Погляди істориків на повстання Палія

[igor1989]

"Термін «Правобережна Україна» трапляється в історичних документах від другої пол. 17 ст. За Андрусівським перемир'ям 1667 р. Правобережна Україна (за винятком Києва та округи) залишалась у складі Речі Посполитої. Унаслідок Бучацької мирної угоди 1672 р. землі Правобережжя було поділено на три частини: Поділля зайняла Туреччина, Брацлавщина і Південна Київщина перебували під владою правобережного гетьмана Петра Дорошенка, решта території Правобережної України належала Польщі. За Бахчисарайською мирною угодою 1681 р. кордон між Московською державою й Туреччиною визначили по Дніпру, і Південна Київщина, Брацлавщина та Поділля потрапляли під султанську владу. Після поразки турецької армії під Віднем (1683) уклали Карловицькй мир 1699 (див. Карловицький конгрес 1698-99), за яким Правобережна Україна знову цілком перейшла до складу Речі Посполитої. "

З іншого боку в цей же час " 1702 р. представники української шляхти, козаків, міщан та духівництва ухвалили на нараді у Фастові підняти антипольське повстання. У червні того ж року воно розпочалося збройними виступами на Поділлі та Брацлавщині й невдовзі охопило Київщину і Волинь.
Окрім Палія повстанців очолили Самійло Самусь та Захар Іскра. Восени повстанці захопили Білу Церкву, Немирів, Бердичів, Бар та інші міста. 1703 р. польські війська, здолавши опір українських повстанців, установили контроль над Поділлям та Брацлавщиною, але Київщина залишалася під владою повстанців. 1704 р. гетьман Іван Мазепа з українським військом перейшов на Правобережжя і встановив контроль над Київщиною та сусідніми територіями."

Тобто питання у тому з якого боку треба розглядати повстання Палія та існування на Правобережжі чогось на зразок державного утворення, адже згідно з міжнародним договором, яким напевне мав більшу силу ніж якісь там козаки, їх хотіли ліквідувати?

[kram]

Ніякого "державного утворення" на Правобережжі не було з часу провалу ідеї Гадяцького трактату. Правобережні гетьмани, яких визнавала Річ Посполита, були лише командувачами козацьких військ. На час ліквідації правобережного козацтва в 1699 р. гетьманом (притому наказним) був не Палій, а Самусь, тож якоїсь легітимності повстанцям надавала радше його участь. Проте все одно про "державне утворення" йтися не може ніяк, лише про фактичну владу на певній території. Міжнародні угоди тут взагалі ні до чого, про козацтво там мова не йшла, адже воно не було суб'єктом міжнародного права. Ліквідація козацтва на Правобережжі - це внутрішнє рішення Речі Посполитої.

[Terrykoo]

Щодо Правобережжя, то там все-таки існувала така-сяка козацька держава до кінця 70-х років XVII ст. Її загибель пов’язанана не так із Гадяцькою унією, як із наслідками Чигиринських воєн. Величко дуже красномовно описував вибух Чигириа і зруйнування турками правобережних міст у 1678 році, порівнюючи їх із падінням біблійного Вавілону ("Тут повторе мощно рещі слово о Вавілоні великом негдись реченное: паде, паде Украина тогобочная малоросійская козакоруская, з многими крупними гради і вєсьми, акі Вавилон оній град великий..."). Після того, протягом 20-ти років козаки, що опинились в польській юрисдикції, дійсно, не мали власної територіальної автономії, а їх юридичний статус в РП нагадував ситуацію до 1648 року.
Власне тому, повстання 1702 року сприймалось, як козаками, так і самими поляками, як "Нова Хмельниччина" (це дуже яскраво описано, наприклад, у Костомарова).

Щодо самого повстання, то тут є дуже цікавий парадокс, що до історіографії і народної пам’яті воно увійшло як "повстання Палія", хоча старшим серед козацьких полковників був Самійло Самусь, який формально виконував гетьманські функції протягом всього часу. Очевидно, Семен Палій виявився найбільш талановитим воєначальником серед усієї правобережної старшини, та мав найвищий авторитет у війську й серед населення. Він фактично опинився на чолі повстання після втрати Самусем східного Поділля, Брацлавщини та загибелі полковника Абазина.

З юридичної точки зору, імхо, повстання можна порівняти із початковим етапом Хмельниччини, до підписання Зборівської угоди. Тобто для Польщі козаки були звичайними бунтівниками, жодна іноземна держава офіційно їх не визнавала, але де факто державна структура правобережного козацтва була відновлена, існувало військо поділене на полки, сотні тощо із чітким територіальним розподілом і відповідною "цивільною" адміністрацією. Це державне утворення вважало себе спадкоємцем попередніх правобережних Гетьманатів, та висувало претензії на стару козацьку територію по Случ.

Інша справа, що військовий баланс був дуже не на користь козаків. Польщу повністю підтримала Росія. Туреччина і Крим не втручались, бо нещодавно був підписаний Карловицький мир. Єдиним позитивним фактором було вторгнення шведів на польську територію у 1703 році, яке відтягнуло коронну армію на північ і фактично врятувало козацтво від військової поразки. В цих умовах для Самуся-Палія і ко єдиноможливою стратегією був курс на обєднання будь-якою ціною із Лівобережною Гетьманщиною, чого вони в решті-решт і досягли влітку 1704 року, коли Мазепа перейшов на правий берег і окупував всю козацьку територію. Правда, трохи пізніше, Палія відправили до Сибіру, бо він був занадто популярний і самостійний, та за чутками, шукав контактів зі шведами. Але Самусь і решта полковників зберегли свої посади, і в такому напівофіційному вигляді козацтво проіснувало на Правобережжі аж до 1713-15 років.

[kram]

Terrykoo
Дорошенка я не зачіпав навмисно, щоб не ускладнювати справу, бо ж його "така-сяка держава" стала наслідком боротьби з Польщею, а не домовленості з нею, і османського сюзеренітету. Можна, звісно, й Ханську Україну згадати, і "придністровських гетьманів" - тоді, як вірити Чухлібу, гетьманство, може, взагалі пережило й Паліївщину, проте я не хотів заглиблюватися в деталі.

Стосовно Вашого порівняння юридичного статусу козаків з Хмельниччиною до Зборова - цілком погоджуюся.

[igor1989]

Щодо Правобережжя, то там все-таки існувала така-сяка козацька держава до кінця 70-х років XVII ст. Її загибель пов’язанана не так із Гадяцькою унією, як із наслідками Чигиринських воєн. Величко дуже красномовно описував вибух Чигириа і зруйнування турками правобережних міст у 1678 році, порівнюючи їх із падінням біблійного Вавілону ("Тут повторе мощно рещі слово о Вавілоні великом негдись реченное: паде, паде Украина тогобочная малоросійская козакоруская, з многими крупними гради і вєсьми, акі Вавилон оній град великий..."). Після того, протягом 20-ти років козаки, що опинились в польській юрисдикції, дійсно, не мали власної територіальної автономії, а їх юридичний статус в РП нагадував ситуацію до 1648 року.
Власне тому, повстання 1702 року сприймалось, як козаками, так і самими поляками, як "Нова Хмельниччина" (це дуже яскраво описано, наприклад, у Костомарова).

Щодо самого повстання, то тут є дуже цікавий парадокс, що до історіографії і народної пам’яті воно увійшло як "повстання Палія", хоча старшим серед козацьких полковників був Самійло Самусь, який формально виконував гетьманські функції протягом всього часу. Очевидно, Семен Палій виявився найбільш талановитим воєначальником серед усієї правобережної старшини, та мав найвищий авторитет у війську й серед населення. Він фактично опинився на чолі повстання після втрати Самусем східного Поділля, Брацлавщини та загибелі полковника Абазина.

З юридичної точки зору, імхо, повстання можна порівняти із початковим етапом Хмельниччини, до підписання Зборівської угоди. Тобто для Польщі козаки були звичайними бунтівниками, жодна іноземна держава офіційно їх не визнавала, але де факто державна структура правобережного козацтва була відновлена, існувало військо поділене на полки, сотні тощо із чітким територіальним розподілом і відповідною "цивільною" адміністрацією. Це державне утворення вважало себе спадкоємцем попередніх правобережних Гетьманатів, та висувало претензії на стару козацьку територію по Случ.

Інша справа, що військовий баланс був дуже не на користь козаків. Польщу повністю підтримала Росія. Туреччина і Крим не втручались, бо нещодавно був підписаний Карловицький мир. Єдиним позитивним фактором було вторгнення шведів на польську територію у 1703 році, яке відтягнуло коронну армію на північ і фактично врятувало козацтво від військової поразки. В цих умовах для Самуся-Палія і ко єдиноможливою стратегією був курс на обєднання будь-якою ціною із Лівобережною Гетьманщиною, чого вони в решті-решт і досягли влітку 1704 року, коли Мазепа перейшов на правий берег і окупував всю козацьку територію. Правда, трохи пізніше, Палія відправили до Сибіру, бо він був занадто популярний і самостійний, та за чутками, шукав контактів зі шведами. Але Самусь і решта полковників зберегли свої посади, і в такому напівофіційному вигляді козацтво проіснувало на Правобережжі аж до 1713-15 років.

Палій був 5 колоною шведів Адже Польщу підтримала Росія.