Ярослав Мудрий

Модератор: Global Moderators

Аватар користувача
Chestnut
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 6229
З нами з:
22 лютого 2006 15:07
Звідки: Київ-Лондон

Повідомлення Chestnut » 06 лютого 2009 17:38

Та ось же воно:

тако же и жены ихь творѧт . ту же сквѣрну . и ино же пуще . ѿ совокуплениӕ мужьска вкушають . си слы̑шавъ Володимиръ . плюну на землю рекъ . не чисто


Власне, також і відраза до содомії також зіграла роль :)

иже суть проклѧтѣ паче всѣхъ чл҃вкъ . оуподобльшесѧ Содому и Гомору .


http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat04.htm
сторінка 73 (червоні цифри збоку)

інша справа, наскільки ця практика була росповсюджена у мусульман, а наскільки то був чорний піар ;)
\"На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмедя молоток, а в другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки.\"
 

Аватар користувача
Михайло
Member
Member
 
Повідомлень: 2714
З нами з:
20 вересня 2006 17:20
Звідки: Київ

Повідомлення Михайло » 06 лютого 2009 18:14

А в \"дитячому\" варіанті ПВЛ -- то заборона пити спиртне. Причому це зовсім не чорний піар, тому мабуть роль зіграло.
Критичний розбір аргументів на користь нового датування Св. Софії: http://www.spadshina.org.ua/File/Sophia2.pdf
 

al_kuyaba
Member
Member
 
Повідомлень: 132
З нами з:
12 серпня 2008 15:24
Звідки: Київ

Повідомлення al_kuyaba » 06 лютого 2009 20:29

Шановний Каліостро! Питання \"Кому можна вірити?\", здається, вже обговорювали на форумі. Однозначно: НЕ вірити журналістам. У переважної більшості з них рівень ерудиції як у Ляпіса Трубецького з \"Золотого теляти\". Повністю вірити не можна нікому. Вірити з застереженнями - авторитетним фахівцям. Я своє повідомлення писав, спираючись на них (деяких навіть згадував).

Шановний Михайло! Гіпотеза Надії Нікітенко не прийнята більшостю наукової спільноти. Я вже колись посилався на статтю Олексія Толочка \"Два світи, два способи мислення\". Тепер ще є монографія: Козак Назар. Образ і влада. Княжі портрети у мистецтві Київської Русі ХІ ст. – Львів: Ліга-Прес, 2007. Там досить аргументовано спростовуються докази Надії Нікітенко.

Шановний Rotger! А хто вважає Тітмара Мерзебурзького останньою інстанцією?
 

Аватар користувача
Rotger
Member
Member
 
Повідомлень: 273
З нами з:
25 жовтня 2008 21:40

Повідомлення Rotger » 06 лютого 2009 22:37

al_kuyaba написав:Шановний Rotger! А хто вважає Тітмара Мерзебурзького останньою інстанцією?

Хм...певно не так Вас зрозумів, перепрошую
Станем браття в бій кривавий від Сяну до Дону, в ріднім краю панувати не дамо нікому...
 

Erelion
Member
Member
 
Повідомлень: 1598
З нами з:
17 жовтня 2006 22:08
Звідки: Київ

Повідомлення Erelion » 06 лютого 2009 23:30

Гіпотеза Надії Нікітенко не прийнята більшостю наукової спільноти. Я вже колись посилався на статтю Олексія Толочка \"Два світи, два способи мислення\".

Отакої ! А я от читав книгу П.Толочка \"Володимир Святий. Ярослав Мудрий\", де він цю гіпотезу підтримує %) Ну, якщо вже два Толочка не зійшлися ... :D

Коли й дійсно не прийняли, то мабуть через природній консерватизм науковців - це ж тепер стільки підручників треба переписувати, стільки праць переглядати ! Та й ламати усталену думкку про князя-будівника.... Хай воно, мовляв, так і лишається.
 

Аватар користувача
Михайло
Member
Member
 
Повідомлень: 2714
З нами з:
20 вересня 2006 17:20
Звідки: Київ

Re:

Повідомлення Михайло » 07 лютого 2009 05:30

Erelion написав:Коли й дійсно не прийняли, то мабуть через природній консерватизм науковців - це ж тепер стільки підручників треба переписувати, стільки праць переглядати ! Та й ламати усталену думкку про князя-будівника.... Хай воно, мовляв, так і лишається.

Але є ще варіант, що версія притягнута за вуха :) Хоча це треба розбиратись з аргументами, і то -- нефахівцю це майже неможливо.
Критичний розбір аргументів на користь нового датування Св. Софії: http://www.spadshina.org.ua/File/Sophia2.pdf
 

Каліостро
Member
Member
 
Повідомлень: 8
З нами з:
05 лютого 2009 16:26

Re:

Повідомлення Каліостро » 07 лютого 2009 10:18

al_kuyaba написав:Шановний Каліостро! Питання "Кому можна вірити?", здається, вже обговорювали на форумі. Однозначно: НЕ вірити журналістам. У переважної більшості з них рівень ерудиції як у Ляпіса Трубецького з "Золотого теляти". Повністю вірити не можна нікому. Вірити з застереженнями - авторитетним фахівцям. Я своє повідомлення писав, спираючись на них (деяких навіть згадував).


Доречі, риючись в Інтернеті, знайшов тексти про Ярослава в такому ж дусі як наведена мною стаття, просто ця була якось повніше чи шо...Так, не вірити журналістам, це звичайно добре. А де журналісти беруть свою "правду"? Чи не в спеціалістів-істориків? Ну не самі пишуть, це точно. Тоді я так розумію, що якщо самому не бути спеціалістом, самому не перевіряти факти, то майже ні про що з історіїї говорити не варто. І то, опиратися на думку спеців тільки тих, з ким особисто знайомий, інакше - їхнім словам такаж ціна як і усим...
 

Каліостро
Member
Member
 
Повідомлень: 8
З нами з:
05 лютого 2009 16:26

Re:

Повідомлення Каліостро » 07 лютого 2009 10:22

Chestnut написав:Варіантів небагато, узяли б монотеїстичну віру якихось сусідів. Були б Авраамової віри напевно, а от якої із трьох -- могло б статися по-різному (до речі, одна з причин, чому ми не мусульмани -- відраза Св Рівноап Кн Володимира до орального сексу -- згідно з ПВЛ :D )


Дякую за відпівідь.
 

Erelion
Member
Member
 
Повідомлень: 1598
З нами з:
17 жовтня 2006 22:08
Звідки: Київ

Повідомлення Erelion » 07 лютого 2009 14:29

Хоча це треба розбиратись з аргументами, і то -- нефахівцю це майже неможливо.

Це так... Наша аматорська справа, почитавши аргументи діаметрально протилежних сторін , визначити, які нам більше подобаються і пристати на їх бік. :D
 

al_kuyaba
Member
Member
 
Повідомлень: 132
З нами з:
12 серпня 2008 15:24
Звідки: Київ

Повідомлення al_kuyaba » 09 лютого 2009 15:57

А де журналісти беруть свою \"правду\"? Чи не в спеціалістів-істориків? - написав Каліостро. Так-то воно так, але журналісти (маю на увазі їхню малограмотну більшість), по-перше, не знають про наукові праці останніх років (іноді - й десятиліть), а по-друге, безбожно спотворюють прочитане або почуте від фахівців. Для того, щоб популярно і в той же час грамотно викласти наукову інформацію, їм не вистачає знань і загальної культури.
 

Каліостро
Member
Member
 
Повідомлень: 8
З нами з:
05 лютого 2009 16:26

Re:

Повідомлення Каліостро » 11 лютого 2009 13:48

al_kuyaba написав:А де журналісти беруть свою "правду"? Чи не в спеціалістів-істориків? - написав Каліостро. Так-то воно так, але журналісти (маю на увазі їхню малограмотну більшість), по-перше, не знають про наукові праці останніх років (іноді - й десятиліть), а по-друге, безбожно спотворюють прочитане або почуте від фахівців. Для того, щоб популярно і в той же час грамотно викласти наукову інформацію, їм не вистачає знань і загальної культури.


Це тому, що журналісти - спеціалісти широкого профілю (якщо можна так виразитись)...Бо якщо б вони на кожну статтю витрачали 1-2 роки на збирання інформації, то це були б вже не журналісти, а якраз науковці, ті ж історики. А так виходить кожен робить свою справу. А хто хоче подробіць і не хоче вірити журналістам, має звернутись до більш надійних джерел. ІМХО :)
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 29611
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Повідомлення Adam » 11 лютого 2009 15:54

Каліостро
Це тому, що журналісти - профани у будь-чому, за що беруться. Спеціаліст може стати журналістом. Навпаки - ніколи!

Сьогодні Ваша Марина Макоєд пише про Ярослава Мудрого, завтра - про економіку, а післязавтра - про колекціонування метеликів. За що б вона не взялася - все буде спотворено.
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

al_kuyaba
Member
Member
 
Повідомлень: 132
З нами з:
12 серпня 2008 15:24
Звідки: Київ

Повідомлення al_kuyaba » 12 лютого 2009 17:34

Адаме (тобто Дмитре :)), дякую за підтримку. Щоправда, ця розмова надто вже далеко від Ярослава Мудрого і \"стародавніх часів\", але все ж таки наведу приклад. Кореспондент телебачення, розповідаючи про сучасний український флот, називає корабель \"Гетьман Сагайдачний\" крейсером. Журналіст, звичайно, не зобов'язаний розбиратися в типах кораблів. Але якби він був би освіченою людиною, то перед виходом в ефір він би поцікавився в офіцерів \"Сагайдачного\", до якого типу належить їхній корабель.
 

Каліостро
Member
Member
 
Повідомлень: 8
З нами з:
05 лютого 2009 16:26

Повідомлення Каліостро » 15 лютого 2009 15:29

Я не те щоб захищаю журналістів, половина з них взагалі пише те про що скажуть. А в інших же просто наша славнозвісна свобода слова - що думаю те й пишу. І зверніть увагу, я вже писав, що вся історія про Ярослава Мудрого як в інтернеті так і в книжках по історії майже така як описує пані Макоєд :yes: Тому це мабуть просто ще одна думка людини на задану тему. Звичайно можна було б і не писати про те, чого не знаєш досконально. Та я не думаю, що інщі спеціалісти, не лише журналісти, дуже копирсаються в глибині подій, а просто описують свій погляд на якусь тему, з огляду вивченої ними інформації. Можливо це й не правильно, але так вже воно є.


Кореспондент телебачення, розповідаючи про сучасний український флот, називає корабель \"Гетьман Сагайдачний\" крейсером. Журналіст, звичайно, не зобов'язаний розбиратися в типах кораблів. Але якби він був би освіченою людиною, то перед виходом в ефір він би поцікавився в офіцерів \"Сагайдачного\", до якого типу належить їхній корабель.


А тут я з вами погоджуся. Треба вточнювати все, що тільки можливо, особливо якщо є така можливість (спитати в офіцерів). А от у випадку з Ярославом у першоджерела нажаль нічого не спитати. Тому і маємо те що маємо - ніякої точності, і перевірити як правило це неможливо.
 

ymj
Member
Member
 
Повідомлень: 245
З нами з:
24 травня 2009 07:30
Звідки: Lviv

Повідомлення ymj » 28 серпня 2009 02:50

http://www.day.kiev.ua/279082/
Брат проти брата

Воєнне протистояння синів Володимира Великого: версії, міфи і пошук істини

Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук

13 липня 1015 року завершився земний шлях князя Володимира Великого — одного з найвідоміших діячів вітчизняної історії і одночасно — однієї з найбільш складних і суперечливих її фігур. Володимир залишив цей світ і свою державу — Київську Русь — у вельми непростий час. Тіло князя ще не встигло охолонути, коли між його синами і тими, хто стояв за ними, розгорнулася запекла й кривава боротьба за київський трон...

Питання, про яке піде мова в цій статті, аж ніяк не належить до числа «білих плям» вітчизняної історії. Практично всі історики, які писали й пишуть роботи з історії Київської Русі, так чи інакше згадували про ті непевні смутні часи в житті наших далеких предків, коли буквально брат повстав проти брата. Разом із тим серед представників як вітчизняної, так і зарубіжної історичної науки і досі не вщухають суперечки навколо одного питання, яке аж ніяк не є якоюсь складною проблемою концептуального плану. Його можна сформулювати досить просто: між якими саме синами князя Володимира розгорнулася боротьба за владу в давньоруський державі? Щодо цього в світовій історії існують дві різні, багато в чому протилежні версії. Беручи до уваги ті традиції, які за довгі роки склалися у вітчизняній історичній науці та публіцистиці загалом, ми умовно назвемо їх версією традиційною і версією нетрадиційною.

ВЕРСІЯ ПЕРША (ТРАДИЦІЙНА )

Великому князеві Володимиру Великому призначено було стати багатодітним батьком. Від своїх декількох дружин (наприклад, візантійської принцеси Анни, дочки Полоцького князя Рогніди) він мав 12 синів.(Бориса, Гліба, Святополка, Ярослава, Святополка, Вишеслава, Ізяслава, Судислава і деяких інших). Варто, проте, зазначити, що далеко не всі сини Володимира Великого були втягнуті до боротьби за те високе місце, яке спорожніло після смерті переможця Перуна. Деякі з них (наприклад, Вишеслав, Ізяслав) полишили цей світ ще до смерті свого батька, інші ж, що дожили до відомих смутних часів, опинилися з тих чи інших причин поза «братнім» протистоянням. До числа тих, кого цей конфлікт зачепив безпосередньо, прихильники традиційної версії відносять шістьох із них — Святополка (найстаршого з братів, який отримав згодом відоме прізвисько «Окаянний»), а також Бориса, Гліба, Ярослава, Святослава та Мстислава.

На думку прихильників цієї версії, що набула згодом досить великої популярності (вона викладається в таких найвідоміших письмових пам’ятках старовини, як «Повість временних літ» і «Житіє Бориса і Гліба»), хід цієї боротьби розгортався таким чином. Буквально відразу ж після смерті князя Володимира правителем Київської Русі став князь Святополк — людина вельми низьких моральних цінностей, якою рухали виключно бажання володіти (притому — якою завгодно ціною вищою владою в державі. Цілком природно, що, будучи людиною вкрай жорстокою та підозрілою, Святополк не міг вважати свою перемогу остаточною, доки були живі його інші брати. Без особливих вагань старший син князя Володимира вирішує фізично усунути трьох братів-конкурентів — Бориса, Гліба і Святослава...

Першою жертвою підступного Святополка став його брат Борис — улюбленець батька, людина гарна не лише своєю зовнішністю, але й своїм внутрішнім світом і, до того ж, така, що її щиро любив простий народ. Одного разу шатро, в якому відпочивав Борис, оточила група озброєних бояр, які вирішили цим вбивством довести свою відданість Святополку Окаянному. Самому Борисові вдалося заздалегідь дізнатися про підступні плани свого старшого брата, проте від опору Святополку він практично відразу ж відмовився, заявивши, що ніколи не підніме руки на людину, яку він визнає й шанує як рідного батька. Увірвавшись у шатро, підіслані Святополком убивці пронизали Бориса своїми списами, а після короткої боротьби вбили його вірного слугу — угорця Георгія, який був ними незабаром обезголовлений (таким чином люди Святополка заволоділи золотою гривнею, яка висіла на шиї Георгія — подарунком Бориса). Незабаром, однак, виявилося, що зброя вбивць лише поранила Бориса. Поклавши свою важкопоранену жертву на віз, люди Святополка відвезли її до свого господаря. Святополк, не змінюючи свого рішення, наказав добити брата...

Після цього настала черга іншого брата Святополка — Гліба. Святополк зумів викликати його до себе обманним чином, пославши Глібові листа, в якому говорилося, що батько, князь Володимир, помирає й бажає бачити його (на момент написання святополкового листа Володимир був уже мертвий). Повіривши листу брата, Гліб із невеликим загоном відправився до Києва на кораблі, проте незабаром його наздогнала послана Святополком погоня, якою керувала близька людина «окаянного князя», якийсь Горясер. Убивць було набагато більше, й, добре розуміючи безперспективність боротьби, Гліб, як і, свого часу, Борис, також відмовився від опору. Він наказав своїй невеликій дружині залишити його, залишившись на кораблі зі своїм кухарем Торчином. Захопивши корабель, Горясер і його люди наказали Торчинові негайно вбити Гліба, попередивши кухаря, що, в разі відмови, він помре негайно разом зі своїм господарем. Віддавши перевагу ганебному життю, а не чесній і мужній смерті, Торчин своїм ножем перерізав Глібові горло... Через деякий час Святополку Окаянному вдалося реалізувати свій план і щодо третього брата — Святослава, який був тоді господарем всієї древлянської землі. Як і Борис князь Святослав заздалегідь дізнався про намір Святополка вбити його і, не бажаючи випробовувати долю, вирішив тікати до Угорщини. Проте, незважаючи на це, врятуватися Святославу не вдалося. У Карпатських горах його також наздогнала святополкова погоня...

Лиходійства Святополка Окаянного стали незабаром відомі новгородському правителю Ярославу (майбутньому правителю Київської Русі Ярославу Мудрому), який, маючи за собою серйозну силу у вигляді новгородської та варязької дружин, вирішив покласти край суспільному злу, яке втілюється старшим сином князя Володимира. 1016 року військо Ярослава розгромило військо Святополка й вступило до Києва, де сам Ярослав, підтриманий частиною киян, став великим князем. Проте 1018 року Святополк, закликавши на допомогу свого тестя, польського короля Болеслава Хороброго, розбив дружини Ярослава та повернувся на батьківський престол.

Якщо вірити певним джерелам, стосунки між родичами-союзниками не заладилися. Братовбивця мав серйозні підстави підозрювати короля-тестя в прагненні узурпувати владу в Київській Русі й віддав таємний наказ «бити» поляків скрізь і за будь-якої можливості. Зіткнувшись із яскраво вираженою ворожістю місцевого населення, поляки разом зі своїм королем незабаром повернулися на батьківщину, сильно послабивши тим самим «невдячного» королівського зятя. Незабаром сприятливою для себе ситуацією скористався Ярослав, який 1019 року розгромив загони Святополка. Святополк Окаянний, який зазнав поразки (як скоро з’ясувалося, остаточно) втік до Польщі, де незабаром і помер за загадкових обставин. Так Ярославу в ході кровопролитної війни вдалося назавжди позбутися сильного й небезпечного ворога.

ВЕРСІЯ ДРУГА (НЕТРАДИЦІЙНА )

Дещо узагальнюючи зміст традиційної версії, викладеної мною в загальних рисах, підкреслимо, що її прихильники бачили розстановку сил у «братній» боротьбі таким чином: по «один бік барикад» перебував князь Святополк Окаянний, а по інший — Гліб, Борис, Святослав і, звичайно ж, Ярослав, який зумів назавжди позбавити Київську Русь від жорстокого братовбивці. Окрім усього іншого, традиційна версія будується на яскраво вираженому зіставленні Святополка та Ярослава, які відповідно втілювали сили підступності та зла, з одного боку, і великодушності та справедливості — з іншого. Підкреслимо, що прихильники нетрадиційної версії, вперше викладеної головним чином у декількох старих скандинавських сагах і в деяких інших джерелах, підносять події, про які йдеться, в значній мірі по-іншому. Передусім «нетрадиціоналісти» подають Святополка та Бориса не смертельними ворогами, а... союзниками, які протистояли «владним» амбіціям Ярослава.

За нетрадиційною версією, незабаром після того, як помер Володимир Великий в Києві запанував Святополк, дружина Бориса спробувала підштовхнути свого князя до активної боротьби проти нього. Проте Борис твердо заявив своїм дружинникам, що ніколи не підніме руки на свого брата, якого він шанував і шанує не менше, аніж рідного батька...

Читачі, очевидно, помітили, що ця фраза Бориса зустрічається в нашій статті вже не вперше. Проте, прихильники традиційної і нетрадиційної версії вкладають у неї абсолютно різний смисл: якщо перші хотіли підкреслити нею бажання Бориса без боротьби прийняти смерть від людей Святополка, то другі інтерпретують її як прагнення Бориса ні в якому разі не вступати зі Святополком у ворожі стосунки. Більше того «нетрадиціоналісти» вважають, що Борис і його дружина виступили активними захисниками влади Святополка від «посягань» Ярослава. На їхню думку, 1016 року не Святополк, а саме Борис виступив у похід проти армії Ярослава. Щоправда, кривава битва між братами не принесла Борисові перемоги, його воїни зазнали поразки, сам Борис був змушений втекти до Угорщини, а Святополк — до Польщі....

Цілком зрозуміло, що в цьому пункті дві версії (традиційна і нетрадиційна) разюче відрізняються одна від одної. Якщо в першій Борис подається як людина, яка сприймається Святополком як небезпечний потенційний ворог, то в другій Борис подається вже абсолютно по-іншому — як сильний і важливий союзник Святополка.

Через деякий час загони Бориса, що не змирився зі своєю поразкою, підішли до Києва і взяли в облогу місто. Однак взяти столицю Київської Русі, добре укріплену Ярославом, Борис не зумів...

Пізніше Ярослав отримав донесення, що під час облоги Києва Борис загинув. Проте згодом ці відомості не підтвердилися, більше того, майбутній «тесть Європи» і його дружина дізналися, що насправді Борис уцілів і збирається, накопичивши сил, знову битися з Ярославом. Цілком можливо, що попереду в братів-суперників була ще не одна битва, а їхні дружинники ще неодноразово схрещували б один із одним мечі. Проте, саме тоді командир варязької дружини, яка служила в Ярослава, Еймунд запропонував йому покінчити з братом-противником не на полі битви, а «нетрадиційним» способом, на що Ярослав, хоч і не без вагань, але все ж таки погодився... Одного разу, темної ночі, коли Борис і його дружинники відпочивали після ратних справ, Еймунд і декілька варягів проникли до його шатра, вбили там князя, який мирно спав, а саму голову Бориса, відділену від тіла, принесли Ярославу як неспростовний доказ смерті його ворога...

Таким чином, на думку тих, хто поділяє нетрадиційну версію, підступне вбивство Бориса було здійснене аж ніяк не Святополком, а саме Ярославом. Звернімо увагу читачів на те, що й самі деталі цього вбивства дуже вже схожі на деталі «теракту», звершеного щодо Бориса боярами Святополка, — таке ж князівське шатро, така ж група вбивць, які його оточили, таке ж раптове й лиходійське знищення князя... З такої нетрадиційної подачі подій природно випливає, що за своєю зловісною роллю Ярослав «заслужено» посідає місце жорстокого братовбивці замість Святополка...

ДУЕЛЬ ДУМОК

Із вищевикладеного випливає, що розподіл сил у боротьбі синів Володимира Великого за київський престол подається прихильниками двох версій по-різному. Якщо в першому випадку чотирьом братам (Борису, Глібу, Святославу і Ярославу) протистоїть зловмисний і безжалісний Святополк Окаянний, то у другому випадку чітко простежується наявність двох різних союзів — Святополк і Борис, з одного боку, та Ярослав і (хоч би потенційно) Гліб — з іншого. Цілком зрозуміло, що будучи настільки різними, і традиційна, і нетрадиційні версії ніяк не можуть відтворювати історичну правду однаково достовірно. Історична правда відтворена або в одній з викладених версій, а можливо (цього, на наш погляд, ніяк виключати не можна) обидві версії «б’ють, що називається, мимо цілі». Але якщо хоч би умовно передбачити, що одна з двох версій є історично достовірною, то яка ж саме?

На мій погляд, поставлене питання дуже складне, щоб на нього можна було відповісти зі стопроцентною і доказовою визначеністю, та й до того ж у межах порівняно невеликої статті. Разом із тим, роблячи таке застереження, хочу відверто сказати читачам газети про те, що версія, яка на довгі роки стала в нас традиційною, викликає у мене чимало сумнівів.

По-перше, чи є дійсно серйозні докази того, що Борис, Гліб і Святослав були вбиті саме за наказом Святополка? Ті, хто віддає перевагу класичному варіанту версії, часто відповідають на це питання так: Святополк дійсно став вбивцею своїх трьох братів, оскільки йому, правителю, кровно зацікавленому в зміцненні та збереженні своєї влади, ці вбивства були вельми вигідні. Звичайно, важко сперечатися з тим, що фізичне знищення братів — реальних чи, принаймні, потенційних конкурентів — якнайкраще відповідало цілям Святополка, однак, я думаю, що читачі газети погодяться зі мною в наступному. Якщо Святополк навіть і бачив вигоду для себе від таких жорстоких вчинків, то це саме по собі ще аж ніяк не означає, що він їх дійсно здійснив. Більше того, якби той, кого згодом назвали Окаянним, дійсно висловив бажання знищити своїх братів (до речі, такі слова Святополка дійсно зафіксовано в деяких історичних джерелах), то навіть цей факт, суворо кажучи, не може служити доказом кривавих справ старшого сина князя Володимира. Адже сам по собі намір ще не є відповідною дією, саме по собі бажання чогось ще не означає реальну реалізацію задуманого. А люди і відмовлялися, і відмовляються від реалізації власних планів аж надто часто...

По-друге, чи можна вважати достовірним або хоча б правдоподібним опис вбивств Бориса, Гліба і Святослава за наказом Святополка? На мій погляд, ні. Візьмемо хоча б твердження прихильників класичної версії про те, що Борис заздалегідь знав плани Святополка стосовно себе. Однак якщо Борис дійсно знав про це, то таке могло статися тільки завдяки витіканню секретної інформації — або завдяки тому, що Борис мав у таборі Святополка добре замаскованого агента (або агентів), або ж завдяки тому, що хтось із найближчого оточення Святополка перейшов на його бік і виклав йому всі плани. Однак і перший, і другий варіант витікання такої важливої для Бориса інформації були вельми малоймовірними. Адже сама традиційна версія свідчить, що в змову проти Бориса було залучено надто вузьке коло осіб, які практично в повному складі взяли участь у цьому вбивстві.

Аж ніяк не справляє враження правдоподібного і епізод вбивства Бориса. Передусім я вважаю практично неможливою саму відмову Бориса від опору своєму старшому братові та його людям. Така покірливість фатуму-долі могла б бути природною для якоїсь високодуховної та високорелігійної особи (наприклад, Феодосія Печерського), однак на таку поведінку навряд чи можна було чекати від Бориса, який був досвідченим воєначальником. Найвірогідніше, в цьому випадку Борис відмінно підготувався б до зустрічі «гостей», а самим же «гостям», до речі, досить нечисленним, довелося б випробувати на собі всю силу Борисових воїнів... Не викликає довіри й опис «подорожі» направлених Святополком убивць із важкопораненим Борисом у ставку «окаянного» князя. Адже вбивці не могли не розуміти, що в цьому випадку збільшуються шанси на звільнення Бориса його вірними воїнами...

Практично те ж саме можна сказати й про епізод смерті Гліба. Звичайно, бажаючи врятувати свою невелику дружину від вірної смерті, Гліб міг наказати їй покинути його. Однак навряд чи його віддані воїни виконали б цей наказ. Знаючи, яка доля чекає на Гліба, вони б залишилися з ним до кінця і згинули б у нерівному бою. Вельми сумнівною є також втеча від убивць Святополка древлянського князя Святослава. Потрібно врахувати, що мова в цьому випадку йде не про якогось рядового боягуза, а про досвідченого воєначальника, який мав також серйозну військову силу...

Таким чином, оскільки це описується в «Повісті временних літ» та інших творах, загинути Борис, Гліб і Святослав практично не могли. Але, можливо, Святополк зумів умертвити їх якимось іншим способом? Це також досить малоймовірно, оскільки в цьому випадку і обставини смерті були б подані на сторінках «Повісті временних літ» по-іншому. А така малоймовірна версія вбивства трьох синів князя Володимира саме й підводить до думки про те, що насправді Святополк їх не вбивав....

На закінчення зазначимо, що досить складне питання вітчизняної історії, про яке йшлося вище, як і раніше залишається відкритим, а для його остаточного вирішення потрібен набагато глибший науковий аналіз, аніж той, який спробував провести автор цієї статті.
 

Поперед.Далі

Повернутись до Стародавні часи

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Bing [Bot] і 1 гість

cron