Bitter Harvest/Гіркий врожай (2015)

Модератор: Global Moderators

Erelion
Member
Member
 
Повідомлень: 1606
З нами з:
17 жовтня 2006 22:08
Звідки: Київ

Bitter Harvest/Гіркий врожай (2015)

Повідомлення Erelion » 13 січня 2016 01:19

Канадська стрічка з бюджетом у 21 мільйон доларів. Сценарист і режисер Джордж Менделюк. Зйомки проходили в Україні з 2013 року і закінчились як раз за два дні до втечі Януковича.

Трейлер викликав дивні враження - невже сценаристу стукнуло в голову звести у часі події Холодного Яру і Голодомору ?! :shock:

[youtube]https://www.youtube.com/watch?t=130&v=waOrFAokoY0[/youtube]

Зображення
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3967
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Bitter Harvest/Гіркий врожай (2015)

Повідомлення AppS » 13 січня 2016 01:35

отак вставляти ролики
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

Erelion
Member
Member
 
Повідомлень: 1606
З нами з:
17 жовтня 2006 22:08
Звідки: Київ

Re: Bitter Harvest/Гіркий врожай (2015)

Повідомлення Erelion » 13 січня 2016 10:33

Що треба робити? Бо у мене тег <youtube> не працює :(
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31932
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Bitter Harvest/Гіркий врожай (2015)

Повідомлення Adam » 13 січня 2016 10:54

Erelion,треба залишати лише знаки між останніми "=" та "&".
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Erelion
Member
Member
 
Повідомлень: 1606
З нами з:
17 жовтня 2006 22:08
Звідки: Київ

Re: Bitter Harvest/Гіркий врожай (2015)

Повідомлення Erelion » 04 березня 2017 22:29

Рецензія Ганни Путової, співробітниці Центрального державного історичнго архіву :lol:

Подруга покликала нас дивитися з нею Гіркі жнива - бо думала, що це буде таке духовне потрясіння, що самій це буде витримати тяжко. Таки да. Потрясіння було. І якби кожен з нас чотирьох пішов би дивитися ЦЕ поодинці - витримати було б справді тяжко. А так відро попкорну і хороша компанія врятували нам життя.
Приблизно з десятої хвилини я почала тихо ридати від істеричного реготу і сповзати під крісло. Якби знову ж таки не відро попкорну, за яке я була відповідальною, і не мій страх загадити тим попкорном весь миленький зал "Аншлаг" Кінотеатр "Жовтень", я б точно лежала на підлозі, билася в істериці і зрошувала слізьми килимове покриття.
На п'тнадцятій, або двадцятій хвилині декотрі глядачі з задніх рядів встали і пішли, тому що те, що спочатку здалося смішним - чим далі, тим більше лякало і з кожним новим кадром зростало переконання, що з нас знущаються. А ми досиділи до стану переконання, що нам плюнули в обиччя.
Багато хто вже описав це почварне видовище, ну і я створю невеличкий образний ряд.
Перші кадри злизані з Параджанова. Якби він мав можливість, Іван тай Марічка маленькі теж би, можливо, знімалися під водою. З тією різницею, що у "Тінях" малі купаються, бо спека, а тут посеред глибокої осені, гасаючи по жовтому листю, ненормальні діти з усієї дурі стрибають у крижану воду і радісно під нею плавають, не скинувши одягу - напевно, для тепла. Потім так само радісно несуться по жовтому листю, чомусь сухі.
Женці "жнуть" косами (до речі, це єдина сцена "жнив", якщо не рахувати сцену "залицяння") біля вітряка у Пирогові, з якого облуплене ґонто, бо автори не поремонтували навіть для музею вітряка, бо не знають, що вітряк із діярявими крилами молоти геть не буде. Недаремно він і стоїть.
У полі всі працюють у розкішних святкових вишиванках. Жінки у наддніпрянських, чоловіки - у слобожанських. На жінках - полтавські намітки.
До чорної поліської хати підїжджають на конях козарлюги в жупанах та з шаблюками. З хати вибігає молодиця у святковій сорочоці, обвішана намистами, у хустці, пов'заній за київським типом. Козарлюги кричать: "Вони вбили свого царя! Тепер Україна зможе боротися за волю!!!" Перша думка - Петра третього, чи кого, бо на екрані явне XVIII сторіччя. Виявляється, ні - Миколу другого. Потім показують купку снігу, на тлі якої напис щось типу: "Три роки Україна боролася за свою незалежність, але не судилося".
Розпатлана британська дівиця мексиканського типу з волоссям, підстриженим "сходинками" "жне" голими руками на Купайла (хліб уже стоїть жовтий). У наступному кадрі вона пускає віночок, при чому при гаданні купальському поруч з дівчатами сидить якась тітка років шісдесяти і трагічно дивиться на вінки.
Усі прізвища героїв на "ук" - "юк", хоча діло йде під Смілою.
Усі комісари, крім головного негідника, у шинелях що ті латиські стрілки та у будьонівках височезних (а во лбу звезда горит).
Комісари полюють за іконами з метою знищити святиню. Авторів не гребе, що комісарів цікавили лише оклади.
Піп отримує #кулю_в_лоб, так нічого і не сказавши протягом двох своїх сцен. Чого його не вбили з перешого разу - неясно.
Дзвін з дзвіниці на маленькому возику тягає протягом фільму один коник. Везе легко і жваво. Нафіга комісарам дзвін - ніхто не знає.
Поки головний герой вчиться в академії у Києві (принагідно показано крупним планом двір сучасної художньої академї, план починається від скульптури, встановленої у 1980-х роках) - його дружину (ту саму британську мексиканку) намагається схилити до співжиття головний комісар.
Головний герой вчитья у професора, який теж на "ук". Це, я так розумію, таки голодомор, типу 1930-ті, а хрін там - український модерн у розпалі і всі живі. Тобто, бойчукістів постріляли, цей один затримується. Професор повідомляє герою, що його твір - унилоє гавно, і що головне - модерн. Більше він ніколи у фільмі не з'являється, герой похідцем дізнається, що його арештували, чи шо.
Друг головного героя став комуністом, він виступає то у клюбі під червоно-жовтим прапором, то у залі серед плакатів із Леніним та Сталіним, а також "Ты записался добровольцем?" і "Солдат победы". Потім він, як чесна людина, звісно, стріляється.
До речі, про Сталіна. Турецький Коба час від часу спливає у фільмі в епізодах, де на його фразу: "А, Каганович! Пачэму я тебя еще нэ расстрэлял?" дивний дядько у шкірянці відповідає, що українці не хочуть здавати хліб. Сталін кричить на всю залу із накритими щедрими столами: "Пэрэкрить все границы!!!"

На поминках по чесному комуністу укранці кричать "Слава Україні", садять гопака, а комісари, що бухали за сусіднім столиком, починають їм бити пики. Головний герой ріже комісара і потрапляє у Косий капонір, при чому спускають його по патерні для гармат, загальний план показують нашого військового госпіталю, а сидить він десь, де сиділи прихильники Шимона Конарського у 1861-1863 роках. Потім він ламає пензля і ріже свого наглядача поламаною ручкою. Тікає чомусь через каналізацію, їде до Сміли, у лісі знаходить зайця, шмалить у нього з нагана, пече його і цим привертає увагу цілком здорових дітей, які типу вмирають з голоду. Потім очолює засідку, з якої хлопці у жупанах епохи Ренесансу та донбаських кортузах на конях та пішки з вилами та шаблями скачуть та біжать на комісарів у будьонівках, і їх косять з кулемету (це лінія повстання, якщо хтось не зрозумів). Потім головний герой бере одного з сиріт і у телячому вагоні з гарно загримованими трупами доїжджає до Сміли. Надворі голод, але повно вгодованих коней, зайців і дітей.
Дружину одного з героїв застрелюють, він ховає її так, як дійсно ховали у голодомор - лише засипавши тонким шаром землі. Сам вгодований, діти вгодовані, земля м'яка, не зрозуміло, чого він на дружину могилу пошкодував. Автори тільки чули, що людей так ховали, але мізків не вистачило допетрати, що це було тому, що люди були знесилені, а земля - мерзла.
Тим часом дружина головного героя травить головного комісара борщем, у який нарізає мухомори завтовшки як докторська ковбаса. З'ївши дві ложки, комісар починає галюцінувати і йому ввижається найстрашніший кошмар - його мама.
Після цього, він вішає на дибу усю сім'ю головного героя. А тут і герой вертається. Він влаштовує бунт, головний комісар у палаючій хаті рубається з дідом головного героя - дід шаблюкою, а комісар - кавалерійською шашкою. Обоє гинуть у вогні.
Головний герой каже дружині: "Тікаємо у Львів!!!!" За ними женуться прикордонники з собаками, але вони за старою дитячою звичкою гасають знов у крижану воду (Збруча???) і пливуть. Титри, що все це - данина загиблим. Кінець.

Але найголовніше там усередені фільму. Батько головного героя, хвацький козарлюга в жупані і з оселедцем, якого комісари спочатку зарубали, а потім ще й повісили, для героя - зразок. І от коли герой збирається до Києва на навчання та заробітки - мати йому щось там дає з собою і серед сімейних реліквій він знаходить шматок паперу із написом "Манітоба".
"Що це, мамо?" "Це - мрія твого батька". І заридала.

І мені будуть казати, що після цього з того фільма можна піти без сліз і сміхових конвульсій.
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31932
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Bitter Harvest/Гіркий врожай (2015)

Повідомлення Adam » 05 березня 2017 12:46

Повна «манітоба»! :lol: :lol: :lol:
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 


Повернутись до XX століття та сучасність

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість