Гриціан » 01 березня 2009 20:33
Дозвольте і мені, панове, річ держать (с) Мав я колись до діла з тим майлсом більше ніж хотів. Штука має два кінця патика: з одного боку дозволяє гратися зі справжнім вогнепалом, з іншого нічого менш прецезійного й більш капризного не зустрічав. Про ціну мовчу взагалі. В нас каптьора мало не посивів коли не дорахувався одного комплекту. Спробую трохи в деталях.
Кожен комплект складається з обвісу на бійця й байди що прикручується на люфу. Обвіс кріпиться на розгрузку й гельму. Гельма має з 4 детектори, а розгрузка з 6. Перші проблеми починаються вже тут. Маневри це не змагання піаністів і штука досить брудна й інтенсивна. Відповідно все що не зроблене за стандартами фабрики \"Червона Сокира\" приречене на загибель в стилі сумнозвісних балетних окулярів Боллє. Як тільки глина забиває \"ока\" детекторів, вони перестають реагувати на сигнал. Якщо розгрузку ще можна закріпити, то до гельми детектори кріпляться відверто кажучи кепсько. По маневрах четвертина батальйону прочісувала територію рівну Лютежському плацдарму у пошуках своїх \"намакітреників\". Спробували прочухати поля й болото лазером, а чорта з два. Батарейки сідають дуже швидко. Якщо маневри більш ніж на кілька днів, то кожен селепко мусить тягати пів сидора пальчикових. Отже додайте це до витрат. Хоча при таких масштабах, прапорщикам буде де розгулятися з \"аквізиціями\". У всякому разі моя рота ще довго слухала музику з казенних батарейок. Розгрузка тримається ліпше... настільки ліпше, що й висратись за перепрошення для бідного селепка стає каторгою, особливо, якщо бідолаха у комбінезоні. Проблема в тім, що дроти на розгрузці не лише вертикальні, а й горизонтальні, як на шортах у баворів. Ззаду теліпається велике пугутькало з якого увесь час вилітають батарейки, яких туди тра пхати не менше ніж місячних зарплат депутатам Верховної Ради. Кріпиться воно все до паса, й вже зверху кріпляться патронташі й усякі запісьдюни. Кріпити тра моцно, щоб не погубилися. А тепер неприємна несподіванка: марш кидок з сидорами на горбі. \"рота стой!\"... всю байду треба відкручувати й перевішувати на сидор, щоб шановні вороги могли поцілити. Але поцілити можна лише на початку маневрів, та й то з близької відстані. Бо потім рецептори забиваються, батарейки або сідають або губляться, а оті штуки на люфі так розхитуються, що не можна нікуди поцілити з відстані 10 метрів. Про ту штуку, що йде на люфу. Це в ідеалі вона прикручена на глухо. Їх же не з титану роблять. Кілька разів скакання з автоматом по лісі й усі гвинти починають вилітати як пуцюрини зі старої шльондри. От вам слово гонору (наскільки воно може бути в професійного зрадника усіх Батьківщин на купу), випустив три черги з М16 во \"условного врага\" з відсатні 30-50 метрів, а воно показало мені нехороший знак на антекубітальній частині ліктя, сілo на драндулет й поїхало геть. Єдина втіха, приятель купив лазерну указку з воєнторгу й \"підірвав\" нею того драндулета, що ще не встиг набрати гною на рецептори. Підводячи підсумок, мушу сказати, що якби не наглядатель зі своїми лазерами, то ті маневри на вибування, що відбулися 10 років тому, і досі б не закінчилися.
Я сам собі Петлюра!