Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Модератор: Global Moderators

Аватар користувача
кювернат Ювяшжт
Member
Member
 
Повідомлень: 6106
З нами з:
18 червня 2006 18:52
Звідки: Київ

Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення кювернат Ювяшжт » 10 червня 2013 15:43

Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.
Посольство Республіки Польща в Україні щиро запрошує до участі в Українсько-Польському круглому столі істориків XVII ст., який відбудеться 27 червня 2013 р. o год. 11.00 в Посольстві Польщі в Україні за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 12.

Великі історичні річниці, які припадають на цей рік - 330 років Битви під Віднем та 340 років Хотинської битви, є прекрасною нагодою для проведення дискусії на тему польської і української збройної історії XVII століття, а також щодо історії українського і польського народів того періоду, який був насичений мілітарною боротьбою і в якій обидва народи бували як союзниками, так і противниками. Згадувані військові події відіграли суттєву роль не тільки в державній історії Польщі і України, а й в історії Європи, прикладом чого є ці дві битви. Фахове обговорення обох історичних річниць буде присвячене проблематиці спільної військової історії та більш широким аспектам польської і української історії XVII століття, в тому числі її європейського контексту.

У дискусії візьмуть участь відомі українські і польські науковці – фахівці у галузі військової та загальної історії:

Модератор:

Проф., д-р н. Наталія Яковенко– Кафедра історії Національного університету “Києво-Могилянська Академія".

Учасники:

Д-р н. Тарас Чухліб – Інститут історії України, Національна академія наук України,

Канд.наук Олексій Сокирко – доцент Кафедри давньої та нової історії України Національного університету ім. Т. Шевченка,

Іван Гаврилюк – аспірант Кафедри історії Національного університету “Києво-Могилянська Академія" та аспірант Історичного інституту Варшавського університету,

Проф., д-р н. Мірослав Нагєльскі – декан Історичного інституту Варшавського унівесритету,

Д-р н. Радослав Сікора – викладач в Академії Військово-морського флоту в м. Гдиня,

Збігнєв Гундерт – аспірант Історичного інституту Варшавського університету.

Програма:

11.00 – 12.30 І сесія

12.30 – 12.45 Перерва на каву

12.45 – 14.15 ІІ сесія

Мова конференції: польська та українська (синхронний переклад).

Для того щоб зареєструвати свою участь у конференції, просимо звернутись до працівника нашого Посольства пана Олександра Ковалевського (тел. 044 230-07-61, e-mail: Aleksander.Kowalewski@msz.gov.pl) до 25 червня 2013 р. Звертаємо Вашу увагу на те, що участь у конференції буде можливою лише після попередньої реєстрації.

Сердечно запрошуємо взяти участь!

http://www.kijow.msz.gov.pl/uk/news/kul ... M.facebook
 

борменталь
Member
Member
 
Повідомлень: 1455
З нами з:
11 грудня 2010 15:26

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення борменталь » 10 червня 2013 16:20

Для того щоб зареєструвати свою участь у конференції, просимо звернутись до працівника нашого Посольства пана Олександра Ковалевського (тел. 044 230-07-61, e-mail: Aleksander.Kowalewski@msz.gov.pl) до 25 червня 2013 р. Звертаємо Вашу увагу на те, що участь у конференції буде можливою лише після попередньої реєстрації.


тобто можна зробити якийсь свій доклад чи треба зарееструватися просто щоб бути присутнім?
 

борменталь
Member
Member
 
Повідомлень: 1455
З нами з:
11 грудня 2010 15:26

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення борменталь » 10 червня 2013 16:22

Збігнєв Гундерт – аспірант Історичного інституту Варшавського університету.
досить цікавий молодий історик в царині поль.кінноти 1670-х років
 

Аватар користувача
кювернат Ювяшжт
Member
Member
 
Повідомлень: 6106
З нами з:
18 червня 2006 18:52
Звідки: Київ

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення кювернат Ювяшжт » 11 червня 2013 11:44

Вказане місце проведення - Посольство РП. Якщо Ви знаєте інший спосіб, щоб потрапити туди без реєстрації, то мабуть можна не реєструватися :D
 

Аватар користувача
Pogorzelska
Member
Member
 
Повідомлень: 888
З нами з:
06 травня 2010 17:56

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення Pogorzelska » 27 червня 2013 22:52

Была. Впечатления отличные. Нагельский был чудо как хорош. Жаль Чухлиб не пришел, ой как жаль..... :crazy:
https://www.facebook.com/irena.pogorzelska?ref=tn_tnmn
"-Сова!Это ГЕНИАЛЬНО!!!Но как же мы станем ёжиками??? -Мыши,идите на фиг!!!Мое дело - КОНЦЕПЦИЯ!!!"
 

Львовянин
Member
Member
 
Повідомлень: 218
З нами з:
21 червня 2009 19:37
Звідки: Львів

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення Львовянин » 02 липня 2013 13:45

Теж був, и без попереднього запису. Цікава дискусія, Тарас Чухліб получив "по монографії" за спроби етнічної ідентіфікації частин коронної армії... :D
Львовянин
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31136
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення Adam » 02 липня 2013 14:28

Ну і правильно! Які до біса нації у середньовіччі? Або за майновою (соціальною), або за релігійною ознакою. Місце народження — ніщо у ті часи.
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

борменталь
Member
Member
 
Повідомлень: 1455
З нами з:
11 грудня 2010 15:26

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення борменталь » 03 липня 2013 10:27

от фрагмент з інтервью Чухліба- :? :? :?
,,Ось вже кілька років в Одесі височіє пам’ятник російській імператриці Катерині ІІ-й. З проханням прокоментувати цю неоднозначну подію ми попросили доктора історичних наук Тараса Чухліба, директора НДІ Козацтва, провідного наукового співробітника Інституту історії України НАН України:



- Пане Тарасе, як ви оцінюєте встановлення в українському місті Одеса пам’ятника російській цариці ?



Мені, як очевидно, й багатьом, кому небайдуже власне минуле, незрозуміло, чому на 16-му році незалежності України (тоді, коли відкрилися всі архіви, коли є доступ до бібліотек та «Інтернету», коли кожний бажаючий може ознайомитися з «незашореною» історією) виникло бажання встановити пам’ятник особі, яку можна прирівняти хіба що до Гітлера-Шількельгрубера й Сталіна-Джугашвілі в одній особі.

Чому виникло таке порівняння? Та тому, що Катерина ІІ-а, вона ж – німкеня-прусачка з Штеттіну (суч. Шецін у Польщі) з дрібного князівського роду Софія-Фридерика-Августа Ангальт-Цербст, під час свого 34-х річного царювання у 1762 – 1796 роках всіляко нищила не лише все українське (найвідоміші акції – скасування Гетьманщини, Запорозької Січі, Слобожанської України та запровадження кріпацтва), але і державність та культуру татар, поляків, євреїв, греків, фінів, литовців, латвійців, естонців, калмиків, башкирів, чувашів, карелів, мордви та представників інших народів, що на той час населяли багатонаціональну Російську імперію. Саме Катерина ІІ-а репресивними методами намагалася загнати усіх її жителів до єдиного «общежитія» під назвою «єдиний великоросійський народ». Згадаймо, як за допомогою війн та концтаборів той самий світовий злочинець Адольф Гітлер утворював «велику німецьку націю», а його послідовник-супротивник Йосиф Сталін переселяв до ГУЛАГу цілі народи, щоб створити «великий радянсько/російський народ».

Ніяким чином не хочу образити росіян, або ж німців, які гордяться, що вони є представниками своїх й справді великих націй, і які також постраждали від своїх колишніх вождів-імперіалістів, але скажіть, будь-ласка, як буде почуватися перед величним монументом Катерини ІІ-ї в курортній Одесі, наприклад, сучасний турок. Відомо, що бронзова цариця стоїть однією ногою на турецькому прапорі з ісламською символікою. Які почуття будуть виникати у татарина? А Катерина ІІ-а не лише знищила Кримське ханство, але й силою зброї намагалися задовго до сталінського згону 1944 року виселити усіх татар з Кримського півострова. Дуже незручно буде і євреєві, для пращурів якого Катерина ІІ-а вперше встановила у Росії дискримінаційну «межу осілості» й не допускала їх до жодної влади. Мабуть, непереливки буде й поляку, бо саме Катерина ІІ-а розділила, а потім й стерла з карти світу Річ Посполиту, а також задовго до гітлерівців (які винищили жителів Варшави у тому ж 1944 році), в 1794 році, дозволила Суворову вирізати тисячі варшав’ян, серед яких більшу частину складали старі, жінки і діти. Очевидно, що кожен поляк, який з дитинства виховується у повазі до своєї історії, нагадає одеситам й про придушення військами Катерини ІІ-ї національно-визвольного повстання на чолі з славнозвісним Тадеушем Костюшком. Грек-одесит, при спогляданні бронзового монумента, можливо згадає родинні перекази про те, як наприкінці 1770 - 1780-х роках за наказом Катерини ІІ-ї усіх греків, які тисячоліттями проживали на чорноморському узбережжі, силоміць виселили з Криму. Калмики і башкири пригадають Катерині ІІ-й, як вона не пускала їхніх пращурів втекти до Китаю та винищувала їх за допомогою регулярної армії. Ну, а фіни, литовці, латвійці та естонці й до цього часу порівнюють Катерину ІІ з Сталіним, відзначаючи як царський уряд підступно й насильно відбирав у них державність, культуру та мову. Можливо, що й окремі сучасні росіяни, які приїдуть на екскурсію чи відпочинок до Одеси, відновлять у пам’яті, як їхня колишня цариця, проводячи політику «освіченого абсолютизму», торгувала їхніми ж предками-кріпаками «яко скотіной», та придушувала чисельні народні повстання на чолі з ватажками Омеляном Пугачовим та Салаватом Юлаєвим.

Ще задовго до зловісних Гітлера та Сталіна цариця Катерина ІІ-а фізично знищувала своїх політичних супротивників та рідних (яскравий приклад: у 1762 році вона у результаті змови вбила свого чоловіка Петра ІІІ-го й таким чином отримала престол), проводила імперські загарбницькі війни й винищувала інші держави, придушувала національно-визвольні рухи й репресувала цілі нації, знищувала духовність і культуру багатьох народів, як на території Російської імперії так і поза її межами.



- Скажіть, будь ласка, адже місцева влада в особі міської ради проголосувала більшістю голосів за встановлення цього пам’ятника?

З огляду на це вважаю, що депутати міської ради Одеси, які в липні 2007 року ухвалили сумнозвісне рішення про відновлення встановленого у ХІХ столітті пам’ятника «Засновникам Одеси», основним елементом якого э велична статуя Катерини ІІ-ї, вчинили злочин, який (не дивуйтеся!) підпадає під окремі статті Кримінального кодексу України, в т. ч. і за приниження людської гідності та розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Сподіваюся, що ці одеські «слуги» народу з часом будуть відповідати за свій антигуманний вчинок перед законом та людьми. А якщо у них залишилась совість, то й перед нею. Але куди дивиться наш президент В. Ющенко, який, як відомо, добре знає українську історію, адже ще у далекому 1995 році його попередник Л. Кучма заборонив побудову аналогічного монументу?! Невже він не міг дати вказівку меру Одеси Е. Гурвіцу, який входить до блоку «Наша Україна – Народна самооборона» щодо розгляду питання про скасування такого рішення?

Втрачати Одесу боляче не тільки мені українцю, який професійно досліджує історію своєї батьківщини, а й, сподіваюся, боляче багатьом моїм співгромадянам - представникам інших народів, які зараз утворюють українську націю, а за часів правління Катерини ІІ-ї населяли Російську імперію й постраждали від її правління не менше, ніж жителі Радянського Союзу від Сталіна чи європейські народи від Гітлера. Однак, якщо злочини комуністичного і фашистського режимів «на своїй спині» відчули наші діди й батьки, то людиноненависницькі вчинки Катерини ІІ-ї вже із плином часу якось забулися. Тим паче, що ідеологічна машина сусідньої Російської Федерації, на жаль, продовжує штампувати за допомогою теле- і кінопродукції, а також книговидавництва й засобів масової інформації, міфічно-солодкі «цукерки» про царицю та її оточення. Як бачимо, їх із задоволенням споживають не лише на всій території Росії, але і в Одесі та й по всій Україні.

Сумнівність мотивації одеських горе-чиновників при встановленні пам’ятника зрозуміла, але ж вони обґрунтовують свій вчинок тим, що Катерина ІІ-а була чи не найкращою правителькою «усіх часів і народів». Про те ж саме чи не щоденно пише міська (владна і «бульварна») преса та показують відео сюжети різні телеканали Одеси. Таке становище спричинене тим, що ось вже протягом десятиліть на наш інформаційний простір накочується «дев’ятий вал» масового «попсового» теле- і кіно-продукту, а також белетристичні газетні й журнальні публікації авторів з сусідньої держави про Катерину ІІ-у, як «захисницю всіх пригноблених».



- Яке ставлення до Катерини ІІ-ї в українській та зарубіжній історичних науках?

На російських авторів-популяризаторів та їхніх апологетів-бузин в Україні впливає те, що в історичній науці Росії, починаючи вже з другої половини ХVIII століття і закінчуючи сьогоденням, внесок Катерини ІІ-ї у процес творення Російської імперії оцінюється загалом позитивно. Ще придворні історики цариці за гроші з царської скарбниці створили такий собі лакований образ «освіченої», «демократичної», «розумної» правительки й назвали її навіть «Великою». Традиція міфотворчості успішно продовжувалася і в наступні роки. Один з найвідоміших російських істориків-державників С. Соловйов, особливо відзначав зусилля цариці у напрямку «славного приєднання» до Петербурга і Москви Криму, Північного Причорномор’я, а також «Західної Росії» (у розумінні історика - Польщі й Білорусії) та «Південної Росії» (так тоді називали Україну).

Хоча за совітських часів були й винятки, коли, зважаючи на т. зв. класовий підхід, науковці вже не з таким пієтетом висвітлювали історичну роль російської цариці. Так в наукових монографіях доби СРСР знаходимо висновок про те, що одним з наслідків політики Катерини ІІ-ї стало “закріпачення українського селянства; ліквідація останніх залишків самостійності та особливостей політичного устрою України”. Пізніше про знищення імператрицею української державності радянською наукою вже не згадувалося, хоча про закріпачення населення України так само, як і інших «національних окраїн» Російської імперії, писалося майже в кожному тогочасному шкільному підручнику.

Чи є історіографічні оцінки російсько-радянських вчених нормою для польських, турецьких, фінських, ізраїльських, литовських та інших науковців світу? Повірте, що зарубіжні історики визначилися зі своїм ставленням до Катерини ІІ-ї та її сподвижників, а їхні оцінки занадто агресивної зовнішньої та внутрішньої політики Російської імперії у другій половині ХVІІІ століття є хоча й неоднозначними, але аж ніяк такими, які спонукають громаду та владу будь-якої країни витрачати народні чи приватні кошти на будівництво та встановлення величних і нікому не потрібних монументів.

Але звернімося до оціночних висловлювань провідних фахівців нашої держави щодо царювання Катерини ІІ-ї та її ставлення до тогочасної України, яку в офіційних документах Російської імперії називали «Малоросією». Академік НАН України, доктор історичних наук В. Смолій разом зі своїм співавтором професором В. Степанковим у одній з своїх книг відзначав, що у 1764 році «петербурзький двір виношував задум добитися остаточної ліквідації політичної автономії України й запровадження повного «обрусіння» краю». Для підтвердження своїх висновків відомий вчений цитував віднайдену в архівах таємну інструкцію Катерини ІІ-ї князю В’яземському: «Мала Росія, Ліфляндія і Фінляндія суть провінції, які правляться дарованими їм привілеями, порушувати ці привілеї зразу було б непристойно, але й не можна вважати ці провінції чужими й поводитися з ними як з чужими землями, це була б дурниця. Ці провінції так само, як і Смоленщину, треба зручними способами привести до того, щоб вони обрусіли й перестали дивитися, як вовки в ліс… Коли ж у Малоросії не буде Гетьмана, то треба намагатися, щоб доба і назва гетьманів зникли…».

Про надзвичайно негативну роль, яку відіграла в історії України Катерина ІІ-а пишуть у своїх ґрунтовних наукових дослідженнях й інші доктори історичних наук, професори з провідних університетів Києва, Запоріжжя, Дніпропетровська, Донецька, Вінниці, Кам’янця-Подільського та все ж тієї Одеси – Л. Мельник, О. Путро, Г. Швидько, В. Степанков, А. Бойко, В. Горобець, О. Гуржій, С. Цвілюк та О. Бачинська. Але, на жаль, їхні книги друкуються невеликими накладами, їх не можна придбати у книгарнях та на книжкових «базарах» і «розкладках» не тільки Одеси, а й багатьох інших українських міст.



- А що ви можете сказати про народну, або як зараз модно говорити – національну пам'ять?

Слід сказати, що народна пам'ять більш правдива за історичну науку, яка в кожній країні світу не обходиться без того, щоб обслуговувати пануючий політичний режим. Протягом ХІХ століття етнографами та істориками П. Афансьевим-Чужбинським, Я. Новицьким, Д. Яворницьким, І. Манжурою, О. Стороженком, Г. Надхіним було записано безліч свідчень (переказів, пісень, прислів’їв та ін.) від селян і колишніх козаків з Південної України про їхнє трагічне нещодавнє минуле. Ось лише короткі витяги з цих переказів, які записані від очевидців та їхніх найближчих нащадків: «Сподобалася цариці Катерині запорозька земля. От вона й задумала звести з неї запорожців…”; «…Так воно й вийшло по закляттю вражої відьми: цариця Катерина розорила запорозьке гніздо - Січ»; «Було в них сорок куренів і сорок тисяч війська. Та Катерина зігнала і віддала землю німцям…» тощо.

Зверніться до пісенних збірок, які у ХІХ столітті видали М. Максимович, З. Доленга-Ходаковський, О. Бодянський, П. Куліш, П. Лукашевич, М. Вовчок, О. Маркович, М. Драгоманов й ви побачити скільки тужливого суму, розпачливого відчаю, відвертої образи криється в словах переважної більшості народних пісень та дум, складених в останній чверті XVIII століття: «Нещасливий народився, нещасливий згину, мене мати породила в лихую годину…».



- Невже одеські чиновники не розуміють, що возвеличують особу, яка знищила Запорозьку Січ, а її ватажків заслала до Сибіру та Соловків?

Наведу трохи промовистих оригінальних документальних свідчень про такі вчинки Катерини ІІ-ї та її урядовців. “Всемилостивейшая государыня! Вашему императорскому величеству известны все дерзновенные поступки бывшего Сечи Запорожской кошевого Петра Кальнышевского и его сообщников судьи Павла Головатого и писаря Ивана Глобы, коих вероломное буйство столь велико..., которую по всем гражданским и политическим законам заслужили по всей справедливости смертную казнь. …Отправить на вечное содержание в монастыри, из коих кошевого – в Соловецкий, а прочих в состоящие в Сибири монастыри…” – таке подання направив 14 травня 1776 року до російської імператриці її довголітній фаворит Потьомкін (його фігура також присутня у згадуваній скульптурній композиції в Одесі). Відповідь Катерини ІІ-ї була короткою: “Быть по сему”. Ви думаєте, що П. Калнишевський та інша запорозька старшина, що відсиділи по чверть віку в прогнилих соловецьких, тобольських і туруханських казематах, й справді вчиняли якісь злочини проти режиму Катерини ІІ-ї? Та ні ж бо, вони не тільки суттєво допомогли царському уряду у переможній російсько-турецькій війні 1768 – 1774 років, але й відмовили козаків виступити із зброєю в руках під час імперської «зачистки» Запорозької Січі у 1775 році. Правда, що є над чим задуматися сучасним прихильникам відновленням всіляких «союзів», «єепів» і «таможенних союзів»?



- А як ви можете прокоментувати ту обставину, що частина сучасних одеситів називає Катерину ІІ-у засновницею міста, а, отже, вона заслужила на 4-х метровий бронзовий монумент у центрі міста?

Мені, як історику, зрозуміло, що протягом багатьох століть наша історична національна пам'ять всіляко знищувалася потужними тоталітарними державними чинниками, які завжди мали імперську (тобто загарбницьку, тоталітарну, людиноненависницьку) природу. Мені, як громадянину України, відомо, що проти моєї країни й надалі продовжують проводити спланований, потужний й щедро профінансований інформаційно-ідеологічний ворожий наступ, який, з одного боку, має за мету втягнути українців до глобалізованого світу, а з іншого – повернути до колишнього закамуфльованого у демократичні шати, але все ж таки імперського московського стійла. Елементом цієї кампанії є переконування українців (у т. ч. і жителів Одеси) в тому, що всі міста на Сході і Півдні України, а також Криму заснувала якщо не Катерина ІІ-а, то інші російські правителі. І ні слова про те, що на місці Дніпропетровська, Херсона та Нікополя задовго до їхнього «заснування» петербургським урядом існували українські козацькі поселення. А сучасні Севастополь чи Білгород-Дністровський мають не 200-літню, а кількатисячолітню (!) античну історію. Мета такої історичної дезінформації нашої громадськості зрозуміла – довести, що ці землі є «ісконно» російськими.

Разом з тим, джерела засвідчують, що ще з 1415 року на місці сьогочасної Одеси існувало місто-фортеця, яке було засноване князем Великого князівства Литовського Вітовтом і звалося Качібеєм. Українці, землі яких на той час перебували під владою литовських князів, називали його не інакше як Кочубеїв і проводили з жителями міста (де на той час вже існувала портова гавань) різнобічну торгівлю. Коли ж наприкінці XV століття Північне Причорномор’я було завойоване Османською імперією, Качібей-Кочубеїв перейменували на турецько-татарський Хаджибей, який протягом наступних років неодноразово атакували підрозділи українського козацтва. Задовго до «засновницьких» указів Катерини ІІ-ї у цьому османському місті був невеликий порт, проживало близько 3 тисяч чоловік (серед них – турки, татари, ногайці, греки) та нараховувалося більше 600 будинків, багато з яких були кам’яними. Тут слід наголосити й на тому, що саме шість полків козацького отамана Захарія Чепіги, які після розгрому Січі залишилися вірними цариці, у вересні 1789 року допомогли російській армії відвоювати Хаджибей у Високої Порти.

Досить повчально сучасним апологетам Катерини ІІ-ї як міфічної «засновниці Одеси» ознайомитися з книгою відомого одеського вченого, професора В. Яковлєва, який у 1889 році видав ґрунтовну монографію під назвою «К истории заселения города Хаджибея. 1789 – 1795 гг». У ній довголітній голова Одеського товариства історії та старожитностей переконливо доводить, що царський уряд спочатку лише заселив місто Хаджибей новими поселенцями слов’янського походження. До речі, серед близько 1000 нових міських жителів майже 650 чоловік були українцями – колишніми запорозькими козаками.

Та якщо у бібліотеці важко дістати книгу позаминулого століття, то можна ознайомитися ще із значним доробком сучасних вчених-істориків з Одеси – докторів і кандидатів наук О. Бачинської, Т. Гончарука, І. Сапожнікова, С. Гуцалюка, А. Мисечко та інших. Вони на основі архівних документів обгрунтовано доводять, що історію Одеси треба починати не з оприлюднення відомого указу Катерини ІІ-ї у 1794 році (за яким і справді на місці завойованої турецької міста-фортеці почали розбудовувати більш сучасне місто, а також новий великий порт), а враховувати й попередні чотири століття існування Кочубеїва-Хаджибея-Одеси під час литовської і турецько-татарської доби його існування.

…Насамкінець хотів сказати, що як історик та громадянин України я приєднуюся до представників козацьких та інших українських організацій Одеси, які сьогодні активно протестують проти нахабного паплюження пам’яті своїх пращурів, всіх тих, хто свого часу був вбитий, закатований, засланий та упосліджений російською імператрицею. А, отже, все ж таки є надія, що потворного пам’ятника деспотичній Катерині ІІ-й – цьому Гітлеру і Сталіну в одній особі, тільки в спідниці, в нашій країні не буде!



Надія Боднар



:? :? %)
 

bob1
Member
Member
 
Повідомлень: 1
З нами з:
26 серпня 2013 12:20

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення bob1 » 26 серпня 2013 12:58

 

Аватар користувача
Pogorzelska
Member
Member
 
Повідомлень: 888
З нами з:
06 травня 2010 17:56

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення Pogorzelska » 29 серпня 2013 13:40

Ну и ответ Чухлиба. http://gazeta.dt.ua/history/videnska-vi ... idu-_.html
"Тарас Чухліб Сьогодні, 12:05
Дякую, пане Юріє, за гарну статтю. На жаль, з огляду на свою відпустку, не зміг бути присутнім на "круглому столі". Але думаю, що моя багаторічна праця (в т.ч. і польських архівосховищах) щодо вивчення місця і ролі України у Віденській битві не пройшла даремно. З аргументацією моєї позиції Ви, а також кожен читач ЗН, зміг би ознайомитися прочитавши мою наукову монографію, яка писалася більше 5 років, а джерельна база до неї напрацьовувалася з 1993 року. Звичайно, польській історіографії важко сприйняти мої, обгрунтовані текстами двох "Компутів війська Речі Посполитої" за 1683 рік, висновки (так само і Вам) щодо того, що військо Яна ІІІ Собеського на 2/3 складалося з вояків, які набиралися в Руському, Підляшському, Белзькому, Волинському, Подільському та Київському воєводствах. До речі, така ситуація була не тільки у 1683 році, але й під час Хотинської битви 1673 року, Журавненського протистояння 1676 року, а також під час інших військових кампаній Корони Польської. На жаль, Ви не те що не спромоглися прочитати мою книгу, але й відверто стали на сторону лише однієї дискутуючої сторони. Якщо навіть мене не було, то хіба не Ваш прямий обов'язок як журналіста знайти мене і дати можливість висловити свою думку?"
https://www.facebook.com/irena.pogorzelska?ref=tn_tnmn
"-Сова!Это ГЕНИАЛЬНО!!!Но как же мы станем ёжиками??? -Мыши,идите на фиг!!!Мое дело - КОНЦЕПЦИЯ!!!"
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3951
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення AppS » 30 вересня 2013 10:52

ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

Аватар користувача
Игорь
Member
Member
 
Повідомлень: 109
З нами з:
24 березня 2012 22:05
Звідки: Київ

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення Игорь » 29 жовтня 2013 22:31

Презентація та обговорення книжки історика Тараса Чухліба «Відень 1683. Україна-Русь у битві за «Золоте яблуко» Європи» (Київ)

http://book-ye.com.ua/prezentatsiya-ta- ... opy-kyjiv/
Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.

W jedności jest siła.
 

kram
Member
Member
 
Повідомлень: 1142
З нами з:
09 березня 2013 18:48

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення kram » 31 жовтня 2013 00:10

Игорь
Мав честь побувати на презентації. Пречудово!

Першим, як не дивно, слово взяв автор :D Коротко розповівши про історіографію проблеми, історію роботи над книгою (ідея з'явилася в 1997 р., конкретне втілення розпочалося в 2005-2006 роках) і про те, чому ми не маємо викидати Яна Собеського з української історії (пізніше один з присутніх розповів про картину в Ватиканському музеї, на якій цього круля зображено в козацькому вбранні), Тарас Васильович Чухліб надав слово рецензентам. У якості останніх виступили Ярослав Федорук і Олексій Сокирко. Всі назвали книжку "провокативною в хорошому сенсі" :) Відзначили, що це найповніше дослідження на тему участі українців у Віденській відсічі - події всесвітнього значення. Хвалили пана Чухліба, сильно :) Пан Федорук лишень зазначив, що в додатках треба було б подавати не лише факсиміле іншомовних джерел та їхній переклад, а й археографічно опрацьований оригінальний текст, а пан Сокирко висловив побажання розробити більш детально в окремих публікаціях питання кількості та питомої ваги українських вояків в окремих загонах і воєводствах.

Потім Тарас Васильович чемно погодився відповісти на запитання присутніх. Професорка біохімії поскаржилася, що нема в гуманітаріїв природничої точності - чи то 300 українців воювало, чи то 13000 :) Історик Дорошенко закинув недостатнє залучення джерел з турецьких архівів, на що одержав відповідь: достатньо тих османських джерел, що збереглися в польських і російських архівах. Ігор Турецький спитав, чому драгунів, мушкетерів і аркебузирів занесено до українців, адже вони набиралися з-за кордону? Тарас Васильович натомість сказав, що на другу половину XVII ст. вже існували такі частини з корінних мешканців Речі Посполитої.

Звісно ж, у центрі дискусії постійно перебувала польська історіографія Відня. Зокрема, Олексій Григорович Сокирко, наголосивши, що Віденська битва стала невід'ємною частиною польської національної міфології, вказав на дивну відсутність палких дебатів з віденської проблеми між польськими та німецькими істориками на тлі гострих дискусій між поляками й українцями, нагадавши при цьому, як ще в міжвоєнний період німецькі астрономи зуміли домогтися перейменування сузір'я "Щит Собєського" на просто "Щит". Автор відзначив відгуки на його працю своїх польських колег, особливо Мирослава Нагельського та Радослава Сікори, висловивши задоволення з приводу того, що досліджувана тема стала предметом продуктивної дискусії. Відповідаючи на закиди пана Сікори, що в українських воєводствах проживали та набиралися до війська не самі лише українці, Чухліб підкреслив, що в його роботі йдеться не про етнічних, а про територіальних українців-русинів і що за основу ним було взято історіографічний концепт "Україна-Русь", розроблений, зокрема, М.Грушевським та Н.Яковенко. Він відзначив, що ототожнення України XVII ст. лише з Київським, Подільським і Брацлавським воєводствами є неправильнним. Зауваження ж Вашого покірного слуги, що на таких засадах проведення українських кордонів аж по Вислі, як це було зроблено в презентованій книзі, не уявляється можливим, Тарас Васильович парирував цитатою з Люсьєна Февра "Нема історії, є лише історики" та послався на право кожного історика на власне бачення.

Мимохідь зачеплено й інші питання, як-от ситуацію з пам'ятником Іванові Франку, з Інститутом археографії та джерелознавства, надмірною "християнізацією" українського історіописання, євроінтеграцією (яка, за словами протагоніста, нічого не змінить, адже, як доводить приклад Віденської битви, ми вже давно в Європі), Мазепою (автором висловлено подяку Таїровій-Яковлевій за об'єктивну біографію українського гетьмана), Юрієм-Францем Кульчицьким і кавою (яка, як пояснив Т.В., в підтурецькому Кам'янці з'явилася раніше, ніж у Львові) тощо. Присутній журналіст висловив думку, що незалежна українська держава в перспективі могла б постати з Сарматського князівства Юрія Хмельницького. Т.В.Чухліб погодився, додавши, що саме османи в 1621 р. вперше висунули ідею створення козацької держави, яка перебувала б під протекторатом султана. Він також розповів дещо детальніше про наступні за Віднем події війни - Паркани, роль походу гетьмана Куницького в створенні Священної ліги, дев'ять походів Мазепи та його підлеглих тощо.

Насамкінець відбулася невеличка фото- й автограф-сесія, в ході якої гості мали нагоду поспілкуватися з істориком вже в приватному порядку. У цілому зустріч пройшла на доволі високому рівні за непідробної зацікавленості всіх присутніх.
 

Аватар користувача
Игорь
Member
Member
 
Повідомлень: 109
З нами з:
24 березня 2012 22:05
Звідки: Київ

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення Игорь » 02 листопада 2013 12:33

kram теж був на презентації, і питаннячко задав, не тілько про іншоземний регімент, але й про систему формування хоругов та метод підрахунку.... Загалом я очікував більш запальної дискусії, наукового махачу :D але ні......
P.S. Моє прізвище ви трохи перекрутили........... :?
Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.

W jedności jest siła.
 

kram
Member
Member
 
Повідомлень: 1142
З нами з:
09 березня 2013 18:48

Re: Українсько-Польський круглий стіл істориків XVII ст.

Повідомлення kram » 02 листопада 2013 21:44

Игорь
Перепрошую, шановний пане Ігоре - в "тусовку" я не вхожий, тому прізвище Ваше переказав лише з голосу. Пам'ятаю, що лунали й інші Ваші питання, проте, якщо я не помиляюся, Тарас Васильович відповів лише на це (жодних записів не вів, звіт склав лише з власної пам'яті)... Якщо ні - викладіть тут, будь ласка, сутність Вашого запитання та відповіді пана Чухліба... А стосовно "наукового махачу" - гадаю, марно було очікувати цього від звичайної презентації в книгарні. Це ж не наукова конференція...
 

Далі

Повернутись до Козаччина (XVI-XVII ст.)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей