Нахтігаль написав:23 вересня 1933 р: арешт, вирок--10 років. Соловки. Розстріляний в листопаді 1937 р. Реабілітований у 1959.
joanerges написав:23 вересня 1933 р. був арештований радянськими спецслужбами, засуджений на 10 років (тоді ж була арештована більша кількість галичан, що перейшли до УРСР і працювали там на різних посадах). Звинувачений в тому, що „за завданням закордонного центру УВО був перекинутий на Україну, де разом з керівництвом УВО на Україні, і, зокрема, Коссаком Г., був одним з організаторів військового шпигунства в Червоній армії\" (цитата за А. Кентієм). [...]
Переважно в біографіях пишуть „подальша доля невідома”. В окремих джерелах стверджується, що Букшованого розстріляли у листопаді 1937 р. Анатолій Кентій стверджує, що Букшованого розстріляли 25 жовтня 1937 р. за постановою особливої трійки УНКВС Ленінградської області.
З
розстрільного списку другого соловецького етапу:
Букшованный Осип Иванович, 1890 г. р., уроженец Галиции, украинец, б. член КП Западной Украины, служащий. Судебной тройкой при Коллегии ГПУ УССР 23.09.1933 г. осужден по ст. 54-10-11 УК УССР на 10 лет ИТЛ. Отбывал наказание в Соловецкой тюрьме. Особой тройкой УНКВД ЛО 25.11.1937 г. приговорен по ст. 58-10-11 УК УССР УК РСФСР к высшей мере наказания. Расстрелян в г. Ленинград 8.12.1937 г.
Ще раз щодо дат. Оскільки в 1937 році розстрілювали планово (про виконання треба було прозвітувати), а не стихійно, то дати можна відслідкувати.
9-14.10.1937 були перші засідання "трійки", українські групи розглядалися 9, 10 і 14 жовтня. За цими списками розстрілювали 27 жовтня, 1-3 листопада.
11 і 25 листопада (не жовтня!) було наступне рішення, ув’язнених повезли в Ленінград, всю групу українців розстріляли 8 грудня 1937 року.
Чому Букшований не потрапив на перший етап разом із практично всіма галичанами-"націоналістами" (вирок від 23.09.1933) - незрозуміло, скорше за все, десь справа загубилась... А може, в тому була якась тонка чекістська логіка.
До речі, де саме розстрілювали в Ленінграді - досі не встановлено, хоча прийнято вважати, що від серпня 1937 року тіла вивозили в могильник у Левашовському пустищі (т.зв. Парголовська дача), хоча були й інші місця для захоронень. Так чи інакше, наведену вище довідку можна знайти в книгах пам’яті "Северо-запад России" на
http://www.visz.nlr.ru/.