1126 років хрещення Русі

Модератор: Global Moderators

Аватар користувача
CAM
Member
Member
 
Повідомлень: 1530
З нами з:
20 травня 2007 20:57
Звідки: Самбір-Чикаго

1126 років хрещення Русі

Повідомлення CAM » 19 вересня 2008 17:27

1126 років хрещення Русі

Ми знаємо, що Київську Русь було охрещено 988 року від Різдва Христового – два місяці тому цю дату відзначали на державному рівні. З курсу історії можна також дізнатися, як іще за часів правління в Києві Аскольда (близько 860–882 років) були встановлені зв’язки з візантійською церквою: хрестилися сам Аскольд і частина його підлеглих. Та з Півночі прибув суворий прибічник язичництва князь Олег. Убивши Аскольда, він захопив київський престол і так ретельно викоренив перші паростки християнства, що лише через сто років знову повернути країну в його лоно зміг Володимир. Але насправді в цій добре знайомій історії лишається багато неясного.


ВІЗАНТІЯ НЕ ПОМІТИЛА


Дивно, але про Володимирове хрещення та прийняття Руссю константинопольських церковних ієрархів мовчать навіть візантійські джерела. Хроніст Іоанн Скілиця та історик ХІІ ст. Іоанн Зонара розповідають про «одруження князя росів Володимира з візантійською принцесою Анною» та про прихід Володимирових воїнів на допомогу Константинополю у війні проти арабів.


За руськими літописами, описані візантійцями одруження та війна з арабами тільки супроводжували головну подію тодішнього київського життя – хрещення Володимира й усіх киян. Але у візантійських істориків про це ані слова! Це дивно: хіба могли вони не помітити входження в орбіту впливу Константинопольської патріархії території, що не поступалася розмірами самій імперії?


Можливо, вони «не помітили» цього, бо факт хрещення Русі-України вже був записаний в імперських хроніках. Уперше про це близько 866 року повідомив патріарх Фотій у своїй «Енциклиці» – посланні до ієрархів східних церков, підлеглих патріархатові: «вони [руси] прийняли пастиря й ретельно і турботливо плекають обряди християн». За літописом, на той час у Києві правили Аскольд і Дір, а Володимира ще й на світі не було.


НЕСПАЛИМЕ ЄВАНГЕЛІЄ


Інші джерела датують хрещення русів часом перебування на патріаршому престолі Ігнатія (868–877 роки), який висвятив для Русі архієпископа. Князь русів із дружиною зустріли архієпископа без захвату: «І спитали його, що він їм хоче сповістити й у чому збирається наставляти. А той, простягнувши священну книгу Євангелія, розповів про деякі з чудес Спасителя й повідав по Ветхому Завіту про чудотворні діяння Божі. На це роси одразу ж відповіли: «Якщо самі не узрімо чогось такого, а особливо того, що розповідаєш ти про трьох отроків у палаючій печі, не повіримо тобі й не відкриємо вух словесам твоїм». На щастя, до саджання отроків чи ще когось у піч справа не дійшла. Архієпископ укинув до вогнища Євангеліє – і книга, попри те, що довго пролежала у вогні, лишилася неушкодженою. Дивовижне явище так вразило русів, що ті відкинули всі сумніви й прийняли християнську віру.


Те, що цей переказ – не зовсім легенда, підтверджується реєстрами єпархій Константинопольського патріархату, укладеними ДО правління Володимира. У цих документах значиться Руська єпархія (за деякими даними – митрополія). Давньоруські літописи приписують Аскольдові й Діру знаменитий похід на Константинополь 860 року – отже, за логікою речей, саме ці князі мали посилати за вчителями й уже невдовзі охреститися. А Никонівський літопис зазначає, що князем, який лицезрів чудо неспалимого Євангелія, був саме Аскольд.


«ЯЗИЧНИЦЬКА РЕАКЦІЯ»: СВІДКИ МОВЧАТЬ


Про «язичницьку реакцію» часів Олега говорено багато. Але тут на нас чекає ще один сюрприз: про насильства на Русі язичників і переслідування ними християн після 882 року (року смерті Аскольда) не повідомляє жодне джерело. Є, щоправда, туманні згадки про те, що князь Святослав не любив християн і навіть переслідував проповідників. Однак ідеться, ймовірно, про особисті уподобання войовничого князя та про поодинокі випадки заборони небажаних для влади ідей, але не про системні гоніння на християнство в цілому.


Натомість літопис зазначає, що в 944 році київські християни молилися й укладали присягу в церкві святого Іллі на Подолі. Прикметно, що церква називається соборною, тобто вона мала займати центральне місце в цілій мережі християнських закладів у Києві й, напевно, в інших землях Русі. Отже: християнство сповідувала тоді на Русі далеко не маленька купка людей. Ось чому візантійські джерела не знають Володимирового хрещення. Імовірно, у Константинополі вважали, що Русь офіційно хрестилася вже у 860–870-х роках. Подробицями перебігу цих процесів вони, вочевидь, недуже цікавилися, як і перипетіями стосунків між місцевими християнами та язичниками, вважаючи їх внутрішньою справою русів.


Добре відомо, що християнкою була княгиня Ольга. За деякими свідченнями, християнами були також брат Святослава Уліб і син Святослава Ярополк – брат Володимира. Ярополк, до речі, також був одружений на візантійській принцесі. А Володимир після смерті брата, в 978 році (за десять років до «хрещення Руси»), одружився з його удовою-християнкою. Цікаво, що цей шлюб, на відміну від наступного, не примусив язичника-князя охреститися. То хто ж у такій компанії став би переслідувати християн?


Але і вважати Русь початку – середини Х ст. справжньою християнською країною не можна. Наприклад, князь Олег та його військо при укладанні договорів 907–911 років приносили клятву іменем Перуна і Велеса. Руси в текстах договорів протиставляються християнам, під якими маються на увазі візантійці. А за наступника Олега, Ігоря, частина дружини присягала 944 року в церкві, частина – на капищі Перуна, тут-таки у Києві.


НОВА ДАТА


Славнозвісну розповідь про християнських «учителів слов’ян» Кирила та Мефодія і про переклад святих книг слов’янською мовою у «Повісті минулих літ» вміщено під... 898 роком, тобто в самий «пік» правління Олега, затятого язичника та переслідувача (як твердять деякі історики) християнства.


Було б зрозуміло, якби ця історія була прив’язана в літописі до розповідей про охрещення княгині Ольги, чи про прийняття християнства Володимиром, або ж до часів Аскольда. Але чомусь повість віднесено до часу, коли в Києві, начебто, мала панувати «реакція», й спогади про переклад Святого Писанія були зовсім не доречними. Никонівський літопис пов’язує розповідь про чудо неспалимого Євангелія з іменем князя Аскольда, не зазначаючи при цьому дату події. Та низка джерел датують місію архієпископа 886 роком, коли в Києві правив Олег.


Відносно недавно в одному паризькому зібранні середньовічних хронік і документів були виявлені тексти, що, на думку фахівців, сягають автентичних візантійських джерел. Серед них міститься лаконічний запис: «За царювання Василія Македонянина в 6390 році був охрещений народ рос».


6390 рік від створення світу – це 881/882 роки від Різдва Христового. Й саме на цей час припадає здійснений Олегом переворот, коли він скинув Аскольда й сів княжити в Києві. Події, треба думати, розгорталися таким чином. Успіхи започаткованої Аскольдом розбудови церковної структури на Русі в середині 870-х років зумовили виникнення потреби очолити її священиком високого рангу. Аскольд запрошує з Візантії архієпископа. Однак, ледь розпочавши свою діяльність, ієрарх опинився перед новою владою, яка складалася переважно з язичників і, певна річ, зажадала від очільника християнської общини пояснень. На щастя, для архієпископа фактичний голова нової влади, князь Олег не став чинити перешкод єпархіальній діяльності й розповсюдженню нового віросповідання. Певна частина його оточення, як про те свідчить переказ про «Чудо», невдовзі також охрестилася. Чи прийняв хрещення особисто Олег – невідомо. Та, ймовірно, наслідки цього другого, «Олегового», хрещення були навіть успішнішими за перше «Аскольдове», тому не відомий нам візантійський протограф і зазначає, що «народ рос» був охрещений 1126 років тому – у 882-му.



ВИБІР ЦИВІЛІЗАЦІЇ


А що ж сталося у 988 році? Очевидно, рішення князя Володимира було не стільки вибором на користь християнства (цей вибір було зроблено вже до нього), скільки офіційною забороною всіх інших релігійних вчень і течій. Відтепер язичництво опинялося поза законом і той, хто насмілювався відверто сповідувати стародавню віру, ставав ніби особистим ворогом верховного правителя, його могли легко позбавити всіх прав, вигнати з країни, вбити.


Жорстоко? Авжеж! Але давати оцінку діячам минулого з погляду сучасної моралі, етичних норм і уявлень про справедливість, щонайменше наївно. Це приблизно те саме, що, застосовуючи зворотну аналогію, вимагати від депутатів Верховної Ради оплачувати власним життям порушення присяги на вірність, як воно було за середньовіччя. Імовірно, рішення князя Володимира було на той час найоптимальнішим для успішного розвитку підлеглої йому держави і, як засвідчили подальші події, принесло свої корисні плоди. Нині зрозуміло, що Володимир Хреститель насправді зробив не релігійний чи політичний, а цивілізаційний вибір.

ЯК ЦЕ БУЛО:


Контрибуція і нова віра

У червні 860 року 200 руських суден підійшли під мури Константинополя й висадили десант. Невідомо, чи керували операцією особисто князь Аскольд і його брат Дір, але найбагатше у світі місто того часу тиждень перелякано сиділо в облозі. Городян засмучувало те, що імператор з військом був на війні з арабами в Малій Азії й сподіватися на допомогу було складно. Загарбати столицю імперії руси не планували – бракувало сил для контролю над величезним містом. Тому вирішили торгуватися. А тут уже й імператор примчав із нечисленним почтом – рятувати Константинополь дипломатичними ме тодами. Відомо, що руси взяли контрибуцію, домовилися про умови мирної торгівлі й пішли собі додому. Цілком імовірно, саме тоді хитрі візантійці спробували переконати київського князя в перевагах нової віри – щоб перетворити його на союзника й більше не наражатися на неприємності.


Є також версія цієї історії без хепіенду. Коли імператор повернувся до обложеного русами Константинополя, він цілу ніч молився разом із патріархом. На ранок вони взяли святу реліквію – ризу Богородиці, вийшли на берег і вмочили край ризи в море. В ту ж мить здійнявся шторм, який розметав кораблі русів і примусив їх піти з Царгорода ні з чим. Із погляду проповідництва подібне диво було промовистішим за контрибуцію.

Сергій Конча, «Український Тиждень»
„На диявола – хрест, на неприятеля – шабля”.
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 29668
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Повідомлення Adam » 19 вересня 2008 20:41

Якась хвигня! Таке враження, що в середені \"Тижня\" йде постійна боротьба між істориками та журналюгами, які намагаються перетлумачити історію!
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Аватар користувача
Михайло
Member
Member
 
Повідомлень: 2714
З нами з:
20 вересня 2006 17:20
Звідки: Київ

Повідомлення Михайло » 22 вересня 2008 13:21

Adam написав:Якась хвигня!


Чесно кажучи, так.
Але до речі, про хрещення Аскольда я колись читав. Що про це відомо точно?
Критичний розбір аргументів на користь нового датування Св. Софії: http://www.spadshina.org.ua/File/Sophia2.pdf
 

Аватар користувача
кювернат Ювяшжт
Member
Member
 
Повідомлень: 6097
З нами з:
18 червня 2006 18:52
Звідки: Київ

Re:

Повідомлення кювернат Ювяшжт » 22 вересня 2008 14:52

Михайло написав:про хрещення Аскольда я колись читав. Що про це відомо точно?

А що може бути відомо про ті часи взагалі щось ТОЧНО? :D
 

Аватар користувача
Sigizmund
Member
Member
 
Повідомлень: 295
З нами з:
15 листопада 2006 21:44
Звідки: Київ

Повідомлення Sigizmund » 22 вересня 2008 17:51

А що може бути відомо про ті часи взагалі щось ТОЧНО?

+1, якщо точно не відомо, Аскольд і Дір - це одна людина, чи дві різні :)
Княгиня Ольга хрестилася і хотіла хрестити Київську Русь, з Германської імперії прислали єпископа, який ледве втік назад до дому...

Щось останнім часом по більшало подібного роду маячні...
 

Аватар користувача
boyarin
Member
Member
 
Повідомлень: 582
З нами з:
22 липня 2007 18:59
Звідки: Київ

Re:

Повідомлення boyarin » 07 жовтня 2008 10:01

Михайло написав:
Adam написав:Якась хвигня!


Чесно кажучи, так.
Але до речі, про хрещення Аскольда я колись читав. Що про це відомо точно?


В літописі так:
В год 6370 (862). Изгнали варяг за море, и не дали им дани, и начали сами собой владеть, и не было среди них правды, и встал род на род, и была у них усобица, и стали воевать друг с другом. И сказали себе: "Поищем себе князя, который бы владел нами и судил по праву". И пошли за море к варягам, к руси. Те варяги назывались русью, как другие называются шведы, а иные норманны и англы, а еще иные готландцы, - вот так и эти. Сказали руси чудь, словене, кривичи и весь: "Земля наша велика и обильна, а порядка в ней нет. Приходите княжить и владеть нами". И избрались трое братьев со своими родам, и взяли с собой всю русь, и пришли, и сел старший, Рюрик, в Новгороде, а другой, Синеус, - на Белоозере, а третий, Трувор, - в Изборске. И от тех варягов прозвалась Русская земля. Новгородцы же - те люди от варяжского рода, а прежде были словене. Через два же года умерли Синеус и брат его Трувор. И принял всю власть один Рюрик, и стал раздавать мужам своим города - тому Полоцк, этому Ростов, другому Белоозеро. Варяги в этих городах - находники, а коренное население в Новгороде - словене, в Полоцке - кривичи, в Ростове - меря, в Белоозере - весь, в Муроме - мурома, и над теми всеми властвовал Рюрик. И было у него два мужа, не родственники его, но бояре, и отпросились они в Царьград со своим родом. И отправились по Днепру, и когда плыли мимо, то увидели на горе небольшой город. И спросили: "Чей это городок?". Те же ответили: "Были три брата" Кий" Щек и Хорив, которые построили городок этот и сгинули, а мы тут сидим, их потомки, и платим дань хазарам". Аскольд же и Дир остались в этом городе, собрали у себя много варягов и стали владеть землею полян. Рюрик же княжил в Новгороде.

В год 6374 (866). Пошли Аскольд и Дир войной на греков и пришли к ним в 14-й год царствования Михаила. Царь же был в это время в походе на агарян, дошел уже до Черной реки, когда епарх прислал ему весть, что Русь идет походом на Царьград, и возвратился царь. Эти же вошли внутрь Суда, множество христиан убили и осадили Царьград двумястами кораблей. Царь же с трудом вошел в город и всю ночь молился с патриархом Фотием в церкви святой Богородицы во Влахерне, и вынесли они с песнями божественную ризу святой Богородицы, и смочили в море ее полу. Была в это время тишина и море было спокойно, но тут внезапно поднялась буря с ветром, и снова встали огромные волны, разметало корабли безбожных русских, и прибило их к берегу, и переломало, так что немногим из них удалось избегнуть этой беды и вернуться домой.

В год 6390 (882). Выступил в поход Олег, взяв с собою много воинов: варягов, чудь, словен, мерю, весь, кривичей, и пришел к Смоленску с кривичами, и принял власть в городе, и посадил в нем своего мужа. Оттуда отправился вниз, и взял Любеч, и также посадил мужа своего. И пришли к горам Киевским, и узнал Олег, что княжат тут Аскольд и Дир. Спрятал он одних воинов в ладьях, а других оставил позади, и сам приступил, неся младенца Игоря. И подплыл к Угорской горе, спрятав своих воинов, и послал к Аскольду и Диру, говоря им, что-де "мы купцы, идем в Греки от Олега и княжича Игоря. Придите к нам, к родичам своим". Когда же Аскольд и Дир пришли, выскочили все остальные из ладей, и сказал Олег Аскольду и Диру: "Не князья вы и не княжеского рода, но я княжеского рода", и показал Игоря: "А это сын Рюрика". И убили Аскольда и Дира, отнесли на гору и погребли Аскольда на горе, которая называется ныне Угорской, где теперь Ольмин двор; на той могиле Ольма поставил церковь святого Николы; а Дирова могила - за церковью святой Ирины. И сел Олег, княжа, в Киеве, и сказал Олег: "Да будет это мать городам русским". И были у него варяги, и славяне, и прочие, прозвавшиеся русью. Тот Олег начал ставить города и установил дани словенам, и кривичам, и мери, и установил варягам давать дань от Новгорода по 300 гривен ежегодно ради сохранения мира, что и давалось варягам до самой смерти Ярослава.
(ПВЛ, перевод Д.С. Лихачева)

І де тут про хрещення?
...dona eis, Domine, et lux perpetua luceat eis
 

borysphen
Member
Member
 
Повідомлень: 538
З нами з:
02 серпня 2008 23:55

Повідомлення borysphen » 09 жовтня 2008 11:32

У візантійських джерелах є ще одне свідчення про хрещення русів - похід \"новгородського\" князя Бравліна на Крим, покарання сліпотою за плюндрування християнських реліквій, чудесне зцілення і охрещення. Ідентифікувати цього князя дуже важко, що пов'язано із загальною безпросвітною ситуацією з джерелами історії Русі до ІХ ст. Зокрема, є різні версії щодо того, що мається на увазі під \"Новгородом\". Наприклад, це може бути /Великий/ Новгород, Новгород-Сіверський, або навіть пишуть про Неаполь Скіфський. Плутанини багато. %)
Про похід Бравліна можна почитати тут:
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D0%BD
 

dytyna
Member
Member
 
Повідомлень: 286
З нами з:
01 травня 2008 20:32
Звідки: Україна

Re:

Повідомлення dytyna » 09 жовтня 2008 11:41

Sigizmund написав:Княгиня Ольга хрестилася і хотіла хрестити Київську Русь, з Германської імперії прислали єпископа, який ледве втік назад до дому...
Щось останнім часом по більшало подібного роду маячні...

Це з Вашого боку приклад маячні чи чогось іншого?
 

dytyna
Member
Member
 
Повідомлень: 286
З нами з:
01 травня 2008 20:32
Звідки: Україна

Повідомлення dytyna » 09 жовтня 2008 12:10

Щодо Степана Сурозького. В його житії (Життя святих о. А.Труха) пишеться, що народився в Кападокії, в 15 років був висланий на науку до Царгороду, потрапив до патріярха Германа, у якого прожив 15 років, згодом вступив до монастиря.
Коли в місті Сурожі вмер єпископ, патріярх висвятив на його місце Степана. Він був добрим пастирем душ та одночасно й оборонцем почитання св. образів. За це переслідував його цісар Лев Вірменин, що піддердував іконоборську єресь. Нарід любив Степана і поважав.
Перед смертю назеачив на свого наступника Філарета. Умер 15 грудня.

Ні про які чудеса, в т.ч. й посмертні, пов’язані з якимось військовим походом, не йдеться.
А в рос. Вікіпедії сказано, що є дві версії цього житія і що
дата создания русского жития Стефана оценивается XV веком.
Ось вони й винайшли в XV ст. якогось Бравліна, і можна здогадатися, з якою метою.
 

borysphen
Member
Member
 
Повідомлень: 538
З нами з:
02 серпня 2008 23:55

Повідомлення borysphen » 09 жовтня 2008 13:01

Заплутано тут все :roll:
 

premium
Member
Member
 
Повідомлень: 206
З нами з:
11 травня 2009 17:03

Повідомлення premium » 01 червня 2009 13:29

В пошуках початків християнства на наших землях треба копати набагато глибше. В 9 і 10 ст. християнство тут вже було добре вкоріненим. Володимир лише силою охрестив всіх підряд.
Раннє християнство в Криму - окрема тема.
А от про історичний факт існування християнства на землях сучасної Полтавщини на початку 7 століття всі мовчать.
От цікаво, хтось із форумчан про це знає і підтвердить мої слова, чи скажете що я фантастики начитався. :D
 

Аватар користувача
Chestnut
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 6229
З нами з:
22 лютого 2006 15:07
Звідки: Київ-Лондон

Повідомлення Chestnut » 01 червня 2009 13:39

premium написав:про історичний факт існування християнства на землях сучасної Полтавщини на початку 7 століття всі мовчать


так поділіться фактом
\"На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмедя молоток, а в другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки.\"
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3901
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Повідомлення AppS » 01 червня 2009 13:48

premium
От цікаво, хтось із форумчан про це знає і підтвердить мої слова, чи скажете що я фантастики начитався. Very Happy

\"срібне блюдо християнського єпископа\" з Перещепинського кладу? : )))) і до чого тут \"факт існування християнства\"?
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

premium
Member
Member
 
Повідомлень: 206
З нами з:
11 травня 2009 17:03

Re:

Повідомлення premium » 01 червня 2009 14:49

AppS написав:premium
От цікаво, хтось із форумчан про це знає і підтвердить мої слова, чи скажете що я фантастики начитався. Very Happy

"срібне блюдо християнського єпископа" з Перещепинського кладу? : )))) і до чого тут "факт існування християнства"?


Скарб належав правителю (632-668) Великої Булгарії Кубрату, який був хрещений у Візантії в 619 році. Невідомо наскільки було поширене християнство у Великій Булгарії, але очевидно, що воно там було.
 

Аватар користувача
Команданте
Member
Member
 
Повідомлень: 87
З нами з:
10 квітня 2009 23:15
Звідки: Великороссия

Повідомлення Команданте » 02 червня 2009 20:03

А почему бы и не иметь этой гипотезе права на существование ?
Давайте разберёмся :

1.Киев основан как минимум в 9 веке, так ? Рамки от 5 до 9 вв. в общем то. Смотря что считать Киевом...

2.Аскольд и Дир были ? Скорее всего были. Или были некие предводители дружин викингов, ходивших по днепровскому пути. Более того, очень часто русичи (варяги, варанги) ходившие на Византию, оставались там в качестве наёмников и даже если и возвращались, то возвращались принявшими Православие (служба в визант.гвардии в период 8-10 вв. лицам неправославного вероисповедания запрещалась, только при Комненах эта традиция была нарушена - стали брать кого могли собрать).

3.Поскольку Киев в то время представлял собой некую факторию, где проживали и язычники, и иудейские купцы и хазаро-иудейские сборщики дани, то почему бы там не проживать викингам-наёмникам или просто осевшим на землю и занявшимся торговлей, из тех, кто принял Христианство ?

Другое дело, насколько широко было распространено Христианство среди даже того небольшого населения древнейшего Киева ? И уж конечно, наличие христиан в Сред.Поднепровье в Раннее Средневековье никак не сопоставимо по масштабам с реформами св.кн.Владимира.
 

Далі

Повернутись до Стародавні часи

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей