Жінка та її роль в 17ст

[Pogorzelska]

Цікава нотатка (джерело є але наразі шукаю оригінал та зображення тієї Пані)
"Relacja ta uzupełniona o miejscową tradycję mówi o napadzie Tatarów na wieś w 1672 roku, oblężeniu cerkwi i porwaniu w niewolę znanej z imienia i nazwiska radrużanki. Była to Maria Dubniewiczowa, wójtowa radrużańska, słynąca z nieprzeciętnej urody. Dalsze koleje losu zaprowadziły Dubniewiczową przez Kamieniec Podolski do samego Konstantynopola (ob. Stambuł), stolicy imperium osmańskiego. Tutaj została sprzedana na targu niewolników. W niewoli przebywała przez 27 lat. Po tym okresie, dokładnie w 1699 roku, zdołała szczęśliwie powrócić do swej rodzinnej wsi i według lokalnej tradycji za przywiezione skarby odnowiła zaniedbaną cerkiew. W międzyczasie jej mąż wstąpił ponownie w związek małżeński, ale jego młoda żona Katarzyna zmarła w 1682 roku, przed powrotem tatarskiej branki.)"

[Krutywus]

З цієї історії цікавий опис татарів записаний священиком від селянки-бранки, котра вернулася до дому через 5 років, на відміну від Дубневичевої. „Krótka historya o Kobicie z więzienia Tatarów przybyłej”.
Його можна привести в темі про "оселедець".

"Одягнені в сукмани біляві, шапки як купи нашого збіжжя на полі, бороди як у нас кужіль, а голови їх голі як коліна, тільки деякі старші з них мають косу, як в нас дівки, закручену на голій голові за вухо. А писок в них широкий як денко, сліпаки чорні і світяться як в ночі у вовка. Кожух на верх кудлами вивертають, а на плечах мають якісь кобялки, а в тих кобялках мають довгі кілки, на одному кінці на гостро окуті і тими кілками стріляють в людей просто в серце, або в очі, так що я бачила, як не одному тим окутим кілком на виліт через груди пробили, а того кілка ніхто добути не міг, аж треба було дзюру в грудях велику робити."

[Pogorzelska]

Чи можете подати цей уривок в мові оригіналу? Дякую

[Krutywus]

Я записав з радіопередачі:
http://www.radiownet.pl/publikacje/mari ... ej-niewoli

[Krutywus]

Я розумію, роль української жінки в 17 ст. не зводилася до подорожування в південні краї.
Пам'ятаючи долю Гальшки Острозької, думаю ясир навіть не був найгіршим з того, що могло з нею трапитися.
Але раз вже пішла така тема, я згадав ще один документ..

На п'ятий день напередодні Всіх Святих, року Божого 1606, до уряду Кам'янця Подільського прийшла Софія Флоріанова Зброжкова із своєю донькою Анною і заявила, що вони, разом із багатьма іншими, були захоплені під час татарського наїзду на Волинь, відірвані від своїх родичів і статків із села Рублівки князя Курцевича-Булиги і завезені до Білгорода. Але там з ласки Божої вона побачила купця з міста Володимира, славетного Івашка Кононовича, котрий приїхав туди для закупівлі товарів і впавши йому в ноги з великим плачем, просила його, щоб він, відклавши свої справи, визволив її з дитиною з неволі. При цьому обіцяла, що коли він вивезе їх здоровими до Польщі, чи до Кременця, відшкодувати йому не тільки суму, яку він дасть на викуп, але і всі інші видатки пов'язані з викупом, харчуванням та іншим. Також зобов'язувалася, під закладом власного майна, протягом двох тижднів після приїзду до Кременця відшкодувати втрачений прибуток на суму 642 злотих. Вчинити це нікуди не від'їжджаючи і не передаючи себе під захист шляхетського зібрання і не застосовуючи жодних законних чи незаконних хитрощів. А якби хтось із її родичів наважився завдати панові Івашкові Кононовичеві якихось труднощів, Софія Зброжкова обіцяє взяти на себе обов'язок його оборони, без жодних відмовок, під заставу 2 тис. гривен, на випадок якби Кононович зазнав якихось утруднень.
Уряд, підтвердивши зізнання Софії, прийняв його до книг і дозволив видати з них випис з урядовою печаткою.
Мартін Цеклінський, підстароста і гродський суддя Кам'янецький.

[Pogorzelska]

Інша, але не менш цікава історія життя Анни Станіславської - першої поетесси польської з 1685р, що описала все своє життя. Унікальне почуття гумору у тричі ще молодої (до 40р) вдови.