З приводу Честнатового допису до ЕІУ

Модератор: Global Moderators

Аватар користувача
Terrykoo
Member
Member
 
Повідомлень: 502
З нами з:
30 липня 2007 00:44
Звідки: Париж-Донецьк

Re: З приводу Честнатового допису до ЕІУ

Повідомлення Terrykoo » 25 жовтня 2016 09:38

Дякую, Krutywus, за цікаві посилання!
Значить маємо ще листа від 11 грудня, перехопленого росіянами.
Krutywus написав:...Враження, що це два різних списки з листа.
У Єфімова кінець листа обірваний і нема дати.

Так. Схоже на дві редакції тієї ж самої чернетки перекладу, що збереглась у паперах Похідної артилерійської канцелярії. Перша редакція підготовлена, як виписка Д. Струкова з архіву С-Петербургського Артилерійського музею для публікації, і опублікована у 1891 р.; друга - до статті С.Єфімова (заступника директора того ж самого музею, який тепер став називатись"Военно-исторический музей артиллерии, инженерных войск и войск связи"), опублікованої до конференції травня 2014 р.

Причому, редакція Єфімова ІМХО значно якісніша (не знаю, він сам її робив, чи "напружив" когось із своїх підлеглих), зате у статті він, не те, що не спробував відшукати оригінал листа і чистовики перекладу, але, навіть, не замислився над цим питанням, захопившись викриттям різних "пигунів" та "зрадників". Шанси, що оригінали десь збереглись, не дуже високі, але цікаво чи хтось з істориків хоча б намагався їх відшукати?..
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 2762
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: З приводу Честнатового допису до ЕІУ

Повідомлення Krutywus » 25 жовтня 2016 10:49

Так, Єфімов не здогадувався про публікацію Масловского, де стоїть точна дата і місце написання листа.
Але сам зміст в Єфімова мені теж здався точнішим (800/8000 шведів, що першими переправилися через Десну).
 

kram
Member
Member
 
Повідомлень: 1142
З нами з:
09 березня 2013 18:48

Re: З приводу Честнатового допису до ЕІУ

Повідомлення kram » 26 жовтня 2016 07:43

Та да, товариш Єфімов явно "жжот" :D Апофігей - це наукова оцінка Мазепи "для этого человека не было пределов в подлости и измене", "підтверджена", як годиться, посиланням :lol:

Ще один висновок, що напрошується, - дарма шведи не дозволяли дипломатам користуватися здобутками криптографії :)

Кілька зауваг:

1) Я не зовсім зрозумів, чи Ви вважаєте, що Струков і Єфімов користувалися двома різними варіантами тексту а чи одним і тим самим? Як на мене, левову частку розбіжностей слід віднести на карб самих дослідників-переписувачів (чи пережила б авторську редакторську правку відсутність уже в першому рядкові слова "пис(ь)ме"?). (Окрема розмова, звісно, про відсутність у Єфімова кінцівки листа. Чи не був документ пошкоджений між Струковим і Єфімовим?) Я не погодився б з тим, що варіант Єфімова точніший. Відмінкове керування загалом видається точнішим у Струкова. Як видно з порівняння єфімовського тексту з факсиміле, вже з першого речення Єфімовим випущено слово "вкратце" (присутнє, однак, у Струкова), та й останнє слово аркуша, надто ж з огляду на контекст, радше таки струковське "понеже", ніж єфімовське "И оная". Зрештою, складний для прочитання почерк Брюса, здається, трохи легше давався Струкову, ніж Єфімову (хоча Єфімов, схоже, зміг розшифрувати фрагмент з буцімто двома "лутчей", який не піддався Струкову - незважаючи на sic останнього, навряд чи навіть у чернетці могла бути така беліберда). Тому в Єфімова і з'являються такі перли, як безглузде "И сказывают [простолюд], искать интерес панов хочет, токмо все бремя будет лежать на нас, и что нам промышлять тот провиант на армию самим надобно к разорению нашему и фамилии нашей, когда другие в такой печали" (пор., можливо, не зовсім точне, але принаймні не позбавлене сенсу струковське "И сказывают: пускай интерес панов будет что хочет, токмо все бремя будет лежать на нас, и что нам промышляти будет провиантом на армию и иными надобностями к разорению нашему и фамилии нашей, когда другие свободны от таких печалей"). До речі, готовий тримати парі, що Брюс насправді написав "фамінії", "переклавши" таким чином "famine" Джефферіса. Звідси ж, гадаю, позначені sic'ом у Струкова "но сіе" (неточна калька з "but these"' видається більш імовірною за Єфімове "ныне", особливо з урахуванням того, що від того "ныне" до написання листа вже минуло багацько часу) та "алиянция" (кальковане "alliance"; Єфімов подає "алияция" без жодного коментаря). Так само і Карл просив Лещинського про служіння військом скоріше "в сей земле", як подає Струков, ніж "всей земле", як у Єфімова. З географічними назвами погано в обох: якщо загадкова "Ысня" (Ічня? Струков хоч намагається емендувати "Высня", а Єфімов просто ігнорує неможливий топонім), в принципі, могла бути недосконалою передачею Брюсом недочутої Джеффрісом назви, то "Лохвиды" (Єфімов) і "Хохвицы" (Струков) замість Лохвиці - це вже однозначно фейспалм на адресу науковців, а Єфімов ще і вигадав якийсь "Конатоп" (відсутність "sic" змушує припускати радше невігластво Єфімова і його проблеми з Брюсовим почерком, ніж помилку Джефферіса чи Брюса - хоча загалом на надлишок археографічної культури Єфімову скаржитися не доводиться, що видно вже з манери виконання ним власної ж обіцянки зберегти орфографію почату XVIII ст.).

2) 800, може, виглядає вірогідніше за 8000, але щоб 4000 російських бійців не зуміли скинути в річку 800 шведів?

3) Джефферіс, очевидно, добряче виснажився. Лист від 28 жовтня він датував 28 листопада, а 11 грудня пише "цього місяця" про листопадове форсування Карлом Десни.

4) Єфімов, на мою думку, тенденційно трактує листи у виданні Гаттон (мабуть, симптоматично, що він так і не зрозумів, що упорядником була жінка) у бік своєї тези, що перехід Мазепи на бік Карла було визначено наперед задовго до власне походу. Як на мене, оцей пасаж з листа від 18 вересня ст.ст. - "The invasion of this country wil not only fournish His Majesty provision for his army, but give him occasion of bringing General Mazeppa, who commands the ennemyes Cossacks, and who has his estate in this country [осьдечки воно, "в сей стране/земле"!], to some reason" - свідчить про те, що з погляду Джефферіса політичний вибір Мазепи на користь Карла ще й у середині вересня 1708 р. був зовсім не доконаним фактом, і підкріплювати його треба було "вагомими аргументами" у вигляді прямого воєнного тиску.

5) Добра новина - в останньому листі перед "проваллям" у Гаттон коротко оповідається про сутичку на Сожі, а в листі Струкова-Єфімова Джефферіс пише, що в своєму останньому листі коротко описував бій на Сожі. Логічно припустити, що ідеться про один і той самий лист від 28 жовтня. Якщо це припущення вірне, то між 28 жовтня і 11 грудня листів Джефферіса до Вайтголлу, які б до нас не дійшли, вірогідно, не було.
Востаннє редагувалось kram в 13 листопада 2016 19:07, всього редагувалось 1 раз.
 

kram
Member
Member
 
Повідомлень: 1142
З нами з:
09 березня 2013 18:48

Re: З приводу Честнатового допису до ЕІУ

Повідомлення kram » 12 листопада 2016 22:53

З нової біографії Дефо Максиміліана Новака:

Even before the Earl of Mar’s proclamation of rebellion in September 1715, when he was to follow the campaign and its political ramifications with great care, Defoe was putting together the first of his book-length military memoirs, "The History of the Wars, of his Present Majesty Charles XII", published on 6 July 1715. Little need be said about this work, which he (p.482) was to expand in 1720 as "The History of Wars of his Late Majesty…", nor about his "An Impartial History of the Life and Actions of Peter Alexowitz, The Present Czar of Muscovy". Both are compilations of information about the battles fought by the two leading actors in the Great Northern War, and while they have narrators in the form of two Scottish officers serving on opposite sides, Defoe was merely taking advantage of the available sources from contemporary newsletters and doing little more than some occasional editing and rearranging of the texts. As might be expected, the Scottish officer serving with the Swedes attacks the barbarity of the Russians, and the Scottish officer serving with the Russians finds the Swedes barbaric. But Defoe thought Charles XII a monarch who had failed to fight for the Protestant cause in Europe and Peter the Great a barbarian who had sold the Christian prisoners he took in battle to the Turks as slaves. Given his dislike of both monarchs, it is hardly surprising that neither work was very inspired; they are hardly more than an account of one battle after another, with little attempt to explain the reasons for fighting.

Defoe’s authorship of these works has been challenged, but it is clear that he had a particular interest in Scottish officers serving in European wars.41 (примітка 41: See "The Scots Nation and Union Vindicated" (1713), where Defoe provided a list 3 pages long containing the names of those serving under Gustavus Adolphus. See also P. N. Furbank and W. R. Owens, The Canonisation of Daniel Defoe (New Haven, Conn.: Yale University Press, 1989), 17–28. The argument against Defoe’s authorship is based mainly on the inferiority of the work, but Furbank and Owens do not take into account the possibility of other hands being involved. Without showing any reason to doubt the judgement of Defoe’s numerous editors or offering a possible alternative author, they try to undermine the rationale for ascribing these works to Defoe by impugning the intelligence and motives of the many scholars who have worked on Defoe in the past. Although they do not consider the presence of a quotation from one of Defoe’s works to be significant, it was a quotation that Defoe used frequently, and which, to my knowledge, is employed by no one else. In her biography, Paula Backscheider ignored the objections entirely.) Trent points out that it was given a puff by a journal with which Defoe had some association, and there is no doubt that Defoe gave particular attention to events involving Sweden over the next few years.42 (примітка 42: See William Peterfield Trent, MS biography of Defoe, Trent Collection, pp. 397–8. According to Trent, the "Weekly Pacquet" for 16 July 1715 noted that it had been ordered translated into ‘the German and Sclavonian tongues’. Trent also added that ‘the traces of Defoe’s hand are so numerous that it’s practically impossible to assign the volume to anyone else’.) "The History of the Wars" was written at a time when Defoe was no longer on the government’s payroll, and was attempting to earn a living by projects such as these. Although the touches from Defoe’s hand are clear enough to establish his editorship, they are only occasional. "The History of the Wars" was also the first work to be issued by a combination of publishers or conger, which was to become Defoe’s usual method of publication. Those involved included John Baker, one of Defoe’s regulars, A. Bell and J. Osborn, who were to publish a number of Defoe’s works, and William Taylor, who was eventually to publish "Robinson Crusoe".


Також було проведено стилометричний аналіз "History of the Wars", що виявив 5 з 6 стильових ознак, характерних для творів Дефо.
 

Поперед.

Повернутись до Доба Імперій (XVIII-поч.XX ст.)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість