Дебільна «історія» України

Модератори: Global Moderators, Реконструкція, Флейм

Аватар користувача
rutene
Member
Member
 
Повідомлень: 736
З нами з:
11 жовтня 2014 21:30

Re: Дебільна історія України

Повідомлення rutene » 20 лютого 2016 02:32

sokyrnyk написав:А цей фейк прямо-таки бісить

Как Московия украла историю Киевской Руси-Украины. ДОКЛАД доктора исторических наук


і т.п. дурня

підпис:
Ярослав ДАШКЕВИЧ, доктор исторических наук
http://uainfo.org/blognews/398664-kak-moskoviya-ukrala-istoriyu-kievskoy-rusi-ukrainy-doklad-doktora-istoricheskih-nauk.html

Падлюкине стидаються "легалізувати" свою галіматью через ім*я видатного історика.


* Вперше надруковано у збірці Ярослава Дашкевича "Учи неложними устами сказати правду" (К.: Темпора, 2011. – 828 с.). http://narodna.pravda.com.ua/history/4f5bd5f4867de/

Доведіть, що Ярослав Дашкевич цього не писав.
 

sokyrnyk
Member
Member
 
Повідомлень: 894
З нами з:
19 січня 2011 12:53

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення sokyrnyk » 20 лютого 2016 10:51

rutene, а навіщо?
Хто розуміє, тому це і так очевидно. Хто ні - хай пошукає цю статтю у вищезгаданій збірці, цікаво чи знайде.
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 30300
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення Adam » 23 лютого 2016 17:02

Розділив тему. Тепер все, що стосується Пилявецької битви 1648 р. та іншого, тут: viewtopic.php?f=4&t=18825
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Gnat_goluj
Member
Member
 
Повідомлень: 202
З нами з:
05 березня 2010 10:33

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення Gnat_goluj » 25 березня 2016 00:16

http://sicheslavschina.blogspot.com/2013/02/blog-post_3668.html
Там ще багато такого є
8-)
КОСАЦТВО. Косаки, або воїни-професіонали, військова еліта, вже існували тисячоліття тому. Вони носили косу, тому й називалися КОСАКАМИ. В часи існування нашої стародавньої держави Скупи Країнської, їх місце було чітко визначене – вони служили народу й державі. Саме з них вибирали на час війни отамана - князя та іншу старшину. З давніх давен існували косацькі Січі – військові укріплення, і було їх за всю нашу історію безліч по кордонам-порогам.

В кінці 9 ст. (в 885 р.) руський кн. Олег пішов війною на уличів і тиверців. Війна варягів і русів проти тих словянських родів - це та історична подія яка власне й призвела до виникнення Косацтва як самостійної і унікальної військово-політичної організації, що проіснувала понад 8 століть! Хто такі уличі й тиверці. Руські літописці під ім’ям малознаних уличів і тиверців приховують славне й відоме в історії ім’я – АНТИ! Анти розгромили і зупинили непереможного римського імператора Траяна. Воювали з Візантією. Розгромили готів та хазар і постійно громили варязькі банди. В антів військовий начальник, що обирався на Колі називався отаманом. Землю антів греки називали «велика Скіфь» - в уличів було 318 міст, в тиверців 148 (в той час як поляни мали лише 12 міст!) А головне, що анти тримали кордони, вихід до моря і таким чином, унеможливлювали людоловство і работоргівлю, чим займалися варяги, руси, хазари, греки й волзькі булгари (тюрки). Всім цим людоловам могутній антський союз уличів і тиверців був смертним ворогом.

:crazy:
КОСАКИ. ОСНОВИ.

1. Косаки - це захисники Роду, ладувальники і обережники Коша - своєї родової землі. Свій родовід косаки беруть від Сокола-Роду як носія Духу Вишнього. Своє життя косаки бачили лише в охороні і правозахисті народу Країнського-Українського.

2. Вітчизною косаків та їх Заповітною землею є Скупа Країнська, відома грекам як Скіфія, в подальшому - Велика Скитія, Антська держава, нині - єдина і неподільна Українська земля.

3. Косаки - нащадки мисливських войовничих родів, мали косу на виголеній голові, як символ відваги і Благо-Родства.

4. Основа Буття для всіх Скупи Краю - єдині для всіх родів і племен Скупи, норми моралі і права (відомі як Покон Роду), що визначали суспільний і політичний Лад в Державі і які й досі не втратили свого значення, ставши Звичаєм - національною правовою традицією українського народу і найважливішою ознакою приналежності до Країнської-Української нації.

5. Основним принципом утворення Скупі як держави, стала згуртованість народу навколо цих норм перед загрозою реального знищення звичаєвого Родового Ладу - чужинським стадним деспотичним ладом життя, що був заснований на праві Сили (а не силі Права) і ніс народам "усі блага цивілізації".

6. Минуло багато літ... І після того, як князі-покручі зрадили Родовій Вірі і Покону (Звичаю предків), захисники Родового Ладу відійщли за Дніпрові пороги. Залишаючись вірними Звичаю і пам'яті предків, вони виголили собі "коси" - оселедці-чуби, присягнувши, що будуть битися до загіну, доки не відновлять Покон-Звичай на Землі Країнській і здобудуть власною волею Право для народу бути господарем на власній землі.

7. Коса, чуб, оселедець на голові православного - то Знак, що він знаходиться в стані Священої війни і готовий будь-якої хвилини померти за своє Право, Землю і Народ.

8. Земля Країнська-Українська окроплена кров'ю сотень поколінь Світлих Предків і є для українця найсвятішою землею в Світі. Жодних інших "батьківщин" косак не має, не мав і не матиме.

9. Кожен косак, до якого би роду косацького він не належав, в якому би Краю не мешкав, вклоняється давнім могилам наших пращурів. Бо споконвіку косаки були православними, славлячи своє звичаєве Право, яке гідно виборювали на землі Країнській всі покоління їх світлих предків. Косаки в Заповіт Батьків, саме Право славили і приходили до могил і кургалів, аби з'єднатися з їх силою предківською та вірно стояти в обороні свого Краю, Права-Звичаю, Роду-народу Країнського. Так, відповідно батьківським заповітам, формувались звичаєві Основи запорожців і майбутньої держави Війська Запорозького низового.

10. Косак пізнає Віру-Віду через вічне самовдосконалення в ім'я піднесення, примноження та духовного осяяння свого Роду і народу. Духовність косака - в Звичаю-ПоКоні. Культ предків Роду Країнського - народу Українського, віковічні традиції - то Шлях характерника, яким йде Косак. На Шляху його є побратими, та є й вороги. Всі, хто йде Шляхом Звичаю-Права є побратими. в побратимах косак шукає Те, що зближує та оминає Те, що роз'єднує. Вірність Праву та його принципам, косак шанує понад усе. Приходять нові часи, але Морок все ще прагне поглинути нашу Землю і наш НаРод. Тому, Голос Крові, Дух нашого Роду, кличе українців зродити в собі Гідність, Мужність і Відвагу!
 

Gnat_goluj
Member
Member
 
Повідомлень: 202
З нами з:
05 березня 2010 10:33

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення Gnat_goluj » 25 березня 2016 00:18

Десь у мене є книга "Берегиня", там взагалі трешак про набивання воїнів і їхніх коней просом після смерті князя
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 30300
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення Adam » 25 березня 2016 09:59

Про "косаків" чую вперше! Дякую! :good:
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Аватар користувача
кювернат Ювяшжт
Member
Member
 
Повідомлень: 6100
З нами з:
18 червня 2006 18:52
Звідки: Київ

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення кювернат Ювяшжт » 03 квітня 2016 22:29

Gnat_goluj написав:"Берегиня"

Про цю назву, до речі, можна було б написати в якусь "Дебільну етнографію України". З якогось дива "Берегинями" у нас називають все що завгодно, хоча у нормальній українській етнографії так називали русалок, які з берега заманювали чоловіків у воду і топили їх :crazy:
 

Аватар користувача
pustomelyk
Member
Member
 
Повідомлень: 1282
З нами з:
23 серпня 2008 00:10
Звідки: Київ

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення pustomelyk » 04 квітня 2016 21:01

кювернат Ювяшжт
А хіба русалки не у житі водилися?
 

Аватар користувача
Chestnut
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 6229
З нами з:
22 лютого 2006 15:07
Звідки: Київ-Лондон

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення Chestnut » 06 квітня 2016 15:37

"Косаки" це примочка Івана Білтка, ще в "Мечі Арея"
\"На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмедя молоток, а в другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки.\"
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 30300
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення Adam » 07 квітня 2016 11:24

Будда – це староукраїнська форма – той хто будить чи, точніше , та хто будить, бо тоді був матріархат... Я вважаю, що 5-те тисячоліття до нашої ери – це той час, коли на Україні жила попередня перед Сакьямуні Будда. Бо тут був саме такий розквіт життя, який, як вважається, супроводжує життя Будди...

Останній відомий Будда з роду Сакіів, Будда Сакья-муні, а Сакій – це скіф. Його сім’я вийшла з України в першому тисячолітті до нашої ери. За дослідженнями ДНК біла раса в Індії за походженням з території сучасної України. Відомий факт, що хінді й санскрит – дуже схожі з слов’янськими мовами, особливо з українською. Вимова – українська. Коли люди розмовляють на хінді, на слух це як українська, та навіть можна багато чого зрозуміти, хоч вони і розійшлись за великий проміжок часу… Топоніми в Україні співпадають з Ведами.

Багато спільних коренів слів. Наприклад: «школа» - «ашколь», бодхгая – це гай дерев бодхі, де Будда отримав просвітлення. Бодховий гай – ботх-гая. І там багато таких слів однокорінних. Слово «его» - взяте з санскриту – це «єго». Там багато-багато схожих слів, зокрема, числівники… І оця прадавня частина нашої історії, ще дуже мало вивчена. Частина українських казок – це буддистські джатаки, причому українські версії багатші за сюжетом і змістом. Наприклад, «Про Правду і Кривду»...

Є і багато незрозумілого, але цікавого, що з часом набуде своє місце. Наприклад, до сьогодні в Чилі, на горі Декіано зберігся тризуб. На цій величезній горі, 10-12 тисяч років тому був зроблений такий тисяча-метровий тризуб. Тільки там крила цього тризубу дещо підкручені, а в нас – рівні.

Київ створили ще в другому тисячоріччі до нашої ери, коли українці повернулися з Індії. І це місце було пов’язано з Шивою, бо тризуб і лінгам – це були символи саме Шиви. Взагалі, український Пантеон став основою і для індійського Пантеону, і для грецького, і для римського.

Геродот казав: «Я не знаю жодного грецького філософа, який не був би скіфом».

Тобто знання пішло звідси – де ще в 5-му тисячоріччі до нашої ери обробляли землю, 10 сортів зерна було. Це звідти пішли млинці, вареники, хліб...

В нас професійні історики ідуть від радянських часів і наче ментально кастровані. Енергетично дуже важко мати з ними справу. А незалежні дослідники з чистим сумлінням знаходять якісь нові підходи. От і Володимир Білінський – він технар, чесна людина, з гарною логікою.

http://varta.kharkov.ua/articles/1089066.html
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

sokyrnyk
Member
Member
 
Повідомлень: 894
З нами з:
19 січня 2011 12:53

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення sokyrnyk » 07 квітня 2016 23:11

Притягну й це сюди

Козацькі зачіски. По них як по погонах можна було розрізнити до якого стану належить козак

Зображення
 

sokyrnyk
Member
Member
 
Повідомлень: 894
З нами з:
19 січня 2011 12:53

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення sokyrnyk » 30 липня 2016 14:23

ПІДБІРКА КНИГ ПРО ХАРАКТЕРНИЦТВО


Тема козаків-характерників в українському літературному просторі підіймалась не раз. Більшість оповідей та легенд про характерників було записано в Україні лише в ХІХ ст., хоча саме явище древнє, а перші згадки про них зустрічаються ще в літописах, що стосуються другої половини XVI сторіччя. До творення образу характерника долучилися відомі українські письменники, такі як: Дмитро Яворницький ("Історія запорозьких козаків"), Євген Гребінка ("Чайковський"), Пантелеймон Куліш ("Чорна рада"), Адріан Кащенко ("Запорозька слава", "На руїнах січі") та багато інших. Серед сучасних авторів: Василь Чумаченко, Анатолій Скульський, Тарас Каляндрук, Юрій Фігурний тощо.



Чумаченко Василь Андрійович на сьогодні є одним провідних фахівців у дослідженні езотеричної культури України, автором статей, книг про характерництво. Вивчаючи глибини культурно-історичної спадщини українсь­кого етносу, першовитоки становлення духовного світу людини, Чумаченко відтворив досить чітку, зрозумілу систему знань, що дає кожній людині відкрити в собі "закон всередині", що є пробудженням, до якого хочуть дійти всі люди Землі.

Основним об'єктом досліджень Василя Чумаченка є надбання стародавніх оріїв і їхніх духовних спадкоємців - характерників Запорозької Січі. Саме з цих джерел черпає автор безцінні свідчення про дивовижне знання сущого, яким володіли наші пращури. Книги знайомлять читача з мистецтвом ведення земного життя, яке осягалося через розкриття природної здатності людини сприймати тонку цілісну основу світу, що, на думку автора, і є головною сутністю справжньої людини.

Відкриваючи невідомий на сьогодні у широкому загалу обрій поширеного сприйняття світу і пов'язаних з ним світоглядних уявлень, автор ставить досить складні для сучасного природознавства питання і пропонує шляхи їх вирішення у дуже незвичний для сьогодення спосіб, але саме такий підхід і допомагає включити той бік людської сутності, що була до цих пір незнаною для нас. У книзі наводяться також деякі практики, які відкривають шляхи для досягнення сучасною людиною поширених станів свідомості в опануванні нею знання сущого.

Окреслені автором основні засади культурного духовного виховання справжньої людини в сучасних умовах дозволяють здійснити корінний поворот у розвитку науки та культури, заслуговують на пильну увагу не лише фахівців з езотерики, а перш за все науковців, освітян, політиків, громадських діячів і широкого кола читачів, яким небайдужа подальша доля українства і всього людства загалом.

Ще один сучасний автор, котрого неможливо оминути - Тарас Каляндрук. У своїх книгах знайомить з історією та розвитком духовності козацьких характерників, розкриває досі невідомі факти та подає новий погляд на уже знайомі явища історії та культури. Зібраний науковий та фактологічний матеріал, сконцентрований в його працях, є унікальною джерельною базою з вивчення історії розвитку бойового духу характерників, які розвинули в Україні самобутню культуру та традицію лицарського бойового духу, що прийшов у сучасну епоху і був каталізатором відновлення незалежності України. Власне український бойовий лицарський дух, наголошує автор, і був тим критерієм, який відродив українську бойову духовність та мистецтво і передав нинішньому поколінню українців.

"Місією характерників було зберегти душу українського народу", — стверджує автор. "Характерники формували стратегію розвитку козацтва, українства взагалі". Автор розкриває харизматичні риси українських бойових мистецтв, якими володіли козацькі характерники, і які вони застосовували в надзвичайно важких умовах. Він проводить дослідження явища характерництва в контексті психологічних та філософських вчень, вбачаючи тісний взаємозв'язок між мистецтвом ведення бою і духовністю, звичаями, світоглядом, релігією народу та його психологічними характеристиками.

Саме тому автор у книзі часто апелює до стародавньої української міфології, релігійних вірувань, народної творчості. Цікавими є також етимологічні розвідки науковця, вивчення походження того чи іншого поняття. Історія, філософія та психологія українського бойового лицарського духу, який застосовували українські характерники у бою, є предметом цього дослідження.

В Миколаєві живе Анатолій Максимович Скульський, один із нащадків козацької, а за тим чумацької династії, яка володіла глибинними знаннями української психодуховної культури і зуміла до нашого часу зберегти ці знання. Є автором численних книг і статей про бойовий звичай українських козаків-характерників, серед яких широко відомі: Спас. Таємна наука українського козацтва (1997) та Спас (Записки наблюдателя). Психокультура восточных славян в традициях, обрядах, преданиях и мифах народов Украины (1997).

Сімейна легенда говорить, що у далеку давнину, ще десь у 1617 році віддали в науку за великі гроші чи то до знахаря, чи то до чаклуна, чи то до монастиря хлопчика Василька. 3 тих пір і передаються в роду знання бойового мистецтва спаса. Усі чоловіки великої родини Скульських пройшли фронтами Другої Світової війни і повернулись додому живими. Батько Максим Сидорович Скульський на схилі років передав свої знання психодуховної культури спаса синові Анатолію.

Про свої здібності А.М. Скульський довгий час нікому не розповідав, пам’ятаючи наказ діда і батька про те, що наука спаса повинна зберігатись у суворій таємниці і передаватися або в роду, або у виняткових випадках особливо перевіреним людям. Та й час був такий, що подібні знання могли додати великих клопотів та неприємностей на роботі. На початку 90-х, під час екстрасенсорного сплеску, Анатолій Максимович був немало здивований тим, що на масових сеансах імениті і не дуже "маги" та "вчителі" усіх підряд навчають методик володіння психоенергетикою. Побував він на подібних сеансах, де вихвалялись цілющі властивості індійської йоги, i ще раз переконався, що індійська йога - явище, безумовно, цікаве, але не настільки унікальне, як рекламують її прихильники.

В українській психокультурі існує своя, так би мовити, національна йога, під загальною назвою спас, з допомогою методик якої можна впливати на психіку та фізичний стан людини, можна розвинути надзвичайні здібності, телепатію, ясновидіння, вміння зцілювати людей і тварин та багато іншого.

Серед своїх численних здібностей найважливішим Анатолій Скульський вважає вміння навчити інших людей, розвинути в них природні здібності до телепатії, діагностики та цілительства. Спеціалісти Миколаївського обласного центру "Здоров’я" вивчали здібності: А.М. Скульського, провели серію експериментів і дійшли висновку, що він дійсно володіє таким вмінням. Разом з тим, Анатолій Скульський, за фахом працівник культури, зацікавлений у тому, щоб досконало розібратись у суто фізичному механізмі дії системи спаса та її впливу на власний організм та на учасників можливих експериментів.

Існує й дуже багато інших сучасників, які знайомлять нас з витоками української характерницької науки, з ними ви маєте змогу ознайомитись у поданому архіві.


http://www.uamodna.com/articles/pidbirka-knyg-pro-harakternyctvo/
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 30300
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення Adam » 30 липня 2016 18:04

:cry:
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Аватар користувача
rutene
Member
Member
 
Повідомлень: 736
З нами з:
11 жовтня 2014 21:30

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення rutene » 13 серпня 2016 23:41

sokyrnyk написав:rutene, а навіщо?
Хто розуміє, тому це і так очевидно. Хто ні - хай пошукає цю статтю у вищезгаданій збірці, цікаво чи знайде.


А навіщо ви поширюєте тут неправдиву інформацію?

СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №XІІ-ХІІІ. 2011
http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/soc_gum/ ... sgmpyd.pdf

"На Академії пам’яті Ярослава Дашкевича частину свого виступу Ігор Гирич присвятив презентації видання “Ярослав Дашкевич. “Учи неложними устами сказати правду”: історична есеїстика”, спеціально підготовленого Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України до річниці з дня смерті історика. Протягом дуже стислого терміну (чотири місяці) була проведена
величезна робота із зібрання публікацій, передмов, виступів на конференціях Ярослава Дашкевича. Загалом упорядники проглянули майже 250 статей. Серед них вони відібрали 59 найбільш повних публікацій за 1989-2008 рр. При цьому було вирішено тексти інтерв’ю не включати до видання. Розвідка “Як Московія привласнила історію Київської Русі” побачила світ вперше. Відібрані матеріали умовно розподілили за трьома рубриками: “Ключові проблеми української історії”, “Наука та історична пам’ять” та “Ідеологія, національні відносини”. Прикро, що переважна більшість проблем українського державотворення та науки, на які вказував Ярослав Дашкевич, не тільки не втратила своєї актуальності, але навпаки набуває сильнішого звучання. Видання також містить бібліографічний та фото- додатки.
На захисті докторської дисертації Сергія Білоконя Ярослав Дашкевич запитав його, чи вважає він своє дослідження правдивим. Беручи до рук історичну есеїстику Ярослава Дашкевича, читач може бути упевненим, що тримає правдиву книгу."

к. і. н. Стариков Григорій Миколайович
http://archeos.org.ua/?page_id=930
 

sokyrnyk
Member
Member
 
Повідомлень: 894
З нами з:
19 січня 2011 12:53

Re: Дебільна «історія» України

Повідомлення sokyrnyk » 08 вересня 2016 11:38

Це з приводу прем'єри "Скіфії"

Історичний поліграф поширює подію від Wild Fox Film.
5 год ·
- Степане, ти чув як москалі, а за ними й провінційні малохохлуї називають давніх скитів?
- Та бодай і не чути, Іване...
- От усе ж почуй це страхополошшя: "скі-і-хви"!
- Одне слово, - малохольні вони, Іване, що візьмеш із дикунів?
- Малохохольні, не просто малохольні, Степане. Ти ж знаєш, що назва "скити" грецька, походить від скитоса - півкруглої чаші, котру пізнішими слов'янськоми мовами писали і як "скиту", і як "скуту", тож і у Повісті минулих літ маємо вираз "Великая Скуть" - так наче асоціативно у підтексті йдеться про країну - велику чашу чи радше вже про казан Аріанта, згаданий у Геродота, для виплавлення якого кожен скит вніс одне вістря.стріли. Зробити з цього слова "скіхвів" і "Скіхвію" могли тільки недослов'янені чудини, а наші "учоні" досі цю галіматью калькують українською на третьому році війни з імперцями, і не ріже їм слух.
- Та мабуть на те вони й вчилися, Іване, щоби не помічати суті за кимось до них введеними поняттями, "страшна далєкі ані ат народа", як сказав класик марксизму, пенсне забувають протирати, іншими словами.
- Твоя правда, Степане, про пенсне, от і фільм скоро покажуть, де судячи з анонсу зібрано різні недоречності з числа вчених вигадок про Гелон як нібито Більський комплекс городищ, причому самі скитські городища різного часу й різних місць дислокації досліджено вкрай недостатньо і незадовільно, стосунок Більського комплексу до Геродотова Гелона ніким так і не доведено, але видовище влаштовують, на власній сліпій зарозумілості побудоване.
- Думаю, дивитися буде і сумно, і місцями весело, така собі трагікомедія для обізнаних, а для решти - частина звичної тележуйки, де суть лишається затемненою і закамуфльованою за маскарадними трюками. Один з таких трюків бачимо вже у назві, де царство-чашу перевернуто у царство-могилу.
https://www.facebook.com/events/826406024126464/


Взагалі, цей Поліграф Поліграфич прикольна для поціновувачів жанру сторінка
 

Поперед.Далі

Повернутись до Гумор

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей