Польські легіони

Модератор: Global Moderators

Аватар користувача
кювернат Ювяшжт
Member
Member
 
Повідомлень: 6084
З нами з:
18 червня 2006 18:52
Звідки: Київ

Польські легіони

Повідомлення кювернат Ювяшжт » 28 лютого 2010 01:10

Вітаю!
Запрошую всіх бажаючих до участі у реконструкції Польських Легіонів, інших поряд з УСС добровольчих національних частин австро-угорської армії. Пропоную взяти за зразок ІІ Бригаду Польських Легіонів, яка у 1914-1916 билися на Східному фронті на Буковині та Волині (в т.ч. під час Брусиловського прориву). Склад бригади: 2-й полк піхоти, 3-й полк піхоти, 2-й полк уланів. ІІ Бригада, як її часто називали за місцями боїв, Карпатська, займала важливе місце серед добровольчих формувань австро-угорської армії періоду 1914-1918 рр. Серед легіонерів бригади було популярним гасло виживання зі зброєю в руках наперекір всім перешкодам. Саме тому Карпатську бригаду часто називали також Залізною.

Однострій легіонерів складався з:
- кашкета "мацеївки" чи "рогатівки" (переробленої з австрійського кепі) з орлом-кокардою
- кітель М. 1908 з відкладним коміром чи спеціальний кітель з прямокутними клапанами кишень
- штани M. 1908
- ботинки з обмотками
- шкіряний ремінь без пряжки
- шинель австрійська
- речовий мішок чи ранець з відповідним вмістом
- хлібак
- підсумки австрійскі
- піхотна лопатка з футляром
- посуд
- кріс Манліхера М.95, багнет з піхвами
Для орієнтації у потрібних для реконструкції речах може служити список речей польської парамілітарної органіції "Польські дружини стрілецькі" у Львові.

Запрошую до співучасті всіх "австро-угорців" :)

Історія створення. У Галичині за боротьбу з російською армією у лавах окремих національних формувань висловлювались українці та поляки. Ще перед війною поляки утворили парамілітарні організації, що зосереджували патріотичну молодь: у 1910–1911 рр. у Галичині постали польські спортивні та парамілітарні об’єднання “Союз стрілецький”, “Стрілець”, Польські стрілецькі дружини та "Сокіл", що готували стрільців, підофіцерів та офіцерів для служби у майбутній польській армії. Австро-угорська влада не протидіяла утворенню цих організацій, розраховуючи на їх допомогу у війні з Росією, і вже улітку 1914 р. командування австро-угорської армії дозволило формувати добровольчі польські підрозділи, виділивши для керівництва ними фахових офіцерів з рядів регулярної армії.
На основі членів парамілітарних організацій у Кракові формувався Західний, а у Львові – Східний леґіон. У ході війни польські підрозділи мали підбурити польське населення Російської імперії на повстання, а їх ряди повинні були швидко поповнитися за рахунок поляків імперії. Тому перший польський підрозділ – кадрова рота, створена у Кракові, вступила 6 серпня 1914 р. на терен Царства Польського (польських земель у складі Російської імперії) під Кєльцями. Підрозділи Східного Леґіону перебувають у цей час у Прикарпатті. Пізніше польські політики дістають згоди командування на створення Польських леґіонів у складі австро-угорської армії. Невдовзі було сформовано І Бригаду леґіонів, що обороняла позиції під Тарновом, а 30 вересня 1914 р. з Кракова на фронт було відправлено ІІ Бригаду, яку склали 2-й та 3-й піхотні полки (8 батальйонів), два ескадрони кінноти та 3 батареї артилерії. Солдати бригади займають позиції у Карпатах і Буковині. Влітку 1915 р. бригада атакувала російські позиції біля с. Рокитне під Чернівцями. Восени 1915 р., після перенесення бойових дій далі на схід, всі формування Леґіонів (15 тис. чол.), до яких приєдналася нещодавно утворена ІІІ Бригада, перебували на позиціях на Волині. Легіонери відзначилися у боях під Костюхнівкою під час російського наступу 1916 року.
Ліквідація легіонів. Після проголошення Актом 5 листопада 1916 р. Польського королівства на землях, зайнятих військами Центральних держав, було утворено військову комісію, яка мала формувати Польські збройні сили (або “Польський вермахт”). Леґіони у вересні 1916 р. були виведені з фронту з метою доукомплектування та перетворення на союзну Німеччині та Австро-Угорщині армію. Однак у липні 1917 р. солдати І та ІІІ Бригад за ініціативою Ю. Пілсудського відмовилися присягати на вірність Німеччині, очікуючи поступок у вирішенні польського питання, і Леґіони було ліквідовано. На підставі ІІ Бригади та інших солдатів, що склали присягу, було створено Польський допоміжний корпус (7,5 тис. чол.), який з жовтня 1917 р. перебував на бессарабському відтинку фронту в Буковині. На звістку про підписання Брестського мирного договору, що передбачав віддання УНР Холмщини, солдати корпусу на чолі з бригадиром Ю. Галлером здіймають бунт і переходять фронт на російську сторону в ніч на 16 лютого 1918 р. У березні 1918 р. рештки корпусу приєдналися до 2-го Польського корпусу російської армії у Сороках, і з ним вирушили до України. Разом з 2-м корпусом 12 травня 1918 р. бригада Ю. Галлера була роззброєна німцями під Каневом. Відтоді у Польщі до осені 1918 р. тривали праці над організацією Польських збройних сил, однак сформовані у Польщі частини (кадри піхотної бригади, кавалерійських, артилерійських та інженерних підрозділів) не було відправлено на фронт, а у листопаді 1918 р. вони стали складовою частиною армії незалежної Польщі.
Озброєння. На момент вирушення на фронт солдати Польських Леґіонів були озброєні ще у старі австрійські однозарядні гвинтівки системи Верндля (1873/77 рр.), лише у середині вересня деякі польські підрозділи отримали гвинтівки Манліхера (1895 р.), а ІІІ Бригада деякий час вживала трофейні російські гвинтівки Мосіна. Леґіонери застосовували також пістолети Штайєр (1907 р.) та револьвери Раста-Ґассера (1898 р.). Холодною зброєю служили австрійські шаблі у офіцерів та кінноти, піки уланів та тесачні баґнети до гвинтівок. На озброєнні польських солдатів були також кулемети Шварцльозе (1907/12 рр.), а нові формування отримували вже російські трофейні “Максими” та дещо пізніше – німецькі “Максими” (1908 р.). Артилерія мала на озброєнні австрійські мортири, 37-мм та 70-мм (1875 р.) гірські гармати, 90-мм гармати (1875/96 рр.), а пізніше польові 80-мм гармати зразка 1905 р. Через підпорядкування польських частин у 1916 р. німецькому командуванню (при спробі формування “Польського вермахту”) протягом кінця 1916 – лютого 1917 рр. проведено переозброєння леґіонерів у німецьку стрілецьку зброю. Однак нове підпорядкування у 1917 р. Польського допоміжного корпусу австро-угорському командуванню призвело до нового переозброєння. Окрім вказаних зразків зброї польські частини отримали пістолети Фроммера та 100-мм легкі гаубиці зразка 1914 р. У частинах Польських збройних сил у 1918 р. вживали німецьке озброєння (гвинтівки Маузера 1898 р., кулемети Максима).
Однострій. Одностроєм леґіонерів були як передвоєнні стрілецькі, так і модифіковані австрійські мундири, доповнені польськими кашкетами – “мацеївками” (з м’яким круглим верхом) та “рогатівками” (з чотирикутним верхом) зі срібними орлами-кокардами. Відзнаки військових звань, як і в австрійській армії, розміщувались на комірі: у І Бригаді це були зірочки зі “змійками” – стрічками, розміщеними уздовж нижнього та переднього краю коміра зиґзаґами; у ІІ Бригаді використовували систему розрізнення звань, більш подібну до австрійської – кольорові петлиці з зірками і галунами. Після підпорядкування Леґіонів німецькій військовій команді їх солдати отримали нові уніформи та відзнаки. Підрозділи Польського допоміжного корпусу і Польського вермахту з 1917 р. мали однострої особливого крою. Солдати – кітелі з прорізними косими нижніми кишенями, офіцери – з накладними верхніми та нижніми кишенями та “змійкою” на комірі. Головним убором стали “мацеївки” з коронованими орлами (офіцери – додатково зі срібною розеткою та галунним ременем). Відзнаки рангів у вигляді стрічок і зірочок були переміщені на погони – прямокутні у солдатів і унтер-офіцерів, трилисті у офіцерів та генералів. Випушки родів військ і в офіцерів, і в рядових розміщувалися на кишенях, комірі, манжетах та погонах.
Востаннє редагувалось кювернат Ювяшжт в 02 червня 2010 09:32, всього редагувалось 2 разів.
 

Аватар користувача
кювернат Ювяшжт
Member
Member
 
Повідомлень: 6084
З нами з:
18 червня 2006 18:52
Звідки: Київ

Re: Польські легіони

Повідомлення кювернат Ювяшжт » 28 лютого 2010 01:16

Фото легіонерів на 1914-1916 роки додається:

Зображення
Зображення
Зображення
Зображення

Орел-кокарда для всіх формувань Польських легіонів
Зображення

Нагрудний знак ІІ Бригади легіонів:
Зображення
Востаннє редагувалось кювернат Ювяшжт в 25 березня 2010 14:48, всього редагувалось 1 раз.
 

Kristian 2
Member
Member
 
Повідомлень: 20
З нами з:
16 березня 2010 14:21

Re: Польські легіони

Повідомлення Kristian 2 » 20 березня 2010 09:44

А в мене до вас запитання.. а бойовий шлях.. де можна їх прослідкувати... ????
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 29162
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Польські легіони

Повідомлення Adam » 20 березня 2010 11:52

Kristian 2
Якщо самостійно та іноземна (польська) мова не викеликає особливих труднощів, то краще звернутися до серії "Польща Пілсудського", яку друже Честнат викладав у цій темі: viewtopic.php?f=20&t=4068&start=45 (подивиться останнє повідомлення і далі по сторінкам).
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Kristian 2
Member
Member
 
Повідомлень: 20
З нами з:
16 березня 2010 14:21

Re: Польські легіони

Повідомлення Kristian 2 » 20 березня 2010 17:57

Adam
Ну ви майстер... дякую.. мови проблем не викликають.. завжди дасте гарну пораду дякую!
 

Аватар користувача
кювернат Ювяшжт
Member
Member
 
Повідомлень: 6084
З нами з:
18 червня 2006 18:52
Звідки: Київ

Re: Польські легіони

Повідомлення кювернат Ювяшжт » 21 березня 2010 02:10

Kristian 2
Або читайте також вікіпедію: http://pl.wikipedia.org/wiki/Legiony_Polskie_1914-1918
Конкретно ІІ Бригада: http://pl.wikipedia.org/wiki/II_Brygada ... w_Polskich
Карта бойових дій (коричнева та синя стрілка - ІІ Бригада): http://upload.wikimedia.org/wikipedia/c ... 4-1916.png
Чим цікава ІІ Бригада, це тим, що більшість часу провела на українських землях (Раранча, Рокитне, Костюхнівка), пережила "кризу присяги", коли інші легіонерські формування ліквідували, а 16 лютого 1918 року перейшла фронт на російську сторону, і разом з утвореним з російської сторони 2-м Польським корпусом дійшла від Ямполя аж до Канева! http://upload.wikimedia.org/wikipedia/c ... s_1918.png
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 29162
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Польські легіони

Повідомлення Adam » 21 березня 2010 11:12

кювернат Ювяшжт
Ні, старий! :no: Доведеться тобі провести "лікнеп" українською або російською мовою! :D Мені, між іншим, також цікава стисла історія Легіонів! :yes:
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Аватар користувача
RAO
Member
Member
 
Повідомлень: 612
З нами з:
08 березня 2006 15:40
Звідки: Київ

Re: Польські легіони

Повідомлення RAO » 21 березня 2010 19:02

Ось моя стара стаття (1999 р.) на цю тему.

ПОЛЬСЬКІ ЛЕГІОНИ НА ФРОНТАХ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВЙНИ

Польські землі напередодні Першої світової війни були розділені між трьома великими імперіями: німецькою, австро-угорською та російською. В зв`язку з цим поляки воювали у складі армій всіх держав-загарбників. Крім того, кожна з сторін, що воювала, намагалася використати прагнення поляків до створення власної держави й створювала національні польські добровольчі формування. В Російські Імперії було створено цілий ряд польських частин, які були на початку 1917 року розгорнуті в окрему польську дивізію, а після лютневої революції у три корпуси. На боці Австрії воювали польські Легіони.
Польські Легіони були створені на основі стрілецьких організацій (“Стрілецький Союз”, “Стрілець”, “Польські Стрілецькі Дружини”), об`єднаних на момент вибуху світової війни під командуванням коменданта Ю.Пілсудського, який зумів зосередити у краківському регіоні біля 3000 підготовлених людей. Першим в ніч з 2 на 3 серпня 1914 року австро-російський кордон перейшов 7-особовий розвідувальний патруль, на чолі з В.Беліною-Пражмовським. Не зустрівши противника, стрільці на реквізованих конях повернулися до Кракова. Через три дні на польську територію, що була у складі Російської імперії, перейшла перша кадрова рота (144 чоловіки) під командування Т.Каспшицького. Невдовзі цей підрозділ опанував місто Кельце. Основною метою цих заходів було проголошення всенародного антиросійського визвольного повстання. Проте, місцеве населення не виправдало сподівань Ю.Пілсудського й не підтримало ідею повстання.
В той час, коли загони Ю.Пілсудського перебували у місті Кєльце, голова Польського кола у австрійському парламенті висунув 10 серпня пропозицію про створення на базі стрілецьких формувань Польських Легіонів, які воювали б на австрійському боці. Після ухвалення цього проекту, 15-16 серпня у Кракові було створено Головний Національний Комітет, який представляв всі польські політичні угруповання у Галіції. Комітет на чолі з Ю.Лео повинен був стати найвищою інстанцією в розгляді військових, політичних та фінансових справ майбутніх Легіонів.
Планувалося створити два легіони: західний у Кракові та східний у Львові, які разом налічували б приблизно 17 тис. чоловік. На посаду командуючого обома легіонами було призначено австрійського генерала Бачинського (начальником штабу став капітан В.Загурський). Остаточні засади формування Польських Легіонів виробило австрійське військове міністерство. Право ступу до цих військових формувань отримали особи, які не були зобов`язані до несення будь-якої військової служби у цісарсько-королівському війську та посполитому рушенні. Пізніше, 2 жовтня, у ноті адресованій нейтральним країнам австрійський уряд визнав за польськими легіонерами права комбатантів. Передбачалося, що легіони будуть використані лише на східному фронті проти Росії. У новостворених формуваннях запроваджувався мундир стрілецького покрою та польська мова.
Основою для формування Західного Легіону повинні були стати стрілецькі загони Ю.Пілсудського. 5 вересня їх особовий склад цих підрозділів прийняв присягу на вірність австрійському імператору Францу Йосифу I. Подальша розбудова Західного Легіону була досить успішною, оскільки його 1-й полк вже перебував на фронті в районі Кєльце, а організація 2-го полку проходила без серйозних труднощів.
Проте, до сформування Східного Легіону справа не дійшла, через значні обмеження національного характеру цього формування, що були запроваджені австрійськими військовими владами. Крім того, негативний вплив мали й події на фронті, де австрійці вимушені були під тиском російських військ відступати й залишити Галичину, разом з Львовом - її адміністративним центром.
29 серпня добровольці Східного Легіону залишили Львів. Невдовзі більшість з них відмовилася складати присягу на вірність австрійському імператору. В зв`язку з цим Східний Легіон був офіційно розпущений. Залишилися лише невелика частина добровольців: з 5 тис. чоловік присягу склали лише біля 800. Пізніше, з них було створено 3-й полк.
У вересні продовжується збільшення чисельності польських Легіонів. Так, були започатковані організаційні заходи по створенню нових піхотних полків. У Кракові під керівництвом З.Дунуна-Вонсовіча йшло формування кавалерійських ескадронів, а поблизу міста О.Бжоза-Бжезіна створював два артилерійські дивізіони.
Проте, незважаючи на численні вимоги Головного Національного Комітету та нового командуючого Легіонами генерала К.Тшаско-Дурського, австрійське верховне командування не звело всі польські частини й підрозділи в єдине з`єднання. 2-й та 3-й піхотні полки, два кавалерійські ескадрони та артилерійський дивізіон були направлені у Карпати, оскільки російські війська могли перейти через гірський хребет й захопити Придунайську рівнину, разом з Будапештом.
Одночасно, 1-й полк Ю.Пілсудського, кавалерійський загін В.Беліни-Пражмовського та артилерійський дивізіон залишалися у складі 1-ї австрійської армії, яка готувалася до рішучого наступу на Варшаву. Поляки повинні були діяти у напрямку на Демблін (Івангород). Проте, запланованого результату досягти не вдалося, наступальна операція закінчилася поразкою, яка одночасно перекреслила всі сподівання поляків вступити в столицю й тим самим підняти всенародне повстання. Відступ австрійських військ подекуди нагадував панічну втечу. Разом з австрійцями відходили й загони Ю.Пілсудського, які у другій декаді листопада 1914 року повернулися до Кракова.
Російські 2-га та 3-я армії перейшли у контрнаступ з метою опанування Кракова. В зв`язку з цим австрійське командування кидало в бій всі сили, які тільки були під рукою. На фронт були направлені й війська Ю.Пілсудського, які з 15 листопада були реорганізовані у I-у бригаду (сам він отримав звання бригадира). I-а бригада Польських Легіонів приймала участь у битві під Лімановим, де з обох боків воювало біля 200 тис. чоловік. В решті російський наступ був затриманий, але 22 грудня росіяни під Ловічувкой знову прорвали фронт на стику 3-ї та 4-ї австрійських армій. В цю шпарину була кинута й I-а бригада. Ця битва, найбільша з тих, в яких поляки приймали участь завершила перший етап бойового шляху військ Ю.Пілсудського, які були направлені на відпочинок та реорганізацію.
Одночасно серйозні бої вели й польські військові формування кинуті на карпатський фронт. 2-й полк З.Зелінського та 3-й полк Ю.Халлера, два кавалерійські ескадрони та артилерійський дивізіон діяли у північно-східній частині Угорщини. В результаті боїв, що тривали майже місяць з 9 грудня 1914 до 10 січня 1915 року, легіонери зуміли на своїй дільниці фронту затримати просування російських військ, а подекуди навіть й повернути втрачені території.
В середині березня 1915 року польські формування зосередилися в районі Коломиї, де вони були реорганізовані у II-у бригаду, на чолі якої став австрійський офіцер полковник Ф.Кюттнер. Бригада налічувала біля 5100 чоловік особового складу.
Після прориву російського фронту під Горлице, у наступ перейшли австро-німецькі війська й 2-га бригада польських легіонів була направлена на Буковину. Протягом “буковинської” кампанії бригада провела ряд боїв, серед яких найбільш відомою була кавалерійська атака під Рокитнем.
13 червня 63 польських улани на чолі з З.Дуніним-Вонсовічем здійснили сміливу кавалерійську атаку на російські позиції. Метою атаки було захоплення чотирьох ліній російських окопів. Невеликий підрозділ прорвав три російські позиції, але зазнав при цьому значних втрат. Перед останньою лінією окопів залишилося лише біля десятка уланів. За таких умов, під градом куль, поляки повернули назад. Ця атака не мала, таким чином, значного впливу на розвиток військових подій, оскільки за кавалерією в прорив не була кинута піхота. Натомість, поляки зазнали значних втрат: 15 чоловік було вбито, 8 потрапило у полон, 33 було важко поранено й лише 7 вдалося вціліти. Парадоксально, але ця безрезультатна атака стала легендарною. Вона вважається найвизначнішим бойовим епізодом польської кавалерії під час Першої світової війни.
У 1915 році продовжувався процес розбудови Польських Легіонів. У травні прийнято рішення про створення III-ї бригади, на чолі якої став полковник В.Гжесицький.
З осені цього року всі три бригади польських Легіонів були сконцентровані на Волині. В кровопролитних боях в районі між Стоходом та Стиром вони здобули повагу своїх австрійських та німецьких союзників. Сьогодні на карті можна знайти такі назви, як “польська гірка”, “польський ліс”, що свідчать про перебування польських легіонів на Волині. В той час легіони налічують 15-20 тис. чоловік у бойових підрозділах. Найбільш знаменитою та кривавою битвою польських легіонів за весь період їх існування стали оборонні бої 4-6 липня 1916 року в районі місцевості Костюхновка над Стиром. За три дні боїв легіони втратили біля 2 тис. чоловік вбитими, пораненими та полоненими. Найбільших втрат зазнав 5-й полк I-ї бригади: вбито було понад 500 чоловік. Загальні втрати поляків за два роки війни 1914-1916 сягають, щонайменше, 15000 чоловік вбитими та пораненими.
Проте, у середовищі польських легіонерів виникла гостра внутрішня криза, пов`язана з тим, що австрійська влада протягом двох років війни так й не спромоглася зробити чіткої заяви щодо політичного майбутнього польських земель й самих легіонів. Все частіше стали трапляти випадки несубординації, невиконання наказів австрійських командирів. Одночасно, все гучніше звучать вимоги перетворення легіонів у регулярне військо майбутньої незалежної Польщі. Головним ініціатором цього процесу був командир I-ї бригади Ю.Пілсудський, який став схилятися до думки, що подальша боротьба на боці Австрії не принесе бажаних результатів.
Загостренню кризи не змогла запобігти й заміна непопулярного серед легіонерів командуючого генерала К.Тшаско-Дурського. Замість нього на цю посаду було призначено генерала C.Пухальського, який, незважаючи на рішучі наміри, також не зміг запровадити внутрішню дисципліну й забезпечити чітке виконання всіх своїх наказів.
За таких умов Ю.Пілсудський вдається до рішучих заходів. Після чергового конфлікту з генералом С.Пухальським він подає у відставку, а через десять днів з Легіонів було звільнено й начальника штабу I-ї бригади, його найближчого співпрацівника К.Соснковського. Своєю відставкою Ю.Пілсудський започаткував процес самоліквідації легіонів, оскільки його прикладу послідували й багато інших легіонерів.
Під час цього внутрішнього розкладу, легіони були зняті з фронту й переведені на реорганізацію у район Бобруйська в Білорусії, оскільки австрійське верховне командування прийняло рішення про їх розгортання у Польський Допоміжний Корпус. Невдовзі після проголошення центральними державами акту від 5 листопада 1916 року про створення незалежного польського королівства Легіони переводять на територію колишнього Царства польського, де вони проходять перепідготовку згідно німецьких статутів. Вони повинні стати основою для створення регулярного польського війська.
Проте, створити цю армію не вдалося. Польські Збройні Сили (Polonische Werhmacht) потрапили під контроль німецького генерал-губернатора генерала Г.Беслера, який став їх головнокомандуючим. Ю.Пілсудський, який з початку співпрацював з військовою колегією новоствореного уряду, прийшов до висновку, що подальша боротьба на боці центральних держав є безперспективною для польської справи, оскільки німці збираються використати легіонерів для забезпечення власних інтересів.
Для розриву відносин потрібен був привід, яким став процес складання нової військової присяги на вірність німецькому імператору Вільгельму ІІ. Особливий протест викликав той розділ тексту, де мова йшла про польсько-німецьке братерство по зброї. Ю.Пілсудський розцінив це, як проголошення військово-політичного альянсу, на що мав право лише уряд.
Відмова більшості легіонерів I-ї та III-ї бригад, 1-го уланського та 1-го артилерійського полків скласти присягу у липні 1917 році призвела до їх інтернування (у таборах в Бенямінові та Щипйорні) , або до відправлення на службу до австрійського війська. Комендант Ю.Пілсудський та начальник штабу К.Соснковський потрапляють до в`язниці у німецькому місті Магдебург. Проте, частина легіонерів II-ї бригади та 2-го уланського полку не погоджується з розпуском легіонів.
Причина своєрідної “зради” II-ї бригади полягає в тому, що більшість її вояків належала раніше до польських воєнізованих формувань, які не поділяли політичні погляди Ю.Пілсудського (“Дружини Барташове”, “Сокіл”). Таким чином, й авторитет коменданта у цих частинах був значно нижчий ніж у I-й та III-й бригадах, складених, в більшості, з членів “Стрілецького Союзу”.
З тих вояків, що залишилися, австрійське верховне командування, згідно свого колишнього задуму, створило Польський Допоміжний Корпус на чолі з генералом З.Зелінським. Невдовзі, Корпус, що налічував біля 6-7 тис. чоловік, було відправлено на Буковину, де він перебував до лютого 1918 року.
Дізнавшись про підписання брестського договору, згідно якого центральні державами передали Україні Холмщину та частину Підляшшя. У відповідь на цю подію (яка була розцінена як черговий поділ Польщі) командування Допоміжного Корпусу 15 лютого підняло збройний заколот. Легіонери намагалися прорватися за лінію фронту на російську територію й там з`єднатися з польськими корпусами, що формувалися. Проте, пробитися на інший бік фронту змогли біля 1500 чоловік, зокрема, командуючий Корпусом генерал З.Зелінський та командир II-ї бригади полковник Ю.Халлер. На початку березня 1918 року поблизу міста Сороки над Дністром вони злилися з 2-м польським корпусом. Ті ж вояки, що не зуміли пробитися були ув`язнені у концентраційних таборах на території Угорщини. Невдовзі, австрійський військовий суд засудив 102 особи до страти, а 20 чоловік до 20-річного ув`язнення. Процес проходив в той час, коли дунайська монархія доживала останні дні й не в силах була придушити устремління поляків до незалежності. В зв`язку з цим, 2 жовтня на підставі декрету імператора Карла І судовий процес був припинений.
Таким чином, завершилася існування польських добровольчих формувань, створених в Австро-Угроській імперії. Незабаром, легіони стали основою для організації війська незалежної польської держави. Багато колишніх легіонерів продовжили свою військову кар`єру. На вересень 1939 року серед 98 генералів 60% складали колишні легіонери. Крім того, після приходу до влади Ю.Пілсудського у травні 1926 року легіонери стали відігравати провідну роль у політичному та суспільному житті країни.
По-різному склалася їх подальша доля. Після поразки у вересні 1939 року прихильники “санації” втратили свій політичний авторитет, їх звинуватили у військовій катастрофі Польщі. Натомість, колишній легіонер, а згодом політичний противник Ю.Пілсудського, генерал В.Сікорський став головнокомандуючим польськими збройними силами на Заході.
Дуже цікавою була доля майора М.Жимерського, який у 1916-1917 роках командував 2-м полком II-ї бригади легіонів. У 1924 році він одержав звання генеральське звання, а після травневого заколоту 1926 року за активну підтримку законного уряду він був ув`язнений, позбавлений всіх нагород й понижений до рядового. Під час Другої світової війни М.Жимерський очолив Армію Людову, став маршалом військ народної Польщі, а у 1945 році з рук Й.Сталіна одержав орден “Перемоги”.
Легіонери залишилися в історичній пам`яті поляків одним з найцінніших поколінь, яке вперше після ста двадцяти років неволі вибороло незалежність. Ці люди, незважаючи на їх подальшу долю, завжди відзначалися великим патріотизмом, честю та вірністю обраним ідеалам.
 

Аватар користувача
кювернат Ювяшжт
Member
Member
 
Повідомлень: 6084
З нами з:
18 червня 2006 18:52
Звідки: Київ

Re: Польські легіони

Повідомлення кювернат Ювяшжт » 22 березня 2010 14:04

RAO
:Bravo:

Adam написав:Мені, між іншим, також цікава стисла історія Легіонів! :yes:

Стаття RAO на сьогодні єдина позиція вітчизняної історіографії з цього питання!
Стислу інформацію від себе ввечері вставлю в перший пост теми.
 

Аватар користувача
кювернат Ювяшжт
Member
Member
 
Повідомлень: 6084
З нами з:
18 червня 2006 18:52
Звідки: Київ

Re: Польські легіони

Повідомлення кювернат Ювяшжт » 23 березня 2010 12:28

Знайшов такі речі польських легіонерів:
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 29162
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Польські легіони

Повідомлення Adam » 23 березня 2010 12:46

RAO
Статья — СУПЕР! Кратко и понятно. :good:
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Аватар користувача
Chestnut
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 6229
З нами з:
22 лютого 2006 15:07
Звідки: Київ-Лондон

Re: Польські легіони

Повідомлення Chestnut » 23 березня 2010 14:03

От як буде у нас бібліотека статей, треба буде обов"язково її туди додати
\"На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмедя молоток, а в другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки.\"
 

Аватар користувача
кювернат Ювяшжт
Member
Member
 
Повідомлень: 6084
З нами з:
18 червня 2006 18:52
Звідки: Київ

Re: Польські легіони

Повідомлення кювернат Ювяшжт » 23 березня 2010 15:03

Дозволю собі уточнення:
RAO написав:На фронт були направлені й війська Ю.Пілсудського, які з 15 листопада були реорганізовані у I-у бригаду (сам він отримав звання бригадира).

Бригадир - це не звання, а посада. У Пілсудського було єдине за все життя звання - маршал Польщі.
легіони були зняті з фронту й переведені на реорганізацію у район Бобруйська в Білорусії,

Однозначно не Бобруйська, бо він всю війну був у російських руках, а от куди саме, треба перевірити.
Польські Збройні Сили (Polonische Werhmacht) потрапили під контроль німецького генерал-губернатора генерала Г.Беслера, який став їх головнокомандуючим.

Прізвище німця - Ганс фон Безелер (Beseler). Цікаво, що коли формувався "російський" польський легіон, він також підпорядковувався варшавському генерал-губернатору (Єнгаличеву), і полякам це теж не подобалося! :D
Проте, пробитися на інший бік фронту змогли біля 1500 чоловік, зокрема, командуючий Корпусом генерал З.Зелінський та командир II-ї бригади полковник Ю.Халлер.
... Ті ж вояки, що не зуміли пробитися були ув`язнені у концентраційних таборах на території Угорщини.

Зиґмунт Зєлінський був проти переходу, тому його легіонери "ув'язнили" (як Горбачова у Форосі), і фронт він не перейшов. А опинився у австрійському таборі у Хусті (це відносна Угорщина :) ).
 

Аватар користувача
RAO
Member
Member
 
Повідомлень: 612
З нами з:
08 березня 2006 15:40
Звідки: Київ

Re: Польські легіони

Повідомлення RAO » 23 березня 2010 16:52

кювернат Ювяшжт написав:Дозволю собі уточнення:


Проти уточнень не заперечую, тим більше, що стаття писалась вже дже давно
 

Аватар користувача
кювернат Ювяшжт
Member
Member
 
Повідомлень: 6084
З нами з:
18 червня 2006 18:52
Звідки: Київ

Re: Польські легіони

Повідомлення кювернат Ювяшжт » 25 березня 2010 14:48

Додав інформацію від себе у перший пост.
 

Далі

Повернутись до WWI та Перші визвольні змагання (1914-1922)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей