Сторінка 1 з 1

Виговці?

ПовідомленняДодано: 27 лютого 2019 22:16
kram
Спершу - довга цитата з передмови Галини Гордасевич до її книжки "Степан Бандера. Людина і міф":

Так уже повелося, що людей, які насмілювалися демонструвати свою належність до української нації, називали бандерівцями, і це мало означати щось дуже погане, гірше як «ворог народу». Ще живі люди, які можуть підтвердити, що від початку 1920-х років і до початку Другої світової війни таких людей у Радянському Союзі обзивали петлюрівцями. А ті, хто цікавився історією як не України, то бодай Росії, напевно, знають, що від часу Полтавської битви і до Лютневої революції людей, які хоч трохи усвідомлювали себе українцями, називали мазепинцями. І, мабуть, лише одиниці, спеціалісти-історики, знають, що після розгрому російського царського війська під Конотопом у 1659 р. козаками під проводом Івана Виговського з'явився вираз «виговці» [виділення моє. - kram]. Не доводиться сумніватися, що якби не нагла і, певною мірою, загадкова смерть Богдана Хмельницького і якби він спробував розірвати стосунки з Московією (вона тоді так офіційно називалася, назву «Россія» ввів лише Петро І), то називали б нас «хмелями», або «хмельниччанами», або ще якось у тому дусі, і це теж було б чимось на зразок тавра, яке в той час випалювали на лобі злочинців. Як бачимо, мінялися лише назви поняття, але зміст його не мінявся. Москві, - я маю на увазі не саме місто, а уряд, який у ньому перебував, - був необхідний отакий залякуючий символ - символ зрадництва, нечесності, жорстокості, продажності та всяких інших мислимих і немислимих гріхів.


"Виговці"? Справді, в "Історії Русів" подибуємо таке:
.
Проходя Бояринъ Ромодановскій съ корпусомъ своимъ далЂе въ Малоросію, извЂстился, что Виговскій и Поляки съ Татарами изь нея уже выгнаны, и публиковалъ всенародно о выборЂ новаго Малоросійскаго Гетмана; а между тЂмъ не переставалъ попускать войску своему озлоблять Малоросіянъ, понося ихъ то Виговцами, то хохлами, и причиняя имъ многія насилія и грабительства безъ всякой наказанности, оть чего возродилось въ народЂ крайнее огорченіе и завелись новыя партіи, не знавшія прямо, чего держаться и кому ввЂрить судьбу свою и подчиненность въ разсужденіи протекціи.
[...]
Хмельницкій, отступя съ войскомъ своимъ отъ стану Шереметева, послалъ жалобу свою къ Царю черезъ Старшину Генеральнаго, Тредьяковскаго, и въ ней, описавъ всЂ тяжкія обиды свои и оскорбительныя поношенія, отЂ Боярина и чиновниковъ его причиненныя, дополнилъ при томъ, что самое поведеніе чиновниковъ оныхъ и ихъ подчиненныхъ воиновъ не имЂетъ ничего дружескаго или союзнаго къ нему, Гетману, и войску Малоросійскому, не имЂетъ даже и политическихъ видовъ, удерживающихъ народъ хотя въ притворномъ соединеніи и пріятельскомъ обращеніи, И все у нихъ дЂлается вопреки, а обхожденіе ихъ и разговоры дышутъ однимъ презорствомъ и издЂвками надъ здЂшнимъ народомъ. Поношеніе Виговцами и хохлами есть обыкновенными для ихъ титулами и названіями. Самая даже религія или вЂра народа здЂшняго, бывшая нЂкогда /154/ образцовою и колыбелыо для всей Россіи, поносится ими обливальщиною, не имущего крестовъ на шеяхъ и складней въ возахъ, и, словамъ сказать, едва признается народъ сей за созданіе Божіе. Царъ, предваренъ бывши отъ Шереметева другими жалобами и доносами на Хмельницкаго, наказалъ сему послЂднему чрезъ посланника его, Тредьяковскаго, что „всякая шутка или насмЂшка суть вздоръ и бредъ, не стоющіе алтына и не имЂющіе правды; а то ужъ справедливо, что кто приходитъ незванный, то и отходитъ непровожанный; а свято мЂсто не бываетъ пусто.“


А от чи доводилося комусь з шанованого товариства стрічати згадку про такий "пейоратив" в автентичних джерелах XVII ст.? Хоча б про вищезгадані епізоди?