Киевское подполье 1941-43 гг.

Модератор: Global Moderators

Глеб Бараев
Member
Member
 
Повідомлень: 85
З нами з:
01 березня 2006 17:48
Звідки: Киев - Нью-Йорк

Повідомлення Глеб Бараев » 16 червня 2006 16:39

Ярослав написав:а до речі кого він називає ? те що зазвичай НКВС залишало кілька груп відомо


называет группу Михайлова (он же Коваленко фон Мантейфель).
Штука в том, что группа Кудри была оставлена НКГБ УССР, а группа Михайлова - НКГБ УССР, что породило впоследствии ведомственные противоречия.
 

Аватар користувача
Ярослав
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 1139
З нами з:
22 лютого 2006 14:06
Звідки: Київ

Повідомлення Ярослав » 16 червня 2006 17:16

Глеб Бараев написав:Штука в том, что группа Кудри была оставлена НКГБ УССР, а группа Михайлова - НКГБ УССР, что породило впоследствии ведомственные противоречия.


хто до кого належав? :?
 

Глеб Бараев
Member
Member
 
Повідомлень: 85
З нами з:
01 березня 2006 17:48
Звідки: Киев - Нью-Йорк

Повідомлення Глеб Бараев » 17 червня 2006 05:09

Ярослав написав:хто до кого належав? :?


вот ты смеешься, а "Михайлову", которого вместо того, чтобы наградить, посадили, было не до смеха.

Учти, что Кудрю во времена Сталина никто не знал, его историю вытащили из архивов и обнародовали уже при Хрущеве, а ведь за Хрущевым была "пущена слава" руководителя всего украинского подполья, работавшего под его чутким руководством. Кудря по ведомственной принадлежности в эту легенду укладывался, а "Михайлов" - нет.
 

Аватар користувача
Гриціан
Member
Member
 
Повідомлень: 3344
З нами з:
12 квітня 2006 19:43
Звідки: Зеленьки- Гарносільськ на Лимані

Повідомлення Гриціан » 17 червня 2006 08:20

Ну так теє... святе місце порожнім не буває. Герої потрібні, але не справжні (ті небезпечні), а лубочні. Це при кожній владі буває, а не лише за комуни :)
Я сам собі Петлюра!
 

Глеб Бараев
Member
Member
 
Повідомлень: 85
З нами з:
01 березня 2006 17:48
Звідки: Киев - Нью-Йорк

Повідомлення Глеб Бараев » 19 червня 2006 02:40

Гриціан написав:Ну так теє... святе місце порожнім не буває. Герої потрібні, але не справжні (ті небезпечні), а лубочні. Це при кожній владі буває, а не лише за комуни :)


однако именно коммуняки (КПУ) до сих пор в своей прессе тиражируют это вранье, ла еще и кичатся этим
 

Аватар користувача
Гриціан
Member
Member
 
Повідомлень: 3344
З нами з:
12 квітня 2006 19:43
Звідки: Зеленьки- Гарносільськ на Лимані

Повідомлення Гриціан » 19 червня 2006 03:15

Пан певно не був барлозі \"Єдіной Русі\". Там якийсь час з усіх сил розкручували Гаврилу Принчипа. Та й решта світу не відстає, тільки роблять цю справу елегантніше, без сильного натягування. Взяти наприклад генерала Першинга, якого святкують героєм та переможцем і якому насправді всипало гарячих заворушення у Мексиці, з котрим генерал намагався боротись методами тотального знищення населення.
Я сам собі Петлюра!
 

Аватар користувача
Ярослав
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 1139
З нами з:
22 лютого 2006 14:06
Звідки: Київ

Повідомлення Ярослав » 19 червня 2006 17:24

Глеб Бараев написав:
вот ты смеешься, а "Михайлову", которого вместо того, чтобы наградить, посадили, было не до смеха.

Учти, что Кудрю во времена Сталина никто не знал, его историю вытащили из архивов и обнародовали уже при Хрущеве, а ведь за Хрущевым была "пущена слава" руководителя всего украинского подполья, работавшего под его чутким руководством. Кудря по ведомственной принадлежности в эту легенду укладывался, а "Михайлов" - нет.


так я і питаю хто до якого відомства належав 8)
ти трохи помилився ...

про те як створювали легенду про групу Кудрі я знаю... от Михайлова мало що знаю
 

Глеб Бараев
Member
Member
 
Повідомлень: 85
З нами з:
01 березня 2006 17:48
Звідки: Киев - Нью-Йорк

Повідомлення Глеб Бараев » 20 червня 2006 02:39

Ярослав написав:[ти трохи помилився ...


ага, извини, только теперь вижу опечатку.

Кудря - НКГБ УССР
Михайлов - НКГБ СССР, был послан в Киев Судоплатовым

Михайлов - это тот самый Коваленко фон Мантейфель, который при немцах открыл в центре Киева антикварный магазин, а после ареста ьыл немцами принят за Стауница-Опперпута, известного по операции "Трест".
 

Аватар користувача
Євген Пінак
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 2078
З нами з:
22 лютого 2006 14:05
Звідки: Київ

Повідомлення Євген Пінак » 21 червня 2006 09:03

Нифига я не нашел в своих книгах по ОУН-овскому подполью в Киеве :(
 

Обухівчанин
Member
Member
 
Повідомлень: 56
З нами з:
27 листопада 2007 21:46
Звідки: Київ

Повідомлення Обухівчанин » 13 грудня 2008 13:42

Вчора завважив на Оперному меморіальну дошку на місці загибелі Д. Мирона (Орлика).Знав про цю подію,але не думав що є вже дошка.В кого є більше про вбивство Орлика?І ще -Вєдєнєєв в \"Меч і Тризуб\"ст.173 пише,що 7.11 1942. Василем Сидором\"Шелестом\" було ліквідовано зрадника,який видав Орлика.Автор посилається на спогади жінки Шелеста,Надії Романів-\"Тирси\"- \"В Златоглавому\".Може хтось бачив ці спогади?Розслідуванням загибелі Орлика буцімто займався безпосередньо Арсенич,що приїзджав з Галичини.Правда мені здається,що 7.11.1942. Шелест ще був з Шухевичем в Білорусії,можливо помиляюсь...Дякую.
Обухівчанин
 

RZ
Member
Member
 
Повідомлень: 78
З нами з:
30 липня 2008 14:52
Звідки: Львів

Повідомлення RZ » 13 грудня 2008 14:23

Про підпілля у південних, центральних і східних областях України писав Лев Шанковський у своїх \"Похідних групах ОУН\", здається 1953 року видання. Ще цієї тематики стосується книга Чарторийського, збірники документів В.Сергійчука \"10 буремних літ\" і деякі ін. Маю неопубліковані спогади Луки Павлишина, в яких йдеться серед іншого про його конфлікт із Орликом, та обставини загибелі останнього. Бубу мати бульше часу знайду і виложу цей епізод. Історія із із Орликом висвітлювалася також у пресі. Просто треба пошукати.
 

Обухівчанин
Member
Member
 
Повідомлень: 56
З нами з:
27 листопада 2007 21:46
Звідки: Київ

Повідомлення Обухівчанин » 13 грудня 2008 14:57

А що там ще цікавого Павлишин написав?Взагалі про нього досить неоднозначні спогади сучасників....
Обухівчанин
 

Аватар користувача
korner45
Member
Member
 
Повідомлень: 1822
З нами з:
25 лютого 2008 21:17

Повідомлення korner45 » 13 грудня 2008 15:45

По-моему, НКВД к взрывам на Крещатике особого отношения не имел. Это дело РККА, точнее - особой части (не помню, как называлась) инженерных войск. Об этом еще при глубокой Совдепии была книжица весьма интересная, о создании в СССР радиомин и немного - об их применении. Так там и упомянута вскользь причастность их ко взрывам на Крещатике.
 

RZ
Member
Member
 
Повідомлень: 78
З нами з:
30 липня 2008 14:52
Звідки: Львів

Повідомлення RZ » 13 грудня 2008 18:51

У спогадах є багато чого цікавого. Наприклад, детально описана перша військова конференція ОУН грудя 1942 р, багато приділено уваги службі О. Гасина у польському війську, бо служили разом із Л. Павлишиним. Пише він також про свій конфлікт із Шухевичем (відмовився виконати наказ ГК) та із Мироном. Пише про свою роботу у сельробі, аналізує настрої і ситуацію на Долинщині у міжвоєнний період і.тд. Рукопис має два варіанти із численними його правками та коментарями. Є багато ще дечого в тих рукописах, через що дружина Павлишина не дозволяє їх публіуквати цілісними.
Те, що видав В. Щеглюк є літературним записом із дуже значними скороченнями. Найповніший варіант рукопису має до 700 сторінок.
Те, що говорили про нього сучасники можна оцінювати по різному. В мене після ознайомлення із спогадами склалося враження про Л. Павлишина, як про здібну людину, не поганого організатора, але й досить конфліктного та впертого. Він цінував більше власне життя і часто пристосовувався до ситації. Тому й поділяв спочатку соціалістичні погляди, а потім пішов у підпілля, а після цього легалізувався і жив до арешту працюючи вчителем. Його життєве кредо: \"Не змогли бути левами, то треба бути хитрими лисами\".
 

borysphen
Member
Member
 
Повідомлень: 538
З нами з:
02 серпня 2008 23:55

Повідомлення borysphen » 30 грудня 2008 01:24

Перепрошую за розлогу цитату. Це з книги Мудрика-Мечника \"У боротьбі проти московської агентури\" (Мюнхен, 1980) - с.70-72.
Погляд на радянське підпілля з боку націоналістичного підпілля... :!:

Коли прийшла черга на Олексу, який вів київські справи, він розказав м. ін. таке:
– Один із наших замешкав у Києві у самітнього чоловіка, що мав складне минуле. Був колись комуністом, і навіть чекістом, а потому в’язнем НКВД. Звільнений ще до вибуху війни, став переконаним ворогом комунізму. І ось недавно він зустрів на вулиці знайомого з тридцятих років, чекіста Соболєва. Вони привіталися, але Соболєв не хотів багато говорити й обіцяв незабаром з ним зустрітися. Наш співробітник просив господаря, щоб показав нам того Соболєва і відтоді ми мали його на оці, бо виглядало, що він займається розвідкою. І справді, при черговій зустрічі Соболєв пропонував господареві працю в розвідці, бо, як признався «вездє трусость і ізмєна», люди не хотять їм помагати, деякі бояться. Інші пішли на службу до німців. Енкаведисти у важкому становищі…
Олекса перервав розповідь, звернувши увагу слухачів на факт, що люди не хотять допомагати москалям, а це для нас важлива вказівка. Він далі почав говорити про справу Соболєва, але з іншого боку:
– На вулиці Короленка 32, була крамниця купівлі і продажі різних речей. Її власником був немолодий чоловік на прізвище Олександер Коваленко, – тип безсовісного лихваря. Він мав широкі знайомства серед німців у комендатурі й у ґестапі, яким часто вручав гостинці. Попри те, він мав багато знайомих і серед ненімців. Ходили чутки, що його справжнє прізвище Мантойфель німецького походження. Наші підіслані до нього люди: дві дівчини, старша жінка й працівник СБ, звітували нам про найменші дрібнички з крамниці Коваленка-Майнтофеля. Не було сумніву, що це гніздо енкаведівської й ґестапівської аґентури. З ним були пов’язані різні люди, в тому числі й артисти київського оперного театру. Окрему увагу звертала на себе співачка Раїса Окіпна, яка влаштовувала вечоринки з дівчатами й німецькими старшинами та ґестапівцями. Щасливим випадком наш співрозмовник попав на якогось «бідного чоловіка» з кошиком у руках, що зайшов до Коваленка і з ним про щось говорив. Виявилося що це був Соболєв, Коваленко належав до совєтської аґентури.
– Що більше – говорив далі Олекса, – Коваленко-Майнтофель їздив до Німеччини, наче б то розшукуючи якусь рідню, але там йому мабуть не повезло бо незабаром ми довідалися, що ґестапо зробило облаву в його крамниці та знайшло у ній надавчу радіостанцію й окремого радиста, який висилав звідти до Москви. Коваленко й цілий ряд ув’язнених були розвідниками НКВД, а серед них і акторка Окіпна. Причинилися до цього мабуть білі москалі-денікінці, які працюють у київському ґестапі. Один наш член познайомився з одним із них, алькоголіком, який своє горе топить у горілці, а постачає її йому саме наш співробітник. Алькоголік розказав йому, що Коваленко-Майнтофель – це старий чекіст-провокатор, який у 20-тих роках зорґанізував був провокативну орґанізацію «Трест», в якій поруч актора Якушева, було замішано багато людей, а Коваленко-Майнтофель походив з прибалтики і звався властиво Едвард Оттович Оперпут. Він саме розробляв пляни схоплення людей і заманив до СССР відомого московського революціонера Бориса Савінкова та капітана анґлійської розвідки Рейлі. Тепер Коваленко-Майнтофель-Оперпут їздив до Німеччини з адресами аґентів НКВД серед еміґрації, для встановлення з ними зв’язку й там попався в руки ґестапі, яке мало вже в руках іншого чекіста, який все засипав. Коваленко розколовся і все виспівав, але його все таки ґестапо розстріляло. У Києві тепер чекістське підпілля обезголовлене, але Соболєв уникнув арешту й десь переховується.
 

Поперед.Далі

Повернутись до WWII та Другі визвольні змагання (1938-1945)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість

cron