Привернули увагу тези про причетність ОУН до Голокосту
На це мені легко відповісти, бо я пишу монографію на цю тему і знаю точно, що сталося. На початку це робила українська міліція. Ця міліція була міліцією ОУН, зв’язана з урядом Стецька. Міліції були відповідальні за погроми і масові страти євреїв, як також до певної міри комуністів та поляків. Вони це робили спільно з німцями, координували з ними свої дії. Щодо погромів, то імпульс походив від німецького боку. Німці були зацікавлені в погромах, а ОУН не дуже їх хотіла. ОУН хотіла систематично чистити терен від небажаних елементів (людей), працювати по списках, а німці мали свої причини, щоб бандерівці влаштували погромницькі шоу. Часом у менших місцевостях, без безпосереднього втручання німців, міліція просто страчувала всіх євреїв або велику частину їх. Такою була ситуація в липні і серпні 1941 року. Далі німці вже не дозволяли погромів, а націоналісти самі не були в них зацікавлені також. Німці арештували бандерівців, спочатку провід, потім інших, розпустили націоналістичну міліцію. ОУН не знала, що почати, і вирішила, що їхні члени можуть увійти до української допоміжної поліції. Вони масово входили, але не становили більшості поліцаїв. А поліцаї були головним знаряддям німців у знищенні євреїв. Вони, звичайно, були дотичні до масових розстрілів, особливо через участь в облавах. Точні цифри я не можу дати, але більш-менш у таких акціях працювали близько 40 єврейських поліцаїв, десь 20 українських поліцаїв, і, може, 3-4 німці. Поліцаї робили облаву в гетто, і тоді в основному німці, рідше поліція, розстрілювали євреїв. Тут не пряма вина націоналістів, але вони були готові на це, а ті, що брали участь у такій брудній роботі, вийшли пізніше досвідченими вбивцями. А потім, весною 1943 року, тисячі поліцаїв, спочатку на Волині, а потім з Галичини також, перейшли з поліції до УПА. Вони, очевидно, маючи і зброю, і певне знання і вишкіл, стали офіцерами. І вони вбивали поляків, а також усіх уцілілих євреїв. Може, не всіх – ті, які були, скажімо, лікарі, або кушніри, могли жити, принаймні, тимчасово. Решту вони вбили. А тоді зимою, у грудні 1943-го – січні-лютому 1944 року, політика щодо євреїв стала жорсткішою. Тоді тисячі євреїв ховалися в бункерах у лісах на Волині. Та й були порожні хати, що залишились від поляків. Бандерівці запрошували євреїв з бункерів, кажучи, що вже не будуть їх вбивати, мовляв, вони вже стали демократами, союзниками Англії і Америки. І вони запрошували євреїв жити в тих бувших польських хатах замість бункерів, працювати для них, і тим способом рятувати свої життя. Бандерівці вживали німецьку систему: реєстрували євреїв, які працювали в таборах примусової праці. Але для євреїв це було життя і це було краще, ніж сидіти в темних бункерах. Але були ще євреї, які не мали довіри до бандерівців, і вони мали рацію, бо переважну більшість євреїв, які працювали у цих таборах, бандерівці повбивали. Тільки одиниці зуміли втекти.
Чи можна спростувати/підтвердити наступе? -
1. Українська міліція була задіяна у знищенні євреїв;
2. відомі командири УПА, перебуваючи раніше на службі в міліції/поліції, були причетні до акцій знищення євреїв;
3. УПА знищувала євреїв (зокрема тих, яких деякий час переховувала від німців і використовувала для обслуги)
Питання важливе, бо це інтерв"ю не Дюкова чи Поліщука. Дядько тіпо об"єктивний.
, так як автора відрізняє цілком науковий підхід до проблеми, використання великого масиву архівних матеріалів... на жаль, в Україні таких досліджень не спостерігається...