Іван Богун. До біографії

Модератор: Global Moderators

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2505
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Іван Богун. До біографії

Повідомлення Krutywus » 04 серпня 2012 02:45

«Чтения в императорском… при Московском университете» кн. 4 за 1862 р.
«Переписка между Россиею и Польшею» Бантиш-Каменський.
В 1644 році цар, скаржачись в своїй грамоті польському королеві на «Черкаскаго Атамана, Ивашку Богуна съ товарищи, нападающих на Украинскіе Российскіе Города, удивлялся, что по многократному его, Государя представлению, ни преступники не сысканы и не наказаны, ниже пограбленное до сихъ поръ не возвращено.»
Не дивлячись на те, що він потрапив до міждержавної переписки, Богун, тоді, ще не був значним воєначальником.
В праці А. И. Папкова «Порубежье Российского царства и украинских земель Речи Посполитой (КОНЕЦ XVI - ПЕРВАЯ ПОЛОВИНА XVII ВЕКА)» з посиланням на РГАДА, говориться, що весною 1644 року отаман Іван Богун на чолі загону з 50 чоловік ходив під російські міста.
На той час чисельні загони «черкасів» від кількох десятків до кількох сотень чоловік, часом спільно з татарами, діяли в ройонах Путивля, Білгорода, Чугуєва, Рильська, на Подонні.
Українці регулярно нападали на російські сторожі, станиці, «городки», поселення і монастирі, захоплювали полонених, зброю і коней, худобу, одяг.
Організовували рейди на поселення мордви і черемисів.
Російський уряд вживав заходи проти нападів: будував фортеці, посилював гарнізони проти «донецких черкас».
«Список обидный, которые обиды вчинились в царского величества в порубежных городах его господарства людем з королевского величества стороны от польских и от литовских людей, а сыска и управы в тех, во всех обидных делах, по ся место не вчинено» згадує пограбування в районі Білгорода «станичного вожа Иванова» отаманом «Ивашкой Богуном из Гадеча» в 1637 р.
В 1643 р. На Сіверському Донці Іван Богун пограбував «вдового попа Тимофея».
 

sokyrnyk
Member
Member
 
Повідомлень: 894
З нами з:
19 січня 2011 12:53

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення sokyrnyk » 04 серпня 2012 07:29

Є ще стаття Б. Флорі "Молоді роки Івана Богуна" в 2-му випуску "України в минулому" - там теж йде мова про напади Богуна и К на московське порубіжжя.

Скачати збірник можна тут: http://www.historians.in.ua/index.php/ukrayina-v-mynulomu?layout=blog
 

один
Member
Member
 
Повідомлень: 1263
З нами з:
25 жовтня 2008 16:34

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення один » 04 серпня 2012 10:33

Krutywus написав:«Список обидный, которые обиды вчинились в царского величества в порубежных городах его господарства людем з королевского величества стороны от польских и от литовских людей, а сыска и управы в тех, во всех обидных делах, по ся место не вчинено» згадує пограбування в районі Білгорода «станичного вожа Иванова» отаманом «Ивашкой Богуном из Гадеча» в 1637 р.

Крутивус, а де можна ознайомитися із цим документом?В інтернеті він є?
Що власне означає «Ивашка Богун из Гадеча» - що він був отаманом гадяцьких козаків? Чи походженням з Гадяча?
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2505
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення Krutywus » 04 серпня 2012 10:54

Так, до речі, пане один:
http://depositfiles.com/files/3xzktngsx

Дуже дякую, пане sokyrnyk.
Отже аналізуємо.
По перше, джерело даних про участь Богуна в повстанні 1637-38 рр., для мене принаймні, залишається невідомим. Про молодість на Запоріжжі теж.
«Найраніша звістка… йшов останній рік «Азовського сидіння»
весною 1641 року. Загін козаків, очолюваний «отаманом Иванцем» напав на татарів на Боровському перевозі.
Цим Боровським перевозом повниться слухами інтернет. Дехто договорюється до того, що Іван Богун три роки охороняв Боровський (Боревский) перевіз, прикриваючи донців у Азові.
По перше, перевіз далеко на північ від Дону. Дивна позиція, для того щоб прикривати обложений Азов від татарів.
Друге і головне. Ототожнювати дві особи на тій підставі, що одного звали Іван (Ивашка в царських грамотах), а іншого «Иванец»?
На підставі того, що через рік Іван Богун таки з’явився на Боровськый переправі?
Я думаю за рік тут можна було застати не одного Івана. Чому в кожному Івані на Боровській переправі обов’язково впізнавати Богуна?
Здається мені, що тут явне притягування за вуха, для підтвердження радянської ідеологеми про братні зв’язки. Я звичайно обома руками за братні зв’язки, але мені цікаво як було насправді.
Звістка про Іванця не проходить.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2505
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення Krutywus » 04 серпня 2012 21:05

А далі в статті Флорі, яку мені люб'язно підказав пан sokyrnyk цікаві деталі про Богуна за 1642-45 рр.
Також стає зрозумілим звідки пішли здогадки про те, що Богун був отаманом донських козаків.
Мишко Д.І. Іван Богун. -К., 1956 р.(Як пише Флоря) не зовсім зрозумів текст джерела, у котрому донці відзивалися про загони Забузького і Богуна, як про вороже військо.
 

один
Member
Member
 
Повідомлень: 1263
З нами з:
25 жовтня 2008 16:34

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення один » 04 серпня 2012 23:47

Krutywus, дякую!
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2505
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення Krutywus » 05 серпня 2012 00:55

Самого списку там нема на жаль, але книжка цікава.
 

sokyrnyk
Member
Member
 
Повідомлень: 894
З нами з:
19 січня 2011 12:53

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення sokyrnyk » 05 серпня 2012 16:14

Ось ще про Богуна: Т. Яковлева Іван Богун-Федорович// Київська Старовина. К., 1992, № 5. С. 43-53.
Авторка доводить що полковник вінницький І. Богун = полковник кальницький І. Федорович.
Стаття тут: http://www.ursr.org/ks/92/05/html/44.html (правда сайт якось по-дурному зроблений)
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2505
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення Krutywus » 06 серпня 2012 02:03

Пане sokyrnyk, дякую.
Отже, що я довідався.

Перша згадка за 1637 р.:
Отаман Іван Богун «из Гадеча» пограбував в районі Білгорода «станичного вожа Иванова».
(«Список обидный, которые обиды вчинились в царского величества в порубежных городах его господарства людем з королевского величества стороны от польских и от литовских людей, а сыска и управы в тех, во всех обидных делах, по ся место не вчинено»).
Те що Богун з Гадяча, звичайно не дає ніякої певної інформації про його походження.

В 1642 році «черкашенин» Степан, що служив у Валуйці, збираючи відомості в районі Сіверського Донця, наткнувся на загін Богуна на Борівському перевозі. В «распросних речах» Степан повідомляв, що «Иван Богун служит польскому королю на Кодаке на два ж кони, а емлют они жалованья на польского короля на четверть года на коня по тридцать золотых».
Інший черкашенин Тимофій Остаф’їв, котрий перейшов на московську службу, тоді ж на допиті, показав, що з Кодака до Сіверського Донця ішов з Богуном.

4 квітня 1643 року в Вороніж з відкупної вотчини на річці Богучарі приїхав «Евтюшка Матвеев с товарищи» і доповів воєводі Василю Ромодановському, що 29 березня помітив «воинских людей», чисельністю понад сто чоловік. Оскільки в цей час через Вороніж в Крим мало прослідувати посольство Ільї Милославського і дяка Леонтія Лазаревського, то воєвода негайно направив на Дон стрілецького і козачого голову Василя Струкова на чолі з 150 стрільців і козаків.
Струков із своїми людьми прибув на Дон і зайняв два броди – Казанський і Білянський. На Білянському «перелазі» залишився Степан Пєшеходов з 70 стрільцями і козаками. Сам голова з рештою людей розташувався на Казанському перелазі, Струков із 30-ма людьми стояв на «ногайському» боці, а Максим Ніс із 40-а людьми, «зделав городок» на лівому, казанському березі. 18 травня посольство прослідувало в Крим. 20 травня ополудні, до табору Максима Носа підійшло близько двохсот кінних «черкасів» і спробували з ходу захопити «городок». Василь Струков, почувши стрілянину на другому березі, наказав своїм підлеглим форсувати Дон і надати допомогу обложеним. Черкаси відкрили по них вогонь, з човнів відповіли тим же. Зав’язалася запекла перестрілка в ході якої багато стрільців і козаків отримали поранення. Щільний рушничний вогонь не дозволив висадитися на кримському боці Дону. Струков з товаришами повернувся на свій берег і до вечора намагався інтенсивною стрільбою з пищалів відволікти атакуючих. Тим часом черкаси продовжували штурмувати «городок». Нападники губили людей, але укріплення взяти не могли. Тоді вечером, в сутінках, вони підпалили дерев’яні стіни, підкидаючи до них хмиз і очерет. Обложеним не залишалося іншого виходу крім прориву. З боєм вийшовши з укріплення, загін Носа поніс тяжкі втрати (19 вбитих і 7 поранених). Папков (А. И. Папкова «Порубежье Российского царства и украинских земель Речи Посполитой») відмічає, що всі поранення були вогнестрільними.
З настанням ночі бій затих і на ранок не відновився. Судячи з царської грамоти воєводі, деякі воронежці потрапили в полон.
В скарзі поданій Речі Посполитій, стосовно нападу на станицю Василя Струкова говориться: «а старейшины у тех черкас были Ивашко Богун да Федько, Агеев сын».
Козак Іван Бушмин, котрий потрапив у полон, показав, що після зіткнення на Казанському перевозі, українці переправилися через Сіверський Донець і вирушили на річку Міус «для добычи под татары», а звідти назад «в Литву». За словами Бушмина загін з 200 чоловік, складався з жителів Хомутця, Сорочинець, Лубен і Кодака. Кожне місто мало свого отамана або осавула. Кодак – Богуна.
Станичники послані на Донець з Білгороду весною 1644 року згадували, що минулого літа Богун «грамил и побивал станишников и всяких… государевых людей по Донцу и по Дону в приезд».
«Список обидный…» стверджує, що на Сіверському Донці Іван Богун пограбував «вдового попа Тимофея».

Ті ж станичники, відвідавши Святогорський монастир під кінець березня 1644 року, дізналися що Богун пройшов на Московщину із загоном з 50-ти чоловік.
Маршрут загону Богуна невідомий.
На той час чисельні загони «черкасів» від кількох десятків до кількох сотень чоловік, часом спільно з татарами, діяли в ройонах Путивля, Білгорода, Чугуєва, Рильська, на Подонні.
Так на чолі полтавських козаків, діяв ще один майбутній сподвижник Хмельницького - Мартин Пушкар, перехоплюючи торгові судна на Дону.
Українці регулярно нападали на російські сторожі, станиці, «городки», поселення і монастирі, захоплювали полонених, зброю і коней, худобу, одяг.
Організовували рейди на поселення мордви і черемисів.
Російський уряд вживав заходи проти нападів: будував фортеці, посилював гарнізони проти «донецких черкас».
Цар, скаржачись в своїй грамоті польському королеві на «Черкаскаго Атамана, Ивашку Богуна съ товарищи, нападающих на Украинскіе Российскіе Города», дивувався «что по многократному его, Государя представлению, ни преступники не сысканы и не наказаны, ниже пограбленное до сихъ поръ не возвращено.»

Наступного 1645 року , на третій тиждень після Великодня, донські козаки помітили пересування півторатисячного загону від Сіверського Донця до Дону. Захопивши «язика» вони дізналися, що загін «изо многих черкасских городов» іде на Дон «побивать, де, и громить… в судовой проести… государевых всяких людей», а з Дону козаки хочуть направитися « на мордву под Козлов и под Тамбов". На чолі загону «пан Забуской, да атаман Ивашко Богун».
Наступних пару років про Богуна нічого не чути.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2505
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення Krutywus » 12 серпня 2012 02:11

Отакі факти.
Але хочеться трохи і спекуляцій.
Події 30-40-х років 16 століття на московському пограниччі виявилися справжньою "білою плямою" в нашій історії.
Вже хоча б тому, що там загубилися факти про початок діяльності такої визначної особи, як Іван Богун.
А ще тому, що там відбувалася справжня війна за участю великих збройних загонів "воровских черкас".
Папков підняв цю тему, але звичайно не вичерпав до кінця.
"Учитывая, что противоречия, присущие столкновению российской и украинской колонизации, развивались накануне Освободительной войны 1648—1654 гг., а в ее ходе интенсивность конфликтов убавилась, но напряженность в приграничной зоне сохранилась, нельзя абсолютизировать тезис о стремлении двух народов к воссоединению своих исторических судеб."

Можливо що там, у "столбцах", є ще не одна звістка про отамана Богуна.
Пан snaphaner при бажанні, міг би щось підказати. Та він, схоже, нагнівався на мене. Певно не треба було так насідати на нього з Хмельниченком.
Тим не менш, подумавши, я забираю назад свої слова:
Те що Богун з Гадяча, звичайно не дає ніякої певної інформації про його походження.

А чому б власне і ні?
В усякому випадку ніхто поки що не може обгрунтовано претендувати на земляцтво з Богуном, крім жителів Гадяча.
Іван Богун твердо був закріплений територіально "з Гадяча", коли складалися списки із збитками, заваданими російським підданим.
А згодом уже на службі в Кодаку, він вирушає на Дон спільно з загоними із тих же, близьких до Гадяча країв: Хомутця, Сорочинець, Лубен.
Читаючи різні статті, де згадується реєстр 1649 та ім'я Богуна в ньому, я вирішив уточнити для себе, так скільки ж було Богунів у РЗВ?
Я нарахував 20 чоловік
Иванъ Богунъ (5 козаків), Грицько Богунъ, Хведоръ Богунъ (2 козаки), Василь Богунъ, Данило Богунъ, Процикъ Богунъ, Богунъ Лащенко, Богунъ Ивановичъ, Нестеръ Богунъ, Яковъ Богунъ, Яцько Богунъ (2 козаки), Ярема Богуненко, МатвЪй Богунъ, Степанъ Богунъ

Може кого й пропустив, бо, признаюся, без перевірки прогнав Реєстр. А можна ж іще доплюсувати форму Богунець.
Але все це прості козаки.
Тримаючи в умі суперечку про те чи можна вважати Богуна і Федоренка одною особою, дай думаю пройдуся по сотниках, чи не було серед них Богуна?
І кого б ви думали, я побачив на чолі ГАДЯЦЬКОЇ СОТНІ?
Иванъ Богодунъ Сотникъ

Так може все таки Богун, а не Богодун (прізвище, яке я поки ніде більше не надибав).
Ну хіба не поле для спекуляцій?
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2505
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення Krutywus » 13 серпня 2012 03:27

Як не крути, а якщо говорити про біографію Богуна, то доводиться давати відповідь на питання:
Правий був Липинський ототожнюючи Богуна з Федоренком, чи помилявся?
До минулої ночі я сумнівався.
Але тепер, коли знайшов Богуна в реєстрі 1649 року в Гадяцькій сотні на посаді сотника, то думаю, що Липинський таки помилявся.
По суті його теорія грунтується на одному припущенні:
"В тих часах, ми знаємо тільки Теодора Богуна, котрий був державцем Бубнова (київського) в 1618 р., а звідси висновок, що Іван був сином цього Теодора,
на що посередньо вказує факт давнього знайомства Івана Б. з Олекшичами, як відомо сусідами Теодора Б."
"Stanisław Michał Kryczewski" ст. 145.

Дивний висновок, як на мене. А інші 20 Богунів з козацького реєстру, теж мали бути синами Теодора?
Також "издавна къ твоей милости пріятство (рос. переклад)", в якому признається в листі до Богуна в 1654 році Павло Олекшич, теж нічого не доводить.
Липинському розходилося в тому, щоб нарахувати побільше шляхти в козацькому війську.
Думаю це не настільки важливо.
Зрештою від Бубнова до Гадяча не так вже далеко. Якохось 180 км, напевно.
Та навіть, якщо Іван і був родичем Теодора, то ж не обов'язково сином.
І навіть якщо і походив із шляхти, то вже настільки декласованої, що не цурався простої козацької служби і низької платні в Кодаку.
Підробляв наїздами на Росію.
Не шляхтич (навіть якщо і був ним за походженням), а отаман, такий же як Марко Петрухненко чи Федір Темник.
Загін отамана Івана Богуна не великий, чоловік 50.
Але він добре орієнтується в Полі, на Дону і російських пограничних областях.
За ним ідуть.
І тому коли починається Хмельниччина, формуються полки і сотні, Іван Богун стає сотником Гадяцької сотні Полтавського полку.
Із своїм шефом полтавським полковником Мартином Пушкаренком, Богун напевно знайомий з рейдів на Подоння,
куди обоє ходили «побивать, де, и громить… в судовой проести… государевых всяких людей».
 

один
Member
Member
 
Повідомлень: 1263
З нами з:
25 жовтня 2008 16:34

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення один » 13 серпня 2012 16:44

Krutywus, а чим тоді пояснити таку трансформацію прізвища, причому неодноразову: 1637р - "Богун", 1649-"Богодун", пізніше - знову Богун?Помилка в РЗВ? Могло таке бути?
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2505
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення Krutywus » 14 серпня 2012 10:06

Могла бути помилка в тексті. Ще не такі бували.
Ну звичайно це поки що тільки робоча версія. Але я в ній впевнений десь відсотків на 76,
бо вона дає відповіді на багато питань.
І тому поспішив зафіксувати тут своє геніальне відкриття (це жарт).
Не часто трапляються такі збіги, помилки в тексті трапляються частіше.
Погодьтеся, що імена Іван Богун і Іван Богодун чимось схожі.
Богодун більше ніде не попадається.
Гадяцьке походження Івана Богуна і гадяцький сотник.
До того ж за наявними документами Іван Богун до Хмельниччини ніколи самостійно не очолював загін більше сотні чоловік.
Пушкаренко як безпосередній начальник.
Зауважу ще одну незначну деталь.
В іншій "гадяцькій сотні" (Гадяч виставляв 3 сотні) в реєстрі 1649 ми бачимо сотником Івана Донця.
З Донцем Івану Богуну ще доведеться перетинатися, як і з Пушкарем, хоч і не завжди за приємних обставин.
Так що моя версія нічим не гірша за припущення на кшталт:
"Ми знаємо тільки одного Богуна - орендаря Теодора і тому Іван Богун повинен бути Федоренком або Федоровичем".
Або припущення, що Богун проживав на російській території і повернувся в Україну тільки з початком Хмельниччини, що взагалі суперечить фактам?
Зрештою, якщо це припущення: "Іван Богун записаний в реєстр 1649, як гадяцький сотник", і доведеться відкинути, бо знайдуться вагомі аргументи проти, то залишаються ще п'ять Іванів Богунів в реєстрі.
Всього 20 Богунів нарахував в реєстрі також Ярослав Дзира (http://langs.com.ua/publics/Dzyra/index.htm),
а ще він вказує на один запис "Бугун".
А взагалі я хочу зараз переглянути "львівський слід".
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2505
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення Krutywus » 15 серпня 2012 15:34

Наскільки мені відомо, є тільки одна звістка про Богуна, котру можна при бажанні віднести до 1648 року.
Зацитую Грушевського, щоб спростити собі життя:
“Не тільки Хмельницький сам і його однодумцї, а й найбільш радикально настроєні полковники, і взагалї козаччина... рвалась перед усїм довести до кінця свої рахунки з маґнатами, в котрих бачила своїх головних ворогів — причину всїх бід. Ми бачили наміри й пляни старшини під Львовом, в розмовах з львівськими делєґатами: її рішучість іти на саму Варшаву і за Варшаву, коли б козацькі жадання не були сповнені... Спиняючись пізнїйше над закінченнєм львівської облоги, Кушевич називає спеціально Богуна як речника такої боротьби до кінця: він, мовляв, раз у раз доказував Хмельницькому потребу йти „до Висли”, роспалюючи огонь внутрішньої війни. І се в тім часї здавало ся таким не трудним, що для Кушевича се стає доказом незручности Хмельницького в використовуванню своїх побід, коли він не розвалив тодї Польщі до останку. „Всї тодї сподївали ся, що Хмельницький пройде в саму середину Польщі, розвалить її й знищить саме імя — але богато було таких що вміли побіждати, але не вміли користати з побіди”.

Але Кушевич пише про Богуна не в своїх листах, де він згадує особисту зустріч з Виговським, Гладким, Гоголем, Головацьким, з тим же Кривоносом, що розповідав йому про моря-океани. Він згадує Богуна вже згодом, не стверджуючи конкретно присутність Богуна під Львовом в 1648-му році, а роздумуючи над своєю майбутньою книгою “Arma Cosaciсa”, яку зрештою так і не написав.
Et sane, si in ea trepidatione hostilis exercitus fuisset ad Istulam promotus (quod vt Chmielnicius faceret, Bohunus tribunus bello huic seruili et tot, quae deinde subsecuta sunt, malis magnam et ardentem subyciens facem identidem monebat) in summum certe discrimen Respublica adduceretur. Sed non omnia hominibus Superi dedere, cum multi reperti sint, qui nouerint vincere, sed victoria vti nesciuere.

Так що ця коротка згадка дає замало матеріалу, щоб розводити довкола неї спекуляції.
Але так вже склалося, що шукаючи за Богуном, доводиться кожен раз оглядатися за Федоренком.
Яковлєва, дискутуючи з Гуржієм, пише зокрема таке (УІЖ №2, 2000 р.):
“У хронології появи то одного імені, то другого (Богун і Федоренко) відсутня будь-яка логіка: з восени 1648 р. і протягом 1649 р. ми постійно бачимо полковника Федоренка (Федоровича) під Львовом... (тут обірву цитату)”
Яковлєва посилається на повідомлення львівських домініканців у “Жерела...” т. VI. ст. 188, 190.
Перечитую записки домініканців у шостому томі “Жерел...” ст. 182-190, “Rebellia domowego zdrajcy Chmielnickigo z swawolnym chłopstwem na ojczyznę Polską”.
Про Федоренка (Федоровича) там не згадується.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2505
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Іван Богун. До біографії

Повідомлення Krutywus » 19 серпня 2012 00:40

Тільки весною 1649 року з’являється Іван, не Богун що правда, а Федоренко.
Лист до Станіслава Лянцкоронського, який приводить Липинський, підписано:
«В Барі 24 лютого 1649 року. Іван Теодорович, подільський полковник Війська Запорозького.»

З листа випливає, що Федоренко був також присутнім минулого 1648 року під Замостям.
Там же, тобто в районі Бару, а не під Замостям, бачимо ми його і в квітні:
Хмельницький згадує «Fedorenka, Stapka i inszych» полковників у листі до Лянцкоронського від 10 (20) квітня 1649 року (№ 53, «Документи Богдана…»).
Путивльські воєводи, переказуючи слова «волошанина Миколая Иванова» називають трьох полковників під Баром:
«один полковникъ Нечай, а другой полковник Федоренко, а третий полковникъ Степан».
(«Отписка» за 5 квітня, «Акты, относящиеся…» т. 3, ст. 54 доп.)
«Статейный список» Унковського (13 березня – 22 травня 1649) теж називає трьох полковників:
Нечай, Штепа, Гавтеренка (впізнаєте Федоренко? Це до питання чи могли перекрутити Богуна в Богодуна).
(«Воссоединение…» т. 2, ст. 159)
Ще один лист наводить Липинський «w pocz. 1649 r. od p. Klichyckiego» де згадується «Awedorenko (zam. Chwedorenko)» полковник під Баром.
Тобто про одного і того ж полковника одночасно розповідають п’ять різних осіб, в тому числі і він сам, називаючи його по батькові – Федоренко (сам себе Теодорович) і при цьому ніхто не згадує прізвище (Богун, якщо правий Липинський). Як на мене дивно.
Але це ще не все.
Цитую фразу Унковського з «Воссоединения…» повністю:
«А гетманово Запороское Войско стоит против польского войска под Баром да в Костянтинове да в Гоще; полковники Нечай бряславской да Штепа, да поп да виннинской // Гавтеренка с полками своими, а с ними Войска Запороского 30 000.»

З чого я б зробив висновок, що Федоренко був вінницьким священником.
Але Грушевський чомусь прочитав це по іншому. Він переказує слова Унковського так:
«на передових позиціях стоять полки браславського полковника Нечая, Штепи-попа уманьського і винницького Федоренка-Богуна, тридцять тисяч козацького війська, зовсім поблизу польських позицій».

Гадаю все-таки Грушевський помилився, збитий з толку гіпотезою про Федоренка-Богуна.
Бо загадковий «полковник Штепа», він же Стапко в Хмельницького, це швидше за все Остап Гоголь, як вважають упорядники «Документів Богдана…».
Сам же Липинський доводить, що Гоголь був ротмістром козацької хоругви в Умані.
Значить священником вінницьким лишається бути саме Федоренкові і він не міг бути однією особою з отаманом Богуном з Гадяча.
 

Далі

Повернутись до Козаччина (XVI-XVII ст.)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей