Командир Українського Легіону Самооборони

Модератор: Global Moderators

kirov
Member
Member
 
Повідомлень: 737
З нами з:
05 листопада 2008 13:00
Звідки: "місто революційної слави"

Повідомлення kirov » 26 листопада 2008 14:21

editor написав:Ай донт андестенд, яке має відношення Дяченко до "Квітки". "Квітка" загинув ще при існуванні УЛС. Дяченко і після війни квітки вирощував...Реально.


"Від березня 1944 року Петро Дяченко (“Квітка”) бере участь в організації Українського легіону самооборони на Холмщині (в німецьких документах він називався 31-й батальйон СД). У червні того ж року Дяченко стає заступником Українського легіону самооборони, шефом його штабу, а в серпні очолює легіон. Частина нараховувала до 570 вояків, із них 16 старшин і 20 підстаршин... Є свідчення, що на чолі двох сотень УЛС Петро Дяченко брав участь у придушенні польського повстання у Варшаві та боях проти польських партизанів – АК і Батальйонів хлопських..." - http://ukrlife.org/main/evshan/za_volyu6.htm

Каркоць також згадує, що на Холмщині до них прилучився "полк. Квітка", а загалом в нього у складі УЛС зустрічається тільки два полковники - В. Герасименко ("Тур") і П. Дяченко ("Квітка"?)...

Про те, що П. Дяченко помер 1962 р. я знаю, а щодо того, що "Квітка" загинув в складі УЛС не чув (звідки інфа?).
 

borysphen
Member
Member
 
Повідомлень: 538
З нами з:
02 серпня 2008 23:55

Повідомлення borysphen » 26 листопада 2008 14:59

kirov написав:Може хтось пояснити, хто командував надалі і чи була ця система, як в інших батальйонах "шума", де паралельно існували і німецькі, і українські командири????????????


Про це є цікаво у О.Лисяка в "Шибках у вікні". Звісно не без гумору, він пише, що в УЛС було аж три різні керівництва - офіційне німецьке (Асмус, Бігельмаєр), офіційне українське (Солтис, Герасименко, Дяченко) та підпільне мельниківське (Роман Кивелюк).

Здається, у лютому 1945 р. УЛС приєднали до 1 УД (колишньої "Галичини"). Начебто, через те, що батальйон майже в повному складі пробував тікати до сербських четників, його розформували, а особобовий склад поділили між різними частинами Дивізії. Р.Кивелюка розстріляли.

Після УЛС Дяченко очолив протитанкову бригаду "Вільна Україна", яка мала стати основою для 2 УД УНА.
 

borysphen
Member
Member
 
Повідомлень: 538
З нами з:
02 серпня 2008 23:55

Повідомлення borysphen » 26 листопада 2008 15:22

editor написав:"Квітка" загинув ще при існуванні УЛС.


editor, Ви, певно, сплутали "Квітку" з Солтисом? :?:
 

kirov
Member
Member
 
Повідомлень: 737
З нами з:
05 листопада 2008 13:00
Звідки: "місто революційної слави"

Re: Командир Українського Легіону Самооборони

Повідомлення kirov » 10 вересня 2010 12:51

1. вдалося дістати ще одне фото Асмуса, портретне; має відзнаки гауптштурмфюрера СС і пусту право петлицю, що характерно для службовців поліції безпеки та СД... фото на фоні листа до вдови Асмуса, в якому один із його знайомих наводить ряд цікавих даних, зокрема про те, що до утворення УЛС з ініціативи Асмуса було здійснено невдалу спробу створити з українців охоронний батальйон поліції безпеки в Клевані і його "протиставити повстанському руху українських націоналістів, які вже на той час дали про себе знати в Західній Україні"... чи зустрічав хтось про це ще яку-небудь інфу?

2. перевикладу також фото, з якого editor розпочинав цю тему...

3. стосовно "полк. Квітки", то ця особа дійсно не має жодного відношення до полк. П. Дяченка...
Приєднані файли
асмус.jpg
image003.jpg
 

borysphen
Member
Member
 
Повідомлень: 538
З нами з:
02 серпня 2008 23:55

Re: Командир Українського Легіону Самооборони

Повідомлення borysphen » 12 вересня 2010 17:34

kirov написав:3. стосовно "полк. Квітки", то ця особа дійсно не має жодного відношення до полк. П. Дяченка...

А хто тоді той Квітка, і чому його плутають з Дяченком?
 

kirov
Member
Member
 
Повідомлень: 737
З нами з:
05 листопада 2008 13:00
Звідки: "місто революційної слави"

Re: Командир Українського Легіону Самооборони

Повідомлення kirov » 12 вересня 2010 19:05

borysphen написав:А хто тоді той Квітка, і чому його плутають з Дяченком?


є підстави вважати, що "полк. Квітка" це:
"Квітко (Квітка) Олександр Костянтинович (06.08.1893-1945) - підполковник Армії УНР.
Походив з Харківщини. Останнє звання у російській армії - штабс-ротмістр.
З вересня 1919 р. до 1921 р. - курсовий старшина Спільної військової школи Армії УНР. У 1921-1922 рр. - старшина Охорони Головного Отамана С. Петлюри.
З 1928 р. - контрактовий офіцер польської армії: служив у складі 3-го уланського полку у Тарновських Гурах. Останнє звання у польській армії - майор.
У 1945 р. був схоплений та розстріляний радянськими карними органами у Кракові
".
Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917-1921). - К.: Темпора, 2007. - С. 192.

Петра Дяченка з "Квіткою" ототожнюють К. Бондаренко, Р. Коваль, А. Боляновський... можливо хтось із них і зробив першим помилку, а інші вже повторили...
 

borysphen
Member
Member
 
Повідомлень: 538
З нами з:
02 серпня 2008 23:55

Re: Командир Українського Легіону Самооборони

Повідомлення borysphen » 12 вересня 2010 19:50

У такому разі, Квітко займався переформуванням УЛС на Холмщині у березні 1944-го , потім "відстав" від куреня, був схоплений і розстріляний у Кракові. А Дяченко долучився до штабу УЛС у червні. Так?
Як тоді сприймати тезу, що Квітка загинув ще при існуванні УЛС?
 

borysphen
Member
Member
 
Повідомлень: 538
З нами з:
02 серпня 2008 23:55

Re: Командир Українського Легіону Самооборони

Повідомлення borysphen » 12 вересня 2010 20:19

Років шість тому збирав інформацію про УНК і УНА. Зараз знайшов файл. Давно його не перечитував, мабуть текст увібрав тоді в себе багато помилок.
Ось що назбирав по УЛС в контексті формування УНА:

Під час ведення бойових дій дивізія мала значні втрати, але були, також, поповнення. 6 березня 1945 року до неї був введений так званий Український Легіон Самооборони – УЛС (Ukrainische Selbstschutz-Legion – USL), або Волинський Легіон. Легіон почав формування у вересні 1943 року за ініціативою Михайла Солтиса на основі партизанських загонів ОУН(м). Наприкінці літа 1943 року зі штабу військової округи УПА «Богун» на Крем‘янеччині до підпілля ОУН(м) втік Микола Недзведзький («Хрін»), який, перед роззброєнням їх відділами УПА командира Петра Олійника («Енея») 6 червня 1943 року, командував крем‘янецькими боївками мельниківців. Ймовірно він тоді і приєднався до акції створення Легіону [34; 205,210]. Були в Легіоні і повстанці роззброєних бульбівських загонів та бійці Фронту Української Революції (ФУР), повстанського з’єднання, яке очолював колишній лейтенант ЧА Тиміш Басюк («Яворенко») [16; 699]. Волинський легіон не бажав стати жертвою акції роззброєння бандерівцями мельниківських відділів, або перейти під команду ОУН(б). У другій половині 1943 року німці, «поборюючи рух УПА» значно посилили терор над волинським населенням та масово страчували українців у тюрмах та концтаборах. В цих умовах восени 1943-го керівництво Легіону вирішило припинити антинімецьку діяльність і включитися в систему оборони населення від партизанських акцій радянських та польських загонів, з умовою, що із нацистських в’язниць Волині буде випущено деяке число в’язнів, а легіонові передано деяку кількість зброї та надано можливість самостійної діяльності. У Луцьку пройшли переговори представників ОУН(м) з шефом поліції округи Волинь-Поділля Піцом, після чого повстанці почали прибувати на збірний пункт біля Луцька. Остаточно нове формування було сформоване у січні 1944 року під назвою «Рейдуючий відділ». Командиром відділу став Михайло Солтис. («Черкас») У лютому 1944 року його було передислоковано на Холмщину, де він звів ряд боїв з АК у районі Грубешова, Нового Санчу, Криниці, Бохні, Тарговіце, Клая. Тоді ж відділ прийняв офіційну назву – УЛС. З німецького боку він часто трактувався як 31 охоронний батальйон СД. В УЛС був зв’язковий СД штурмбаннфюрер луцького СД Зігфрід Асмус, а після його загибелі влітку 1944 року – штурмбаннфюрер СД В.Бігельмаєр. Навесні УЛС відвідав полковник Петро Дяченко («Квітка») і пізніше очолив штаб Волинського Легіону. 16 липня 1944 року УЛС було перенесено до м. Буковська Воля за 40 км від Кракова, тут виникли тертя українського командування з німецькими поліційними установами, що призвело спочатку до звільнення з посади командира Солтиса (його арештували і ймовірно стратили), а невдовзі до ультиматуму скласти зброю. Приводом до таких дій німців були закиди про спроби порозумітися з АК і УПА, які напевно і справді були. За час переговорів про подальшу долю Легіону, з його лав здезертирувала одна з чот до УПА. Деякі представники УЛС вели також таємні переговори з командиром мельниківського повстанського загону ім. Павла Полуботка Іваном Кедюличем («Чубчиком») з метою перевести Легіон до України для розбудови нових повстанських відділів мельниківців у Карпатах [14; 241-245]. Подальші переговори з німцями вичерпали конфлікт: новим українським командиром УЛС став полковник Армії УНР Володимир Герасименко («Тур»), а політичний провід ОУН замість Солтиса перебрав Роман Кивелюк («Ворон»). До жовтня 1944 року Волинський Легіон рейдував по території Генерального губернаторства, а опісля переведений до Моравії. За час свого існування, відділ не лише провадив бойові дії, але й займався широкою пропагандистською працею, розповсюджував листівки із закликами приєднуватися до боротьби проти польських боївок та червоних партизанів. Деякий час виходила навіть неперіодична газета «Український легіонер», яку редагував член штабу УЛС Володимир Троян [7; 262-269]. Крім того мельниківці з УЛС деякий час втримували зв'язки з ПУН, який розміщувався у Братиславі [13; 139].
Після короткого побуту в Австрії на зламі 1944 – 1945 років, у лютому УЛС перевезено залізничним транспортом на станцію Прагеско біля Марібору до Словенії. Він розташувався у навколишніх селах Шпільфельд, Обершварц і Унтершварц, неподалік від становищ 1 УД УНА. Наприкінці лютого розпочалися переговори про включення УЛС до Дивізії. На той час він нараховував близько 600 вояків і складався з трьох бойових та одної господарської сотні. При УЛС з літа 1944 року діяла старшинська школа. Його озброєння складалося з радянської трофейної зброї: рушниць, кільканадцяти легких та двох важких кулеметів та одної протитанкової гармати. Для мобільного пересування мав підводи з кіньми. Протягом 1943 – 1945 років УЛС діяв як самостійна частина, у внутрішній уклад якої німці не допускалися, тому пряме підпорядкування Українській дивізії, де керівництво було переважно німецьким, не викликало великого ентузіазму волиняків. 5 березня 1945 року приблизно 250 вояків під проводом члена ОУН(м) Романа Кивелюка («Ворона») та хорунжого «Коваля» самовільно покинули місце розквартирування поблизу Дивізії й намагалася зєднатися з четниками для подальшого прориву до України. Однак спроба зірвалася, четники не мали охоти приймати «гостей» й видали німцям місце постою Легіону. З Дивізії було вислано парламентарів на чолі з Любомиром Макарушкою з пропозицією повернутися. Воякам була гарантована амністія. Колишній дивізійний звітодавець Олег Лисяк в своїй збірці «Відламки «Шибки у вікні» так описав ці події: Вночі вояки «Легіону» – бистрі і відважні хлопці, […] вийшли із села, забравши кулемети і іншу зброю, мабуть, вирішили злучитися не з Дивізією, а з «четніками» ген. Міхайловича Не було ради, треба було рушати наздоганяти, щоб виперсвадувати втікачам, що це не буде добре. Я брав тоді участь в цій «погоні» […] Вони повернулися, і їх включили Дивізії, де виявилися знаменитими і відважними – бойовими, справжніми вояками [27; 69].
Однак німці не дотримали свого слова про амністію усім бунтівникам. Трохи пізніше Кивелюка, організатора виступу, який їхав до штабу Дивізії, німці затримали і розстріляли, мотивуючи тим, що намагався втекти на машині, а вояків УЛС поділили між сотнями Дивізії. Можливо, на той час УЛС ще не втратив старих зв'язків з мережею ОУН(м), і запланований рейд до України узгоджувався з загальними настроями в Організації.
 

kirov
Member
Member
 
Повідомлень: 737
З нами з:
05 листопада 2008 13:00
Звідки: "місто революційної слави"

Re: Командир Українського Легіону Самооборони

Повідомлення kirov » 12 вересня 2010 20:32

borysphen написав:У такому разі, Квітко займався переформуванням УЛС на Холмщині у березні 1944-го , потім "відстав" від куреня, був схоплений і розстріляний у Кракові. А Дяченко долучився до штабу УЛС у червні. Так?
Як тоді сприймати тезу, що Квітка загинув ще при існуванні УЛС?


так, він прибув до УЛС на поч. березня 1944 р. за рекомендацією члена Проводу ОУН (м) Миколи Капустянського як вишкільний старшина, хоча поряд зі своїми прямими обов'язками намагався перейняти командуванням над усім формуванням через "різні неправдоподібні інтриги"; останньою краплею стало скоріш всього те, що він самовільно пішов на контакти із бандерівцями (а з ними УЛС боровся "і словом, і ділом"), зокрема на переговорах, які відбулися із ними в середині травня 1944 р. особливо нарікав на Михайла Солтиса ("Черкаса"), називаючи його божевільним (є бандерівський документ про ці переговори), а останній в свою чергу "запропонував" йому залишити УЛС, що він і зробив... ну, і в 1945 р., згідно із довідкою Я. Тинченка, був розстріляний... так що загинути у складі УЛС він точно не міг...

Петро Дяченко приєднався до УЛС в Буковській Волі (р-н Мєхова); УЛС передислокувався туди на початку серпня 1944 р.
 

kirov
Member
Member
 
Повідомлень: 737
З нами з:
05 листопада 2008 13:00
Звідки: "місто революційної слави"

Re: Командир Українського Легіону Самооборони

Повідомлення kirov » 12 вересня 2010 21:01

деякі уточнення/виправлення (я якраз займаюсь зараз історією УЛС):

borysphen написав:Наприкінці літа 1943 року зі штабу військової округи УПА «Богун» на Крем‘янеччині до підпілля ОУН(м) втік Микола Недзведзький («Хрін»), який, перед роззброєнням їх відділами УПА командира Петра Олійника («Енея») 6 червня 1943 року, командував крем‘янецькими боївками мельниківців


партизанський відділ ОУН (м) під командуванням "Хріна" був роззброєний бандерівцями 6 липня 1943 р.; я не знаю чи був "Хрін" при штабі ВО "Богун", але, згідно зі спогадами М. Скорупського, він був "командиром таборів у Дубенських відділах" (не знаю, що б це могло значити (???)); він не міг дезертирувати влітку 1943 р. - про його дезертирство з УПА згадується в "Звіті про роботу відділів за час від 1-31.ХІІ.43" (ВО "Богун", 31 грудня 1943 р.), а до складу УЛС він прибув наприкінці грудня 1943 р., так що в УПА він служив протягом липня-грудня 1943 р.

borysphen написав:Деякий час виходила навіть неперіодична газета «Український легіонер»


ця газета насправді мала назву "Наш шлях. Орган Українського Легіону Самооборони", принаймні, один її номер за квітень 1944 р. я читав; припускаю, що інших номерів могло і не виходити...

borysphen написав:Тоді ж відділ прийняв офіційну назву – УЛС. З німецького боку він часто трактувався як 31 охоронний батальйон СД


обидві назви були офіційними і вживалися в німецьких документах - або 31-й охоронний батальйон поліції безпеки (не СД!) - Schutzmannschaftsbataillon der Sicherheitspolizei 31, або Український Легіон Самооборони - Ukrainischen Selbstschutz-Legion; іноді вживались паралельно дві назви; українці вживали лише назву УЛС...

kirov написав:хорунжого «Коваля»


справжнє ім'я - Федір Карасевич, разом зі старшим братом Григорієм (псевдо - "Оса") очолював боївку ОУН (м) в с. Сапанів (зараз Кременецький р-н Тернопільської обл.), загинув вже у складі дивізії "Галичина" - 9 травня 1945 р. потрапив між двох автомобілів...

borysphen написав:За час переговорів про подальшу долю Легіону, з його лав здезертирувала одна з чот до УПА. Деякі представники УЛС вели також таємні переговори з командиром мельниківського повстанського загону ім. Павла Полуботка Іваном Кедюличем («Чубчиком») з метою перевести Легіон до України для розбудови нових повстанських відділів мельниківців у Карпатах


а ось про таке не чув! звідки інфа???
 

borysphen
Member
Member
 
Повідомлень: 538
З нами з:
02 серпня 2008 23:55

Re: Командир Українського Легіону Самооборони

Повідомлення borysphen » 12 вересня 2010 22:34

kirov написав:а ось про таке не чув! звідки інфа???

У мене в джерелі - 15 том Літопису УПА (Кость Гіммельрайх. Спогади командира відділу особливого призначення «УПА – Схід.») Там є про Кедюлича та спробу організації мельниківського повстанського руху в Карпатах. Здається, про переговори з УЛС взяв звідти. На око, про боївку Кедюлича також є у спогадах Миколи Плав"юка та Степана Касіяна.
Про дезерцію чоти УЛС до УПА було або у Боляновського, або у збірнику Броди. Усі ці відомості необхідно перевітити.
 

kirov
Member
Member
 
Повідомлень: 737
З нами з:
05 листопада 2008 13:00
Звідки: "місто революційної слави"

Re: Командир Українського Легіону Самооборони

Повідомлення kirov » 12 вересня 2010 23:23

borysphen написав:У мене в джерелі - 15 том Літопису УПА (Кость Гіммельрайх. Спогади командира відділу особливого призначення «УПА – Схід.») Там є про Кедюлича та спробу організації мельниківського повстанського руху в Карпатах. Здається, про переговори з УЛС взяв звідти. На око, про боївку Кедюлича також є у спогадах Миколи Плав"юка та Степана Касіяна.
Про дезерцію чоти УЛС до УПА було або у Боляновського, або у збірнику Броди. Усі ці відомості необхідно перевітити.


обидві книги А. Боляновського щойно передивився - там такого немає (та й помилок і що найбільш прикро навмисних перекручень (!!!) у них вистачає), в збірнику "Броди" - також нема...
про спогади К. Гіммельрайха і С. Касіяна знаю, але не читав... а що за спогади М. Плав'юка?
 

borysphen
Member
Member
 
Повідомлень: 538
З нами з:
02 серпня 2008 23:55

Re: Командир Українського Легіону Самооборони

Повідомлення borysphen » 12 вересня 2010 23:46

kirov написав:там такого немає

Добре, завтра гляну уважніше.
kirov написав:а що за спогади М. Плав'юка

Пардон, це не спогади а двотомник біографічних матеріалів, присвячених ювілею Плав"юка.
Почитайте спогади Гіммельрайха - багато цікавого, хоча й сумнівного. До речі карпатських мельниківців також бандерівці роззброїли - відділ Мартина Мізерного-"Рена".
 

borysphen
Member
Member
 
Повідомлень: 538
З нами з:
02 серпня 2008 23:55

Re: Командир Українського Легіону Самооборони

Повідомлення borysphen » 13 вересня 2010 17:37

borysphen написав: Добре, завтра гляну уважніше.


Про втечу чоти УЛС до УПА Боляносвький пише у сірій книзі на сторінці 266.
Двотомник про Плав"юка: М.Плав"юк. Україна - життя моє. - К.: В-во ім. Олени Теліги, 2002." Тут можна почитати про його з Касіяном перебування у Карпатах: http://ukrlife.org/main/evshan/plaviuk4.htm
Трохи про Кедюлича і Касіяна, з посиланням на Гіммельрайха, пише Боляновський (у тій самій книзі ст. 302)
Спогади Касіяна: Степан Касіян. Вогонь родиться з іскри. – Торонто: Срібна Сурма, 1967.
 

kirov
Member
Member
 
Повідомлень: 737
З нами з:
05 листопада 2008 13:00
Звідки: "місто революційної слави"

Re: Командир Українського Легіону Самооборони

Повідомлення kirov » 13 вересня 2010 18:39

borysphen написав:Про втечу чоти УЛС до УПА Боляносвький пише у сірій книзі на сторінці 266.


ага, точно є - "після втечі однієї з його чот до УПА" - але посилання на джерело інформації немає, тому звідки він це взяв незрозуміло...

borysphen написав:Двотомник про Плав"юка: М.Плав"юк. Україна - життя моє. - К.: В-во ім. Олени Теліги, 2002." Тут можна почитати про його з Касіяном перебування у Карпатах: http://ukrlife.org/main/evshan/plaviuk4.htm


цікаво: не знав, що М. Плав'юк був в 2-й УД УНА; шкода тільки, що ніяких подробиць про службу в ній не наведено...
стосовно загону ім. П. Полуботка, то, очевидно, нічого серйозного із себе це формування не представляло; аналогічно про нього відкликався і П. Мірчук("Революційний змаг за УССД")...
 

Поперед.Далі

Повернутись до WWII та Другі визвольні змагання (1938-1945)

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей

cron