ВПС та ППО - якими вони мають бути

Модератори: Global Moderators, News

b17
Member
Member
 
Повідомлень: 12
З нами з:
27 грудня 2008 23:48
Звідки: Севастополь

Повідомлення b17 » 31 грудня 2008 17:32

як я пару раз бачив, то при різкій зміні висоти ціллю, ртв курить бамбук, ціль пропала, а де зявиться невідомо, нижній край радіолокаційного поля постійно піднімається, техніка постійно виходить з ладу, наша техніка НВЧ залишилась на рівні 70 років, Росія провела модернізацію своєї техніки, розроблені нові засоби. У нас Пелікан і то в одиничних екземплярах
 

Аватар користувача
korner45
Member
Member
 
Повідомлень: 1822
З нами з:
25 лютого 2008 21:17

Повідомлення korner45 » 31 грудня 2008 18:46

Oleh Nemchinov написав:Ан-125

Ан-124 Руслан :)
 

Аватар користувача
alex999
Member
Member
 
Повідомлень: 3221
З нами з:
09 лютого 2009 22:21
Звідки: Крайний север Украины

Re: ВПС та ППО - якими вони мають бути

Повідомлення alex999 » 30 квітня 2013 08:58

Деякі аспекти можливого використання авіаційних комплексів дальнього радіолокаційного виявлення та управління у Збройних Силах України

http://www.nio.mil.gov.ua/p-f/2013-1.p-f

Питання про прийняття на озброєння АК ДРЛВіУ в контексті розвитку системи радіолокаційної розвідки повітряного супротивника й модернізації Збройних Сил України (ЗСУ) обговорюється у вітчизняних наукових публікаціях чи не з першого дня незалежності держави [5, 6].

Перша спроба створити вітчизняний АК ДРЛВіУ була здійснена на початку 1990-х рр. У 1992–1994 рр. підприємствами Мінмашпрому України розроблявся проект «Ярило», метою якого було створення АК ДРЛВіУ на базі вітчизняного літака. Розробка базувалася на досвіді НДІ «Квант» зі створення РЛС розвідки надводних цілей та огляду морської поверхні. Утілення проект не знайшов через низку причин, основними з яких були відсутність відповідного носія, недостатній досвід вітчизняних підприємств із розробки систем такого класу, прийняття невдалих та неапробованих рішень, нестача коштів і розвал союзної кооперації в таких складних галузях, як авіабудування та радіоелектроніка. Усе це призвело до закриття роботи після захисту ескізного проекту в 1994 р.

На сьогодні маємо другу хвилю обговорень питання використання ЗСУ АК ДРЛВіУ, які ведуться під кутом зору скорочення чисельності ЗСУ, а АК ДРЛВіУ розглядаються як альтернатива існуючій наземній системі радіолокаційної розвідки та контролю повітряного простору держави. Між тим перспективи використання АК ДРЛВіУ в умовах України потребують ретельного вивчення.


1. Авіаційні комплекси ДРЛВіУ використовуються в арміях багатьох країн світу як міжвидовий повітряний компонент єдиної системи розвідки, оповіщення та управління збройних сил країни, здатний вирішувати комплекс стратегічних, оперативних і тактичних завдань. Кожна з країн, збройні сили якої мають у своєму складі АК ДРЛВіУ, покладає на них конкретне коло завдань залежно від існуючих загроз державі, її стратегічних намірів та особливостей географічного положення.
Спільною ознакою у використанні АК ДРЛВіУ всіма країнами є те, що означені засоби використовуються тільки в тих випадках, коли покладені на них завдання розвідки повітряного супротивника й управління авіацією не можуть бути виконані іншими засобами.

2. За досвідом провідних країн світу, найімовірнішими варіантами використання АК ДРЛВіУ є залучення їх до створення рухомої компоненти системи радіолокаційної розвідки повітряного супротивника з метою:
• оперативного нарощування маловисотного радіолокаційного поля вздовж кордону та всередині країни для забезпечення ліквідації кризових ситуацій у повітрі в мирний час;
• оперативного нарощування маловисотного радіолокаційного поля та поля наведення авіації в стратегічній глибині оборони, не ближче 150–200 км від лінії бойового зіткнення під прикриттям літаків винищувальної авіації у воєнний час.

3. Для забезпечення безпровального виявлення та супроводження середньошвидкісних маловисотних цілей над земною поверхнею в межах зони з радіусом 250–300 км необхідне одночасне чергування не менше двох літаків ДРЛВіУ, які здійснюють політ у зоні баражування на зустрічних курсах. Для створення суцільної маловисотної зони виявлення одночасно на двох напрямках загальна потрібна кількість літаків ДРЛВіУ з урахуванням готовності техніки та необхідного резервування може становити шість одиниць.
4. Під час створення рухомої компоненти системи радіолокаційної розвідки з використанням літаків ДРЛВіУ можливі три варіанти дій:
• закупівля літаків ДРЛВіУ у країн – виробників означених систем;
• розробка та виробництво власних ДРЛВіУ;
• закупівля тільки БРЛС і встановлення їх на свої носії.

5. При закупівлі чотирьох-шести авіаційних комплексів ДРЛВіУ типу А-50У або Е-3А загальна вартість витрат на систему з урахуванням п’ятирічного терміну експлуатації може становити від 9 до 13 млрд грн відповідно. З урахуванням наявного в Україні наукового потенціалу, бази з виробництва та обслуговування транспортних літаків, доцільною може бути кооперація розробника авіаційного комплексу ДРЛВіУ із замовником, яка дасть змогу виконати частину замовлення на національних підприємствах та значно знизити вартість готової системи (як приклад можна розглянути варіант кооперації з російськими розробниками щодо модернізації комплексу типу А-50 та розміщення його на базі вітчизняного транспортного літака).

6. Розробка Україною власного АК ДРЛВіУ, за досвідом провідних країн світу (Великої Британії, Індії, Ізраїлю), потребує створення технології виготовлення бортових радіолокаційних станцій такого класу, що може обійтися в суму, яка дорівнює вартості контракту на закупівлю готової системи ДРЛВіУ у складі двох-трьох літаків.

7. Оснащення вітчизняного літака транспортної авіації бортовою РЛС, яку можна придбати в іншої країни, за досвідом провідних країн світу, призведе до додаткових витрат на інтеграцію бортового локатора й літака-носія, які можуть сягати 80% вартості готового літака ДРЛВіУ.
При цьому залишається проблема розробки або закупівлі наземного устаткування для прийому інформації з борту ДРЛВіУ на наземних командних пунктах, що робить систему надто вартісною, а проект довготривалим.

8. На короткострокову перспективу, до прийняття рішення на повномасштабне розгортання системи АК ДРЛВіУ, безальтернативним шляхом є утримання та модернізація існуючої рухомої компоненти СРЛР. Основою такої рухомої компоненти є мобільні радіотехнічні підрозділи РТВ. Загальна вартість витрат на означену систему з урахуванням п’ятирічного терміну експлуатації не повинна перевищувати 350–400 млн грн.



P.S. Не розумію, чому при розгляді варіанту створення ДРЛВіУ з залученням власних підприємств, педалюється тема "захмарної вартості створення відповідних технологій"?
Невже досвід Київського "Радара", напрацювання Харківської ВІРТА ППО та інш. не здешевить розробку?


Следующим изделием, значительным по энергоемкости и объему выполняемых задач, был мощный радиолокационный комплекс дозора и целеуказания – типа РА («Шмель») (разработчик НИИ Радиоприборостроения, г. Москва), устанавливаемый на борт самолета А-50. Данный комплекс, который имел несколько тонн веса, позволял производить информационную оценку наземной и воздушной обстановки в районе боевых действий и осуществлял передачу этой информации в центры управления средствами наведения и поражения.

Это были первые опытно-конструкторские работы, выполненные специалистами подразделений ОКБ, начало которым было положено в 1977 году.
В дальнейшем этими же специалистами велись опытно-конструкторские работы по следующим темам:
- « Шмель» - участие в модернизации аппаратуры комплекса «Шмель» в процессе серийного производства (1984 г.);
- «Шмель-2» (Э-821-2) – участие в ОКР по разработке и изготовлению первого опытного образца изделия Э-821-2 (1984 г.);

Указанными подразделениями завода, начиная с 1977 по 1986 г.г. были разработаны:
...
- автомат для выполнения проводного (стежкового) монтажа плат, входящих в состав вычислительной машины комплекса РА («Шмель») (РА-51) на базе микроЭВМ «Электроника Д3-28» (1983 г.);
...

Среди таких специалистов, которые умело сплачивали вокруг себя технический потенциал завода, следует особенно отметить:
...
- Мельника В.С. – который руководил коллективом специалистов, обеспечивавшим внедрение и сопровождение в серийном производстве таких многофункциональных РЛС, как прицельно-навигационные системы «Пума», «Тигр», станции дозора и целеуказания «Шмель»
...

Цех № 10 с момента создания являлся ведущим цехом завода по выпуску многофункциональных прицельно-навигационных систем и комплексов специального назначения для штурмовой, разведывательной и бомбардировочной авиации. К таким системам, выпускавшимся цехом в различные периоды, относятся: бомбовые прицелы РБП-3 и «Инициатива», прицельно-навигационные системы многоцелевого назначения «Пума» и «Тигр», комплекс дозора и целеуказания «Шмель», а также комплексы разведки «Квадрат», М-100 и М-200 и др.

В начале 80-х годов цех принимал активное участие в изготовлении аппаратуры самого мощного, высокопотенциального и многотонного бортового радиолокационного комплекса дозора и целеуказания – «Шмель», устанавливаемого на борт самолета А-50.

http://radar.net.ua/UserFiles/File/Radar%2075.pdf
Україну повинна очолювати людина, яка здатна направити рух коштів в УКРАЇНСЬКУ економіку, а не в ЧУЖУ та СВОЮ...
 

Аватар користувача
Gildor
Member
Member
 
Повідомлень: 761
З нами з:
20 листопада 2008 13:59
Звідки: Киев

Re: ВПС та ППО - якими вони мають бути

Повідомлення Gildor » 30 квітня 2013 09:07

alex999
Не розумію, чому при розгляді варіанту створення ДРЛВіУ з залученням власних підприємств, педалюється тема "захмарної вартості створення відповідних технологій"?

Вы вроде как с Луны :D Распил и откат, обычное дело. Чем дороже проект - тем больше участникам концессии на карман упадет. А конечный результат кстати вовсе не гарантирован, главное бюджет "освоить"
Была бы цель в жизни - а патроны найдутся
 

Поперед.

Повернутись до Авіація та ППО

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Google [Bot] і 2 гостей