Михайло написав:А дійсно -- коли саме почали вживати слово "українець"?
вікі пише от що:
Етнонім «українці» фіксується наприкінці XVI століття у документах, присвячених повстанню Григорія Лободи та Северина Наливайка, а також у боротьбі з татарами.
Петро Михайлович Cас, доктор історичних наук, провідний вчений відділу історії НАН України, пише: «
Йосип Верещинський фактично вперше у вітчизняній історіографії ввів до політичного словника назву «український народ», виповнивши її етнополітичним змістом. Письменник зумів переступити через усталені стереотипи суспільної свідомості й формулювання політичної номенклатури, за якими, зокрема, корінні мешканці Київського та Брацлавського воєводств виступали як кияни, брацлавці чи то обивателі цих земель, руські за віросповіданням тощо. На противагу домінуючим територіально-земельним, географічним дефініціям щодо місцевого населення Верещинський вмотивовує історичну категорію «народу українського християнського». Цей момент у судженнях письменника за своєю новизною означав масштабне історіографічне зрушення. Його вплив на національну свідомість українців на повну силу проявився значно пізніше».
1. Петро Сас. Йосип Верещинський //
Історія України в особах IX-XVIII ст. - Київ: Україна, 1993. С.
169-175. (або читати
тут).
Ця назва, спочатку
не мала значення етноніма і позначала просто тих, хто живе в Україні - жителів України. У книзі 1908 року, Крип'якевич і Грушевський, викладають документи, листи і т.д., а також лист польського гетьмана
Станіслава Жолкевського до короля
Сигізмунда III Вази, від 10 червня 1596 року, в якому Жолкевський називає українцями (ukraincy) своїх солдатів (жовнірів-шляхту, солдат польських коронних, походженням з України)
які брали участь у придушенні
козацького повстання Григорія Лободи та Северина Наливайка.
1. Джерела до історії України-Руси [Т.8: І.Крипякевич. Матеріали до історії української козаччини] (1908). С. 92.
2. Leszek Podhorodecki. Hetman Żółkiewski. 1968. С. 84, 92.
3. Zbigniew Wójcik, "Dzikie Pola w ogniu - O Kozaczyźnie w dawnej Rzeczypospolitej", 1968. С. 38.
Також на початку 17 сторіччя українцями називають як українську шляхту на службі у війську Речі Посполитої, так і
українських козаків.
Але вже другій половині 17 сторіччя, в джерелах фіксується, що козаки
називають ся вже самі українцями. У 18 сторіччі в Європі також знали про українців з такою ж назвою.
Наприклад, шведський офіцер, картограф, географ і лінгвіст німецького походження, Філіп Юхан фон Страленберг в книзі «Історико-географічний опис північної і східної частин Європи та Азії»
у 1730 році Страленберг писав:
"...die Malorofiskifche Cosaken in der Ukraine oder klein Rußland, welche in Bürger und Cofacken unterfchieden find, führen eigentlich zweyerley Rahmen, Ukrainer und Cofacken, und werden doch durchgehends nur allein die Cofaten genennet."
"...на сьогоднішній день Mалоросійські Козаки в Україні або Малоросії, поділяються на Громадян та Козаків, фактично використовують дві назви, Українці і Козаки, та все ж ходячи поодинці можуть називатися Козаки."
1. Philipp Johann von Strahlenberg,
Das Nord-und Ostliche Theil von Europa und Asia, 1730, С.
42Або прибалтійський німець офіцер і історик Вільгельм Крістіан Фрібе у 1796 році, в книзі «Про торгівлю Росії, земельно-економічну культуру, промисловість і продукцію: разом з деякими фізичними і статистичними коментарями» писав:
«Nach den neuen Einrichtungen, die in der Ukraine getroffen sind, kann man die dasigen Kosaken nicht mehr als eine besondere Klasse von Einwohnern betrachten. Selbst der Name: Ukrainer wird mehr als der Name Kosake gebraucht»
«За новими установами, які приймаються в Україні, козаки можуть вважатися скоріше як особливий клас жителів. Навіть назва: Українці, це більше, ніж назва Козаки».
1. Wilhelm Christian Friebe - Ueber Russlands handel, landwirthschaftliche kultur, industrie und produkte: nebst einigen physischen und statistichen bemerkungen,
1. Band, 1796, Стор.
174, 175 У 18 сторіччі багато інших європейців
також писали про українців. Ще писали про українців, як про народ, російські академіки-етнографи такі як
Іван Іванович Георгі (Иоганн Готлиб) та Ян Непомуцен Потоцький.
З появою ж Московії на території України-Русі, Московія стала впроваджувати назву малороси, яка так і не прижилася в українців і народ України продовжував називати ся русинами, козаками та українцями.
Видатний військовий інженер генерал-майор А. І. Ригельман (1720-1789) - зросійщений німець, який служив у 1745-1749 рр. в Українї, - вийшовши у відставку і оселившись біля м. Чернігова, написав у 1786 році
«Літописну оповідь про Малу Росію та її народ і козаків взагалі». Ригельман пише, що на Чернігівщині жили козаки, щодо яких використовувалося іменування «українці». Ригельман також називає
«українцями» населення всієї України-Малоросії. Поняття «українці» і «малоросіяни», так само як «Україна» і «Малоросія» для позначення Подніпров'я, використовуються істориком у 18 сторіччі як тотожні.
Михайло написав:У Шевченка ніби його нема, хоча "України" -- скільки завгодно.
Під зображенням рукою Шевченка вигравіювана назва: “Дары въ Чигрыни 1649 року”. Зліва від назви — пояснювальний текст українською мовою, написаний за тодішнім правописом:
http://i.imgur.com/lybnJeE.jpg“Изъ Царяграда, изъ Варшавы и Москвы, прыбували послы зъ великими дарами еднать Богдана и народъ Украинскій уже вольный и сильный. Султанъ, окроме великого скарбу приславъ Богданови червоный оксамитовый жупанъ на горностаевій хутри шталтъ княжой — порфиры, булаву и шаблю, одначе рада (опрыче Славного лыцаря Богуна) присудыла еднать Царя Московського”.
1. Офорт Тараса Шевченка
“Дари в Чигирині” (1844 р.)
Krutywus » 26 квітня 2012 10:25 
