Про Берестейщину

Модератори: Historical, Global Moderators

Аватар користувача
Krutyvuss
Member
Member
 
Повідомлень: 754
З нами з:
15 травня 2006 21:18
Звідки: Hetmanat

Re: Про Берестейщину

Повідомлення Krutyvuss » 22 серпня 2012 09:27

Якщо 1939 року Берестейщину передали Білорусі, то відповідно свя радянська ідеологічна машина мусила доводити історичність цьго факту. Тут нейтралів бути не може. Поняття "Литва" може бути вживане як етнографічно, так і політично. У другому випадку це ті, хто під владую чи впливом литвинів.
Демократія - це уряд, який створює чи намагається створити народу ілюзію того, що народ панує!
Демократія є обдурення народу за допомогою народу ради блага народу.
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3964
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Про Берестейщину

Повідомлення AppS » 22 серпня 2012 09:36

цікавіше коли дивитись карту діалектів
Зображення
Зображення
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3964
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Про Берестейщину

Повідомлення AppS » 22 серпня 2012 09:39

Взагалі з цими діалектами одні маніпуляції. Звісно берестейщину запишуть в білоруські діалекти, північ Чернігівщини в українські, Кубань - в російські. Якоїсь загальнослов'янської неупередженої карти годі чекати.

Ось ніби й красиво, але по Чернігівщині точно криво, а значить не відомо як там з рештою
Зображення
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3964
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Про Берестейщину

Повідомлення AppS » 22 серпня 2012 09:51

Більш-менш схожа на правду але з величезними узагальненнями
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/c ... _goda.jpeg
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

Алесь
Member
Member
 
Повідомлень: 214
З нами з:
26 січня 2012 19:34

Re: Про Берестейщину

Повідомлення Алесь » 22 серпня 2012 14:15

AppS написав:Ось ніби й красиво, але по Чернігівщині точно криво, а значить не відомо як там з рештою
Зображення



Так, гэта мапа сапраўды вызывае пытаньні, калі на ёй на севершчыне нябачна беларускай мовы.:

Адным з галоўных даследчыкаў літвінаў з'яўляецца Марыя Косіч. У 1901 годзе ў часопісе "Живая старина" друкуецца яе манаграфія "Литвины-белорусы Черниговской губернии, их быт и песни", якая ў 1902 годзе выйшла асобным выданнем.
Приєднані файли
севершчына.jpg
 

Алесь
Member
Member
 
Повідомлень: 214
З нами з:
26 січня 2012 19:34

Re: Про Берестейщину

Повідомлення Алесь » 22 серпня 2012 14:30

Krutyvuss написав:Якщо 1939 року Берестейщину передали Білорусі, то відповідно свя радянська ідеологічна машина мусила доводити історичність цьго факту. Тут нейтралів бути не може. Поняття "Литва" може бути вживане як етнографічно, так і політично. У другому випадку це ті, хто під владую чи впливом литвинів.



На Берасьцейшчыне мова украінская(часткова), а антрапагенетыка беларуская як і у паўночных украінцаў, у якіх таксама часткова аўтатэхтоннай зьяўляецца беларуская мова. Мапе антрапалагічных комплексаў адпавядае 30-ці гадовае даследваньне этнагенезу беларусаў вядомага антрапагенетыка А. Мікуліча.

Аляксей Мікуліч
Беларусы ў генетычнай прасторы: Антрапалогія этнасу
(Мн.: Тзхналогія, 2005. - 138 с: іл.)

Падсумаванне
Манаграфія падводзіць вынікі больш чым трыццацігадовых экспедыцыйных даследванняў, праведзеных вядомым антрапагенетыкам Аляксеем Мікулічам у Рэспубліцы Бепарусь і на сумежных тэрыторыях краінсуседзяў - Расійскай Федэрацыі, Летувы, Украіны. Аб'ектам іх было пераважна вясковае насельніцтва як носьбіт найбольш характэрных генетычных і канстытуцыйных асаблівасцяў прабацькоўскіх папуляцый. Вывучэннем было ахоплена каля 120 групавых выбарак. Яны фармавапіся з асобаў, якія маюць продкаў мясцовага паходжання да 4-5 калена.
Даследванне генафонду сучасных лакальных папуляцый Беларусі паказала цэласнасць беларускага этнасу, яго гамеастаз у часе, а таксама наяўнасць генагеаграфічнай кампаненты ў этнічнай гісторыі. На карце генетычных адлегласцяў ад сярэдніх беларускіх частот генаў у насельніцтве Усходняй Еўропы (мал. 9), пабудаванай на аснове значнай колькасці ДНК-маркёраў (57 алеляў 21 локусу), яскрава відаць асаблівасць генафонду беларусаў, да якіх далучаюцца карэнныя жыхары Пскоўшчыны, Ноўгарадчыны, Смаленшчыны, Браншчыны, Віленскага краю і Украінскага Палесся. Кампактны арэал беларускага генафонду на гэтай карце ў агульных рысах адпавядае абшару рассялення беларусаў у гістарычнай рэтраспектыве. Аўтар звяртае ўвагу на наяўнасць шматвектарнай дывергенцыі гэтага арзалу, якая выяўляе даўнейшыя кірункі міграцыі.
Вядома, што "еўрапеізацыя" ўсходнееўрапейскага, пераважна расейскага, насельніцтва спынілася пад татара-мангольскім уплывам. Вывучэнне генафонду беларусаў практычна не выявіла прысутнасці ў ім прыкмет мангольскай расы. Гэта пацвярджае гістарычныя звесткі пра тое, што Беларусь не зазнала татара-мангольскай няволі. Цікава таксама адзначыць, што агульная тэндэнцыя зменлівасці ў межах беларускага арэалу мае мврыдыянальны кірунак - з поўдня на поўнач, тым часам як для расейскага арэалу яе кірунак перпендыкулярны - з захаду на ўсход, г. зн. шыротны.
Кожны з трох усходнеславянскіх этнасаў, згодна з антрапалагічнымі дадзенымі, мае сваю адметнасць. Яны сфармаваліся ў рознай геаграфічнай прасторы, на асобных субстратных праасновах. Змешчаная ў кнізе графічная інтэррэтацыя абагульненых характарыстык Іх генафондаў (мал. 13) дазваляе наглядна ўбачыць ступень сваяцтва і адрознення. "Этнічныя воб-лакі" беларусаў І ўкраінцаў даволі кампактныя і на пададзенай дыяграме істотна перакрываюцца. Расейскае ж "воблака" вельмі размытае, і толькі нязначная доля яго перакрываецца э папярэднімі. Калі ўкраінскае "этнічнае воблака" наогул не мяжуе з фіна-вугорскімі, а беларускае толькі кранаецца іх, то цэнтр "этнічнага воблака" расейскіх папуляцый знаходзіцца ў адным кластэры з фіна-вугорскімі, а не славянскімі этнасамі.
Аляксей Мікуліч аргументавана аспрэчвае высновы маскоўскіх калегаў пра тое, што ядро расейскага генафонду нібыта знаходзіцца на паўночным захадзе расейскага этнічнага арэалу (Пскоўшчына, Ноўгарадчына) з далучэннем часткі земляў, якія сёння знаходзяцца ў складзе Рэспублікі Беларусь. ЁН адзначае, што да беларусаў Прыдзвіння генетычна вельмі блізкія карэнныя жыхары Пскоўскай і Ноўгарадскай, як і Смаленскай абласцей. (I гэтаму факту ёсць гістарычнае тлумачэнне - агульныя крывіцкія карані.) Але ўсе яны ўваходзяць менавіта ў беларускі этнічны арэал,
Супастаўленне дадзеных генагеаграфіі з матэрыяламі археолагаў дае вельмі цікавыя вынікі. Геаграфічная структура сучаснага беларускага генафонду шмат у чым адпавядае арэалам старажытных археалагічных культур. Напрыклад, прыдзвінская генагеаграфічная правінцыя накладваецца на тэрыторыю распаўсюджання нараенскай культуры (4-3-е тысячагоддзі перад Н.Х.) эпохі неаліту і паўночнабеларускай культуры (канец 3-га - першая палова 2-та тысячагоддзя перад Н.Х.) ранняга бронзавага веку. А заходнепалескі рэгіён знаходзіцца ў межах раслаўсюджання культуры шнуравой керамікі Палесся (XVI11—XIV стагоддзі перад Н.Х.) і лужыцкай культуры (Х\/~ХІ\/ стагоддзі перад Н.Х.) бронзавага веку, а таксама паморскай культуры (IV-ІІ стагоддзі перад Н.Х.) жалезнага веку. Гэта важкі аргумент на карысць генетычнай непарыўнасці пакаленняў.
Аналіз антрапагенетычнага і генадэмаграфічнага матэрыялу прыводзіць аўтара да высноваў пра глыбокую старажытнасць беларускага этнасу. Сучасная карціна беларускага генафонду сфармавалася як шляхам доўгатэрміновага прыстасавання ў выніку натуральнага адбору, так і ў працэсе этнічнай кансалідацыі. Карыстаючыся "генетычным гадзіннікам", аўтар вызначае, што папуляцыі карэнных жыхароў Беларусі вядуць свой радавод цягам не меней як 130-140 пакаленняў, гэта значыць пачынаючы сама пазней з сярэдзіны 2-га тысячагоддзя перад Нараджэннем Хрыстовым.
На думку аўтара, адзінства паходжання, асаблівасць мовы, матэрыяльнай і духоўнай культуры, наяўнасць цягам некалькіх стагоддзяў сваёй дзяржавы - Вялікага Княства Літоўскага, перавага эміграцыйных працэсаў над іміграцыйнымі спрыялі кансалідацыі адметнай і трывалай этнічнай супольнасці беларусаў.
 

Алесь
Member
Member
 
Повідомлень: 214
З нами з:
26 січня 2012 19:34

Re: Про Берестейщину

Повідомлення Алесь » 22 серпня 2012 15:21

Krutyvuss написав: Поняття "Литва" може бути вживане як етнографічно, так і політично. У другому випадку це ті, хто під владую чи впливом литвинів.



русская летопись "Краткий Владимирский Летописец"
сообщает, что в 944 году князя Игоря убили" Деревляне рекоша ЛИТВА"
 

Аватар користувача
Krutyvuss
Member
Member
 
Повідомлень: 754
З нами з:
15 травня 2006 21:18
Звідки: Hetmanat

Re: Про Берестейщину

Повідомлення Krutyvuss » 23 серпня 2012 10:59

AppS написав:Більш-менш схожа на правду але з величезними узагальненнями
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/c ... _goda.jpeg

Чудова карта.

Алесь написав:
Krutyvuss написав: Поняття "Литва" може бути вживане як етнографічно, так і політично. У другому випадку це ті, хто під владую чи впливом литвинів.

русская летопись "Краткий Владимирский Летописец"
сообщает, что в 944 году князя Игоря убили" Деревляне рекоша ЛИТВА"

Літописи писалися-переписувалися. Очевидно який писець часів Речі Посполитої так уявляв приналежність древлян. Ромеї русинів і скіфами і таврами нарікали.

Щодо Півночі Чернігівщини. Тут варто погодитися, що регіон прикордонний. Можливо, деяких білорусинів вписали в українці. Мої предки по матері з-під Чернігова, гомонять поліським діалектом. Проте, вони не аборигени: село утворене вихідцями з Правобережжя у 17 ст.

Щодо генетичної спільності берещуків та білорусинів. В реальності рідко коли проходить чітка генетична межа. Молдавани, скажімо, генетично і матеріально вписуються в етнокультуру Поділля і Покуття.
Демократія - це уряд, який створює чи намагається створити народу ілюзію того, що народ панує!
Демократія є обдурення народу за допомогою народу ради блага народу.
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3964
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Про Берестейщину

Повідомлення AppS » 23 серпня 2012 13:40

Щодо Півночі Чернігівщини. Тут варто погодитися, що регіон прикордонний. Можливо, деяких білорусинів вписали в українці. Мої предки по матері з-під Чернігова, гомонять поліським діалектом. Проте, вони не аборигени: село утворене вихідцями з Правобережжя у 17 ст.

Це Ви про Пакуль і волость? Так, з Правобережжя - Лоїв та далі. :D
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

Алесь
Member
Member
 
Повідомлень: 214
З нами з:
26 січня 2012 19:34

Re: Про Берестейщину

Повідомлення Алесь » 23 серпня 2012 13:56

Krutyvuss написав:
AppS написав:Більш-менш схожа на правду але з величезними узагальненнями
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/c ... _goda.jpeg

Чудова карта.

Алесь написав:
Krutyvuss написав: Поняття "Литва" може бути вживане як етнографічно, так і політично. У другому випадку це ті, хто під владую чи впливом литвинів.

русская летопись "Краткий Владимирский Летописец"
сообщает, что в 944 году князя Игоря убили" Деревляне рекоша ЛИТВА"

Літописи писалися-переписувалися. Очевидно який писець часів Речі Посполитої так уявляв приналежність древлян. Ромеї русинів і скіфами і таврами нарікали.

Щодо Півночі Чернігівщини. Тут варто погодитися, що регіон прикордонний. Можливо, деяких білорусинів вписали в українці. Мої предки по матері з-під Чернігова, гомонять поліським діалектом. Проте, вони не аборигени: село утворене вихідцями з Правобережжя у 17 ст.

Щодо генетичної спільності берещуків та білорусинів. В реальності рідко коли проходить чітка генетична межа. Молдавани, скажімо, генетично і матеріально вписуються в етнокультуру Поділля і Покуття.





На конт летапісца, так вышэй я прыводзіў і іншыя крыніц што гэта зямля называлася Літвою, што ўсе яны памыляліся? Тое што тычыцца Севершчыны, то гэта рэгіён кампактнага пражываньня беларускамоўнага насельніцтва -літвінаў, а гэта сінонім беларусаў.
Нетолькі Берасьцейшчына антрапагенетычна зьяўляецца адзіным з Беларусьсю, але і ўсё Палесьсе і украінскае таксама. Дарэчы вескі з аўтатэхтоннай беларускай(літоўскай) мовай сустракаюцца ужо ў 40 км. ад Кіева. Я бываў праездам у некаторых мясцінах украінскага Палесься, напрыклад у Оўручы, аўтатэхтонная беларуская мова ў старых людзей, тыповыя беларускія(літвінскія) твары. Распаўсюджаны старажытныя літвінскія = беларускія прозьвішчы з канчаткам на (іч). Укаінскае Палесьсе даследавана, мясцовыя жыхары антрапагенетычна адзіны з беларусамі(літвінамі). Этнас першасны, мова другасна. Зараз беларусы і усход Украіны гамоняць па расейску (таксама тэрмін скрадзены расейцамі), ад гэтага яны русскімі як гэтага хочуць маскалі не сталі.
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3964
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Про Берестейщину

Повідомлення AppS » 23 серпня 2012 16:29

Нетолькі Берасьцейшчына антрапагенетычна зьяўляецца адзіным з Беларусьсю, але і ўсё Палесьсе і украінскае таксама. Дарэчы вескі з аўтатэхтоннай беларускай(літоўскай) мовай сустракаюцца ужо ў 40 км. ад Кіева. Я бываў праездам у некаторых мясцінах украінскага Палесься, напрыклад у Оўручы, аўтатэхтонная беларуская мова ў старых людзей, тыповыя беларускія(літвінскія) твары. Распаўсюджаны старажытныя літвінскія = беларускія прозьвішчы з канчаткам на (іч). Укаінскае Палесьсе даследавана, мясцовыя жыхары антрапагенетычна адзіны з беларусамі(літвінамі). Этнас першасны, мова другасна. Зараз беларусы і усход Украіны гамоняць па расейску (таксама тэрмін скрадзены расейцамі), ад гэтага яны русскімі як гэтага хочуць маскалі не сталі.


Сіверщина поняття широке. Як і Полісся.
Білоруські елементи півночі Чернігівської та півдня Брянської області - це найімовірніше нащадки тих, хто дозаселяв регіон на початку 17ст. та мігрував після Андрусівського перемир'я і невдач козацьких проектів в Білорусі. Те саме потім сталось з Правобережними полками, які переважно опинились на Лівому березі. До того всього кордони Чернігівського полку були трохи посунуті на північ відносно Чернігівського воєводства.

Та все рівно про якусь монобілоруськість говорити не приходиться. Просто регіон зі значним білоруським впливом, що вірогідно пов'язано як з сусідством так і напливом в 17ст.
Окрім того там було місце проживання старообрядських спільнот. http://historians.in.ua/docs/monografiy ... lobody.pdf

Проблема в тому, що зі східних слов'ян легітимними призначили тільки три нації, а решту в залежності від обставин до них припасували. З того ж Полісся при бажанні можна було б виділити ще одну народність.

Стосовно Берестейщини, то як не крути, а виходить Волинь :)
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

Алесь
Member
Member
 
Повідомлень: 214
З нами з:
26 січня 2012 19:34

Re: Про Берестейщину

Повідомлення Алесь » 23 серпня 2012 20:07

AppS написав:
Нетолькі Берасьцейшчына антрапагенетычна зьяўляецца адзіным з Беларусьсю, але і ўсё Палесьсе і украінскае таксама. Дарэчы вескі з аўтатэхтоннай беларускай(літоўскай) мовай сустракаюцца ужо ў 40 км. ад Кіева. Я бываў праездам у некаторых мясцінах украінскага Палесься, напрыклад у Оўручы, аўтатэхтонная беларуская мова ў старых людзей, тыповыя беларускія(літвінскія) твары. Распаўсюджаны старажытныя літвінскія = беларускія прозьвішчы з канчаткам на (іч). Укаінскае Палесьсе даследавана, мясцовыя жыхары антрапагенетычна адзіны з беларусамі(літвінамі). Этнас першасны, мова другасна. Зараз беларусы і усход Украіны гамоняць па расейску (таксама тэрмін скрадзены расейцамі), ад гэтага яны русскімі як гэтага хочуць маскалі не сталі.


Сіверщина поняття широке. Як і Полісся.
Білоруські елементи півночі Чернігівської та півдня Брянської області - це найімовірніше нащадки тих, хто дозаселяв регіон на початку 17ст. та мігрував після Андрусівського перемир'я і невдач козацьких проектів в Білорусі. Те саме потім сталось з Правобережними полками, які переважно опинились на Лівому березі. До того всього кордони Чернігівського полку були трохи посунуті на північ відносно Чернігівського воєводства.

Та все рівно про якусь монобілоруськість говорити не приходиться. Просто регіон зі значним білоруським впливом, що вірогідно пов'язано як з сусідством так і напливом в 17ст.




Пра які наплыў і перасяленьне літвінаў у гэтыя месцы ў 17 ст. вы гаворыце, у вас ёсьць якія небудзь крыніцы(джэрэлы)?


Окрім того там було місце проживання старообрядських спільнот. http://historians.in.ua/docs/monografiy ... lobody.pdf


Вось тут тое што называецца перасяленцы з Расеі.



Проблема в тому, що зі східних слов'ян легітимними призначили тільки три нації, а решту в залежності від обставин до них припасували. З того ж Полісся при бажанні можна було б виділити ще одну народність.


Быў такі вядомы праект у 1990-х Міколы Шэляговіча, інспіраваны Крамлём. Спрабавалі выдаліць, толькі не славян, а балтаў яцьвягаў. Аднак антрапагенетычныя дасьледваньні А. Мікуліча паказалі што адрозьненьняў паміж палешукамі і іншымі беларусамі неіснуе.

Стосовно Берестейщини, то як не крути, а виходить Волинь :)



Люцічы -Літва -ліцьвіны, Волін -Валынь-валынцы, і тыя і другія выхадцы з Палабья, ад пачатку палабскія славяне. На поўдзень адрозныя ад іх этнасы.
 

Алесь
Member
Member
 
Повідомлень: 214
З нами з:
26 січня 2012 19:34

Re: Про Берестейщину

Повідомлення Алесь » 27 серпня 2012 02:06

[quote="AppS"][quote]

Сіверщина поняття широке. Як і Полісся.
Білоруські елементи півночі Чернігівської та півдня Брянської області - це найімовірніше нащадки тих, хто дозаселяв регіон на початку 17ст. та мігрував після Андрусівського перемир'я і невдач козацьких проектів в Білорусі.



Российский труд, прошедший цензуру:
"Что значит в Несторовой летописи...." Ф.Н.Святной, стр.12
http://books.google.ru/books?id=h8QK...page&q&f=false

"Называлась же у нас гораздо после Нестора....вся Западная Русь (страна и народ) Литвою,по имени преобладающего в ней племени;даже в наше время,в том же самом духе и по той же причине,"щирые" Малороссияне называют своих собратий,Русь Черниговскую и Белоруссов-Литвинами"
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3964
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Про Берестейщину

Повідомлення AppS » 27 серпня 2012 06:52

Люцічы -Літва -ліцьвіны, Волін -Валынь-валынцы, і тыя і другія выхадцы з Палабья, ад пачатку палабскія славяне. На поўдзень адрозныя ад іх этнасы.

щось лютичи і литва ... у нас тут на форумі один так "довів" зв'язок з грузинами. viewtopic.php?f=20&t=16802&start=0#p184482
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

Алесь
Member
Member
 
Повідомлень: 214
З нами з:
26 січня 2012 19:34

Re: Про Берестейщину

Повідомлення Алесь » 27 серпня 2012 16:54

AppS написав:
Люцічы -Літва -ліцьвіны, Волін -Валынь-валынцы, і тыя і другія выхадцы з Палабья, ад пачатку палабскія славяне. На поўдзень адрозныя ад іх этнасы.

щось лютичи і литва ... у нас тут на форумі один так "довів" зв'язок з грузинами. viewtopic.php?f=20&t=16802&start=0#p184482



Як вядома, акрамя раскручана-папулярнага і “агульнапрызнанага” паведамленьня старажытнарускіх летапісаў аб літве як неславянскім племені (“иниим языци”), у адным з латапісаў, Хлебнікаўскім, маецца таксама й іншае, супрацьлеглае сьцвярджэньне, што літва – гэта славяне.

Яно “зашыфравана” у выданьні Іпацьеўскага летапісу ў вядомых радках пра расьсяленьне славянаў: “Словене же ови 10 пришедше и седоша 11 . на Висле . и прозвашася Ляхове . а о техъ Ляховъ 12 прозвашася Поляне Ляхове . друзии Лютице 13 Д . инии Мазовшане . а нии 14 Поморяне ”.
Каб убачыць “литву”, трэба зьвярнуцца да заўваг ў стаўбцы “Варіанты” зьлева ад асноўнага тэксту: у заўваге пад нумарам 13 чытаем: “ 13 Х. лютичи, приб. Литва”.
Гэта азначае, што ў Хлебнікаўскім летапісы замест “лютице” напісана “лютичи“, а потым напісана “литва”!
І цалкам гэтыя радкі у асноўным тэксце Хлебнікаўскага летапісу выглядаюць так:

“а о техъ Ляховъ прозвашася Поляне Ляхове . друзии Лютичи Литва. инии Мазовшане. а нии Поморяне.”



Первой Литвой, вообще-то, правильно называть исконную Литву лютичей, расположенную в Поморье. Польский историк Ежи Довят сообщает:

«Богуслав I, князь Западного Поморья, титуловался princeps Liuticorum» (Dowiat Jerzy. Pochodzenie dinastii zachodnio-pomorskiej i uksztaltowanie sie terytorium ksiestwa Zachodnio-Pomorskiego. // Przeglad historyczny. Tom XLV. Zeszyt 2-3. Warszawa, 1954). То есть «князь лютичей, лютицкий, литовский». А гербом Богуслава I была «Погоня». В 1220-е годы лютичи-литвины мигрируют из Поморья в район Новогрудка, где создают уже нашу Литву (Договор 1219 года между Литвой Новогрудка и Галицией подписан литовскими князьями Булевичами и Рускевичами, которые, как считают историки, были мигрантами из Поморья). Вслед за лютичами к нам уходят, спасаясь от немецко-польской экспансии, другие народы Полабья, Поморья, Порусья (Пруссии): русины-ободриты, лужицкие сорбы, помезане-русины Святополка, погезане Миндовга и пр.

Именно они (мигрировавшие, в основном, горожане и ратники) создают на ятвяжских землях Западной Беларуси мощнейшую державу – Литву, ставшую в скором времени крупнейшим государством Восточной Европы.
 

Поперед.Далі

Повернутись до Загальні історичні питання

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей