З історії "гібридних воєн"

Модератори: Historical, Global Moderators

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3006
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

З історії "гібридних воєн"

Повідомлення Krutywus » 05 квітня 2017 10:31

Темушев В. Н.
Первая Московско-литовская пограничная война: 1486-1494. - М.: Квадрига, 2013.

Боевые действия Великого княжества Московского во время первой пограничной войны можно структурировать следующим образом.
1. Мероприятия великокняжеской администрации. Они не были характерны для первых лет войны, хотя в особых формах и осуществлялись.
Среди них можно выделить следующие действия.
1.1. Походы мощных группировок великокняжеских войск с целью захвата или ослабления центров власти ВКЛ в пограничных регионах...
Походы по целям условно разделяются на
1.1.1. «побуждающие» (т.е. против средоточий власти ВКЛ или центров, правители которых «не осознали» свою судьбу быть подданными московского государя)
и
1.1.2.
захватнические (направленные на прямое присоединение территорий к Москве).
1.2. Действия представителей великокняжеской власти по занятию и освоению определенных территорий...
Она направлялась и управлялась из центра, и целью был не только
1.2.1. захват (после чего территория могла быть легко возвращена),
но и
1.2.2.
колонизация территории жителями внутренних московских областей, обеспечивающая устойчивое приращение территории государства,
хотя такой путь давал скромные результаты. Для его осуществления требовался продолжительный срок, рассчитывать можно было только
на собственные людские и прочие ресурсы.
Более привлекательными были другие средства ведения войны. Он находил обоснование в посольских спорах, когда пограничные волости
объявлялись принадлежащими центру в Великом княжестве Московском. Позже захваченные и освоенные волости оставались, как правило, в составе уездов,
в которые их включили во время войны. Аналогичные действия на пограничье осуществляли и удельные князья;
1.3. Грабительские нападения великокняжеских служилых людей с целью создать несносные условия жизни на пограничье, подорвать
обороноспособность региона с расчетом на последующую реакцию местного населения. Прежде всего - пограничных князей, которые,
чтобы избежать давления и с выгодой для себя, решались перейти на московскую службу За границу уводились люди, скот, вывози
лось имущество, прерывалась торговля, перерезались коммуникации.
Местность опустошалась, доводилась до того состояния, когда уже не могла противостоять московскому наступлению.
1.4. Ответные нападения московских служилых людей, преследование вторгшихся в московские пределы литовских людей.
Очень часто сложно определить, к какому пункту (1.3. или 1.4.) относится событие.
Стороны могли по-разному его оценивать или представлять.
1.5. Концентрация войск недалеко от границы ВКЛ в стратегически важных пунктах... Непосредственно в боевых действиях эти
формирования могли не участвовать, но они выполняли важную функцию - прикрывали границы (не только литовские, но и с Полем) на
направлениях возможного наступления противника и в определенной степени гарантировали удержание занятых территорий.
2. Действия московских удельных князей и отдельно великого князя рязанского, имевших владения на пограничье и оттуда осуществлявших
рейды и самостоятельные нападения на земли ВКЛ. Масштабы операций из-за ограниченности ресурсов не были очень значительными.
Способы ведения войны соответствовали великокняжеским... Условно можно подразделить на несколько пунктов.
2.1. Отдельные нападения на пограничные волости, которые иногда превращались в довольно продолжительные рейды в глубину террито
рии ВКЛ. Тем самым оказывалось давление в основном на вяземских землевладельцев с целью ослабить их обороноспособности
подтолкнуть к переходу на московскую службу.
2.2. Действия по
2.2.1. занятию
и
2.2.2. освоению определенных территорий... Попыток колонизации не отмечено, хотя, возможно, в определенной степени она осуществлялась.
2.3.1. Препятствие торговле,
2.3.2. мелкие диверсии другого плана (засеки на дорогах). Безусловно, и они служили единой цели обессиливания и подготовке присоединения
к Москве пограничных земель ВКЛ.
3. Деятельность князей, которые служили ВКЛ и находились в различной степени зависимости от него, но еще до войны или во время
ее перешли на московскую службу... В своих поступках верховские князья преследовали и личные цели, хотя в той
или иной степени все их действия были спровоцированы шагами Москвы... Все, что происходило в регионе Верхней Оки, было инициировано
и контролировалось Москвой, являясь частью и своеобразной формой ведения войны... Запутанные события на верхнеокском участке границы
тяжело структурировать, но условно можно выделить следующие направления ведения войны.
3.1. Нападения верховских князей и отдельно князя Ф. И. Вельского на владения родственников и иные пограничные земли ВКЛ, что
бы принудить к переходу на московскую сторону тех князей, которые оставались верными великому князю литовскому, и ослабить, подо
рвать линию обороны ВКЛ.
3.2. Переходы верховских князей на московскую службу, сопровождаемые погромом и опустошением литовских территорий и, прежде
всего, захватом владений других князей. Подведенные к неизбежности перехода на московскую службу, верховские князья стремились при
хватить владения соседей, что подогревалось обещанием московского правительства сохранить у них все захваченное.

Попытки дипломатического решения конфликта не прерывались на протяжении всей войны, которая формально как бы и не велась.
Но ситуация требовала иных действий. На пограничье литовская сторона вела пассивную и активную оборону...
Так обобщенно представляются формы ведения войны. Нужно отметить общую связь, запланированность и целесообразность всех мероприятий,
которые осуществлялись на разных уровнях московской власти. По мнению К. В. Базилевича, в московских нападениях на пограничные земли ВКЛ,
несмотря на кажущийся хаотичным характер, «отсутствовал элемент случайности или личной инициативы отдельных московских вотчинников»...

Структура боевых действий ВКЛ не такая сложна, как московская, ее можно классифицировать по
нескольким категориям.
1. Единичный большой поход объединенных войск восточной части ВКЛ из Смоленска к верховьям Оки с целью освобождения
потерянных там городов (1492 г.). Поход был успешен, но Иван III прислал мощное войско, которое ликвидировало достигнутый результат.
2. Действия мелких формирований мценско-любутского, брянского и торопецкого наместников, задачами которых были:
2.1. диверсии на московской границе с Полем и
2.2. нападения на московские земли в ответ на опустошения москвичей.
Вероятно, уничтожение московских сторожей, которые следили за опасностью с Поля, осуществлялось с
целью ослабления московской границы. Что касается грабительских по характеру налетов на калужские, алексинские и другие земли (если
они на самом деле произошли, т.к. заявления московской стороны о них вызывают сомнения), то можно объяснить их местью
за соответствующие действия, но нельзя отрицать и возможности преступных действий со стороны преставителей властей ВКЛ.
3. Нападения на московское пограничье вяземских и верховских князей, наместников пограничных земель ВКЛ, прочих землевладель
цев. Сведения о них содержатся исключительно в речах от московских послов и бояр и имеют часто неопределенный характер, без конкрети
зации времени, места и последствий. Представляется, что пограничные стычки перерастали во взаимную месть, в которой уже невозмож
но определить, кто виноват.
4. Борьба между собой верховских и вяземских князей, часть которых служила ВКЛ, а часть - Москве. Сюда же нужно относить те
действия, которые осуществляли князья, державшиеся литовской стороны.
5. Организация преследования московских войск и людей, которые возвращались с пленом и добычей после грабительских нападений на
владения ВКЛ или после перехода на московскую службу. Они сопровождались боями, которых было не так много на протяжении всей войны.
Один из таких боев (за Воротынском в 1489 г.) принес победу ВКЛ.

Масштаб военной активности литовской стороны был сравнительно небольшим. Инициатива и безусловное доминирование в войне
принадлежало Великому княжеству Московскому.
 

balik2
Member
Member
 
Повідомлень: 289
З нами з:
11 січня 2012 23:31

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення balik2 » 05 квітня 2017 10:34

коли читав раніше цей матеріал теж подумав що у наших "мишебраття" технології віджиму земель у сусідів відпрацьовані століттями :crazy:
Зображення
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3006
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення Krutywus » 08 лютого 2019 11:48

Євген Марчук
"Гібридні війни" Росії. Відлуння спецоперацій через 100 років
https://www.obozrevatel.com/ukr/abroad/ ... -rokiv.htm

Зокрема, у ноті Народного міністра закордонних справ В. Чехівського від 3 січня 1919 року повідомлялося:
"…Министерство иностранных дел уведомляет, что регулярные войска Советской России, а именно: 9 Курская дивизия, 4 Брянская дивизия, 17 стрелковая дивизия, направлены на Украину. Впереди регулярных войск посылаются партизанские отряды, снабжаемые оружием и средствами военным командованием. Уже заняты Валуйки, Купянск, Белгород, Новгород-Северский и другие города, находящиеся на украинской территории".
На це нарком закордонних справ РРФСР Георгій Чичерін 6 січня 1919 року надіслав радіотелеграфну відповідь. Вона наскрізь пронизана таким самим цинізмом, як і нинішні заяви МЗС РФ про відсутність російських військ на Сході України і про невтручання у внутрішні справи України.
Г. Чичерін наголошував на тому, що військові дії на території України точаться між військом Директорії й Українського радянського уряду, який, мовляв, є цілком незалежним.
Ось лише деякі цитати з цих послань:
"Между Украиной и Советской Россией не происходит в настоящее время никаких вооруженных столкновений. Выраженное в Ваших радиограммах желание достижения мирного исхода может относиться только к конфликту между Директорией и украинским советским Правительством".
"… перечисленные Вами воинские части Советской России на Украину не направляются и даже не находятся около ее границ и никаких войск Российской Социалистической Федеративной Советской Республики на украинской территории не имеется. Военные действия на украинской территории в настоящее время ведутся между войсками Директории и войсками украинского советского Правительства, обладающего полной независимостью. Между Украиной и Советской Россией не происходит в настоящее время никаких вооруженных столкновений".
"Гражданская война, которая происходит теперь на Украине, не есть дело каких-то агентов российской советской власти, а естественный результат той внутренней борьбы, которая ведется на Украине между рабочими и бедным крестьянством, с одной стороны, и украинской буржуазией – с другой".

Кошти нелегальним формуванням надходили тоді з Росії здебільшого дипломатичною поштою. Одного з радянських дипломатичних кур’єрів було затримано з трьома мільйонами карбованців, які призначалися для підривної діяльності. Потрапляли в розставлені органами безпеки молодої Української держави тенета й самі дипломати. Влітку 1918 року в Одесі затримали радянського консула М. Бека разом з вісьмома його підлеглими. Під час обшуку в приміщенні консульства знайшли велику кількість агітаційної літератури, циркуляри для підготовки збройних виступів, а також картки з фотографіями і біографічними даними членів бойових підпільних організацій.


Ось лише деякі приклади. 6 червня 1918 року було здійснено диверсію в передмісті Києва Звіринці, внаслідок чого вибухнули порохові склади. Тоді загинуло більше 200 осіб, понад 1000 дістали поранення, 10 000 залишилися без даху над головою. 31 липня 1918 року терористи підірвали великий склад з набоями в Одесі.
Це були непоодинокі випадки. Проти військ УНР постійно застосовували диверсійні акти на транспортних комунікаціях і лініях зв’язку. Документи свідчать про те, що усім бригадам, полкам і окремим загонам радянських сил Лівобережної та південно-східної частини Правобережної України було наказано сформувати "підривні команди" по 5–25 диверсантів. Ці команди отримали завдання знищувати телефонні і телеграфні лінії, мости, нападати на штаби та інші військові об’єкти.
Свого часу підрив боєздатності збройних сил Гетьманату здійснювався і шляхом вербування та переманювання військовослужбовців. Красномовним щодо цього був візит з Москви до України у червні 1918 року емісара, який в архівних документах фігурує під прізвищем Г. Камєнєв, за завданням тодішнього голови військового відомства РРФСР Л. Троцького з метою вербування пілотів авіаційних частин та авіатехніків. Більшовицький емісар спокушав фахівців привабливими умовами подальшої служби в Червоній армії і ліпшим грошовим забезпеченням. При цьому наочно демонстрував пачки купюр. А ще він вимагав від пілотів перегнати до Росії літаки.
У Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України збереглися матеріали зі свідченнями підривної діяльності Г. Камєнєва. За ним встановили стеження, яке виявило конспіративні зустрічі з офіцерами авіаційних частин в ресторанах, кафе і на київських вулицях. У його готельному номері провели обшук, під час якого знайшли підроблене посвідчення службовця Першого українського авіазагону. Подальша оперативна розробка засвідчила, що московському візитеру вдалося завербувати одного з льотчиків – фон Вітте, в якого знайшли розписки про отримання коштів. Після цього емісара і агента заарештувати й помістили до Лук’янівської в’язниці.
Таких самих вербувальників та їх посібників затримала Служба безпеки України у 2014 році. Вони підбурювали українських льотчиків до викрадення сучасних бойових літаків.


Такі паралелі зустрічаються чи не на кожному кроці. У тогочасних документах і мемуарах безпосередніх учасників революційних подій є згадування про контакти більшовицьких московських функціонерів із шахтовласниками Донбасу. Уже тоді окремих донецьких "олігархів" Москва використовувала для фінансування мережі збройних формувань з числа російських шовіністів для відкритого виступу проти існуючої української влади. Йдеться, зокрема, про таємну організацію в Харкові, яка мала у своєму складі офіцерський батальйон чисельністю близько 1000 активних бійців, 3000 гвинтівок та 20 кулеметів. Виступ планувався на момент початку бойових дій Добровольчої армії проти Української держави.
Або пригадаймо, як на тлі просування російських військ з Харкова на Київ синхронно спалахували більшовицькі повстання в Одесі та Миколаєві, а 29 січня 1918 більшовики організували повстання на Київському заводі "Арсенал". Це істотно знизило можливості українських військ протистояти регулярним російським частинам, що наближалися з боями до столиці УНР.


Джеймс Шерр, співробітник британського Королівського інституту міжнародних відносин, один з кращих експертів по Росії, ще в 2013 році у своїй книзі "Hard Diplomacy and Soft Coercion" опублікував ряд традиційних практик, які використовувалися Росією в царські і радянські часи. Цей набір методів і тактик дуже схожий на інструментарій "гібридної війни" проти України, яка почалася в 2014 року. Він має такі складові:

- політика поділу і впливу;

- використання вразливості (моральної, фінансової, політичної);

- проникнення (до противників і союзників);

- залучення ("тимчасові і умовні союзи");

- створення фіктивних компаній, "тіньових структур", використання підставних осіб;

- використання "операцій агентів впливу";

- лінгвістичні маніпуляції;

- пропаганда (інформаційна боротьба).
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3006
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення Krutywus » 25 листопада 2019 10:46

Газін В. В. Політика Москви стосовно козацької України в постпереяславський період: започаткування гібридної війни
як засобу реалізації російської імперської ідеї // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки / [ ред. кол.: А. Г. Філінюк (відп. ред.), С. А. Копилов, С. В. Олійник та ін.]. Кам’янець-Подільський :
Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2015. Вип. 8 : До 25-річчя створення кафедри історії України. С. 144–156.


Автор доходить висновку, що тогочасні дії царського уряду по відношенню до України цілком підпадають під визначення
«гібридна війна» якою часто кваліфікують російську політику на початку ХХІ ст. Сучасні тлумачення гібридної війни зводяться, переважно, до такої її ознаки, як поєднання принципово різних типів і способів ведення війни, які скоординовано застосовуються задля досягнення спільних цілей. Саме такою була політика Москви по відношеннюдо України, після 1654 р., коли в Росії стали виношувати далекосяжні плани утвердження великої слов’янської православної імперії (ІІІ Риму). Ознаки гібридної війни були, безумовно, очевидними. Це і нав’язування ревізії угоди в бік збільшення московської присутності в Україні, і неприкритий тиск на гетьманський уряд через невизнання його легітимності, і підбурювання антигетьманських настроїв, і підтримка опозиційних сил. Насамкінець прояви такої політики знайшли відображення і в зовнішньополітичній сфері, коли «українська проблема» виступила в ранзі розмінної карти у досягнення Москвою її стратегічних геополітичних цілей.
 

Аватар користувача
congo
Member
Member
 
Повідомлень: 15491
З нами з:
23 лютого 2009 11:21

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення congo » 25 листопада 2019 12:59

Krutywus а "коли в Росії стали виношувати далекосяжні плани утвердження великої слов’янської православної імперії "???


(ну а сама стаття, потік свідомості, сичі на глобусі, жаби на болоті ect) пдф ось самі гляньте
Приєднані файли
Vkpnui_2015_8_16.pdf
(297.99 Кб) Завантажено 7 разів
здесь водки нет
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3006
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення Krutywus » 26 листопада 2019 13:41

Krutywus а "коли в Росії стали виношувати далекосяжні плани утвердження великої слов’янської православної імперії "???


Тут можна дискутувати.
Я думаю імперські апетити почалися з того часу коли Сарай поставив Калтая
головним по руському улусу і назначив йому ставку на Москові.
 

Аватар користувача
congo
Member
Member
 
Повідомлень: 15491
З нами з:
23 лютого 2009 11:21

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення congo » 26 листопада 2019 14:36

Krutywus написав:Тут можна дискутувати.
Я думаю імперські апетити почалися з того часу коли Сарай поставив Калтая
головним по руському улусу і назначив йому ставку на Москові.



Сарай поставив Калтая -тіпа Калиту??? :D а Іван I Данилович сам знав, що він "калита"?

ось у заповіті, він між синами села ділить :) і ні слова про імперське православіє Душевная грамота
здесь водки нет
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3006
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення Krutywus » 26 листопада 2019 19:28

а Іван I Данилович сам знав, що він "калита"?

Я думаю що його за життя називали не Калитою, а Калтаєм.
Я не зустрічав слова "калита" до часів правління Івана Першого.
Якщо це слово існувало, тоді підкажіть де воно вживалося.
А якщо його не існувало, то логічно що його ім'ям було поширене татарське Калтай (Калта).
І вже згодом, напевно саме завдяки прізвиську Івана Першого воно увійшло в обіг як назва грошового мішка.
І заднім числом почали виправдовувати це дивне прізвисько.
Це зрозуміло коли князя прозивали Хоробрим, чи Мудрим, чи Блаженним.
Але досить дивне як на князя прізвисько Кошельок.
Це ж очевидна відмазка заднім числом "Добрый Калита".
 

Аватар користувача
congo
Member
Member
 
Повідомлень: 15491
З нами з:
23 лютого 2009 11:21

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення congo » 26 листопада 2019 20:53

Krutywus Я думаю.... то логічно що..

нмсд, в цьому випадку, такі формулювання, знаходяться за межею добра і зла :) (з усією можливою повагою до Вашої позиції)
джерел які ототожнювали б, Івана Даниловича з татарином Кулханом, я не зустрічав, а такі тексти, як я навів за посиланням, скажем так, не вражають.
ну і в будьякому разі, "імперське православіє" тут і поруч не стояло.

ps. про ординські впливи, і "ординізацію" Заліського улусу - таки да, ніхто не сперечатиметься. Як і про те що московська державність склалась і розвивалась під їхнім впливом

pss. повернемось до "доктрини герасімова" - шукати її в "Політиці Москви стосовно козацької України" це нонсенс
здесь водки нет
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3006
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення Krutywus » 27 листопада 2019 00:41

"Пойдем простым логическим ходом".

Слово "калита" існувало у слов'ян до Івана Першого?
Ні. А що це означає?
Що не Івана Першого прозвали "Калитою",
через те, що він був глитаєм - грошовим мішком.
А навпаки, мішок для грошей прозвали "калитою",
тому що князь-глитай ("несытые зеницы", як говорить народний переказ)
носив татарське ім'я Калта (чи може Калтай, як прийнято і нині у татарів РФ).
"Тотары Калънтаи"

Було калта, стало калита. Полногласие, як говорив "лінгвіст" Taller.

московська державність склалась і розвивалась під їхнім (Ординським) впливом

Ми говоримо про одне і те ж.
Ось де виросли імперські вуха.
Москва попри всі бажання бути "третім Римом",
насправді є другим Сараєм.
 

Аватар користувача
congo
Member
Member
 
Повідомлень: 15491
З нами з:
23 лютого 2009 11:21

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення congo » 27 листопада 2019 10:12

Krutywus Ось де виросли імперські вуха

імперські вуха, виросли раніше, в Києві
«Да будет это мать городам русским»
здесь водки нет
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3006
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення Krutywus » 27 листопада 2019 17:21

Так це Київська держава.
Ми ж говоримо про Московську:
"Рустии земли матерь градом Москва".
"пріиде изъ Орды князь великіи Иван, пожалованъ Богомъ и Царемъ."
 

Аватар користувача
congo
Member
Member
 
Повідомлень: 15491
З нами з:
23 лютого 2009 11:21

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення congo » 27 листопада 2019 18:13

Krutywus взагалі, ми почали (принаймі я :)) говорити про те що пхати термін «гібридна війна», в глиб віків, це якось не спортивно :)

а чогось розмова перейшла на імперЬскі потуги, московитів і ординців :(
здесь водки нет
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3006
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення Krutywus » 27 листопада 2019 22:59

Взагалі Ви почали з питання:
Krutywus а "коли в Росії стали виношувати далекосяжні плани утвердження великої слов’янської православної імперії "???

Не знаю чому виникло таке питання, але я, як ввічливий співрозмовник, намагався дати на нього свою відповідь.
пхати термін «гібридна війна», в глиб віків, це якось не спортивно

Чому?
Ключове у гібридності, це прикидатися дурачком: "А іх там нєт", "А чем докажете?"
Ну тобто це не ми царь всеярусі, це князья-добровольці Вєльские за братьев переживают.
 

Аватар користувача
congo
Member
Member
 
Повідомлень: 15491
З нами з:
23 лютого 2009 11:21

Re: З історії "гібридних воєн"

Повідомлення congo » 27 листопада 2019 23:05

Krutywus але я, як ввічливий співрозмовник, намагався дати на нього свою відповідь.

ок. таки створю темку, щось типу "імперський треш" чи фреш, чи марш... там є що пообговорить

це прикидатися дурачком

це новітнє, хх-ххі - раніше з цим не парились
здесь водки нет
 

Далі

Повернутись до Загальні історичні питання

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість