kram написав: А от як воно до Йордана втрапило - бозна... Хоча, звісно, слов'янське "посередництво" виглядає логічно.
З цими «північними народами» Йордана взагалі складно

. Дорослі дядьки типу Мачинського та Щукіна раділи як діти, але ж жоден з них, ставлячи (нехай і дуже обережно) знак рівняння між «морденс» та «мордвою» і «меренс» та «мерею», ані слівця не сказали з приводу того, що «мордва» та «меря» - екзоетноніми. (Меря – взагалі «мутне», три згадки в ПВЛ – і край; із значно пізнішою агіографією – як із будь-якою агіографією

: хто зна, що ті агіографи у своєму ХVІ ст. читали про ХІV і з чого житія ті «ліпили»)
Натомість, не менш «сурйозні» дядьки, котрі готували «Свод древнейших письменных известий о славянах» (філологи та історики «класики»/візантиністи) прокоментували цей пасаж в дусі: «жодних даних для зовнішньої критики джерела», тож хто зна, що той Йордан мав на увазі, і немає чого морочити голову ані собі, ані людям.
Тож мій вчорашній пост – це радше «гіпотеза із вкрай слабенькою доказовою базою» із серії «однозначно виключити не можна». За нашими теперішніми уявленнями «за доби Германаріха» якісь-то «без п'яти хвилин слов'яни» були просторовою «прокладкою» між «державою» цього самого Германаріха та фінно-уграми лісової зони. Від них і могло втрапити в якусь «Сагу про Германаріха», а звідти – вже до Кассіодора, котрого «переспівав» Йордан (а мо, і «навпростець» до останнього, він який-ніякий гот, нехай і «малий»).