Радянська бактеріологічна зброя у ДСВ

Модератор: Global Moderators

thrary
Member
Member
 
Повідомлень: 3089
З нами з:
06 квітня 2006 19:40

Радянська бактеріологічна зброя у ДСВ

Повідомлення thrary » 03 квітня 2019 10:03

Побачил у інтернетах

skittishfox

Приблизно у середині 1920х років СРСР вирішив, що він хоче розробляти біологічну зброю.

СРСР намагався вбити одним пострілом кількох зайців: на теренах бувшої Російської Імперії панували епідемії багатьох хвороб, які так чи інакше треба було лікувати, попереджувати, вивчати та контролювати. Це все потрібно і для біологічної зброї - справді, що може бути краще, ніж вживати ту хворобу, яку лікувати та попереджувати вміє лише твоя армія, а не ворожа? Треба добудувати лише останню ланку, інститути, що могли б масово виробляти агенти біологічної зброї, а для всього іншого можна використовувати і цивільні інститути, які, до того ж, можуть пропагувати радянську боротьбу за мир у цілому світі та таке інше. Це ж не якась там Гамерика, де цивільні можуть все розповісти журналістам, суспільство може підняти хай та змінити уряд - це планова система, де все під контролем. А цивільним можна довірити загальні дослідження, тим паче, що хто його зна, може й вилікують когось.

Як і слід очікувати, наявність військових хозтем призвела до того, що дослідники, що займалися перспективними з військової точки зору темами отримували додаткові бонуси до кар'єри. Одним з таких дослідників була ще молода Зінаїда Єрмольєва, що відкрила, що за певних умов холероподібний вібріон в кишках людини може перетворитися на холеру. Цікавий результат, можна випробувати!

Іронія полягає в тому, що ідіотська на перший погляд ідея саме так і працювала, але з певними "але". Вібріон, що відкрила Єрмольєва, в подальшому було віднесено до виду холери, а переносити токсичність між різними штаммами холери, як виявилося в подальшому, може бактеріофаг СТХ-Ф, який містить генетичний код, що відповідає за виготовлення токсину в організмі холери. Справді, це дуже незвичний випадок, але на той час, звичайно, ще не було ніякої можливості пояснити таке перетворення в рамках еволюції.

Не дуже відставав від своєї дружини і Лев Зільбер: він активно розробляв нові вакцини від найбільш військових хвороб (тіфу, чуми, туляремії), а в подальшому "доводив" теорію симбіозу вірусів і бактерій, вирощуючи культуру оспи на грибку; при цьому оспа дуже вдало не втрачала своєї вірулентності. Єрмольєва так само вирощувала бактеріофаги, що давало їй змогу тримати значні кількості культури холери, яка не втрачала своєї вірулентності роками. Зільбер їздив по експедиціях за новими штаммами вірусів; так само, Єрмольєва їздила на спалахи холери, аби поповнити свою колекцію. Це "сидіння на двох стільцях" не повинно нікого дивувати: зв'язок між радянською программою запобігання епідемій та програмою розробки біологічної зброї було встановлено ще в 40ві роки, тобто відразу, а Зільбер та Єрмольєва займали своє почесне місце в переліку вчених, що причетні до досліджень, пов'язаних з біологічною зброєю, причому те, чим саме вони займалися, засекречено й досі.

Іншою особливістю розробки біологічної зброї в СРСР було те, що фактично відрядження цивільних мікробіологів на військові об'єкти часто оформлювалися як арешти. Так, частина арештів була методом тиску на мікробіологів, аби заповнити вільні вакансії, але такий метод "переводу" існував і для того, щоб у колег "заарештованих" науковців не виникало зайвих запитань. Може, пару разів Зільбер був заарештований саме таким чином?

У 1942 році на окупованих німцями теренах СРСР спалахнуло відразу кілька епідемій. Кен Алібек, перебіжник з СРСР, вважав, що епідемія легеневої форми туляремії на фронті була викликана біологічною зброєю, яку не дуже вдало застосував СРСР та частково потруїв свої війська. Як не дивно, підтвердження цієї теорії можна знайти у... "Відкритій книзі", що писалася за спогадами Єрмольєвої: там Андрія, чиїм прототипом був Зільбер, звинувачують у врєдітєльстві через те, що від мишей, яких заразили експериментальною легеневою формою тифу, випадково заражаються та помирають кілька співробітників. Однак, підозрілі епідемії не обмежувалися туляремією: так, під Ленінградом раптом з'явився той самий енцефаліт з Далекого Сходу, який відкрив Зільбер, у Криму з'явилася Q-лихоманка, а між Сходом України та Волгою (саме по лінію фронту) розпочалася епідемія холери.

Дані про те, що у 1942 році в СРСР взагалі була епідемія холери, були дуже довго засекречені, тому я так для себе і не зміг зрозуміти, де саме була епідемія. Сучасні російськомовні джерела стверджують, що вона уразила лише території, що були під контролем німців; англомовні джерела стверджують, що жодний німецький солдат не постраждав. Генетичне дослідження епідемії холери згадує про зразки з Уфи; хоча я не певен, що мова йде про зразки саме з Уфи, а не з іншого місця, марковані таким чином, однак на мою думку вона все-ж таки була переважно на окупованій території, хоча були й випадки на території, підконтрольній СРСР.

Ще цікавіше виглядає генетичний аналіз холерних вібріонів, що викликали ту епідемію. Як не дивно, вона не виявилася спорідненою тій холері, що зазвичай викликала епідемії в Середній Азії; навпаки, найближчий (генетично) зразок до тієї епідемії походив з... Хабаровська. Ще цікавішими є особливості холерного вібриону: вин розмножувався лише у модифікованому середовищі, не мав білків, що б дозволяли йому розповсюджуватися у воді... але був надзвичайно токсичним та важко лікувався, тобто був настільки близьким до зброї, що вражала лише ворога, але не своїх, наскільки це було можливо.

Останнім аргументом, що дуже сильно схилив мене до розгляду Єрмольєвої саме як до розробника біологічної зброї, став факт її нагородження Сталінською премією за роботи по протихолерним бактеріофагам у 1943 році. За даними Алібека, кілька радянських розробників біологічної зброї саме тоді отримали нагороди зі схожими формулюваннями - "за ліки" - хоча насправді їх заслуга полягала у зброї.
 

Повернутись до WWII та Другі визвольні змагання (1938-1945)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей