Спецгрупи НКВС - Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Модератор: Global Moderators

Аватар користувача
Slav
Member
Member
 
Повідомлень: 192
З нами з:
28 листопада 2008 05:08

Спецгрупи НКВС - Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення Slav » 01 вересня 2010 18:46

Спецгрупи НКВС ( переодетые енкавдешники ( нквдешники, нкавэдэшники, энкавэдэшники ) ) , як свідчать численні документи радянських спецслужб, комплектувались з працівників НКВД та колишніх упівців, котрі, в свою чергу, з огляду на організаційну (мається наувазі НКВД) підпорядкованість та матеріальне і військове забезпечення спецслужбою, фактично та юридично, також перетворювались у співробітників НКВД. Прокурор Кошарський у своїй доповідній записці щодо фактів грубого порушення законності у діяльності спецгруп в одному з прикладів таких порушень називає колишніх упівців на службі в НКВД таємними співробітниками. Згідно юридичної доктрини respondeat superior відповідальність за злочинні дії вже колишніх упівців на момент їх вчинення у спецгрупах несе радянська спецслужба. Слід відмітити, з самомого початку створення спецгруп, вони повністю комплектувались з колишніх радянських, традиційно підпорядкованих НКВД партизанів, про що свідчить лист наркома внутрішніх справ УССР В. Рясного № 2070/сп від 20 серпня 1944 г. в адрес секретаря ЦК КП(б) Украини Д.Коротченко: http://militera.lib.ru/science/tkachenko_sn/05.html . У книзі Сергійчука з назвою "Тавруючи визвольний прапор" ( 33-43 сторінки ) зустрічаються документи про спецгрупи, котрі складалися виключно з працівників НКВД, зовсім без залучення до спецбоївок колишніх упівців.

Працівники НКВД під час спецоперацій одягали форму УПА. Відтак поширемий термін "переодіті енкаведисти" ( переодетые енкавдешники ( нквдешники, нкавэдэшники, энкавэдэшники ) ) повністю відповідає істині. Проукраїнських істориків можна лише звинувачувати, що вони недостатньо розкривали у спецгрупах участь колишніх упівців, котрих переважно силоміць змобілізувала у лжебоївки УПА радянська спецслужба.

Книга Джефри Бурдс "Совецкая агентура", котра заслуговує на увагу з огляду відносної об'єктивності, знаходиться в інтернеті: http://militera.lib.ru/research/0/pdf/burds.pdf

У книзі на 272 сторінці викладено цікавий документ щодо діяльності спецгруп. Ось деякі цитати з цього документа:

"Чтобы проверить группу в бою, я решил [с] группой провести операцию по ликвидации группы "Арапа". Мы на заре неожиданно окружили хату, где был схрон, четверо бандитов были в хате, двое в схроне, которые были в хате стали отстреливаться из пулемета и автоматов.
Мы их всех перебили, схрон забросали гранатами, где тоже убили двоих — хату сожгли, из спецгруппы был тяжело ранен боец КУЛЬЧИЦКИЙ Ростислав, кличка "Волк" — который после остался калекой, ..."


"Взяв на прикрытие роту автоматчиков, я сделал рейд в это село. Спецгруппой ночью мы вошли в село под видом банды, арестовали предсельсовета, как СБ, обвинив его в том, что он выдал весь контингент Советской власти, он нас уверял, что он ненавидит Советскую власть и всегда помогает бандитам, назвал клички бандитов, с которыми он поддерживает связь. Мы делали вид, что его хотим повесить, но потом простили, дали ему 30 палок и ушли, а утром группа была в другом селе, я с ротой вошел в село и предсельсовета сам ко мне прибежал с жалобою на бандитов, он был страшно зол на бандитов и дал данные о месте нахождении банды "Трегуб",..."


Цей момент з побиттям голови сільради ретельно викидають любителі совка та рассіюшкі у своїх опусах, опублікованих в проросійських виданнях, як "Газета 2000". Така подача "скоригованих", тобто порізаних офіційних документів НКВД з викинутими невигідними моментами, котрі показують злочинну природу сталінського совка, є, очевидно, нічим іншим як примітивною фальсифікацією.

Прочитавши уважно документ про спецгрупи НКВД ( переодетые енкавдешники ( нквдешники, нкавэдэшники, энкавэдэшники ) ) з книги американського історика Джефрі Бурдса, я знайшов ще один цікавий епізод, котрий "дивним чином" відсутній у представленнях цього документа проросійськими істориками -- апологетами радянщини, у тому числі дніпропетровської журналістутки ПЕТРАШЕНОК ( ПЕТРОШЕНОК ) ДМИТРИЙ ЕВГЕНЬЕВИЧ , сталінського зомбі, що ховається під псевдонімом Олег Росов ( Новоросс - 73 ). Щоб перевірити моє твердження, треба скопіпастити у пошуковик гугл слова " Миф о "переодетых энкавэдэшниках" і знайти в тексті цей документ НКВД.

Цитую:

Наблюдая за спецгруппой, я видел, что пешая группа очень неподвижна и может делать небольшие рейды — поэтому я посоветовался с командирами группы и решил достать лошадей и повозки, делать конную группу было нецелесообразно, не все умели ездить верхом, да и седел трудно было достать. Когда батальоны занимались операцией, то мы пошли без прикрытия в село Яблунов, Станиславской области, ночью мы вошли в село и спросили у предсельсовета, есть ли у него в селе лошади и повозки, оставленные каким-либо куренем. Тот нам ответил, что у него в селе есть 15 лошадей и 8 повозок, оставленных куренем “Сталь”, он же “Резун”. Этих лошадей и повозки мы забрали, предсельсовету выдали расписку, что лошади и повозки забраны куренем “Быстрого” и станичного села /клички его не помню/, он стал с нами ругаться за лошадей, говоря, что он на нас пожалуется “Резуну”, что мы забрали его лошадей, мы забрали с собой, убили его и бросили в колодец. /После я читал записку “Быстрого”, в которой он оправдывался перед “Резуном”, что он никаких лошадей в селе Яблунов не брал/.


Очевидно, скоріше всього, вбитого голову сільради пізніше списали на бандерівців. Якщо у згаданого голови сільради знайшли залишені упівцями коні та вози, то це ще автоматично не означало, що він волів співпрацювати з підпіллям і добровільно взяв їхнє майно на зберігання. Щоб пильний читач не запідозрив знищення абзацу з вбивством голови сільради, Олег Росов викинув у початковому реченні наступного абзацу оригінального документа майора Соколова слова "В этой же операции" ( в операції в котрій лжебоївка УПА під керівництвом майора Соколова вбила та кинула у колодязь голову сільради села Яблунів Станіславської області ). Отже, наступний абзац несфальшованого Росовим документа звучить наступним чином: "В этой же операции мне сообщил Нач. Коропецкого РО НКВД о том, что предсельсовета села Комарувка имеет тесную связь с местной боевкой “Трегуба” и ничего о появлении боевки “Трегубы” в селе не сообщает." Після фальшування: "Мне сообщил Нач. Коропецкого РО НКВД о том, что предсельсовета села Комарувка имеет тесную связь с местной боевкой "Трегуба" и ничего о появлении боевки "Трегубы" в селе не сообщает." Відтак, читач з подачі Росова не помічає зникнення у документі попередньої частини тексту з вбивством голови сільради спецгрупою, керованою майором Соколовим.

Дві наступні цитати демонструють злочинну діяльність спецгрупи (розкрадання) , а до відповідальності притягують лише одну людину Плотського.

"Когда я снова стал принимать группу, то увидал, что группа сильно разложилась, боевики стали воровать, ворованное продавать и пропивать, и спецгруппа стала иметь вид уголовной банды. Но все же это разложение имело и положительные стороны — на кражах и пьянках люди спаялись и желания бежать уже не было."



"Из этой операции я видел, что новая методика в работе спецгруппы, а именно действовать под видом "СБ", дает положительные результаты, я начал перестраивать группу, зачинщика в грабежах ПЛОТСКОГО арестовали, в группе провели работу, что он арестован именно за грабежи — группу разделил на три отделения — одно отделение как-бы группа захвата, два отделения прикрывают работу отделения захвата."



Заголовок та реквізити документа:

28 января 1946 года.
ГАРФ. Ф. Р-9478. Оп. 1. Д. 487. Л. 211.
Совершенно секретно
ГЕНРАЛ-МАЙОРУ товарищу ГОРШКОВУ
организация спецгрупп ОББ УНКВД — РО происходила таким образом:

Майор /СОКОЛОВ/
3.1.1946
г. Чертков
ГАРФ. Ф. Р-9478. Оп. 1с. Д. 487. Л. 212-223.


Підкреслені мною слова у тексті цитат заслуговують увагу у плані дотримання законності. Можна собі уявити до яких методів вдавались НКВДисти, коли підкреслене мною попало в офіційний документ. Творець цього документу майор СОКОЛОВ, котрий безпосередньо приймав участь в описаних ним подіях, навіть не побоявся, що за такі вчинки ( підкреслені мною слова ) він може бути притягнутий до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Натомість за успішно створену спецгрупу з колишніх упівців майора Соколова представили до присвоєння звання геpoя радянського союзу.

З вище поданих епізодів злочинних дій спецгрупи стає також зрозумілою заявлений СБУ факт знищення радянською спецслужбою документів щодо діяльності лжебоївок УПА.

Цитати з підкреслиними словами можна знайти у повному тексті документа НКВД: http://ukraine-history.livejournal.com/1998.html

Безпідставним є твердженням апологетами совка про стовідсоткову реакцію радянської влади на порушення законності спецгрупами. Як видно з числених документів щодо створених НКВД легендованих боївок УПА, покарання досягало порушників закону у незначній кількості випадків злочинних проявів легенованими боївками. З наявних матеріалів згаданої книги "Тавруючи визвольний прапор" професора Володимира Сергійчука можна пересвідчитись, злочинна діяльність переодітих нкведистів дуже часто шкодила самій раданській владі. Лжебоївки займалися зовсім невиправданим необхідністю боротьби з бандерівським підпіллям грабіжництвом та звичайним кримінальним бандитизмом. У документах прослідковуються помилкові збройні сутички спецгруп з іншими структурами радянської влади. Відтак з часовим спадом активності ОУН-УПА, спецбоївки НКВД почали завдавали більше шкоди радянській владі чим користі, що в значній мірі пояснює реагування органів радвлади на вчинені беззаконня. Недоречним у цьому контесті видається орієнтоване на закоренілих та зомбуватих совків посилання на капітана Жеглова з популярної стрічки «Место встречи изменить нельзя», що «правопорядок в стране определяется не наличием воров, а умением властей их обезвреживать», коли ж насправді рівень злочинності визначається кримінальною статистикою, котра у свою чергу залежить від вміння правоохоронних органів недопускати та попережувати вчинення злочинів.

Поданий вище матеріал не претендує на абсолютну безгрішність та відкритий до дискусій.

--------------

Ще деякі матеріали до теми " переодітих нкведистів " та лжебоївок:

Сергійчук В. Тавруючи визвольний прапор. Діяльність агентури і спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН-УПА. 2006р.
http://rapidshare.com/files/317453104/NKVS-UPA.pdf

Сергійчук В. Український здвиг. Т. ІІ: Волинь 1939-1955 - Київ: Українська видавнича спілка, 2005. - 840 с.
http://ukrknyga.at.ua/load/16-1-0-44
У цій книзі Сергійчука начебто є деякі документи щодо боївки Лінника - "Рижого"

http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=6553

Книги Вєдєнєєва та інші матеріали:
http://joanerges.livejournal.com/778083.html
http://joanerges.livejournal.com/389539.html


Оновлено ( updated by ) 13 липня, 2017 ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Скільки б мотузка не вилась ( про спецгрупи НКВС):
http://urb-a.livejournal.com/3804545.html

Спецгрупи НКВС :
http://archive.is/PH2nM
Попередня версія статті Спецгрупи НКВД:
http://archive.is/y2iFu
Сралинист и фальсификатор истории Олег Росов ( Олег Россов )
http://oleg-rosov.blogspot.com/



Спецгрупи НКВС Попередня версія статті Спецгрупи НКВД: http://archive.is/y2iFu
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:29, 12 січня 2016, створена 91.245.74.248 (обговорення) (стильові правлення)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 13 січня 2016, заснована на цій версії.
Спецгрупи НКВС в Західній Україні — спеціальні загони НКВС створені для боротьби з ОУН-УПА в Західній Україні, також відомі як «агентурно-бойові групи (АБГ) НКВС», легендовані групи, «лжебоївки УПА», «переодягнені енкаведисти».
Зміст
1 Історія
2 Див. також
3 Примітки
4 Джерела та література
5 Посилання
Історія
Після розгрому числених формувань УПА, НКВС змінив тактику, використовуючи у боротьбі з повстанцями спеціальні загони НКВС, відомі з літератури та документів як спецгрупи НКВС, агентурно-бойові групи АБГ НКВС, легендовані групи, лжебоївки УПА, перевдягнені НКВДисти, котрі складалися з партизанів, працівників НКВС[1] та колишніх вояків ОУН-УПА, що перейшли на сторону радянської влади. Спеціальні групи НКВД за своїм зовнішнім виглядом і озброєнням, знаннями місцевих побутових особливостей, мови і конспіративним способом дії нічим не відрізнялись від справжніх підрозділів націоналістичного підпілля, що дозволяло спецгрупам НКВД вводили їх в оману та вступати з ними в безпосередні контакти. Спецгрупи НКВД під виглядом СБ ОУН здійснювали захоплення та допитування справжніх підпільників та їхніх прихильників, які не підозрювали провокації НКВД, з метою одержання інформації про діяльність націоналістичного підпілля. Серед різних прийомів боротьби з підпіллям спеціальні групи застосовували захоплення ватажків ОУН-УПА, а у випадку неможливості їхнього захоплення, спецгрупи знищували керівників підпілля під виглядом СБ ОУН[2]. Від самого початку свого існування вони носили протизаконний характер, а саме: їхня діяльність не була передбачена законом, а лише регламентувалась відомчими розпорядчими документами та листами; за допомогою компромату до їхньої діяльності залучали осіб, що раніше вчинили злочини проти населення.[3] За участь у спецгрупах НКВД захопленим у полон підпільникам ОУН та УПА представники НКВД обіцяли амністію або не притягування до кримінальної відповідальності за колишню антирадянську діяльність у формуваннях ОУН-УПА та повернення до рідних домівок висланих радянською владою у віддалені райони СРСР (Сибір) родичів, яких радянська влада зазвичай депортовувала у віддалені райони СРСР, як родичів підпільників ОУН-УПА; їм також виплачували гроші.
Крім боротьби з підпіллям, спецгрупи НКВС під маркою УПА скоювали злочини проти мирного населення. Попри знищення працівниками КГБ компрометуючих внутрішніх документів НКВС щодо використання спецгруп НКВС під маркою бандерівців, в архівах все-таки збереглися деякі окремі документи, котрі свідчать, що спецгрупи НКВС вчиняли злочини щодо мирних жителів. Зокрема, в рапорті одного з головних організаторів спецгруп НКВС майора Соколова фігурують факти вчинення його ж спецгрупою під його ж керівництвом злочинів: спалення хати, вбивство голови сільради села Яблунів Станіславської області[4], побиття голови сільради села Комарівка Тернопільської області, грабування бойовиками спецгрупи майна, викрадання людей у ліс для допитів[5]:
«Мы их всех перебили, схрон забросали гранатами, где тоже убили двоих — хату сожгли,(...)»
«Наблюдая за спецгруппой, я видел, что пешая группа очень неподвижна и может делать небольшие рейды — поэтому я посоветовался с командирами группы и решил достать лошадей и повозки, делать конную группу было нецелесообразно, не все умели ездить верхом, да и седел трудно было достать. Когда батальоны занимались операцией, то мы пошли без прикрытия в село Яблунов, Станиславской области, ночью мы вошли в село и спросили у предсельсовета, есть ли у него в селе лошади и повозки, оставленные каким-либо куренем. Тот нам ответил, что у него в селе есть 15 лошадей и 8 повозок, оставленных куренем «Сталь», он же «Резун». Этих лошадей и повозки мы забрали, предсельсовету выдали расписку, что лошади и повозки забраны куренем «Быстрого» и станичного села /клички его не помню/, он стал с нами ругаться за лошадей, говоря, что он на нас пожалуется «Резуну», что мы забрали его лошадей, мы забрали с собой, убили его и бросили в колодец. /После я читал записку «Быстрого», в которой он оправдывался перед «Резуном», что он никаких лошадей в селе Яблунов не брал/. »
«В этой же операции мне сообщил Нач. Коропецкого РО НКВД о том, что предсельсовета села Комарувка имеет тесную связь с местной боевкой «Трегуба» и ничего о появлении боевки «Трегубы» в селе не сообщает. Взяв на прикрытие роту автоматчиков, я сделал рейд в это село. — Спецгруппой ночью мы вошли в село под видом банды, арестовали предсельсовета, как СБ, обвинив его в том, что он выдал весь контингент Советской власти, он нас уверял, что он ненавидит Советскую власть и всегда помогает бандитам, назвал клички бандитов, с котоыми он поддерживает связь. Мы делали вид, что его хотим повесить, но потом простили, дали ему 30 палок и ушли, (…)»
«Когда я снова стал принимать группу, то увидал, что группа сильно разложилась, боевики стали воровать, ворованное продавать и пропивать, и спецгруппа стала иметь вид уголовной банды. Но все же это разложение имело и положительные стороны — на кражах и пьянках люди спаялись и желания бежать уже не было.»
„Я посоветовался с командирами спецгруппы, что не лучше ли будет нам изменить работу — не ходить по селам под видом банд, ищя бандитов, а воровать из сел людей, стоящих на учете РО НКВД, как имеющих связь с бандитами, и их допрашивать под видом «СБ», обвиняя в сиксотстве“
Перевдягання солдатів спецгруп НКВС у змішану форму, яку зазвичай носили повстанці УПА, зафіксовано епізодом:
«Боевики группы, одетые в красноармейскую форму, останавливаются в селах близ райцентра, готовят схроны, где можно допрашивать, и ночами, переодевшись в смешанную форму, выезжают на операции для захвата заранее намеченных объектов.»[6]
Повний текст рапорта майора Соколова приведений на 272 сторінці книги американського історика Джеффрі Бурдса «Радянська агентура»
Незважаючи на такі злочини, майору Соколову присвоїли звання Героя Радянського Союзу, що може свідчити про заохочення з боку вищого керівництва НКВС для лжебоївок вчиняти злочини над мирними громадянами. Можна лише собі уявити до яких методів вдавалися спецгрупи, коли інформація про такі злочини попала в офіційний документ НКВС, з огляду на те, що працівники НКВС як правило не реєстрували у власних документах власні злочини, які б в цілому компрометували НКВС та за котрі їх могли б пізніше притягнути до відповідальності.
Звіт майора Соколова у сфальсифікованому вигляді, де вирізані та змінені приведені фрагменти злочинної діяльності спецгрупи, використовують проросійські дослідники у своїх публікаціях[7], аргументуючи таким чином непричетність спецгруп НКВС до вбивств мирних громадян.[7] Олег Росов[8] у своїй статті з назвою Миф о «переодетых энкавэдэшниках» Специальные группы НКВД в борьбе с националистическими бандформированиями на Западной Украине. 1944–1945 годы, опублікованій на багаточисельних інтернет-ресурсах та у друкованих виданнях, всупереч фактам стверджує[7]:
"Несли наказание и офицеры, допустившие нарушение закона со стороны своих «подопечных», — их понижали в должности или увольняли."
"Более того, ни единого факта убийств мирных граждан участниками спецгрупп в архивных документах не зафиксировано."
В іншій публікації з назвою «Бандеровский маскарад, или фальшивые „экспонаты“ выставки»[9] Росов, попри факти з архівних документів, навмисно дезінформує читача, буцімто бойовики спецгруп не одягали червоноармійської форми та не отримували державних нагород:
"Таким образом, настоящие агентурно-боевые группы МГБ советской формы и орденов не могли носить в принципе. Во-первых, форма им не полагалась, а, во-вторых, если бы они появились в подобном виде в подполье, то были бы сразу расшифрованы и уничтожены."
В тій же статті повторюється також дезінформація, наче спецгрупи не скоювали вбивств мирного населення:
"Однако в многочисленных архивных документах не зафиксировано ни одного случая убийства участниками спецгрупп кого-либо из мирных граждан."
Що стосується використання червоноармійської форми бойовиками спецгруп, то про це йдеться у вирізаному фрагменті майора Соколова (Див. вище), а нагородження їх державними нагородами — у документах, які Олег Росов вже раніше використав у попередній публікації, що він навіть підкреслює у самому тексті[7]:
"Как видим, «непокоренные борцы с советами» не только оказывали этим «советам» существенную помощь в ликвидации ведущих функционеров националистического подполья, но даже получали за это высокие награды."
Також не відповідає дійсності звинувачення Олега Росова українських істориків та публіцистів у замовчуванні участі колишніх підпільників ОУН-УПА в спецгрупах НКВД та боротьбу спецгруп НКВД з націоналістичним підпіллям. Зокрема Ігор Лосев та Іван Білас, яких саме звинувачує Олег Росов, в своїх публікаціях висвітлюють участь колишніх підпільників ОУН-УПА в спецгрупах НКВД та боротьбу спецгруп НКВД з націоналістичним підпіллям.[10][11][12]
Незначна кількість документів НКВС в архівах, які вказують на факти злочинної діяльності спецгруп, обумовлена тенденцією радянської спецслужби не реєструвати в документах власні злочини, а пізніше — знищувати компрометуючі документи з власною злочинною діяльністю (коли такі були зареєстровані в документах), подібно як пізніше наступник НКВС — КГБ знищив задокументовані докази катинського розстрілу. На кінець 1945 року з повстанцями боролося 150 спецгруп загальною чисельністю 1800 бойовиків, але тепер в архівах можна знайти не більше кількох десятків документів, що окреслюють тільки деякі їхні операції проти націоналістичного підпілля. Оскільки більшість матеріалів стосовно діяльності спецгруп було знищено у 1990 році, в документах архіву СБУ зберігаються лише окремі відомості щодо злочинів, вчинених лжебоївками проти мирного населення.[13]
Компрометуючі випадки злочинної діяльності підрозділів НКВС — лжебоївок УПА могли радше «випадково» потрапити у документи НКВС : працівники НКВС, як правило, не допускали самокомпрометації радянської спецслужби. Наприклад, як відомо з історичної літератури, в НКВС масово використовувалися катування до арештованих, однак не знайдено внутрішніх документів НКВС, які б вказували на випадки тортур до арештованих з боку працівників НКВС. Відтак загалом відсутність у тих чи інших архівних документах зареєсторваних фактів злочинів спецгруп ще не може слугувати гарантом і однозначним доказом відсутності злочинних проявів конкретних боївок «переодітих енкаведистів».
Після значного спаду активності ОУН-УПА наприкінці сорокових років протизаконна діяльність спецгруп НКВС більше заважала боротьбі радянської влади з неполітичним, кримінальним бандитизмом, ніж приносила користі у боротьбі з ОУН-УПА, що у свою чергу спонукало реагування прокуратури на кримінальну діяльність лжезагонів УПА. Факти злочинів спеціальних груп НКВС знайшли відображення у доповідній записці прокурора Кошарського від 15 лютого 1949 р.[14] Реагування прокуратури на кримінальну активність лжебоївок УПА ще пояснюється міжвідомчим конфліктом між різними спецслужбами УРСР. З архівних документів також відомі випадки бойових сутичок та розброєння спецгруп іншими підрозділами НКВС через брак відповідної інформації щодо операцій лжебоївок у певній місцевості та взаємної координації дій у боротьбі з націоналістичним підпіллям.[15] Протизаконна діяльність спецгруп НКВД від 1944 р. набрала таких обертів, що змусило прокуратуру відреагувати на їхні злочини в 1949 році.
У доповідній записці прокурор Кошарський прямо вказував на шкідливу діяльність спецгруп мирним заходам радянської влади. З його слів, діяльність лжебоївок УПА ускладнювала боротьбу з бандитизмом, підривала авторитет радянської законності та наносила шкоду соціалістичному будівництву в Західних областях України; спецгрупи носять яскраво бандитський характер. У цьому ж документі, крім численних випадків жорстокого побиття та каліцтв мирних жителів перевдягненими лжеповстанцями, також значиться факт вбивства спецгрупою мирних громадян та наглядна тенденція покривання злочинних дій «переодітих енкаведистів» з боку вищого керівництва НКВС:
„Как установлено предварительным и судебным следствием, организаторами данной националистической группы и инициаторами убийства гр-ки Кучинец Л. Ф. являлись сотрудники Ровенского РО МГБ — Парфенюк Н. В. и Грицай С. И., которые в результате преступного делячества и притупления бдительности со стороны Нач-ка РО МГБ майора Егорова к уголовной ответственности привлечены не были. Получив данные о причастности ПАРФЕНЮКА и ГРИЦАЙ к националистической организации, разоружению бойца группы самоохраны и убийству гр-ки Кучинец Л. Ф., Нач. РО МГБ майор Егоров вызвал Парфенюка и Грицай в РО МГБ и, установив в беседе с ними, что они являются организаторами и участниками перечисленных выше преступлений, тем не менее не арестовал их, а по «оперативным соображениям» отпустил. Воспользовавшись этим, Парфенюк и Грицай, предупредив о возможных арестах других участников террористической группы, скрылись[16].“
Істориками поки що не знайдено внутрішніх документів НКВС в яких би значилися злочини спецгруп, описані в доповідній записці прокурора Кошарського, що якраз свідчить про тенденцію радянської спецслужби НКВД не фіксувати злочини власних спецгруп, котрі б її компрометували перед законом. Вищерозглянутий звіт майора Соколова є радше винятком того, що сам співробітник НКВС у своєму звіті вказав на злочини, вчинені його спецгрупою.
В записці прокурора Кошарського 15 лютого 1949 р. розглядаються злочини спецгруп від березня 1948 р., тоді як спецгрупи почали масово діяти відразу ж після війни, в 1944 р. Вищезгаданий майор Соколов разом зі спецгрупою вчинив злочини у 1945 році.
Відповіддю на доповідну записку військового прокурора стала постанова політбюро ЦК КП(б) України. Від Міністерства державної безпеки та військової прокуратури вимагалося детально «розслідувати всі факти грубого порушення радянської законності, а винних суворо покарати»[17]
Безпідставним є твердження апологетів радянщини стосовно покарання[18] кожного злочину, зазначеного в документі прокурора Кошарського: в архівах не знайдено наступних задокументованих даних кримінального переслідування усіх раніше вказаних Кошарським злочиних діянь перевдягнених енкаведистів. Притаманна сталінському періоду непослідовність та суперечність застосування радянських законів (коли навіть норми радянської конституції масово не виконувалися та порушувалися[19].[20].) та часті випадки порушення їх представниками радянської влади, що в цілому характеризують «радянську законність» цього часу, не могли сприяти досягненню покарання кожного випадку злочинів, скоєних спецгрупами. Непослідовність та конфліктність практики застосування радянського законодавства найяскравіше ілюструється ще прикладом після періоду великого терору: частину службовців НКВС звинуватили в організації репресій в 1937-38 р. та покарали і водночас реабілітували деяку невелику кількість незаконно репресованих, але, тим не менше, така ж сама чи подібна протизаконна практика, як впродовж великого терору, надалі, щоправда в менших обсягах, використовувалася радянською владою в ході репресій власних громадян. З одної сторони, органи радянської влади для досягнення злочинних політичних цілей порушували власні закони, а з іншої сторони, щоб не ввергнути країну у тотальний хаос, змушені були частково реалізовувати проголошене на папері радянське законодавство. Враховуючи загальний стан беззаконня в НКВС, можна припускати, що учасники спецбоївок залишались непокараними подібно як часто уникали відповідальності працівники інших підрозділів НКВС за злочини скоєні ними у боротьбі з ОУН-УПА.[21]
Інші історики прорадянського спрямування взагалі уникають розгляду у своїх працях документів, в яких фігурють злочини спецгруп.[22][23] Стверджуючи щодо тенденції притягнення винуватців злочинів лжебоївок до кримінальної відповідальності, не враховують, що виявлення та розслідування злочинів, вчинених спецгрупами НКВС часто покладалось на НКВС — ту ж саму спецслужбу, підрозділи якої і вчиняли злочини.
Враховуючи, що бойовики спецгруп, включаючи колишніх членів ОУН та УПА що перейшли на сторону радянської влади, юридично числилися таємними співробітниками НКВС, що вказано навіть в записці прокурора Кошарського[16], — відповідальність за злочинну діяльність «переодітих енкаведистів» несе радянська спецслужба.
Факти злочинної та провокаційної діяльності спецгруп НКВД також зафіксовані у внутрішніх документах СБ ОУН.[24][25][26][27] Українські повстанці у своїх листівках та газетах доносили до людей відомості про злочинну, провокаційну діяльність створених НКВД лжебоївок підпільного руху, в тому числі і про участь у них зрадників, що перейшли з рядів УПА на сторону радянської влади.[28][29]
У працях українських істориків ОУН-УПА включені архівні документи НКВС щодо спецгруп, що розкривають зрадницьку роботу деяких колишніх учасників націоналістичного підпілля. Публікуючи відповідні архівні документи, переважна більшість українських істориків від самого початку висвітлення ними діяльності лжебоївок УПА не приховувала участі колишніх членів ОУН та УПА в спецгрупах НКВС та їхню боротьбу з підпіллям, про що свідчить список їхніх публікацій щодо діяльності спецгруп НКВД (Див. нижче).

Попередня версія статті Спецгрупи НКВД: http://archive.is/y2iFu Спецгрупи НКВС : http://archive.is/PH2nM Сралинист и фальсификатор истории Олег Росов ( Олег Россов ) http://oleg-rosov.blogspot.com/
Востаннє редагувалось Slav в 14 липня 2017 00:36, всього редагувалось 7 разів.
Ivan Katchanovski is a falsifier of the Maidan massacre in Ukraine and contemporary history of Ukraine :
http://ivan-katchanovski.blogspot.com/
 

Аватар користувача
Chill
Member
Member
 
Повідомлень: 1614
З нами з:
17 травня 2007 16:36
Звідки: матір міст руських

Re: Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення Chill » 02 вересня 2010 11:56

Дякую за цікавий порівняльний аналіз.
Дядько Орест.

Стяг наш - Сонце красне й вічне небо ясне,
Меч наш - Предків Віра, з неї наша сила!

(с) Огнеколо "Летів сокіл"
 

Аватар користувача
Chill
Member
Member
 
Повідомлень: 1614
З нами з:
17 травня 2007 16:36
Звідки: матір міст руських

Re: Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення Chill » 02 вересня 2010 12:03

Доречі, також були випадки, коли до спецгруп потрапляли добровільно хлопці, думаючи що потрапили до УПА або СБ, і тільки згодом розуміли куди вони потрапили.
Дядько Орест.

Стяг наш - Сонце красне й вічне небо ясне,
Меч наш - Предків Віра, з неї наша сила!

(с) Огнеколо "Летів сокіл"
 

Аватар користувача
Slav
Member
Member
 
Повідомлень: 192
З нами з:
28 листопада 2008 05:08

Спецгрупи НКВС - Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення Slav » 06 вересня 2010 01:04

Продовження

В розділі "Кто автор сенсации?" свого опусу "Миф о «переодетых энкавэдэшниках» Специальные группы НКВД в борьбе с националистическими бандформированиями на Западной Украине. 1944 — 1945 годы", Олег Росов ( Олег Россов, Дмитрий Росов, Новоросс - 73 і т.д )" визнає:

"Прежде всего констатируем, что чекистам удалось найти адекватный ответ на изменившуюся тактику бандеровского подполья, и спецгруппы наряду с оперативно-войсковыми группами и истребительными батальонами из местных жителей заняли достойное место в арсенале советских спецслужб и с успехом применялись в борьбе с националистическими бандформированиями. Спецгруппы НКВД представляли собой специальные оперативно-боевые подразделения, которые комплектовались из захваченных или явившихся с повинной участников подполья, которые в свою очередь в обмен на всевозможные преференции и льготы с советской стороны готовы были сдавать органам своих «боевых побратимов» и способствовать их ликвидации."


, що утворені з колишніх упівців лжебоївки УПА фактично представляли собою підрозділи НКВД, а не якісь незалежні організації підрядників, з котрими НКВД могло укладати договори підряду для боротьби з ОУН-УПА. Відтак, чого, визнаючи спецгрупи структурами НКВД, акцентувати на факті залучення до них колишніх упівців, коли ж колишні упівці вже у спецгрупах реально стали таємними співробітниками НКВД ? Нацисти з колишніх червоноармійців створювали шуцманшафт-батальйони та задіювали їх у пацифікації партизанських сіл, але нікому не приходить в голову виправдовувати акції ШУМА-батальйонів на підставі того, що ними були колишні вояки червоної армії.

Публікацїї українських істориків та політиків, як Білас, Лосев, Сергійчук та Кук ( Леміш ), викладають читачу тексти радянських документів щодо діяльності спецгруп НКВД ( переодетые енкавдешники ( нквдешники ) ) , з котрих добре зрозуміло участь та роль колишніх упівців у цих лжезагонах УПА. Ті ж самі радянські документи Олег Росов повторює у своїй фальшивій публікації, брехливо звинувачуючи вищезгаданих діячів у замовчуванні участі та ролі колишніх повстанців у загонах переодітих співробітників НКВД.

Олегу Росову необхідно було сфальсифікувати рапорт майора Соколова, щоб брехливо стверджувати:
"Более того, ни единого факта убийств мирных граждан участниками спецгрупп в архивных документах не зафиксировано."


Однак це не єдиний епізод з невеликої кількості незнищених КГБ архівних документів щодо діяльності спецгруп НКВД, в котрих фігурує вбивство спецгрупою мирних жителів ( в операції в котрій лжебоївка УПА під керівництвом майора Соколова вбила та кинула у колодязь голову сільради села Яблунів Станіславської області ). Навіть у відомій доповідній прокурора Кошарського можна знайти момент з вбивством цивільної особи представниками лжебоївки УПА:

"Например: в ночь на 13 сентября 1948 года в с. Ставки, Ровенского района, Ровенской области, участниками антисоветской националистической организации был разоружен боец самоохраны КОВАЛИШИН и совершен террористический акт над жительницей с. Ставки КУЧИНЕЦ Лидией Фадеевной, являвшейся секретным сотрудником органов МГБ.

Как установлено предварительным и судебным следствием, организаторами данной националистической группы и инициаторами убийства гр-ки КУЧИНЕЦ Л. Ф. являлись секретные сотрудники Ровенского РО МГБ — ПАРФЕНЮК Н. В. и ГРИЦАЙ С. И., которые в результате преступного делячества и притупления бдительности со стороны Нач-ка РО МГБ майора ЕГОРОВА к уголовной ответственности привлечены не были. "


Нагадаю, згідно заяви СБУ, радянське КГБ знищило майже всі документи щодо діяльністі окремих спецгруп. Залишились лише деякі документи, з яких тепер можна робити певні висновки про діяльність лжебоївок. Як бачимо, КГБ мало вагомі причини знищувати документи про діяльність лжебоївок УПА, тоді як переважна більшість документів про спецоперації інших підрозділів НКВД з підпіллям у великій кількості збереглася на сьогоднішній день.


Документ майора Соколова заслуговує на увагу з причини наявності у ньому наступних нерозглянутих вище цікавих моментів:

В каждоме селе, расположенном вдалеке от шоссейной дороги бандитами оставляется т.н. организационной скот, свиньи, коровы, взятые бандитами при погромах семей “сиксотов”, о существовании в селах такого скота знает каждый предсельсовета.


Боевики группы, одетые в красноармейскую форму, останавливаются в селах близ райцентра, готовят схроны, где можно допрашивать, и ночами, переодевшись в смешанную форму, выезжают на операции для захвата заранее намеченных объектов.


Ці моменти мною виділені синім кольором у повному тексті рапорта майора Соколова: http://ukraine-history.livejournal.com/1998.html . Вони також вирізані Олегом Росовим з документа Соколова у публікації " Миф о «переодетых энкавэдэшниках» Специальные группы НКВД в борьбе с националистическими бандформированиями на Западной Украине. 1944 — 1945 годы."

З першої цитати видно, що кожного голову сільради радянська влада підозрювала у співпраці з ОУН-УПА. Друга цитата підтверджує факти одягання бойовиками спецгруп червоноармійської форми, що брехливо заперечує дніпропетровська журналістутка Олег Росов ( Олег Россов, Дмитрий Росов, Новоросс - 73 і т.д ) вже у іншому опусі з назвою "Бандеровский маскарад, или фальшивые "экспонаты" выставки" :

"Как мы помним, настоящими агентами-боевиками МГБ были участники националистического подполья, захваченные или явившиеся с повинной, которые, в обмен на различные преференции со стороны Советской власти, готовы были сдавать органам своих «боевых побратимов» и способствовать их ликвидации. Используя их широкие связи внутри подполья, знания о тактике и приёмах конспирации бандеровцев, чекисты ставили перед агентами-боевиками задания проникать в подполье для физического устранения или подведения под оперативный удар руководящего состава ОУН-УПА, и разложения изнутри «повстанческих» формирований. Таким образом, настоящие агентурно-боевые группы МГБ советской формы и орденов не могли носить в принципе. Во-первых, ни формы, ни боевых орденов они не заслужили, а, во-вторых, если бы они появились в подобном виде в подполье, то были бы сразу расшифрованы и уничтожены."


Пишучи свій наступний опус, Олег Росов маразматично забув про написане ним з попереднього. В даному випадку про нагородження урядовими нагородами бойовиків спецгруп. У тексті розділу "Операции по ликвидации бандитов" "мифа о «переодетых энкавэдэшниках» знаходимо:

Как видим, «непокоренные борцы с советами» не только оказывали этим «советам» существенную помощь в ликвидации ведущих функционеров националистического подполья, но даже получали за это высокие награды.


Вище викладено лише деяку частину епізодів та фактів щодо діяльності спецгруп НКВД ( переодетые енкавдешники ( нквдешники ) ) , котрі брехливо спотворює та перекручує у своїх брехливих статтях дніпропетровська журналістутка, що ховається під вигаданими псевдами Олег Росов, Олег Россов, Дмитрий Росов та Новоросс - 73.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Спецгрупи НКВС : http://archive.is/PH2nM Попередня версія статті Спецгрупи НКВД: http://archive.is/y2iFu
Сралинист и фальсификатор истории Олег Росов ( Олег Россов ) http://oleg-rosov.blogspot.com/
Востаннє редагувалось Slav в 13 липня 2017 23:55, всього редагувалось 11 разів.
Ivan Katchanovski is a falsifier of the Maidan massacre in Ukraine and contemporary history of Ukraine :
http://ivan-katchanovski.blogspot.com/
 

Аватар користувача
В.Волинський
Member
Member
 
Повідомлень: 116
З нами з:
22 травня 2007 10:04

Re: Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення В.Волинський » 10 вересня 2010 11:07

Як кажуть - без коментарів:
ПЛАН ДЕЙСТВИЯ ТЕРРОРИСТИЧЕСКОЙ ГРУППЫ
ОСТРОГСКОГО РО НКВД ПО УНИЧТОЖЕНИЮ РУКОВОДИТЕЛЯ
БАНДФОРМИРОВАНИЙ СЕВЕРНОЙ ЧАСТИ ОСТРОГСКОГО
РАЙОНА под псевдом «ДЕРКАЧ»

Наши силы террористической группы - в составе 6-ти человек. Руководителем группы ст. оперуполномоченный Острогского РО НКВД – мл. лейтенант госбезопасности ОСТЯКОВ.

СОСТАВ ГРУППЫ:
1/ Адашинский Алексей, житель села Розваж
2/ Сеногин Антон, житель села Григорьевка
3/ Кирилюк Василий, житель села Розваж Все Острогского р-на
4/ Скурук Ефим, житель села Могиляны
5/ Янчишин Иван, житель села Милятин-Бугринь
6/ Ковальчук Олександр, жит. села Михалковцы

ВООРУЖЕНИЕ НАШЕЙ ГРУППЫ:
1/ Ручних пулеметов………….. 1
2/ Автоматов…………………... 3
3/ Витовок СВ………………….. 2
4/ Гранат………………………... 12

Силы бандгруппы банды «ДЕРКАЧ»
1/ 47 всадников
Вооружены: 8 ручными пулеметами, остальные винтовками и автоматами

ПЛАН ДЕЙСТВИЯ НАШЕЙ ГРУППЫ

1/ Выход из города Острога в 22-00 30/V-1945 года по маршруту:
Село РОЗВАЖ, ОЖЕНИН, не заходя в Стадники переправляются через реку ГОРЫНЬ, входят в МИХАЛКОВСКИЙ лес, где дневуют.

2/ С начала темноты продвигаются из Михалковского леса по дороге, ведущей через Тесовские хутора в Куражский лес, где на поле делают засаду в течении 2-х-3-х суток, не выходя из засады и не обнаруживая себя ни кому.
3/ Продовольствие и вода берется с места на 3 суток.

СТ. О/УПОЛНОМОЧЕНЫЙ ОББ
ОСТРОГСКОГО РО НКВД
мл. лейтенант г/б
30/ V-45 года підпис /ОСТЯКОВ/

На документі вгорі зліва надпис фіолетовим чорнилом «Утверждаю. Нач. Острожского РО НКВД. Майор Грабчак. 30/ V 45»
Фонди Острозького історико-краєзнавчого заповідника. Копія
Тут все на яву і командир, і колишні повстанці з УПА.
 

Аватар користувача
Slav
Member
Member
 
Повідомлень: 192
З нами з:
28 листопада 2008 05:08

Спецгрупи НКВС - Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення Slav » 13 вересня 2010 20:45

Дуже бажано зісканувати цей документ та викласти на форумі, щоб ніхто не міг придертися на рахунок його автентичності.

Треба чесно сказати, українські історики нерідко роблять помилки у публікаціях про діяльність спецгруп НКВД, котрі пізніше у своїй аргументації ефективно використовують такі адепти совка та расіюшки, як згадана вище дніпропетровська журналістутка Олег Росов ( Олег Россов, Дмитрий Росов та Новоросс - 73 ).
Востаннє редагувалось Slav в 14 липня 2017 00:41, всього редагувалось 1 раз.
Ivan Katchanovski is a falsifier of the Maidan massacre in Ukraine and contemporary history of Ukraine :
http://ivan-katchanovski.blogspot.com/
 

Аватар користувача
Chill
Member
Member
 
Повідомлень: 1614
З нами з:
17 травня 2007 16:36
Звідки: матір міст руських

Re: Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення Chill » 14 вересня 2010 10:50

В.Волинський написав:Тут все на яву і командир, і колишні повстанці з УПА.

Не зрозумів. Що ви маєте на увазі? Що стрільці не були в УПА чи те, що командир ймовірно росіянин?
Дядько Орест.

Стяг наш - Сонце красне й вічне небо ясне,
Меч наш - Предків Віра, з неї наша сила!

(с) Огнеколо "Летів сокіл"
 

Аватар користувача
В.Волинський
Member
Member
 
Повідомлень: 116
З нами з:
22 травня 2007 10:04

Re: Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення В.Волинський » 14 вересня 2010 12:03

Невже не зрозуміло з документу, що командував спецгрупою лейтенант Остяков, а складалася вона з жителів сіл Острозького району, які раніше були в УПА. Зокрема Сингін командував сотнею, а потім був зловлений. Про самого Остякова є ще один документ у збірнику Сергійчука "Західна Україна: днсять буремних літ". У мене є скан з оригіналу, але потрібно пошукати.
 

Аватар користувача
Chill
Member
Member
 
Повідомлень: 1614
З нами з:
17 травня 2007 16:36
Звідки: матір міст руських

Re: Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення Chill » 14 вересня 2010 13:34

В.Волинський написав:Невже не зрозуміло з документу, що командував спецгрупою лейтенант Остяков, а складалася вона з жителів сіл Острозького району, які раніше були в УПА. Зокрема Сингін командував сотнею, а потім був зловлений. Про самого Остякова є ще один документ у збірнику Сергійчука "Західна Україна: днсять буремних літ". У мене є скан з оригіналу, але потрібно пошукати.

Це мені зрозуміло. Не зрозуміло, до чого це в темі, в якій наводяться факти які спростовують міф про "виключно зрадників" в спецгрупах? Тобто я не можу збагнути, що ви хотіли сказати або на що вказати цим документом.
Дядько Орест.

Стяг наш - Сонце красне й вічне небо ясне,
Меч наш - Предків Віра, з неї наша сила!

(с) Огнеколо "Летів сокіл"
 

Аватар користувача
галичанин-скоморох
Member
Member
 
Повідомлень: 712
З нами з:
29 травня 2010 21:29

Re: Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення галичанин-скоморох » 15 вересня 2010 08:19

Сеногин(Сингін),згаданий двічі і полковник міліції Сіногін, похований в Острозі- це випадково не одна особа?
Сіногіна ще прив'язують до Жмайла(справа Ватутіна).
Плітки чи реальність?
 

Аватар користувача
В.Волинський
Member
Member
 
Повідомлень: 116
З нами з:
22 травня 2007 10:04

Re: Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення В.Волинський » 15 вересня 2010 12:55

Документ я наводив з тією метою, щоб показати, що у кожній спецгрупі були офіцери НКВС-НКДБ чи МДБ, які керували їхньою оперативною діяльністю. Розробляли плани і звітували теж вони. Тобто, що всі ноги і вуха спецгруп ростуть саме з доблесних органів.І вони були реальністю, яку і до сьогодні намагаються приховати. На кожну спецгрпу була робоча справа. Кістяк підбирався з колишніх партизанів, захоплених вояків УПА та підпільників ОУН. Зокрема, у 1944 році на Рівненщині кілка спецгруп було виключно з партизанів. У мене є списки.
 

Аватар користувача
В.Волинський
Member
Member
 
Повідомлень: 116
З нами з:
22 травня 2007 10:04

Re: Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення В.Волинський » 15 вересня 2010 12:59

Прізвище його Синогін. Мав псевдоніми "Жмайло" і "Костенко". Чи служив у міліції не знаю. Може то якийсь родич. До нападу на Ватутіна відношення не мав.
 

Аватар користувача
В.Волинський
Member
Member
 
Повідомлень: 116
З нами з:
22 травня 2007 10:04

Re: Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення В.Волинський » 15 вересня 2010 14:25

Нарив у неті фото спецгрупи Соколова, яка діяла на Тернопільщині у 1945 році.
Приєднані файли
8cc2239db831[1].jpg
 

Аватар користувача
В.Волинський
Member
Member
 
Повідомлень: 116
З нами з:
22 травня 2007 10:04

Re: Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення В.Волинський » 15 вересня 2010 14:30

Там ще є відповідний текст.
И вот – Тернопольская область Западной Украины. Бандеровцы.
Украинские националистические организации и воинские формирования, сотрудничая с гитлеровцами, имели значительные и хорошо обученные силы, четкую структуру и достаточное вооружение. Высока дисциплина боевиков поддерживалась страхом быть уничтоженным при малейшем подозрении на «измену», при сомнениях в целях «борьбы». Один из главарей И.А. Дьячук на совещании бандеровцев в феврале 1944 года заявил: «Всех колеблющихся лиц, которые сами лично перейдут и потянут за собой других на сторону Красной Армии, а также всех тех, которые поддадутся агитации Советов – расстреливать на месте». Как известно, на стороне нацистов воевали дивизия СС «Галичина», батальоны «Нахтигаль», «Роланд» и иные формирования. Нынешний Герой Украины Роман Шухевич был заместителем командира батальона «Нахтигаль», имел звание гауптмана войск СС (в 1942-43 - гауптштурмфюрер).
С продвижением фронта на Запад бандеровцы развернули борьбу в тылу Красной Армии, повели масштабный террор против населения Западной Украины, сочувствующего Советской власти. Они нападали на мелкие отряды красноармейцев и одиночных бойцов, отставших на марше от своих частей, на офицеров связи и возвращающихся из командировок… При этом снимали обмундирование, забирали оружие, удостоверения и награды. На их кровавом счету были легендарный разведчик Николай Кузнецов, командующий 1-м Украинским фронтом генерал армии Н.Ф. Ватутин, Герои Советского Союза летчик-истребитель Михаил Лиховид и пехотинец Степан Овчаров, 314 председателей колхозов, 2689 председателей сельских Советов и советских работников, 15000 колхозников и крестьян, свыше 700 рабочих, тысячи учителей, врачей, жен и детей красноармейцев. Причем, абсолютное большинство из них были украинцами по национальности. В названное число жертв не входят тысячи поляков, к которым бандеровцы также проявляли зверскую жестокость.
В справке, подписанной 28 мая 1946 года министром внутренних дел Украинской ССР Т.А. Строкачем (опубликованной уже в постсоветское время) было указано, что с февраля 1944 года по 25 мая 1946 года наши потери составили 14128 человек, за это же время убито бандитов и пособников свыше 110000 человек. В других документах называется общая цифра потерь военнослужащих в 20000 человек.
Это была война! Своеобразная, но война. Война без линии фронта, без тыла и даже без объявления ее. Потому участники борьбы с националистическим подпольем – пособниками фашистов - приравнены к воинам Великой Отечественной войны.
Алексей Иванович Соколов был наделен широчайшими полномочиями. Ему подчинялись подразделения войск НКВД и истребительные батальоны, начальники райотделов НКВД должны были беспрекословно выполнять его указания, связанные с выполнением поставленных задач. Командиры воинских частей армии при необходимости должны были оказывать помощь войсковой силой, боеприпасами, оружием и медикаментами.
Свою первую боевую операцию по разгрому групп пособников фашистов он провел в Тернополе через несколько дней после освобождения города. Поскольку войсковые силы НКВД в первое время фактически отсутствовали, то он осуществлял оперативное руководство подразделением в 100 партизан Героя Советского Союза генерал-майора А.Н. Сабурова. Потом Соколов сформировал полуроту из добровольно сдавшихся либо плененных бандеровцев.
В июне 1944 года Соколов провел одну из самых успешных операций по разгрому «войск» трех "куренных атаманов" – «Нечая», «Лещины» и «Меча». Тогда было убито около 40, а пленено несколько сотен бандеровцев, в их числе два "атамана". В качестве трофеев только пулеметов было взято 14 штук.
А потом пошла череда подобных операций то в одном районе, то в другом. «Было убито 66, сдалось 1402 бандеровца», «убито 35, сдалось 874», «убито 17, сдалось 135 человек», «окружено 1700 человек, бой продолжался 7 часов, было убито 184, отбили у бандитов оружейную мастерскую, 5 пулеметов, 4 пушки, мотоцикл с пулеметом», «ликвидирована банда «Трегуба», убито 17 человек, сам «Трегуб» раненый утонул в реке, взяли три мадьярских пулемета и 18000 патронов», «столкнулись с куренем «Быстрого», был бой в течение 11 часов, мы потеряли убитыми 9 человек и 6 ранеными, нас выручила авиация, уничтожено около 200 бандитов, взяли 12 пулеметов. Был выбит весь комсостав куреня «Быстрого», «нами убиты куренные атаманы «Подкова» и «Калина», сотники «Крым» и «Кобзарь», сотник «Камень» раненым взят в плен» – эти строки взяты лишь из нескольких донесений Соколова. А подобных было десятки. Бывало, что и сами оказывались в окружении. Так в одном из боев лишь ценою больших потерь удалось разорвать кольцо и выйти за его пределы.
В схватках с бандеровцами Алексей Иванович был дважды ранен – осколками гранаты сначала в ноги, потом в голову. Это были уже шестое и седьмое ранения, не считая контузий да побоев от колхозников и коллег-чекистов.
К лету 1945 года крупные банды украинско-немецких националистов, насчитывающие по 400-500 человек, были ликвидированы, а многие главари уничтожены или арестованы. Потерпев крупное поражение, бандеровцы сменили тактику. Они перешли главным образом к террору и диверсиям, стали действовать мелкими бандами, стараясь маневрировать, не принимая открытого боя. Целые группы уходили в глубокое подполье, были случаи проникновения в органы Советской власти, работали же те люди в интересах скрывающихся «собратьев».
Менялась и тактика борьбы с бандеровцами. Создавались рейдирующие отряды внутренних войск с задачей отыскивать и преследовать до полной ликвидации обнаруженную банду. Рейдирующие отряды снабжались радиостанциями, необходимым количеством боеприпасов и продовольствия, не обременялись обозами, действовали днем и ночью, в любую погоду, в любых условиях местности, не связывались административными границами района или области.
Сменили тактику и сотрудники НКВД-МВД. Они не только готовили, расширяли и внедряли агентуру, но и создавали группы для борьбы с бандитами из числа сдавшихся, а то и плененных участников ОУН-УПА (Организация украинских националистов – Украинской повстанческой армии). Алексей Иванович Соколов сформировал свою группу в 18 человек из бывших бандеровцев и провел с нею около десятка успешных операций. Вот несколько выдержек из донесений о деятельности этой группы: «Убито 16 человек, из которых 9 руководящего состава. Взяты продуктовый и оружейный склады», «убито 29 бандитов, взят склад с рентгеновским оборудованием», «убито до 30 бандитов, изъято два склада: один с боеприпасами, в их числе 40000 патронов, второй – с медикаментами и зимним обмундированием», «убиты сотники «Хмара» и «Матрос», задержан станичный атаман «Жубр», изъято около 50 единиц оружия».


Лжебандеровцы из "боевки" А.И. Соколова

Использование спецгрупп показало их высокую эффективность, поэтому они создавались и в других западных областях Украины. Наиболее отличившиеся бывшие бандеровцы представлялись к высоким боевым наградам СССР. Так в 1945 году начальник управления НКВД Украинской ССР по борьбе с бандитизмом генерал-лейтенант Т.А. Строкач просил начальника Главного управления по борьбе с бандитизмом НКВД СССР комиссара госбезопасности 3-го ранга Леонтьева представить к наградам 11 человек, в их числе 7 человек ранее состояли в украинско-немецких националистических организациях. Среди наград значились ордена Красного Знамени, Отечественной войны II степени и Красной Звезды.


Лжебоевка на привале. На первом плане - А.И. Соколов

В одном из сельских Советов Алексей Соколов познакомился с инспектором по сбору налогов с красивым именем Иванна и типичной в тех краях фамилией – все они были короткие и звучные: Брояк, Биляк, Костюк, Лесюк, Вовчук… Она была из бедной крестьянской семьи, как и многих сверстниц, ее угоняли в Германию, но доехала только до Львова. Заболела, вернулась в родное село, никаких связей с оккупантами не поддерживала. Молодая дивчина приглянулась зрелому, избитому и израненному, познавшего тюремные нары, но холостому капитану госбезопасности. А вскоре она стала его незаменимой помощницей. Ей выдали документы инструктора районо, занимающегося учетом детей школьного возраста, на самом же деле она вела разведку, собирала сведения о бандформированиях. По ее данным был проведен ряд успешных операций в нескольких районах области. Иванна и Алексей потом стали мужем и женой, а за заслуги в борьбе с бандитизмом она была награждена орденом «Знак Почета».
В январе 1946 года уже майор госбезопасности Алексей Соколов подготовил пространный документ-отчет о деятельности своей спецгруппы. Тогда она насчитывала 27 человек при пяти ручных пулеметах, 22 автоматах и достаточном количестве гранат. Есть в отчете и строки о связной областного провода «Наталке», задержанной в Бережанском районе. Это была интересная особа. Она пыталась убежать из КПЗ, застрелив из пистолета охранявшего ее милиционера. На допросах давала свои показания так, что по ним нельзя было провести никаких мероприятий – все врала, скрывая главное. И лишь сложная, запутанная комбинация, при которой она оказалась будто бы перед службой безопасности бандеровцев, позволила узнать кто она. Это была Стефания Галушка, связная центрального провода «Белого». Показала она и хорошо замаскированный схрон в селе Августовка, в котором сидели охранники «Белого». Схрон разрыли, сидевшие там «Рыбак» застрелился, а «Чада» вытащили живым. «Белого» в то время там не было. «Чад» согласился сотрудничать с Соколовым, повел спецгруппу в село Рай возле Бережан, где была другая криевка «Белого», но и там того не оказалось.
Центральный проводник «Белый» был не кто иной, как Роман Шухевич – главнокомандующий Украинской повстанческой армией. Не знал Соколов, что он со своей спецгруппой был в одном шаге от нейтрализации самого главкома. И не пришлось бы тому еще более четырех лет прятаться, бегать, как зайцу и руководить из схронов украинско-немецкими националистами – его убили в марте 1950 года при попытке взять живым. Кстати, по информации «Наталки», выданной Соколову, был обнаружен схрон шефа службы безопасности повстанческой армии Мыколы Арсенича. Блокированный в схроне, он застрелился, предварительно застрелив свою жену А. Гринько – «Веру» и С. Галушку – «Наталку».
Метод легендированного допроса, использованный Алексеем Соколовым, стал активно и успешно применяться другими сотрудниками при розыске главарей националистического подполья.
За успешное руководство спецгруппой в борьбе с украинскими националистами и проявленные при этом мужество и отвагу, в январе 1946 года Алексей Иванович Соколов был представлен к званию Героя Советского Союза. То представление поддержал секретарь Тернопольского обкома Компартии Украины Компанец. Но, увы, золотой звезды Героя он не получил. Хотя наградами обделен не был: на Украине он получил два ордена Красного Знамени и нагрудный знак «Почетный работник НКВД» (№ 4143).


А.И. Соколов
 

Аватар користувача
В.Волинський
Member
Member
 
Повідомлень: 116
З нами з:
22 травня 2007 10:04

Re: Миф о "переодетых энкавэдэшниках" ?

Повідомлення В.Волинський » 15 вересня 2010 14:35

Є там фотки самого Соколова і його детальна біографія.
Приєднані файли
93cf3f4074f6[1].jpg
 

Далі

Повернутись до WWII та Другі визвольні змагання (1938-1945)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей