Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Модератор: Global Moderators

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3007
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Krutywus » 20 серпня 2013 01:09

1943
14.лютого.-16.березня. За сприяння поляків більшовицьким партизанським загоном під командуванням Шитова розстріляно 20 і заарештовано 34 бульбівців у селах Карпилівка, Борове, Ленчино, Неверове, Ємільчино (ЦЦАГОУ: Ф. 65.-Оп. 1.-Спр. 17.-Арк. 25).

25.лютого. На основі переданих прорадянськи налаштованим поляком Робертом Сатановським відомостей про український національно-визвольний рух у селах Людвипільського району Рівненської області, де, мовляв, "звила зручне гніздо контрреволюційна організація українських націоналістів", наказом по більшовицькому партизанському з'єднанню під командуванням Ковпака командиру 3 батальйону Матюшенку доручалося "оточити й очистити села Морозівка, Бистричі, Вілія від контрреволюційних елементів згідно з списком... На кожне село виділити по одній роті. Операцію проводити одночасно".
Командир 2 батальйону Кульбака мав завдання "оточити і очистити села Бельчаки, хут. Гурба, Бистрянську Гуту від контрреволюційних елементів згідно списку, що прикладається до наказу".
Така ж місія покладалася і на командира 4 батальйону Подолякові в селі Велика Седлиця (ЦДАГОУ: Ф. 63.-Оп. 1.-Спр. 14.-Арк. 154, 155).

ХРОНОЛОГІЯ ВОЛИНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ
(укладач В. Сергійчук)

Зображення
Зображення

Роберт Сатановський в кінці 1941 - на початку 1942 року створив бойову організацію, котра складалася з кількох груп серед боліт і лісів на північ від Сарн. Протягом року ці групи провели багато диверсійних акцій і зав'язали контакти з відділами Ковпака, Сабурова, Банова та інших. В обмін на зброю передавали їм інформацію.
8 лютого 1943 року було створено партизанський загін ім. Т. Костюшка, котрий одразу підпорядкувався Сабурову.
Ч. Денга, "З історії партизанського угруповання "Єще Польска нє згінела"

На підтвердження фактів, наведених Сергійчуком, Денга в своїй книзі згадує про "успішний бій з бандою українських націоналістів" 27 лютого 1943 року в селі Карпилівка коло Клесова.
Там, не так далеко, знаходиться Гранітне, колишня Янова Долина. Цікаво, чому "неупереджений" і "фаховий" Мотика не вважає атаку на Янову Долину в кінці квітня того ж року акцією "сліпої помсти" за дії проти українських сіл польської поліції спільно з німцями і польських партизанів спільно з совєтами?
 

Аватар користувача
Іржик
Member
Member
 
Повідомлень: 348
З нами з:
09 серпня 2009 14:31
Звідки: Київ

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Іржик » 20 серпня 2013 10:18

Роберт Сатановський


Сатановский Р.Я. (?- ?). В конце 1941 г. организовал в селе Велюнь подпольную гpyппy, распространившую влияние на польское население части районов Ровенской области УССР; в декабре 1942 r. установил связь с Сумским партизанским соединением С.А. Ковпака, а в феврале 1943 г. создал в с. Озерье польский партизанский отряд (40 человек), который вошел в партизанское соединение А.Н. Сабурова; в мае 1943 г., по указанию УШПД, отряд Р.Я. Сатановскогo был выделен для самостоятельных действий; в середине aвгycтa 1943 r. на территории Ровенской области было создано польское партизанское соединение им. Т. Костюшко, командиром котoporo с 26 сентября 1943 r. стал Р.Я. Сатановский; в апреле 1944 r. соединение в составе 9 партизанских отрядов (свыше 800 бойцов) было передано Польскому штабу партизанскоrо движения.

Партизанская война на Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений. 1941–1944 / Колл. составителей: О.В. Бажан, С.И. Власенко, A.B. Кентий, Л.B. Легасова, B.C. Лозицкий (рук.). (На линии фронта. Правда о войне)»: ЗАО Издательство Центрполиграф; Москва; 2010 - С.645

Гранітне


Базальтове.

Зразки "подвигів" партизанів Сатановського (прізвище кагбе символізує):

РАДИОГРАММА КОМАНДОВАНИЯ ВОЛЫНСКОГО ПАРТИЗАНСКОГО СОЕДИНЕНИЯ ИМ. ЛЕНИНА ПЕРВОМУ СЕКРЕТАРЮ ЦК КП/Б/У Н. ХРУШЁВУ И НАЧАЛЬНИКУ УШПД Т.
СТРОКАЧУ О ПОВЕДЕНИИ ПАРТИЗАН СОЕДИНЕНИЯ "ЕЩЕ ПОЛЬСКА НЕ СГИНЕЛА"

26 февраля 1944 г.

Шифровка вх. № 2537

Соединение Сатановского делает насилие над мирным населением.
20-го февраля в селе Залозье ими совершено поголовное изъятие продуктов и избиение крестьян.
Просим дать указание командованию соединения.

25.2.1944
КОЗЕНКО, ВОЛОСТНИКОВ

Рукописная пометка: "С указанием Сатановскому отправить Хрущёву. 26.02.1944. Строкач"

ЦДАГО України. Ф. 62. Оп. 1. Спр. 1530. Арк. 153. Копия. Машинопись.


Опубліковано: Гогун А., Кентий А. "...Создавать невыносимые условия для врага и всех его пособников...". Красные партизаны Украины 1941-1944. - Киев: Украинский издательский союз, 2006 - С.172

ИЗ ДОКЛАДНОЙ ЗАПИСКИ КОМАНДИРА 1-Й УКРАИНСКОЙ ПАРТИЗАНСКОЙ ДИВИЗИИ ИМ. КОВПАКА П. ВЕРШИГОРЫ НАЧАЛЬНИКУ УШПД Т. СТРОКАЧУ О ПОВЕДЕНИИ КОМАНДНОГО СОСТАВА СОЕДИНЕНИЯ "ЕЩЕ ПОЛЬСКА НЕ СГИНЕЛА"

15 января 1944 г.
НАЧАЛЬНИКУ УКРАИНСКОГО ШТАБА КОМИССАРУ ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ТОВ. СТРОКАЧУ
[…]
Несколько слов об окружающем нас. Дня три тому назад проходил в этих местах САТАНОВСКИЙ. Председатель с/с с. Иванчице, в котором стоял отряд, сообщил следующее. На Новый год офицерский состав собрался на ужин. Во время ужина председатель с/с предложил тост за советскую Родину и тов. СТАЛИНА. В ответ на это одним из офицеров, кажется, ДОМБРОВСКИМ, он был избит. САТАНОВСКОГО не было при этом инциденте. На следующий день он приехал сам к председателю и постарался загладить инцидент, уговаривая, что офицер был пьян, несмотря на то, что дело происходило в довольно трезвых чувствах. Всё это, а также тактика САТАНОВСКОГО, поведение среди мирного населения не внушает у меня большого доверия к этому польскому войску.
[…]
Привет.
/ВЕРШИГОРА/
15.1.
Верно: (Подпись неразб.)
1.2.44.

ЦДАГО України. Ф. 62. Оп.1. Спр. 52. Арк. 11. Копия. Машинопись.


Опубліковано: Гогун А., Кентий А. "...Создавать невыносимые условия для врага и всех его пособников...". Красные партизаны Украины 1941-1944. - Киев: Украинский издательский союз, 2006 - С.220

ИЗ ОТЧЁТА ЗАМЕСТИТЕЛЯ КОМАНДИРА ПО РАЗВЕДКЕ СОЕДИНЕНИЯ ПАРТИЗАНСКИХ ОТРЯДОВ "ЕЩЕ ПОЛЬСКА НЕ СГИНЕЛА" П. КОХАНСКОГО УКРАИНСКОМУ ШТАБУ ПАРТИЗАНСКОГО ДВИЖЕНИЯ О СОСТОЯНИИ СОЕДИНЕ-
НИЯ И ОПЕРАТИВНОЙ СИТУАЦИИ НА ТЕРРИТОРИИ ВОЛЫНИ И ЛЮБЛИНЩИНЫ

После 19 марта 1944 г.

ОТЧЕТ
зам.командира соединения польских партизанских отрядов по разведке КОХАНСКОГО Петра Антоновича

КОНТРАЗВЕДКА

Характеристика на отдельных лиц как-то офицерского и рядового состава.

1. КРУЛЯК- хорунжий польской армии, в бывшем работник двойки*. За время войны состоял в организации Сикорского, польского националиста, открыто выступающей против Советского Союза, состоял в отряде капитана Вуека ("Бомбы"), перешел в советский отряд, оттуда - в польское соединение, где был назначен Сатановским его личным адьютантом, и присвоил ему звание подпоручика...

2. КОНВЕРСКИЙ- в бывшем старший сержант польской полиции, польский националист, чего он сам лично не скрывал. Открыто выступал за то, что полякам то оружие, которое они сейчас добудут, а затем, повернут после войны с немцами против Советского Союза. Говорил, что его жена и дочь замучены немцами, а фактически обе живы.

Систематически занимался пьянкой и развратом, организовывал покушение на некоторых офицеров соединения. Сатановский его назначил командиром отряда им. Р.Траугутта и присвоил звание подпоручика...

3. ЯНКЕВИЧ Станислав- хорунжий войск польских, работник двойки при Польше, при немцах работал управляющим лесозавода в Антоновке и на ст. Владимирец; будучи управляющим при немцах, принимал участие в уничтожении евреев (имел связь с гестапо), занимался грабежом еврейского имущества, издевался над работниками лесозавода.

Брат его сотрудничал с немцами. При большом появлении партзанских отрядов в этих районах, он поступил в партизаны, был назначен Сатановским секретарем штаба соединения, в последнее время был послан в Клесов за оружием, после чего, на обратном пути, по дороге пропил 7 автоматов, один мешок соли (в то время в соединении не было месяц соли), гранат неизвестное для меня количество и амуниции ППШ. Подделал печать соединения, справки с подделанной печатью приложены мной к объяснительной записке за № 3. При Советской власти сидел в тюрьме. [В] последнее время, после всех этих фактов назначен начальником штаба одного из отрядов.

Жена его и ЯНКЕВИЧ -польские националисты. Как-то в разговоре с Рожковской, она выразилась - "как я ненавижу этих русских". Один раз высказала, что лучше было жить при немцах, нежели в партизанском отряде. В подслушанном разговоре ЯНКЕВИЧ с женой сказал: "Если бы Красная Армия не имела таких успехов - я бы не пошел в партизаны". Брат его пошел в партизаны только лишь в марте месяце с/г. Прибыл в партизаны к Сатановскому и сразу назначен начальником штаба отряда...

4. БАЧИНСКИЙ Чеслав -подпоручик войск польских, работник двойки, за время войны был в организации Сикорского, работал организаторским офицером под кличкой "Гуцул". У немцев работал переводчиком, имел связь с капитаном Вуеком. У Сатановского был штабным офицером. Месяца два с половиной тому назад был послан с небольшой группой людей под Буг для разведки. Сведений о нем в штаб за это время не поступало...

5. РУДКА Антон - сержант польской армии, член организации Сикорского, в ней работал командиром отделения по деревне Антоновка, под кличкой "Черный", имел связь с капитаном Вуеком ("Булатом" - "Бомба"). Сатановский назначил его командиром отряда им. Эм. Плятер...

6. ПАВЕЛЕЦ Антон - старший сержант тайной польской полиции, по агентурным данным в армии был тоже разведчиком двойки. В разговоре со мной лично рассказывал: как он в Польше на 1-е мая ловил в лесу коммунистов, он убил одного, а другой его ранил в ногу, польский националист. Его отец имел несколько магазинов. Работал в соединении командиром отряда им. Р. Траугутта...

7. ДАВИДОВЫЧ Мариан - член организации Сикорского, занимался контрреволюцией и контрреволюционными разговорами, как польский националист. По деревням занимался систематическим грабежом. Часто заходил к Сатановской...

8. ШАДЕН Генрих - при Польше работал тайным агентом полиции, брат его также был в полиции. Настроен против Советского Союза, часто рассказывал, как стало плохо жить при входе Красной Армии в западные области. Сатановский присвоил ему звание плютунового...

10. ВОСЬ Франц тайный сотрудник польской полиции, состоял в организации Сикорского, польский националист. Всегда высказывался против Советской власти, тесно связан с Позельцем агентурные материалы о нем находятся вместе при агентурных материалах на Позельца. Сатановским назначен зам.командира отряда им. Р.Траугутта.

11. НИМЧИНОВСКИЙ Вацлав - его отец бывший польский осадник, при Советской власти был репрессирован, немцы его освободили, сейчас находится в колонии Веливии Лес, Брестской области, над Днепро Бугским каналом. Он сам удрал из советского отряда т. Шитова**, в польском соединении открыто высказывал свои контрреволюционные взгляды. В колонии Гуравица в семье партизана порвал портрет т. Сталина, сняв его со стены. Впоследствии удрал из отряда Сатановского.

12. СУЛИКОВСКИЙ - польский националист, состоял в организации Сикорского, был командиром отделения в отряде Вуека: когда отряд разбили, он пришел в польское соединение. В деревне Поветь убил невинного крестьянина, после чего, обратившись к стоявшим крестьянам, сказал: "Нам не говорите, товарищ, а обращайтесь - Пан". По требованию майора Ковальского из Брестского соединеня расстрелять его, Сатановский его скрыл, ибо жена Сатановского сказала ему, что жалко отдавать поляка на расстрел украинцам.

13. РОЖКОВСКИЙ Виктор- подпоручик польской армии, называет себя белорусом, сам поляк. Во время занятия Красной Армией западных областей рассказывал, что он подделал документы, что был сержантом, для того, чтобы его не выслали в Сибирь. В польской армии работал агентом двойки. Один его брат сослан в Сибирь, второй расстрелян партизанами (но это не точно). Третий брат за Бугом руководит польским националистическим отрядом.

По специальности сам РОЖКОВСКИЙ учитель. Работает в подчинении начальника штаба соединения. В соединении носит звание капитана, неизвестно кем присвоеное.

14. ГАЧИНСКАЯ Станислава - разведчица польского погранотряда, рассказывала, как вылавливала коммунистов и тех, что переходили границу Польши, а также за свою работу получила большие деньги и награды и накопила при Польше 7 тысяч злотых. В соединении работала поваром.

15. САТАНОВСКИЙ Роберт- сын крупного коммерсанта, учился в Варшаве в университете, по национальности еврей. При занятии Красной Армией западных областей, был выслан с погран[ичной] полосы, имел быть выслан в Сибирь, но бежал и прятался у Ягодзинской (теперешней Сатановской), о чем рассказала сама Сатановская. При занятии немцами указанных территорий, он работал у немцев в гебитскомиссариате переводчиком, но когда немцы узнали, что он еврей, хотели его убить, но он бежал и прятался у доктора Париаса, работал у него санитаром, но когда ездил по деревням, называл себя доктором (со слов доктора Париаса). При прибытии со мной в тыл противника, он сказал, что ему в Москве присвоили звание полковника и все начали к нему так обращаться.

В разговоре со мной он мне рассказывал, что у него есть специальный шифр, условленный с т. Хрущевым. Тов. Хрущев сказал ему, что он может добиваться, если будет хорошо работать, попасть в польское правительство и что нужно вести политику так, чтобы это политика была советской, а сначала прикрываться польским национальным соединением. Сам Сатановский слабохарактерный, он выполняет то, что скажет его жена. В большинстве были случаи, что он советовался в штабе или лично со мной или с другими и соглашался с нашим мнением, но стоило ему поговорить с женой, как он изменял решение по данному согласованному вопросу с нами - так как она сказала. Мне удалось это установить методом подслушивания. В последнее время даже большинство партизан между собой говорили: "что нами руководит не он, а она".

Должен отметить, что он ее боится, но почему, нельзя было установить. Как то жена его было сказала: "Меня штаб хотел оставить в Москве, но я настояла на своем и поехала, ибо он без меня ничего не сделает то, что нужно".

Вот, пример: к нам прибыло три неизвестных личности поляков с Варшавы, без всяких документов, он меня спросил: "Что нам с ними делать?". Я сказал: "Отправьте их в отдаленный отряд им. Костюшки, а там проверим их на работе", он со мной согласился. На второй день утром ко мне зашел Дросик Франек и сказал, что он слышал разговор, как Сатановская сказала мужу: "Если ты будешь слушать советов других, то никогда поляки к тебе в соединение не придут". И в этот же день она сама этих трех варшавяков водила по всем отрядам, показывала, какие у них люди и вооружение. Я вторично его предупредил, что с новыми неизвестными нам людьми так не поступают, но это ни к чему не привело и эти три варшавяка забрали потом автоматы и перешли к капитану Вуеку: оказывается, что эти люди и раньше были у капитана Вуека.

Два из них получили автоматы у Сатановского, одного из них я поймал и даже приводил к т. Соколову*** в Дубицком на допрос, после чего Сатановский был на меня очень обижен.

Когда мы стояли в дервне Будимле, ко мне заезжали от "дяди Пети" [руководителя разведывательного отряда РУ ГШ КА полковника А.Бринского. -авт.] капитан "Макса"**** и доктор Париас, которые занимались разведкой, они хотят перейти к нам, я об этом сказал Сатановскому, так тот мне сказал, что это сволочи, они нам могут принести вред, а жена его говорит: "Бегма давно метит "Макса" на место Роберта". Через пару дней мне Сатановский говорит, что "они ездят к тебе, это ж не наши люди, давай лучше организовать засаду и пострелять их, "Макс" ездит к Бегме и он может наделать нам делов, Бегма тоже нехороший человек, он хочет соединение забрать в свое подчинение, меня и тебя выгонит (бо он тебя тоже не любит), а потом за спиной польского соединения будут ордена зарабатывать".

"Когда мы были в Березном так Соколов делал намек, чтобы меня отстранить, это ж работа Бегмы, они насчет тебя тоже намекнули, но я дал хорошую характеристику, нужно от них отрываться скорей". Сатановский сам себе присвоил звание полковника...

16. САТАНОВСКАЯ-ЯГОДЗИНСКАЯ Зося-бывшая польская учительница, закончила в Варшаве помтехникум, девичья фамилия ее неизвестна, пишется по фамилии первого мужа Ягодзинская или Сатановская. Первый муж ее, по неполным данным, репрессирован органами НКВД, как офицер, выступающий против Красной Армии. При занятии западных областей Красной Армией она работала заведующей школы, как и за [период независимости] Польши, после чего при Советской власти была снята с работы зав.школой за национализм. Последнее ее место работы было в Вельюне.

В соединении она своими поступками показала явно как польская националистка...

Кроме этого, в последнее время дополнительно к агентуре сообщаю: в день 8 марта все соседние отряды, какие были возле нас, отмечали этот праздник, как международный в газетах, листовках и на собраниях. Я ей как редактору сказал, почему мы не готовимся к этому, она ответила -в нашем соединении таких праздников не празднуют - нельзя.

Второй случай, я случайно будучи в Брестской бригаде, достал у Виктора Федоровича московскую газету, где было о награждении солдат и офицеров польской армии Берлинга. Привезя эту газету, я предложил ей сделать некоторые вывески о награждениях, о героях Советского Союза, погибших капитанах и прочесть бойцам, в этот момент она выпускала очередной номер газеты, так она ответила: "В этой газете даже места нет", когда я пошел сам по отрядам и начал читать им это постановление, это дало большой эффект, ибо многие нашли там братьев и знакомых, так она на меня вечером перед Сатановским раскричалась, зачем я это делаю.

Она почти каждый день заходила туда, где стояла группа, пришедшая от разбитого капитана Вуека, где они вели иногда следующие разговоры: она рассказывала им, как она, будучи в Москве, заходила к Ванде Василевской, что эта женщина сидит там для мебели, не помогает полякам и ничего не делает. Высказывала, что в Польше ее ненавидят и что она лично с ней разругалась и больше туда не ходила. Плютуновый Магдзяк сказал в это время, что: "Берлинг - продажный сын польского народа, продал свой народ, но Андерс со своими войсками будет иметь перевес". Сатановская на это ничего не ответила, только рассмеялась.

Когда к нам приехали т.т. Кушнарев и Череваш, так Сатановская как-то в штабе сказала:" разъезжают только для контроля, небось в бой не пойдут, как Бегме, так оружием помогли, а на поляков смотрят сквозь пальцы, эти украинцы нас так любят, недаром вражда все время между этими нациями. В украинских отрядах издеваются над поляками, мало издевались у Сабурова надо мной и над мужем, у Бегмы так было, что польский отряд, когда берет трофей, так у них забирают и вырывают с рук, с голыми руками мы за Буг не пойдем, если бы мы были у немцев, так они давно бы нас вооружили и еще как."

Когда Сатановский как-то сказал, что дает радиограмму еще раз т.Хрущеву, так она ответила: "Много тебе первая помогла, лучше было бы, чтобы ты не ездил в Москву и не имел дела с этими украинцами". В день Красной Армии даже сводки информбюро не было. Был случай, что она напечатала статью в газете об успехах на фронте и все время отмечала только об армии наших союзников и когда редактор и комиссар соединения т. Бегмы обратили на это внимание, так она сказала: "еще и сейчас придираются, думают, что мы в их подчинении".

К нам было приехал подполковник польской армии с высшим военным образованием [и] с женой, но когда он начал обращать внимание на все дефекты, какие были в соединении, вместе с тем его жена, как человек образованный, знающая несколько языков, начала делать свои предложения, касающися газеты и другого, так Сатановская боясь, что он займет место ее мужа (незнающего ничего в военном деле), создала через своего мужа им жуткие условия (иногда даже в штабной кухне им не оставляли обеда). Впоследствии, когда подполковник Наркусский заболел и его жена [заболела] тифом, после выздоровления, когда уже прошло три недели, в это время они находились от лагеря 70 км, Наркусская неожиданно умирает, и был пущен слух, что она умерла от ангины.

Как мне удалось установить, она была отравлена по заданию Сатановской санитаркой Карабиновской Казимирой, которая служила весной у немцев, а потом была привезена Бачинским к нам в соединение.

После выполнения этого задания Сатановская Карабиновскую отправила за линию фронта, Наркусского, подполковника (которого уважало большинство бойцов), Сатановский сделал сумасшедшим и отправил за линию фронта лечиться...
[…]
ЦДАГО України. - Ф.62. - Оп.1. - спр. 252. - Арк. 113-117 зв.Копия. Машинопись.

* «Двуйка»-разведывательный (II) отдел Польского Генштаба.

** Речь идёт об Иване Шитове, командире Тернопольского соединения им. Хрущёва.

*** Имеется в виду зам. начальника УШПД В. Соколов, который в марте 1944г. выезжал на Волынь.

**** Речь идет о Ю. Собесяке, который в 1942-1943гг. был командиром местного отряда на Волыни в подчинении штаба партизанского движения по Ровенской области, а затем стал командиром польской бригады «Грюнвальд».


Опубліковано: Гогун А., Кентий А. "...Создавать невыносимые условия для врага и всех его пособников...". Красные партизаны Украины 1941-1944. - Киев: Украинский издательский союз, 2006 - С.344-350

УКРАИНСКИЙ ШТАБ ПАРТИЗАНСКОГО ДВИЖЕНИЯ

Снятие копий воспрещается СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО

11.2 – 15.22
ШИФРОВКА вх. № 1946

в отдел 11 февраля 1944 г. 17 час. 00 мин.
11 февраля 20 час. 00 мин.
01
тт. ХРУЩЁВУ, СТРОКАЧ

21 ноября 1943 г. партизаны польского отряда КОСТЮШКО, входящего в бригаду ШУБИТИДЗЕ Пинского соединения, сожгли партизанское село ЛЮБЯЗЬ, Любашевского района, Волынской области, в количестве 250 хозяйств. Обстоятельства следующие:

В ноябре 4 разведчика в пьяном виде двигались на разведку в с.ЛЮБЯЗЬ. По дороге их крестьяне предупредили, что в село прибыли националисты. Они, не обращая внимания, двинулись в село, в результате были убиты националистами. Командование в отместку решило уничтожить все село, что и сделали.

Считаем, что это провокация, направленная на разжигание национальной розни между нами и поляками.

Командование бригады и Пинского соединения никаких выводов не сделало, провокаторы не наказаны.

Этот отряд создан в августе 1943 г. из активных немецких служак.
11.2.44 г. ФЕДОРОВ, ДРУЖИНИН.


Зображення
Прописка коммуниста - тюрьма! Вернем страну народу!
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3007
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Krutywus » 20 серпня 2013 12:09

Трохи захопився і переплутав Гранітне на карті з Базальтовим.
Каюся.

Із "Щоденника бойових дій" Роберта Сатановського:

8 квітня 43 р.
В район Домбровиці вислана розвідка для, серед іншого, "складання іменних списків керівників націоналістів" (очевидно що українських).
В той же день відділ загону виявляв українських націоналістів у селах Глушиця і Любиковичі...
14 квітня 43 р.
...Коли розчистка центру (с. Єльно) закінчилась, польські партизани із загону Годунка "розійшлись навантажити підводи, я наказав своїм бійцям також приступити до цього, показавши ті хати, де знаходяться намічені по списках бульбівці, і ті хати, де ми господарів розстріляли. Моїми людьми навантажено 5 підвід. Я особисто з автоматником конвоював після закінчення операції заарештованих до місця розстрілу."


В. Сергійчук "Поляки на Волині у роки другої світової війни", ст. 66-69
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3007
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Krutywus » 20 серпня 2013 14:43

Донесение командира польского партизанского отряда Р. Сатановского командиру партизанского соединения А. Н. Сабурову о боевой деятельности на Украине в марте – апреле 1943 г.

За время двух разведывательных походов (первый – с 22 марта 1943 г. по 4 апреля 1943 г. и второй – с 4 по 20 апреля 1943 г.) сделано следующее:

1. Организация польского населения.
Организовано в целом польское население Клесовского района. Организованы и налажены связи с частью деревень Людвипольского и Березненского районов. В отряд принят [ряд] представителей Клесовского, Рокитнянского, Домбровицкого районов.

2. Борьба с националистами.
Составлены именные списки националистов в местечке Клесов и местечке Домбровица; в селах Корпиловка, Любиковичи, село Клесов, Глущица, Сехи, Ельно (на основании этого списка действовали отряды в Ельно).

3. Боевые действия.
1. 24 марта 1943 г. ночью на переезде под Клесовом обстрелян немецкий патруль, как после установлено, один фашист убит, один ранен.
2. 19 апреля сделана около мостка столб 95 (между Клесовом и Томаш-городом) днем засада на немецкий патруль. Убито 4 гитлеровца.

5. Диверсия.
17 апреля днем пущен под откос между ст. Клесов и ст. Томашгород около мостка столб 95 поезд местного значения с живой силой. Убито и ранено свыше 20 немецких солдат и офицеров.

Командир партизанского отряда Р. Сатановский


Русский архив: Великая Отечественная.
Том 14 (3-1). СССР и Польша
 

Аватар користувача
Іржик
Member
Member
 
Повідомлень: 348
З нами з:
09 серпня 2009 14:31
Звідки: Київ

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Іржик » 21 серпня 2013 12:07

А у фонді документів з'єднання УПА-Північ, що зберігаються у ЦДАВО України, у звітах українських повстанців про перебіг військових операцій містяться навіть згадки про те, що польським базам самооборони в деяких випадках надавала допомогу «українська» поліція. Так, у повідомленні командира куреня «Вітра» про перебіг бою з поляками 16 жовтня 1943 р. в с. Рудя, адресованому командувачу загону ім. Богуна «Ліварю», зазначалося: «О 5-й годині під'їхали з Білина поляки (35 шт.), зробили наскок на нашу заставу. Опісля їм прибуло до помочі 65 осіб української поліції і 1 танкетка. Наші були змушені відступити. Оставили вбитого сотенного др. Грізного. Крім того, є втрати в зброї» (ЦДАВО України. - Ф.3838. - Оп.1. - Спр.35. - Арк.8).

...внаслідок дій проаківських партизанських загонів уже влітку і восени 1943 р. постраждала значна кількість цивільного українського населення, яке не було причетне до антипольських виступів. Про це свідчить, наприклад, лист волинського делегата польського уряду К. Банаха, адресований 26 вересня 1943 р. коменданту округу АК полковникові К. Бомбінському.

У листі критикувалася «неналежна позиція окремих партизанських загонів і баз самооборони, яскравим прикладом якої могло бути те, що відбувалося в околицях поселення Ружин... Місцевий загін палить сусідні українські села... Мордує усіх українців, на яких випадково натрапляє на своєму шляху. Грабує майно української людності» (Sowa A.L. Stosunki polsko-ukrainskie 1939-1947. - Krakow, 1998. - S. 193-194)


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.269

Про одну з таких акцій ідеться, зокрема, у розвіддонесенні УШПР для секретаря ЦК КП(б)У Д. Коротченка. У ньому повідомлялося, що після того, як українці розбили польську базу самооборони в с. Гута Степанська, один з її керівників — В. Коханський («Бомба») — із залишками своєї групи відійшов у ліси в районі Сарни - Моквин. Там було сформовано міцний партизанський загін, який налічував близько 800 бійців. Польські партизани були озброєні станковими і ручними кулеметами, автоматичною зброєю. Загін здійснив рейд у напрямку Цуманських лісів, знищуючи на своєму шляху всі українські села і загони бандерівців. (ЦДАГО України. - Ф.1. - Оп.22. - Спр.49. - Арк.11-13)


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.273

У наказі від 16 січня 1944 р. полковник К. Бомбінський звернувся до командувачів польських партизанських загонів округу з такими словами: «Наказую проводити боротьбу з українськими групами з усією нещадністю і суворістю, особливо акції у відповідь за вбивства цілих польських родин. Для вбивць жінок і дітей немає милосердя та поблажливості. Цієї боротьби ми не хотіли, прагнули жити в сусідській згоді з українським населенням Волині. Трапилося по-іншому, не ми відповідальні за цю кров. Використання раптовості і неочікуваний напад, швидкий та чіткий відступ після бою - запорука нашого успіху» (Turowski J. Pozoga. Walki 27 Wolynskej Dywizji AK. - Op.cit. - S.49-50).

Виконуючи цей наказ, аківські загони розпочали наступальні дії проти підрозділів УПА, основні бази яких були розташовані на схід від Володимира-Волинського у селах Могильне, Гнійне, на території комплексу Свинарських лісів і на південь від Любомля в селах Ставки, Овлочим, а також на території Мосурських лісів.
[...]
- 29 січня - наступальні бої загонів «Сокола» (М. Фіялка) і «Яструба» (В. Черминський), а також окремих партизанських груп загонів «Тшаски» (3. Твардий), «Сивого» (В. Крокай) та «Луна» (назва загону під командуванням 3. Кульчицького) з формуваннями УПА в селах Бабе і Щурин на Луччині. Село Бабе було спалено; (Turowski J. Pozoga. Walki 27 Wolynskej Dywizji AK. - Op.cit. - S.150).
[...]


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.274-275

Так, в опублікованій нещодавно українській повстанській документації, взятій з Держархіву Служби безпеки України, підтверджуються факти запеклих боїв між загонами УПА й АК біля сіл Оздзютичі, Гнійне, Микитичі, Овлочим, а також зайняття польськими збройними формуваннями сіл Черніїв, Свинарин, Вербичне, Оса, Ревушек, Вовчака, Осекрова (вбито до 100 людей), Монович (вбито більше 70 осіб), Осмиговичей, Доміноиоля, Верби (до дня 15 березня 1944 р. кількість убитих польськими боївками українців становила 600 осіб), Туропина (вбито до 30 осіб), Коритниці (вбито 50 осіб), Мачулки, Лежахів, Твердині та інших (Волинь і Холмщина 1938-1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади / Голова редколегії Я.Ісаєвич. - Львів, 2003. - С.510, 521, 523, 527-528, 530, 533, 541, 544-545.)

В оунівських інформаційних повідомленнях зазначалося також, що, наприклад, лише на території Вербського району до середини березня 1944 р. у таких селах, як Ставки, Владинополь, Ставочок, Олеськ, Вижгів, Заглинки, Крать, Лиски, Руда, Писарева Воля, Верба, Охнівка, Блажсник, українське населення вже майже не проживало, а деякі з цих сіл були спалені польськими воєнізованими формуваннями (Там само. - С.530)

Значно більшу кількість українських сіл, що зазнали нападів з боку загонів АК у цей період, а також більшу кількість жертв серед цивільного населення цих сіл подає в опублікованих нещодавно матеріалах опитувань та спогадів очевидців краєзнавець з Володимира-Волинського Я. Царук (Царук Я. Трагедія волинських сіл 1943-1944 рр. Українські і польські жертви збройного протистояння. Володимир-Волинський район.- Л., 2003 - С.56-61, 76-77, 80, 87, 108-110, 133-135, 148).

Коригуючи, зокрема, подібні за характером свідчення і спогади иостраждалих поляків, зібрані польськими дослідниками В. і Є. Семашка-ми 123, він стверджує, що лише у Володимир-Волинському районі «з рук польських воєнізованих формувань» загинуло 1454 українці, причому встановлено прізвища 1244 із них (Царук Я. Трагедія волинських сіл 1943-1944 рр. Українські і польські жертви збройного протистояння. Володимир-Волинський район.- Л., 2003 - С. 21)


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.277.

уривок з рапорту від 31 січня 1944 р. на ім'я волинського представника польського уряду К. Банаха одного з діячів місцевої Делегатури про його власні спостереження за тим, що відбувалося на той час у західній частині Волині: «З власних спостережень, а також від звільнених у відпустку солдатів партизанських загонів і родин, які свого часу ховалися на базах, а зараз повертаються до міст, можна дізнатися про речі, які повинні у кожного поляка викликати обурення. Те, що зараз діється у сільській місцевості, нічим не відрізняється від тієї звірячості…, яку виявляли українські банди у своєму ставленні до поляків.

Польські партизанські загони організовують "наскоки" на українські села, виганяють з них українців, відбирають інвентар, а селища цілком спалюють. Тих українців, які не встигли втекти, застрелюють на місці, не роблячи винятку, здається, навіть для жінок та дітей. Доводиться чути, що партизанські загони проводять реквізиції навіть у поляків. Через це поширюються нарікання. Поляки говорять, що "грабували німці, українці, а зараз грабує наше військо" Зрозуміло, що в деяких випадках подібні реквізиції є необхідними, однак вони повинні проводитися у такий спосіб, щоб не викликати ненависті до партизанських загонів» (Gabinet rekopisow biblioteki Uniwersytety Warszawskiego. - Sygn. 2131. - K.19)


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.278

Особливу активність у розширенні бази формування польської 27-ї дивізії виявив загін поручника «Корда» (К. Філіпович). У районі діяльності загону на території Любомльщини для населення українських сіл було спочатку встановлено термін добровільної евакуації. Після цього було застосовано силу. Справедливо буде зауважити те, що в деяких випадках з метою захисту жінок, дітей та старих від можливої помсти з боку польських боївок командування АК намагалося забезпечити їм особисту охорону. Але частіше траплялося, коли за відсутності місцевих командувачів АК групи озброєних членів загонів польської самооборони, а нерідко і за підтримки шуцмансшафтів, проводили «пацифікаційні» акції, що мали відверто злочинний характер.

Однією з таких акцій була помста загону польської допоміжної поліції з м. Рожище і членів самооборони с. Копачівка населенню сусіднього українського села Тростянка за жертви, яких зазнали мешканці Копачівки під час нападу підрозділу УПА 27 січня 1944 р. Командувач дільниці у м. Рожище і комендант Здолбунівського району АК В. Романовський з цього приводу зазначав: «...поляки у своїх діях застосовували принцип колективної відповідальності і на напади, розбій та грабунок відповідали вбивствами, реквізиціями, пограбуванням. Вбивства вважалися справою честі. Молоді хлопці, які втратили родини, на прикладах гвинтівок робили помітки, рахуючи таким чином кількість своїх жертв. Людське правосуддя перетворювалося на звірячу помсту» (Romanowski W. ZWZ-AK na Wolyniu 1939-1944...-S.181-182)


Цит. за: Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.279.

Від осені 1943 р. антиукраїнський формувань Армії Крайової терор польського підпілля набув і Батальйонів Хлопських масового характеру також на території Холмщини та Підляшшя (Надбужанщина, Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, камінеччина, ХОлмщина і Підляшшя. Історично-мемуарний збірник. - Т.1. - Нью-ЙОрк - Париж -Сідней - Торонто, 1986. - С.730). Кількість убитих українських громадян у попередній період і до кінця року, за підрахунками Люблінського представництва УЦК, становила близько 500 осіб (Волинь і Холмщина 1938-1947. : польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади / Голова редколегії Я.Ісаєвич. - Львів, 2003. - Док. №24. Список убитих українців на Холмщині й Підляшші в 1942-1943 рр. - С.493-508)

На нашу думку, масовість терору спричинив наказ від 4 серпня 1943 р. головного коменданта АК генерала Т. Коморовського («Бур») про початок загальної «відплатної» акції українцям за «участь у німецьких пацифікаціях». Акцією мала бути охоплена майже вся територія ГГ [Генерал-губернаторства - І.Б.], за винятком дистрикту «Галичина» (Armia Krajowa w dokumentach 1939-1945. - T.3. - S.91). Масштабності антиукраїнським діям надали також польські втікачі з Волині, які приєдналися до місцевих партизанських загонів. Тільки у Грубешівському повіті в серпні 1943 р. їх налічувалося близько 6 тисяч (Motyka G. Tak bylo w Bieszczadach. - S.178).

Головну роль у проведенні антиукраїнських акцій на території цього повіту відіграв І батальйон БХ (Батальйони Хлопські) Ст. Басая («Рись»). У Томашів-Любельському повіті основний тягар боротьби з українськими силами взяли на себе місцеві загони АК на чолі з комендантом району В. Щепанкевичем («Другак») (Ziembikiewicz Z. W partyzantce u "Rysia". Wspomnienia zolnierza I Batalionu Oddzialow Hrubieszowskich BCh. - Warszawa, 1982. - S. 110, 133, 141-143 i in.; Siwicki M. Dzieje konfliktow polsko-ukrainskich. - T.3. - Warszawa, 1994. - S.55-56). В окремих керівників польських партизанських загонів навіть існувала думка про необхідність організації силами Люблінського округу АК антиукраїнської акції за Бугом, на території Волині. Проте погоджувальна комісія польських підпільних політичних партій не дала на це своєї згоди (Przybysz K., Wojtas A. Bataliony Chlopskie. - T.2. - Warszawa, 1985. - S.193).


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.280.
Востаннє редагувалось Іржик в 21 серпня 2013 16:14, всього редагувалось 2 разів.
Прописка коммуниста - тюрьма! Вернем страну народу!
 

Аватар користувача
Douglas
Member
Member
 
Повідомлень: 305
З нами з:
04 лютого 2010 14:32

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Douglas » 21 серпня 2013 13:32

Головну роль у проведенні антиукраїнських акцій на території цього повіту відіграв І батальйон БХ (Батальйони Хлопські) Ст. Басая («Рись»).


Станіслав Басай - "Рись" командир 1-го Батальйону Хлопського (в центрі на вороному коні)
Зображення
Він ще і в Сагрині "відзначився"...
До нього згодом прийшла розплата за вчинені злочини - 25.03.1945 р. він був схоплений повстанцями сотні "Вовки" під командуванням Мар`яна Лукасевича - "Ягоди" в с.Крилів , під час нападу на станицю польської міліції та згодом розстріляний разом ще із 17 міліціонерами і 25 цивільними озброєними поляками , що брали участь в убивствах українців на Холмщині.

Із хроніки відділу "Вовків" :

Коли розвиднілось, пробоєва чота в совітських уніформах входить до містечка. Міліцію рішено взяти підступом. Одного нашого стрільця Манька, знаного вже віддавна поляками в Крилові, як завзятого ворога поляків, ведуть стрільці закованого в кайдани на чолі стрілецького ряду.

Поляки вибігають з хат і вдоволені тим, що стр. Манько "сотенни попадл сен", не замічують нашого підступу. З вікон усміхаються молоді польки. За стрільцями біжить зграя дітвори. Недалеко від станиці МО перед повстанців виходить один узброєний міліціянт-стійковий. Чот. Сушко, який грає ролю совітського капітана, наказує йому, щоби завів на станицю. Він радо погоджується.

Підійшовши під станицю, починають стукати в двері, щоб відчинили. По кільканадцятьох хвилинах, зібрані міліціянти запрошують стрільців до середини. Дві маленькі групи в совітських уніформах, які відлучилися в середині міста, зробили недалеко від станиці заставу. Шиковні поляки спокійно переходять попри хлопців. Польки кокетливо усміхаються до стрільців та пробують нав'язати з нами розмову. Інші запрошують на снідання. На станиці є лише 8 міліціянтів, решта находиться в приватних помешканнях.

Арештованого стрільця Манька стрільці передають міліції та наказують замкнути до пивниці. Поляки дуже вдоволені, кричать та хочуть його бити. Але їм наші не дозволяють. Заступникові команданта міліції (командант від'їхав до Грубешова) наказують, щоб негайно замовив 15 фірманок та снідання.

Міліціянти починають сходитися на станицю. Вже їх є около 25. За тими, які ще не прийшли, пошукують наші "совіти". Деякі стрільці ідуть на снідання. Готові фірмани під'їжджають під станицю. В цей час стрільці, які стояли навкруги міліції, майже всі разом крикнули "руки вверх!" та спрямували до них автомати.

Всіх поляків пов'язано і положено на підлозі.

Інші стрільці приводять "Басая", відомого поляка-терориста, який палив села на Холмщині, та трьох з його охорони. Важніших пов'язаних поляків відводимо на підводи, всіх інших розстрілюємо. Один міліціянт, якого щойно привели, кидається на чот. Сушка та хоче вирвати від нього автомата. В цей час стрілець Ґонта вбиває його зі свого автомата й одночасно ранить в руки чот. Сушка. Усіх поляків розстріляно.
Опись-прОтокол, сдал-принял… отпечатки пальцев!
 

Аватар користувача
Douglas
Member
Member
 
Повідомлень: 305
З нами з:
04 лютого 2010 14:32

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Douglas » 21 серпня 2013 22:52

керівники польської "самооборони" с.Пшебраже - організітори репресій над українцями . сидять Альберт Василевський , Людвіг Малиновський , Генрік Цибульський
Зображення

Сов. секретно

Спецсообщение

Народному комиссару государственой безопасности Украинской ССР Тов. САВЧЕНКО

Нач. „4" Управления НКГБ СССР (—) СУДОПЛАТОВ

Из района Ровно. УССР.

„Поляки, проживающие в мест. Рафаловке, Пшеброжах, Рожищах, в последнее время резко изменили свое отношение к советским партизанам и перешли полностью на службу к немцам. В Луцке и Рожищах создана польская полиция, которая усердно выполняет приказы немцев по истреблению русского и украинского населения западных областей УССР. Поляки разъезжают по украинским селам, сжигают их, убивают население и совершают грабежи. За последнее время поляками сожжены с. Тростянец, Омелено и разграблены с.с. Хапнево и Климентовка.

В Пшеброжах немцами создан отряд поляков численностью до 1200, имеющий на вооружении две 45-мм пушки, станковые и ручные пулеметы и винтовки.

Поляки распространяют среди населения провокационные слухи о якобы совершаемых советскими партизанами убийствах польского населения.

Организаторами репрессий над украинцами являются в Пшеброжах староста ЖИДКЕВИЧ и комендант РАЛИНОВСКИЙ, а также поляки ЦИБУЛЬСКИЙ, ВАСИЛЕВСКИЙ, ВРАЩАЛОВ и КЕСЛИВАПОЛЬКО.

"ПАНАС"

Начальник группы 4 Управления НКГБ СССР (—) СЕРЕБРЯНСКИЙ

ДА СБУ, ф. 13, спр. [...], арк. 22.



Про коменданта польської "самооборони" с.Пшебраже Людвіка Малиновського http://tristana073.livejournal.com/35647.html

Зображення

ПРОТОКОЛ ДОПИТУ СВІДКА ОГОРОДНИКА ПРОКОПА АБРАМОВИЧА У СПРАВІ МАЛИНОВСЬКОГО ЛЮДВІГА ФРАНЦЕВИЧА

ПРОТОКОЛ ДОПРОСА 1944 ГОДА

МАРТА 7 ДНЯ СТ. КИВЕРЦЫ.
Я, нач. паспортного стола Киверецкого РО НКВД по Волынской области мл. лейтена]нт милиции СЫТНИК сего числа допросил в качестве свидетеля гр-на Огородника Прокофия Абрамовича,1902 года рождения, уроженца Волынской области Киверецкого района село Озеро, национальность украинец, грамотность 4 класса церковно-приходской школы, женат, состав семьи 4 человека, б/партийный, военнообязан, со слов ранее не судим. Проживает в Волынской области Киверецкого района село Озеро.
Об ответственности по ст. 98 УК УССР предупрежден.

По существу данного дела поясняю:
Проживаю в деревне Озеро Киверецкого района с детства, деревня наша вплотную граничит с деревней Пшебражье и мой дом расположен в 500 метрах от дома с гр-м МАЛИНОВСКИМ Людвигом Францевичем, а поэтому мне обо всем известно, знаю я все действия и самого МАЛИНОВСКОГО, который был при польском правительстве в армии, имел звание плютоновый, т. е. в чине младшего командира, когда прибыл с армии он поступил в польскую полицию. В период освобождения частями Красной Армии Западной Украины в 1939 году он долгое время прятался, где, мне не известно, но после он не стал прятаться, и жил и работал по сельскому хозяйству в селе Пшебражье до оккупации немецкими властями территории Волынской области.

По приходу немецких властей МАЛИНОВСКИЙ представился, что он якобы райдойч, якобы он настоящей национальности немец.
И плюс к этому заявил им же, что в него служат в немецких войсках и борются с большевиками два родных сына. Сыны действительно пошли в немецкую армию, но райдойчем он не был, а это было представлено немецким властям с тем, чтобы войти в доверие и после этого немцы дали ему оружия, но и в него было, сколько мне неизвестно, и он организовал в деревне .Пшебражье и вооружил жителей своего села якобы для борьбы против каких-то банд, и сам МАЛИНОВСКИЙ говорил, что в меня есть около 9000 человек, которых можно поставить под ружья, а количества вооруженных мне не известно. И когда МАЛИНОВСКИЙ вступил в руководство своей вооруженной банды, он занялся истреблением работников, которые были на руководящих работах при Советской власти, называя их еврейскими наймытами.

Надо их, говорит, истреблять, что и было сделано самим МАЛИНОВСКИМ. Был в селе Пшебражье до оккупации немцами председателем сельсовета тов. ДИМЧУК Иван Алексеевич, который был и арестован МАЛИНОВСКИМ, и брат председателя сельсовета ДИМЧУК Григорий Алексеевич. И этот же МАЛИНОВСКИЙ отдал их обоих немцам как советских людей, которых и расстреляли в местечке Киверцы. Но не знаю только кто, немцы или МАЛИНОВСКИЙ. Мне известно также, что когда немцы с восточных оккупированных областей увозили советских людей на каторгу, на станции Киверцы с эшелона сбежало два человека мужчин, которые и спрашивали в меня в селе Озеро, как пройти на восток, чтобы пройти мимо и не попасть в Пшебражье.

Они откуда-то знали, что представляют из себя жители этого села и боялись попадать им. Но и после такого вопроса, куда пройти, им я ответил, и они пошли. И на второй день я, идя на роботу увидел, что МАЛИНОВСКИЙ Л. Ф. и еще два из села Пшебражье, по фамилии я их не знаю, везли уже на подводе этих двоих, которые сбежали с эшелона на ст. Киверцы, и сдали их в Киверцах немецким властям, которые были и расстреляны.

Как советские люди видели этот расстрел жители села Озеро Киверецкого р-на гр-ка МИЩУК Мария Тимофеевна и другие, которых я по фамилии не знаю, которые были в это время в Киверцах. О аресте и предательстве братьев ДИМЧУКОВЫХ Малиновским может подтвердить вся деревня Озеро, в частности отец сыновей ДИМЧУКОВЫХ по фамилии ДИМЧУК Алексей Павлович, еще гр-н ВЫЖЕВЧУК Никита Макарович, проживающие в селе Озеро.

ВОПРОС: Что Вам известно о грабительских действиях гр-на МАЛИНОВСКОГО?

ОТВЕТ: Известно мне то, что МАЛИНОВСКИЙ являлся организатором и руководителем своей вооруженной банды. Он сам непосредственно не участвовал в грабежах чужих деревень, но под его руководством все производилось. Которых он и посылал, грабили они несколько раз село Озеро и убивали при грабежах жителей, женщин и детей, убиты (Федорчук) Настасия Фанасьевна ЛИТВИНЧУК, ВОЙТЮК Платон Данилович и другие. Грабили село Озеро все, в частности гр-н ВЫЖЕВЧУК Никита Макарович, АНДРИЙЧУК Куприян Давидович и другие многие.

Селом Пшебражье под руководством МАЛИНОВСКОГО грабили и убивали жителей деревень Вулька, Сокиричи, Тростянец, Лычки, Гостров, Хопнив, Ярумель, Домашив и другие. И все награблен¬ное привозили в свое Пшебражье, делили между бандой. Деревни ограбили и сожгли Тростянец, Лычки, Гостров, Ярмы и полдеревни Хопнев.
Заезжают они в деревню и начинают стрелять, говоря, что это бульбовцы
. На самом деле этого не было и когда розганяли жителей села, тогда начинали заниматься грабежами. В грабительских действиях МАЛИНОВСКОГО знает гр-н ФЕДОРЧУК Григорий Ананьевич, проживающий в селе Озеро Киверецкого р-на.

ВОПРОС: Скажите, гр-н ОГОРОДНИК, кто еще был помощником в руководстве банды МАЛИНОВСКОМУ?

ОТВЕТ: Пособниками МАЛИНОВСКОГО были также как активные "деятели-руководители" гр-н Франык ЖИДКЕВИЧ и ЦИБУЛЬСКИЙ Евгений. ЖИДКЕВИЧ Франык же заставил собрать собрание в селе Озеро, и он же начал требовать дать 20 винтовок, и мы тогда вас присоединим к себе, и вас никто не тронет, но если не дадите оружие, мы вас всех сможем побить и сжечь село. Но и до этих требований они нас грабили, а после того, как мы им не дали оружия, поскольку в нас его не было, они начали систематические грабежи нашего села.

Банда села Пшебражье под командованием МАЛИНОВСКОГО, как он себя называл, до прихода Красной Армии действовала, но после свои действия прекратили, оружие, которое у них было, не знаю, куда дели или припрятали. Больше дополнить ничего не могу.

Протокол мною прочитан, с моих слов записан верно. ОГОРОДНИК.
Допросил: Нач. паспортного] стола Киверецкого РО НКВД
мл. лейтенант милиции (подпись)

Архів УСБ України у Волинській обл., ф. п., спр. 199.
Востаннє редагувалось Douglas в 21 серпня 2013 23:03, всього редагувалось 1 раз.
Опись-прОтокол, сдал-принял… отпечатки пальцев!
 

Аватар користувача
Douglas
Member
Member
 
Повідомлень: 305
З нами з:
04 лютого 2010 14:32

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Douglas » 21 серпня 2013 22:57

Бійці польської "самооборони" із с.Гута Степанська , літо 1943 р.
Зображення

Польский офицер по имени «Пан поручик» - руководитель польского националистического отряда в Гуте Степанской - ездил к немцам , пил с ними , вел бои с националистами , играя с немцами и партизанами в двойную игру . В село Гутастепанское немцы выдали полякам 4 пулемета и штук 100 винтовок . Кроме того они выкопали 5 пулеметов и в результате там имеется до 200 поляков вооруженных винтовками и 9-ю пулеметами.

В селе Ставках немцы выдали полякам до 30 винтовок. Во многих селах , расположенных вблизи германских гарнизонов , немцы выдают полякам 3-5 винтовок. В селе Стаховка до 500 вооруженных поляков. По донесению наших людей эти вооруженные поляки готовятся к походу против националистов , а часть инструкторов связана с немцами.
Немцы с поляками сейчас проводят операции против националистов : окружают село , выбивают всех националистов и уходят.

ДАРО.Ф-1, Оп.-1, спр.-1, арк.-36-38


«Пан поручик» - ймовірно , Владислав Коханський - "Бомба"
Опись-прОтокол, сдал-принял… отпечатки пальцев!
 

Аватар користувача
Іржик
Member
Member
 
Повідомлень: 348
З нами з:
09 серпня 2009 14:31
Звідки: Київ

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Іржик » 23 серпня 2013 11:46

З листопада 1943 і до червня 1944 р. місцем запеклих боїв між польськими й українськими силами стала південна частина Грубешівського і прилегла до неї ділянка Томашівського повітів. В організаційно-територіальній структурі АК-БХ це був район № 5. Зі сходу його обмежувала р. Буг, з півдня — р. Солокія, з півночі і заходу - р. Гучва та лінія Лащів - Корчів. У березні 1944 р. грубешівські і томашівські загони АК та БХ провели тут «відплатно-превентивну» акцію проти українських сіл, яка увійшла в історію польського підпілля під назвою «грубешівська революція». Її ініціатором був комендант Грубешівського району АК М. Голембєвський («Ірка»), а основною ударною силою - 1 батальйон БХ «Рисі» і батальйон АК 3. Яхимки («Віктор») (MID WIH. - Sygn. III/58/23/. - K.119-130).

Польські об'єднані сили під час акції (фактично кількох) знищили українські села: Прихориле, Ментке, Сагринь, Шиховичі, Теребінь, Стриженець, Турковичі та ін., у яких розстріляли або замордували майже півтори тисячі українців. Близько 70 % жертв становили жінки та діти. Тільки в Сагрині в ніч з 9 на 10 березня загинуло щонайменше 200 українців. Загалом до червня 1944 р. було спалено близько 150 українських сіл, у яких мешкало близько 15 тисяч осіб.[/b] (ЦДАВО України. - Ф.3838. - Оп.1. - Спр.2. - Арк.166; ЦДАГО України. - Ф.1. - Оп.23. - Ч.1. -Спр.790. - Арк.6; Див. також: Макар Ю. Холмщина і Підляшшя в першій половині ХХ століття. - Л., 2003. - С.44-57.).


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.281

У рапорті до комендатури Люблінського округу від 29 квітня 1944 р. один з керівників Грубешівського району БХ Ю. Блашяк («Грох») так оцінював березневі події «польсько-української громадянської війни»: «[...]Наша позиція у цій справі була такою: організувати самооборону польських сіл; превентивних акцій проти руських сіл не проводити, а знешкодити тільки тих осіб, які керували діями українців. Тим часом керівництво СЗБ, початково дотримуючись цієї тактики, у подальшому її змінило та перейшло до організації відплатних акцій; за допомогою людей з Томашівського повіту розпочалося палення руських сіл та мордування їх мешканців, котрі першими потрапили під руку. Подібні дії викликали контракцію з боку українців та окупантів і замість того, щоб покращити становище польської людності, навпаки, його погіршили, оскільки загони СЗБ після проведення антиукраїнських нападів відійшли у безпечні місця...»


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.281-282.

Після появи цього наказу [командувача Львівського регіону АК полковника В. Філіпковського («Чис», «Янка») від 25 лютого 1944 р. про відплату українцям] поляки вирішили провести в українських селах силами боївок «Кедив» («Керівництво диверсіями») Львівського округу АК «пацифікаційну операцію». Вона мала бути «відплатою за дії УПА», а водночас переслідувала мету запобігти можливим новим нападам українських збройних угруповань. Операцію було проведено у період 15-22 березня у декількох українських селах, серед яких, наприклад, були Хлебовичи на Перемишляніцині, Черепин і Лопушна на Львівщині. Її наслідком стала загибель близько 130 цивільних українців, а в Хлебовичах - і 6 поляків, які розмовляли українською мовою. (Wegerski J. W lwowskej Armii Krajowej. - Warszawa, 1999. - S.100; Літопис нескореної України. Документи, матеріали, спогади. - Кн.1. - Л., 1993. - С.106)


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.285.

У ніч з 9 на 10 червня силами лісових загонів за підтримки мешканців сіл Чишки, Ганьчар, Віннічки та обох Білок було спалено українське село Шоломия. У відповідь за напад 13 червня загонів УПА на село Румно біля Комарно місцеві відділи АК та БХ вбили понад 20 провідних українських діячів — мешканців сусідніх сіл, а в селі Конюшки Тулігловські спалили 10 українських господарств (AArchiwium aktow nowych - Sygn. 202/III/121/ - K.288-290).

На території Самбірщини в деяких українських селах з'явилися листівки такого змісту: «До української людності Східної Малопольщі (Східної Галичини. - /. /.). Українці! Напади ваших банд на мирне польське населення та його мордування у злочинний спосіб унеможливлюють наше співжиття і змушують нас до відплати. Наказуємо українській людності впродовж 48 годин залишити місцевості, де проживають поляки. Невиконання наказу буде покарано смертю. Командувач відплатними польськими загонами Ярема» (Там само.)

Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.291-292.

До організації самооборони і проведення «відилатних» акцій за напади на польські поселення формувань УПА фактично звелася бойова діяльність загонів АК Станіславівського округу. Поляки тут «особливо зразково» організували самооборону в селі Микуличин Надвірнянського району. Па напади українських збройних формувань улітку 1943 р. місцева база самооборони не лише відповіла негайною та вдалою відсіччю, але водночас польська акція спричинила німецьку «пацифікацію» сусідніх українських сіл. Згідно з донесенням командування Коломийського інспекторату АК внаслідок німецької каральної операції були розбиті деякі організаційні осередки «українських банд і загалом ця операція принесла українському рухові більше втрат, ніж нам завдали напади УПА на нашому терені до цього часу» (MID WIH. - Sygn. III/33/84/. - K. 79-80)


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.299

...після звернення станіславівського ПКО [польського комітету оборони] до шефа гестапо Ассмана з проханням надати допомогу у захисті від українців принаймні три польські бази самооборони - в поселеннях Медужі (Станіславський район), Беднарівці і Волосові (Надвірнянський район) - отримали по 20 гвинтівок (AAN. -Sygn.202/III/20/ - K.33, 36, 40)


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.299

В антиукраїнських репресивних заходах активну участь взяла «польська» поліція. У дистрикті «Галичина» вона вперше опинилася саме на Підкарпатті. У травні 1944 р. до Долини прибули німецькі відділи, сформовані винятково з поляків Сілезії («шльонзаків»). «Польська» поліція брала участь у «пацифікаціях» українських сіл Колодзеївка, Велчинець, Сулатичі Калуського району, Белшів, Болашівка, Більшовцівська Слобідка Станіславського району та інших (AAN. -Sygn. 202/III/121. - K.307).

Неодноразово вона надавала допомогу в обороні польських осередків, передавала аківцям зброю, провокувала німецько-угорські «пацифікації» українських сіл. Чимало поліцаїв, а також вояків вермахту польської національності приєднувалися до членів баз самооборони і навіть входили до їхнього керівного складу. Так, наприклад, заступником керівника бази АК в селах Луковець Журавський і Луковець Вишньовський підgоручника Є. Поляка («Август», «Пан») був дезертир вермахту «шльонзак» П. Круль (Polak E. Baza "Topor" i sowieckie lagry. Wspomnienia z Lat 1939-1956. - Swidnica, 1991. - S.95)


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.300.

Серед польських партизанських (лісових) загонів, які брали активну участь у захисті польського населення, а також у проведенні «відплатних» антиукраїнських акцій, слід назвати загін поручника 3. Пацака з села Корчунек Дашавський, загін підпоручника Є. Поляка, який взаємодіяв з базою самооборони в селах Луковець Журавський і Луковець Вишньовський, загін підпоручника Т. Мічика, загін капітана М. Вілчевського, який здійснив у червні 1944 р. 100-кілометровий рейд через лісові масиви, опановані УПА (з села Корчунек Дашавський у район нафтового басейну — до Биткова), та інші.

Усі названі загони діяли, головним чином, на території Стрийщини. У Коломийському інспектораті АК особливу активність у протидії українцям виявив загін С. Кошиби, зокрема під час запеклих боїв з формуваннями УПА у квітні 1944 р. за Битков у Надвірнянському районі (Wegierski J. Armia Krajowa w okregach Stanislawow i Tarnopol. - Krakow, 1996. - S.71-90, 95-111).


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.301.

У документах ОУН радянську дійсність після повернення в Західну Україну Червоної армії було представлено таким чином: «Всі бояться вже не так більшовиків, як новоствореної польської поліції, яка беззунинно шастає по селах, ревізує і тероризує населення. Поляки сильно підбадьорені і мають великі привілеї. Поляки на мобілізацію йдуть залежно від терену. З Борщівщини і Копичинеччини йшли масово, окремими відділами, з прапорками і піснями. Зі Скалатчини йшли разом з українцями і розділилися щойно у с. Стриївці під Збаражем...

Польської поліції є по селах багато, наприклад, в с. Вікно — 48 осіб, в с. Сороцьке — 24, а польське село Боричівка на Теребовлянщині озброїло всіх чоловіків і йшло на акцію на українські села Ілавче та Глещаву. Були поляки навіть з косами і вилами. Оточували село з вечора, а ранком йшло у село НКВД і робило труси по хатах... Фактом є те, що від поляків потерпають села, в яких ОУН протипольської акції не проводила, а по селах, де були навіть невеличкі акції, поляки сидять тихо» (ЦДАВО України. - Ф.3838. - Оп.1. - Спр.92. - Арк.60)


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.310.

Трагічними символами українсько-польських взаємин на завершальному етапі війни стала доля мешканців сіл Павлокома Перемишльського повіту, де у березні 1945 р. загони АК вбили 366 українців 226, Піскуровичі Ярославського повіту, де у квітні 1945 р. в результаті дій вояків Народових сил збройних (НСЗ) загинуло понад 100 осіб, Верховини Красноставського повіту, де у червні 1945 р. загони НСЗ знову винищили близько 200 українських чоловіків, жінок та дітей (ЦДАГО України. - Ф.1. - Оп.23. - Ч.1. -Спр.1469. - Арк.20)


Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні 1939-1945 рр. - Київ, 2009. - С.311. Щодо цього див. фото: viewtopic.php?f=8&t=12813&start=75#p206551 viewtopic.php?f=8&t=12813&start=75#p206649
Прописка коммуниста - тюрьма! Вернем страну народу!
 

Аватар користувача
Douglas
Member
Member
 
Повідомлень: 305
З нами з:
04 лютого 2010 14:32

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Douglas » 25 серпня 2013 13:24

похорон бійця польської "самооборони" с.Пшебраже вбитого під час нападу на українців с.Тростянець
Зображення
Опись-прОтокол, сдал-принял… отпечатки пальцев!
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3007
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Krutywus » 25 серпня 2013 16:36

Звертаюся до тих, хто краще знає тему.
Вершигора, "Люди з чистою совістю" пише:
2 і 3 лютого 1943 року загін здійснив марш…
В ніч на 3 лютого ми відмахали ще кілометрів сорок і наблизилися до Пінська.
Четвертого ми здійснили невеликий перехід і … збиралися відпочити…
Ми два дні робили до вечора лише невеликі переходи по десять-дванадцать километрів, щоб запутати розвідку противника…

(4-5-го)
З цієї ночі ми круто повернули на південь…
На південь ми просувалися швидко. За два переходи пройшли кілометрів дев’яносто…

(Тобто 7-го мали дійти до самого Володимирця і точно:
Після дводенного маршу ми досягнули районного центру Рівненської області — Володимирця, де стояв сильний гарнізон поліції, жандармерії і «козачків»...
Вирішили зупинитися в кілометрах дванадцяти від нього...
На другий день стоянки в Степан-Городку мене розбудили задовго до світання розвідники...

(Тобто 9 лютого)
Сьогодні вночі в одне з невеликих польських сіл, лісовий хуторець в тридцять хат, увірвалася група в півсотні озброєних людей. Невідомі оточили село, виставили пости, а потім почали підряд ходити з хати в хату і знищувати мешканців... Не пострілами, а дубовими кілками по голові, сокирами.


Хіба не про Парослю розповідає Вершигора?
Принаймні я ніде не зустрічав, що одночасно з Парослею в тому ж районі відбувся випадок абсолютно аналогічний Парослі.
 

Аватар користувача
Віктор100
Member
Member
 
Повідомлень: 417
З нами з:
10 жовтня 2012 18:51
Звідки: Львів

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Віктор100 » 25 серпня 2013 18:16

Krutywus
Цікаво а чи не Вершигора знищив Парослю. Бо звідки він знає такі деталі?
Невідомі оточили село, виставили пости, а потім почали підряд ходити з хати в хату і знищувати мешканців... Не пострілами, а дубовими кілками по голові, сокирами.


Версія Івана Пущука (Пуська)

Дослідник Іван Пущук (Пусько) стверджує, що Парослю було знищено загоном радянських партизанів, які прибули до колонії разом з зібраною у навколишніх селах групою конокрадів, відомою ще за часів міжвоєнної Польщі. Після пиятики у Парослі радянські партизани, погрожуючи зброєю, змусили конокрадів винищувати польських мешканців колонії.

Як зазначає Пущук:
Свідків цього всього майже не залишилося. Але виявлено чоловіка, який там був того дня, очевидно серед конокрадів. Він розповідає, що радянські партизани змушували його вбивати поляків. Він відмовився і сказав, що не буде вбивати сусідів. Тоді його почали бити до того моменту, поки він не втратив свідомість. Очевидно, партизани вважали, що він мертвий і покинули його. От такі свідчення є про вбивць того села. Вся околиця скоро довідалася про злочин в Парослі.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0% ... 0%BB%D1%8F
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3007
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Krutywus » 25 серпня 2013 19:21

Вершигора мав дуже добре знати подробиці, бо це його люди першими увійшли в село після різні.
(Тому важливо знати, чи це Паросля, чи ні. Але якщо не Паросля, то що?)
Увійшли з боєм:
Мы сами в этом селе были. Когда подъезжали на санках, их постовой выстрелил два раза из винтовки.
Мы резанули из автоматов. Сразу в селе шум поднялся, несколько выстрелов было, но не по нас, а затем собака залаяла, и все затихло. Лишь слышно, какая-то баба голосит и причитает. Мы тихонько, огородами, пробрались и своими глазами все видели. Все как есть.

Розвідники Вершигори привезли з собою свідків:
Их было четверо: старик лет шестидесяти, молодая женщина и двое детей.

Мотика говорить, що загалом вціліло 12 осіб. Дійсно схоже на те, що виконавців хтось сполошив і вони не закінчили.
Допитавши свідків, Вершигора ще й особисто їздив на місце, виясняти ситуацію:
Я разослал дополнительные разведгруппы, а Базыма
забрал поляков в штаб и занялся устройством их быта.
Когда утром я доложил о ночном происшествии Ковпаку
и Рудневу, они потребовали от меня разведать это
странное и не совсем понятное своей бессмысленной жестокостью
происшествие.
Я вместе с разведчиками выехал в село на место ночного
происшествия. Картина ночного налета была еще
ужасней при ярком солнечном свете.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3007
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Krutywus » 26 серпня 2013 11:27

Як добре Мотиці з його шовіністичними теоріями.
Послухати кілька разів його мантру про Парослю:
"В ніч на 8/9 лютого І сотня УПА під керівництвом Григорія Перегіняка "Довбешки-Коробки" розбила постерунок німецької допоміжної поліції у Володимирці, після чого рушила на недалеке село Паросля, котре - як перше на Волині - було вибито."
Гжегож Мотика, "Від Парослі до Боровиці"//Волинь 1943: сімдесята річниця злочину, Київ-2013

І все стає зрозумілим:
мирні польські колонії, озброєна сокирами і ножами перша сотня бандерівців і безлюдні ліси довкола.
Але насправді ліси довкола Володимирця зимою 1942/43 зовсім не безлюдні.
Вони просто перенасичені найрізноманітнішими озброєними загонами. І польськими загонами різного толку, і радянськими різного підпорядкування (часто не здогадуються про присутність поряд один одного), і різні загони німецького підпорядкування, і загони Боровця, і сотня Перегіняка, і, як звичайно у воєнний час, просто кримінальними групами, яким байдужі всякі спрямування і підпорядкування.
В ніч на 7/8 лютого Сталінський Рейд партизанського об'єднання Ковпака підходить до самого Володимирця, який збирається як раз ніби-то атакувати сотня Перегіняка.
Вершигора пише:
Не считая Владимирец важным пунктом, за овладение которым стоило бы пролить хоть каплю нашей крови, мы решили остановиться километрах в двенадцати от него. Для стоянки выбрали большой населенный пункт — Степан-Городок.
Величайшая экономия жизни людей — одна из важных особенностей тактики комиссара Руднева. Никогда не шел он на боевые дела, может, и эффектные, заманчивые, но влекущие за собой неизбежные потери, не оправданные к тому же верным результатом.

Залишивши Володимирець в розпорядженні хлопців Перегіняка, ковпаківці зайнялися роботою, для якої вони прийшли.
Списки для роботи були вже готові, серед них і списки люб'язно надані особисто Сатановським. Не так давно Роберт Сатановський провів кілька тижднів в гостях у Ковпака, а буквально в день появи ковпаківців під Володимирцем, створив польський партизансько-диверсійний загін в рамках з'єднання Сабурова.
Отож Вершигора розповідає про роботу:

Работы было по горло. Всю эту часть командирского труда Ковпак и Руднев возложили на меня. Многих из взятых в плен полицейских нельзя было отпускать на волю, а тем более брать с собою. Их смерти требовали местные жители, боясь, что после нашего ухода они с удвоенным рвением начнут вымещать свою злобу на безоружном народе. Многие, шедшие в партизаны, просили расстрелять изменников, так как, оставь мы их в живых, семьи новых партизан будут качаться на виселице.
Помню, Руднев, подписывая однажды протоколы допроса и обвинительные заключения такой публике, сказал мне:
— Рука устала. Не могу больше. Знаешь, что, — мы доверяем тебе. Не носи больше ко мне эти дела. Решай сам, а если уже что-нибудь очень запутанное или сложное, давай мне или командиру.
Ковпак согласился с мнением комиссара.
Это решение взвалило на меня тяжесть большой ответственности. Оно стоило мне многих часов тяжелого раздумья. Признаюсь, к такой деятельности я не был подготовлен всей своей предыдущей жизнью.
А может быть и лучше это? Когда-нибудь я расскажу об этой работе более подробно. Очищать землю от всякой нечисти всегда не легко. Сейчас я знаю одно: следователь обычного типа не мог бы справиться с такой работой. Она требовала острого глаза и, самое главное, умения разбираться в людях. Я рубил лес, летели щепки, но совесть моя перед народом чиста. Единственной мерой было: что сделал и чем способен помочь ты, гражданин, в великом горе народном и каков путь твоего корабля в этом море испытаний и страданий человеческих. Не словами, а делами отвечай мне на этот вопрос. Я имею право, имею власть так спрашивать тебя, потому что я солдат своего народа, а побеждает тот народ, солдаты которого меньше всего жалеют самих себя. Так учил полководец Суворов. И мы не жалели себя, товарищи!


Вершигора, так і не розповів детальніше про цю свою роботу, але те, що через 3 роки після описуваних подій він признається про душевні муки, через які пройшов, і які, очевидно, не залишають його і під час написання спогадів (в наступних видання цю розповідь про внутрішні терзання радянська цензура виріже) говорить багато про що.

Але це я не про Парослю, це, швидше про геноцид українців.
 

Аватар користувача
Krutywus
Member
Member
 
Повідомлень: 3007
З нами з:
06 квітня 2011 11:09

Re: Геноцид українців на Волині в роки війни з книги ...

Повідомлення Krutywus » 26 серпня 2013 14:38

Якщо напад сотні Перегіняка відбувся в ніч на 8/9 лютого, а потім сотня пішла на Парослю, то хіба розвідка ковпаківців могла цього не помітити?
Неможливо.
Можна зрозуміти, якщо Вершигора змовчав про напад на Володимирець, але прикривати бандерівців в Парослі? Для чого це Вершигорі?
Два дні після загибелі Парослі, в селі Мульчицях, Рафалівського району, в гості до ковпаківців несподівано з'являється дядя Петя (Антон Бринський) зі своїми людьми.
Вершигора йому розповідає:
"- Позавчера из Степан-Городка я послал своих хлопцев прощупать обстановку в окружающих селах. При подходе к одной лесной деревушке их обстреляли. Олегу Фирсову прошило грудь, лицо и руку. Девять ран... Разведчики ворвались в деревню. Оказалось, там похазяйничали националисты. Из всех жителей в живих осталось лишь четверо. Остальные расстреляны и изрублены топорами...
Надо населению разъяснять, с какой целью бродят шайки националистов и кому на руку их зверства.
- Мы этим занимаемся,- сказал Антон Петрович (дядя Петя).- С поляками установили связь. Многие пришли к нам в отряд и неплохо воюют."
И. Бережной "Записки разведчика"

А в своїх спогадах Вершигора чомусь пише: "несколько выстрелов было, но не по нас". А тут 9 ран. Чому Вершигора це приховує?
Про дядю Петю можна говорити дуже багато.
Принаймні він дуже обізнаний. На той час у нього вже зв'язки і з поліцією (Мотика наводить свідчення того, що десь саме в цей час дядя Петя намагається спровокувати конфлікт між німцями і поліцією. І це йому, як знаємо вдається), і з Бульбою, і з ОУН, і з поляками. На нього працює якась загадкова сітка інформаторів, ну дуже ефективна, і дуже обізнана, яку він застав тут на місці.
Так от дядя Петя твердить, що Паросля і Сохи - справа рук бульбівців:
"В селе Поросня Владимирецкого района они зарубили сто восемдесят человек, в селе Сохи Домбровицкого района вырезали тридцать семей."

То що, Паросля, і Сохи відбулися підряд, і це справа тих же людей?
І ні слова про бандерівців. Чи дядя Петя теж їх покриває?
 

Поперед.Далі

Повернутись до WWII та Другі визвольні змагання (1938-1945)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 6 гостей