Польська армія у СРСР: український аспект

[кювернат Ювяшжт]

Тема польської армії в СРСР настільки ж цікава, наскільки і не досліджена у нас. Я задався питанням, які ж саме польські військові частини і з'єднання перебували у часи Другої світової війни (з 1943 р.) саме на українських землях. Прошу знавців Другої світової допомогти мені в цьому.
Поки що взявся за польську Вікіпедію (у нашій та російській версіях взагалі немає відомостей), і ось що вдалося дізнатись.

Як відомо, польські збройні сили почали відтворювати у СРСР з 1941 р. в районі Бузулука, Татіщева і Тоцька, пізніше Ташкента. Проте сформована там т.зв. «Армія Андерса» за домовленістю між СРСР та Великою Британією була переправлена Каспієм до Ірану. Однак частина офіцерів на чолі з підполк. З.Берлінгом відмовилася виїжджати, частині солдатів це заборонили, і вже в березні 1943 р. у Кремлі було погоджено план нового формування польських збройних сил у СРСР. 6 травня на терені Московського ВО розпочалося формування 1-ї дивізії піхоти ім. Т. Косцюшка на чолі з З.Берлінгом.
10 серпня радянське командування дозволило розгорнути дивізію у корпус. До складу 1-го Корпусу увійшли 1-а дивізія, відправлена 1 вересня на фронт; новосформована 2-а дивізія та 3-я дивізія (з січня 1944), що формувалися у тому ж Московському окрузі.
16 березня 1944 р. радянське командування дозволило переформувати корпус на 1-у Польську армію (командувач – генерал З.Берлінг). Центром Формування з березня до липня 1944 р. був район Сум, а з липня до вересня 1944 р. – район Житомира.

В березні 1944 р. 1-а дивізія піхоти разом з 1-м корпусом зосередилася у районі Житомира і Бердичева. Увійшла до складу 1-ї Польської армії, була підпорядкована 1-му Білоруському фронту. Разом з військами 1-го Білоруського фронту дивізія наступала у західному напрямку, і 23 липня 1944 р. перейшла Буг.

Склад 1-ї дивізії:
• 1-й полк піхоти (1 Praski Pułk Piechoty)
• 2-й полк піхоти (2 Berliński Pułk Piechoty)
• 3-й полк піхоти (3 Berliński Pułk Piechoty)
• 1-й полк легкої артилерії (1 Berliński Pułk Artylerii Lekkiej)
• 1-й окремий дивізіон протитанкової артилерії (1 samodzielny dywizjon artylerii przeciwpancernej)
• взвод командування командувача артилерії (pluton dowodzenia dowódcy artylerii)
• 1-й окремий навчальний батальйон (1 samodzielny batalion szkolny)
• 1-й окремий батальйон саперів (1 samodzielny batalion saperów)
• 1-а окрема розвідувальна рота (1 samodzielna kompania zwiadowcza)
• 1-а окрема рота зв’язку (1 samodzielna kompania łączności)
• 1-й окремий санітарний батальйон (1 samodzielny batalion sanitarny)
• 1-й ветеринарний транспорт (1 ambulans weterynaryjny)
• 1-а окрема хімічна рота (1 samodzielna kompania chemiczna)
• 1-а окрема автомобільна рота (1 samodzielna kompania samochodowa)
• 1-а дисциплінарна рота (1 kompania karna) ( sformowana w składzie 1 DP, od 1 kwietnia 1944 podporządkowana dowódcy 1 Armii WP )
• 1-й пересувний обозно-мундирний цех (2 Ruchome Warsztaty Taborowo-Mundurowe)
• 1-а польова пекарня (1 Piekarnia Polowa)
• 1862 каса польового банку (1862 Kasa Banku Polowego)
• 2898 військове польове поштове відділення (2898 Wojskowa Stacja Poczty Polowej)
• відділ інформації дивізії (Oddział Informacji Dywizji)

10 січня 2-у дивізію піхоти зосереджено у районі Смоленська, її частини розпочали марш по Волині. (У березні 1944 р. включено до складу 1-ї Польської армії). 24 липня 1944 р. дійшли до Хелма.
Склад дивізії:
• Командування 2-ї дивізії піхоти ім. Г. Домбровського (Dowództwo 2 Dywizji Piechoty im. Henryka Dąbrowskiego)
• 4-й полк піхоти (4 pułk piechoty)
• 5-й полк піхоти (5 pułk piechoty)
• 6-й полк піхоти (6 pułk piechoty)
• 2-й полк легкої артилерії (2 pułk artylerii lekkiej)
• 2-й батальйон саперів (2 batalion saperów)
• 2-й окремий протитанковий дивізіон (2 samodzielny dywizjon przeciwpancerny)
• взвод командування командувача артилерії (pluton dowodzenia dowódcy artylerii)
• 2-й окремий навчальний батальйон піхоти (2 samodzielny szkolny batalion piechoty)
• 2-а окрема розвідувальна рота (2 samodzielna kompania zwiadowcza)
• 2-а окрема рота зв’язку (2 samodzielna kompania łączności)
• 2-й окремий санітарний батальйон (2 samodzielny batalion sanitarny)
• 2-а окрема хімічна рота (2 samodzielna kompania chemiczna)
• 2-а окрема автотранспортна рота (колоннна) (2 samodzielna kompania (kolumna) samochodowo-transportowa)
• 2-й пересувний обозно-мундирний цех (2 ruchomy warsztat taborowo-mundurowy)
• 2-а польова пекарня (2 piekarnia polowa)
• 2-й ветеринарний шпиталь (2 Szpital (Samodzielny Ambulans) Weterynaryjny)
• 1901-а польова каса Державного банку (1901 Polowa Kasa Banku Państwowego)
• 2886 військове поштове відділення (2886 Wojskowa Stacja Pocztowa)
• відділ інформації 2-ї дивізії піхоти (Oddział Informacji 2 Dywizji Piechoty)

3-я дивізія піхоти (з березня 1944 р. у складі 1-ї Польської армії). Обставини її переведення до України ще не з'ясував.
Склад:
• 7-й полк піхоти (7 Kołobrzeski Pułk Piechoty)
• 8-й полк піхоти (8 Bydgoski Pułk Piechoty)
• 9-й полк піхоти (9 Zaodrzański Pułk Piechoty)
• 3-й полк легкої артилерії (3 pułk artylerii lekkiej)
• 3-й окремий протитанковий дивізіон (3 Samodzielny Dywizjon Przeciwpancerny)
• взвод командування командувача артилерії (Pluton Dowodzenia Dowódcy Artylerii)
• 3-й окремий навчальний батальйон піхоти (3 Samodzielny Szkolny Batalion Piechoty)
• 4-й окремий батальйон саперів (4 Samodzielny Batalion Saperów)
• 3-я окрема розвідувальна рота (3 Samodzielna Kompania Zwiadowcza)
• 3-я окрема рота зв’язку (3 Samodzielna Kompania Łączności)
• 3-й окремий санітарний батальйон (3 Samodzielny Batalion Sanitarny)
• 3-й ветеринарний шпиталь (3 Szpital (Ambulans) Weterynaryjny)
• 3-я окрема хімічна рота (3 Samodzielna Kompania Chemiczna)
• 3-я окрема автотранспортна рота (3 Samodzielna Kompania Samochodowo-Transportowa)
• пересувний обозно-мундирний цех (Ruchomy Warsztat Taborowo-Mundurowy)
• 3-я польова пекарня (3 Piekarnia Polowa)
• 1942-а каса польового польського банку (1942 Kasa Polowego Banku Polskiego)
• відділ інформації дивізії (Oddział Informacji Dywizji)
• 2930-те відділення військової пошти (2930 Wojskowa Stacja Pocztowa)

Це три піхотні дивізії. Наскільки зрозумів, у 1944 вони всі у складі 1-го корпусу Польських збройних сил перебували в Україні. Але ж були ще артилерійські та ін. частини, що з ними?
Ось ще є мапа переміщення польської армії по території СРСР, з зазначенням звичайно довоєнних кордонів Але щось вона не повністю співпадає з поданими у вікіпедії даними.

(велике зображення тут: http://upload.wikimedia.org/wikipedia/c ... ia_lwp.png)

[Chill]

А куди цікаво потрапили поліцаї-поляки з Волині, які колабораціювали із німаками, а по тому їх практчино в повних складах Совєти використовували?

[Petro Bagmet]

Ветерани згадували (нажаль вже покійні), шо за наказом Сталіна польські формування берегли і в справжні бої не кидали.
Тобто, Сталін вважав, шо політичні плюси від використання поляків вищі, ніж від їхнього військового потенціалу:-)

[кювернат Ювяшжт]

А куди цікаво потрапили поліцаї-поляки з Волині, які колабораціювали із німаками, а по тому їх практчино в повних складах Совєти використовували?

Треба з'ясувати, чи набирали взагалі до "народної" польської армії польських мешканців Волині, чи обмежувались тільки полоненими Війська Польського?

[kirov]

чи набирали взагалі до "народної" польської армії польських мешканців Волині

набирали...

[кювернат Ювяшжт]

А куди цікаво потрапили поліцаї-поляки з Волині, які колабораціювали із німаками, а по тому їх практчино в повних складах Совєти використовували?

Треба з'ясувати, чи набирали взагалі до "народної" польської армії польських мешканців Волині, чи обмежувались тільки полоненими Війська Польського?

Знайшов відповідь:

Formowanie 6 Dywizji Piechoty pod dowództwem sowieckiego płk. Gienadija Szejpaka rozpoczęło się 5 lipca 1944 w rejonie Żytomierza na Ukrainie. Trzon dywizji stanowili miejscowi Polacy, którzy poprzez wstąpienie do służby, pragnęli wydostać się z "nieludzkiej ziemi" i powrócić do ojczyzny.

Тобто основу дивізії становили місцеві поляки, які через службу в її лавах хотіли виїхати до Польщі.

[Chill]

В. Сергійчук. Поляки на Волині у роки Другої Світової війни. с.477-479.
Там і про набір до армії трохи і про використання поліцейських підрозділів поляків-колаборантів радянською владою в повному складі.

[19krzysztof54]

Szanowny кювернат Ювяшжт!
Postaram się dorzucić trochę informacji. Niestety dawno się tym nie interesowałem i piszę głównie z pamięci, proszę więc wziąć poprawkę na ewentualne pomyłki. Tzw. „armia Andersa” była częścią Polskich Sił Zbrojnych (PSZ) na Zachodzie podległych legalnemu rządowi polskiemu. Jednostki polskie formowane przez Związek Patriotów Polskich, który nie uznawał rządu polskiego, nie miały z PSZ nic wspólnego.

W 1944 r. 1 DP im. Tadeusza Kościuszki oraz inne jednostki (2 i 3 DP, 1 Brygada Pancerna) trafiły na Ukrainę w rejon Sum. Formowano tu:
4 DP - powstała w kwietniu-maju 1944 w rej. Sum, głównie z Polaków ze wschodnich województw II RP.
5 DP - powstała w lipcu-sierpniu 1944 w lasach i wioskach 20 km na wsch od Żytomierza. Mobilizowano do niej Polaków z woj. stanisławowskiego i lwowskiego.
6 DP – formowana w lipcu-październiku 1944 w rej. Żytomierza w oparciu o mobilizację Polaków z województw wołyńskiego, tarnopolskiego, stanisławowskiego i lwowskiego.
1 Samodzielna Brygada Kawalerii - formowana w Trościańcu na wsch. od Sum w marcu-maju 1944. Skład 2 i 3 p.uł. Żołnierzami byli głównie rezerwiści kawalerii polskiej.
W okresie maj-lipiec 1944 jednostki Armii Polskiej były przesuwane w rejon Kiwerce-Rożyszcze nad Styrem.
Jednostki Armii Polskiej w ZSRR były uzupełniane Polakami mobilizowanymi przez sowieckie wojenkomaty. Poborowymi byli głównie Polacy deportowani na wschód przed 1941 r. (część z nich to oczywiście byli jeńcy wojenni). Po przekroczeniu przez Armię Czerwoną dawnej polskiej granicy z 1939 r. również na terenie dawnych polskich województw wschodnich zaczęły działać sowieckie wojenkomaty. Polacy byli wzywani do poboru i w większości wypadków mieli wybór pomiędzy służbą w Armii Czerwonej, a „ludowym” Wojskiem Polskim (tzw. „armia Berlinga”). Oczywiście większość wolała służyć w formacjach polskich. Niestety nie jestem teraz w stanie podać ilu żołnierzy zmobilizowano na Wileńszczyźnie, Wołyniu i w Galicji.
Na terenie obecnej Ukrainy oddziały te w zasadzie nie brały udziału w walkach. Wyjątkiem była artyleria.
08.04.1944 r. na stacji kolejowej w Darnicy pod Kijowem znajdowały się transporty artylerii WP. Zostały zaatakowane przez około 50 samolotów Ju-88. Sowiecka OPL i 1 samodzielny dywizjon art. przeciwlotniczej podjęły walkę. Część transportów polskich i sowieckich została zniszczona. Straty 1 sdaplot wyniosły 37 poległych, 7 zmarłych z ran, 8 zaginionych, 52 rannych. Grób poległych jest podobno w Darnicy.
W lipcu 1944 r. zgrupowanie polskiej artylerii brało udział w walkach nad Turią i Bugiem.

Nie jest prawdą, że oddziały LWP („ludowe” Wojsko Polskie) nie brały udziału w walkach. (a tak napisał Petro Bagmet). Brały i ponosiły duże straty.
1 DP – Lenino 12-13.10.1943 – z 12000 żołnierzy ubyło ponad 3 tysiące, z czego 510 poległych, 1776 rannych, ponad 650 zaginęło bez wieści, 116 dostało się do niemieckiej niewoli. Straty własne dywizji kościuszkowskiej wyniosły blisko 24% stanu osobowego
http://www.wojsko-polskie.pl/articles/v ... enino.html
http://pl.wikipedia.org/wiki/Bitwa_pod_Lenino

1 Armia Wojska Polskiego – walczyła w 1944 r. pod Dęblinem i Puławami, na przyczółku warecko-magnuszewskim, pod Warszawą. W styczniu 1945 r. wzięła udział w walkach w ramach 1 Frontu Białoruskiego. Brała udział w bojach o Wał Pomorski (Die Pommernstellung), w bitwie o Kołobrzeg, w Operacji Berlińskiej.
2 Armia Wojska Polskiego – w 1945 r. bitwa pod Budziszynem, operacja praska. Tu trzeba wspomnieć o dowódcy tej armii generale Karolu Świerczewskim. Jego nieudolne dowodzenie w bitwie pod Budziszynem spowodowało olbrzymie straty w szeregach 2 AWP. Od kompletnej klęski uratowała tę armię osobista interwencja marszałka Iwana Koniewa. 2 AWP straciła w ciągu dwóch tygodni 4902 poległych, 2798 zaginionych bez wieści i 10 532 rannych.
http://pl.wikipedia.org/wiki/Bitwa_pod_ ... ynem_(1945)

W szeregach LWP służyli także Ukraińcy. Cześć z nich to obywatele CCCP – oficerowie Armii Czerwonej. Było ich ok. 16400 (40% kadry WP), wśród nich ok. 2000 Ukraińców. W lecie 1944 r. front wschodni osiągnął linię Wisły. Na zajętych terenach przeprowadzono mobilizację. Do LWP trafiali wtedy także Ukraińcy (obywatele polscy) mieszkający na tych terenach.

Wróćmy jeszcze do „armii Andersa”. Po podpisaniu układu z 30.07.1941 r. rozpoczęto tworzenie AP w ZSRR (będącą częścią Polskich Sił Zbrojnych na Zachodzie) pod dowództwem gen. W.Andersa. Wcielono do niej ok. 25000 żołnierzy WP, jeńców wojennych z 1939 r. Byli wśród nich także Ukraińcy. Kilkuset zwalnianych z niewoli jeńców, Ukraińców, Białorusinów i Żydów, odmówiło wstąpienia do PSZ. Początkowo władze CCCP nie utrudniały Ukraińcom i Białorusinom wstępowania do oddziałów Andersa. Później oświadczono, że ludzie ci nie są obywatelami polskimi i nie wolno ich przyjmować do polskich oddziałów. Doszło do tego, że pod naciskiem sowieckim, część żołnierzy-Ukraińców zwolniono z wojska, a nowych nie przyjmowano. Jednakże w szeregach wojska ewakuowano do Iranu ok. 800-900 żołnierzy-Ukraińców. Na Bliskim Wschodzie przeprowadzono ponowną weryfikację i okazało się, że jest tam ponad 2100 prawosławnych żołnierzy. Oczywiście część z nich to Białorusini i nieliczni prawosławni Polacy. Nie znam danych odnoszących się do grekokatolików (a Ukraińcy z Galicji to chyba głównie grekokatolicy? ). W 1944 r. w II Korpusie we Włoszech służyło 2300 prawosławnych. Ukraińcy-żołnierze PSZ wzięli udział w walkach we Włoszech w 1943-1945, a co najmniej kilkunastu poległo pod Monte Cassino.
Mało znane są losy tych żołnierzy po zakończeniu wojny. Większość żołnierzy PSZ zostało na Zachodzie. Polacy, Białorusini i Ukraińcy, którzy przeszli przez sowieckie łagry w latach 1939-1941 nie mieli ochoty tam wracać. Jednak kilkadziesiąt tysięcy żołnierzy PSZ wyjechało do Polski, a 2000-3000 do swoich dawnych miejsc zamieszkania, które znalazły się w ZSRR. Znane są losy tych, którzy przyjechali na Białoruś. W 1951 r. wszyscy weterani PSZ zostali tam aresztowani i wraz z rodzinami deportowani na wschód. Odbierano im odznaczenia wojskowe (polskie i brytyjskie), pamiątki (zdjęcia, dokumenty, dawne mundury). Dopiero po 1957-59 pozwalano im wracać w rodzinne strony. Akcją objęto ponad 1000 weteranów. Część z nich (nawet etniczni Białorusini) postanowiło skorzystać z możliwości wyjazdu z ZSRR (repatriacja z 1959 r) i wyjechało do Polski. Prawdopodobnie taki sam los spotkał weteranów PSZ, Ukraińców i Polaków, którzy mieszkali na Ukrainie. Niestety nie mam na ten temat informacji.

[kirov]

Тобто основу дивізії становили місцеві поляки, які через службу в її лавах хотіли виїхати до Польщі.

не завжди, певно, хотіли; частину просто мобілізували...

Справка о ходе мобилизации военнообязаных в районах Западной Украины: "в числе мобилизованных из районов Западной Украины на 7 февраля 1944 года имеется:
а) поляков - 973 чел.
...
из числа мобилизованных поляков 695 человек направлено в 234 фронтовой запасной стрелковый полк (г. Житомир)"...

[RAO]

Не забуваймо про українців у "Польських Збройних Силах в СРСР" білше відомій під назвою "Армія ген. В.Андерса". Правда, українців там було не дуже багато й окремих підрозділів з них не формували. За офіційною інформацією станом на 1.5.1942 р. в армії було 92,23% поляків й 7,77% представників інших національностей, в тому числі - євреїв - 3,8%, білорусів - 2,72%, українців - 1,1%. Найбільше українців було у 5-й Кресовій піхотній дивізії (2,05%) та базі у м. Красноводськ (3,06%).
Серед українців можу назвати кілька прізвищ:
1. Григорій Курилас з Галичини - головний православний військовий капелан
2. Петро Сивак з Галичини - головний греко-католицький капелан.

[кювернат Ювяшжт]

Дякую всім!

Дещо про 4, 5 і 6 дивізії, про які я не написав минулого разу.
1 квітня 1944 р. у Сумах розпочалося формування 4-ї дивізії піхоти (17 квітня вона отримала ім’я Яна Кілінського). Після чотирьох місяців навчань дивізію перекинули до Польщі (в район Любліна).
• 10-й полк піхоти (10 Pułk Piechoty)
• 11-й полк піхоти (11 Pułk Piechoty)
• 12-й полк піхоти (12 Kołobrzeski Pułk Piechoty)
• 6-й полк легкої артилерії (6 Pułk Artylerii Lekkiej)
• 4-й дивізіон протитанкової артилерії (4 Dywizjon Artylerii Przeciwpancernej)
• 5-й батальйон саперів (5 Batalion Saperów)
• 4-й навчальний батальйон (4 Batalion Szkolny)
• 4-а розвідувальна рота (4 kompania rozpoznawcza)
• 4-а рота зв’язку (4 kompania łączności)
• 4-а хімічна рота (4 kompania chemiczna)
• автотранспортна рота (kompania samochodowo-transportowa)
• 4-а польова пекарня (4 Piekarnia Polowa)
• 4-й санітарний батальйон (4 Batalion Sanitarny)
5 липня 1944 р. у районі Житомира розпочалося формування 5-ї дивізії піхоти, яку скоро перенесли до польського міста Лукова.
• 13-й полк піхоти (13 Pułk Piechoty)
• 14-й полк піхоти (14 Pułk Piechoty)
• 15-й полк піхоти (15 Pułk Piechoty)
• 17-й полк піхоти (17 Pułk Piechoty)
• 22-й полк легкої артилерії (22 Pułk Artylerii Lekkiej)
• Окремий навчальний батальйон піхоти (Samodzielny Szkolny Batalion Piechoty)
• 6-й окремий дивізіон самохідної артилерії (6 Samodzielny Dywizjon Artylerii Samochodowej)
• 5-а окрема розвідувальна рота
• 14-й окремий батальйон саперів (14 Samodzielny Batalion Saperów)
• 12-а окрема рота зв’язку (12 Samodzielna Kompania Łączności)
• 5-а окрема рота хімічного захисту (5 Samodzielna Kompania Obrony Chemicznej)
• 7-а окрема автотранспортна рота (7 Samodzielna Kompania Transportu Samochodowego)
• 8-а польова пекарня (8 Piekarnia Polowa)
• 5-й окремий санітарний батальйон (5 Samodzielny Batalion Sanitarny)
• 7-й ветеринарний шпиталь (7 Ambulans ( Szpital ) Weterynaryjny)
• взвод командування артилерії
• пересувні мундирні цехи
• 3043 відділення польової пошти (3043 Poczta Polowa)
• 1864 польовий банк (1864 Bank Polowy)
• відділ інформації дивізії
Там само, у районі Житомира, розпочалося 5 липня і формування 6-ї дивізії піхоти . Влітку 1944 р. дивізію перенесено на польські землі (до Перемишля).
• 14-й полк піхоти (14 Kołobrzeski Pułk Piechoty)
• 16-й полк піхоти (16 Kołobrzeski Pułk Piechoty)
• 18-й полк піхоти (18 Kołobrzeski Pułk Piechoty)
• 23-й полк легкої артилерії (23 Pułk Artylerii Lekkiej)
• окремий навчальний батальйон піхоти (samodzielny szkolny batalion piechoty)
• 5-й окремий дивізіон самохідної артилерії (5 samodzielny dywizjon artylerii samochodowej)
• 6-а окрема розвідувальна рота (6 samodzielna kompania zwiadowcza)
• 13-й окремий батальйон саперів (13 samodzielny batalion saperów)
• 15-а окрема рота зв’язку (15 samodzielna kompania łączności)
• 6-а окрема рота охорони (6 samodzielna kompania obrony)
• 8-а окрема автотранспортна рота (8 samodzielna kompania transportu samochodowego)
• 7-а польова пекарня (7 piekarnia polowa)
• 6-й окремий санітарний батальйон (6 samodzielny batalion sanitarny)
• 6-й шпиталь (6 ambulans (szpital))
• взвод командування артилерії (pluton dowództwa artylerii)
• польові цехи (polowe warsztaty)
• 3045-е поштове відділення (3045 stacja poczty)
• 1867-а каса польового банку (1867 kasa banku polowego)
• відділ інформації дивізії (oddział informacji dywizji)

[RAO]

[quote="кювернат Ювяшжт"]Дякую всім!

Дещо про 4, 5 і 6 дивізії, про які я не написав минулого разу.
На всякий випадок моя 5-а дивізія й Ваша суть різні речі

[IVAN]

Формування польскої армії в Сумах проходило в артелерійському училищі ( бувший Сумський кадетський корпус) там розташовувався і штаб. Постановою №51 у квітні 1944 міська влада терміном на два місяці надала два цегляних приміщення під склад для польських військових частин. В місті знаходився військовий шпиталь, де лікувалися поранені поляки. На центральному міському цвинтарі є братська могила померлих в шпиталі від ран польских солдатів.
Нещодавно був біля монументу, ось фото ( встановлений у 1972 році на братській могилі. Автори пам’ятника – скульптор Ф.І. Коровай, архітектор М.П. Махонько.). Точну кількість похованих сказати не можу, здається до 30, бо на могилі не зазначено ні імен ні чинів.

[IVAN]

Забув...... ось ще одне.

[вахмістр]

Розділ з книги, де зможете знайти деякі відповіді на питання
МОБІЛІЗАЦІЯ ПОЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ДО АРМІЇ
Ще йшли виснажливі бої за Тернопіль, де опинилася в оточенні залога міста. Декілька разів німецьке командування кидало свої війська у наступ, щоби розірвати кільце оточення. У зв’язку з тим, що місто переходило з рук в руки, а лінія фронту то відсувалась, то поверталась назад, населення навколишніх сіл відселялося органами радянської влади з районів бойових дій. У цій плутанині паралельно проводився перепис-реєстрація населення і мобілізація до діючої армії чоловіків 1926-1894 років народження. Ці заходи мали дві мети: поповнити людські ресурси армії та звільнити територію цього регіону від потенційних сил опору радянській владі. Для частин Війська Польсько-го, що формувалися на території СРСР, у цей час з’явилися нові можливості для поповнення своїх лав. Щоб полегшити призов, штаб 1 корпусу ВП був передислокований з-під Смоленська та з Селецького табору на Україну. Запасний полк виїхав до Сум ще 31 січня 1944 р.
Перші обласні органи радянської влади тимчасово розташувались у Збаражі. До їх організації та нормального функціонування почали за-лучати місцевих мешканців, яким надавалась відстрочка від мобілізації. У списку осіб, який склав райвійськком капітан Безсонов, серед 70 чоловік було 36 поляків, 17 українців, 15 жидів, по одному сербові та вірменинові .
В інформації військового відділу обкому партії в Чорткові по-відомлялося, що облвійськкомат почав мобілізаційну роботу в 26 рай-онах області з 25 квітня, у решті районів — лише з 2 травня 1944 р., а в деяких районах області ще пізніше, бо вони були звільнені аж у липні.
У квітні – травні на Тернопіллі було призвано серед інших 11713 поляків і 59 чехів . Треба зазначити, що цих людей мобілізував власне військкомат, бо правом призову користувалися і військові частини, які розташовувалися в тій чи іншій місцевості. Тому в деяких документах, що будуть цитуватися далі, трапляються дати до 25 квітня. У Борщівському районі мобілізації підлягало 7940 чоловік, серед яких 4894 чоловіки на 20 травня пройшли призовну комісію. В армію було відправлено 3500 чоловік .
У Мельниця-Подільському районі з 23 квітня по 28 червня 1944 р. було призвано до армії 4799 чоловік, з них 804 поляки. Станом на 17 травня було мобілізовано 246 поляків .
У Товстенському районі, згідно зі складеним графіком, мобілізацію розпочали 3 травня 1944 р. Підлягало мобілізації 4161 чол., з яких 3107 українців і 1054 поляки. За період з 3 травня до 15 червня було призвано 3760 чол., з яких 942 поляки. Була надана броня від призову 35 полякам, передано на залізницю — 23, звільнено через каліцтво — 26, за хворобою — 17 чол., 6 ксьондзів. По дорозі до пере-сильного пункту втекло 2 поляків .
Наприкінці травня почалась акція, яка виділила Тернопільську область серед інших теренів, де жили поляки.
Військовий комісар області підполковник Вакуленко 25 травня 1944 р. надіслав на адресу обкому партії лист № 00177 наступного змісту: „На підставі директиви Головного управління формування Червоної Армії № М-1/ 804 від 20 травня 1944 р. Військовою Радою Київського військового округу мені наказано для укомплектування частин і установ Польського війська призвати 2000 осіб жінок польської національності віком від 20 до 25 років включно, які при-датні до військової служби і переважно мають спеціальність медсе-стер, зв’язківців, друкарок, стенографісток, рахівників, кухарів, шевців та інших спеціальностей господарського обслуговування. Призов має бути закінчений до 10 червня, і призваних для відправки зосередити на пересильному пункті обласного військкомату. Долучаю при цьому копію директиви про проведення призову райвійськкоматам, прошу дати вказівку з Вашого боку секретарям міських і районних комітетів партії про створення сприяння райвійськкоматам у проведенні цієї ро-боти” . Цього дня надіслано ще один лист за № 00176 з рекомендаціями в справі організації набору жінок-польок. Крім тексту наказу, додавалася так звана розкладка наряду на призов жінок-польок по районах області. Зокрема, планувалося .
Райони Наряд 25 % надбавка Разом
Збаразький 200 50 250
Теребовлянський 200 50 250
Гримайлівський 200 50 250
Чортківський 200 50 250
Скалатський 160 40 200
Тернопільський 160 40 200
Копичинецький 160 40 200
Буданівський 120 30 150
Великобірківський 120 30 150
Борщівський 100 25 125
Підволочиський 100 25 125
Кременецький МВК 100 25 125
Гусятинський 60 15 75
Скала-Подільський 40 10 50
Пробіжнянський 30 10 40
Мельницький 15 5 20
Новоселецький 10 – 10
Великодедеркальський 5 – 5
Бережанський 5 – 5
Шумський 5 – 5
Микулинецький 5 – 5
Вишневецький 5 – 5
Разом 2000 495 2495
Були створені „розрахунки направлення жінок, що призивалися до армії, в кущові медичні комісії для медичного огляду” .
Райвіськомати Куди
направляється До якого
часу Дата відправки Дата
прибуття Кіль-кість
Микулинецький Збаразький 8 г. 10 червня 10 червня 10 червня 5
Новоселецький – – – – 10
Вишневецький – – – – 5
Скалатський – – – – 200
Підволочиський – 9 червня 9 червня 9 червня 125
Великобірківський – – – – 150
Тернопільський – 8 червня 8 червня 8 червня 200
Збаразький – 7 червня 7 червня 7 червня 250
Гримайлівський Теребовлянський – 8 червня 10 червня 250
Буданівський – – 7 червня 9 червня 150
Теребовлянський – 6 червня 6 червня 8 червня 250
Мельницький Копичинецький 7 червня 8 червня 10 червня 20
Пробіжнянський – – – – 40
Скала-Подільський – – – – 50
Гусятинський – – – – 75
Борщівський – 6 червня 7 червня 9 червня 125
Чортківський – 5 червня 6 червня 8 червня 250
Копичинецький – 6-7 червня 8 червня 10 червня 200
Кременецький МВК Кременецький 7 червня – – 125
Бережецький – – – – 5
Великодедеркаль-ський – – – – 5
Шумський – – – – 5
Того ж дня за підписом секретаря обкому Дружиніна в районні комітети партії були розіслані листи з наказом ознайомитися з розпо-рядженням облвійськкома і надавати необхідну допомогу в проведенні „зазначеної роботи” .
Місцеві власті намагалися щось „перевиконати”, додати від себе. Так, у Буданівському районі 1 червня 1944 р. в клубі райкому комсо-молу був організований вечір польської молоді, на якому було зроблено доповідь польською мовою на тему: „Польща за допомогою СРСР зно-ву стала вільною”. Була дана художня частина силами художньої самодіяльності с.Буданова, після чого за домовленістю з політвідділом військової частини для учасників вечора демонструвався фільм „На-родний месник”. А з 3 червня почалася мобілізація в армію польських дівчат. Призовний пункт повністю обладнаний і оформлений силами молоді і комсомольців. Багато живих квітів, портретів, три фотовітрини, зведення інформбюро. На пункті є художня і політична література російською, українською і польською мовами” .
У Теребовлянському районі мобілізація жінок почалась 5 червня. Комісію очолювала капітан медичної служби Маєвська. За рознаряд-кою мало бути призвано 250 жінок, а з’явилося на призовний пункт 271 особа, було звільнено за хворобою 25, за сімейними обставинами — 30, відправлено на пересильний пункт 221 жінку. „На призовному пункті в приміщеннях для осіб, що призивалися, і мобілізаційної комісії були розвішані гасла, що закликали до служби в Польському війську, дотримання суворої військової дисципліни. Під час роботи комісії силами партійного активу району проводилась політ-масова ро-бота, бесіди на тему „Радянська жінка у Вітчизняній війні”, „Завдання призову жінок-польок у Польське військо”, ”Справжні завдання польської армії”, „Радянські люди на німецькій каторзі”, „Про поточ-ний момент”, читання газет, музична гра.
Мобілізаційна комісія стала до роботи 5 червня о 9 годині. Призвані приходили на призовний пункт за персональними повістками, завчасно їм врученими райвійськкоматом через голів сільрад. З головами сільрад було попередньо проведено нараду про мобілізацію жінок-польок в Польське Військо. Комісія мала календар-ний план роботи. Призвані з сел приходили організовано на чолі з го-ловою сільради. Відправка на пересильний пункт проводилась коман-дами на чолі з супроводжуючим з числа офіцерського складу і охоро-ною від бандерівських банд з числа сержанського та рядового складу. Кількість охорони залежала від чисельності команди. Дезертирів під час відправлення й по дорозі не було. В окремих селах (Сади, Іванівка) явка на призовний пункт була недостатня, тут проводились облави си-лами міліції. І все одно явка залишалася недостатньою. Політико-моральний стан призваних в основному задовільний, частково — незадовільний, йдуть до армії без бажання” . У цьому звіті секретаря райкому Любарського тільки злегка накреслені деякі „труднощі”, а про те, що вони були, свідчить наступний документ того ж авторства від 3 серпня, який, напевно, є поясненням на скаргу з боку поляків. Тоді на засіданні райкому було заслухано військового комісара майора Гордєєва про приписку громадян 1927 року народження та про хід мобілізації. Як зазначено у витягу з протоколу „під час цієї роботи проводилась масова роз’яснювальна робота силами партпрацівників і офіцерського складу райвійськкомата, всі роботи проводились згідно календарного плану і в зазначений термін. Однак, у роботі комісара були й недоліки, як, наприклад, для медичного огляду жінок-польок, під час їх відправки до армії, він не створив комісію з лікарів-жінок, для чого була повна можливість (дислокація в м. Теребовлі шпиталів), а залучив у комісію лікарів-чоловіків. Під час роботи призовної комісії дозволяв грубість в стосунку до окремих призовниць. У присутності жінок висловлювався нецензурними словами” .
Після проведення мобілізації жінок-польок до армії інструктор військового відділу обкому партії Величко доповідав, що „призвано ра-зом 1721 дівчину, але є по області і випадки укривательства, що вия-вились в кількості 147 дівчат, завдяки виключно ворожій агітації — яку проводили серед них бандерівські виродки. Решта дівчат із радістю і любов’ю йшли в польську армію, з числа призваних біля 45 % подали заяви про добровільний ухід до армії, а звідти організовано на возах з прапорами відправлені на пересильний пункт, даючи обіцянки помсти-тися кривавому фашизму до останньої краплини крові за його злочи-ни” .
Ранком 18 травня 1944 р. з Тернополя вирушила колона в на-прямку збірного пункту Війська Польського, що розташовувався в с. Грицевці біля Збаража. „Було сонячно і тепло. До комірів пальто і до шапок були пришиті нашими сестрами і подругами біло-червоні смуж-ки, символи нашої національної приналежності. Ми мали вигляд обеззброєного партизанського загону. Недалеко за Тернополем натра-пили на табір німецьких полонених, майдан з кількома бараками, ото-ченими колючим дротом. Це були, мабуть ті, з „Festung-Tarnopol”... В польському селі Грицевці ми застали вже організований партизансько-військовий табір. Багато було молоді з Тернополя і майже з усього воєводства... Ми чекали на подання вагонів на найближчу станцію Максимівка. Транспорт, однак, не надходив..., ми грали у футбол. Нарешті настав день виїзду... З Максимівки транспорт, що налічував кілька десятків товарних вагонів, вирушив до Росії. Ми їхали на північний схід, щоб наш кордон перетнути біля Ланівець. Далі дорога пролягла через Шепетівку, Бердичів до Житомира. Звідти частина з нас поїхала до Сум, до 1-ї Армії ВП, решта, як і я, залишилася у Житомирі та війшла у склад 2-ї Армії. Тут до мене приєдналася і моя сестра Кристина, яка була мобілізована зі Збаража з багатьма польсь-кими дівчатами. Виїхала вона з Корначівки біля Збаража 6 липня 1944 р.”
У Теребовлянському районі на 20 травня 1944 р. на призовні пункти з’явилося 1304 чол., „з них відправлено в армію 496, у тому числі 239 поляків, 248 українців і 9 чол. інших національностей. На призовний пункт з’явилося 33 поляки, які дали згоду добровільно йти у Військо Польське в СРСР. Усі вони відправляються окремою коман-дою” . Але подекуди добровільність мала специфічний характер. У Теребовлянському районі під час мобілізації чоловічого населення майор Гордєєв вдався до грубощів. З боку працівників військкомату був випадок побиття одного призовника. Не звертаючи уваги на про-хання керівників підприємств, майор Гордєєв мобілізував до армії 12 працівників спиртзаводу і торфорозробок, що відбилось на роботі цих підприємств. Вони простоювали декілька днів, хоча їх працівники підпадали під перелік броні. „Під час проведення перереєстрації не бу-ла врахована збиральна кампанія, і в с. Іванівка люди два дні чекали комісії, а вона поїхала в с. Великий Говилів, про що не попередила сільраду. Без узгодження з райрадою, майор Гордєєв самочинно дає на-ряд сільрадам на коней і підводи, чим затримує закінчення збиральної кампанії. Майор Гордєєв висуває незаконні вимоги до керівників підприємств і установ, а при невиконанні його замовлень погрожує відправкою до армії” .
У Козлівському районі на 26 травня було призвано 569 поляків і 741 українець .
За даними збірного пункту в Сумах за період з 27 червня до 14 липня 1944 р. було скеровано до Війська Польського 2692 жінки . Серед них було тільки три особи, що прибули з території СРСР (мались на увазі ті райони, що не були під окупацією). За віком призвані розподілились наступним чином: найчисельнішою була група до 20 років — 1425, від 25 до 25 — 925, решта — від 26 до 45 років . Більшість з них була направлена в медичну службу (745) і в службу зв’язку (428). Але часом траплялися комічні ситуації. Начальник штабу кавалерійської бригади відіслав рядових Ванду Кукульську, Кароліну Чарнецьку і Марію Гольдштейн як непридатних до служби в кавалерії й додатково просив, щоб не присилали жінок в його підрозділ без по-переднього узгодження. Відділ мобілізації штабу в Сумах занотував, що за період з 25 червня до 20 липня 1944 р. з Тернополя прибуло 1516 жінок .
У Буданівському районі на 11 липня 1944 р. разом було мобілізовано 4127 осіб, з них 1453 поляки. Згідно з рознарядкою мобілізації підлягало, як вже зазначалося, 150 жінок, а було направлено 63, по дорозі втекло 9 осіб, на яких справи передали до НКВС.
На 12 липня 1944 р. військовий комісар Козлівського району капітан Жаковський склав зведення про хід мобілізації по селах .
Назва сільради за спи-ском з’яви-лося укра-їнців поля-ків разом укра-їнців поля-ків разом
Довжанка 343 332 220 77 297 10 1 11
Домоморич 274 261 227 2 299 13 – 13
Забойки 65 49 3 41 44 5 11 16
Почапинці 215 203 38 152 190 10 2 12
Драганівка 310 292 84 180 264 6 12 18
Янівка 147 143 35 98 133 2 2 4
Кутківці 196 180 93 30 123 13 3 16
Покропивна 209 87 63 20 83 100 22 122
Разом 1759 1547 763 600 1363 159 53
Крім того, з населених пунктів зони військових дій було призва-но:
за списком українців поляків разом
Козлів 49 12 37 49
Слобідка 14 14 – 14
Купчинці 54 32 22 54
Ходачків Великий 59 12 47 59
Городище 8 8 – 8
Яструбове 2 – 2 2
Тернопіль 32 6 26 32
Всього 218 84 134 218
Разом 1765 847 734 1581
Від загальної кількості осіб було відправлено у війська за мобілізацією військових частин — 646 чол., а по лінії військкомату — 935 чоловік.
Зигмунт Соболевський згадує: „В липні мій батько отримав мобілізаційну картку. Разом з братами Антоном, Владиславом, Таде-ушем. Десь на межі липня – серпня батько разом з іншими прибув на збірний пункт у Борщові. Мобілізованих сформували у колони, їх речі навантажили на підводи, та під охороною НКВС всі вирушили у доро-гу. На всьому шляху були сильні пости, озброєні кулеметами. Совєти охороняли колони від нападу бандерівців... Під Гусятином колона роз-сипалась по полю. Налетів літак, всі подумали, що він німецький. Але на ньому були зірки... В Гусятині всі підводи відправили додому. Тут проходить старий польсько-радянський державний кордон. Залишилось три підводи, на які мобілізовані поскладали свої речі і „солдатські” торби. Додому я вертався сам. Мама у розпачі. Час жнив. Робимо все, що можемо, аби зібрати з поля дородне збіжжя” . Небажання йти до армії саме під час жнив було важливим мотивом ухилення від мобілізації не тільки поляків.
У Скала-Подільському районі для проведення „примусової мобілізації військовозобов’язаних і конвоювання команд на пересиль-ний пункт облвійськкомату” була створена військова команда, діяльність якої зафіксована в одному специфічному документі. За час від 20 квітня до 5 червня 1944 р. ця команда проїла у прямому значенні 6800 крб. 76 коп. Райспоживспілка вимагала від облвійськкомату по-вернути ці гроші. Листування між ними склало цілу справу, яка зараз зберігається в обласному архіві.
У Підгаєцькому районі в с. Білокриниця, населення якого склада-лось на 40 % з поляків, за матеріалами райкому партіі від 22 лютого 1945 р. „до 30 чол. ховалося від мобілізації, з яких після роз’яснення наказу і розпорядження начальника обласного управління НКВС тов. Сараєва з’явилось у райвійськкомат 24 чол., їм дані 15-денні відстрочки, після чого вони будуть проходити призовну команду” .
У багатьох родинах призов охопив усіх її працездатних членів, як чоловіків, так і жінок. Батьки писали листи до військового команду-вання з проханням звільнити хоч когось з родини, хто б міг допомогти по господарству. Декілька таких листів збереглося у Центральному Військовому Архіві Війська Польського у Рембертові. „Нижче підписана Текля Маслянка, що живе у Плебанівці, звертається з гаря-чою просьбою про ласкаве звільнення моєї дочки Марії Маліновської від обов’язку військової служби. Складаю просьбу тому, бо маю 11 моргів поля, 2 коня і корову, а до праці не маю нікого, бо мій чоловік Антоні Маслянка і син Міхал Маслянка пішли до війська 8 квітня. Я залишилась сама на господарстві. Але працювати не можу, бо хвора. Після відходу чоловіка й сина всю господарку вела моя донька Марія. З хвилини її відходу вся господарка запала, бо нема кому працювати. Прошу ласкаво взяти під увагу моє положення і звільнити мою доньку Марію Маліновську від військової служби” . Мати вислала цей лист 20 липня, а вже 31 числа був підписаний наказ про демобілізацію її доньки. Аналогічне ж прохання Анни Вєжбіцької про звільнення її чоловіка Фелікса було відхилено. Капрал Яніна Якубів, родом з Підволочиська, яка працювала в штабі в Сумах, звернулась 1 серпня до свого начальства з рапортом: „До війська я була призвана 9 травня цьо-го року, я одиначка, була змушена відразу після прибуття до військомату виїхати, внаслідок чого не могла залагодити своїх особи-стих справ, які пов’язані з моїм майном” .
До цього часу польські дослідники подають дані, що під час мобілізації з весни до 17 червня 1944 р. з Тернопілля до Війська Поль-ського взято 24 тис. поляків, а до кінця квітня 1945 р. — 40-45 тис. осіб . Кількість мобілізованих до Червоної Армії встановити важ-ко .
Працюючи в архіві в Рембертові, я знайшов нотатки зі стати-стичними даними відділу мобілізації призовної комісії в Сумах. За період від 8 лютого до 14 червня 1944 р. туди прибуло тільки з Терно-поля 23909 поляків, зі Збаража — 3739, з Заліщиків — 631, тобто за-гальна кількість рівна 28279 чол. А після перенесення 1 липня 1944 р. комісії до Житомира за час від 27 червня до 20 липня 1944 р. до цього міста з Тернопільської області прибуло ще 1532 чоловіки та 1516 жінок, тобто загальна кількість зросла до 31327 осіб, до 20 липня до 4 серпня 1944 р. прибуло ще 10 осіб . Разом із Західної України за час від 24 квітня до 21 червня 1944 р. прибуло на комісію в Суми 47509 поляків, а загальна кількість всіх тих, хто підлягав мобілізації — 54472, з них 2665 було звільнено від армії за медичним висновком. До Житомира з західних областей з 27 червня 1944 р. прибуло ще 5185 чоловік .
У Теребовлянському районі станом на 10 квітня 1945 р. було взя-то на облік за списками разом 233 чоловіки 1928 року народження, у тому числі 141 українець .
У підсумковому звіті заходи характеризувалися з належним ідеологічним забарвленням, наприклад: „В Буданівському, Бережансь-кому і Струсівському районах, а також в інших — чоловіки та польські дівчата з’явились на пункти організовано з прапорами та піснями, а в Кременці 30 чол., які мали броню, подали заяви про відправку добровільно в РСЧА. Особливо з піднесеним духом приходять на пунк-ти поляки, вони, як правило, за рідким винятком, прибувають організовано, з піснями, як чоловіки, так і жінки” .
На завершення цієї теми варто додати, що єдина полька (Герой Радянського Союзу) Анеля Кживонь була мобілізована до війська в 1943 р. з Красноярського краю, уродженка с. Пужники Коропецького району.