Krutywus » 29 грудня 2012 00:00
Я розумію, роль української жінки в 17 ст. не зводилася до подорожування в південні краї.
Пам'ятаючи долю Гальшки Острозької, думаю ясир навіть не був найгіршим з того, що могло з нею трапитися.
Але раз вже пішла така тема, я згадав ще один документ..
На п'ятий день напередодні Всіх Святих, року Божого 1606, до уряду Кам'янця Подільського прийшла Софія Флоріанова Зброжкова із своєю донькою Анною і заявила, що вони, разом із багатьма іншими, були захоплені під час татарського наїзду на Волинь, відірвані від своїх родичів і статків із села Рублівки князя Курцевича-Булиги і завезені до Білгорода. Але там з ласки Божої вона побачила купця з міста Володимира, славетного Івашка Кононовича, котрий приїхав туди для закупівлі товарів і впавши йому в ноги з великим плачем, просила його, щоб він, відклавши свої справи, визволив її з дитиною з неволі. При цьому обіцяла, що коли він вивезе їх здоровими до Польщі, чи до Кременця, відшкодувати йому не тільки суму, яку він дасть на викуп, але і всі інші видатки пов'язані з викупом, харчуванням та іншим. Також зобов'язувалася, під закладом власного майна, протягом двох тижднів після приїзду до Кременця відшкодувати втрачений прибуток на суму 642 злотих. Вчинити це нікуди не від'їжджаючи і не передаючи себе під захист шляхетського зібрання і не застосовуючи жодних законних чи незаконних хитрощів. А якби хтось із її родичів наважився завдати панові Івашкові Кононовичеві якихось труднощів, Софія Зброжкова обіцяє взяти на себе обов'язок його оборони, без жодних відмовок, під заставу 2 тис. гривен, на випадок якби Кононович зазнав якихось утруднень.
Уряд, підтвердивши зізнання Софії, прийняв його до книг і дозволив видати з них випис з урядовою печаткою.
Мартін Цеклінський, підстароста і гродський суддя Кам'янецький.