Сторінка 1 з 4

Ветерани АУНР і УГА в УПА

ПовідомленняДодано: 10 серпня 2007 13:42
Володимир Мороз
Оскільки на форумі є люди, які цікавляться і революцією та визвольними змаганнями 1917-1921 рр., і ті, хто цікавиться боротьбою ОУН і УПА, було б добре зясувати коло осіб, які брали участь в обох етапах визвольної боротьби.

Бо дослідники ОУН і УПА не дуже орієнтуються в джерелах і літературі про визвольні змагання, тим більше не працюють з відповідними документами в архівах, а беруть інформацію із загальних видань, яка поверхова, неповна, часом застаріла і недостовірна. Думаю, аналогічна ситуація і в дослідників революції і визвольних змагань, які шукають сліди своїх ветеранів в УПА.

ПовідомленняДодано: 10 серпня 2007 16:35
Володимир Мороз
Є кілька відомих осіб - генерал-хорунжі (ДА УНР, УГА або УПА): Ступницький, полковники і підполковники Омелюсік, Литвиненко. Про інших відомо значно менше, як, зокрема, про генерал-хорунжих Трейка і Кулжинського, полковників і підполковників Ремболовича, Стефановича, Липу, \"Шпака\" та ін.

Коротка довідка про одного із маловідомих старшин ДА УНР в складі УПА:

Вернигор-Білогуб Дмитро Климович (“Татомир”, “Хорольський”; 1892, м. Хорол Полтавської обл. – 16.05.1945, м. Львів). Із родини торговців. Освіта 4 класи міського училища, 2 класи педагогічного училища. У 1912 р. працював вчителем у с. Покровська Багачка Хорольського повіту. Восени 1912 р. призваний до російської армії, почав службу в 1-му Заамурському кінному полку (м. Харбін), де закінчив підофіцерську школу. З початком І світової війни скерований на фронт, де командував взводом, відтак ескадроном, отримав звання штабс-ротмістр. Під час відпустки у 1917 р. його застав більшовицький переворот і він у свою частину не повернувся.
В армії УНР командував чотою, згодом сотнею. За успіхи на службі призначений заступником командира полку, отримав звання підполковника. Після поразки визвольних змагань мешкав у Луцьку і працював писарем у міському суді. У 1939 р. виїхав у Варшаву, де сформував військовий відділ з числа колишніх вояків армії УНР. У 1939–1941 рр. працював начальником озброєної охорони на цукровому заводі в м. Переворськ (Пшеворськ). Від середини 1941 р. працював комендантом поліції у Луцьку, в сер. 1943 р. заарештований за перехід підлеглих в УПА. Звільнений за віком, до січня 1944 р. мешкав у Луцьку, відтак виїхав у с. Хоробрів Грубешівського повіту.
Від травня 1944 р. за наказом “Ореста” працював при Штабі ВО “Буг” як організатор кавалерії – відділу кінноти. Внаслідок відсутності належних умов для цього в умовах партизанської боротьби на Львівщині із сформованою чотою кінноти після переходу фронту влітку 1944 р. прикріплений до куреня “Галайда”. Відзначився у великому бою куренів УПА в с. Карові Сокальського району 29.08.1944 р., в якому, незважаючи на поранення, боровся у перших лавах, даючи приклад стрілецтву.
Восени 1944 р. в бою з більшовиками (можливо, таки під Каровом) був поранений в ногу і лікувався у с. Довжневі коло Белза (на той час території Польщі), де і заарештований львівським НКВД 11 лютого 1945 р. Помер від поранення і виснаження у тюрмі №4 м. Львова.

В радянських документах кілька разів згаданий як \"Вірінгер\" (по неграмотності). Довідка про нього поміщена в \"Енциклопедії сучасної України\" (як \"Білогуб\", здається)

ПовідомленняДодано: 10 серпня 2007 17:19
Володимир Мороз
Полковник УПА Юрій Липа:

Липа Юрій (5.05.1900, м. Полтава – 19.08.1944, с. Бунів Яворівського р-ну Львівської обл.). Здобув гімназійну освіту, вояк Куреня морської піхоти армії
УНР поручник. Закінчив медичний факультет Познанського університету (1929), стажувався у Лондонському університеті. Визначний український письменник, публіцист та ідеолог націоналізму, постійний автор “Літературно-наукового вістника”, близький співробітник Д. Донцова, автор книг \"“Призначення України\"” (1938), “\"Чорноморська доктрина\"” (1940), “\"Розподіл Росії”\" (1941) та ін. Як лікар та публіцист у час німецької окупації співпрацював з Проводом ОУН і крайовим проводом ОУН Західних Українських Земель. Лікар куреня УПА “Переяслави” на Яворівщині (літо 1944). Незадовго до смерті призначений крайовим лікарем УПА-Захід. Полковник УПА (з датою смерті). Замордований НКВД.


Мені наприклад цікаво більше дізначится про його службу в армії УНР...

ПовідомленняДодано: 10 серпня 2007 17:20
Гриціан
Ну про моїх ти знаєш. Якщо вистачить терпіння, то зв'яжуся з однією пані в Йориках, її Тато в Першу війну пошився до есерів і ганяв Винниченка по Києву з наганом, а той іноді повертав ласку. Певно у війну теж десь когось ганяв, бо відійшов з німцями до Австрії. Прізвище Єфремов.

ПовідомленняДодано: 10 серпня 2007 17:47
Володимир Мороз
Довідку про свого прадіда можеш і сам написати - ти в темі більше :)

P.S. Говорив з Павлом Хоботом - вони листів від бабці не отримували. Я йому скину твою скриньку - він в темі по Дніпропетровську значно глибше.

ПовідомленняДодано: 10 серпня 2007 17:48
Володимир Мороз
Із старшинами і стрільцями УГА ситуація виглядає так, що їх в УПА було чи не менше, ніж ветеранів армії УНР. Крім того, із в УПА не було генералів УГА, і майже не було старшин середнього рівня (крім, напевне, полковника Стефановича). Дивно :?:

Старшини, підстаршини і стрільці УГА, які брали участь у збройній боротьбі ОУН і УПА:

Блозовський Михайло Миколайович (\"Священик\", \"Сноб’як\"; 3.08.1902, с. Заріччя, тепер у складі м. Золочева Львівської обл. – 2.04.1949, с. Сможе Сколівського р-ну Львівської обл.). Вояк УСС і УГА, згодом греко-католицький священик, духівник Малої семінарії у Львові, віце-канцлер Митрополичої консисторії (1931.1932). Член політичної колегії ФНЄ, працівник редакції газети \"Батьківщина\". Після заборони УГКЦ перейшов у збройне підпілля ОУН. Коректор (від 1947), згодом керівник (1949) друкарні ім. Лопатинського в Стрию. Загинув у бою, похований у великій кількасотособовій могилі українських повстанців у Млаці під Голицею в селищі Славському Сколівського р-ну.

Бринський Василь Михайлович (\"Блакитний\"; 25.04.1896, с. Долина Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл. – ніч на 3.05.1945 біля с. Живачів Товмацького р-ну Івано-Франківської обл.). Вояк австрійської армії, закінчив старшинську школу, командир гармати. Старшина УСС і УГА, четар, сотник. Організатор \"Лугів\" на Товмаччині, член ОУН (1933). За німецької окупації служив в українській поліції, заступник військового референта Станиславівської округи ОУН, сотенний УПА (1944–1945). Похований на цвинтарі в рідному селі. 1996 в селі встановлена стела з його портретом, на будинку меморіальна таблиця.

Вовчук Іван Григорович (“Граб”; 1887, с. Горішнє Миколаївського р-ну Львівської обл. – 10.08.1955, “Дубравлаг”, Росія). Фельдфебель артилерії австрійської армії (1914-1915), в російському полоні в Туркестані (1915-1918). Командир батареї польової артилерії УГА (1918-1919), хорунжий; в польському полоні (1919-1920). Організаційно-мобілізаційний референт повітового проводу ОУН Бібреччини (1943–04.1944), к-р сотні “Льви ІІ” (04–05.1944), к-р сотні “Льви ІІІ” (05–06.1944).

Дужий Микола Опанасович (\"Вировий\", \"Мирослав Колос\", \"М. К.\", \"Микола Карівський\", \"Мирон\"; 13.12.1901, с. Карів Сокальського р-ну Львівської обл. – 17.05.1955, м. Львів). Вояк УГА і ЧУГА (1918–1920), командир сотні, підхорунжий. Закінчив екстерном гімназію (1921), студент історичного факультету таємного українського університету у Львові (1921–1924), закінчив гуманістичний факультет Львівського університету (1932), маґістр філософії. Член УВО (не пізніше 1923), інструктор на військових вишколах. Закінчив школу підхорунжих польської армії (1924–1926), командир роти. Член ОУН (1929), член Студентської Репрезентації Союзу українських студентських організацій під Польщею (1931– 1932), редактор \"Студентського шляху\" (1931–1932), секретар Головного Виділу \"Просвіти\" (1932–1939), працівник УЦК в Кракові й Львові (1940–1944), член УНК в Кракові (06.1941). Секретар І ВЗ УГВР (11–15.07.1944), обраний членом Президії УГВР. Редактор журналу УПА \"Повстанець\" (кін. 1944–06.1945). Нагороджений Бронзовим Хрестом заслуги УПА (04.1945), сотник УПА (25.04.1945). Отруєний газом, у непритомному стані потрапив до рук НКВД 4.06.1945, засуджений військовим трибуналом Київської обл. 4.02.1946 до смертної кари, заміненої військовою колегією Верховного суду СССР на 20 років каторжних робіт. Вийшов достроково на волю 21.04.1955, за кілька тижнів помер. Похований на Личаківському цвинтарі.

ПовідомленняДодано: 10 серпня 2007 17:49
Володимир Мороз
Палюшинський Павло (\"Мирон\", \"Старий\"; 1901, с. Боратин Сокальського р-ну Львівської обл. – 08/09.1944, с. Цеблів Сокальського р-ну Львівської обл.). Вояк УГА (1919–1920), служив у 6 Равській бригаді. Згодом перебував у польському полоні у Львові, Бересті, Стшамові, Семпально і Любліні (1920–1922). Активіст \"Просвіти\", член УВО. Організатор осередку ОУН в рідному селі (1930). Вдруге засуджений 20-24.06.1938 до 10 місяців ув’язнення у зв.язку з подіями в Сокалі під час свята Петра і Павла (акція бойової групи \"Ввоки\", до якої, можливо, належав). Надрайонний провідник ОУН Белзчини (1940). Учасник Похідних груп ОУН, керівник підгрупи, районний провідник Ярунського р-ну Житомирської обл. В’язень тюрми ґестапо у Львові (09.12.1941). Повітовий провідник ОУН Белзчини (1942–1944). На поч. 08.1944 важко поранений у сутичці з НКВД, заарештований. Викрадений з Сокальської лікарні окружною боївкою СБ, лікувався у Волсвині і Цеблові, де помер і похований.

Шанковський Лев Петрович (\"Дзвін\", \"Дуліба\", \"Куня\", \"Мартович\", \"Стрийський\"; 9.09.1903, с. Дуліби Стрийського р-ну Львівської обл. – 25.04.1995, м. Філадельфія, США). Член Пласту в Стрию, вояк УГА та Армії УНР, підхорунжий. Закінчив гімназію, вивчав філологію і педагогіку у Львівському та Варшавському університетах, вчитель середніх шкіл. Член УВО, підреферент саботажів бойової референтури УВО Стрийської округи (І пол. 1920-х), командир повстанського відділу під Львовом 09.1939, яикй захопив аеродром. Співробітник ГВШ ОУН і ГК УПА (1942–1945), член референтури зовнішніх зв’язків при Проводі ОУН (від 1943), голова ініціативного комітету для утворення УГВР (1944), член УГВР. На еміграції в США, член ЗП УГВР, працівник видавництва \"Пролог\", редактор газети \"Америка\" (1968–1976). Автор спогадів, праць з історії українського війська.


Підсумок:
1. Їх негусто.
2. інформації про участь в УГА мало.

ПовідомленняДодано: 11 серпня 2007 15:29
RAO
Володимир Мороз написав:Кулжинського

генерал-хорунжий Кулжинський? А це не той, генерал Сергій Кулжинський, що в 1920 р. був інспектором кінноти в Армії УНР?
Маю сумніви, що він дожив до ДСВ і брав участь у партизанському русі. За О.Колянчуком він помер у 1936 р. в Познані.

ПовідомленняДодано: 13 серпня 2007 01:05
Володимир Мороз
Думаю, що це саме той Кулжинський. Очевидно, що маємо справу із помилкою - або в Колянчука, або в Олександра Вовка, чи, що точніше, в джерелах, якими вони користувалися. Маємо можливість зясувати, що С.Кулжинський помер у 1936 р., чи був у 1943 р.

На жаль, не маю під рукою жодної з книг Колянчука (тих 3 чи 4, які є, лежать у Львові), але маю під рукою 2 том нової серії \"Літопису УПА\".

Завтра зясую, на чому базувався О.Вовк. Припускаю. що на підставі спогадів Романа Петренка (Татури), опублікованих у 27 томі \"Літопису УПА\" - він також ише про кількох старшин армії УНР, які перейшли в УПА із штабу Бульби-Боровця - крім згаданого вище Трейка, це теж полк. Н.Совенко, сотн. О.Новицький. Р.Петренко-\"Омелько\" на той час був керівником господарчого відділу УПА на Волині і безпосередньо працював з С.Кулжинським. Правда, він називає його полковником і пише, що той довго в УПА не був і відійшов через астму.

Наразі даю фото С.Кулжинського з фотододатку з 2 тому новвої серії \"Літопису УПА\" (там же, заодно, Омелюсік і Литвиненко + Василь (Антін) Мороз)

ПовідомленняДодано: 13 серпня 2007 10:54
RAO
Володимир Мороз написав:Думаю, що це саме той Кулжинський. Очевидно, що маємо справу із помилкою - або в Колянчука, або в Олександра Вовка


Мені все ж таки здається, що це були дві різні особи з одним і тим же прізвищем та імям.
Генерал Сергій Кул(ь)жинський народився у 1869 р. Тобто у 1943 р. йому виповнилося 74 роки. Вік досить поважний, щоб брати участь у партизанському русі.
О.Колянчук посилається на "вирізки з польської преси" - так назвиається архівна справа. нажаль не вказує, який саме документ використвує.
Може той полковник був сином генерала?

Re:

ПовідомленняДодано: 13 серпня 2007 10:59
Володимир Мороз
RAO написав:Генерал Сергій Кул(ь)жинський народився у 1869 р. Тобто у 1943 р. йому виповнилося 74 роки. Вік досить поважний, щоб брати участь у партизанському русі.

Так той, що був в УПА, і був старим дідом. В 1943 р. на Волині були масиви лісів, куди окупанти не подавалися - спокійно міг сидіти собі при штабі...

А Колянчук подає точну дату і місце смерті, де похований?

ПовідомленняДодано: 13 серпня 2007 19:38
RAO
Володимир Мороз написав:А Колянчук подає точну дату і місце смерті, де похований?


Пише, що помер у 1936 р. в Познані. У Познані генерал С.Кулжинський мешкав і працював (до 1933 р. точно).

Re:

ПовідомленняДодано: 13 серпня 2007 21:09
Володимир Мороз
RAO написав:Пише, що помер у 1936 р. в Познані. У Познані генерал С.Кулжинський мешкав і працював (до 1933 р. точно).

Треба звязуватися з Колянчуком. Каже О.Вовк, що, здається, один відомий дослідник українського генералітету :wink: говорив йому про те, що С.Кулжинському поляки пропонували очолити чи не бригаду чи не в 1939 р...

ПовідомленняДодано: 13 серпня 2007 21:34
RAO
Володимир Мороз написав:Треба звязуватися з Колянчуком. Каже О.Вовк, що, здається, один відомий дослідник українського генералітету Wink говорив йому про те, що С.Кулжинському поляки пропонували очолити чи не бригаду чи не в 1939 р...


Який це відомий дослідник? :)
Цікаво яку ж бригаду могли поляки запропонувати очолити Кулжинському у 1939 р.? Своїх командирів у них не бракувало, та й українських ветеранів-кіннотників було чимало...., наприклад, майор 3-го шволежерського полку Петро Дяченко, він же командир Чорних Запорожців.

ПовідомленняДодано: 13 серпня 2007 21:47
Володимир Мороз
Нижче даю витяг із спогадів Романа Петренка про старшин УНР в УПА на Волині. Із цього спогаду видно не тільки перебіг подій, але і намагання мемуариста максимально точно і обєктивно його подати.
Формовання ВО \"Заграви\" стрінулось від самого початку з кольосальними труднощами. Бракувало всього. Не було старшин і підстаршинських кадрів, потрібної в достатній кількості зброї, амуніції, теренових карт, одягу, взуття, білизни тощо. Та найбільшою проблемою була відсутність фахових старшин-штабовиків з досвідом, бо оперативних старшин зі знанням боєвої справи було багато легше знайти. Але розголос про збройні відділи УПА, що діяли проти німців і совітської партизанки на волинському Поліссі почали притягати увагу старшинських кадрів, переважно з кругів УНР. Відізвався в них вояцький дух і вони почали шукати за нами. Так в початках 1943 р. перейшов до нас у підпілля полк. армії УНР Леонід Ступницький. Разом з ним був і його старший син Юрій, що мав на той час 18-19 років. В підпіллі полк. Л. Ступницький був знаний за псевдонімом \"Гончаренко\". Смаглявий, вище середнього росту, добре фізично збудований, з голеною головою, веселий і привітний, по військовому невибагливий у щоденному житті легко ввійшов у підпільні умови. Здисциплінований вояк-кадровик (ще з передвоєнної царської військової школи), він був вимагаючим і твердим, де це було потрібно. Незадовго він став найбільш авторитетним і улюбленим командиром вояцтва. (Син Юрій після закінчення підпільної старшинської школи зформувався на доброго старшину). В першій половині 1943 р. прийшли до нас у підпілля ще два старшини з армії УНР — полк. Олександер Омелюсік і полк. К. Кульжинський, а з похідних груп май. \"Макаренко\" і к-р \"Пташка\". їх \"Дубовий\" почав впроваджувати в терен і знайомити з існуючими військовими відділами. Це вже було вагоме поповнення до того, що було.
Перший штаб ВО \"Заграва\" зформувався на початку квітня 1943 р. в такому складі:
Командир: \"Дубовий\" (Іван Литвинчук з м. Дермань, Острозького пов. Рівненської обл.).
Заступник: \"Бористен\" (Василь Корінець — з Галичини).
Шеф штабу: полк. \"Гончаренко\" (Леонід Ступницький).
Оперативний відділ: полк. Олександер Омелюсік.
Заступник: полк. Сергій Кульжинський.
Інтендант: к-р \"Омелько\".
Заступник інтенданта: \"Зубатий\" (Антон Мороз).
УЧХ — жіноцтво: \"Івга\" (прийшла з півдня Волині).