Засоби звязку

Модератори: Global Moderators, News

Аватар користувача
Vold
Member
Member
 
Повідомлень: 1374
З нами з:
11 серпня 2008 13:35
Звідки: Київ

Re: Засоби звязку

Повідомлення Vold » 14 липня 2011 23:50

STUrn написав: Державне ВАТ «Тернопільський радіозавод« Оріон »- єдине підприємство в Україні, спеціалізується на виробництві спеціальних засобів радіозв'язку УКВ-діапазону[/size] "


брехня.. зажерлися, застаріли... хай спасибі скажуть, що їх купляють
 

Аватар користувача
Gildor
Member
Member
 
Повідомлень: 761
З нами з:
20 листопада 2008 13:59
Звідки: Киев

Re: Засоби звязку

Повідомлення Gildor » 18 липня 2011 08:50

Увы - это удел практически любого монополиста. Плюс протекционизм властей
Была бы цель в жизни - а патроны найдутся
 

Аватар користувача
alex999
Member
Member
 
Повідомлень: 2761
З нами з:
09 лютого 2009 22:21
Звідки: Крайний север Украины

Re: Засоби звязку

Повідомлення alex999 » 11 червня 2014 10:31

Прем`єр-міністру
України
п. Яценюку А. П.

Шановний Арсенію Петровичу!

Публічне акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон» спеціалізується на серійному випуску засобів радіозв’язку для потреб силових структур та різних галузей народного господарства.

Впродовж останніх років спеціалісти підприємства в співпраці зі Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ, Державною податковою адміністрацією та Державним кордоном розробили системи зв’язку “Оріон-С” і “Кордон”, максимально адаптовані до умов роботи цих служб (приховано-носимі, возимі та стаціонарні радіостанції зі спеціальним алгоритмом роботи, маскуванням мови, визначенням координат, передачу даних на базову станцію, тощо).

Однак, тільки Адміністрація Державної прикордонної служби на відміну від Служби безпеки та Міністерства внутрішніх справ є єдиною державною структурою України, яка офіційно встановила на озброєння українську систему радіозв’язку, укладає державні контракти і оновлює свій парк вітчизняними радіостанціями та обладнанням.

В окремих силових відомствах з 2010 року перевага при закупівлі надавалась імпортній продукції без проведення аналізу її технічного рівня. Це зробило систему зв’язку цих відомств абсолютно відкритою для стороннього доступу, розширило номенклатуру виробів в підрозділах, та привело до значних витрат на експлуатацію та обслуговування. Незважаючи на те, що вітчизняна система “Оріон” відповідає всім вимогам спеціальної техніки, має можливість маскування мови, є технічно складнішою, надійнішою і досконалішою.

Прошу звернути увагу на ще один з об’ємних і важливих сегментів, який є складовою частиною системи зв’язку Міноборони та забезпечує безпеку України – радіозв’язок для бронетехніки. Так, у 1995 році Міноборони видало технічні завдання на розробку радіостанцій з ППРЧ (псевдо-випадковим перестроюванням частоти) “ЛОТОС”. До роботи були залучені підприємства, які до цього не займались виготовленням аналогічної техніки та не мали відповідного досвіду. Завод “Оріон”, який понад 20 років виготовляє УКХ - радіостанції для бронетехніки має змогу розробити та впровадити у виробництво новітні радіостанції з ППРЧ, як і решта споріднених підприємств підпорядкованих Мінпромполітики, в цих роботах не були задіяні та в дану програму також не включені.

Окрім безпеки Україна втрачає ринок збуту, оскільки не зможе пристосувати вітчизняну техніку до імпортних аналогів, алгоритми роботи яких є таємними. Як наслідок – втрата значної кількості робочих місць та інтелектуального потенціалу країни.
На заводі “Оріон” на даний час збережено основний профіль виробництва. Самостійно проводиться підготовча робота з проектування новітньої безпечної цифрової системи урядового зв’язку. Введення її в дію дасть можливість забезпечити вищий рівень безпеки та економію бюджетних коштів за рахунок підтримки роботи з раніше закупленим вітчизняним аналоговим обладнанням. Українські підприємства здатні спільно розробляти, виготовляти та поставляти для забезпечення безпеки зв’язку урядових установ комплекс засобів радіозв’язку (від портативної до базової, лінійні та радіорелейні радіостанції, комутатори, радіоретранслятори та ін.)

Враховуючи вищевказане, прошу Вашого сприяння:

в формуванні державного оборонного замовлення на 2014 рік на засоби зв'язку для силових відомств (Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, служби виконання покарань, митниці і т. д.);

у впорядкуванні роботи Міністерства оборони в частині розробки та прийнятті на озброєння новітніх систем радіозв’язку;

у максимальному залученні вітчизняних підприємств до розробки і забезпечення силових відомств, залізниці, інших державних підприємств та спецрежимних об’єктів сучасними конфіденційними засобами радіозв’язку.

З повагою,

Голова Тернопільської
обласної державної адміністрації О.М. Сиротюк

Погоджено:

Голова правління
Публічного акціонерного товариства
«Тернопільський радіозавод «Оріон»
Я.М. Карпик


http://www.orion.te.ua/index.php/uk/pre ... ru-ukrainy
Україну повинна очолювати людина, яка здатна направити рух коштів в УКРАЇНСЬКУ економіку, а не в ЧУЖУ та СВОЮ...
 

Аватар користувача
alex999
Member
Member
 
Повідомлень: 2761
З нами з:
09 лютого 2009 22:21
Звідки: Крайний север Украины

Re: Засоби звязку

Повідомлення alex999 » 22 вересня 2014 17:27

Сейчас на фронте парни пользуются либо устаревшей аналоговой связью (которая легко прослушивается, есть даже видео, где банда Моторолы стреляет из безоткатки и потом слушает эфир и ржет с "укропов") или вообще мобильными телефонами, которые легко вычисляются и прослушиваются современными средствами РЭБ РФ. Есть отдельные попытки решить проблему силами добровольцев, например, для 79 оамбр Бирюков закупает гражданские цифровые радиостанции иностранного производства. При этом в Украине есть готовые разработки закрытой цифровой армейской связи всех уровней от отделения (танка, БМП, БТР) до оперативного командования производства одесского завода "Телекарт-Прибор". Некоторое количество лежит на складах МО, за 6 месяцев АТО миноброны так и не сделало заказ у отечественного производителя.

Рассказ человека участвовашего в разработке и испытаниях этого комплекса связи.

0. У нас звязок по стандартам НАТО розроблений і прийнятий на озброєння. Харріси і Мотороли аж лікті гризли, що через одеський Телекарт їх не пустили на військовий ринок звязку. При тому, що по параметрам він мінімум не гірший, а по цінам - дешевший. Не кажучи вже про зп своїм інженерам, робітникам і т.д.
http://narodka.com.ua/6693-novi-kshm-no ... komandiriv

1. Я приймав участь в розробці цих станцій. Я їх встановлював по всьому лядському криму (місяць сидів в Севасі в Генштабі, який здали без пострілу). І і на склади пішли сотні виробів ще в далеких 2006-2008 роках. Я з цими станціями всі полігони обїздив і під Франкфуртом я з ними теж сидів. І тих два кунги на КРАЗах теж по криму катав. Там цілий комплекс був. Ті два крази могли покрити всю зону АТО для звязку. Який ніхто не зміг би прослухати, і навіть заглушити. Так як ППРЧ і шифрування.
Короче, де я тільки не писав. Але і взнавав. Жодного виробництва так і не починали. Армії той звязок не треба. Накуплять імпортного і будуть сидіти радуватися. Але не довго. До перших закупок акумів чи сервісного обслуговування.

2. На основі цих станцій, була створена (не з нуля. Купили в норвежців двіжок) і навіть обкатана СИСТЕМА Управління військами. У генерала на моніторі гра в Козаки, тільки з реальними людьми і технікою. І ворожа техніка яку засікла розвідка, на екранах генерала.
А ще наводчик за допомогою станціх може передати координати для артилерії одним імпульсом, який навіть вирахувати не вийде. А в штабі будуть всі координати цілей.
Тобто толковий генерал сидчи за компом, мишкою віддає накази ГРУПАМ ЛЮДЕЙ куди їм йти, які сили їх чекають, куди бити артилерії і т.д. Управління військами на рівні бога.
А що маємо? По мобілкам бля, команди про наступ передають. Не кажучи про смерті.

3. А 30Вт ні станції для броні + система управління для машини! ТАнк стає не залізякою, а високотехнологічною штукою, який стріляє як снайпер! В кабіну приходять всі данні, йому тільки лупити!
Пишу і аж плакати хочеться. Скільки життів це могло врятувати. І які підараси і досі у владі!

4. В 2008 поїхали наші станції на виставку в Москву. Після охань і ахань москалів. Техніку на кордоні назад 2 тижні тримали. Хотіли злизати. Звісно ж нічого не вийшло в них. Але сам факт! Далі події відбувалися так:
Замовлення на заводі на 200 млн грн (а це сотні і сотнікомплектів) йде лісом (Гриценко цю всю техніку шаленими темпами приймав на озброєння і замовляв). При цьому, що закуплено було абсолютно все для випуску.
Це ставить завод на коліна і він стає не виробником, а арендатором приміщень. Гендиректор Козлов Сергій Вікторович за рік вмирає вд серцевого нападу. Не витримав знущань над своїм дітищем. Зараз вже більше 6 місяців на завод не прийшло жодного замовлення. Хоча там на складах можна обладнати не одну роту. Просто дайте грошей.
І якщо хтось думає, що МО і ГШ не знає про цей завод і його можливості, я вас розчарую. Знають. Купа генералів наварила на закупці апаратури собі нові дачі. Випили не одну бочку алкоголю. Сам пив частенько. Але ні закуплену не використовують, ні нову не випускають.

5. КВ станція. Цифровий кодований звязок між полігоном під Дніпропетровськом і Офісом в Одесі. На звичайній антені БТРа. З мачтою можна було в двічі далі говорити.
Генерали не вірили, думали що мій шеф, з яким я говорю, десь рядом сидить. Прийшлось по скайпу звонити і показувати двір заводу, щоб повірили.
Ці станції першими занєте хто хотіли купити? Вгадали, москалі. Україна вже не хотіла. Гриценка не було.
Завод виставив ціну в 5 разів більшу від ринкової, щоб відстали від нас. Не було можливостей для імпорту, тільки запускали виробництво. По суті були зібрані 2 зразки, але і відмовляти не хотіли.
Вгадайте реакцію на таку наглість! Спитали куди гроші слати.
Прийшлось відмовити з причин заборони. Хоча її не було.

6. Намагалися продавати 30Вт-ки з нашими танками на експорт. Діло в тому, що наша техніка йде на імпорт або дешево, або зовсім не йде, по причині відсутності звязку.
Харіс штатовський такий гвалт підняв, що прийшлось відмовитися від ідеї. Інакше жоден танк не виїде за межі України з тими станціями.
Був інцидент. Харіс хотів запустити свої станції в нашу армію. Типу сумісне виробництво. Прийшли до Козлова. Кажуть ми привозимо все. Ви виготовляєте шильдік, що зрроблено в Україні і продаєте в армію. З військовим начальством все порішали вже.
Козлов показав їх завод. показав наші станції. І сказав, що ми абсолютно в змозі закрити питання звязку для армії. А є закон. Якщо єснує аналог в Україні, закуповувати в армію імпорт не можна. І розмахуючи цим законом в МО, Козлов зірвав всі поставки.
Потім на виставці техніки в Парижі, нашу делегацію не пустили на стенд Харіса, так як з їхньої сторони там були ті ж менеджери, яких козлов обламав в Україні.
Козлов не розгубився, і на прес конференції, розказав, що от така от дискримінація. Харіс з надуманих прични не пускає людей. Яке мають право!
Вигнали тих менеджерів з Харіса.

7. Тарасе, а реально підняти наново виробництво? Зараз же ніби сам Бог велів...

Я не раз вже писав. Нічого не треба піднімати. Все є. Під арендою новий цех, який був побудований під воєнку, але так і не запустився. Трохи телевізори збирали там. Повернути борги заводу за поставлену продукцію. І через пару місяців це все піде фурами в армію.
Навіть мій шеф повернувся з заробіток.
Треба гроші дати людям. Більшість прийдуть назад на завод працювати. Там вузьконаправлені специ. Я одного бачив по телевізору(5й канал). Директором виробництва був. Знаєте в якому сюжеті? Новий центр зайнятості в Одесі відкрили. Він якраз сидів на прийомі.
Але не буде цього. За 6 місяців не було і далі не буде. Вони навіть зроблене не використовують. Мабуть бояться, що техніка заявить про себе і вже авжко буде то все похоронити.
Буде в кращому випадку той харіс знову. З колосальними затратами на обслуговування.

8. Козлов помер від нападу. Навіть не так. Від чергової розмови по телефону з крисами з МО і Уряду. Йому прямим текстом сказали, що грошей не дамо і ніяких справ він більше з армією мати не буде. Помер за своїм робочим місцем в кабінеті. До лікарні не доїхав.
Бірюкову писав теж. Всім писав, кому можна. Ще раз кажу. Телекарт і його продукція МО не треба. Вони її мають (мали?) на складах, але воюють мобілками і хламом 40 річним. Кубса спитайте, чим він керує зараз. А мав би сидіти в КУНГу з кондішеном і тут писати нам тексти.
Кому цікаво, що було зроблено. Можете почитати.
http://telecard.odessa.ua/ua/production ... formaciya/
http://telecard.odessa.ua/production/dl ... va_svyazi/
http://telecard.odessa.ua/production/dl ... nyh_setey/
http://telecard.odessa.ua/production/dl ... sy_svyazi/
Ось така штука має бути в кожному БТРі.
http://telecard.odessa.ua/production/dl ... svyazi/33/

И еще:
На слова одного из парней - что современную связь не делают в Украине, я говорю Вам парни ДЕЛАЮТ, ДЕЛАЮТ!!! Не говорю, а практически кричу!!! г.Одесса, завод ТЕЛЕКАРТ-ПРИБОР. С 2006 года выпускает современные радиостанции 5 ватт переносная, 30 ватт для техники, 0,2 ватта портативная, я давно не работаю на этом предприятии, потому что генеральские козлы зарубили связь при начале белоголубой блокады. Якобы нет денег и нам это не нужно. Была такая выставка Комбайн Ендевор, под Франкфуртом, там на военной безе НАТО проходили стыковки протоколов по связи, так вот на этом предприятии только и выезжали наши генералы и имидж страны. 6 месяцев война, а на предприятии до сих пор нет ДОЗа (державно-оборонное замовлення) и это не реклама предприятия. Я знаю что говорю, есть, умеем, только никому не нужно!!! И выпускают весь набор связи, и даже шелтер (кунг) передрали у поляков и сделали мобильный командный пункт. Так что журналисты копайте, и доведите это общественности. Молчать больше нет сил.

http://npubop.livejournal.com/2303596.html
Україну повинна очолювати людина, яка здатна направити рух коштів в УКРАЇНСЬКУ економіку, а не в ЧУЖУ та СВОЮ...
 

Аватар користувача
alex999
Member
Member
 
Повідомлень: 2761
З нами з:
09 лютого 2009 22:21
Звідки: Крайний север Украины

Re: Засоби звязку

Повідомлення alex999 » 27 вересня 2014 22:48

НЕСМОТРЯ НА ЗАЯВЛЕНИЯ РУКОВОДСТВА МО УКРАИНЫ О ПЛАНИРУЕМОМ ПЕРЕВООРУЖЕНИИ АРМИИ, ЭТОТ ПРОЦЕСС ДВИЖЕТСЯ ОЧЕНЬ МЕДЛЕННО

Уже достаточно давно в Украине функционирует частное предприятие ООО «Телекарт-Прибор».
На сегодняшний день оно обладает огромным научно-техническим и производственным потенциалом, чтобы в полном объеме обеспечить Вооруженные силы страны необходимой аппаратурой связи, не уступающей иностранным аналогам. Однако при уже созданном в Украине и готовом к использованию комплекте оборудования оборонное ведомство не может им воспользоваться.
Банальное отсутствие финансирования приводит к тому, что уже в 21 веке отечественным военным приходиться пользоваться достижениями советского времени. О ситуации в этом весьма важном секторе оборонной промышленности, корреспондент Defense Express Антон МИХНЕНКО пообщался с генеральным директором ООО «Телекарт-Прибор» Николаем ПУГАЧЁВЫМ.


– Николай Леонидович, на сегодня компания «Телекарт­Прибор» является лидером в Украине по производству средств радиосвязи, начиная от широкого спектра УКВ и КВ радиостанций, различных маршрутизаторов и радиошлюзов до комплексной аппаратной связи. Сколько единиц техники производства Вашей компании уже принято на вооружение? Чем еще на сегодня может удивить предприятие?

– Думаю, что простой количественный ответ на ваш вопрос не будет исчерпывающим, и ничего не объяснит читателю. Чтобы правильно оценить это цифру, нужно сказать, что вся основная деятельность нашего предприятия направлена на создание современной системы связи и автоматизации для Вооруженных сил Украины. Существующая система связи, базирующаяся на разработках 60-70 гг. морально устарела и по своим ТТХ она уже не соответствует современным требованиям к системе управления войсками. В то время, когда любой школьник со смартфона с легкостью управляет ресурсами интернета, наш командир на учениях вынужден пользоваться услугами телефонистки. По меньшей мере, это – анахронизм.
Поэтому, изучив опыт зарубежных стран, мы поставили перед собой амбициозную задачу – создать новую цифровую систему связи для армии, которая бы базировалась на использовании международных телекоммуникационных стандартов, что обеспечит полную совместимость с системами аналогичного назначения других государств. В современных реалиях, когда в миротворческих операциях участвуют несколько стран, каждая со своей техникой связи, но в рамках единой системы – это актуально и необходимо.
Скажу откровенно, что путь был, мягко говоря, не легким. Сначала было простое недоверие военных, в то, что сугубо гражданское предприятие способно разработать армейские средства связи, да еще и с гарантиями защиты каналов. Но, как говорится, ковчег построил любитель, а «Титаник» – профессионалы. Первые образцы техники, а это были полевой телефон ТА-01 и цифровая телефонная станция К-201, успешно прошли испытания, в том числе и на учениях НАТО «Combined Endeavor».
Затем к нашим работам активно подключилось Главное управление связи и автоматизации ГШ. На предприятии появились офицеры запаса, которые помогали сформировать идеологию создания техники с учетом их опыта использования ее в войсках.
На сегодняшний день предприятием разработано, а армией принято на вооружение 22 единицы различных средств связи: радиостанции, проводные средства связи, средства локальных вычислительных сетей, зарядные устройства. Разработка каждого нового образца, как в домино, тянула за собой понимание, что здесь нужно сделать еще вот это. Поэтому слово «единица» в нашем понимании – это несколько модификаций или вариантов исполнения формально одного типа аппаратуры. Так, появились защищенные маршрутизаторы и коммутаторы Ethernet различного назначения, с физическими или оптическими разъемами. На разработки новых средств связи предприятие потратило более 100 млн. грн собственных средств.
Вторым этапом разработки явилось создание комплексов связи и автоматизации. Нами разработана комплексная аппаратная связи КАС, как ядро телекоммуникационной системы тактического звена управления. С помощью одной такой аппаратной в полевых условиях развертывается узел связи, обеспечивающий как открытую, так и защищенную связь командного пункта. Она способна заменить до 10 аппаратных старого парка и уже успешно используется в войсках. На очереди новая командно-штабная машина, которая в сочетании с КАС расширит возможности командира по управлению войсками.

– Невзирая на наличие в Украине такого мощного производителя средств связи, при нынешнем уровне финансирования оборонного ведомства говорить о переоснащении вооруженных сил новыми образцами техники весьма проблематично, однако рано или поздно это проводить надо. Проявляет ли интерес отечественное оборонное ведомства к решению этой проблемы в краткосрочной и среднесрочной перспективе?

– Несмотря на заявления руководства МО о планируемом перевооружении армии, процесс этот движется очень медленно. Отсутствие финансов заставляет нас замораживать имеющиеся наработки или дробить запланированную работу на подэтапы, что замедляет темп запланированных проектов.
В пример можно привести судьбу новой коротковолновой станции Р-1150. Над созданием ее разработчики трудились несколько лет, и она была принята на вооружение в конце прошлого года. Казалось бы, все дороги открыты для такой станции, которая помещается в два кейса и может быть использована не только в армии, но и в МЧС, погранслужбе и диппредставительствах за границей. На основе таких станций с помощью программного обеспечения, разработанного нами же по STANAG 5066, в стране, возможно создать принципиально новую автоматизированную радиосистему связи и оповещения, которая не подвержена влиянию средств РЭБ. А значит, обеспечит своевременную передачу необходимой информации адресату – текстовых сообщений, файлов, даже отобразит геопозиционирование необходимых подвижных объектов на карте. Но пока что, в МО речь идет о закупке только одной станции. Естественно, что такие закупки не позволят армии начать строительство новой радиосистемы, а нам поддерживать жизнеспособность предприятия.
Из-за отсутствия финансирования ведущие разработчики предприятия начали искать другую работу и увольняться. Это печально.

– По Вашему мнению, каков на сегодня объем украинского рынка техники военной связи? насколько он емкий? И сколько средств понадобилось бы МО для полного или частичного переоснащения войск новыми образцами техники связи?

– Считаю, что новая техника связи, предназначенная для использования силовыми структурами, имеет большие перспективы. Ведь если взять, к примеру, структуру системы связи в СССР, все силовые министерства и ведомства имели свои подразделения связи для развертывания в особый период. Это и внутренние войска, и войска правительственной связи и погранвойска. У всех на вооружении были одни и те же магистральные станции, одинаковая аппаратура каналообразования, уплотнения. Так что в нужный момент все сливалось в единый организм и обеспечивало устойчивую работу в полевых условиях. Проводились совместные учения, отрабатывалась боевая слаженность.
А сейчас?
Сегодня в Украине такими вопросами видимо не задаются, потому что каждое ведомство развивается по собственному сценарию и о взаимодействии структур речи не идет.
Что же касается переоснащения войск новой техникой, по нашим расчетам, полное перевооружение механизированной бригады, включая специальное программное обеспечение будет стоить приблизительно 1,5 млрд грн. Умножьте на количество бригад и разделите бюджет.
Сколько выходит?

– В Украине МО и ГШ который год пытаются создать эффективную ЕАСУ. «Телекарт­Прибор» также принимает участие в этом проекте? По оценкам экспертов ее создание достаточно серьезно затянулось, в том числе, по причине отсутствия единого понимания процесса и четко сформулированных программный требований. Так ли это? В таких условиях, что можно ожидать в ближайшем будущем?

– Вопрос не простой. Создание ЕАСУ – давно назревший, но не находящий выхода вопрос. По всем канонам – это система, обеспечивающая повышение эффективности управления войсками и оружием путем автоматизации различных процессов управления как: сбор, обработка и хранение информации о возможностях и реальном состоянии войск. Она позволяет проводить различные расчеты, выдавать командирам и штабам справочную информацию, необходимую для своевременной подготовки обоснованных решений. Для создания такой системы, например, американская фирма «Northrop Grumman» потратила свыше 10 лет и более $20 млн. В результате появился проект С2РС, разработанный по стандарту MIL-STD-2525, который постоянно тестируется на международных учениях. Над проектом трудились свыше 24 тысячи человек. Проект совершенствуется и на сегодняшний день создана более современная версия– ICCE (International Command&Control Enterprise).
В МОУ решили, что свою систему можно создать за два – три года с минимальными затратами. Однако, по нашему глубокому убеждению, создать систему управления, которая бы соответствовала современным требованиям по обеспечению повышение эффективности управления войсками, а с другой стороны разработка ее отвечала бы ГОСТам 70-х годов – невозможно.
ЕАСУ не может работать на устаревшей технике связи, так как для ее функционирования нужны новые принципы построения системы связи. Пользователи системы должны работать с персональными компьютерами, а не с телеграфными аппаратами. Без создания современной цифровой системы связи, я бы сказал, системы информатизации, как без артерий цифровых потоков, уделом проекта останется, в лучшем случае, обмен данными стационарных пунктов управления.
Наше предприятие сейчас работает над созданием современной системы информатизации и автоматизации для сухопутных тактических подразделений. Заказчиком работы выступает Генеральный штаб. Работу курирует управление сопровождения ЕАСУ.
Мы ожидаем, что при плановом финансировании сможем завершить работу по созданию опытного образца системы через 3 года.

– В каких еще проектах Министерства обороны на сегодня принимает участие «Телекарт­Прибор»?

– На сегодняшний день мы участвуем в проектах создании систем связи корвета и ракетного комплекса «Сапсан».

– В свое время руководство предприятия планировало создать полностью «цифровую» бригаду и перейти на совершенно новый уровень управления боем в цифровом формате при поддержке современных ІТ технологий. Удалось ли это?

– К сожалению, «цифровую» бригаду пока создать не удалось. Как я уже сказал, полностью «оцифровать» такое тактическое звено сейчас не под силу ни МО, ни ГШ. В тех условиях, в каких сейчас живет армия, а именно войска, цифровизация никому не нужна. Когда мы встречаемся с офицерами, те очень часто задают вопрос, а сколько стоит ваша техника? «Это же придется платить в десятикратном размере, если что». Армия живет своими старыми проблемами и не хочет погружаться в новые.
Однажды мы были на территории парка одной бригады, где проводилось сезонное обслуживание БМП. Все машины стояли ровными рядами напротив боксов. Бойцы усиленно оттирали катки и гусеницы. Один знакомый офицер посетовал на трудности с топливом, а потом с ухмылкой спросил:
– Как вы думаете, как мы выехали из боксов?
– Наверное с помощью тягача…
– Не угадали. Мы выкатывали их с помощью ломов…
Вот вам и цифровизация.
В своей работе мы стараемся следовать современным трендам в этой области. Как я уже говорил, нашими программистами создано специальное программное обеспечение «ТК-5066», построенное на основе STANAG 5066 и позволяющее развертывать на основе наших КВ радиостанций Р-1150 специальные адаптивные асинхронно-адресные радиосети большого радиуса действия.
Аналогом такой системы является «Wireless Message Terminal» американской корпорации Harris. В прошлом году мы провели успешное тестирование этой системы на учениях «Combined Endeavor» в Германии, в том числе и с радиостанциями Harris. Но до сих пор такая система не востребована в МО.
Составной частью нашей работы по созданию системы информатизации механизированной бригады является подсистема автоматизированного управления. Заказчиком были прописаны требования, какие задачи должна решать эта подсистема. По сути, это переписанные из боевого устава задачи командира. Однако, при создании такого сложного программного продукта сначала должна быть разработана единая информационная модель обмена данных, которая будет использоваться в ЕАСУ. Без такой модели наша подсистема АСУ будет локальным продуктом, использование которой в межвидовом программном пространстве невозможно.
И вот совсем недавно ГШ принял решение о проведении работ по модернизации одного механизированного батальона. Условно мы назвали его батальон «Инфо». Работы будут проводиться поэтапно. На первом этапе произойдет заме-на старых радиостанций. Потом в боевые машины будут установлены отечественные навигаторы и тактические терминалы с программным обеспечением. В итоге батальон получит новые возможности в оперативном управлении, отслеживании места положения подчиненных подразделений.

– При участии «Телекарт­Прибор» создана единая КШМ на бронированной базе, оснащенная современными цифровыми средствами связи – БТР­70ді­02 «Свитязь». Прошла ли она испытания для МО Украины и каковы ее перспективы? насколько она соответствует мировым стандартам и требованиям современности?

– Опытные образцы КШМ «Свитязь» прошли предварительные испытания и сейчас готовятся к государственным испытаниям, которые пройдут в октябре – ноябре месяце. «Свитязь» разрабатывался как логическое продолжение комплексной аппаратной связи. Если КАС развертывает инфраструктуру узла связи пункта управления, то КШМ сможет подключиться к этим сетям передачи данных и нарастить их. С помощью «Свитязя» управление подразделениями будет осуществляться по радио, а также по таким достаточно новым для армии видам связи, как WiMAX и WiFi. Также будет обеспечиваться видеонаблюдение объектов и передача видеоинформации. В «Свитязе» мы впервые используем передачу данных по радио с помощью ІР – протоколов. При разработке КШМ несколько раз менялись подходы к структуре машины.
И вот последняя версия должна получиться удачной. Надеюсь, на следующий год мы сможем протестировать ее работу с зарубежными аналогами на учениях в Германии.

– Безусловно, в условиях нынешнего государственного оборонного заказа для предприятия выгоднее развивать экспортные рынки ВВТ. Кто на сегодня является потребителем средств связи «Телекарт­Прибор» за рубежом? Рынки каких регионов и стран для дальнейшего развития компании Вы находите перспективными?

– Мы понимаем, что МО не может сейчас осуществлять закупки техники связи в тех масштабах, которые в ближайшие годы смогли обеспечить перевооружение армии. Естественно для поддержания потенциала предприятия мы ищем рынки сбыта за рубежом. Интерес к некоторым образцам нашей продукции проявила Россия и Беларусь.
Недавно мы участвовали в тендере на закупку средств связи армией Египта, где проходили натурные испытания образцов. Ведутся также переговоры с рядом других стран Ближнего Востока и Африки. Эти страны заинтересованы в приобретении не отдельных продуктов, а законченных систем связи.

– Каковы цели предприятия на ближайшее будущее в сфере развития средств военной связи и насколько это перспективно для Украины или потенциального иностранного заказчика?

– Все наши помыслы и задачи направлены на совместную работу с МО. Мы верим, что все трудности сегодняшнего дня временные. Никто не сможет так хорошо нас понять и помочь, как отечественный заказчик. С приходом нового руководства МО работа по модернизации армии оживилась. Мы были участниками нескольких совещаний, проходивших в ГШ, на которых рассматривались действенные шаги по внедрению нашей продукции в войска.
Кроме того, мы плотно работаем с «Укрспецэкспортом» и инозаказчиками. Что же касается перспектив, я бы ответил так. Перспектива – это всегда приятная вещь.


DEFENSE EXPRESS
сентябрь 2013
Україну повинна очолювати людина, яка здатна направити рух коштів в УКРАЇНСЬКУ економіку, а не в ЧУЖУ та СВОЮ...
 

Аватар користувача
alex999
Member
Member
 
Повідомлень: 2761
З нами з:
09 лютого 2009 22:21
Звідки: Крайний север Украины

Re: Засоби звязку

Повідомлення alex999 » 01 січня 2015 13:42

Зображення

"Телекарт-прилад" потроху йде у війська?

http://youtu.be/mSUL3U7whew
Україну повинна очолювати людина, яка здатна направити рух коштів в УКРАЇНСЬКУ економіку, а не в ЧУЖУ та СВОЮ...
 

Thunder (MIL)
Member
Member
 
Повідомлень: 1
З нами з:
26 січня 2010 19:19

Re: Засоби звязку

Повідомлення Thunder (MIL) » 13 січня 2015 20:37

Мені здається, що цей телефон для показухи тут, подібну техніку показують у експозиціях різних парадів, а потім знову на склад.

На мою думку розробка та виробництво вітчизняних комплексів зв'язку вмерло, не залишилось ні фахівців не обладнання. Телекартівський комплекс поступово старіє, а державі простіше замовити обладнання за кордоном.
 

Аватар користувача
alex999
Member
Member
 
Повідомлень: 2761
З нами з:
09 лютого 2009 22:21
Звідки: Крайний север Украины

Re: Засоби звязку

Повідомлення alex999 » 26 лютого 2015 17:47

Вперше в Україні для тактичної ланки військових систем управління буде створена портативна тропосферна радіорелейна станція нового покоління в діапазоні робочих частот 4,4 ... 5,0 ГГц на рівні кращих зарубіжних зразків, основними характеристиками якої є наступні:

- підвищена розвідзахищеність та стійкість до дії прицільних завад;
- висока швидкість (на першому етапі до 2 Мбіт/с), достовірність передачі інформації;
- наявність інтелектуальної адаптації по частоті та кодуванню з використанням багатокритеріальних оцінок стану каналу зв’язку;
- використання канальних еквалайзерів, які працюють як в частотній, так і часовій області;
- можливість роботи на закритих трасах протяжністю до 70-150 км, так і в умовах прямої видимості;
- малий час (до 15 хвилин) розгортання і входження у зв'язок;
- гранично мала маса на рівні 30 кг;
- екологічна безпечність за рахунок досягнутого низького рівня (до 100 Вт) вихідної потужності передавача.

http://www.slyusar.kiev.ua/EXPO_2014.pdf
Україну повинна очолювати людина, яка здатна направити рух коштів в УКРАЇНСЬКУ економіку, а не в ЧУЖУ та СВОЮ...
 

Аватар користувача
Шаблезубий
Member
Member
 
Повідомлень: 345
З нами з:
01 вересня 2008 12:19
Звідки: Кривий Ріг

Re: Засоби звязку

Повідомлення Шаблезубий » 12 червня 2016 20:39

Кіно про зв'язківців у зоні АТО
Назва "шабля" пішла від козацького - "Будь ласка тихіше, панове!"
 

Аватар користувача
Шаблезубий
Member
Member
 
Повідомлень: 345
З нами з:
01 вересня 2008 12:19
Звідки: Кривий Ріг

Re: Засоби звязку

Повідомлення Шаблезубий » 18 січня 2017 20:38

Про сучасний етап розвитку зв'язку у нашому війську
Радіо для прибиральників. Зв'язок у ЗСУ – сучасний, але не військовий. АНАЛІЗ армійського досвіду
Оцінка статті на цей момент: +3/-0
Читати Не читати Коментувати
6395
ПЕРЕГЛЯДИ
0
КОМЕНТАРІ
14/12/2016
ДАТА ПУБЛІКАЦІЇ
В армійському зв’язку – забагато цивільного обладнання. Пауза в активній фазі протистояння дає час для переозброєння ЗСУ на професійну військову техніку. Тому що мобілізовані інженери, які раніше забезпечували роботу небойової апаратури в бойових умовах, майже всі цього року пішли на "дембель".
Автор: Віталій КУКСА, екс-зв'язківець ЗСУ
Мобілізація телекомунікацій
Початок війни українська армія зустріла із ледь працездатною системою військового зв’язку.
Зокрема, майже без сучасних засобів комунікації на рівні тактичної ланки управління – від залоги блок-посту до командира батальйону. Переважно tactic radio – це індивідуальні радіостанції.
В Міноборони інформують, що за короткий термін (кілька місяців) ЗСУ було насичено сучасними цифровими засобами зв’язку.
Але більшість із них – у тому числі й на тактичному рівні – це ЦИВІЛЬНІ телекомунікаційні рішення на кшталт побутових супутникових комплектів та поліцейських радіостанцій.

Фото: mil.gov.ua
Вони справно несуть службу, немов мобілізовані цивільні спеціалісти.
Але все одно ці засоби зв'язку і далі залишаються аж ніяк не військовими, що накладає певні обмеження на їхнє застосування.
Що не так із цивільним зв'язком в Армії
Власне, є ДВА ГОЛОВНИХ ПИТАННЯ до цивільного обладнання на військовій службі.
Перше. Ця апаратура не розрахована на експлуатацію:
а) у важких умовах – 24/7 в усі пори року в не завжди бережливих руках;
б) в умовах застосування засобів РЕБ та РЕР [радіоелектронної боротьби та радіоелектронної розвідки] супротивника.
Із сумними наслідками пункту “а” знайомі всі військові зв’язківці, які експлуатують – а отже, обслуговують та ремонтують – цю техніку.
Щодо наслідків пункту “б”, то з ним поки напряму стикались учасники боїв під Донецьким аеропортом і Дебальцевим.

Грудень 2014 року, Полтава. Навчання курсантів Об’єднаного навчально-тренувального центру Військ зв’язку ЗСУ. Фото: Полтавський вісник
У військово-зв’язківських колах є жарт, що про ворожий наступ першими дізнаються саме зв’язківці, які нікому вже не зможуть про це повідомити.
Друге. Використання цивільного обладнання стало постійною практикою, хоча спершу військові очільники називали таке рішення тимчасовим.
Мовляв, зв’язок потрібен “на вчора” і дешево – от і купуємо “краще з комерційного”. Потім замінимо на професійну військову апаратуру.
А тепер Міноборони – “на голці” у постачальників зазначеної техніки. На неї витрачені та продовжують витрачатись сотні мільйонів гривень на рік, на ній будуються системи зв’язку підрозділів, навчаються спеціалісти.
МІНОБОРОНИ ПРИСІЛО "НА ГОЛКУ" ПРОДАВЦІВ ЦИВІЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ЗВ'ЯЗКУ
Чим довше це продовжуватиметься, тим складніше пройде переозброєння на справжню військову техніку зв’язку.
Війна давно перейшла у позиційну фазу, альтернатив мінському процесу не передбачається.
Можна спокійно спланувати, якою має бути українська армія, її система управління та система зв’язку. Яка техніка має стояти на озброєнні і які задачі вирішувати. Без огляду на комерційні інтереси постачальників та їх контрагентів в МО.
Для початку варто проаналізувати досвід експлуатації того, що прийшло в армію за останніх два роки.
Мобільний зв’язок. Можна створити військовий аналог
В умовах браку надійного тактичного радіозв’язку його роль відігравав – та й, не дивлячись ані на що, відіграє – цивільний мобільний зв’язок.
Він невикорінний через повсюдність та надійність. Про перехоплення знають усі. Але знають і те, що слухають не всіх або не завжди – тому сподіваються на “пронесе” і “кому я потрібен”.
Хоча зазвичай говорять манівцями: з обох боків фронту популярні евфемізми на тему шашликів, пікніків, олівців та іншого.

Березень 2014 року. Офіцер ЗСУ тримає в руках волонтерський підгон – любительську радіостанцію. Тоді за щастя були навіть такі, нешифровані. Фото: Героїка
До деяких частин ентузіасти-волонтери постачають зовнішні шифратори для смартфонів, або встановлюють програмне забезпечення для шифрування трафіку, хоча подібні рішення мають певні обмеження за швидкістю підключення.
Небезпека виявлення позицій за допомогою пеленгування (визначення напрямку – Ред.) скупчень мобільних телефонів в умовах позиційної війни yтратила актуальність. Де хто стоїть - знають і без цього.
Десь краєм свідомості пам’ятають і про можливість заглушити мобільний зв’язок під час активних дій, але сподіваються “пропетляти”.
ЗАБОРОНИТИ МОБІЛКИ – НЕРЕАЛЬНО. КРАЩЕ СТВОРИТИ СВОГО, АРМІЙСЬКОГО ОПЕРАТОРА GSM
Іноді згори надходять розпорядження обмежити користування мобільним зв’язком y частинах, вилучити мобільні телефони і wi-fi-роутери тощо.
Зазвичай ці вказівки спускаються на гальмах. А реальних механізмів контролювати дотримання заборони в армії нема.
Продуктивніше було б очолити процес – прийняти на озброєння систему військового мобільного зв’язку, якою військовим було б користуватися зручніше та безпечніше.
Найкращим вирішенням задачі був би віртуальний оператор мобільного зв’язку (MVNO – Mobile Virtual Network Operator), який орендує інфраструктуру інших операторів.
Віртуальний оператор використовує всі наявні мережі одночасно, але центр його управління контролюється силовиками.
Для ефективнішого застосування MVNO слід користуватися тими моделями мобілок, що підтримують шифрування трафіку на абонентському боці.
Радіо для прибиральників
“Від водіїв служб доставки, що розсікають містом – до персоналу, що прибирає вулиці! З нашим продуктом ваш бізнес стане ефективнішим та безпечнішим”.
Так компанія Motorola позиціонує лінійку радіостанцій MОТОTRBO стандарту транкінгового (коли абоненти не закріплюються за окремим ретранслятором сигналу, а отримують доступ до кількох спеціально виділених каналів – Ред. зв’язку DMR.
На сьогодні MOTOTRBO є основою зв’язку тактичної ланки управління у Збройних силах України.

Інший автор ТЕКСТІВ (теж служив у ЗСУ, третя хвиля мобілізації) розповідав, як в один із днів лютого 2015-го на їхньому опорному пункті ці рації раптом припинили працювати. Зв'язок із батальйонним командуванням урвався, а з-за нейтрального горбочку чути гул танкових двигунів, прогріваються, гади. І тут MOTOTRBO оживає, тільки чомусь на диспетчерській хвилі таксистів Дебальцева :) Зрештою з базового табору, де стривожилися мовчанкою РОПу, приїхав зв'язківець і привіз робочі рації з оновленим ключем шифрування, забравши замовклі апарати на перепрошивку
Тобто ЗСУ використовує радіозв’язок, створений для бізнес-мереж (скажімо, компанії таксі чи кур’єрської служби) та інфраструктурних проектів.
Тим не менш, в армії ці станції не викликають особливих нарікань. Частково – через простоту експлуатації. Частково – тому що військові просто не мають досвіду роботи з професійним tactic radio.
Бо головна претензія до MOTOTRBO – це НЕ ВІЙСЬКОВА СИСТЕМА, що вже тягне за собою всі наступні пункти:
1. Не вистачає запасу міцності самих радіостанцій - виходять з ладу антени, тангенти, кнопки.
Ще одна апаратна проблема - МО закупило станції з Ni-Mh-акумуляторами, які потребують повного розряду (або зарядних пристроїв з такою функцією). B реальних умовах військові заряджають станції за першої можливості, і на сьогодні більшість штатних акумуляторів yбиті і тримають заряд лічені години.
2. Нестійкість до засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) з причини вузької смуги передачі. Підтверджено досвідом битв за ДАП і Дебальцеве.

Січень 2015 року, Донецька область. Екран робочого терміналу станції постановки радіоперешкод Р-330Ж "Житель" зі складу 18-ї окремої стрілецької бригади ЗС РФ (базується в Чечні). Видно, що станція розташована на території пожежної частини №28 м. Горлівка, основну радіорозвідку веде в напрямку селища Луганське, де тоді розташовувалися базові табори кількох частин ЗСУ. Знято на смартфон російським оператором РЕБ, хакнуто українськими хакерами з групи "Трініті". Джерело: Інформ Напалм
Натомість сучасні системи tactic radio використовують методи розширення спектру – DSSS (пряма послідовність або шумоподібний сигнал), FHSS (псевдовипадкове перестроювання робочої частоти), їхню комбінацію, а також спеціальні алгоритми відновлення корисного сигналу при низьких співвідношеннях сигнал/шум.
Корисний сигнал передається в широкому діапазоні частот, що робить його стійким до польових (малопотужних) засобів РЕБ та ускладнює виявлення передачі засобами РЕР.
3. Для створення великої зони покриття транкінговий зв’язок потребує мережі ретрансляторів. Координати потужних ретрансляторів швидко стають відомими супротивнику, і знищити їх під час активної операції – недовга справа.
Ретранслятор також має бути прив’язаний до мережі зв’язку підрозділу через канал передачі даних. Отже, його переміщення потребує часу.

Березень 2016 року, Макіївка (Донецька область). Станція радіоелектронної боротьби Р-330Ж "Житель" ЗС РФ (можливо, навіть та сама, з Горлівки) на бойовій позиції. Зверніть увагу на характерної форми антени. Саме за ними "Жителя" виявила OSINT-розвідка, а зйомка з безпілотника (на фото) підтвердила цю інфу. У квітні 2016 року цю станцію РЕБ накрили влучним ударом мінометники ЗСУ. Фото: Цензор
В ході боїв за Вуглегірськ у січні 2015 року зв'язківці одного з мотопіхотних батальйонів ЗСУ відновлювали роботу такого ретранслятора, розміщеного на високій антенній вежі, протягом кількох годин під артилерійським обстрілом.
В сучасних же системах tactic radio ретранслятором є фактично кожна станція. Якщо дві станції “не бачать” одна одної за умовами розповсюдження радіосигналу, але між ними є третя - вона їх зв’яже. Насичення району бойових дій такими станціями створює фактично “хмарну” зону покриття.
4. Слабке шифрування. Переважна більшість радіостанцій MОТОTRBO, які постачаються у війська, використовують алгоритм ARC4 з довжиною ключа 40 біт. З півстусана його не зламаєш, але за наявності часу та натхнення – цілком реально.
На сьогодні стандартом для tactic radio є алгоритм шифрування АЕS із довжиною ключа 128 або 256 біт. У MОТОTRBO є модифікації з шифруванням АЕS-256, але вони дорожчі, тому до військ їх надходить мало.
5. Слабкі можливості управління ключами шифрування в MOTOTRBO. Ключі шифрування зберігаються в станції у відкритому вигляді.
Немає технічних засобів для швидкої та частої зміни ключів великій кількості радіостанцій - кожну з них доводиться знімати з чергування та програмувати по одній.
У переважної більшості радіостанцій, що постачаються, не активовано функцію дистанційного програмування. Немає функції самостійного вводу ключів шифрування з клавіатури.
ПОТРІБНА ПРОГРАМА ПЕРЕОЗБРОЄННЯ НА ПРОФЕСІЙНЕ TACTIC RADIO. АБИ ВОНО БУЛО ВІЙСЬКОВИМ
Немає засобів швидкого занулювання – а це одна з важливих вимог до військових станцій, які працюють на передовій!
Але, нагадаємо, MОТОTRBO і не проектувалася для використання у ворожому середовищі - двірникам та розвізникам піци це не потрібно.
Нашій армії критично важливо прийняти програму переозброєння на сучасне професійне tactic radio.
Не має великого значення, якого з постачальників обрати – Thales, R&S, GE, GD, LF, ASELSAN або, що еволюційно – Harris. Чи взагалі відповідні рішення тієї ж Motorola.
Головне - щоб це було ВІЙСЬКОВЕ радіо. Це дорого, але необхідно, якщо армія дійсно хоче бути ефективною, а не “українським варіантом радянської армії”.
Дротовий зв'язок: IP-телефонія без єдиної бази номерів
Дротові комунікації залишаються найнадійнішим способом передати інформацію “не для чужих вух”.
Про “закон тапіка” ТЕКСТИ вже писали.
Але крім класичного “телефону польового”, широко застосовується IP-телефонія: PBX-сервери (cервери приватних віртуальних телефонних мереж Private Branch eXchange) на базі відкритого програмного забезпечення Asterisk та VoIP-шлюзи (пристрої для підключення аналогових телефонів до мереж IP-телефонії).
Шлюз під’єднується до каналу передачі даних, налаштовується на роботу з певним SIP-сервером (забезпечує нумерацію та з’єднання між абонентами мереж ІР-телефонії), до шлюзу під’єднуються звичайні офісні телефони, і КП на передовій отримує телефонний зв’язок навіть з Києвом.
Перед шлюзом можна поставити засоби ЗАЗ [засекречувальна апаратура зв’язку – Ред.], і отримати шифрований зв’язок.

Зразок ЗАЗ у ЗСУ - шифратор Гном-Е, служить для криптографічного захисту трафіку в IP-мережах
Але й тут не без “але”.
Колись давно військова ІР-телефонія планувалась як офісний зв’язок для військових частин у мирний час. Ніхто не думав ані про резервування серверів, ані про навантаження на канали.
Сьогодні через сервери в Києві працюють навіть віддалені РОПи [ротні опорні пункти – Ред.] на передовій. І коли серверну заливає гарячою водою через прорив труб у сусідів, без зв’язку залишаються цілі підрозділи.
ХАОС ІЗ НОМЕРАМИ АБОНЕНТІВ - НЕ БАҐ, А ФІЧА, ЩО УСКЛАДНЮЄ РОБОТУ ШПИГУНІВ
Проблему можна було б вирішити створенням розподіленої мережі ІР-телефонії з резервуванням серверів та єдиним планом нумерації. Залучивши до неї власні “астеріски”, які вже працюють у деяких підрозділах в якості внутрішніх АТС.
Оскільки на початку експлуатації системи номерний ресурс на PBX-серверах перевищував потреби військових, номери роздавалися просто за усними заявками, без жодного обліку.
Тому єдиного каталогу абонентів немає, довідники створюються методом обдзвону та уточнення.
І якщо довідники вищих підрозділів ще якось спускаються та доводяться, то знайти “кінці” безпосередніх сусідів часто нереально. Проте, кажуть, це не баґ, а фіча, яка ускладнює роботу ворожим шпигунам.
Канали зв'язку. Про супутниковий термінал ЗСУ
Основний спосіб каналоутворення в сучасній українській армії – супутниковий термінал Tooway, який постачається в ЗСУ вітчизняною компанією "Датагруп (у вересні 2016-го перейшла в управління від засновника до інвестиційної компанії Horizon Capital).
Tooway – VSAT-комплект [Very Small Aperture Terminal - термінал із маленькою антеною - Ред.], що працює з супутником KA-SAT компанії Eutelsat (9 градусів східної довготи).
Супутник сучасний, працює в Ка-діапазоні (26-40 ГГц), забезпечуючи терміналам швидкість прийому даних до 22 Мбіт/с, передачі даних - до 6 Мбіт/с.
Військові супутникові термінали налаштовані на швидкість до 1 Мбіт/с. Вважається, що цього достатньо для роботи IP-телефонії, включаючи шифровану, об’єднання ретрансляторів Motorola в мережу, а також роботи військової електронної пошти та доступу до інших ресурсів військового інтернету (АСУ “Дніпро”).
ТАКОЖ: Що передається за допомогою АСУ “Дніпро”
На практиці супутниковий канал має великі i не дуже стабільні значення часу проходження пакетів інформації у мережі.
Наприклад, затримка передачі голосу між радіостанціями Motorola, які знаходяться в зонах покриття двох ретрансляторів, підключених через супутникові канали, сягає 3 секунд.
Спроба передати таким чином швидкий “бойовий” радіообмін призводить до того, що у віддаленій мережі чути лише yривки фраз.
До супутникового каналу чутливі засоби ЗАЗ - зустрічаються ситуації, коли з’єднання є, але робота сервісів не забезпечується.
Також є кілька механічних проблем:
- з причини низького розташування супутника над обрієм не завжди можна швидко обрати місце розгортання.
- під час опадів, що заливають віконце приймача, іноді критично знижується чутливість.
- тендітні “домашні” супутникові комплекти пошкоджуються під час транспортування, а коли їх підключають до сурових польових генераторів – “горять” від перепадів напруги.
Але всі ці проблеми доморобно вирішуються, і Tooway лишається головною “робочою конячкою” українських військових зв’язківців.

Жовтень 2015 року, Семиполки (Київська область). Зв'язківці вшановують товаришів, які загинули в боях проти російських окупантів. Всі троє були 1989 року народження. Фото: МОУ
Звичайно, ХОТІЛОСЯ Б:
а) більше супутникових комплектів у захищеному виконанні – вони зручніші в застосуванні, хоча всередині цих нібито міцних військових “зелених валіз” знаходиться неміцна цивільна елементна база;
б) більше супутників – особливо розташованих східніше, тобто вище над горизонтом;
в) нарешті українського супутника, до того ж...
г) ...не комерційного, а військового супутника зв’язку, захищеного від перешкод та придушення сигналу.
Компанія “Датагруп” не обговорює шифрування трафіку у системі Tooway та її стійкість до перехоплення/придушення сигналу. Вочевидь, комерційна система не спроектована для застосування в умовах бойових дій.
Ще про каналоутворення. Як Wi-Fi замінив радіорелейний зв'язок
В армії намагаються використовувати й інші – не менш цивільні – способи каналоутворення.
По-перше, це DSL-модеми. Їх великий зоопарк, але працюють вони вправно, і можуть забезпечувати кількамегабітний канал з використанням кабелю П-274 – легендарної “польовки”. Якщо, звичайно, в радіусі кількох кілометрів є куди підключитись.
По-друге, це бездротові точки доступу – наприклад, Mikrotik та UBNT, які працюють у стандарті IEEE 802.11, в народі Wi-Fi. Трафік додатково шифрується AES-256.
Точки доступу на кшталт AirGrid працюють у діапазоні 5,5 ГГц і здатні підтримувати радіоканал пропускною спроможністю кілька десятків Мбіт/с на відстані прямої видимості.
Щоправда, стандартні щогли командно-штабних машин занадто “гуляють”, щоб дозволити двом антенам бачити одна одну на великій відстані. Але КП [командний пункт], який має стаціонарне підключення до мережі, може “роздати” його радіолінками підрозділам, які знаходяться недалеко.
Так цивільна технологія Wi-Fi фактично замінює такий клас обладнання, як військові радіорелейні лінії ["радіо-ланцюг" із двох і більше ретрансляторів, розташованих у межах видимості, з направленим сигналом - Ред.].

Військова тропосферна радіостанція вітчизняного виробництва (модернізація радянської Р-423-1). "Укрспецекспорт" наразі готовий продавати цей виріб за кордон. Джерело: "Укроборонсервіс"
Питання стійкості цієї технології до засобів РЕБ і до виявлення позиції передавача засобами РЕР залишаються відкритими, як і для інших цивільних засобів зв’язку на військовій службі.
А от побутових аналогів військовим радіостанціям тропосферного зв’язку [далекий – на кількасот км – зв'язок, заснований на здатності верхніх шарів тропосфери "відбивати" частину радіохвиль назад на земну поверхню - Ред.] не знайшлось.
Тому нині в ЗСУ майже немає засобів так званих nonLOS-комунікацій (non Line Of Sight - високочастотний зв’язок за межами прямої видимості, він же тропосферний).
Мобілізовані інженери як засіб системної інтеграції
Прийняти техніку на озброєння - не просто закупити її.
Техніку ще слід відтестувати на предмет реалізації функцій в граничних умовах. Плюс треба створити систему налаштувань, які б відповідали потребам військових користувачів.
А ще – написати докладні технічні регламенти з експлуатації обладнання. І створити систему навчання персоналу: від рівня операторів до рівня планувальників систем.
Отже, армії треба закуповувати не “сучасні телекомунікаційні засоби”, а системно-інтеграційні проекти, кінцевим результатом яких були б “рішення” – тобто працюючі системи з передбачуваним результатом.
І хоча постачальники комерційної техніки компетентні для розробки таких проектів, ми купуємо в них саме голе “залізо”.
АРМІЇ ТРЕБА КУПУВАТИ НЕ АПАРАТУРУ, А СИСТЕМНИЙ ПРОЕКТ - ІЗ МАНУАЛАМИ І НАВЧАННЯМ СПЕЦІВ
Певна документація надходить. Але на вивчення повних версій у військових не вистачає часу, а скорочені не охоплюють багатьох конкретних військових умов застосування. Таких, що іноді техпідтримка постачальника розводить руками.
Навчання також проводиться, але часто інструктори постачальників самі навчаються у військових нестандартним практикам.
Що ж до системи налаштувань, то підрозділи вимушені вигадувати велосипеди. Хоча вигадувати їх – не входить до завдань військових.
І добре, коли серед мобілізованих виявлялися ІТ-спеціалісти, які могли розібратись у складній документації, грамотно сформулювати питання постачальнику або нагуглити відповіді.
Саме мобілізовані інженери замінювали в армії відсутню системну інтеграцію. За три хвилі демобілізації 2016 року майже всі вони пішли.
І якщо в Міноборони не перейдуть нарешті до впровадження системно-інтеграційних проектів та закупівлі професійних військових телекомунікаційних рішень, армійський зв’язок очікує структурне спрощення.
Аж до всезагального переходу ЗСУ на звичний і дубовий «тапік», він же телефон польовий моделі ТП-57 зразка 1957 року.
Назва "шабля" пішла від козацького - "Будь ласка тихіше, панове!"
 

Аватар користувача
alex999
Member
Member
 
Повідомлень: 2761
З нами з:
09 лютого 2009 22:21
Звідки: Крайний север Украины

Re: Засоби звязку

Повідомлення alex999 » 04 лютого 2017 21:49

Радіорелейна станція СРШ

Зображення

http://telecard.odessa.ua/ru/produktsiy ... opolosnaya


КХ радіостанція Р-1150-03

Зображення

http://telecard.odessa.ua/ru/produktsiy ... -r-1150-03
Україну повинна очолювати людина, яка здатна направити рух коштів в УКРАЇНСЬКУ економіку, а не в ЧУЖУ та СВОЮ...
 

Аватар користувача
alex999
Member
Member
 
Повідомлень: 2761
З нами з:
09 лютого 2009 22:21
Звідки: Крайний север Украины

Re: Засоби звязку

Повідомлення alex999 » 04 лютого 2017 23:21

У рамках виконання договору про наукове співробітництво між Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного і ПАТ «ТРЗ «Оріон» в період з квітня по липень 2016 року було проведено випробування радіостанції «Оріон-173». Випробування відбувалося у два етапи: перший - в стаціонарних умовах, другий - на Яворівському полігоні. Результати випробування позитивні.

Основними особливостями радіостанції, що досліджувалась, є:
- робота в режимі ППРЧ на одному та на різних наборах частот;
- передавання даних з різним ступенем надлишковості інформації (використання завадостійкого кодування);
- передача коротких повідомлень (СМС) та робота в режимі двочастотного сімплексу.

За результатами випробувань сформульовано декілька рекомендацій:
- провести доопрацювання консольного програмного забезпечення;
- встановити на передню панель сервісний роз’єм з байонетним з’єднанням;
- доробити програмне забезпечення радіостанції з метою виведення на дисплей інформації про КСХ (узгодження антени).

Однак в цілому можна стверджувати, що за відповідного фінансу-вання та забезпечення підприємства нашої промисловості здатні розробляти своє конкурентостпроможне обладнання для забезпечення потреб ЗС України.


http://www.asv.gov.ua/content/nauka/201 ... ez_dop.PDF
Україну повинна очолювати людина, яка здатна направити рух коштів в УКРАЇНСЬКУ економіку, а не в ЧУЖУ та СВОЮ...
 

Аватар користувача
Lans
Member
Member
 
Повідомлень: 1446
З нами з:
02 травня 2012 21:13
Звідки: Україна

Re: Засоби звязку

Повідомлення Lans » 06 лютого 2017 21:03

alex999 написав:Радіорелейна станція СРШ

КХ радіостанція Р-1150-03

интересно в войсках есть?
"...А кроме того, я утверждаю, что Карфаген должен быть разрушен..."
 

Аватар користувача
Шаблезубий
Member
Member
 
Повідомлень: 345
З нами з:
01 вересня 2008 12:19
Звідки: Кривий Ріг

Re: Засоби звязку

Повідомлення Шаблезубий » 13 лютого 2017 09:36

Військово-польовий принтер та інше. ТОП-10 потреб армійських зв'язківців
Військово-польовий принтер та інше. ТОП-10 потреб армійських зв'язківців
Автор: Віталій Кукса
19.01.2017
Незважаючи на певне наповнення ЗСУ сучасними цифровими засобами зв’язку, в армії існує багато нереалізованих технологічних та організаційних потреб. Деякі з них “закривають” волонтери, без деяких звикли обходитись, деякі вирішуються доморобно. Кожна з цих потреб - шанс для бізнесу зробити армійський зв’язок ефективнішим, створити робочі місця та заробити гроші.

Якщо, звичайно, вдасться умовити керівництво відповідного головного управління все це закупити.

1. Електроживлення — бич польових засобів зв’язку
Волонтерські побутові бензо- i дизель-генератори не пристосовані для тривалої роботи, не дають достатньо стабільних параметрів напруги та частоти, палять апаратуру та демаскують підрозділ шумом.

Їхній, генераторний, "зоопарк" ускладнює сервісне обслуговування та облік ПММ [паливно-мастильних матеріалів]. Про звукове екранування не йдеться взагалі, і, бува, телеком-обладнання — особливо радіо — не може нормально працювати, коли поруч стукає “дирчик”.

Нагально потрібні стандартизовані генератори — малошумні, в контейнерному виконанні. Крім генераторів, потрібно багато безперебійних джерел живлення, також в польовому виконанні, із системами піклування за акумуляторами та вбудованою захисною автоматикою.

Потрібні міцні кабелі електроживлення, бо зараз часто їх роль відіграє “польовка”. Все це обладнання має бути добре екранованим та заземленим.

Потребують модернізації системи електроживлення КШМ [командно-штабних машин], які відновлюються на ремонтних заводах. Радянські системи електроживлення КШМ були зроблені ґрунтовно, але часом не підлягають відновленню. А також не стандартизовані для використання сучасних засобів.

Замість воювати з акумуляторними батареями, краще вже встановити нові UPS [Uninterruptіble Power Supply, джерело безперебійного живлення - Pед.]. І добре б при відновленні ретельно перевіряти заземлення та електронаведення.

Бажано щоб нові системи електроживлення відповідали за габаритами старим: наприклад, генератор вміщувався б у відповідну нішу командно-штабної машини Р-142, а не “катався” в штабному відсіку; сучасні акумуляторні батареї та автоматика управління також займали штатні місця.

2. Польовий телефон
Збройні Сили відчувають нагальну необхідність у новому польовому телефонному апараті - назвімо його умовно "тапік 2.0". Чинний ТА-57 надійний, виграв не одну війну, але морально застарів, гальмує розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій в армії, та взагалі соромно. Не кажучи вже, що сучасний ТА-57У поступається за надійністю колишньому.

Існує також проблема нестандартизованих акумуляторів, які також поступово виходять з ладу.

Армії конче потрібен цифровий польовий телефон - з цифровою клавіатурою (або без неї, з однією програмованою кнопкою виклику), тоновим набором, швидким набором, гучномовцем, можливістю підключення не тільки до “польовки”, а до портів FXS [Foreign eXchange Subscriber — стандартний роз’єм для підключення аналогового телефону - Pед.] польових телекомунікаційних комплектів.

Опціонально телефон може містити DSL-модем [Digital Subscriber Line, цифрова абонентська лінія — технологія швидкісної передачі даних мідним телефонним кабелем] та приймати шифрований цифровий потік SRTP [Secure Real-time Transport Protocol — протокол передачі шифрованих потокових даних, застосовується в ІР-телефонії].

Про стандартизовану акумуляторну батарею та можливість живлення від бортової мережі КШМ вже сказано.

Бажано також, щоб схема цього апарату була відкрита — аби виробляти та ремонтувати його могло не однe підприємство.

Якщо ж українська промисловість не в змозі виробити такий телефон, то варто закупити його - хоча б у китайців.

А зв’язківцям треба зробіти хоча б нормальний невмирущий перехідник з польовки на RJ11 та RJ45 [Registered Jack, RJ11 — cтандартний роз’єм для підключення аналогового телефону, RJ45 - cтандартний роз’єм для підключення кабелю Ethernet].

3. Зміна концепції штабної машини: менше й універсальніше
Перший важливий момент — командно-штабні машини треба змінити на компактніші. Сучасне телеком-обладнання займає мало місця, радянські командно-штабні машини (КШМ) — надлишкові для нього за вагою. Хоча об’єм комфортний.

Великий розмір машини — значний час на розгортання-згортання. Отже, на часі — мала КШМ. Формат — пікап чи великий джип. Екіпаж — дві-три людини. Час розгортання-згортання — лічені хвилини. Не забувати про електроживлення.

Другий елемент зміни концепції КШМ — гнучкість. Якщо це стара велика машина з кунгом [кузов уніфікований нульового габариту —- стандартний кузов-фургон радянських військових автомобілів] — змонтувати там систему електроживлення, кондиціонування повітря, комфортні робочі місця під ноутбуки та великі монітори, патч-панелі [панелі з роз’ємами для комутації телекомунікаційного обладнання - Pед.].

А замість власне обладнання краще змонтувати місце для нього — віброзахищені 19-дюймові стійки. Куди вже можна оперативно встановлювати (і знімати) апаратуру для виконання конкретних завдань — розгортання телефонної мережі, радіостанцій, каналоутворення або СЗІ [служби захисту інформації — Pед.].

Або ж можна змонтувати місця для розміщення телекомунікаційних комплектів.

4. Телекомунікаційні комплекти
Вітчизняні компанії випускають вдалі телекомунікаційні комплекти (роутер + світч + VoIP-шлюз + блок живлення в одному корпусі). Хочеться таких комплектів побільше, особливо невеликих, взводно-ротного рівня.

Крім власне комплектів, є потреба в їхніх компонентах у польовому виконанні: голосових шлюзах, маршрутизаторах, а також SIP- та PBX-серверів, які б замінили польові "тапікокомутатори" П-193.

Взагалі потрібно більше контейнерних рішень для швидкого розгортання. Генератори, безперебійники, телеком-обладнання, контейнери для особового складу - чергування та відпочинку - на заміну кунгам, та інше.

Крім ЗСУ, такі модулі можуть використовуватись і для цивільних задач, наприклад, для швидкої інтернетизації невеликих поселень.

Має сенс виробляти їх не двом компаніям, а багатьом. Для цього прийняти відкритий стандарт з обладнання та інтерфейсів.

Це також дозволить експлуатантам швидше освоювати різні моделі, вдосконалювати їх, а також пришвидшити сервісне обслуговування. Або об’єднуватись для вирішення задач.

Наприклад, одне підприємство виробляє кунги та контейнери з системами життєзабезпечення та робочими місцями, другe — системи електроживлення, третє — власне телеком-обладнання. А не сучасне "доморобство" за допомогою зварювального апарату та болгарки, без жодних розрахунків енергонавантаження та ергономіки.

5. Армійський мобільний зв'язок
Незважаючи на всі керівні вказівки Генштабу та СБУ, мобільний зв’язок в армії перемогти неможливо. Отже, його треба очолити. Потрібен армійський мобільний телефон. Йдеться не тільки про саму "трубу". Мова — про армійське мобільне рішення.

Воно може включати в себе андроїд-смартфони різних виробників, програмне забезпечення - спеціальну збірку андроїду, серверне обладнання для MDM [Mobile Device Management, сервіс віддаленого управління мобільним пристроєм, який обмежує права користувача — наприклад, встановлювати на нього власні програми або змінювати налаштування], а також корпоративне підключення до мобільних операторів.

А краще взагалі створити віртуального оператора, який мав би змогу: а) працювати в усіх наявних мережах, б) закуповувати в операторів лише передачу даних, і реалізовувати шифровані голосові та інші сервіси через неї. Аналогічно можуть бути підключені планшети та ноутбуки.

6. Армійський Wi-Fi
Де військовий оператор, там має бути й військовий Wi-Fi. Від обмежень технології в аспектах безпеки нікуди не подінемось, тому потрібна надійна система автентифікації — з радіус-сервером, ЕАР тощо — яку б підтримували військові мобільні термінали.

Wi-Fi в армії використовується не тільки як технологія доступу, а й фактично замінює радіорелейні мережі.

Для зручності та надійності не вистачає надійних засобів кріплення направлених антен на щогли.

Також є потреба в дистанційно керованих кріпленнях, які б дозволяли точне донаведення антени, що вже підвішена на великій висоті.

7. Військово-польовий принтер!
Незважаючи на те, що минула вже шоста частина ХХІ-го сторіччя, в армії друкується надзвичайно багато паперових документів: так званих "телеграм", рапортів, наказів, довідок тощо.

Існує такий армійський жарт, що кількість паперових документів критично зросла після появи у Збройних Силах службової електронної пошти [АСУ “Дніпро”]. Якщо раніше під телеграмою мали на увазі коротке та інформативне текстове повідомлення, то тепер це може бути документ з багатьма десятками сторінок додатків.

Передова — не виключення: довідки про втрати, боєзіткнення, рапорти, накази та інше друкується там на звичайних дешевих офісних принтерах. Часто волонтерських, а отже — з елементами зоопарку [нестандартизовані - Ред.]. Вони не витримують навантаження, в них летять картриджи та термоелементи, вони забиваються пилом.

Військово-польовий принтер має бути міцним, швидкопереносним, волого- та пилозахищеним хоча б у зачиненому стані. І в зеленому металевому корпусі, як радіостанція “Либідь”.

Крім власне техніки та обладнання, не вистачає деяких рішень та послуг. Серед них можна відзначити наступне:

8. Проект, який замінить сисадміна у в/ч
Потрібні малі системно-інтеграційні проекти для військових частин, в тому числі для таких, що передислокуються.

Хоча б в обсязі швидкого створення структурованих кабельних систем (СКС — розводка кабелів у будівлі й комутаційні елементи, необхідні для доступу до телекомунікаційних послуг; має бути розширюваною за потреби, тож потребує вдумливих проектування та побудови) в пунктах дислокації, в тому числі польових.

Це потрібно, щоб уникнути нескінчених “шмарклів” у результаті виконання зв’язківцями команд “швидко-блін-телефон-туди-швидко-блін-інтернет-сюди”.

В інтеграційний проект можуть входити також налагодження серверів та їхніх послуг, створення технічної та керівної документації, навчання адміністраторів і користувачів, періодичне сервісне обслуговування.

Все це потрібно, бо сисадміна на кожну військову частину не напасешся.

9. Хмарні програми для армійської пошти
Важливим є створення SaaS в межах АСУ "Дніпро" (Software As A Service — хмарні програмні продукти, які розташовані на віддалених серверах, і доступ до функцій яких виконується через мережу). Це системи електронного документообігу та бухгалтерії.

Впровадження таких систем також потребуватиме навчання та створення інструкцій з експлуатації та сервісу.

Або послуги інформаційної безпеки. З наявним ступенем використання флешок, неліцензійного софту та зоопарку волонтерських ноутбуків, іноді страшно уявити, які "примари" в усьому цьому живуть.

10. Сервісне обслуговування та логістика
Сьогодні, якщо телекомунікаційне обладнання вийшло з ладу, його заміна відбувається через офіційну "переписку по команді" з профільним управлінням. Якщо на заміну є гроші, терміни все одно сягають тижнів. Зазвичай швидше поїхати за заміною самотужки, ніж очікувати пересилання через армійську ФПС [фельд’єгерська поштова служба — Pед.].

Про постачання витратних матеріалів — кріпильних, конекторів, деталей для ремонту, та іншого — не йдеться взагалі. Це все закуповується за кошти бійців та офіцерів. Не кажучи вже про те, що іноді про вихід обладнання з ладу не повідомляють через страх перед покаранням, і ремонтують самотужки.

Армійську систему логістики та сервісного обслуговування не виходить зробити достатньо повороткою через її масштаби. Що ж, можливо, має сенс закуповувати ці послуги у спеціалізованих компаній.

11. Поза рейтингом: люди, люди і ще раз люди
НАТОвські стандарти, які передбачають забезпечення потреб військових частин за рахунок аутсорсингу, а не господарських або караульних нарядів — конче актуальні для військових зв’язківців.

Нижче — коментар колишнього колеги без купюр, який емоційно відображує дійсність нинішнього стану ЗСУ:

“Щоби все це працювало, потрібні фахівці. І фахівці не повинні заступати в наряд на кухню, в наряд на КП [контрольний пункт] чи ще кудись.

Наша армія дуже багато втрачає за рахунок безглуздого застосування фахівців. Мені було цілковито пофіг, чистити картоплю чи тягати дроти - час іде, зарплату платять.

Звісно, це раціонально — заслати фахівця з вищою освітою, що вміє працювати з цифровою технікою, на добу на кухню, а потім — на КП. А через два дні спитати, чого це нема зв’язку з іншим КП. А відповідь проста - взвод був у наряді.

Кадрова проблема не лише в фахівцях, а і в командирах, які не завжди розуміють, що саме робить фахівець. Для деяких командирів налаштування SIP Asterisk роутера виглядало так: “Хрiна ти там клікаєш? Bиходь з інету, починай працювати”. І що на це сказати?”

Назва "шабля" пішла від козацького - "Будь ласка тихіше, панове!"
 

Аватар користувача
Шаблезубий
Member
Member
 
Повідомлень: 345
З нами з:
01 вересня 2008 12:19
Звідки: Кривий Ріг

Re: Засоби звязку

Повідомлення Шаблезубий » 13 лютого 2017 09:56

Два обличчя військового зв’язку. Як в Армії американську техніку підганяють під радянську модель
Два обличчя військового зв’язку. Як в Армії американську техніку підганяють під радянську модель
Оцінка статті на цей момент: +2/-0
Читати Не читати Коментувати
31938
ПЕРЕГЛЯДИ
1
КОМЕНТАРІ
05/05/2016
ДАТА ПУБЛІКАЦІЇ
Група зв’язківців майже тиждень, ризикуючи життям, тягнула дротові лінії між постами, розставляла польові телефони - все для того, щоб уникнути перехоплень ворожою радіорозвідкою. А за тиждень щільного мінометного вогню майже всі ці лінії вийшли з ладу. Кілька кілометрів дроту лишились у “мертвій зоні”, а бійці повернулись до зручних рацій. Зручних як для бійців, так і для радіорозвідки з того боку.
Автор: Віталій Кукса, журналіст, зв’язківець ЗСУ
Звичний і дубовий "тапік"
Знайомтеся: “тапік”. Він же польовий телефон ТА-57. Військово-історичний засіб зв’язку. На ньому зросло не одне покоління військових зв’язківців. Класичний “тапік” продається на olx.ua за дві-три сотні гривень. Його реінкарнація ТА-57-У виробництва запорізького “Електроприбору” закупається ЗСУ за ціною дешевого андроїд-смартфону.

Вгорі "тапік", знизу "харісон". До першого всі звикли, другий дає нові можливості
Співпрацює з “тапікокомутатором” П-193М. Останній використовує енергію метаболізму бійця, який сидить перед ним, власноруч переключає лінії та здійснює виклики, обертаючи важель.
Знайомтеся: “польовка”. Вона ж польовий кабель П-274. Головні риси характеру: перша - дуже міцна на розрив, друга - її добіса багато.
Незважаючи на поважний вік, “польовка” здатна пропустити 2 Мбіт/с між двома DSL-модемами, а дві “польовки” - навіть 7 Мбіт/с. Під'єднується до модема за допомогою «собачки», якою ми усі користуємося вставляючи кабель з інтернетом у свій комп.
Польовка багатофункціональна - може працювати мотузкою для білизни або для спійманого сєпара, чи кабелем електроживлення.
“Тапік” та “польовка” працюють в армії. Вони організують оперативний зв’язок між різними “точками”. Дубова простота, удавана надійність, масова наявність та позбавлення від геморою думання над системою зв’язку, - за ці якості її цінують.
У БАГАТЬОХ ВІЙСЬКОВИХ ЗВ’ЯЗКІВЦІВ СФОРМОВАНЕ ТАК ЗВАНЕ “ТАПІКОВЕ МИСЛЕННЯ” - ЛІНІЯМИ
У багатьох військових зв’язківців ще з училища сформоване так зване “тапікове мислення” - лініями. Звичайний приклад: чому немає зв’язку з блокпостом “Гадюкіно”? Сіли батарейки? Світла нема? Канал ліг? Ану швидко провести туди “тапік”! І побігли бійці розмотувати катушки.
Доходить до того, що на організацію тапікозв’язку в масштабах РОПу [ротного опорного пункту] або ППД [пункту постійної дислокації] батальйону розгортається один-два десятки кілометрів “польовки”. Коли її змотують назад, кілометри три-чотири, зазвичай, кудись діваються.

Польовий телефон ТА-57 або просто "тапік"
Емпірично сформульований “закон тапіка” такий: якщо організацію зв’язку можна вирішити за допомогою “тапіку”, вона буде вирішена за допомогою “тапіку”, без варіантів.
Інше формулювання цього закону: “тапік” виграв уже кілька війн, а ця ваша цифрова техніка - ще жодної (йдеться про пострадянські локальні війни). Отже, “тапік” - наше всьо.
Цифровий “харісон”
Знайомтеся: “харісон”. Він же - польова короткохвильова радіостанція Harris Falcon III RF-7800H-MP. Скільки не виправляй промовляння цього слова, все одно в армії його звуть “харісоном”, мабуть на честь актора Форда.
“Харісон” теж багато чого вміє, причому не тільки голосом. Всі зауваження щодо “харісону” справедливі і щодо його “старших” за віком, але “молодших” за функціоналом братів Harris Falcon II RF-5800H-MP та Harris Falcon II RF-9600H-MP.
Та він дає нові можливості. Наприклад, можна розгорнути захищену (алгортм шифрування до АЕS-256 - гарантована стійкість) та стійку до радіоелектронної боротьби (за рахунок псевдовипадкової перебудови робочої частоти) радіомережу.
Причому не тільки для голосового зв’язку, а саме мережу передачі даних. В тому числі однорангову, в якій немає вразливого центрального вузла. І яка поєднуватиме станції на відстані десятки та сотні кілометрів.
Швидкість буде невелика - до 120 кбіт/с, але цього вистачить для поштового сервера, який вміє маршрутизувати пошту між станціями, а також для Harris Tactical Chat, в якому можна обмінюватись текстовими повідомленнями в реальному часі.
Для цього станцію треба приєднати до ноута, перехідник є. А за ноут посадити навченого бійця. Бажано також щоб ноут був захищений, бо звичайний іноді глючить через електромагнітне випромінювані станції.
“Харісон” - гість дорогий, а тому не частий. Станція коштує близько мільйона гривень за сучасним курсом. Закуповують їх небагато, хоча станції серії Falcon II в деяких підрозділах присутні аж до ротного рівня.

В українській армії "харісон" перекваліфіковується: з польової конячки, яку боєць-зв’язківець має тягати з собою у рюкзаку - на командно-штабну станцію
До речі, сєпари пропонують кілька десятків тисяч доларів за тушку “харісона”: після цього її, вочевидь, очікує препарування в підвалах якого-небудь Сарапульського радіозаводу.
Тому в українській армії “харісон” трохи перекваліфіковується: з польової робочої конячки, яку американський боєць-зв’язківець має тягати з собою у рюкзаку по гарячих точках - на командно-штабну станцію.
А командно-штабній станції конче потрібен радіовинос - своєрідний пульт дистанційного управління станцією. Він необхідний для того, щоб командири могли спілкуватись за кілька сотень метрів від станції, бо радіорозвідка супротивника легко може передати артилерії координати такого потужного радіовипромінювача.
Компанія Harris, звичайно, виробляє і радіовиноси, але оскільки станції закуповувались як польові, то подібні аксесуари не замовляли.
Симбіоз
Тут і вони і зустрілись - вершина американської військової телекомунікаційної думки Harris і релікт радянського польового зв’язку “тапік”.
tap2har.jpg
"Харісон" під'єднаний до "тапіка"

"Харісон" під'єднаний до "тапіка"
Місцеві “кулібини” розпаяли аудіовихід “харісону” і під’єднали його до “тапіку”, а головне управління зв’язку розіслало всім підрозділам схему з рекомендацією. Цей виріб був “на ура” сприйнятий багатьма командирами, що звикли до зв’язку за принципом “натисни кнопку - отримай результат”.
Цей симбіоз ілюструє кілька тенденцій розвитку національного військового зв’язку.
Потрібен організатор
По-перше, нова техніка “заштовхується” в традиційні схеми організації зв’язку. Військові загалом люди консервативні, і завжди оберуть перевірену методику замість креативу. Креатив в армії застосовують переважно всілякі мобілізовані добровольці.
Звичайно, нічого поганого в тому, що військові намагаються гарантовано вирішити бойові задачі, немає. Проте при такому підході дуже сильно урізається функціонал нової техніки.
Традиційні радіомережі та радіонапрямки, які організовуються за допомогою “харісонів” - це способи організації саме голосового зв’язку. Вони а) потребують постійного чергування біля станції спеціально навченої живої людини, б) слабко піддаються автоматизації.
Тоді як “харісони”, наприклад, можуть використовуватись в режимі передачі даних - як за допомогою Tactical Chat, так і електронною поштою.
Обмін текстовими повідомленнями в багатьох випадках ефективніше саме для передачі інформації, а не абстрактного факту встановлення зв’язку: повідомлення зберігаються навіть якщо їх вчасно не прийняли, а також можуть містити більш точну інформацію, ніж переговори.
ПЕРЕДАЧА ТЕКСТОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ МЕНШЕ ЗАБИВАЄ ЕФІР, НІЖ ГОЛОС, І МОЖЕ ПРАЦЮВАТИ ЗА ЗНАЧНО СЛАБШОГО СИГНАЛУ
До того ж, передача даних менше забиває ефір, а в порівнянні з передачею голосу може працювати за значно гірших показників рівня сигналу.
Іншими словами, закуповуючи радіостанції Harris, непогано було б закупити й послуги з адаптації американської системи зв’язку до наших реалій. Щоб не змушувати зв’язківці на місцях винаходити велосипед.
Друга тенденція. Як ми вже говорили, військові потребують гарантованих способів вирішення задач. Але гарантії ці армія зазвичай бачить не в грамотному застосуванні сучасної цифрової техніки, а в наявності бійця, який за неї відповідає.
Наприклад, чому “стара школа” вважає надійним радіонапрямок - спосіб організації зв’язку, в якому на одному каналі працюють дві радіостанції? Через наявність бійця на обох його кінцях. Якого завжди можна спитати “де зв’язок, блін?!”. Командирів це дуже заспокоює.
Звичайно, інженер може “спитати” про це і “харісона”, і маршрутизатор Сisco, яких теж багато несе віськову службу, і станцію супутникового зв’язку, і вони дадуть йому відповідь. Щоправда, англійською мовою і у вигляді логів, які ще треба прочитати.
В сучасних цифрових системах зв’язку не все залежить від стану шматка заліза на блок-посту. Зате багато чого залежить від грамотних спеціалістів.
“Тапікове мислення”, яке характерне для традиційних військових зв’язківців - це як раз і є оперування гарантовано надійним рішенням, яке дещо демотивує вивчати та розробляти щось нове. Тим більш на вивчення та розробку потрібні ресурси, яких немає в бойових підрозділах, де зв’язок потрібен “на вчора”.
“ТАПІК”, ПІДКЛЮЧЕНИЙ ДО “ХАРІСОНА”, РОБИТЬ ЗВ'ЯЗОК В ОЧАХ КОМАНДИРІВ НАДІЙНИМ
Тому “тапік”, підключений до “харісона”, робить його в очах командирів надійним та звичним.
Третя причина використання “тапіків” - удавана захищеність проводового зв’язку від радіорозвідки супротивника. Хоча захищеним такий зв’язок не назвеш. І надійним теж.
Наприклад, в одній із гарячих точок майже тиждень група зв’язківців ризикуючи життям тягнула лінії “польовки” між постами, розставляла “тапіки”, щоб уникнути перехоплення донесень радіорозвідкою супротивника.
І лише тиждень щільних мінометних обстрілів знадобився для того, щоб майже всі ці лінії вийшли з ладу. Кілька кілометрів “польовки” лишилися в “мертвій зоні”, а бійці все одно повернулись до зручних рацій. Зручних як для бійців, так і для радіорозвідки з того боку.
Проте армії справді потрібні дешеві й надійні засоби сучасного цифрового дротового зв’язку. Своєрідний аналог “тапіку”, але цифровий. Наприклад, на кшталт TA-1087REGM, телефону з вбудованим DSL-модемом, цей модем дозволяє через телефонну лінію під'єднуватися до інтернету.
Потрібні компактні цифрові АТС, які можуть розгортатись у полі та працювати в режимі конференц-зв’язку. Щоб, наприклад, доповіді
вартових “по тапіку” чув не тільки черговий, а всі - один одного, це надає більше розуміння навколишньої ситуації. Деякі подібні рішення розробляються та поставляються у війська, але поки мало.
Наразі саме наявність на складах великої кількості “тапіків” та “польовки” визначає стандарти військового зв’язку: “харісон” підлаштовується під “тапік”, а не навпаки.
І четверте, на сьогодні останнє. Прийняття техніки на озброєння означає, що до неї розроблені докладні інструкції та навчальні курси, за якими пересічний боєць може її експлуатувати.
Навчання з “харісонів” нібито організоване - працюють курси перепідготовки у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації, а також мобільні групи, які навчають підрозділи в польових умовах.
Проблема в тому, що здебільшого на ці курси потрапляють або молоді офіцери, або сержанти-радисти, які в своїх частинах експлуатуватимуть та перепрошиватимуть станції.
ПОТРІБЕН ОРГАНІЗАТОР, ЯКИЙ ЗДАТЕН НАВ’ЯЗАТИ СВОЄ БАЧЕННЯ БОЙОВИМ КОМАНДИРАМ
На своїх посадах вони не мають повноважень планувати цілісні системи зв’язку за допомогою новітньої техніки. Їхнє завдання - виконувати вказівки командирів, які мислять традиційними схемами з гарантованим результатом. І вписують у ці схеми нові технічні засоби.
“Лампових” зв’язківців складно навчити новому. Але це потрібно робити. Знаходити слова та методики, щоб їх досвід органічно наклався на сучасні технічні знання. Причому навчати не тільки командирів-зв’язківців, а і начальників штабів, і командирів підрозділів - щоб вони розмовляли зі зв’язківцями на одній “цифровій” мові.
А з числа “молодих” технарів потрібно шукати тих, хто здатний стати ефективним організатором сучасних систем зв’язку. Саме організатором, який здатен нав’язати своє бачення бойовим командирам.
Треба також ефективно збирати й обробляти досвід та проблеми експлуатації. І робити це не з-під палки, як у нас люблять
Ще потрібно вже зараз думати, якою буде система військового зв’язку завтра. І все це, не відволікаючись від власне бойових завдань.
Назва "шабля" пішла від козацького - "Будь ласка тихіше, панове!"
 

Поперед.Далі

Повернутись до Вогнепальна зброя та піхотне озброєння

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість