Осип Букшований--нарис біографії

Модератор: Global Moderators

Нахтігаль
Member
Member
 
Повідомлень: 150
З нами з:
04 березня 2006 22:49
Звідки: Львів, Західна Україна

Осип Букшований--нарис біографії

Повідомлення Нахтігаль » 05 березня 2006 00:59

Біографія одного з найкращих українських командирів оперативно-тактичної ланки доби перших Визвольних Змагань нагадує пригодницький роман...але й має занадто багато загадок...

Осип Букшований народився 1 червня 1890 року (Косівський район Івано-Франківської області)--у селянській сім'ї. Закінчив місцеву школу, здав на матуру в Коломийській гімназії, вступив до Львівської Політехніки.

З серпня 1914 року--в лавах Легіону УСС як \"запасний старшина\", під час вишколу в районі Страбичів--Горонда біля Мукачева у вересні--жовтні 1914 року дістав під командування 2-гу сотню 1-го куреня. На фронті з 7 жовтня 1914 року, Активна участь в боях на вістрі австро-угорського наступу в напрямі Сколе--Стрий, Турка--Дрогобич, у якому на короткий час було відбито в росіян нафтовий басейн. Сотня Букшованого 13 жовтня дійшла з боями до Коростова. Звання капітана.

Жовтень 1914--січень 1915 року: оборонні бої на Карпатських перевалах, бій на горі Магура.

Лютий 1915 року: контрудар на ст. Лавочне в надзвичайно складних погодних умовах, після якого в сотні Букшованого залишилося 55 стрільців.

Квітень 1915 року: бій на г. Маківка. Наступ Центральних держав, Горлицький прорив.

29 травня 1915 року: в районі с. Лисовичі під Болеховом з більшою частиною сотні потрапляє в російський полон.

В полоні перебував у м. Вольск, згодом--в Ташкенті (урюк, арик, с/г роботи...). Познайомився з Оленою Степанів.

Липень 1915 року--разом із другом-галичанином, хорунжим В.Свідерським влаштував втечу із російського табору для військовополонених, на кордоні з Персією затримані, доставлені у в'язницю в Тегерані. Звільнені завдяки німецькій місії, вступили на контрактну службу, участь в боях проти російського корпусу Баратова.

Весна 1916 року--переїзд в Туреччину, участь в боях на Месопотамському фронті, знайомство з майором А.Шаманеком. Букшований і Свідерський відзначені турецьким Півмісяцем і Залізним Хрестом.

Осінь 1916 року--разом із ешелонами турецьких військ через Болгарію та Угорщину повернувся до Відня, де діяла Станиця УСС та Бойова Управа УСС. Дізнався про долю полку УСС, який у вересні 1916 року був практично розгромлений на Лисоні та відведений у глибокий тил (Пісочна--Розвадів). З 44 старшин полку залишилось 16, з усього куреня, де Букшований командував сотнею--тільки О.Семенюк.

Березень 1917--на фронті під Бережанами, командир сотні.

29 червня 1917 року--бій під Конюхами, де більша частина полку УСС потрапила в російський полон разом з полковим командиром полк. Ф.Кікалем. З вересня--в тилу.

Березень--жовтень 1918: прогулянка на Велику Україну за маршрутом Жмеринка--Одеса--Херсон--Єлисаветград--Олександрівськ.

Жовтень--Листопад 1918: Чернівці. Отримавши депешу зі Львова про український військовий переворот, Полк вирушає в галичину, в ешелоні 28-літній майор Букшований, командир полкового Вишколу, з групою офіцерів усуває командира полку майора О.Микитку, і, долаючи шалений саботаж польських залізничниів, прибуває до Львова 3 листопада 1918 р: 4 стрілецьких, 1 скорострілна сотні+чета гранатометів і мінометів. Прибуває на ст. Сихів, оскільки Головний Вокзал українське командування успішно зливає полякам.

На пероні О.Букшованого зустрічає жіночка в цивільному, яка передає застарілий наказ: взяти Цитадель(2 сотні) і підсилити гарнізон Головного Вокзалу(2 сотні). Виконуючи наказ, Букшований особисто повів дві сотні на непотрібний штурм Цитаделі (через Стрийський парк), по дорозі відбивши залізничку станцію Персенківка і радіотелеграф у Козельниках(де взяв у полон 21 польских \"орльонт\").

3--21 листопада частини Букшованого утримують ключові будівлі в центрі Львова: Цитадель, Оссолінський інститут (зара--ЛНБ ім. Стефаника), Крайовий Сейм (зараз--ЛНУ ім. Франка), банк на розі вул.Коперніка, ст. підзамче і позиції на Високому Замку. Вечірній наказ 21 листопада евакуювати Львів Букшований сприйняв як державну зраду і грозився заарештувати командування.

22 листопада 1918 р.--всупереч наказу полк. Г.Стефаніва відступити до Борщович і перекрити залізницю Львів--Броди, Букшований відвів полк УСС на лінію Підбірці--Лисиничі--Винники--Чишки, започаткуавши фронт блокади Львова.

грудень 1918р.--реорганізація в 1-у Бригаду УСС, яка увійшла в 2-й Корпус ГА, весною 1919 року нараховувала 5 куренів і гарматний полк із 6 батарей. Еліта Галицької Армії.

4--9 грудня--участь в боях під Городком.

27 грудня 1918р: штурм Львова. Січовики взяли Боднарівку, Сихів, Зубру, Козельники, Персенківку, але були змушені відступити після 3-денних боїв.

19 січня 1919р: бої під Любенем Великим.

17--25 лютого 1919 року: прорив польського фронту під Вовчухами--після невдачі 7-ї Львівської Бригади в дію введено резервну 1-у Бригаду УСС, яка під Городком на ділянці Братковичі--Долиняни перерізала залиізницю Львів--Перемишль. Повна блокада Львова.

14--15 квітня: участь в придушенні комуноїдного заколоту в Дрогобичі.

Квітень--травень 1919 року--відступ у скалді 2-го Корпусу ГА.

8 червня 1919 року--початок Чортківської офензиви--контрнаступу галичан, бригада Букшованого на вістрі наступу, визволення Бучача, Тернополя. 28 червня 1919 р.--на підступах до Жидачева.

Липень--1-ша половина серпня 1919 р: гарнізонна служба в Кам'янці--Подільському.

Серпень--Вересень 1919 р: наступ на Умань--Одесу, штурм Брацлава, зустріч з махновцями.

Жовтень--листопад 1919: Чотирикутник Смерті.

28 листопада 1919 р. після підписання угоди з Добрармією, \"Отаман Букшований, не хотячи погодитись з сучасним станом речей, віддалився з кількома старшинами і сто людьми кудись на Староконстантинів--правдоподібно сполучитись з відділом отамана Коновальця...\" Опинився в Бершаді.

В лютому 1920--в Кам'янці-Подільському.

Травень 1920--арешт в Жмеринці у зв'язку із заколотом 2-ї і 3-ї Бригад ЧУГА, вивезений до Одеси, потім до Харкова.

Червень--Липень 1920: концтабір у Кожухово під Москвою. Звільнений завдяки праці Галбюро при ЦК РКП(б), де працювала Ніна Кухарчук--майбутня дружина Хрущова.

Робота у \"Всеобучі\", навчання на мутних дипломатичних курсах в Москві.

1921 р.: робота в наркоматі освіти в Харкові

травень 1922 р.--очолив Закордонне Бюро Допомоги Комуністичної Партії Східної Галичини--закордонну розвідувальну резидентуру.

серпень 1922 р.: прибув пароплавом Петроград--Гамбург у Німеччину з чеськими документами, легалізувався в Берліні як кореспондент.

жовтень 1922: поїздка до Відня. Роль кореспондента журналу \"Наша правда\"--рупора ЦК КПЗУ.

Січень 1923--липень 1924 р.: робота в Берліні у комуністичному видавництві \"Космос\".

1924: повернення до УСРР, робота помічником головного редактора Держвидаву в Харкові, участь в 2-му з'їзді КПЗУ в Москві.

Квітень 1925--переїзд в Київ, робота в Держвидаві.

25 липня 1926 р: арешт польським патрулем в Заліщиках при спробі перетину кордону з документами на чуже ім'я.

Лютий 1927 р: суд, де адвокатом витупав колишній комбриг Золочівської Бригаду УГА отаман С.Шухевич. Звільнення у 1928 р. Робота в \"Сельробі\", підтримка лінії Кагановича в конфлікті в КПЗУ.

1932 р--арешт польською поліцією, випущений під заставу у 4000 злотих, втік через кордон. Робота в Харкові.

23 вересня 1933 р: арешт, вирок--10 років. Соловки. Розстріляний в листопаді 1937 р. Реабілітований у 1959.

Нахтігаль.
 

Нахтігаль
Member
Member
 
Повідомлень: 150
З нами з:
04 березня 2006 22:49
Звідки: Львів, Західна Україна

Повідомлення Нахтігаль » 05 березня 2006 01:04

...глючить ваш форум, хлопаки! даю другу частину...


на лінію Підбірці--Лисиничі--Винники--Чишки, започаткуавши фронт блокади Львова.

грудень 1918р.--реорганізація в 1-у Бригаду УСС, яка увійшла в 2-й Корпус ГА, весною 1919 року нараховувала 5 куренів і гарматний полк із 6 батарей. Еліта Галицької Армії.

4--9 грудня--участь в боях під Городком.

27 грудня 1918р: штурм Львова. Січовики взяли Боднарівку, Сихів, Зубру, Козельники, Персенківку, але були змушені відступити після 3-денних боїв.

19 січня 1919р: бої під Любенем Великим.

17--25 лютого 1919 року: прорив польського фронту під Вовчухами--після невдачі 7-ї Львівської Бригади в дію введено резервну 1-у Бригаду УСС, яка під Городком на ділянці Братковичі--Долиняни перерізала залізницю Львів--Перемишль. Повна блокада Львова.

14--15 квітня: участь в придушенні комуноїдного заколоту в Дрогобичі.

Квітень--травень 1919 року--відступ у складі 2-го Корпусу ГА.

8 червня 1919 року--початок Чортківської офензиви--контрнаступу галичан, бригада Букшованого на вістрі наступу, визволення Бучача, Тернополя. 28 червня 1919 р.--на підступах до Жидачева.

Липень--1-ша половина серпня 1919 р: гарнізонна служба в Кам'янці--Подільському.

Серпень--Вересень 1919 р: наступ на Умань--Одесу, штурм Брацлава, зустріч з махновцями.

Жовтень--листопад 1919: Чотирикутник Смерті.

28 листопада 1919 р. після підписання угоди з Добрармією, \"Отаман Букшований, не хотячи погодитись з сучасним станом речей, віддалився з кількома старшинами і сто людьми кудись на Староконстантинів--правдоподібно сполучитись з відділом отамана Коновальця...\" Опинився в Бершаді.

В лютому 1920--в Кам'янці-Подільському.

Травень 1920--арешт в Жмеринці у зв'язку із заколотом 2-ї і 3-ї Бригад ЧУГА, вивезений до Одеси, потім до Харкова.

Червень--Липень 1920: концтабір у Кожухово під Москвою. Звільнений завдяки праці Галбюро при ЦК РКП(б), де працювала Ніна Кухарчук--майбутня дружина Хрущова.

Робота у \"Всеобучі\", навчання на мутних дипломатичних курсах в Москві.

1921 р.: робота в наркоматі освіти в Харкові

травень 1922 р.--очолив Закордонне Бюро Допомоги Комуністичної Партії Східної Галичини--закордонну розвідувальну резидентуру.

серпень 1922 р.: прибув пароплавом Петроград--Гамбург у Німеччину з чеськими документами, легалізувався в Берліні як кореспондент.

жовтень 1922: поїздка до Відня. Роль кореспондента журналу \"Наша правда\"--рупора ЦК КПЗУ.

Січень 1923--липень 1924 р.: робота в Берліні у комуністичному видавництві \"Космос\".

1924: повернення до УСРР через Литву, робота помічником головного редактора Держвидаву в Харкові, участь в 2-му з'їзді КПЗУ в Москві.

Квітень 1925--переїзд в Київ, робота в Держвидаві.

25 липня 1926 р: арешт польським патрулем в Заліщиках при спробі перетину кордону з документами на чуже ім'я.

Лютий 1927 р: суд, де адвокатом витупав колишній комбриг Золочівської Бригаду УГА отаман С.Шухевич. Звільнення у 1928 р. Робота в \"Сельробі\", підтримка лінії Кагановича в конфлікті в КПЗУ.

1932 р--арешт польською поліцією, випущений під заставу у 4000 злотих, втік через кордон. Робота в Харкові.

23 вересня 1933 р: арешт, вирок--10 років. Соловки. Розстріляний в листопаді 1937 р. Реабілітований у 1959.

Нахтігаль.
Востаннє редагувалось Нахтігаль в 05 березня 2006 13:12, всього редагувалось 1 раз.
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 29835
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Повідомлення Adam » 05 березня 2006 10:31

Що \"глючить\" - це погано. Будемо виправляти. Залишить, будьласка, відповідне повідомлення з описом проблеми в \"Технічних питаннях\" - це наша загальна справа.

А звідки взято нарис про Букшованого? Або це Ви склали його? Я б залюбки надрукувив би її на своєму сайті.
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Нахтігаль
Member
Member
 
Повідомлень: 150
З нами з:
04 березня 2006 22:49
Звідки: Львів, Західна Україна

Повідомлення Нахтігаль » 05 березня 2006 13:21

Adam написав:Що "глючить" - це погано. Будемо виправляти. Залишить, будьласка, відповідне повідомлення з описом проблеми в "Технічних питаннях" - це наша загальна справа.


Так і зробимо.

А звідки взято нарис про Букшованого?


Складено на основі біографії в книжечці "Військова еліта Галичини" Литвин М.Р, Науменко К.Є., Львів, 2004, с.7--20., плюс додано окремі деталі за низкою інших публікацій...

Нахтігаль.
 

Аватар користувача
Вольтижер
Moderator
Moderator
 
Повідомлень: 327
З нами з:
24 лютого 2006 10:55
Звідки: Київ, Україна

Повідомлення Вольтижер » 05 березня 2006 22:52

До жалю, є певні технічні питання, які не дають можливості дати волю текстам у повному обсязі... :cry:
Хоча, в цьому є і позитивні моменти - будьте лаконічним, як я... :lol:
 

Аватар користувача
Володимир Мороз
Member
Member
 
Повідомлень: 2394
З нами з:
31 липня 2007 13:06
Звідки: Київ

Повідомлення Володимир Мороз » 07 серпня 2007 22:56

Роман Купчинський про Володимира Свідерського, який з Букшованим був в Персії:

Галактіон Чіпка (Роман Купчинський)

Лицар і людина (лист до бл. п. д-ра Володимира Свідерського)

Свідер! Друже незабутній! Чи чуєш ти мене зі свойго гробу? Прикрила Тебе груба верства американської землі, але Ти чуєш, напевно чуєш...

Отже слухай! Я хочу Тебе хвалити. Вибач мені!..

За вікном шелеснув вітер. Чи це вітер, чи це Твій шепіт: “Не треба!”

Ні, Свідер, треба. Нехай хоч що десятий, що сотий наслідує Тебе!..

Не любив Ти похвал, а коли хтось хвалив Тебе – Ти відмахувався від хвальби як від оси.

– Ви були знаменитий вояк! – казав хтось.

– Хто, я?! Я так само боявся як кожний інший.

Або:

– Ти направду добрий лікар, відразу пізнав, що мені хибує.

– Іди! От, скінчив медицину і тільки...

Або:

– Докторе, ви чудово знаєте ботаніку!

– Знаю небагато, але дуже люблю її.

Тепер уже свобідно можна сказати і одно, і друге, і третє, і ще багато-багато більше, бо Ти, Друже, не можеш уже заперечити. Твоя рука вже не махне – маловажне.

А, як Ти вітрові накажеш шуміти “не треба”, то я поставлю свідків на Твою лицарську славу: Маківку, Болехів і Твоїх товаришів зброї, а на Твоє знання усіх, кому Ти поміг.

Хто повів чоту на багнети, коли важилася битва за Маківку і перший вдерся в російські окопи?!

Хіба не Ти?!

Хто під Болеховом відбивав запеклі наступи москалів, аж цівка Твойого кріса пекла Тебе в руку!?

Хіба не Ти?!

Хто втік з російського полону, переплив уплав Волгу, берегом дістався до Персії, командував племенем курдів проти москалів, а потім вернувся через Константинопіль назад до УСС!?

Хіба не Ти?!

А пам’ятаєш наш відступ у 1919 р.?! Це було десь коло Долини. Ми йшли обидва позаду останньої сотні УСС. Минали якийсь міст, а Ти кажеш “Тримай коні, а я буду боронити моста!” Підійшли поляки, дістали вогонь, залягли, почалася стрільба – і ще півгодини міст був український.

А Чортків? А Бережани?..

Ти тоді тяжко нарікав: “Ох, тільки ранених, тільки ранених, ані хвилинки часу!“

Хтось думав би – виспатися, відпочити... Ні! Ти хотів піти з крісом до окопів!..

А на Східній Україні! Як горнулись до Тебе люди по селах... “Пане лікарю поможіть!” І Ти йшов і вдень, і вночі, і в дощ, і в сніг. Вони, Свідер, відчували не тільки Твоє знання, але й Твоє серце...

А потім у Твоїм ріднім Білім Камені...

Був я саме тоді в Тебе. Приходить селянка, у грудях – каже – коле. Оглянув Ти її, записав лікарство, а вона вив’язує з хустини три яйця... “Пане докторе, чи то вже буде і на медицину?” – “Я вам ще додам золотого і купіть за все медицину!..”

Не шуми, Друже, вітром за моїм вікном, бо це все треба сказати.

І ще одно...

Я був у Тебе на тиждень перед Твоєю смертю. Твоє викривлене від болю лице – випогодилось, Твої затиснені уста – всміхалися, а Твої очі дивилися па мене як на спомин. Добре і тяжко було нам обом. Але ми говорили так, ніби не падала тінь коси на стіну.

А потім, як ми з другим Твоїм побратимом відходили, Ти казав Себе обернути і провадив нас до дверей Своїми очима, як двома променями заходячого сонця.

Ти знав і ми знали, що це востаннє на землі...

А там, на другому світі, напевно вийшли напроти Тебе: і Головний Отаман, і генерали, і Твої побратими, і все військове браття. І прийняли Тебе гідно, Тебе лицаря і людину.

Не відказуйся, Свідер, від їх похвали – Ти чесно заслужив Собі на неї!..

Востаннє редагувалось Володимир Мороз в 02 листопада 2007 13:32, всього редагувалось 2 разів.
 

Аватар користувача
Євген Пінак
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 2026
З нами з:
22 лютого 2006 14:05
Звідки: Київ

Повідомлення Євген Пінак » 17 серпня 2007 10:10

Нахтігаль - дякую за цікаву біографію. Готовий сюжет пригодницького роману чи повісті.
 

Аватар користувача
joanerges
Member
Member
 
Повідомлень: 262
З нами з:
24 жовтня 2007 16:49
Звідки: Закарпаття/Київ

дозволю собі доповнити трохи

Повідомлення joanerges » 01 листопада 2007 12:18

Осип Букшований народився у с. Жаб’є.
***
Стосовно подій після втечі з російського полону існує й інша цікава інформація. Начебто, у горах на межі Туркменістану та Персії Букшований встиг нібито очолив загін курдів, які воювали проти урядових (яких? очевидно перських? а може турецьких? а є й згадка, що проти російських...) військ за створення курдської держави.
***
У жовтні-листопаді 1918 р. перебуває в Чернівцях, де тоді розмістили УСС. 24 жовтня 1918 р. в Чернiвцях, у розташуваннi Вишколу, вiдбулися збори старшин УСС, на яких обговорено тодiшнє становище Австрiї i полiтичну ситуацiю. Було прийнято резолюцiї, в яких зазначено, що безпосередньою метою нацiональних змагань є соборна, вiльна, самостiйна Українська Республiка. На тих же зборах йшлося й про пiдготовку до збройного виступу. В зв’язку з цим постало питання про керiвника майбутньої акцiї, бо стрiльцi рiзко виступили проти кандидатури архікнязя Вiльгельма, мотивуючи це тим, що вiн мало що може зробити, а також не бажаючи через нього ускладнювати стосунки з Антантою. Учасники зборів висловилися за обрання командантом легіону сотника Дмитра Вiтовського, якого підтримувало i стрiлецтво. Але оскільки вiн мав вiдбути до Львова, щоб очолити Центральний Вiйськовий Комiтет, на цю посаду обрали сотника УСС Осипа Букшованого. Згаданим рiшенням Українські Січові Стрільці розiрвали навіть формальнi зв’язки з австрiйською владою.

В наказi Української Генеральної Команди (військовий центр українського постання в Східній Галичині) керівництву УСС, поряд iз повiдомленням про запланований на 1 листопада 1918 р. збройний виступ, зазначалося: «Всi частини УСС мають переїхати у Львiв…, не гаючи анi хвилини часу. Якщо роблено труднощi в доставi поїздiв, належить такi опанувати силою... ». Кур’єр iз цим наказом прибув до Чернiвцiв в ніч на 1 листопада, але командування леґiону тодi перебувало поза мiстом, на святкуваннi 2–ї рiчницi Гуцульської сотнi. Тому наказ передали тодiшньому команданту легiону сотниковi Осипу Букшованому тiльки близько 8–ї години ранку 1 листопада.

У праці Лазаровича з історії УСС стверджується, що „коли стрiльцi дiзналися про переїзд до Львова, їх охопила невимовна радiсть. Усi рвалися негайно їхати, щоб якнайшвидше потрапити до столицi Галичини, бо вже й ранiше серед деяких стрiлецьких кiл, зокрема в Гуцульськiй сотнi та Кошi, роздратованих бездiяльнiстю та австрофiльством українського полiтичного проводу, зароджувалися думки зробити це самочинно. Але сталося непоправне: командування леґiону замiсть того, щоб захопити будь–який поїзд i тут же направити УСС до Львова, де вирiшувалася доля краю, наказало спочатку завантажувати у вагони продовольство й амунiцiю, що призвело до втрати дорогоцiнного часу. Керівники УСС самовпевнено сподівалися на сприятливий розвиток львiвських подiй. Навiть серед частини стрiлецтва виникла думка, щоб залишитися на Буковинi для захисту її вiд румунiв. Вiд’їзд до Львова сповiльнювався ще й тому, що командування леґiону не вживало рiшучих заходiв проти залiзничникiв–неукраїнцiв, якi вiдверто саботували роботу залiзницi”.

А ось як описує ті події в своїй автобіографії, написаній у 1919 р., полковник Вільгельм фон Габсбург, командир групи, до якої належали тоді й УСС: „Дня 1-го листопада 1918 рано українські війська захопили Львів під командою УСС Вітовського, який там був на урльопі [у відпустці]. Ще того самого дня одержав я про те депешу, вислану Вітовським, який домагався в ній негайної висилки цілого легіону УСС до Львова. Я лежав у шпиталі. О годині 9 рано прийшов до мене командант вишколу УСС Осип Букшований з запитом, чи і гуцульська сотня має їхати. Я відповів: \"Розуміється\". Букшований був одинокий, що розумів ситуацію: зрештою цілий легіон хотів боронити Черновець перед Румунами. Коли Букшований виїхав до Львова на поміч нашим військам з вишколом із гуцульською сотнею (мене заступав сотник Микитка), збудили мене в ночі і сказали, що дальші частини УСС не хочуть їхати до Галичини, бо думають, що там усе добре, а тут Румуни можуть забрати Буковину. Я встав, зібрався в лихорадці і автом поїхав на станицю [тобто на залізничну станцію]. Там побачив я транспорти УСС в повнім порядку, тільки обоз не був ще завагонований. Я покликав до себе коменданта Микитку, команданта черновецького вокзалу і четаря Івановича та наказав, що до 4 годин рано останній транспорт УСС мусить бути в дорозі на Львів. Ніхто з УСС не виповів на це нічого. І дійсно, до 4 години рано всі ешелони УСС від’їхали на Львів”.

Замiсть 1 листопада перша частина УСС — чотири сотнi пiхоти, одна сотня кулеметників i одна чета (взвод) гранатометникiв та мiнометникiв — загалом приблизно 800 чоловік пiд командуванням сотника Букшованого — виїхала з Чернiвцiв тiльки в серединi наступного дня i прибула до Львова лише в другiй половинi дня 3 листопада. В ніч на 4–те листопада прибула решта легіону — двi сотнi піхоти i сотня кулеметникiв. На цей час поляки зорганiзувалися i вже вели запеклі бої на вулицях мiста, поступово перехоплюючи ініціативу в свої руки.
***
Вечірній наказ 21 листопада евакуюватися зі Львова Букшований сприйняв як державну зраду і грозився заарештувати командування. Вояки Букшованого мало що не збунтувалися і погрожували розстрілом офіцерам-зв’язковим за \"провокацію\".
***
У лютому 1920-го Букшований став одним з організаторів Червоної Української Галицької Армії, союзної більшовикам, в цей час він перебував в Кам'янці-Подільському. До речі, ще влітку 1919-го отаман Букшований був серед тих офіцерів УГА, які виступали за переговори з червоноармійським командуванням, враховуючи неодноразове звернення голови уряду Радянської України Раковського з пропозицією про спільні бойові дії проти військ Польщі.
***
23 вересня 1933 р. був арештований радянськими спецслужбами, засуджений на 10 років (тоді ж була арештована більша кількість галичан, що перейшли до УРСР і працювали там на різних посадах). Звинувачений в тому, що „за завданням закордонного центру УВО був перекинутий на Україну, де разом з керівництвом УВО на Україні, і, зокрема, Коссаком Г., був одним з організаторів військового шпигунства в Червоній армії\" (цитата за А. Кентієм).

Оунівський історик П. Мірчук в своїй праці наводить цитату з доповіді Косіора, нібито опублікованих в „Ізвєстіях” від 2 грудня 1933 року: „Після приходу до влади Гітлера в Німеччині, на Україну був перекинутий один із найповажніших організаторів УВО, колишній отаман Січових Стрільців, Букшований, безпосередньо зв'язаний з Коновальцем”. Букшований потрапив відбувати покарання у Соловецький табір особливого призначення.

Знову прізвище Букшованого випливає у 1936 р. Згідно праці вже згаданого вище П. Мірчука 27 вересня того ж року київська газета „Більшовик” писала: „Слідство у справі Коцюбинського [Юрій Коцюбинський – син М. Коцюбинського, один з провідних діячів УРСР] виявляє щораз більше гиді, яка закралася в компартію України. Показується, що багато українських нібито комуністичних діячів були буквально на послугах Коновальця, що є аґентом німецької і польської інтервенції. Слідство виявляє, що після приїзду до Харкова Букшованого з Польщі, по всій Україні посилилася робота націоналістів з-під стягу ОУН, якою керує знаний „вождь” Коновалець. Букшований намовив Коцюбинського, щоб він пристав до тієї організації. Коцюбинський дістав добру суму грошей і за те продажно прилучився до руїнницької роботи націоналістів”.

Переважно в біографіях пишуть „подальша доля невідома”. В окремих джерелах стверджується, що Букшованого розстріляли у листопаді 1937 р. Анатолій Кентій стверджує, що Букшованого розстріляли 25 жовтня 1937 р. за постановою особливої трійки УНКВС Ленінградської області.

Чи справді Букшований був агентом Коновальця в УСРР? Сказати складно... Той же П. Мірчук каже, що „безсумнівним здається організаційне пов'язання з ОУН бодай частини тих, котрі були репресовані большевиками за приналежність до ОУН”, при цьому прямо називає Букшованого. Далі пояснює: „Осип Букшований, як отаман І Бриґади Українських Січових Стрільців, був знайомий з Коновальцем і зустрічався з ним на чужині перед своїм виїздом на підсовєтську Україну. Отож, є цілком правдоподібне, що його виїзд до УССР відбувся з доручення полк. Коновальця – у пляні праці УВО-ОУН на східніх українських землях”. З іншого боку, далі П. Мірчук визнає: „Очевидно, що не всі, засуджені тоді большевиками за приналежність до УВО-ОУН, були справжніми членами Організації”.

Анатолій Кентій аналогічно пише ніби і „так”, і ніби „ні”: „Звичайно, більшість аналогічних звинувачень не базувалася на конкретних фактах і доказах антирадянської націоналістичної діяльності, а виходила з вимушених під загрозою і тортурами зізнань заарештованих або ж свідків... є підстави стверджувати, що серед певних верств населення радянської України було підґрунття для сприймання ідей українського націоналізму, усвідомлення необхідності боротьби за самостійну Україну. І до цього немало зусиль доклала діяльність УВО-ОУН”.

Отже чи міг О. Букшований належати до УВО чи ОУН? Я особисто в цьому сумніваюся – він один з небагатьох залишився вірним ЧУГА, явно був співробітником радянської розвідки, активним діячем КПЗУ етс. Згадки про нього в доступних джерелах по історії ОУН чи УВО обмежуються виключно процесом 1933-го року, немає жодних підтверджень що він дійсно отримував якісь завдання від Коновальця і т.п. У будь якому разі, якщо й про перші роки життя О. Букшованого відомо небагато, то про останні – й поготів...
***
Повністю мій текст щодо О. Букшованого тут: http://joanerges.livejournal.com/292264.html
 

Аватар користувача
joanerges
Member
Member
 
Повідомлень: 262
З нами з:
24 жовтня 2007 16:49
Звідки: Закарпаття/Київ

упс, комент завеликий виявився

Повідомлення joanerges » 01 листопада 2007 12:21

автом поїхав на станицю [тобто на залізничну станцію]. Там побачив я транспорти УСС в повнім порядку, тільки обоз не був ще завагонований. Я покликав до себе коменданта Микитку, команданта черновецького вокзалу і четаря Івановича та наказав, що до 4 годин рано останній транспорт УСС мусить бути в дорозі на Львів. Ніхто з УСС не виповів на це нічого. І дійсно, до 4 години рано всі ешелони УСС від’їхали на Львів”.

Замiсть 1 листопада перша частина УСС — чотири сотнi пiхоти, одна сотня кулеметників i одна чета (взвод) гранатометникiв та мiнометникiв — загалом приблизно 800 чоловік пiд командуванням сотника Букшованого — виїхала з Чернiвцiв тiльки в серединi наступного дня i прибула до Львова лише в другiй половинi дня 3 листопада. В ніч на 4–те листопада прибула решта легіону — двi сотнi піхоти i сотня кулеметникiв. На цей час поляки зорганiзувалися i вже вели запеклі бої на вулицях мiста, поступово перехоплюючи ініціативу в свої руки.
***
Вечірній наказ 21 листопада евакуюватися зі Львова Букшований сприйняв як державну зраду і грозився заарештувати командування. Вояки Букшованого мало що не збунтувалися і погрожували розстрілом офіцерам-зв’язковим за \"провокацію\".
***
У лютому 1920-го Букшований став одним з організаторів Червоної Української Галицької Армії, союзної більшовикам, в цей час він перебував в Кам'янці-Подільському. До речі, ще влітку 1919-го отаман Букшований був серед тих офіцерів УГА, які виступали за переговори з червоноармійським командуванням, враховуючи неодноразове звернення голови уряду Радянської України Раковського з пропозицією про спільні бойові дії проти військ Польщі.
***
23 вересня 1933 р. був арештований радянськими спецслужбами, засуджений на 10 років (тоді ж була арештована більша кількість галичан, що перейшли до УРСР і працювали там на різних посадах). Звинувачений в тому, що „за завданням закордонного центру УВО був перекинутий на Україну, де разом з керівництвом УВО на Україні, і, зокрема, Коссаком Г., був одним з організаторів військового шпигунства в Червоній армії\" (цитата за А. Кентієм).

Оунівський історик П. Мірчук в своїй праці наводить цитату з доповіді Косіора, нібито опублікованих в „Ізвєстіях” від 2 грудня 1933 року: „Після приходу до влади Гітлера в Німеччині, на Україну був перекинутий один із найповажніших організаторів УВО, колишній отаман Січових Стрільців, Букшований, безпосередньо зв'язаний з Коновальцем”. Букшований потрапив відбувати покарання у Соловецький табір особливого призначення.

Знову прізвище Букшованого випливає у 1936 р. Згідно праці вже згаданого вище П. Мірчука 27 вересня того ж року київська газета „Більшовик” писала: „Слідство у справі Коцюбинського [Юрій Коцюбинський – син М. Коцюбинського, один з провідних діячів УРСР] виявляє щораз більше гиді, яка закралася в компартію України. Показується, що багато українських нібито комуністичних діячів були буквально на послугах Коновальця, що є аґентом німецької і польської інтервенції. Слідство виявляє, що після приїзду до Харкова Букшованого з Польщі, по всій Україні посилилася робота націоналістів з-під стягу ОУН, якою керує знаний „вождь” Коновалець. Букшований намовив Коцюбинського, щоб він пристав до тієї організації. Коцюбинський дістав добру суму грошей і за те продажно прилучився до руїнницької роботи націоналістів”.

Переважно в біографіях пишуть „подальша доля невідома”. В окремих джерелах стверджується, що Букшованого розстріляли у листопаді 1937 р. Анатолій Кентій стверджує, що Букшованого розстріляли 25 жовтня 1937 р. за постановою особливої трійки УНКВС Ленінградської області.

Чи справді Букшований був агентом Коновальця в УСРР? Сказати складно... Той же П. Мірчук каже, що „безсумнівним здається організаційне пов'язання з ОУН бодай частини тих, котрі були репресовані большевиками за приналежність до ОУН”, при цьому прямо називає Букшованого. Далі пояснює: „Осип Букшований, як отаман І Бриґади Українських Січових Стрільців, був знайомий з Коновальцем і зустрічався з ним на чужині перед своїм виїздом на підсовєтську Україну. Отож, є цілком правдоподібне, що його виїзд до УССР відбувся з доручення полк. Коновальця – у пляні праці УВО-ОУН на східніх українських землях”. З іншого боку, далі П. Мірчук визнає: „Очевидно, що не всі, засуджені тоді большевиками за приналежність до УВО-ОУН, були справжніми членами Організації”.

Анатолій Кентій аналогічно пише ніби і „так”, і ніби „ні”: „Звичайно, більшість аналогічних звинувачень не базувалася на конкретних фактах і доказах антирадянської націоналістичної діяльності, а виходила з вимушених під загрозою і тортурами зізнань заарештованих або ж свідків... є підстави стверджувати, що серед певних верств населення радянської України було підґрунття для сприймання ідей українського націоналізму, усвідомлення необхідності боротьби за самостійну Україну. І до цього немало зусиль доклала діяльність УВО-ОУН”.

Отже чи міг О. Букшований належати до УВО чи ОУН? Я особисто в цьому сумніваюся – він один з небагатьох залишився вірним ЧУГА, явно був співробітником радянської розвідки, активним діячем КПЗУ етс. Згадки про нього в доступних джерелах по історії ОУН чи УВО обмежуються виключно процесом 1933-го року, немає жодних підтверджень що він дійсно отримував якісь завдання від Коновальця і т.п. У будь якому разі, якщо й про перші роки життя О. Букшованого відомо небагато, то про останні – й поготів...
***
Повністю мій текст щодо О. Букшованого тут: http://joanerges.livejournal.com/292264.html
 

Аватар користувача
joanerges
Member
Member
 
Повідомлень: 262
З нами з:
24 жовтня 2007 16:49
Звідки: Закарпаття/Київ

Повідомлення joanerges » 01 листопада 2007 12:23

Отож, є цілком правдоподібне, що його виїзд до УССР відбувся з доручення полк. Коновальця – у пляні праці УВО-ОУН на східніх українських землях”. З іншого боку, далі П. Мірчук визнає: „Очевидно, що не всі, засуджені тоді большевиками за приналежність до УВО-ОУН, були справжніми членами Організації”.

Анатолій Кентій аналогічно пише ніби і „так”, і ніби „ні”: „Звичайно, більшість аналогічних звинувачень не базувалася на конкретних фактах і доказах антирадянської націоналістичної діяльності, а виходила з вимушених під загрозою і тортурами зізнань заарештованих або ж свідків... є підстави стверджувати, що серед певних верств населення радянської України було підґрунття для сприймання ідей українського націоналізму, усвідомлення необхідності боротьби за самостійну Україну. І до цього немало зусиль доклала діяльність УВО-ОУН”.

Отже чи міг О. Букшований належати до УВО чи ОУН? Я особисто в цьому сумніваюся – він один з небагатьох залишився вірним ЧУГА, явно був співробітником радянської розвідки, активним діячем КПЗУ етс. Згадки про нього в доступних джерелах по історії ОУН чи УВО обмежуються виключно процесом 1933-го року, немає жодних підтверджень що він дійсно отримував якісь завдання від Коновальця і т.п. У будь якому разі, якщо й про перші роки життя О. Букшованого відомо небагато, то про останні – й поготів...
***
Повністю мій текст щодо О. Букшованого тут: http://joanerges.livejournal.com/292264.html
 

Аватар користувача
Chestnut
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 6229
З нами з:
22 лютого 2006 15:07
Звідки: Київ-Лондон

Повідомлення Chestnut » 01 листопада 2007 14:23

joanerges написав:Осип Букшований народився у с. Жаб’є.


Нині -- смт Верховина що на Івано-Франківщині
\"На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмедя молоток, а в другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки.\"
 

Аватар користувача
Batjar
Member
Member
 
Повідомлень: 1024
З нами з:
26 квітня 2006 16:13
Звідки: Lemberg

Повідомлення Batjar » 01 листопада 2007 18:28

joanerges написав:
<Учасники зборів висловилися за обрання командантом легіону сотника Дмитра Вiтовського, якого підтримувало i стрiлецтво. Але оскільки вiн мав вiдбути до Львова, щоб очолити Центральний Вiйськовий Комiтет, на цю посаду обрали сотника УСС Осипа Букшованого. Згаданим рiшенням Українські Січові Стрільці розiрвали навіть формальнi зв’язки з австрiйською владою. >

Друже joanerges, порадуйте мене з нагоди 1-го листопада. Скажіть, що останнє речення з повищої цитати походить з книги Лазаровича.

Чи, може, Вам пощастило побачити протокол цієї наради, де чорним по жовтому написано про розірвання \"навіть формальних зв'язків\" і БЕЗУМОВНЕ призначення сот. Букшованого?
Так люблю той Львів, же бракує ми слів... Львів то є Львів!
На фото летнее полевое подменное обмундирование для несения наряда на кухне связиста гвардейского артиллерийского полка мотострелковой дивизии образца 1985 г.
 

Аватар користувача
joanerges
Member
Member
 
Повідомлень: 262
З нами з:
24 жовтня 2007 16:49
Звідки: Закарпаття/Київ

Re:

Повідомлення joanerges » 01 листопада 2007 18:39

Batjar написав:Друже joanerges, порадуйте мене з нагоди 1-го листопада. Скажіть, що останнє речення з повищої цитати походить з книги Лазаровича. Чи, може, Вам пощастило побачити протокол цієї наради, де чорним по жовтому написано про розірвання "навіть формальних зв'язків" і БЕЗУМОВНЕ призначення сот. Букшованого?


Ні такий протокол мені не пощастило побачити. Цитата й справді з праці Миколи і Наталії Лазаровичів «Машерують наші добровольці…» (http://exlibris.org.ua/lazarovyc2/index.html). Вони, у свою чергу, посилаються в цьому питанні на: Р-кий I. Спомини львiвських падолистових днiв 1918 р. // Український Скиталець. – Лiберець, 1920. – № 1.
 

Аватар користувача
Batjar
Member
Member
 
Повідомлень: 1024
З нами з:
26 квітня 2006 16:13
Звідки: Lemberg

Повідомлення Batjar » 02 листопада 2007 11:37

Дякую, друже joanerges. Від серця відлягло...
Так люблю той Львів, же бракує ми слів... Львів то є Львів!
На фото летнее полевое подменное обмундирование для несения наряда на кухне связиста гвардейского артиллерийского полка мотострелковой дивизии образца 1985 г.
 

shchors
Member
Member
 
Повідомлень: 117
З нами з:
26 жовтня 2007 18:51
Звідки: філяделфія, сша

Букшований

Повідомлення shchors » 02 листопада 2007 17:53

Bез сумніву, Букшований романтична персона і справжний завадіяка. Але не можна сказати що Букшований один з найкращих боєвих командирів ГА. В Легіоні УСС Букшований командував лише сотнею. Коли з початком Листопада 1918 старшини зкинули Осипа Микитку з командування УСС і вибрали Букшованого, він в скорім порядку очолював три курені (батальони)піхоти, три батерії артилєрії і сотню кінноти. Виявилося, що він не був в повні готовий на таку посаду. В оперативнім і тактичнім пойняттю, архівні дані показують що Букшований більше політикував ніж командував, хоч не має сумніву про його відвагу - йохо ранили поляки підчас наступу Бригади УСС під Бережанами. (Фонд 2188 в ЦДАВО пересичений наклепами з Начальної Команди Галицької Армії за часів генералів Омеляновича-Павленка і Грекова про \"отаманію\" Букшованого; хоч Букшований добре жив з Мироном Тарнавським і стосунки підчас командування ГА Транавським були кращі) Все ж таки, оперативні напрямні в бригаді УСС надавав главштабу, Мирон Луцький. Проти поляків це вистарчало бо спосіб боротьби більш нагадував позиційний характер першої світової війни, в якій УСС-и себе почували добре. Тому бригаду УСС застусовували в ГА як гвардійську одиницю, і під Городком і Бережанами вони здобули успіхи. Але за Збручем УСС-и зазнали великих труднощей коли проти них застусовували маневр совєтські і білогвардійські війська. Це не значить що підрозділи УСС боролися погано. Противно, УСС-и напирали завзято в тяжких боях з бригадою Котовського під Тростянчиком в вересні 1919 і тримались стійко проти білогвардійських полків генерала Слащева в жовтні 1919. Але в оперативнім відношенню команда УСС не дописувала і в кожнім випадку ініціятиву тримав противник. В порівнанню, 6-а бригада юліана Головінського мала великі успіхи на Великій Україні, миму того, що пересічний стрілець 6-ої бригади не дорівнював краще вишколеному і відважнійшому УСС-ови. Головінський мав інстинкт використовувати маневр, де Букшований і Луцький йохо ще не присвоїли або взагалі не мали.
PREP
 

Далі

Повернутись до WWI та Перші визвольні змагання (1914-1922)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Bing [Bot] і 3 гостей