Реальные факты воздушной войны совсем не такие.
Но пройдемся по "апокалипсису"
Мандрівник написав:Особливо це стосується таких наукових, промислових і культурних центрів, як Харків, Луганськ, Київ, Житомир.
Итак где происходит концентрация противника? Выдергиваем наиболее "страшный" пункт и пугаем? Никто не будет базировать тяжелую авиацию вблизи границ. Хинт: Лондон-Кале 150 км. Чем закончилась битва за Британию?
Мандрівник написав:Трохи краще в цьому плані було Дніпропетровську, але й до нього бомбардувальники СБ і ДБ-3 долітають за сорок хвилин з Ростовського аеровузла. Географія в даному випадку для українських військовиків стає фактором стратегічного значення. Крупні центри оборонної промисловості держави знаходилися на відстані всього 200-400 кілометрів від кордону. Це означало не тільки максимальне бомбове навантаження радянських СБ і ДБ-3, але й винищувальний супровід ударної авіації на всьому маршруті. Отже, захист своєї території від ударів з повітря становить головну задачу для українських військовиків.
Ростов-Днепропетровск по прямой 375 км. Крейсерская скорость, по испытаниям, у СБ-2 375 км/ч. У строевых машин меньше. В строю скорость еще ниже. Как получается 40 минут понять не возможно. В реалиях на таком плече время нахождения бомбардировщиков в воздухе будет порядка 3х часов. Взлет, сбор группы, полет до цели, заход на цель, возвращение, посадка. Истребитель РККА со временем полета в 3 часа в студию.
Мандрівник написав:Основна промислова база Української Держави в ті часи, як і зараз до речі, знаходиться в східних і північно-східних районах країни. Для середнього бомбардувальника СБ-2 – основного ударного літака ВПС Червоної армії – до Харкова, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запоріжжя, Маріуполя від 20 до 40 хвилин польоту.
Точки вылета противника? Его логистика? И т.д. Сказки про 40 минут см выше
Мандрівник написав:Угрупування радянської авіації на кордоні з УД становитиме до 9 тисяч ударних машин (бомбардувальників СБ, Ар-2, Як-2/4, Су-2, Пе-2, штурмовиків Іл-2, І-15, І-15біс, І-153), винищувачів близько 6-8 тисяч машин (І-16, Як-1, МіГ-1/3, ЛаГГ-3), до 3 тисяч бомбардувальників Дальньої авіації (ДБ-2, ДБ-3, Іл-4) і до тисячі ТБ-1, ТБ-3.
Жуткие цифры. Только вопрос где эта армада базируется? На какой год это все указано? Ибо свалка типов самолетов говорит мне о 1941. Но что тогда тут делают ТБ-1 снятые с вооружения в 1936? Можно еще вписать какие то самолеты. Реальность где?
Мандрівник написав:Візьмемо застарілі ТБ-1/3. В середньому бомбове навантаження становитиме до 5 тонн, літатимуть вночі. Один виліт на бомбардування, скажімо, Донецька чи Дніпропетровська – 5 тисяч тонн бомб. Виліт вночі, бомби скидатимуть з висоти понад 3000 метрів, тобто, точності ніякої, але коли бомби сиплються з тисячі машин це вже не принципово.
Это называется следите за руками. Нагрузка ТБ-1 1000 кг. Нормальная нагрузка ТБ-3 2000. При этом средняя 5000

. По факту боеготовых ТБ-3 на 1941 порядка 400, ТБ-1 давно нет. Итого осетр урезается с 5000 до 800.
Мандрівник написав:За ніч – 5 кілотонн. Чотири ночі – і матимемо те, що одного недоброго ранку звалилося на Хіросіму.
А БК и топлива хватит? Оно из воздуха берется? И как наводиться будут? Видимо британцы продадут систему ночного наведения и радиолокационные прицелы.
Мандрівник написав:Відбити повітряний наліт можна винищувачами і зенітною артилерією.
А еще можно нанести удар по пунктам сосредоточения, маршрутам подвоза, и т.д. Есть еще маскировка объектов, создание ложных целей. Аэростаты заграждения.
Мандрівник написав:Зенітна гармата на порядок дорожча у виготовленні, ніж польова такого ж калібру. Снаряди, прилади керування зенітним вогнем – також. Крім того, коли політ армади бомбардувальників відбувається на висоті понад 3000 метрів (в такому разі бомбардування буде неприцільним, по площі, але в разі масового нальоту це значення немає), точно влучити в літак неможливо, тому гармати вестимуть загороджувальний вогонь. В такому разі витрата боєприпасів буде надзвичайно великою.
Ужжос. Теперь с цифрами в студию. Зенитная артиллерия стоит естественно дороже, но не в 10 раз.
Мандрівник написав:Традиційно знищення ворожої авіації покладалося на літаки-винищувачі. Зенітна артилерія та великокаліберні кулеметні установки вважалися допоміжним засобом і вищим командуванням серйозно не сприймалися.
От не повезло мужикам. Что же они бедные заморачивались средствами ПВО. Читайте как в реале организовались зоны ПВО. И вообще задача ПВО защитить объект, сбитие это не более чем приятный бонус. Загнали врага на высоту, откуда он не в состоянии прицельно отбомбиться, задача выполнена.
Мандрівник написав:Але війни в Іспанії, Китаї, локальні конфлікти – на Халхін-Голі, зокрема, – показали, що у винищувачів є один суттєвий недолік. Літак-винищувач при спробі збити ворожий бомбардувальник потрапляє в зону дії бортового озброєння противника і, крім того, повинен пробитися до своєї цілі крізь вогонь винищувачів супроводу. Це означає, що винищувальні частини будуть нести великі втрати. А підготовка одного льотчика-винищувача справа досить дорога і тривала.
Угу, теперь расскажите это ВВС СССР и Финляндии. И в особенности Сарванто.
Мандрівник написав:Навчальні бої і практика повітряних сутичок в локальних конфліктах показали, що в середньому льотчик-винищувач витримував не більше десяти бойових вильотів. Потім в кращому випадку літак списували, а льотчик отримував нову машину. В гіршому – гинув і пілот винищувача. За критерієм “ефективність-вартість” система ППО, яка базувалася на винищувачах, з плином часу стала поступатися наземним засобам протиповітряної оборони.
Источником сей статистики не поделитесь?
Мандрівник написав:З 1939 року в Радянському Союзі закінчуються випробування нового важкого бомбардувальника ТБ-7. Він літає на висотах понад десять тисяч метрів і там його дуже важко дістати винищувачам, а існуючі зенітні гармати взагалі безсилі. Перехват груп бомбардувальників на великій висоті і при тій швидкості, якої досягли перші дослідні машини, а їх неодмінно будуть вдосконалювати сталінські конструктори, стає для тогочасних винищувачів неможливим.
Ух ты, легким движением руки 1936 превращается в 1939й. Сталинские конструкторы конечно звери, только вот как насчет производственников? Самолет не предназначен для массового производства.
Мандрівник написав:Навіть коли бомбардувальники будуть діяти над об’єктом удару без винищувального прикриття. Атака винищувача, завдяки великій висоті і швидкості польоту бомбардувальника можлива тільки раз – на більше у винищувача не вистачить пального навіть в разі вдалої спроби. Крім того, бомбардувальник має оборонне озброєння з великокаліберних кулеметів і автоматичних гармат.
2 ШВАК, 2 УБТ, 2 ШКАСС. Это конечно гораздо ужаснее, чем 10-13 М2 у Б-17/Б-24. И на каких высотах предполагается действие бомбардировщиков?
Мандрівник написав:Оскільки маневреність винищувача на великій висоті низька, то ухилитися від вогню бортових стрільців буде важко, а, отже, ймовірність знищення винищувача дуже висока. Вона стає ще більшою, коли бомбардувальники будуть діяти великими групами, підтримуючи один одного вогнем.
Большая группа это сколько? И куда бомбардировщик с 10000 м попадет? И какая высотность серийного Пе-8?
Мандрівник написав:Головна складова авіації – пілот літака. Кращий літак – це літак, в кабіні якого сидить кращий пілот. Це правило на всі часи, і воно було вірним, як під час Великої війни, так і нині, коли процеси керування літаком, його озброєнням, навігацією, виявленням цілі швидко автоматизуються. Для країни з оборонною доктриною, як в Української Держави, це означає пріоритет винищувальної авіації над ударною. Пілотажна, тактична, стрілецька підготовка льотчиків – ось що визначає ефективність системи “людина-літак”. Ефективне використання “матеріальної частини авіації” можливе тільки льотчиками високої кваліфікації, підготовка яких вимагає колосальних витрат матеріальних ресурсів.
То то ярые сторонники этой доктрины (Германия и Япония) просрали войну в воздухе.
Мандрівник написав:А скільки коштує підготовка пілота літака-винищувача? Перейдемо до конкретних цифр.
Мінімальний наліт льотчика-винищувача не може бути меншим 150 годин. Ресурс типового авіадвигуна становить 100 годин, капітальний ремонт дає ще 50 годин ресурсу. Отже, для підтримання належного рівня льотної підготовки одного пілота винищувальної авіації потрібно витрачати один авіадвигун на рік. Витрати ж на підготовку одного екіпажу ударного літака – бомбардувальника, штурмовика, дальнього важкого бомбардувальника – будуть ще більшими. А це тільки початок довгого списку матеріальних засобів, які витрачаються на підготовку льотних кадрів, бо двигун сам по собі не працює. Йому потрібне пальне. Типовий авіадвигун витрачає 300 грамів палива на кінську силу за годину польоту.
Для тренировки использовать УТС религия не позволяет?
Мандрівник написав:Тобто, легкий винищувач з двигуном в 1000 кінських сил – а саме вони йдуть на озброєння авіації в середині 30-х років – за годину польоту витрачає 300 кілограмів палива. Або 45 тонн на протязі року – дві стандартні 20-тонні залізничні цистерни. З добрячим гаком.
Урезаем осетра. 1000 л.с. это конец 30-х
Мандрівник написав:Для України це означає не більше тисячі пілотів винищувальної авіації і не більше тисячі екіпажів авіації ударної. А ймовірність втрати льотчика-винищувача на великій висоті з огляду на сучасний стан авіаційної техніки сягає п’ятдесяти відсотків. Два вильоти. Постає питання: де взяти нових пілотів?
Нихрена себе заявочки. Больше Британии 1940.
Мандрівник написав:Про зенітну артилерію навіть мови немає. Висота в десять-дванадцять кілометрів робить ТБ-7 абсолютно невразливим для зенітного вогню.
Ух ты, уже 12000 м потолок у Пе-8. Это в какой модификации? Про нагрузку даже умолчу. И как с бомбовыми прицелами? В город хоть попадем?
Мандрівник написав:Пряме влучання в ціль на висоті в десять-дванадцять кілометрів, коли вона рухається зі швидкістю понад триста шістдесят кілометрів на годину, неможливе в принципі. Снаряд, навіть великого калібру, навіть коли зенітники абсолютно точно визначать висоту, швидкість і напрямок польоту, а балістичний обчислювач абсолютно точно вирахує точку упередження і навідник абсолютно точно наведе ствол гармати в цю точку, навіть коли снаряд при вильоті із ствола зенітної гармати буде абсолютно точно відповідати табличним значенням, все одно нікуди не влучить.
Тому, що снаряд летить на таку висоту тридцять-сорок секунд, а за цей час багато чого може трапитися. Протизенітний маневр – найпростіший з можливих заходів, які роблять зенітний вогонь безрезультатним. Тому для захисту крупних міст – про малі і мови немає! – потрібно сконцентровувати великі угрупування зенітної артилерії і вести не точний прицільний, а загороджувальний вогонь. Це означає витрату десятків тисяч зенітних снарядів – які значно дорожчі за звичайні, для польової артилерії, – і використання тисяч гармат калібром 76-105 міліметрів.
Ух какой ужос. Теперь осталось показать реальные налеты на высоте в 10000. Я не говорю про мифические 12000.
Мандрівник написав:А ресурс кожної зенітної гармати менший за ресурс польової гармати такого самого калібру на порядок. І ціна зенітної гармати в два-три рази теж вища за ціну польової того ж калібру.
Стоп, выше было же написано что зенитка стоит на порядок дороже? Теперь уже ресурс на порядок ниже. Жду источников.
Мандрівник написав:Захищаючи власну територію від повітряних ударів ми витрачаємо кошти на винищувальну авіацію і зенітну артилерію і не маємо коштів на розвиток ударної авіації.
Ось тому повітряна війна можлива тільки часткова.
Або потрібно знайти принципово нові шляхи вирішення цієї задачі.
Учить матчасть.