Пропоную невеличний фрагмент для ознайомлення :
"Корабельний склад флоту Двоєдиної монархії був нечисленним, тому отримати призначення головним лікарем на новітній крейсер було не просто. Однак прихильна усмішка долі явилася фрегатному лікарю Окуневському в особі щойно призначеного командиром "Франца Йосифа" фрегаттен-капітана (капітана 2 рангу) графа Рудольфа Монтекукколі-Поліньяго, під орудою якого він служив на "Аврорі". Високо оцінюючи професіоналізм, інтелект і порядність д-ра Окуневського, він зажадав направлення того шеф-лікарем на його крейсер. Мабуть досягнення цієї мети потребувало певних зусиль від графа Монтекукколі, адже на місце головного лікаря на новітньому кораблі могли претендувати десяток корабельних лікарів (капітанів), які мали чини вищі, а стаж служби більший, ніж у фрегатного лікаря (старшого лейтенанта) Окуневського. Крім того, за статутом фрегатний лікар міг очолювати санітарну службу на кораблях із екіпажем до 350 моряків (залога крейсера – 418). Та слово командира "Франца Йосифа" мало певну вагу, і не завдяки його знатному походженню, а тому, що він був справжнім моряком і, добре знаючи ціну людям, умів обирати достойних офіцерів, адже д-р Окуневський був одним із кращих лікарів флоту...
Крейсер стояв у Морському арсеналі, пришвартованим біля величезної будівлі складів спорядження. На корабель вантажились різноманітні запаси – від продовольства до медикаментів (боєзапас і вугілля приймали в інших місцях). Окуневський доповів про своє прибуття командиру, який представив його старшому офіцеру Едуарду Паммеру, і приступив до виконання обов'язків головного лікаря. Підлеглих у нього було небагато – 2 матроси-санітари. Вони вже приймали запаси санітарних матеріалів від аптечної служби Морського шпиталю. Через декілька днів прибув 27-річний корветний лікар д-р Пауль Шмідт, призначений другим лікарем крейсера. За два тижні Окуневський з помічниками виконали величезний обсяг роботи – ретельно перевірили стан здоров'я у чотирьох сотень матросів та унтер-офіцерів і всіх, у кого виявили підозри на захворювання, повернули назад до Морського корпусу (берегового екіпажу). Лікарі при цьому керувались відомим принципом: у морі хвороби не виліковуються самі по собі, а навпаки загострюються, що може стати бідою не лише для хворого, а й для його товаришів чи навіть всього екіпажу.
Крейсер "Кайзер Франц Йосиф І" мав добре обладнаний бортовий шпиталь із 8 стаціонарними ліжками, а також гаками для підвішування у разі потреби гамаків. На відміну від "Аврори", лазарет на якій був розміщений глибоко в корпусі і практично без природного освітлення, на новітньому крейсері його влаштовано на батарейній палубі з великими вікнами-ілюмінаторами в борту, електричним освітленням і вентиляцією. Щоправда, саме місце розташування шпиталю викликало у шеф-лікаря певне занепокоєння. На відстані кількох метрів від приміщення розміщувалась половина корабельної артилерії: 24-см гармата головного калібру, дві 15-см середнього калібру, а на дві палуби вище – ціла батарея 47-мм скорострілів. Звуки цього оркестру "ударних інструментів" аж ніяк не сприяли б покращенню здоров'я шпитальних хворих. Добре, що навчальні стрільби проводились далеко не щодня, а війни поки що не передбачалось. Крім того, у приміщення лазарету, яке було в носовій частині крейсера, під час шторму інколи проникала вода, яку доводилось вичерпувати санітарам за допомогою легко хворих матросів."
На фото: таранно-торпедний крейсер "Kaiser Franz Josef I" у 1890 році.
