був заступником головного редактора такої собі газети "Час-Time", що створювалася за ініціативи В.Чорновола. Я, правда, не беруся стверджувати про будь-яке його співробітництво (бо, чесно -- не знаю та не цікавився), але про "вископостлавеного сотрудника КГБ" -- це точно щось з розряду фантастики.

Так-же в материалах "Литературной газеты" 1989 год материалы про комбрига Богунского.

Тіпа, іменем якого було названо Богунський полк? Пам`ятаю цю публікацію Ці вже мені "родичі"!!!!

Просьба к Ярославу Тинченко так-же проинтерпретировать приведённые фотографии атамана Струка и те вопросы из его биографии которые были поставлены. Например про его заключение в двадцатые годы в УССР и дальнейшую судьбу.

В "Літопису Червоної Калини" наводилося справжнє фото Струка. Пошукаю -- десь в мене було на компі.

Кстати, на мой взгляд, наиболее комплексно(и максимально беспристрастно-объективно) вопрос повстанчества и партизанского движения в 18-23 годах был раскрыт именно благодаря работам Савченко

Як це можна зробити, не відвідавши жодного архіву? Здогадуюсь... Наприклад, старанно "обідравши" книжки того ж Р. Коваля. Нічого поганого не хочу сказати про Савченка. Але він не дослідник. Він -- популяризатор.

То невже можна плекати надію на появу якоїсь глобальної статистики злочинів комуністичної влади на Україні??

Угу. Особисто я ретельно обробляю кожний том серії, в тому числі -- і на цей предмет

[Тинченко]

Знайшов Струка з \"ЛЧК\"!

[Lyho]

То невже можна плекати надію на появу якоїсь глобальної статистики злочинів комуністичної влади на Україні??

Угу. Особисто я ретельно обробляю кожний том серії, в тому числі -- і на цей предмет

Ну то успіхів в роботі. Потрібна справа.

[IT]

У Антонова-Овсеєнка читаємо:
(с.328): Председателем ревкома г. Золотоноши состоит Грудницкий, бывший народный учитель. Во время гетманской власти Грудницкий вел агитацию против гетмана. При Директории он объявил себя комендантом г. Золотоноши, хотя назначения на эту должность не получал. Когда положение Директории ухудшилось, Грудницкий вел агитацию за советскую власть. После прихода советских войск он, по слухам, агитировал уже против советской власти. Грудницкий — личность известная в своем районе. Он захватил в свои руки всю местную гражданскую власть, пытался даже подчинить своей компетенции уездный Военком и не считает нужным представлять отчета не только о своей деятельности, но и денежного.

(с.329): После свержения гетмана в Переяславе наступило засилие украинских эсеров. В Ревкоме, созданном на паритетных началах с коммунистами, председателем состоял эсер Орловский (рекомендованный из Золотоноши, где образовался “Совет народных комиссаров” во главе с Грудницким), однако при содействии инструктора из Полтавы был организован совет, куда в большинстве прошли коммунисты (в состав горисполкома вошли 9 коммунистов и 4 украинских эсера). На место Орловского из Полтавы был прислан т. Фиксель. Общее собрание “красной охоронной сотни” представило в совет заявление, что не желает иметь комиссаром еврея.
5 марта в Переяслав прибыл из Канева Золотоношский полк; комполка Лопаткин объявил 9 марта военную диктатуру и потребовал представлять ему на утверждение все постановления исполкома как “жидовского” (в горисполоме из 13 членов — три еврея). Заседавший в то время уездный съезд советов прошел “под сильным антисемитским настроением, созданным Лопаткиным” и не без помощи украинских эсеров. На съезде находился и Грудницкий. Лопаткин передал власть уездному исполкому, выбранному съездом (председателем чрезвычайки был эсер). Постепенно коммунисты проникли в 3олотоношский полк. Но Лопаткин, наряду с резолюцией о создании комячейки, провел резолюцию: “полк стоит на той же платформе, что и Зеленый, и выносит протест против “Киевского коммуниста” о Зеленом.

(с.334): С ревкомом в Триполье, состоящем из 11 человек (из которых 7 называют себя коммунистами, 2 левых эсера и 2 незалежники), связаны: 1) Волошин и Соколовский (их явка на 1-й просеке в Святошино), действующие в Радомысльском уезде, 2) Ангелов (Ангел) и ревком (в Нежине) — на Черниговщине, 3) Пасько—в Миргородском уезде и 4) Карпинский — Васильков, около 3000 гетманцев из Кагарлыка (Киев, губ.), снюхались с Зеленым и пытаются пройти на Канев, Мироновку, Цветково. В ревкоме был также посланец от Григорьева, который передал слова последнего: “Работайте. Я возьму Одессу, а потом пойду с вами”.
В контакте с этим ревкомом работает редактор “Народной воли” Снежко (Елько). От Грудницкого посылалась делегация к Петлюре, которая заявила последнему: “Выскажись за советскую власть, тогда пойдем с тобой”. В Кагарлыке у Зеленого 2000 штыков и 14 пулеметов. Под его влиянием находятся Черняхов, Стретовка, Триполье, Кагарлык и наполовину Ржищев.

(с.335): Заведующий информационным отделом Совнаркома т. Кулик впоследствии (17 апреля) подтверждал:
“В Каневе организовался новый совнарком из элементов, близких к незалежникам. Председатель совнаркома — Александр Грудницкий, наркомвнудел — Евтушенко, наркомвоен — Зеленый, главком Богунский. Последний коммунист, и вошел в совнарком с целью взорвать его изнутри. Пока ему удалось уже разоружить 3000 зеленовцев, стоящих (если не ошибаюсь) в Тараще. В Зо-лотоноше, где раньше был Грудницкий, теперь все уже спокойно. “Совнарком”, говорят, рассеялся по провинции”.

(с.335): Между тем Золотоношский исполком, избавившись от Грудницкого, торжественно заявил:
“Золотоношский исполком с представителями войсковых частей, расположенных в г. Золотоноше, обсудивши общее политическое положение на Украине в связи с авантюрами Зеленого и подобных ему, а также положение в Золотоношском уезде, в связи с изменническими поступками членов исполкома Грудницкого, Янчук, Евтушенко, на свой риск принявших участие в ярой авантюре, постановили заверить центральное правительство Украины в том, что Золотоношский уезд и войска остаются верными ему и готовыми реальной силой поддержать его в борьбе с авантюристами, пытающимися разъединить единый революционный фронт пролетариата; считают членов исполкома, принявших участие в этой авантюре, изменниками делу революции и исключают их из состава исполкома. 9/1V”.

(с.337): К вечеру 31 марта начдив 3 сообщал:
“Группы банд в Максимовке, Мартыновке и Ивангороде сегодня разоружены и производятся аресты. Курень “Смерти”, под предводительством Ангела, отошел от Ивангорода на Махновку, которую окружают наши отряды с трех сторон: от Ивангорода, от Плисок и от Круты. Курень Шакера занял Вересочь. Против него действует отряд на Плиски. По показаниям пленного, Шакера мобилизовал в Великом Загоровке 50. Мобилизация проходит под угрозой расстрела. У Шакера 4 сотни, 2 пулемета. Приезжал за неделю и приказывал быть готовым к призыву на определенное число”.
Сведения о численности банд в Черниговщине были курьезно противоречивы: кто доносил о 20000 бандитов, наштаукр о 2000 (под начальством “полковника генштаба” Ангела, Голубя и Крапивянского); разведка 3-й стрелковой дивизии — всего о нескольких сотнях (200 конных, 100 пеших, 2—4 пулемета). Вследствие растерянности штаба 3-й стрелковой дивизии и ее небое-способности, банда успела несколько оформиться и вооружиться (частями 3-й дивизии потеряны по официальным донесениям 2 пулемета).

То які висновки щодо Персони \"Грудницький\"-\"Ангел\"? І ще одне: прізвище Крапив'янського требя пов'язувати з іменем Андрій?

[IT]

А взагалі я за багато надивився на всяких "родичів" та нащадків".

Ну, то я теж такий Додаю фото з альбома.

[Тинченко]

Почав переглядати свої виписки по справі \"підготовки антирадянського повстання\" у Контопському секторі у 1930 році. По цій справіі було розстріляно кілька сотень людей (справа стала частиною справи \"антирадянської офіцерської змови \"Весна\"). За цією справою заарештували практично всіх, хто мав відношення Куріня \"Смерті\". Поміж іншим, майже всі заарештовані учасники куреня стверджували, що проти радянським військ вони не воювали, і навпаки -- було роззброєні у грудні 1918 р. підрозділами Чорноморського коша за відмову йти на фронт (все ж, згідно документів ДАУНР цей курінь трохи повоював з рад. військами). З іншого боку, більшість колишніх ангелівців у 1919 р. брали участь у Шакерівському повстанні проти радянської влади.

Доки що знайшов лише одну цікаву згадку. Один з учасників куреня на допиті засвідчив, що підтримує стосунки з рідною сестрою отамана Ангела Ангел Антониною Петрівною, яка є заміжем за колишнім військовим урядовцем, що також був у Курені -- Григорієм Івановичем Ткаченком. Мешкають у м. Гола Пристань Херсонської губернії.
Про роботу Ангела в Баку інженером на нафтопереробному заводі. Якщо я не помиляюся, ці дані я започизив з документів агентурної розробки по ангелівцям, які, з одного боку -- є майже 100%-точними, але з іншого -- в силу того, що вони агентурні, вони офіційно не можуть видаватися дослідникам на руки. Отож, мені вони дісталися випадково, і зробити на них пряме посилання я не міг через цю саму законодавчу казуїстику.
Буду шукати далі...

Про спогади В.Антонова-Овсєєнка. Він там сам часто плутає. Хоч особливих протиріч я не бачу. Наприклад, повстання навесні 1919 р. очолював вже не Ангел, а Шакера.
Щодо повідомлень Наштаукра. Там працювали офіцери-перевертні, які потім перебігли на бік білих і написали докладну доповідь про те, як вони дурили Подвойського та Анотнова-Овсєєнка -- навмисно роздмухуючи інформацію про всякі \"повстання\", вигадуючи різних отаманіва та дурячи радянське керівництво. Мета -- відтягнути як можна більше червоних сил з зовнішнього фронту на внутрішній.

[IT]

Один з учасників куреня на допиті засвідчив, що підтримує стосунки з рідною сестрою отамана Ангела - Ангел Антониною Петрівною...

Виглядає на те, що Ангел - це зовсім не Грудницький?

Щодо повідомлень Наштаукра. Там працювали офіцери-перевертні, які потім перебігли на бік білих і написали докладну доповідь про те, як вони дурили Подвойського та Анотнова-Овсєєнка - навмисно роздмухуючи інформацію про всякі \"повстання\", вигадуючи різних отаманіва та дурячи радянське керівництво.

Знаю тільки про Маріюшкіна Олексія Лазаровича, але то вже було пізніше - в серпні місяці. Назвіть прізвища \"перевертнів\" - дуже, дуже цікаво!

Відносно повстання на Чернігівщині в березні-травні, то цікавий той факт, що воно відбулося менш ніж через пів-року, як звідти \"пішли в похід\" богунці й таращанці. Саме комісару Давиду Шафранському довелося придушувати осередки. Знову зацитую Антонова-Овсієнка:

(с.336) О принятых мерах Глаголев сообщил (28 марта): «557 лк. Положение восстания обрисовывается так: в Гомеле находятся три полка с четырьмя орудиями, в районе Ичня—Круты до двенадцати тысяч плюс корпус вооруженных — сведение это считаю совершенно невероятным. Командование всеми отрядами желдоробороны, действующими против Гомеля, возложено на члена ревсовета Запармии Пыжева, причем на к-ра 23 желдорполка Бесарабского возложено руководство направления Брянск—Гомель. Сведения о наших силах, действующих в том направлении: пока небольшой отряд, который попутно ликвидировал восстание в районе Сновской, отряд усиливается батальоном, двумя пулеметами из Харькова. От Круты—Бахмача—Ични повстанцы теснятся внутрь этого треугольника частями 55 желдорполка; в Ичне двадцатый полк». Не удовлетворившись принятыми мерами, командукр передал командование по обороне от банд Черниговщины т. Шафранскому, комиссару 1-й дивизии (он сам черниговец).

А це - з директив:

ДОКЛАД ГЛАВНОГО КОМАНДОВАНИЯ В. И. ЛЕНИНУ О МЕРАХ ПО УКРЕПЛЕНИЮ ФРОНТОВ
N2146/оп, Серпухов 7 мая 1919 г.
«Восстание северо-восточнее Киева, по-видимому, разрастается, и для подавления этого восстания пришлось послать расположенную в Черниговской губернии 3 дивизию из состава штатных формирований..., вследствие чего части этой дивизии не могут быть своевременно переброшены в направлении Донецкого бассейна, где они в настоящее время чрезвычайно необходимы. Восстание северо-восточнее Киева, по-видимому, является вполне организованным, оно длится уже давно, и, по донесениям Антонова, у мятежников имеется 8 орудий, вероятно, их имеется гораздо больше. Число восставших неизвестно, подавить же это восстание до сих пор не удается».

[Тинченко]

Знаю тільки про Маріюшкіна Олексія Лазаровича, але то вже було пізніше - в серпні місяці. Назвіть прізвища "перевертнів" - дуже, дуже цікаво!

Понад 70 офіцерів генштабу, що перебували на обліку Українського радянського уряду, були репресовані за звинуваченням у зраді (наприклад, начштабу 12-ї армії Давидов), або перейшли на бік ворога. Це не я вигадав. Це ще О.Г. Кавтарадзе у своїй роботі 1989 р. підрахував. А доповіді кількох з них про шкідництво в українських радянських штабах публікувалися в одному з випусків "Белого Архива" (видання полковника гештабу Лисового) у 1920-і рр.

Про одного з таких офіцерів я порівняно нещодавно робив "попсову" статтю. Вона є в неті (скорочений її варіант):
http://old.kv.com.ua/index.php?rub=53&number_old=3593

[IT]

Понад 70 офіцерів генштабу, що перебували на обліку Українського радянського уряду, були репресовані за звинуваченням у зраді (наприклад, начштабу 12-ї армії Давидов)...

Відчуваю, що розмова відхиляється від теми повстанських ватажків, проте... Кутирева Гаврилу на посаді начштабу 12-ї армії знаю, його справу ще Політбюро розглядало, а Давидова - ні. Якісь дати (коли обіймав посаду), ім'я та по-батькові, щоб тут не захаращувати форум?

Про одного з таких офіцерів я порівняно нещодавно робив "попсову" статтю. Вона є в неті (скорочений її варіант):
http://old.kv.com.ua/index.php?rub=53&number_old=3593

Нехай "попсова", але гарнюня вийшла! Може, хоча б дітям буде цікаво? Все ж - історія.
P.S.

Код: Виділити все

Многие деятели российской эмиграции "первой послереволюционной волны", имевшие личные библиотеки, собирали исторические труды, воспоминания, документы, освещающие вопросы первой мировой войны, революции, белого движения. Яркими примерами таких книжных собраний были коллекции генералов А.И. Деникина, П.Н. Врангеля. Интересна история коллекции полковника Я.М. Лисового, которая впоследствии возвратилась в СССР и вошла в состав фонда Государственной публичной исторической библиотеки (ГПИБ).
Весной 1920 г. Я.М. Лисовой вывез свое собрание при содействии англичан в Турцию, где в Константинополе открыл выставку "Борьба против большевизма в России". В конце 1920 г. он перебрался со своей выставкой в Югославию (Королевство Сербов, Хорватов и Словенцев), где она открылась в апреле 1921 г. под названием "Первая передвижная историческая литературно-художественная выставка современных событий в России". Я.М. Лисовой издал "Листок исторической выставки", в котором раскрывалось содержание ее отделов. С этой выставкой, преобразованной в "Музей современных событий в России" Я.М. Лисовой в 1921 г. объездил большинство югославянских городов. Известно, что в 1922 г. он занимался библиографическими разысканиями. В берлинском журнале "Новая русская книга" был опубликован указатель, содержавший информацию о более чем 150 книгах и журналах, "Книги, появившиеся на Дону за период генерала Деникина" (Новая русская книга. — Берлин: И.П. Ладыжников, 1922. — N3. — С. 50—52). В феврале 1923 г. Я.М. Лисовой выехал со своей коллекцией в США, где в течение почти трех лет ездил по штатам, организуя выставки, лекции и пр. К 1925 г. коллекция насчитывала около 2000 названий книг (преимущественно периода гражданской войны). Затем Я.М. Лисовой возвратился в Европу, где в 1926 г. под его редакцией вышла в свет первая книга сборника "Белый архив" (Париж, 1926).
В 1927 или 1928 г. Я.М. Лисовой вновь выехал в США, где, вероятно, принял американское гражданство. Он продолжал пополнять свою коллекцию, в том числе и новый ее раздел "Мир в огне", в котором собирались материалы о второй мировой войне. Материалы поступали из 36 стран и нескольких десятков организаций в Америке. В годы войны Я.М. Лисовой передал часть своей коллекции в Британский Императорский Военный музей и в Библиотеку конгресса США, однако значительную долю ее он отправил на Родину. Этот дар был доставлен в ГПИБ 7 июля 1945 г.

[Тинченко]

Відчуваю, що розмова відхиляється від теми повстанських ватажків, проте... Кутирева Гаврилу на посаді начштабу 12-ї армії знаю, його справу ще Політбюро розглядало, а Давидова - ні. Якісь дати (коли обіймав посаду), ім'я та по-батькові, щоб тут не захаращувати форум?

Соррі... Давидов Анатолій Іванович, начоперод штарм 1 Укррад, начоперод шт. Укрфронту, вріо начштабу Укрфронту 2-12.05.1919, начоперод штарм 12.

[IT]

В газеті \"Життя Полісся\" промайнула згадка про ватажка повстанців Івана Галака (Васильчикова). Його загін існував аж до 1921 року.

[Юрій К.]

Під однією з відозв отамана Мордалевича 1920 р. стоїть підпис \"В. Павловський\". Чи має хтось відомості про цю людину?

[Тинченко]

Під однією з відозв отамана Мордалевича 1920 р. стоїть підпис "В. Павловський". Чи має хтось відомості про цю людину?

В.Павловський не зустрічався. Спробуйте, плс, конкретизувати: що за відозва?

[Юрій К.]

На відозву наштовхнувся при перегляді праці С. Дукельського „ЧК на Украине”. Ось вона:

ДО ЖИДІВСКОГО НАСЕЛЕННЯ

Радомьский районний український повстанчій комітет - провадить політичну боротьбу за незалежність Украіни.
Жиди як нація — не наш ворог
Ми закликаємо все жидівске населення не підтримувати більщовицько-комуністичноі влади и не вступати в ряди червоноармійців. Ми ж всіми засобами постараємось забеспечити вам спокій и мирне життя. Ми не допустим погромів і грабунків. Але поводьте себе так, щоб не разполюзати апетитів до помсти у повстанців не дати приводу до небажаної росправи за ворожі виступи проти незалежної укрінскоі республіки.
Зрозумійте в своіх інтересах, що боротьба украінців за незалежність ведеться не на шутку і райно чи поздно вона досягне свого.

Голова радомьского украіньского повстанчого комітету Ю. Мордалевич.
Члени: В. Павловський, А. Зелений, М. Глущенко, С. Даниленко
Секретарь П. Омельчук
1 липня 1920 року.

Чи не той це Всеволод Павловський, який наприкінці 1919 р. у Махна командував 4-м Кримським корпусом, а потім зник невідомо куди? Чи це, всеж таки, інша особа?