Питання в трансформації тексту і в тому — ким, яким чином і для чого це робилося. Для аналізу я взяв два майже одночасні джерела:
1) Календарь колхозника // Москва: Сельхозгиз, — 1938
2) Непобедимая: сборник стихов к 20-летию Красной Армии (під ред. Йосипа Уткіна — до слова знаного поета) // Москва: "Художественная литература", — 1938
Подаю перший текст з невеликою правкою: в оригіналі 2-й та 3-й куплети поміняні місцями — це очевидно випливає з прямої мови ліричних героїв. Тому я виправляю цю недбалість.
- Код: Виділити все
Шел отряд у берега,
Шел издалека.
Шел под красным знаменем
Командир полка.
Голова обвязана,
Кровь на рукаве.
След кровавый стелется
По сырой траве.
Хлопцы, чьи вы будете?
Кто вас в бой ведет?
Кто под красным знаменем
Раненый идет?
Мы сыны батрацкие,
Мы за новый мир.
Щорс идет под знаменем
Красный командир.
Закалялись смолоду,
Честь нам дорога.
Мы прорвемся к Виннице
На спине врага.
С гетманом, с Петлюрою
Мы дрались не раз,
Немцы с гайдамаками
Окружали нас.
Солнце книзу клонится,
Падает роса,
Слышен топот конницы,
Смолкли голоса.
Все ладне у ції поезії. Є зачин (прошу звернути увагу, що загін йшов у берега!), є непересічний діалог, є на даний час забута термінологія громадянської війни: прорвемося на спині ворога, тобто насідаючи та переслідуючи ворога по п'ятах. Саме головне, що є у цій редакції твору — фінал дімінуендо, коли сідає сонце та стихають звуки. Вечір. Ніч.
З точки зору сучасних політ/технологій вірш невиважений, бо рахунок у тому матчі 1:1 (в ньому згадується і Петлюра, і Щорс). З точки зору мотивів не зрозуміла думка про закалювання змолоду та бій за Вінницю. В новій редакції, яку невідомо хто дописав (не хотілось би Голодного лічити як генія, але й невдахою його теж не треба вважати), Вінницю, Петлюру, гетьмана вичистили дощенту. Судіть самі:
- Код: Виділити все
Шёл отряд по берегу,
шёл издалека,
Шёл под красным знаменем
командир полка.
Голова обвязана,
кровь на рукаве,
След кровавый стелется
по сырой траве
«Хлопцы, чьи вы будете,
кто вас в бой ведёт?
Кто под красным знаменем
раненый идёт?» -
«Мы сыны батрацкие,
мы за новый мир,
Щорс идёт под знаменем -
красный командир.
В голоде и холоде
жизнь его прошла,
Но недаром пролита
кровь его была.
За кордон отбросили
лютого врага,
Закалились смолоду,
честь нам дорога».
Тишина у берега,
смолкли голоса,
Солнце книзу клонится,
падает роса.
Лихо мчится конница,
слышен стук копыт,
Знамя Щорса красное
на ветру шумит
Тепер уже ми у доконаному вигляді закалились, але десь в біса взявся незрозумілий кордон. Мабуть, це передчуття чи фантомні болі озера Хасан далися взнаки. Крім того, в передостанньому куплеті інверсія зачипила захід сонця: спочатку змовкли голоси, а тільки потім впала роса. Що й зрозуміло — стало на один куплет більше. Тепер цокіт копит — така собі кода.
P.S. З огляду на вище наведене не вважаю за потрібне бездумно копі-пастити різний мотлох. У нас є що слухати. Потрібно революційні пісні? Дуже прошу, будь ласка:
Хай тріщить під нами крига,
Від гармат земля гуде,—
Не бояться хлопці лиха,
Знай, Богунія іде!
Або ж
Шалійте, шалійте, скажені кати,
Годуйте шпіонів, будуйте тюрми.
