Сторінка 1 з 2

Трофеї і справи довколатрофейні

ПовідомленняДодано: 04 лютого 2008 21:52
Гриціан
Ярослав підняв болючу таку тему: пошук шумерських трофеїв як причина тотального шмону селепків, що поверталися з Іраку.
Ну що ж, розкажу як воно виглядало знизу. Коли почалася війна, то фронт просувався так швидко, що часу на трофеї ні у кого не було. Як казали друзі, що брали Багдад, пару банкнот з Саддамом підібрані з землі то вже люксус. До решти руки фізично не доходили. З іншого боку у країні почалася повна анархія. Аборигени розгромили все окрім міністерства нафти й газу, яке (є в мене така підозра) ми й приїхали визволяти. Відчинилися в’язниці і все що там сиділо стало до праці в чотири зміни й без вихідних. В результаті кілька тижнів відбувася масовий розподіл добра, такий як навіть у Афгані за всі зміни влад не бачили. Народ винагородив себе по повній. Коли селепки нарешті відчистили свої гвери від спузи, то брати можна було лише те, що було дуже добре заховано й чудом знайдено самимим селепками, а не аборигенами. Отже пакувати торби глиняними табличками часів Гільгамеша можливості не було, хіба би хтось з солдатів нишпорячи за таємним сховко Саддама наткнувся на невідомий раніше археологічний забімбон.
Зображення
Коронаційна медаль небіжчика Файзала ІІ придбана за 10 карбованців у лабазі
А як жеж трофеї? Були й „трофеї”: на кожному кроці визволителів обступали діти й підлітки з криками: „Містер Амерікі! Антікі Гуд”. Та тут треба зважати на одну дуже важливу деталь: В перші пів року війни тільки шизонутий їхав на фронт з торбою грошей. Ну на якого чорта везти з собою стільки мертвих президентів?! А між іншим всі ті хамурапі й вавілонисті горшки коштують не дурних гривень. Ті „культуровіди”, що виносили експонати з музеїв, поки селепки махалися з національною гвардією Іраку, дуже добре це розуміли. І не було дурних запропоновувати намисто виготовлене до нашої ери селепкові за 5 доларів. Тим більше, що під боком Саудівська Арабія де грошей хіба туалетний папір не роблять. Одним словом, коли військове командування нарешті вирішило навести порядок у країні, половина накраденого добра вже давно переїхала до колекцій шейхів через Сірію, Іран, Йордан ну й не в останню чергу Курдистан. Додамо ще обізнаність пересічного лорда з Алабами у справах історії, географії та антикваріату. Більшість селепків ще й досі зі скрипом уявляє з чим той Ірак їсти, а якби не політ інформації, то не дуже б цим і переймалася. Про історію й говорити дарма, найстарша фігура відома капралу Баббі Джонсу це Саддам власною персоною. Але що випендрюватись, я сам з історією Іраку почав знайомитись вже будучи в Іраку. Ще одна деталь: Америка є відносно молодою країною з іноді майже дитячою цікавістю до старого світу й його старожитностей. Тому при оказії навіть половина звалища з Хацапетівки у Америці б гарно відчистилася, підреставрувалася й помандрувала б у магазини антикваріату, які здебільшого забиті неймовірним непотрібом. Звичайно є й вийнятки, але це Вийнятки (себто з великої літери). А так, покажіть пересічному американцеві бабин глахин кантлик з під молока (бажано щоб він був ще від поляків і добре порепаний), і він з радістю відвалить 20-50 умовних рублів вірячи, що здобув крутий європейський антик. Не смійтеся, люди добрі, бо сам такі антики возив й дарував на Різдво своїм шефам. Найбільшої популярності набула бляшана банька з під гасу гнута немов її потягом роз’їхало, але з штампом госту й зіркою і прочая.
Зображення
Зображення
Сувенірна прдукця з натяком на крутість з дуже паскудно віднекільованого цинку придбана за 5 карбованців у лабазі

ПовідомленняДодано: 04 лютого 2008 21:56
Гриціан
Коли бабаї зрозуміли, що їх країну завоювали рідкісні лохи з питань антикваріату, то радощам не було меж. Немов гриби по дощі на базах повиростали лабази з „старожитностями”. Чого там лишень не було. І середньовічні шаблі з ресор з пластиковими руків’ями (Беріть, містер, це вісімнадцяте, ні сімнадцяте сторічча!) і чеканки на зразок тих які у нас в радянській армії робили від нудьги прапорщики (це з палацу Саддама, містер, дуже рідкісна річ!) і прочая прочая прочая. Я мав ще щастя: аборигени не зразу зрозуміли, що всякі військові елементи старих одностроїв можуть принести казкові багатства. То й назбирав трохи по бункерах. Але іракці люди розумні і поставили цю справу на потік. Дуже скоро будь який бажаючий міг спокійно придбати повний набір погонів саддамівського генерального штабу які шили на замовлення іракців привезені до Іраку американцями індуси контрактори (!!!) Найвинахідливіші підключили до процесу Китай де всяку фуфло заклепають дешево й швидко і яке можна потім вигідно перепродати.
Зображення
Медаль \"Мати Усіх Битв\". Скриньку цього добра приніс наш перекладач, коли одна сопля з американського військового магазину запропонувала мені зайнятися комерцією. Заплатив по 5 рублів за штуку, а та сопля зробила вигляд, що нічого не замовляла :evil:
В хід ішло все що завгодно. Одного разу нишпорячи по лабазу в надії розкрутити господаря на підпільний продаж араку (пальмова горілка з смаком анісу) побачив пару підстаканників. Хлопчик продавець в мить підскочив і заволав: „Містер, це антік, дуже старий до Саддама, 50 доларів”. На підстаканниках гордо красувалася емблема московської „Олімпіади-80”. Під кінець мій врожай (визбираний і купований) складався з купи погонів, трохи медалей, значків, брелків і іракського прапора пошитого... в Америці. З цивільного збору все було куповане в нашого курдського перекладача, а саме трохи чеканки і три курдських верети- килимка. Про килимки історія окрема. На другий рік окупації, селепки якимось чудом в’їхали в тему, що коло Іраку лежить ще й Іран, а він раніше називався Персія, і персидські килими то є круто. В’їхати то вони в’їхали, а от як справжні персидські килими виглядають не знав ніхто. Звичайно це дуже швидко зрозуміли місцеві, до яких селепки звернулися по ті килими. Певно хтось приніс якусь шмату і зробив правильні висновки, коли дістав за неї недурну готівку, що вже на той час завелася у селепків з прибуттям воєнторгів і бухгалтерії. І почалося. Китай мабуть працював так, що Під Харбіном перегрівалися текстильні станки: американські солдати купували „персидські” килими половина яких ткалася з якісної синтетичної вовни. Якось ракета влучила у склад цього добра на базі. Там ще були газові балони, ну й запалало як слід. То пожежники швиденько загасили полум’я, але температура видно була ще висока, бо через тиждень сапери виворотили штабель сплавлених до купи „персидських шедеврів”.
Зображення
Невідомий капелан під час проповіді у штабі
Трохи розбавляли ситуацію курди приносячи на продаж свої гірські вироби. Наш перекладач довго не міг продати декілька килимків, то під кінець подарував мені на пам’ять. Дуже хороший був чоловік. Відданий, ніколи не мухлював як араби, готовий в разі потреби життя віддати. На жаль командування не дуже це оцінило. Одного разу він почув розмову двох робітників, що збиралися пронести міну і запхати під шпиталь. Взяв обох за фраки й відтягнув до комендатури. А ті ублюдки мало його самого не замкнули, так, що мусіли цілою ротою ходити й вправляти їм розум назад до голови через дупу. Та що ще узяти з штабних пацюків? Коли врешті з’ясувалось що й до чого, навіть не подякували. Знамениті пальцем роблені контр-розвідники не могли курда від араба відрізнити, а турка від сирійця.

ПовідомленняДодано: 04 лютого 2008 22:02
Гриціан
Зображення
Медаль партійного активісту Баату 5 рублів у лабазі
Однак знову я відійшов від теми. Надходить сама сіль питання Ярослава. Отже: чи шмонали селепків на предмет шумерських старожитностей? Відповідь однозначна: Ні. А шмонали на довжелезний список іншої біди:
1. Наркотики
2. Все що наркотики нагадує. Тобто кальяни, якими була завалена уся Європа, але які ще до Америки не доїхали і мудре командування вирішило, що таку каку селепкам мати не слід.
3. Зброя
4. Все що зброю нагадує (наприклад ейрсофтовські іграшки, які тоді в Америці ще не почалися) В мене відібрали маленький пластиковий автомат калашнікова який віз синові і який стріляв гумовими кульками й мав яскраво помаранчеву фурнітуру. В хлопців відбирали запальнички у формі пістолетів і ножі викидушки.
5. Фальшиві ролекси й омеги. Тобто можна було везти, але не більше двох штук. Спочатку хотіли взагалі заборонити, але потім пару полковників слушно поставили питання: то якої холєри бабаї продають їх по військовій ліцензії під стінами штабів у Кувейті і взагалі всюди?!
6. Будь що рослинного походження: сушених скорпіонів і павуків, гадюк і що там ще. Мовляв, кварантин, хлопці, не везіть додому усяку іракську заразу. Прикол правда в тім, що 90% цих павуків і гадів були привезені до Іраку в засушеному вигляді... здогадалися? Ну звичайно ж з Китаю. Ціла головна біль була з виробами з дерева. Якщо деревина була не полакована, то відбирали й рамки на фото й шкатулки (сірійські) і т.п. Що цікаво, по пошті можна було це спокійно слати й доходило.
7. Нові Іракські гроші. Старі можна було тягнути валізами, що усі й робили, не підозрюючи, що хитрі іракці вже давно налагодили конвеєр з друку низькопробних підробок банкнот саддамівських часів.
Зображення
Погони з полковника. Мабуть фуфлові 2 рублі у лабазі

ПовідомленняДодано: 04 лютого 2008 22:06
Гриціан
Ну і звичайно ж спрацювала знаменита пост 9\\11 фобія з ручною кладдю на літаки. Тут дегенерати в погонах відірвалися по повній силі. Затвори з автомату треба було витягнути й покласти до кишені штанів, але запали з гранат, якщо вже були на місці не викручувати. Оті знамениті „перочинні ножики” треба було скласти в багаж, боронь Боже, щоб взяти до літака. Ні в якому разі!!! Лише Багнети!!!
З самого початку війни селепки підбирали покинуту зброю і намагалися її хоч якось пропхати додому. Ловили й відправляли під трибунал. Знав багато таких випадків, бо перед трибуналом бідаків відправляли до нашого „псіха” на сертифікацію про вменяємість. Привозили у швидкій насті, відвозили у „хлібовозці”. Спецназ вирішив проблему швидко й якісно. Їхали до Іраку з одним М4, а повертались увішані пушками немов репортери фотокамерами. Розказував знайомий, що бачив, як один обнаглів до ручки: загрузився в літак з презентаційним саддамівським позолоченим М5 від Хеклера і Коха. Діставання митників відмів гордим: відваліть сцукі, то є секретна розробка, про яку вам знати зась.
Підсумовуючи написане, можна сказати, що з трофеїв селепки привезли величезну дулю з маслом. Бо по перше, всі ті трофеї були взяті до них, а по друге діяв дуже суворий закон про мародерство. Сісти на кілька років навіть за ноцника до якого оправлявся Гільгамеш особливих бажаючих не було. Більше того, слід не забувати: за неписаних американських законів солдат чи офіцер звільнений з війська з так
званим „безчесним звільненням” (а відсидка таке гарантує) стає ізгоєм на все життя і може поставити хрест на кар’єрі будь де в цивільному секторі, хіба що сам відкриє свій гешефт.
Зображення
Навіть не думайте називати мене Сукою, лишень фон Сцукенау! Фото з Замлера

ПовідомленняДодано: 04 лютого 2008 22:54
Lyho
Оті знамениті „перочинні ножики” треба було скласти в багаж, боронь Боже, щоб взяти до літака. Ні в якому разі!!! Лише Багнети!!!


Яхавжди казав, люди схожі що тут, що на іньшому кінці світу :) .

Навіть не думайте називати мене Сукою, лишень фон Сцукенау!


ААА, фон Сцукенау, дуже гламурна!!!

P.S. Гриціане, там здаеться останній абзац обривається на слові \"так...\".

ПовідомленняДодано: 04 лютого 2008 23:36
Гриціан
Lyho написав:P.S. Гриціане, там здаеться останній абзац обривається на слові "так...".

Пардон, не догледів, там в оригіналі сторінка закінчувалась :oops:

А оті Савові ножики мені тому й в душу запали, бо "нє впєрвой".

ПовідомленняДодано: 05 лютого 2008 00:59
Lyho
Ось чому так цікавився Гриціан цими ножечками? Зрозуміло. :)

ПовідомленняДодано: 05 лютого 2008 17:45
Ярослав Мезенцев
Чудові записки!!!!!
Я просто \"заторчал\". После фото с ковриком проповедника я просто помер :lol:
До кучи еще тройка вопросов.
Ящик медалей \"Мать всех битв\". Они были фуфлом или натуральные? Я б придбав штучку на стенку повесить даже если подделка. Почтой или при Вашем визите в Украину.
Заметки по арабам - это блеск. До сих пор не забуду, как в Египте абреки-таксисты мне впаривали \"мелочишко из аппартаментов Тутанхамона\" или травку. А потом суровые люди в штатском, перед которыми даже офицер полиции в каирском аэропорту сгибался с чинопочитанием, рассматривали на моем цифровике фото трех БТР-152 в линеечку на базе хранения возле автотрассы. Прикидывали, понянет на шпионаж или нет, раз контрабанда не пришивается? Я объяснял, что у нас БТР-152 - антиквариат. И я любитель старины.
По запрету на кальяны - класс. Хоть в этом деле Белоруссия сравнялась с Америкой :lol: У них запрет объясняется даже теми же словами.
Про скупку антиквариата именно саудовскими шейхами я не знал. Думал, после снятия лотов на Сотби с запретом на продажу вещей иракского происхождения все втихаря распродали по частникам. А оно и с Ближнего Востока не выехало.
А не скажете, чем закончилась история с обнаружением несколькими солдатами на обыкновенной багдадской квартире кучи умерших президентов в упаковках иорданского национального банка? Говорили, что 600 млн. наличными, полученных Ираком за контрабандную нефть в обход программы \"нефть в обмен на продовольствие\". Я гадал, куда б смог заныкать пачку на месте пехотинца и пришел к выводу, что особо и некуда - везде найдут.

ПовідомленняДодано: 05 лютого 2008 18:27
Гриціан
Ну з медалькою щось придумаєм. Тут один геморой, що пересилка поштою коштує дорожче ніж сама мигдалька. Вони, такі справжні, бо той перекладач завжди казав, що фуфло, а що ні, до того ж показував самим кавалерам, то оцінили позитивно. Може як буду відправляти швагру кравчучку мостом, то вкладу туди.

З грошима історій було декілька й всі мали сумний кінець. Завжди селепки засліплювались знайденим і ... ну шо можна чекати, коли нас шмонали не гірше від полонених бабаїв. За рік перебування у Іраку 6 чи сім шмонів, три рази з мухтаром. При чому це зовсім не впливало на крадіжки на пошті. Купив був кумові гарного ролекса за 50 рублів (тобто вже не такий біляний як за 5) відіслав польовою поштою на польову поштою. А шоб тій к...ві той ролекс на динаміт перекинувси!
З Сотбі, то наскільки знаю, самі люді востока все туди й виставили. ГляньтеЮ хто там останнім часом треться, окрім старіючих маразматиків міліонщиків самі \"ібни\" \"хаджі\" та їх (що дуже цікаво) британські представники.

Re:

ПовідомленняДодано: 05 лютого 2008 18:42
Ярослав Мезенцев
Гриціан написав:Ну з медалькою щось придумаєм. Тут один геморой, що пересилка поштою коштує дорожче ніж сама мигдалька. Вони, такі справжні, бо той перекладач завжди казав, що фуфло, а що ні, до того ж показував самим кавалерам, то оцінили позитивно. Може як буду відправляти швагру кравчучку мостом, то вкладу туди.

З грошима історій було декілька й всі мали сумний кінець. Завжди селепки засліплювались знайденим і ... ну шо можна чекати, коли нас шмонали не гірше від полонених бабаїв. За рік перебування у Іраку 6 чи сім шмонів, три рази з мухтаром. При чому це зовсім не впливало на крадіжки на пошті. Купив був кумові гарного ролекса за 50 рублів (тобто вже не такий біляний як за 5) відіслав польовою поштою на польову поштою. А шоб тій к...ві той ролекс на динаміт перекинувси!
З Сотбі, то наскільки знаю, самі люді востока все туди й виставили. ГляньтеЮ хто там останнім часом треться, окрім старіючих маразматиків міліонщиків самі "ібни" "хаджі" та їх (що дуже цікаво) британські представники.



Чекаю з рішенням про шлях медалі. Умови отримання повідомите мені і шлях, спосіб розрахунку та суму коштів.
Продовжуйте записки.

От би Саудівське королівство розбарахолити :oops: Під таке Папа Римський легко б набрав бажаючих на три нових хрестових походи.

ПовідомленняДодано: 05 лютого 2008 18:47
Ярослав Мезенцев
А золотой \"Калаш\" ходил по видеоновостям всего мира. Сам видел и на русском ВИФе его тоже обсуждали. Интересно, какая его дальнейшая судьба? И еще помню, каким-то образом награды Саддама всплыли аж в ЮАР в военном музее. Кажется, музей у кого-то купил? Кстати, липовые банкноты с фидиономией Саддама уже и в Киеве продаются.

ПовідомленняДодано: 05 лютого 2008 20:01
Adam
Ярослав Мезенцев
Хош, тебе \"Калаш\" вызолочу? Я специально узнавал - в ванну влазит, стоить будет в пределах 100-200 долларов (если золотить только внешние детали).

ПовідомленняДодано: 05 лютого 2008 23:09
Гриціан
Ярослав Мезенцев написав:Чекаю з рішенням про шлях медалі. Умови отримання повідомите мені і шлях, спосіб розрахунку та суму коштів.
Продовжуйте записки.

От би Саудівське королівство розбарахолити Embarassed Під таке Папа Римський легко б набрав бажаючих на три нових хрестових походи.


На наступнім тижні доплентаюся до пошти й спитаю скільки заказне буде надіслати.

А на будинок Сауда папи не треба. Я знавав таких американців євангелистів, що Торквемада курить взагалі на даху. За їх задумкою всіх іракців тра переробити на гуляш з червоним перцем і примусити самих же із'їсти лише за релігійних причин. %)

Adam написав:Хош, тебе "Калаш" вызолочу? Я специально узнавал - в ванну влазит, стоить будет в пределах 100-200 долларов (если золотить только внешние детали).

Так... терміново дзвоню одному приятелю і дізнаюся чи ще не пристроїв десь залізного унітаза скрученого з потяга. Якщо влізе до ванни, то всі мої мрії здійснилися :D

ПовідомленняДодано: 06 лютого 2008 10:45
Adam
Унітаз не влізе - завузька! ;)

Re:

ПовідомленняДодано: 06 лютого 2008 15:41
Ярослав Мезенцев
Adam написав:Ярослав Мезенцев
Хош, тебе "Калаш" вызолочу? Я специально узнавал - в ванну влазит, стоить будет в пределах 100-200 долларов (если золотить только внешние детали).


Фишка в том, что саддамовский ствол был не позолоченный, а только из золота. Потому из него и стрелять невозможно. Так и вспоминается мне фильм про дона Карлионе "Крестный отец-2", где молодой, но уже очень авторитетный папа мафии Ал Пачино приезжает сотоварищи на Кубу. Делит торт в виде Кубы, а диктатор Батиста всем показывает подарок от телефонной компании из США за эксклюзивное право телефонизации всего острова - телефонный аппарат из золота :D