Міфи про шляхетську націю

Модератори: Historical, Global Moderators

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2510
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Міфи про шляхетську націю

Повідомлення Krutywus » 22 квітня 2016 00:35

Русин за національністю, але також поляк за походженням.

То що ж мав на увазі Ожеховський, коли додавав назву "gente Roxolanus, natione vero Polonus" після свого імені? Хоча він використав її тільки в назвах двох релігійних трактатів, призначених для вузької аудиторії, Ожеховський передавав цією назвою інформацію про себе, яку він вважав важливою. Вивчення творів Ожеховського показує, що стосовно вживання ним "gens" і "natio" єдиною суттєвою відмінністю між цими двома термінами було те, що він явно віддавав перевагу «gens».[1] Термін "natio" в його творах, звичайно не несе в собі значення «політична нація»; Ожеховський наприклад описував поляків, як natione Slavi, gente vero Graeci.[2] І він не був єдиним польським письменником, який використовував терміни "natio" і "gens" як взаємозамінні; інші польські автори також використовували їх як синоніми.[3]
Однак очевидно, що Ожеховський мав щось на увазі вживаючи фразу “gente Roxolanus, natione vero Polonus”. Значення першої половини "gente Roxolanus," зрозуміле. Ожеховський використовував терміни "Roxolanus" і “Ruthenus” часто і чергуючи їх, і в назвах своїх творів і підписуючи листи, він найчастіше називає себе "Stanislaus Orichovius Ruthenus", або "Stanislaus Orichovius Roxolanus". Крім того, він часто підкреслював свої тісні зв'язки з Руссю і свою русинську ідентичність: «Я пишаюся тим, що русин і охоче проголошую це". Уся аргументація того, що Ожеховський начебто класифікував себе як “політичного поляка” залежить від другої половини фрази “natione vero Polonus”. Як було зазначено вище, термін "natio" може нести тонке значення місця і походження, якого «gens» не має. У середньовічній Польщі, термін "natio" в родовому відмінку, як використав його Ожеховський, може означати "rodem z" ("за народженням" або "за походженням").[4] І Ожеховський, як він чітко заявляв багато разів, вважав себе поляком за походженням - через його родовий герб, Окшу. Тому прізвисько Ожеховського, "gente Roxolanus, natione vero Polonus" цілком може бути перекладено таким чином: "Станіслав Ожеховський, русин за національністю, але й поляк за походженням ".[5]

[1] See ALTHOEN, ст. 141-145.
[2] STANISLAW ORZECHOWSKI: Annales... cum vita Petri Kmitae, ed. by ADAM TYTUS
DZIALYNSKI, Posnaniae 1854, ст. 9. Ожеховський вірив, що слов'яни походили від греків. Див. ORZECHOWSKI: Wybór pism, ст. 299, 550; і SINKO, ст. 101-104.
[3] Це видно досить чітко у: Maciej Kazimierz Sarbiewski "Descriptio gentium" де він описує як gentes іспанців, французів, поляків, італійців, і німців. Однак в подібному тексті Сарбєвський відносить ті ж народи до nationes. STANISLAW KOT: Descriptio gentium di poeti polacchi del secolo XVII, в: Ricerche Slavistiche 6 (1958), ст. 154-159 і 164. Крім того, лінгвісти, які вивчали середньовічні латинські тексти, написані в Польщі стверджують, що обидва терміни несли значення «люди» (lud) і «нація» (naród). Słownik łaciny średniowiecznej w Polsce, під ред. MARIAN PLEZIA, Wrocław 1953-, т. 4, ст. 516-517, і т. 6, ст. 604.
[4] Słownik łaciny średniowiecznej, т. 6, ст. 604.
[5] Або можливо кращий, менш буквальний переклад “Станіслав Ожеховський, русинського народу, але польського походження”.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2510
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Міфи про шляхетську націю

Повідомлення Krutywus » 29 серпня 2016 13:49

Що стосується міркувань про те, що національна ідентифікація Оріховського простиралася лише на Русь у вузькому значенні, тобто десь на землі Руського воєводства, то їх, на мою скромну думку, можна спростувати фразою:
"Яка ж вона (Польща) дрібна у порівнянні з величиною Русі та чисельністю нашого народу (gentis)".

З передмови до книги Я. Пшилуського «Leges seu statuta Regni Poloniae».
Якби Оріховський мав на увазі лише Руське воєводство і його шляхту, як народ, приналежність свою до котрого він постійно проголошував,
то таке порівняння було б недоцільним.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2510
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Міфи про шляхетську націю

Повідомлення Krutywus » 18 вересня 2016 10:41

І знову в дискусії російських істориків, ми чуємо це недорозуміння:
Народ - это только шляхта.

https://medieval.hse.ru/news/179554862.html
Повний нонсенс. Оскільки "народ шляхецький польський" = "поляки шляхетного походження".
Але ніколи "народ польський" не дорівнює "народ шляхетський польський", тому що
"народ польський" = "народ шляхецький" + "народ простий".
 

kram
Member
Member
 
Повідомлень: 1140
З нами з:
09 березня 2013 18:48

Re: Міфи про шляхетську націю

Повідомлення kram » 24 жовтня 2016 11:08

Я так розумію, вище було подано скорочений переклад цієї статті - http://www.zfo-online.de/index.php/zfo/ ... /2224/2224
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2510
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Міфи про шляхетську націю

Повідомлення Krutywus » 24 жовтня 2016 12:59

Так точно. Дисертація автора на цю тему на жаль не опублікована.
Копія, поговорюють в неті, є в Наталі Яковенко.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2510
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Міфи про шляхетську націю

Повідомлення Krutywus » 24 жовтня 2016 13:12

David Althoen, “That Noble Quest: From True Nobility to Enlightened Society in the Polish-Lithuanian Commonwealth, 1550-1830” (2000).
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2510
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Міфи про шляхетську націю

Повідомлення Krutywus » 16 січня 2017 23:55

Цікаво, що міф про ранньомодерну шляхетську націю, справа рук не тільки польських інтелектуалів, а і загалом імперської політичної думки 19 ст.
Протиставлення еліти і простолюду підкореного народу - улюблений прийом імперської ідеології, котрий, як бачимо, залюбки використовується і сучасною російською пропагандистською машиною "гібридної війни".
Можемо побачити це завдяки дослідженню Лариси Аджакової "Польская шляхта и ее восприятие в российском обществе XIX века". (Нобилитет в истории Старой Европы: Федоров С.Е., Прокопьев А.Ю. (ред.): Издательский дом СПбГУ: 2010)
"Примечательна еще одна черта, свойственная нашим полонистическим сочинениям XIX века, когда дело касалось шляхты: польское дворянское сословие подчеркнуто противопоставлялось польскому простонародью так, как будто это представляло собой явление исключительное".
"...не польский народ - враг наш. Не польскую национальность поражаем мы, подавляя восстание. Мы боремся с интригой, которую затеяло властолюбие шляхты и ксендзов" - писав Катков, покладаючи саме на шляхту причину загибелі польської державності.
А погодін зараховував польську шляхту до "пришлого племени" етнічно відосібленого від простого люду, котре несло в собі "значительную примесь крови западной, не славянской, а кельтической". В цьому (в етнічній чужорідності), на думку Погодіна і походить "ненависть между сословиями". При цьому, підмічає Аджакова, Погодін, відмічаючи "презрение к собственному племени, то есть к крестьянам" у Польщі, не помічає аналогічного явища, характерного для Росії.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2510
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Міфи про шляхетську націю

Повідомлення Krutywus » 04 лютого 2017 18:49

Чи існувала польська шляхетська нація?
Таке питання ставить перед собою і читачем книги:
Походження слов’янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусії
українське видання: К.: Критик, 2015,
Сергій Плохій.
І ось що говорить з цього питання.
Думку про те, що в польсько-литовській Речі Посполитій існувала
«шляхетська нація», яка переступала етнічні та релігійні розмежування,.. популяризувала в повоєнній Польщі група
науковців, до якої належали Станіслав Кот і Януш Тазбір - два видатні до­слідники ранньомодерної польської історії.
Поширена на Заході завдяки численним працям Анджея Валіцького - чільного фахівця з польської та
російської інтелектуальної історії, в історіографії XX століття вона стала основою для трактування польського історичного досвіду
як унікального для європейської історії, позаяк ішлося про формування громадянської на­ції в Европі
задовго до початку Нового часу. Згідно з поглядами цієї школи, Річ Посполита була колискою демократії
(хай навіть обмеженої шляхет­ським станом), громадянського патріотизму та виняткової толерантності.

В історії Речі Посполитої, безперечно, можна знайти численні прояви масової солідарности шляхетських еліт, яка переступала
етнічні та релігійні межі, і Люблінська унія є одним із найвідоміших при­кладів цього.
Проте горизонтальні зв’язки такого штибу часто розривали­ся, натомість у різних етнокультурних спільнотах виникали вертикальні
зв’язки між суспільними станами...
З огляду на це, постає питання: чи справді в Речі Посполитій ХVІ-ХVІІ століть існувала польська «шляхетська нація»?
А чи не є вона зручним винаходом пізніших часів?
Дейвід Алтоен недавно довів, що образ польської «шляхетської нації» справді з’явився в модерну епоху. Його дослідження показує, що поляки
XVI століття уявляли свою націю (та й решту націй узагалі) як мовно-куль­турні, а не політичні об’єднання.
До того ж вони не вважали, ніби право на участь у житті нації має тільки шляхта, принаймні не висловлювали
такого погляду до настання модерних часів. Те, що шляхта величала себе «шляхетською нацією», було наслідком незґрабного перекладу латинської
фрази, яка означала «шляхетне походження» і не мала нічого спільного з поняттям «нація». А що стосується здогадної лояльности шляхтичів своїй
«шляхетській нації» на противагу лояльності до нації етнолінґвістичної, то ця теза, стверджує Алтоен, була виплодом польської думки XIX століття і
ніяк не відбивала ієрархії ідентичностей, яких дотримувалися ранньомодерні еліти польсько-литовської Речі Посполитої. Алтоенове дослідження
не просто деконструює низку історичних мітів, а й показує, що їх створили, аби посприяти утворенню «великої» польської нації в XIX столітті.
У світ­лі нових досліджень на особливу увагу заслуговують давніші праці Юзефа Анджея Ґеровського. Він першим сконцептуалізував Річ Посполиту не як
державу однієї (польської) чи двох (польської та литовської) націй, а як політичну спільноту багатьох націй. Дослідження, що їх в останні десяти­
річчя провели Франк Сисин та Дейвід Фрик у Північній Америці і Тереза Хинчевська-Генель та Мирослав Чех у Польщі, також розхитали усталену
візію ранньомодерної національної ідентичности у польсько-литовській державі.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2510
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Міфи про шляхетську націю

Повідомлення Krutywus » 02 вересня 2017 23:20

Ілюстрацією того, що "народ шляхецький" це термін для означення станового походження, а не нації,
є слова Юзефа Верещинського з "Publika"//Pisma polityczne. Краків, 1858. ст. 10.
Згадуючи пісеньку про поляків, котрі тільки "по шкоді мудрішими були", він говорить про необхідність мати в "лицарській школі",
котру пропонував заснувати в Україні, крім кінноти "народу шляхецького", ще й піхоту з "народу міського і сільського".
 

Поперед.

Повернутись до Загальні історичні питання

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей