Вживання тютюну козаками

Модератор: Global Moderators

konstanciy@
Member
Member
 
Повідомлень: 4
З нами з:
12 квітня 2009 12:36

Re:

Повідомлення konstanciy@ » 13 квітня 2009 17:19

Duben написав:Про люльки Києва:
http://archaeology.kiev.ua/journal/0203 ... _chmil.htm


дякую!
 

Аватар користувача
Lyho
Member
Member
 
Повідомлень: 2165
З нами з:
11 березня 2006 23:09
Звідки: Kyiv, Ukraine

Повідомлення Lyho » 14 квітня 2009 21:38

Ще на другій сторінці було посилання на цю статтю, пан Дубен навіть не прочитав теми кинувши повторне посилання.
Нужда закон міняє. (с) Іван Сірко
 

konstanciy@
Member
Member
 
Повідомлень: 4
З нами з:
12 квітня 2009 12:36

Re:

Повідомлення konstanciy@ » 15 квітня 2009 09:54

Lyho написав:Ще на другій сторінці було посилання на цю статтю, пан Дубен навіть не прочитав теми кинувши повторне посилання.


та все одно добре, просто мене цікавлять люльки ще і в контексті їхньої ролі в житті киян - все ж таки основна частина українців жила в селах і відомо, що тютюн там був дуже поширений, тому цікаво для міщан - чи палили вони тощо
 

roxy
Member
Member
 
Повідомлень: 4
З нами з:
19 квітня 2009 21:05
Звідки: Полтава

Повідомлення roxy » 19 квітня 2009 21:16

Добрий день шановні добродії!
Вперше пишу на цьому форумі, аж надта зацікавила тема. Я займалася люльками свого регіону (Полтавщини) і в мигулому році вийшла невелика канижка про це.
Тому додам кілька міркувань з цього приводу можливо кому буде цікаво.

Інтенсивне поширення тютюну в Європі відбувалося з другій половині ХVI століття, коли тютюн та люльки для його паління почали активно завозитися з Америки до Іспанії, Англії та Голландії. З різних районів американського континенту доставлялися різні види і сорти тютюну і, відповідно, — типи люльок. Так, в Англії і Голландії отримали поширення люльки з невеличкою чашечкою і довгою тонкою тулійкою для чубука. Вони умовно названі люльками \"голландського типу\". На відміну від них, у Франції, Іспанії, північно-західній Африці, Османській імперії та Персії набули розповсюдження люльки \"східного\" типу - з короткою тулійкою для чубука і чашечкою відносно великих розмірів.
Процес початку виготовлення люльок на території України припадає на кінець XVІI – початок XVІII століття. Тоді власні зразки починають займати чільне місце серед імпорту, переважно східного кримсько-турецького. М.Г. Рабинович зазначає, що для Росії характерне проникнення люльок на початку XVIII століття із заходу, тобто, навіть люльки східного виробництва доходили з Європи [85, с.72-73]. Для українських територій ця теза не може бути прийнятою. Навпаки, вплив Сходу яскраво відчутний і у формах виготовлення і в назвах виробів, предметів, що мають відношення до тютюнопаління.
Цікаво, звідки ж починається історія тютюнопаління? Саме слово «курити», «куріння» походить від старослов’янської кореневої основи «курь» – дим, чад, сморід. Саме про таке явище, як паління, згадується ще в давніх італійських хроніках. палили, також, і єгипетські фараони. Проте до середніх віків нашої ери куріння, скоріш за все, було лише частиною релігійних ритуалів. Розповсюдження тютюну серед народів світу пов’язано з ім’ям Христофора Колумба, який разом з учасниками відомої експедиції, прибувши на острів Сан-Сальвадор, вперше побачив аборигена, «який пив дим». Що тільки не робило керівництво та духовенство різних країн Європи, щоб заборонити це зло. Так в 1623 році папа Урбан VII видав розпорядження, в якому погрожував відлученням від церкви, тим хто нюхає тютюн. В Туреччині султан Амурат IV в 1625 р. наказував винних у тютюнопалінні водити по вулиці з ланцюгом на шиї, потім страчувати, а голови з люльками в роті виставляти на показ. В Персії шах Аббас Великий наказував за тютюнопаління відрубувати губи та ніс, а тих, хто продавав тютюн, спалювати живцем разом з тютюном.
В Московському царстві, за часів царя Михайла Федоровича, у 1634 році було заборонено паління та зберігання тютюну, що було зафіксоване юридично — в \"Актах Земских соборов\" [37, с.88]. Основним центром звідки надходив тютюн до Московії, була територія українських земель. Цар Олексій Михайлович в 1649 р. підтвердив наказ свого батька і тих, в кого знайдуть тютюн, наказував «бити кнутом по торгам [на ринках — О.К.]», «пороті ніздрі і носі рєзаті». А після цього висилати в далекі міста, щоб інші, дивлячись на них, не спокушались. Лише з царювання Петра І відбулися зміни у ставленні до тютюну на підвладних йому землях. У 1697 р. Петро І зняв заборону з тютюнопаління та дозволив вільну торгівлю тютюном [39, с.4].
Проте заборона палити тютюн була викликана не лише турботою про здоров'я населення, але й регламентувалася міркуваннями протипожежної безпеки. Етнографічно зафіксовані випадки, коли на Україні, при в'їзді до села стояв стовп на якому були підвішені люльки та різки. Це символічно означувало, що, побоюючись пожежі, місцеві мешканці забороняють палити в цьому населеному пункті.
Збільшення кількості вирощуваного тютюну та кількості курців відбулося на Лівобережній частині України на початку XVIII століття за царювання Петра І (наказ 1714 р. про сприяння тютюнництву). Зокрема була заснована перша тютюнна плантація поблизу Охтирки [69, с.22]. На Україні вирощували махортичні сорти тютюну, оскільки саме вони можуть зростати в помірному кліматі [75, с.76]. Проте, козаки та посполиті, не любили міцне зілля, а надавали перевагу запашному, духмяному. Це досягалося також додаванням у тютюн різник трав. Анатолій Пастернак вважає, що козаки могли додавати такі трави, як материнку, м'яту, тирлич, терен, тирса, полин, падуб, чаклун, полин та інші [75, с.76-78]. Вказані трави мали різні властивості. Так, материнка додавалася для заспокоєння. М'яту для пахощів, хоча її в основному використовували в складі нюхательного тютюну. Тирлич має властивості покращувати біль у суглобах. Листя терену, який до речі в цей час мав назву антоніїв вогонь, необхідний для очищення крові після поранення. Рослина, що мала назву тирса, користувалася повагою серед дозорців, бо додана у тютюн додавала гостроти зору. Полин, як вважали козаки відвертав чорні думку. Падуб — гарний антисептик. Звичай курити чаклун-траву козаки перейняли, як і тютюн, у татар, його легка наркотична дія, призводила до впевненості, що як казали бахчисарайці шабля не брала. Буркун застосовувався як запобіжник ревматизму. а також козаки додавали його у люльку, щоб забути все страшне, що сталося у бою. Коли молодиці прагнули прив'язати до себе козаків, підсипали до тютюну любистку, щоб любив, а сама ця рослина має антисептичні та протипухлинні властивості. Таким чином у козацькі часи вживали суміш, яку лише умовно можна назвати тютюном [75, с.77-78].
 

roxy
Member
Member
 
Повідомлень: 4
З нами з:
19 квітня 2009 21:05
Звідки: Полтава

Повідомлення roxy » 19 квітня 2009 21:17

Продовження.
З кінця першої чверті XVIII століття посіви тютюну на Україні обкладаються податком. До того існували лише податки на його продаж. Так, 1 березня 1686 р. гетьман Іван Самойлович видав універсал, за яким по всіх містах та містечках Лівобережної України були встановлені оренди або відкупи на продаж хлібного вина, дьогтю, тютюну. Продаж зазначених товарів на відкуп дало наприклад у Лубенському полку у 1686 р. 17 тис. золотих [109,с.59]. За наказом від 16 квітня 1723 р. селяни й козаки, платили в казну, як грошові так, і натуральні податки, зокрема: бджоляну та тютюнову десятину [69, с.24]. Цей спеціальний податок сплачувався з посівів тютюну [54, с.39]. Був проведений перепис по полках всіх осіб які мали посіви тютюну.
У Полтавському полку такий перепис було проведено 1722 р. квартирмейстером Гаврилом Карташовим [33]. Ця відомість була опублікована В.Л. Модзалевським у 1906 році, разом із іншими відомостями зібраними Карташовим на території Полтавського полку, в тому числі й власників пасік, які також обкладалися, як зазначалося вище спеціальним податком [71, с.11-14]. Вважаю за доцільне навести текст цієї відомості за цим виданням та коротко її охарактеризувати.
Як відомо, у 1722 р. була заснована Малоросійська колегія. За інструкцією наданою 16 травня 1722 р. президенту колегії Вельямінову, на нього покладався обов'язок впорядкування оподаткування на території України. Слід відзначити, що збори, податки та різноманітні сплати в цей час були фактично централізовано неконтрольовані. Наказний гетьман Павло Полуботок, який мусив виконувати вказівки Вельямінова затягував процес опису видатків з населення, фактично не втручаючись в цей процес. З кожного полку до канцелярії приїжджали в Глухів лише збирачі відомостей. Діяльність їх на місцях була складною, відомості населення їм відмовлялося надавати. З цією метою до них були приставлені офіцери Глухівського гарнізону. Відомості у Полтавському полку збирав вже згаданий мною квартирмейстер Гаврило Карташов. Відомості зібрані ним, датуються 19 жовтня 1722 року та розподілені на групи: про тютюнництво, про млини, про пасіки, про винокурні, про шинки та бражниці. Важко встановити, хто та на яких підставах до 20-х рр. XVIII ст. звільнявся від сплати податків на посіви тютюну, адже, за відомістю називаються особи, які не сплачують або сплачують тютюновий податок. Проте всі податки відраховувалися на “власть гетьманскую” тобто на потреби гетьманського уряду та особисто гетьмана. Усього на території полку знаходилося на 1722 р. 159 осіб, які займалися тютюнництвом. Найбільше на території Полтавського полку, судячи зі відомості 1722 р., посів тютюну було в Китайгородській сотні, де у сукупності цією справою займалися 58 осіб. Значними також були посіви навколо Полтави — у найближчій окрузі полкового міста. В І та ІІ сотнях городових сукупно вирощуванням тютюну займалися 41 особа. Уміщені у відомість люди називаються тютюнниками. Ця професія закріплювалася й в якості прізвища. Хоча, як ви могли побачити, лише два чоловіка Омелян та Кузьма носили прізвище, яке безпосередньо відповідало їх професії. Зауважу, що це перепис тютюнових ділянок, їх власників, які як самостійно могли займатися вирощуванням зілля, так і наймати робітників. На це побіжно можуть вказувати, те що у відомості зазначені два осавули, які навряд чи самостійно займалися тютюнництвом; на це вказують такі звороти як то “в Колачинского сеется тютюн”. У списку є також три удови, які виступають власницями тютюнових посівів.
У другій половині XVIII століття вирощування тютюну на території України та його вивіз значно зросли, так в 1755 р. на Курській митниці зареєстровано 44164 пудів тютюну, який вивозився з України, на продаж, в тому числі до Москви 11209 пудів, Петербурга 9681 пудів, Казані 1478, Астрахані 5000, Тобольська 14415, Вологди 2381, на суму 15717 рублів 95 копійок. Вивіз тютюну з України у другій половині XVIII століття збільшився майже в три рази. Багато тютюну відправляла за кордон до Росії, Сибіру, портових міст Роменська тютюнова контора. Проте прохання видати паспорти на вивіз “курительного табаку” від самостійних приватних власників також непоодинокі [118, с.80].
Найбільше тютюну вирощувалося на Чернігівщині та Полтавщині [26, с. 81]. Традиції вирощування тютюну на Полтавщині зберігались ще з XVII століття, згадки про невеликі ділянки на околицях Полтави засіяні тютюном зафіксовані у судових справах Полтавського міського уряду, датованих 1660-ми роками [25]. Про поширеність тютюнництва на території Полтавщини свідчить також і закріплення у XVIII столітті за мешканцями цієї території прізвищ таких, як наприклад Тютюнниченко (1756 р. м. Полтава) [53, с.342] .
Вирощування тютюну у великій кількості почало давати значні прибутки. Саме тому царський уряд прагнув встановити на початку 60-х XVIII століття монополію на продаж тютюну в межах України, аргументуючи це дискредитуючою заявою про те, що місцевих “ни единого из купцов капиталістов не было, который бы купечеством знатен там учинился” [48, С.12]. Наказом від 16 травня 1757 р. Сенат віддав на відкуп на двадцять років усі експортні операції з українським тютюном російському сенатору графу Петру Шувалову, комісаром якого на українських землях був призначений Петро Каблуков. Монополія призвела до поширення контрабанди тютюну, який вивозили з Лівобережної України, в тому числі й Полтавщини на правий берег, до Польщі. Зародження цього явища придає на вересень 1759 р., коли усіх, хто займався продажем “папушного черкаського тютюну” змусили сплачувати податок Шувалову [44, С.7].
Водночас, при наявній значній кількості місцевого тютюну, на Україну у XVIII столітті потрапляв тютюн із східноєвропейських міст, балканських та турецьких територій [118, С.83]. Саме з відміченими особливостями розвитку тютюнництва на території України, особливо на її лівобережньо-дніпровській частині пов’язано збільшення кількості місцевого виготовлення люльок та розвиток люлькарства, витіснення кримського, турецького, болгарського імпортів, що переважали, особливо на південноукраїнських територіях у XVII столітті.
Для України добре відомі та датовані знахідки люльок належать до середини XVII століття. Вони пов’язані із здобутими І.К.Свєшніковим матеріалами на місці битви під Берестечком 1651 р., де збірка включала декілька тисяч одиниць фрагментів та цілих форм люльок [26, с.79; 92, с.180; 91, с.139-148].
Як зазначалося вище, у XVIII столітті місцевих зразків стає більше. Для цього століття датовані екземпляри люльок походять з розкопок Кам’янської Січі [62, с.42-58; 26, с.80; 78, с.68-72] та Олешківської Січей [104, с.13]. Зокрема на Кам’янській Січі із розкопаного шинку XVIII століття походили люльки чорного, білого, жовтого та малинового кольорів. Останні були зі штампованим орнаментом у вигляді квітів. 90% люльок із заповнення підвалу шинка однакові за орнаментуванням та кольором [62, с.52, рис.7:2]. Хоча вважати безумовним еталоном для всієї території України глиняні люльки, що походять з території Запорозьких Січей було б не досить доцільним, зважаючи на ізольованість їх від більшої території Гетьманщини, й, відповідно, як наслідок — уніфікацію люлькарського виробництва, форм та орнаментації виробів [78, с.69].
З’являються у XVIII столітті й нові, непритаманні попередньому століттю, різновиди люльок, вони стають більшими за розмірами, використовуються нові орнаментальні мотиви. Викликали це явище: зниження цін на тютюн, російсько-турецькі війни, масове вирощування та виготовлення тютюну на Україні, яке розвивалося завдяки державній підтримці.
Коротко про інші матеріали, що використовувалися в XVII - ХІХ століттях для виготовлення люльок. Це: дерево, кістка, каміння (янтар, пінка, шифер), метал (мал.38). Чубуки найчастіше виготовляли з верби та калини, а люльки з вільхи, берези, липи, вересу, в незначній кількості з буку, горіху і березового коріння [75, с.78; 79, с.28]. Люльку не вирізали з дубу, сосни, ялини — дерев, що мають власний сильний запах деревини. Не використовували осику, але з забобонних міркувань — осика вважається деревом Іуди, тому мати таку люльку — ганебно. Рідше виробляли чубуки з рогу. Використовували спосіб вигинання деталей люльок за дерев’яною спеціальною моделлю, формою [24, с.130].
Питання чисельного домінування у XVII-XVIIІ століттях саме глиняних люльок досить цікаве. Безперечно дерев'яні люльки в цей час виготовлялися. Хоча слід відмітити, що дерев'яні люльки XVII-XVIIІ століть переважно великих розмірів, персональних, маленького обсягу мало. Проте дерево гірше зберігається у культурних нашаруваннях, що могло призвести до чисельного переважання глиняних виробів. Не виключено, що у ці століття існувала “мода”, попит саме на глиняні люльки, що зумовило їх чисельну перевагу. З ХІХ століття глиняні люльки поступово витісняються з ужитку [82, с.216], змінюються зробленими з інших матеріалів, переважно з дерева.


А про походження слів скажу таке:

Філолог В.А. Передрієнко, провівши аналіз формування української мови XVIII століття впевнено відносить слово “тютюн” до запозичених з тюркської, наводячи приклад його застосування з дидактичних настанов середини XVIII століття: “за то(и) шелюг тютюну купити” [76, с.92]. Запозиченням з турецької є й власне слово люлька, яке походить від “lüle”, “lülä” — трубка для паління, яка в свою чергу прийшла у турецьку з перської “lulä” [55, с.326]. Серед інших тюркських слів: “бакун”, “чубук”.
За невеликими за розмірами люльками на українських землях укріпилася назва “носогрійки”, саме таку назву наводить Дмитро Яворницький описуючи козака-запорожця. Назва “бурунька”, яку також вживали на позначення коротеньких люльок є фактично перекладом з татарської попередньої назви, оскільки “бурун” — “ніс” [120, с.196; 121, с.237]. Словник Володимира Даля пояснюючи російське слово “трубка” для паління зазначає, що ймовірно спочатку \"трубкою\" — пустотілим предметом з двома отворами, називався лише чубук, а потім слово поширилося на весь виріб. Крім того Володимир Даль наводить назви, які побутували на південних — “пипка” та західних — “файка” територіях Російської імперії [50]. Діалектизм файка зберігся й до сьогодні в західних областях України. Це слово було запозичене з польською, до якої, в свою чергу воно прийшло з німецької.

Словник іноземних слів — люлька, тютюн:
арабська — غليون º , غليون اُنبوب º ; тютюн — تبغ º [уу=] تبغ دخان º.
білоруська — трубка, люлька; тютюн — тытунь, табака.
болгарська — лулá.
голландська — tabakspijp; тютюн — tabak.
кримсько-татарська — lüle, üle; тютюн — tütün.
молдавська — луле.
німецька — die Tabakspfeife, Pfeife; тютюн — Pfeifentabak.
перська (фарсі) — lulä, а тютюн — totun.
польська — fajka, lulka; тютюн — tytoń, tabaka.
російська — трубка для курения; тютюн — табак.
сербська — лула; тютюн — табак.
словацька — lula, l’ul’ka; тютюн — papriková omáčka.
словенська — lúla.
татарський — трубка, көпшә.
турецька — “lüle”, “lülä”; тютюн — tütün.
угорська — pipa; тютюн — dohány.
французька — pipe; тютюн — tabac.
хорватська — frula; тютюн — duhana, duhan, duhanskih, duhanske.
чеська — tabákové dózy, dózy na tabák; тютюн — tabák.


Кому цікаво більше, пишіть.
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31454
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Повідомлення Adam » 20 квітня 2009 09:54

Дуже цікаво! Щиро дякую! :yes:
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Konrad
Member
Member
 
Повідомлень: 99
З нами з:
02 травня 2009 11:45
Звідки: Neistria

Re:

Повідомлення Konrad » 19 листопада 2009 16:33

Adam написав:Якось на одній з археологічних конференцій був доклад щодо цікавого обряду ц скифів: вони влаштовували із шкір щось на кшталт меленького намету й на розпечене каміння висипали зернятка коноплі, після чого по черзі совали туди голову й вдихали \"пари мєнтолу та евкаліпту\" :lol: !

А в одному зальцбургському приватному музеї в археологічному відділі бачив бронзову люльку (маленку, але за формою, як у Макартура) датовану IV ст. н.е.

У, як хвацько, на одній з конференцій... А Геродота читати не пробували?
 

Konrad
Member
Member
 
Повідомлень: 99
З нами з:
02 травня 2009 11:45
Звідки: Neistria

Re:

Повідомлення Konrad » 19 листопада 2009 16:38

[quote="roxy"]Продовження.
Читав я Вашу книгу. Слаба, як морква. Недарма її покритикував професійний кераміст пан Володимир Онищенко. А співробітники Музею історії Полтавської битви з неї просто іржуть, причому всі.
 

roxy
Member
Member
 
Повідомлень: 4
З нами з:
19 квітня 2009 21:05
Звідки: Полтава

Re: Re:

Повідомлення roxy » 20 листопада 2009 11:19

Konrad написав:Читав я Вашу книгу. Слаба, як морква. Недарма її покритикував професійний кераміст пан Володимир Онищенко. А співробітники Музею історії Полтавської битви з неї просто іржуть, причому всі.

Костянтин не треба переносити свій особистістний негатив на сторінки форуму. У Вас є можливість це говорити мені в обличчя. А Вам та співробіникам згаданого музею (якщо Ви написали правду) пораджу менше сміятися з моїх робіт, а більше щось робити самим.

А з теми хотіла ще додати ссилку на статтю Робінсон, яка є европейським авторитетом у вивченні турецьких люльок
http://www.jstor.org/pss/147907
 

Konrad
Member
Member
 
Повідомлень: 99
З нами з:
02 травня 2009 11:45
Звідки: Neistria

Re: Вживання тютюну козаками

Повідомлення Konrad » 20 листопада 2009 13:19

Шановна добродійко! Дякую за Робінсон. Але скільки себе пам'ятаю, був Станіславом Івановичем. І обличчя Ваше бачив лише у книзі, тож "умєрьтє Ваш рєкламний пил"! Сумніватися в моїх словах Вам ніяк, Ви ж бо зі мною незнайомі...
Ну, сміються пан Віталій, пан Іван, то й що? Пишіть солідніше і менше критикуйте інших, якщо самій критика не до шмиги!
А Ваші філологічні викладки явно позичені з Інтернету...
 

Аватар користувача
ZSky
Site Admin
Site Admin
 
Повідомлень: 2266
З нами з:
20 лютого 2006 13:59
Звідки: м. Київ

Re: Вживання тютюну козаками

Повідомлення ZSky » 20 листопада 2009 13:47

roxy написав:Костянтин не треба переносити свій особистістний негатив на сторінки форуму. У Вас є можливість це говорити мені в обличчя. А Вам та співробіникам згаданого музею (якщо Ви написали правду) пораджу менше сміятися з моїх робіт, а більше щось робити самим.

Модераториал.
Просьба не переходить на личности в открытом обсуждении, для разборок есть приват. Тем более, что с личностью оппонента Вы ошиблись.
Зображення
 

Аватар користувача
CAM
Member
Member
 
Повідомлень: 1530
З нами з:
20 травня 2007 20:57
Звідки: Самбір-Чикаго

Re: Вживання тютюну козаками

Повідомлення CAM » 20 листопада 2009 17:47

Konrad
А ви опублікуйте своє ослідження. А тоді ми вже подивимось в кого краще вийшло.
:wink:
„На диявола – хрест, на неприятеля – шабля”.
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31454
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Вживання тютюну козаками

Повідомлення Adam » 23 листопада 2009 21:52

Konrad
Konrad написав:У, як хвацько, на одній з конференцій... А Геродота читати не пробували?

Ні, не пробував, оскільки він нічого не пише про австро-угорське військо, що я досліджую.
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Teslymovka
Member
Member
 
Повідомлень: 1
З нами з:
14 грудня 2009 12:33

Re: Вживання тютюну козаками

Повідомлення Teslymovka » 14 грудня 2009 12:48

Привіт усім! Я – Лариса, етнограф, тут вперше.
Читала, читала ту книжечку про козацькі люльки. Відверто кажучи, нічого особливого. За винятком одного. По-графоманському розкішна палітурка. Один мій знайомий каже, що цю книгу можна купити заради обкладинки – начиночку, як лисичка в казці, видерти, викинути, а всередину вклеїти якусь хорошу, цікаву книгу в м’якій обкладинці. Вийде шикарно.
А зміст відверто прісний. Звичайна саморобка музейників. Щоб якось розбавити технології й класифікації, туди напхано усього підряд – і картини „Козак Мамай”, наче на них видно, з чого там люльки зроблені, і якісь сумнівні казки, і поспіхом набрані з новітніх перевидань прислів’я з приказками, і філологія, і архівні документи. Щоб не затонка була, чи що? Чи за тим принципом, як підфарбовують і від душі приправляють перцем соєву сосиску? Найбільше вразили процитовані за статейкою з маловідомої газетки якісь явно сфальшовані „козацькі” пісні про люльку, про козака „Вакулу Чмира”. Типові псевдопейзанські новоділи. Зараз повно різних отаких буцімто козацьких анекдотів, народних мудростей, приказок друкується. Анатолій Пастернак – узагалі вигадник і «фалшер», є таке староукраїнське слово. На мій погляд, чмирі – це ті, хто таке нашвидкоруч в наукових працях цитує. На історію козацького тютюнництва Лівобережжя теж не тягне, бракує Маркевича, Кавказідзева та інших історичних праць. Студіюючи історію української етнографічної науки ХІХ століття, часто надибуєш такі статті й брошури. Мій читацький висновок: посібник для доглядача музею, незграбно прикрашений усілякою зайвиною задля збільшення обсягу і притягнення покупців. Може, для каталогізування комусь, хто припадає пилом у музейних фондах, і знадобиться, але для розуміння, як саме функціонувала люлька в українській культурі, її місця й ролі, там нема майже нічого.
Тож даремно roxy на читачів образилась. Треба було просто правильно орієнтувати книжечку – на спеціального читача – і відповідно оформити. Зайвого туди не сунути, за позаархеологічними цікавинками не гнатися. Вчасно підсунути текст мовному редактору. Тоді й реакція читачів була б відповідною. Є ж археологічні книги – сухі, суто наукові, по ділу. Втім, мій власний досвід обговорення книг на форумах показує, що часто авторами там відрекомендовуються не ті, хто книгу написав, а просто якісь невпевнені у собі чи ексцентричні люди. Декому подобається видавати себе за автора чужих досліджень, віршів або ж есеїв. Та й справжні автори не прислухаються до відгуків.
Раджу всім, перш ніж купувати таку ось книгу периферійних молодих авторів, попередньо її погортати і впевнитися, що за неї варто платити. У нас в Черкасах теж чимало такого друкується. Та не все можна купляти, тим більше рекламувати. Взагалі-то для реклами книг є спеціальні сайти.
А в мене запитання: я колись бачила в „Науці й суспільстві”, що люлька знайдена в похованні якогось єгипетського фараона. Окрім гашишу й тютюну, які ще рослини можна курити?
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3954
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Вживання тютюну козаками

Повідомлення AppS » 14 грудня 2009 14:14

Teslymovka
А в мене запитання: я колись бачила в „Науці й суспільстві”, що люлька знайдена в похованні якогось єгипетського фараона. Окрім гашишу й тютюну, які ще рослини можна курити?

Іван Богун » 18 березня 2009 20:55
viewtopic.php?p=88189#p88189
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

Поперед.Далі

Повернутись до Козаччина (XVI-XVII ст.)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей