Битва під Городком 1655 р.

Модератор: Global Moderators

борменталь
Member
Member
 
Повідомлень: 1455
З нами з:
11 грудня 2010 15:26

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення борменталь » 21 травня 2012 18:37

snaphaner написав:
борменталь написав:с другой стороны и рассказ этого кушевича не выглядит как какая то пропагандисткая агитка ,,на экспорт,, по очернению русского воинства. да и вообще и казакам комплименты тоже не падали пачками с польской стороны.


Ну почему, комплименты были и довольно много. Не все же поляки негативно относились к казакам. Многие считали их своими (бунтарями, но своими), в отличие от более чуждой им Москвы. Польский придворный историограф Коховский, кстати, бившийся под Ахматовым, например, очень любил казаков и не раз превозносил их деяния в своем фундаментальном сочинении по истории Польши.


и вроде даже получил там под ахматовым слегка. :) про ахматов сложно говорить . я так понял что польская конница как под Жовнином в 1638. г. загналась в табор и потом часть ее там и погибла в рубке. у меня такое впечатление.судя по большим потерям особенно товарищей польских. =почтовых всегда гибло в 2-3 раза гибло больше..табор разорвали но скорее не все вышли оттуда.
 

Jerzy_Gorb
Member
Member
 
Повідомлень: 232
З нами з:
21 лютого 2010 16:31

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення Jerzy_Gorb » 21 травня 2012 20:28

snaphaner написав:Jerzy_Gorb
А Вам удалось достать эту работу?
Aleksander Czołowski.
Bitwa pod Gródkiem. Epizod z najazdu moskiewsko-kozackiego 1655 r. [w:] Tydzień, dodatek literacko-naukowy do Kuriera Lwowskiego, nr 47, Lwów 19 XI 1905.


К сожалению нет. О ней мне известно только со слов Грушевского
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2492
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення Krutywus » 23 травня 2012 09:03

Aleksander Czołowski.
Bitwa pod Gródkiem. Epizod z najazdu moskiewsko-kozackiego 1655 r. [w:] Tydzień, dodatek literacko-naukowy do Kuriera Lwowskiego, nr 47, Lwów 19 XI 1905.

Ця стаття є в хлопців на форумі
http://www.historycy.org/index.php?show ... 4453&st=15
Kadrinazi 31/10/2011, 22:54
Okazuje się, że w 1905 roku wydano artykuł o tym starciu:
Aleksander Czołowski, Bitwa pod Gródkiem. Epizod z najazdu moskiewsko-kozackiego 1655 r. [w:] Tydzień, dodatek literacko-naukowy do Kuriera Lwowskiego, nr 47, Lwów 19 XI 1905
Niestety nie udało mi się go znaleźć w necie.
Count Dracula 1/11/2011, 6:49
Ano wydano. Ksera leżą w szufladzie od wielu, wielu lat. Niewiele tego i mało wnoszace do wątku.
Kol. Kadrinazi dostnie może w środę.
Dziwne, że żadna biblioteka nie wrzuciła na swoje strony?
Kadrinazi 1/11/2011, 13:48
A bardzo dziękuję Faktycznie opis nader specyficzny, jakieś oddziały o których nigdy nie słyszałem się tam pojawiają...

Мені здавалося, що пан борменталь там "тусується", але каже що ні.
 

Jerzy_Gorb
Member
Member
 
Повідомлень: 232
З нами з:
21 лютого 2010 16:31

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення Jerzy_Gorb » 23 травня 2012 18:29

Krutywus написав:
Aleksander Czołowski.
Bitwa pod Gródkiem. Epizod z najazdu moskiewsko-kozackiego 1655 r. [w:] Tydzień, dodatek literacko-naukowy do Kuriera Lwowskiego, nr 47, Lwów 19 XI 1905.

Ця стаття є в хлопців на форумі
http://www.historycy.org/index.php?show ... 4453&st=15
Kadrinazi 31/10/2011, 22:54
Okazuje się, że w 1905 roku wydano artykuł o tym starciu:
Aleksander Czołowski, Bitwa pod Gródkiem. Epizod z najazdu moskiewsko-kozackiego 1655 r. [w:] Tydzień, dodatek literacko-naukowy do Kuriera Lwowskiego, nr 47, Lwów 19 XI 1905
Niestety nie udało mi się go znaleźć w necie.
Count Dracula 1/11/2011, 6:49
Ano wydano. Ksera leżą w szufladzie od wielu, wielu lat. Niewiele tego i mało wnoszace do wątku.
Kol. Kadrinazi dostnie może w środę.
Dziwne, że żadna biblioteka nie wrzuciła na swoje strony?
Kadrinazi 1/11/2011, 13:48
A bardzo dziękuję Faktycznie opis nader specyficzny, jakieś oddziały o których nigdy nie słyszałem się tam pojawiają...

Мені здавалося, що пан борменталь там "тусується", але каже що ні.


Доречі під ніком Count Dracula на цьому форумі шифрується Вітольд Бернацький, який я думаю не потребує особливих представлень :) Ну а пости на форумі підтвердили мою підозру, що робота Чоловського маловартісна і нічого нового не дасть для теми
 

snaphaner
Member
Member
 
Повідомлень: 252
З нами з:
03 квітня 2012 09:06

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення snaphaner » 23 травня 2012 20:58

Jerzy_Gorb написав:Доречі під ніком Count Dracula на цьому форумі шифрується Вітольд Бернацький, який я думаю не потребує особливих представлень :) Ну а пости на форумі підтвердили мою підозру, що робота Чоловського маловартісна і нічого нового не дасть для теми


Скорее всего да, но я всегда считал, что если копаешь какую-то тему, надо просматривать все, что по ней написано. Пусть даже по большей части это халтурные и "датские" работы - вдруг где-то, что-то, полезное попадется. И потом, Чоловский мог дать свою реконструкцию хода сражения, использовав только известные источники. :oops:
 

vyrsky
Member
Member
 
Повідомлень: 3
З нами з:
16 лютого 2013 17:44

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення vyrsky » 16 лютого 2013 17:58

Никакого "Гротуса" в московском войске не было

У польському війську в Чудновську кампанію 1660 служив генерал-майор Гротгауз (командир 800 драгун).
1655-й це рік масових нетривалих переходів на російську службу. То, ймовірно, і цей німець на якийсь час перейшов на російський бік.
 

борменталь
Member
Member
 
Повідомлень: 1455
З нами з:
11 грудня 2010 15:26

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення борменталь » 16 лютого 2013 19:47

vyrsky написав:Никакого "Гротуса" в московском войске не было

У польському війську в Чудновську кампанію 1660 служив генерал-майор Гротгауз (командир 800 драгун).
1655-й це рік масових нетривалих переходів на російську службу. То, ймовірно, і цей німець на якийсь час перейшов на російський бік.


росіяни стали більше платити ? :)
 

snaphaner
Member
Member
 
Повідомлень: 252
З нами з:
03 квітня 2012 09:06

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення snaphaner » 16 лютого 2013 20:35

vyrsky написав:Никакого "Гротуса" в московском войске не было

У польському війську в Чудновську кампанію 1660 служив генерал-майор Гротгауз (командир 800 драгун).
1655-й це рік масових нетривалих переходів на російську службу. То, ймовірно, і цей німець на якийсь час перейшов на російський бік.


В польском служил, а в московском войске иноземца в чине полковника/подполковника с такой фамилией в походе 1655 года не было.
Это какая-то ошибка, из источника по осаде Львова.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2492
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення Krutywus » 16 лютого 2013 22:50

"Польський" Ґротус відомий. Це Ернест Маґнус Ґротгаус. Про нього пише Кушевич:
"...Zamek Wysoki panu Grotusowi Inflantczykowi oberszterleitnantowi iego mści pana Sapihy pisarza polnego koronnego do obrony oddawszy"

Хто цей постійний супутник Ромодановського, котрого Кушевич теж називає Ґротусом, невідомо.
 

vyrsky
Member
Member
 
Повідомлень: 3
З нами з:
16 лютого 2013 17:44

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення vyrsky » 17 лютого 2013 16:16

Ага, так, здається, саме Сапіга у 1655 і оголосив себе московським підданим.
 

snaphaner
Member
Member
 
Повідомлень: 252
З нами з:
03 квітня 2012 09:06

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення snaphaner » 17 лютого 2013 16:32

vyrsky написав:Ага, так, здається, саме Сапіга у 1655 і оголосив себе московським підданим.


Вы не поняли, подполковник Гротус или Гротгауз упомянут Кушевичем как комендант Высокого замка во Львове.
Насколько мне изветно, этот замок не был взят и Гротус не переходил на сторону Москвы.
Т.е. каким образом он мог оказаться на встрече с поляками в компании с Ромодановским? :?
Разве что вышел из замка погутарить с московитами и поржать над разбитыми поляками? :shock:
 

vyrsky
Member
Member
 
Повідомлень: 3
З нами з:
16 лютого 2013 17:44

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення vyrsky » 18 лютого 2013 09:51

Дуже просто. Прийшов на переговори, сказав - мій пан вже (майже) підданий царя, пошліть до нього - я виконаю все що він скаже.
То його "записують у друзі" і показують полякам я "свого", пропонуючи наслідувати його гідний приклад.
Ще простіше, якщо Гротус служив разом з якимось своїм братом чи ще якимось родичем. Один чи другий стає перекінчиком і пропонує посередництво у розмові з родичем та іншими екс-сослуживцями.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2492
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення Krutywus » 18 лютого 2013 10:58

Ну, не треба вигадувати.
Кушевич чітко розрізняє обох Ґротусів і буквально через два абзаци після оберстлейтенанта Ґротуса, розповідає, що миргородський полковник Сахнович з князем Ромодановським і Ґротусом (naprzednieyszy pułkownicy Moskiewscy) мали потребу з військом нашим коронним під Городком. Сапіга теж кажуть був в тій потребі і перейшов у 1655 році не в московське підданство, а, наскільки я розумію, разом з багатьма іншими у шведське.
 

Jerzy_Gorb
Member
Member
 
Повідомлень: 232
З нами з:
21 лютого 2010 16:31

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення Jerzy_Gorb » 08 грудня 2013 15:49

Викладаю на розсуд шановних форумчан доопрацювану версію статті про Городецьку битву 1655 р.

ГОРОДЕЦЬКА БИТВА 1655 Р.:
СПРОБА ІСТОРИЧНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ

Переяславсько-Московський договір 1654 р. став початком нового етапу відносин між Річчю Посполитою з одного боку та Московською державою і Військом Запорозьким з іншого. Після укладення військово-політичного союзу з молодою козацькою державою Московське царство одразу почало широкомасштабні військові дії проти Речі Посполитої. У вітчизняній історіографії висвітлюється переважно дипломатична боротьба між європейськими країнами цього періоду, а також процес становлення ранньомодерної української державності. Військові дії, за деякими виключеннями, залишаються поза увагою дослідників. До таких «білих плям» у військовій історії України 50-х рр. XVII ст. варто віднести битву під Городком 29-30 вересня 1655 р. Вона або взагалі оминалася вітчизняними дослідниками, або розглядалася вкрай стисло.
Окремі, біль-менш вдалі спроби висвітлення перебігу битви під Городком були в польській (Ф. Равіта-Гавронський, А. Чоловський) та в радянській (В. Грабовецький, О. Мальцев, Г. Санін) історіографіях. Польський дослідник Ф. Равіта-Гавронський докладно зупинявся на битві під Городком у своїй розвідці «Кривавий гість у Львові» (1905 р.), присвяченій облозі Львова козацько-московськими військами восени 1655 р. Серед недоліків цієї праці варто відзначити схематичність зображення подій, тенденційність автора, повну відсутність посилань на джерела [1, s. 11-19]. Одночасно з працею Ф. Равіти-Гавронського була опублікована невелика стаття А. Чоловського. Дослідник досить вдало спробував критично проаналізувати нечисленні польські джерела, стосовно Городецької битви [2].
Український радянський історик В. Грабовецький також чимало місця приділив аналізу перебігу битви, однак припустився низки грубих помилок. Вчений переоцінює значення битви під Городком, стверджуючи, що козацько-московські війська розгромили 40-тисячну польську армію (!), яка нібито намагалася допомогти львівському гарнізону [3, c. 181-184]. О. Мальцев і Г. Санін окреслили хід битви у цілому вірно, проте надто загально [4, c. 101; 5, c. 164]. Таким чином, можемо зробити висновок про вкрай недостатній рівень дослідження перебігу битви під Городком, з огляду на відсутність спеціальних праць із зазначеної проблематики у сучасній українській історіографії.
Метою публікації є комплексний науковий аналіз перебігу битви під Городком, а також визначення її впливу на подальший хід військових дій.
На Львів армія союзників просувалася двома колонами – одна, під керівництвом гетьмана, рухалася через Теребовлю й Тернопіль, а інша, під началом Василя Бутурліна – на Язлівець. В радіусі 30-60 км. від російської колони не було жодного живого місце – все випалювалося вщент. Обидві колони об’єдналися в Бережанах і рушили через Поморяни, Гологори, Бузьк на Львів [6, c. 422].
Тоді ж союзники отримали відомості про відхід Станіслава Потоцького з-під Глинян на Львів. Бутурлін, вочевидь не довіряючи відомостям розвідників, вислав до Глинян загін на чолі з сотенними головами стряпчим Тимофієм Спасителевим і Марком Лутовіновим. Захоплений цим під’їздом полковник Юрій Балабан розповідав, що на полі під Глиняними вже 6 тижнів стоять війська коронного гетьмана в очікуванні посполитого рушення, якого досі нема. Одночасно з приходом військо союзників під Бережани коронний гетьман відступив до Солоного (нині Солонка). Саме там з головними силами об’єдналося посполите рушення Львівської землі Руського воєводства, яке за підрахунками О. Мальцева налічувало 300 чол [7, с. 295-296]. На військовій раді Станіслава Потоцького відмовляли від тривалої зупинки під Львовом і радили відступати далі – до Карпат. Проте, коронний гетьман не хотів і чути про подальший відступ [2, s. 373].
Після отримання нових відомостей розвідки союзники провели воєнну нараду, на якій було ухвалено рішення поспішно наступати на Львів, щоб там розбити головні сили поляків. Попереду основних сил було виправлено розвідувальний загін на чолі з сотенним головою Іваном Буженіновим, який складався з донських та яїцьких козаків, а також хрещених «інородців» [7, c. 296].
Про переміщення армії Станіслава Потоцького в двадцятих числах вересня довідуємося з щоденника облоги Львова студента Львівського єзуїтського колегіуму Яна Божецького. 20 вересня коронний гетьман отримав звістку про наступ козацько-московського війська і вимушений був залишити табір під Глинянами, відступивши до Білки (нині Нижня та Верхня Білки). Наступного дня поляки стояли в Куровичах («Krzywczyczy» у Божецького), а 22 вересня минув Львів і рушив у напрямку Городка. 27 вересня Потоцький висилав під’їзд до Львова, але загін був вимушений поспішно відступити, оскільки союзники на той час вже зосереджувалися під мурами міста [8, c. 123].
Станіслав Потоцький вирішив заложити табір під Городком. Коронний гетьман вважав позицію під містечком вигідною та сподівався якщо не подолати, то хоча б затримати ворога [1, s. 18]. Впевненість Потоцького у своїх силах та можливостях була цілком виправдана – на північний захід від Городка знаходився Городецько-Дроздовецький став, а з півдня містечко було надійно захищене болотами річки Верещиці. Підхід до позицій польського війська під Городком був можливий лише в районі греблі, яка знаходилася між ставом та болотами Верещиці [4, c. 181; 9, c. 27]. На греблі коронний гетьман залишив залогу [10, s. 176].
Під Городком Станіслав Потоцький мав наступні сили:
кінноти – 3750 чол.;
польської піхоти – 200 чол. (корогва Станіслава Потоцького);
драгунів – 275 чол. (регімент Станіслава Потоцького);
посполите рушення Львівської землі Руського воєводства – бл. 300 чол [11, s. 94-95, 287; 7, c. 296].
Таким чином, Потоцький мав у своєму розпорядженні 4500 жовнірів. Коронний гетьман розташував свої війська на захід від Городоцько-Дроздовецького ставу, на полях села Дроздовичі. Табір розміщався між болотами, на шляху від Кам’яноброду до Городка та мав форму квадрата. Городок було захищено валом та частоколом, за яким Потоцький розмістив залогу. На греблі стояла гетьманська корогва польської піхоти [4, c. 181; 9, c. 27].
З-під Львова на Городок був виправлений корпус союзників, який складався з наступних частин:
полк Григорія Ромодановського (кіннота) – бл. 400 чол.;
кінна сотня на чолі з Артамоном Матвієвим – бл. 100 чол.;
13 сотень на чолі з Тимофієм Спасителевим та ін. (кіннота) – бл. 1300 чол.;
рейтари – бл. 800 чол.;
стрілецький полк Матвієва (піхота) – бл. 500 чол.;
солдатський полк (піхота) – бл. 700 чол.;
драгунський полк Рафаїла Корсака – бл. 1800 чол.;
2 роти солдатських полків Володимира Фонвізіна та Юрія Гутцина (піхота) – бл. 140 чол.;
загін Івана Бутурліна: городових дворян та дітей боярських – 300 чол., драгунів – 900 чол.;
миргородський полк Григорія Лісницького – бл. 2500 чол [5, c. 181; 12, c. 133-135].
Отже, козацько-московський корпус, виправлений проти Потоцького нараховував бл. 9500 чол.
Ромодановський та Лісницький прийняли рішення почати наступ саме там, де цього менше всього очікувало польське командування. Селяни показали союзникам дорогу через болота та допомогли в ніч с 29 на 30 вересня збудувати греблю через став прямісінько до польського табору.
На рибальських човнах козаки Лісницького переправилися до крайніх хат Городка та запалили їх. Польські загони, які стояли під Львівськими воротами містечка та на валах кинулися гасити пожежу, яка стала сигналом до захоплення Городка. Союзники оволоділи пустими Львівськими воротами та ввійшли до міста [9, c. 27; 11, s. 94].
Цей маневр російсько-козацької армії одразу звів нанівець всі переваги поляків. Втративши природну лінію оборони по водному рубежу, вони були змушені прийняти бій у чистому полі. На світанку 30 вересня польська армія вишикувалася перед південним фасом свого табору. Основну ударну силу коронного війська становили гусарські хоругви С. Потоцького і Я. Замойського загальною чисельністю близько 350 коней. Саме вони і склали центр бойового порядку, посилений панцирною хоругвою К. Тишкевича (123 коня). Панцирні і легкі хоругви прикрили фланги бойового порядку.
Тим часом, союзники, які стояли на східному березі ставу стрімко вибили польські сторожі з греблі та з-під Городка. Подібна стрімкість дій пояснюється тим фактом, що козаки та московіти мали докладні відомості про розташування польської армії, отримані від місцевих селян.
Після опанування Городка, козацько-московський корпус був вишикуваний наступним чином: в центрі – московські рейтари, яких з тилу підтримувала козацька та стрілецька піхота, по флангам наступала дворянська кіннота. Першого удару завдали рейтари, атакувавши центр польського строю. Гусари і панцирні, розуміючи , що якщо вони залишуться на місці то будуть просто зметені атакуючими рейтарами, вочевидь також перейшли в атаку. Відбувся швидкоплинний зустрічний бій. Рейтари встигли зробити пістолетний залп, і тут же зіткнулися з гусарією . Незважаючи на меншу чисельність, гусари, як це вже не раз бувало, примусили ворога до втечі
Слід зазначити, що рейтари не понесли значних втрат – рейтарські лати служили надійним захистом від польських списів і шабель. Однак, цей захист не поширювався коней і, до кінця польської атаки велика кількість рейтар перетворилося на піхотинців.
Польські хоругви переслідували рейтар близько трьох кілометрів, поки останні не опинилися під прикриттям піхоти. Українські піші козаки і московські стрільці виявилися тією нездоланною перепоною об яку розбилася польська атакуюча хвиля. Опинившись перед рядами піхоти, гусари і панцирні потрапили під мушкетний вогонь союзників. Незважаючи на понесені втрати, поляки, можливо на куражі , змогли наблизитися впритул до ліній піхоти. Але для більшого сил не вистачило. Коронна кіннота зав’язла в піхотній масі, шалений натиск вичерпався і залишки польського центру були змушені відступити, щоб уникнути ще більших втрат.
Виникає питання – чи не була атака рейтар проведена навмисно, щоб виманити польську важку кінноту під мушкетний вогонь піхоти? На нашу думку, такий складний маневр вимагає тривалих спільних навчань, які в той час просто не проводилися козаками і московітами. До того ж, вогонь понад трьох тисяч мушкетів виявився таким нещільним, що гусари і панцирні змогли прорватися крізь нього і вступити у бій з піхотою. Стикнувшись з піхотою ворога поляки були вимушені розпочати повільний відступ, оскільки сили були нерівними.
Тим часом на флангах поляків розгорнулася жорстка битва з кіннотою союзників. Саме тут в повній мірі дала себе знати значна перевага московської кінноти. Обидва польських фланги (кіннота) ледь стримували натиск противника.
Одночасно козацько-московське військо вело наступ через болота з боку нинішнього Кам’яноброду (вночі там також було побудовано міст козаками). Спочатку почало відступ ліве крило поляків, а дещо згодом і праве. Під вечір наступ московітів та козаків посилився і польська армія почала відступ під Брухналь. Коронний гетьман Станіслав Потоцький ледь не загинув під мурами Брухналя – разом із своїм полком він боронився під міською брамою та опинився практично у повному оточенні загонів союзників. Життя гетьману врятували ротмістри Анджей Моджеєвський та Олександр Кричинський. Вони вибили з сідла московського рейтара, який налетів на гетьмана. Рештки польської армії продовжили безладний відступ під Яворів – табір рухався попереду, а з тилу його прикривали рештки загонів Потоцького. З боку Судової Вишні з’явилися окремі польські загони, які рухалися на з’єднання з Потоцьким, однак лівий фланг поляків у темряві не розгледівши своїх стрімголов кинувся навтьоки. Під Яворовим московіти та козаки відбили та пограбували польський табір, захопили багато полонених.
У битві загинув звенигородський староста, ротмістр Лукаш Гулевич, два ротмістри Ян і Габріель Аксаки, ротмістр Демульт, Павел Липницькй та ін. У полон було взято ротмістра Яна Потоцького (племінника великого коронного гетьмана), обозного Себастіана Маховського, Войцеха Голінського, Биковського (Грабовецький помилково титулує його серадзьким воєводою – Ян Божецький у своєму щоденнику визначає його як «серадзянина»). Союзники захопили бунчук коронного гетьмана, знамена, литаври, весь обоз. Лише наступ темряви врятував польську армію від повного знищення. Рештки поляків зупинилися аж в Ярославі. Туди ж мало зібратися посполите рушення з Перемишльської землі Руського воєводства, Бельського, Волинського та Любельського воєводств загальною чисельність бл. 3500 чол., однак, отримавши звістку про погром армії Потоцького вони швидко роз’їхалися [13, s. 142-144; 11, s. 95; 7, c. 297; 9, c. 27-29; 4, c. 181-184; 8, c. 131; 1, s. 18-19; 2; 14, s. 144].
Козацько-московські сили, переслідуючи рештки армії Потоцького зайняли Ярослав, мешканці якого покинули місто та повтікали. Всіх, кого союзники застали в місті – вирубали вщент (цим неабияк пишався Василь Бутурлін, судячи з тексту реляції). Всі здобуті трофеї вислали до царя, однак, під Старокстянтиновом тріумфатори були зненацька захоплені татарським роз’їздом, втративши все здобуте після битви добро. Розвивати наступ союзники не стали і повернулися під Львів .
Битва під Городком увійшла до анналів української та російської історіографії, як гучна перемога козацької та московської зброї над польською армією. Однак, наш аналіз перебігу козацько-московського маршу на Львів та Городецької битви свідчить про необхідність перегляду цих застарілих тверджень. Відтягнувши практично всі наявні сили для боротьби зі шведами, польське командування залишило Західну Україну фактично безборонною перед обличчям наступи потужної армії козаків та московітів. Варто віддати належне полководницькому таланту великого коронного гетьмана Станіслава Потоцького, який своїми мізерними силами зміг забезпечити більш-менш організовану оборону західноукраїнських міст і замочків, а також прийняв сміливу спробу затримати війська союзників під Львовом, не допускаючи їх просування вглиб коронних земель. Натомість, відзначимо погану організацію кампанії з боку московського та козацького командування – війська просувалися надзвичайно повільно, витрачаючи час на облогу фортець, фактично позбавлених залоги (ймовірно метою Бутурліна було приведення якнайбільшої кількості міст «під високу царську руку»). На цьому ж підґрунті виникали постійні протиріччя між Василем Бутурліним та Богданом Хмельницьким. Крім того, похід Бутурліна відзначався надзвичайно кривавими акціями – цілі міста вирізалися дощенту. Однак, так чи інакше, але Західна Україна була очищена від польських загонів.

Список використаних джерел та літератури:

1. Rawita-Gawroński Fr. 1655-1905. Krwawy gość we Lwowie / Fr. Rawita-Gawroński. – Lwów-Warszawa, 1905. – 44 s.
2. Czołowski A. Bitwa pod Gródkiem. Epizod z najazdu moskiewsko-kozackiego 1655 r. / A. Czołowski // Tydzień. Dodatek literacko-naukowy «Kurjera Lwowskiego». – 1905. – Nr. 47, – s. 373-375.
3. Грабовецький В. В. Західноукраїнські землі в період народно-визвольної війни 1648-1654 рр. / В. В. Грабовецький. – К.: Наук. думка, 1972. – 192 с.
4. Мальцев А. Н. Россия и Белоруссия в середине XVII в. / А. Н. Мальцев. – М., 1974. – 256 с.
5. Санин Г. А. Отношения России и Украины с Крымским ханством в середине XVII века / Г. А. Санин. – М.: Наука, 1987. – 271 с.
6. Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет / В. Смолій, В. Степанков. – К., 1993. – 502 с.
7. Мальцев А. Боевое содружество русского, украинского и белорусского народов в борьбе за освобождение Украины и Белоруссии (1654-1655 гг.) / А. Мальцев // Воссоединение Украины с Россией 1654-1954. Сборник статей. – М., 1954. – С. 264-306.
8. Дневник облоги Львова Б. Хмельницьким 1655 р. // Жерела до історії України-Руси. – Том VI. – Львів, 1913. – С. 123-152.
9. Яцкевич Є. Визвольні походи Б. Хмельницького на західні землі України / Є. Яцкевич. – Львів, 1954. – 36 с.
10. Józefowicz T. J. Kronika miasta Lwowa od roku 1634 do 1690 / T. J. Józefowicz. – Lwów, 1854. – 504 s.
11. Wimmer J. Wojsko polskie w drugiej połowie XVII wieku / J. Wimmer. – Warszawa, 1965. – 385 s.
12. Чернов А. Вооруженные силы Русского государства в XV-XVII вв. / А. Чернов. – Москва, 1954. – 224 с.
13. Jemiolowski M. Pamietnik dzieje Polski zawierający 1648-1679 / wyd. J. Dzięgielewski. – Warszawa, 2000. – 618 s.
14. Przyboś A. Potocki Stanisław zw. Rewera (ok. 1589-1667) / A. Przyboś // PSB. – T. XXVIII. – S. 140-151.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2492
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Битва під Городком 1655 р.

Повідомлення Krutywus » 08 грудня 2013 19:41

То Ви роздобули статтю Чоловського з "Тиждня"?
Не бажаєте поділитися?
 

Поперед.Далі

Повернутись до Козаччина (XVI-XVII ст.)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Google [Bot] і 5 гостей