Українці Польського Війська.

[poluch]

Побачив тему viewtopic.php?f=8&t=5607 і захотів звернути увагу на тих українців яки силою присяги та обставин воювали у Польському війську.

З приватної переписки з родичами, я вияснив, що чимало українців з Полісся воювали у Польському війську. В Катині загинув лікар Польського Війська Євген Дмитріюк - син Демяна Дмитріюка і племінник посла Василя Дмитріюка. Юрій Криницький син українського адвоката Володимира Криницького був вивезений у Сибір як син "ворогу народу" і там трапив у армію Андерса. Воював під Монте-Касино. Після війни жив у Варшаві. Син українського священика Леонтія Квартирука, Володимир Квартирук також був ветераном Польського війська за що одержував у Польщі, куди пересилився наприкінці життя, пенсію.

Траплялася мені інформація про білорусів у армії Андреса. Зразу згадав таке http://kgb-by.livejournal.com/18962.html. Переважно темою займається Юрій Грибовський http://www.svaboda.org/content/transcript/794407.html, http://jivebelarus.net/history/new-history/belarusian-nationalism-at-polish-armed-forces.html, http://homoliber.org/ru/kg/kg020113.html (тут є дещо про українців, які не пішли у Франції служити у польське військо з оголошенням війни), http://jivebelarus.net/history/new-history/anders-army.html. Здається, навіть якась його книга у електроному варіанті траплялась. А ось про українців якось доброї літератури ще не бачив.

[poluch]

Фото до теми. Цікаво чи змогли українські вояки поліпшити долю своїх земляків з таборів для інтернованих (цивільних та військових)? Чи були приязні контакти між ветеранами андерсовцями та дивізійниками? Може хто знає, хто саме з корпусу Андреса зображений на фото?

[kirov]

я колись тут вже писав дещо - http://reibert.info/forum/showthread.php?t=73851&page=2
"ще такий момент: содати 2-го ПК деякий час охороняли табір військовополонених в Беллярії (Італія), де перебували українці з дивізії "Галичина" і поводились з ними, за словами останніх, "коректно і гуманно"; було проведено навіть акцію вербування, в результаті якої до корпусу перейшло 155 осіб, частина з яких були поляками, але більшість все ж - українці...
на одній із зустрічей між українськими солдатами з 2-го ПК та дивізії "Галичина" зустрілось два брати, які не бачились з 1939 р."...

в тому ж фотоальбомі подивіться фото на С. 192-194

[poluch]

в тому ж фотоальбомі подивіться фото на С. 192-194

Бачу, що салютують як у польському війську двома пальцями! Але чи натякаєте не те, що серед тих 9 тисяч були "андерсовці"? Читав, що 176 дивізийників після опитання союзною комісією виказались за те, щоби перейти у корпус Андреса.
Прогуглив тему і бачу, що питання досить добре описане тут http://www.ukrainiansintheuk.info/ukr/01/ukrvpzs-u.htm http://www.ukrainiansintheuk.info/ukr/01/suvpzs-u.htm
Часто попадалося описання того, як Шандрук отримав "Віртуті Мілітарі", але таку інформацію побачив вперше: "У складі польської дивізії генерала Ферека-Блєшинського було кілька тисяч українців, ця дивізія під назвою «1-а дивізія гренадерів» відважно билося проти німців в Ельзасі і Лотарингії у так званій операції «4444». Два тижні дивізія стримувала атаки німців і під час відступу вояки малими групами проривалися на південь Франції, в Мірандо ель Ебро, що в Іспанії і в Англію, де продовжували воювати у складі Польського корпусу. Вояки О. Білоус, Я. Догун, М. Давискиба, А. Козак, В. Дощак за відвагу та героїзм посмертно нагороджені орденом «Віртутті мілітарі» 5 класу. Обороняли українці і Норвезький порт Нарвік. (Див.О.Корчак-Городиський. «Українці в акції «4444». Журнал «ВК». N 2. 1976)."

[kirov]

Бачу, що салютують як у польському війську двома пальцями! Але чи натякаєте не те, що серед тих 9 тисяч були "андерсовці"?

там підпис - "урочисте благословення українського прапора, що його подарували українці з польського корпусу ген. Андерса"... такщо контакти вони підтримували...

ще такий цікавий момент: наприкінці війни в перших днях травня 1945 р. П. Шандрук, згідно із його мемуарами, "відправив полковника К. Смовського з коротким листом до польського командуючого генерала Владислава Андерса, повідомляючи його про ситуацію з проханням посередництва і допомоги перед британським військовим командуванням у справі переведення дивізії в запілля британців... Я просив його передати мого листа генералові особисто чи, в разі труднощів, через польського зв'язкового старшину при британському командуванні"...

[poluch]

Бачу, що салютують як у польському війську двома пальцями! Але чи натякаєте не те, що серед тих 9 тисяч були "андерсовці"?

там підпис - "урочисте благословення українського прапора, що його подарували українці з польського корпусу ген. Андерса"... такщо контакти вони підтримували...
...

Скоріше розглядав фото і тому не вчитався. Справді гідний уваги факт! Є добра мемуаристика, яка підтверджує, що в корпусі були свідомі і організовані українці. Взяти хочби Книша http://knysh.uaweb.org/kozij/index.html. Але хотілося б доброго наукового аналізу що, як і до чого!

[poluch]

Українці були у Гвардії Людовій, Армії Людовій і, припускаю, Армії Крайовій. Цікаво чи нема серед них відзначених нагородами та командирів? Справа нагадує мені ситуацію з Чехословацьким корпусом, в складі якого Степан Вайда став Героем Радянського Союзу.

[галичанин-скоморох]

poluch » 12 червня 2010 18:21
Чому тільки з Полісся?
Українці були громадянами Польщі і призивалися на військову службу.
Тут я пробую знайти слід дідового брата, який відслужив у ВП 16 років і помер в німецькому полоні в 1940
viewtopic.php?f=8&t=5557

poluch » 13 червня 2010 00:17
Українці в АК- думаю, що малоймовірно, особливо на землях, де прошарок етнічних українців був значним, тим більше- там де українці переважали.

[poluch]

Чому тільки з Полісся?
Українці були громадянами Польщі і призивалися на військову службу.
...
Українці в АК- думаю, що малоймовірно, особливо на землях, де прошарок етнічних українців був значним, тим більше- там де українці переважали.

1.Про Полісся зганув тільки тому, що я і родичі, які поділилися інформацією, маємо безпосереднє відношення до Поліського воєводства Другої Річипосполитої. Звичайно, що з інших земель українці також трапляли у Польське військо.
2.Українців брали на військову службу. Але попасти до військи та дотримати присяги - різні речи , що з огляду на людську натуру та актуальність Визвольних змагань цілком зрозуміло.
3.Етнічних українців римо-католиків в АК було чимало. Але вони або мали польську свідомість, або не мали ніякої. Мні цікаві випадки з свідомими людьми. Щось на зразок Тадея Гордона http://knysh.uaweb.org/gordon/index.html, хоча швидше варто пошукати людей, які були ізольовані од національних організацій десь у польській провінції.

[галичанин-скоморох]

poluch » 22 червня 2010 01:22
Повністю згоден.
До Вашого 2- Пам'ять про ЗУНР і УНР ще була свіжа. Плюс- пацифікація.
Дотриматися присяги часом можна і не бажаючи.
До Вашого 3- Я з півдня Тернопільщини. Контакти українців(свідомих) з поляками і АКівцями- були. А от співпраця- не чув.

[poluch]

Контакти українців(свідомих) з поляками і АКівцями- були. А от співпраця- не чув.

Про співпрацю між УПА та нащадками АК є дещо тут http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znmm/2008_15/R1/Wvab.pdf, http://forum.ottawa-litopys.org/documents/doc0404_u.htm, http://avancar.ucoz.ua/blog/2009-10-31. На Підляшші в Тучні Біло-Підляського повіту пройшли перемови між УПА і ВіН - були встановлени зони діяльності. За допомогою ВіН загін УПА навідав журналіст "Сенді Таймс" Сельба. В Кобрині в 1947 році діяла ЗОВ, один з членів якої Осип Миронюк встановив контакт з УПА, дійшло до домовленості про співпрацю. Але мене цікавить не так співпраця, як українця у Польському Війську, в тому й в АК.

[19krzysztof54]

Етнічних українців римо-католиків в АК було чимало. Але вони або мали польську свідомість, або не мали ніякої. Мні цікаві випадки з свідомими людьми.

Słyszałem tylko o kilku/kilkunastu Ukraińcach służących w AK. Jeden z cichociemnych (spadochroniarzy Armii Krajowej) był Ukraińcem. Niestety nazwisko wyleciało mi z pamięci (Stołyhwo?, Harasymowicz?). Zginął w Warszawie.
W czasie Powstania Warszawskiego poległo dwóch braci, żołnierzy AK:
Orest Fedorońko, podchorąży „Fort”, poległ w pierwszym dniu walk 01.08.1944,
Wiaczesław Fedorońko, podchorąży „Sławek”, poległ 18.08.1944.
Byli synami księdza podpułkownika Szymona Fedorońko (Семен Федоронько), naczelnego prawosławnego kapelana WP. Ks. ppłk Fedorońko dostał się do niewoli sowieckiej w 1939 r. i został zamordowany w Katyniu.
Jego najstarszy syn, Aleksander Fedorońko, służył w polskim lotnictwie w Dywizjonie 300 RAF. Porucznik pil. Fedorońko zginął zestrzelony podczas misji bojowej nad Niemcami 25.04.1944 r. Odznaczony Krzyżem Walecznych.
Z lotników na pewno Ukraińcem był też Jerzy Salski. W końcu syn generała Włodzimierza Salskiego (Володимир Сальський)! W 1939 r. latał w 131 Eskadrze Myśliwskiej. W latach 1940-1945 w lotnictwie polskim w W.Brytanii, m.in. w 309 Dywizjonie Myśliwskim. Dosłużył się stopnia kapitana(?) i po wojnie mieszkał chyba w Kanadzie.

Trzeba też wspomnieć o naczelnym kapelanie grekokatolickim WP. Ks. major Mikołaj Ilków (Mykoła Ilkiw), Ukrainiec, został wzięty do niewoli we Lwowie w 1939 r. Zamordowany w Katyniu.

[poluch]

Етнічних українців римо-католиків в АК було чимало. Але вони або мали польську свідомість, або не мали ніякої. Мні цікаві випадки з свідомими людьми.

Słyszałem tylko o kilku/kilkunastu Ukraińcach służących w AK.

Dziękuję kolega za zmiastowną informację! Czekam na kolejne nazwiska! Jak to się mówi "Za waszą i naszą wolność", albo po-naszemu "Wolność narodam, wolność osobie"!

[Марко Козубель]

Płk. Pawło Szandruk był oficerem WP w czasie wojny obronnej 1939 roku. Miał ocalić przed kompletnym zniszczeniem podległą sobie jednostkę, dobrze nią kierując. Zdaje się wtedy też zapoznał się z gen. Andersem co pomogło Szandrukowi w 1945 r. ocalić kolejną podległą sobie jednostkę- 1. Dywizję UNA. W artykule M. Krotofila zamieszczonym w pracy zbiorowej "Mniejszości narodowe i wyznaniowe w WP" jest sporo na temat oficerów kontraktowych jak i o zwykłych ukraińskich żołnierzach w WP (oczywiście w czasie dwudziestolecia i wojny obronnej 1939 r.).

[19krzysztof54]

Шановный poluch!
Юры Грыбоўскі (Jerzy Grzybowski/Юрій Грибовський) wydał w Polsce książkę „Białorusini w polskich regularnych formacjach wojskowych w latach 1918-1945”.
Niestety nikt jeszcze takiej pracy nie napisał o Ukraińcach …

Tu muszę napisać, że polscy historycy zajęli się stosunkowo niedawno tematem służby w WP przedstawicieli mniejszości narodowych. Jest to „specjalność” naukowców z Uniwersytetu Toruńskiego (profesorowie Rezmer, Karpus i inni). Przedtem (okres do 1989) o WP pisano tak, jakby służyli tam prawie sami Polacy. Jeżeli już pisano o mniejszościach, to schemat był taki: Białorusini – „spokojni, lojalni i posłuszni” żołnierze, Żydzi – oczywiście OK, Niemcy i Ukraińcy – dezerterzy i dywersanci. Oczywiście była to bzdura, bo w Państwie, w którym co trzeci obywatel nie był Polakiem, podobne proporcje musiały być także w wojsku. Ostatnie badania zaś pokazują, że Białorusini wcale nie byli tacy idealni, a Ukraińcy tacy nielojalni, jak to wcześniej przedstawiano. Dezercje Ukraińców zaczęły się dopiero po 17 września, a wielu z nich zdemobilizowano całkiem legalnie. Jednak nie odnotowano przypadków, aby Ukraińcy zawiedli podczas walk z Niemcami lub przechodzili na ich stronę. Trzeba dodać, że dezerterowali również Żydzi i Białorusini, a także (choć w mniejszym stopniu) Polacy.
Nie będę wiele pisał o okresie 1921-1939, bo jest już temat „Українці у Войску Польскім 1921-1939”. Trzeba jednak wspomnieć, że od 1921 r. przez szeregi WP przeszło ponad 300000 Ukraińców (rezerwiści). W 1938 w służbie czynnej było 10% żołnierzy narodowości ukraińskiej. Ponieważ nikt jeszcze nie ustalił ilu faktycznie żołnierzy zmobilizowano w 1939 r., to wszystkie wielkości oceniane są szacunkowo. Przyjmuje się, że zmobilizowano ok. 1 miliona żołnierzy. Ponieważ Ukraińców w WP było przeciętnie ok. 12 %, przyjęto „mechanicznie”, że było ich w 1939 r. 120000. Prawdopodobnie mniej ich trafiło do jednostek frontowych, a więcej do ośrodków zapasowych. Np. w rejonie Włodzimierza Wołyńskiego prawie 50-70% rezerwistów w batalionach marszowych, to byli Ukraińcy i inne mniejszości.
Tuż po wojnie ustalono (oczywiście bez żadnych badań), iż w 1939 r. poległo 66000 żołnierzy WP. Liczbę poległych Ukraińców przyjmuje się jako 12% od tych 66000. Jest to kolejna fikcja, bo już obecnie wiadomo, że tylko na terenie obecnej Polski znajduje się ponad 70000 grobów z 1939 r. A przecież walki z Niemcami i sowietami miały miejsce także na terenie obecnej Białorusi i Ukrainy (np. Grodno, Kobryń, Brześć, Włodzimierz Wołyński, obrona Lwowa, walki grupy Andersa itd.) Po zakończeniu walk, od października 1939 r., zmarło z ran w szpitalach wojskowych dalszych kilkanaście tysięcy żołnierzy, których także trzeba doliczyć do bilansu strat. Wtedy penicyliny jeszcze nie było
Dziesiątki tysięcy żołnierzy narodowości ukraińskiej dostało się do niemieckiej i sowieckiej niewoli. Niemcy część tych jeńców przekazali sowietom. Resztę stopniowo pozbawiali praw jeńca wojennego i kierowali do przymusowej pracy w przemyśle lub rolnictwie. Sowieci zwolnili część jeńców, ale dziesiątki tysięcy skierowali do obozów pracy. Wielu żołnierzy narodowości ukraińskiej przebywało w niewoli sowieckiej razem z Polakami aż do 1941 r.

Płk. Pawło Szandruk był oficerem WP w czasie wojny obronnej 1939 roku. Miał ocalić przed kompletnym zniszczeniem podległą sobie jednostkę, dobrze nią kierując.

W bitwie pod Tomaszowem Lubelskim odznaczył się bohaterstwem ppłk. dypl. Paweł (Pawło) Szandruk, dowodzący 29 Brygadą Piechoty. Był ranny i dostał się do niewoli niemieckiej.

Czekam na kolejne nazwiska!

W jednej ze swoich prac Aleksander Kolańczuk (Олександер Колянчук) wspomina majora Iwana Zwaryczuka, który poległ 13.09.1939 r. w okolicy miejscowości Mienia. Był oficerem kontraktowym – służył w Podlaskiej Brygadzie Kawalerii.
Kolańczuk pisze także, że w Powstaniu Warszawskim poległ Iwan (Jan) Mytrus-Wyhowski, sotnik ДА УНР, porucznik kontraktowy 7 p.ułanów, oficer Armii Krajowej. Coś tu nie pasuje! W spisach oficerów kontraktowych jest Iwan Mytruś – major, a nie porucznik. Wyhowski, to chyba pseudonim.
Może Panowie RAO lub кювернат Ювяшжт wiedzą coś więcej o tym oficerze?