Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Модератор: Global Moderators

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 922
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 17 серпня 2017 18:18

Зображення
Микита Кашницький: почав сам писати книги, бо не знайшов гідної книжки про сучасних українців
Доброволець батальйону "Айдар", волонтер-медик, громадський активіст Микита Кашницький умудряється поєднувати свою діяльність з літературою.
Він успішно пише дитячі, а з недавнього часу і дорослі книжки. Книжки полтавця користуються серед читачів значною популярністю.

Не так давно в Одесі була презентована художньо-документальна книжка з красномовною назвою "АТОбайки", яка розповідає невигадані історії українців – військових та волонтерів, – що волею долі за родом діяльності опинилися в зоні бойових дій,котру в Україні називають "антитерористична операція". Напередодні презентації книги в Полтаві ми поспілкувалися з одним із її авторів, полтавським письменником Микитою Кашницьким. Оскільки наша журналістка давно знайома з Микитою, в тексті зберегли звертання на "ти".

- Микито, я знаю, що ти не перший рік пишеш книги, встиг дещо вже видати. Але ніколи чомусь не питала, як ти став письменником? Розкажи, будь ласка, про це

Почав писати книжки в 2000-х роках – власне, за літературу взявся в 2001 році. Причиною стало те, що у мене народився син і я почав шукати для нього цікаві дитячі книжки. Є, наприклад, такий герой, як Чебурашка. В книжці про нього написано, що він живе в Москві. Живе – то хай живе, я не проти. Але шукав таку ж книжку сучасну, яка б розповідала про українських героїв. Окрім Івасика-Телесика, Котигорошка і героїв Всеволода Нестайка я нічого не знайшов і був цим приголомшений. Більш того, на київській Петрівці (книжковий ринок в Києві – авт.) навіть не розуміли, про що я питаю, а тоді інтернету ще не було. Мені подавали дитячі книжки Успенського, а моє прохання, щоб герої жили саме в Україні, викликало в книготорговців подив.

Пишу російською мовою – на те маю свої причини, про які розповім трохи згодом. Першу випустив у 2010 році, це була книжка для дітей "Приключения Пухнастика и Вьюнка". Писав її рік, потім видавав сім років. По тому було дуже цікаве спілкування з дітьми, мене часто запрошували у школи. Перед початком війни ми навіть почали знімати мультик за книжкою. Потім почалася війна.

В 2015 році вийшла моя друга книжка – "Уроки мужності". Зараз вийшла третя – "АТОбайки". Вона розрахована на широку, але старшу аудиторію. На відміну від двох попередніх, вона не дитяча. Я, напевне, сам дорослішаю як автор, мої діти дорослішають, підросла моя аудиторія.

- Чому "АТОбайки"? Чия ідея назви?

Ідея книжки не моя, а Володимира Бульби. Проте, назву придумав якраз я. "АТОбайки" – так, щоб це було одним словом, на мою думку, й звучить непогано, й повністю відображає суть і зміст. Адже це байки про те, що відбувалося в зоні АТО, з вуст самих учасників подій. Була ще ідея написати ВОЛОбайки – волонтерські байки, але думаю, що ми їх об'єднаємо.

Завдання, яке ми поставили перед собою, це розповісти про війну так, щоб людям було легко про це читати. Можливо, це звучить парадоксально зараз. Так само я відреагував, коли мій товариш київський волонтер Володимир Бульба, який є співавтором цієї книжки, запропонував написати про війну з гумором, оскільки знав, що я пишу книжки й веду активну громадську та волонтерську діяльність. Він взагалі спортсмен, чемпіон світу з кікбоксингу, зараз радник міністра молоді і спорту, людина взагалі дуже адекватна і інтелектуальна.

Я спочатку до цього поставився… ніяк. Не зрозумів, про що йдеться: де війна – а де гумор. Але потім зрозумів, що він має рацію. І зараз я б сказав, що ця книжка дійсно написана, напевно, з гумором до себе і сарказмом до ворога. Але головне слово – все ж таки не гумор і не сарказм, а драйв. "АТОбайки" створені для того, щоб передати відчуття реальних персонажів, з якими це відбувалося. Люди дійсно втомилися від війни. І такі серйозні книжки, які пише, наприклад, Валерій Макєєв, чи Євген Положій – про Іловайськ, про полон – вони дійсно потрібні і зараз на часі. Але, разом з тим, також потрібна й така книжка, яку можна взяти з собою, наприклад, у дорогу й прочитати її з легкістю. Наші "АТОбайки" – книжка про страшні речі, але написана з гумором і легко з розрахунком на те, що людина буде читати і посміхатися, а плакати – потім, коли книжку відкладе та усвідомить всі її події.

Я думаю, що нам щось вдалося. Можу навести навіть такий приклад. Там є одне оповідання з назвою "Прогулка Зазеркальем" – це історія про двох моїх товаришів-волонтерів з Попасної (дуже люблю це місто, багато з ким там товаришую). Ця історія дійсно досить комічна на перший погляд. Насправді вона страшна. Я написав оповідання з тим відчуттям драйву, з яким вона відбувалася. Мені було дуже важко над ним працювати – витратив багато часу і зусиль, якщо чесно. Я усвідомлював увесь сміх і увесь жах тих подій і довго думав, як це поєднати, бо іноді мене завдання заводило, здавалося, в глухий кут. В підсумку, думаю, я написав саме так, як і хотів. Цей рукопис я відправив моїм батькам. Вони вже тоді поїхали з Росії, де прожили все життя, продали там квартиру і перебралися в Україну – мій батько сказав "я в цій божевільні жити не буду", хоча дуже любив свою країну. Але батьки переслали моє оповідання нашим родичам, що мешкають в Санкт-Петербурзі. Мені, звісно, було цікаво, що росіяни скажуть про твір – його стиль, події. І родичка зателефонувала моїм батькам та й каже: "Слухайте, таке цікаве і щемне оповідання. Я всю ніч проплакала. Як тільки вийде книжка, перешліть мені – я покажу цим дебілам, нехай вони читають, що у вас там в Україні відбувається".

- Тобто, завдяки цьому оповіданню, в такій досить легкій для читання формі – відмінній від того, що транслюють ЗМІ – ти зміг достукатися до них і показати, що у нас відбувається насправді.

Форма трохи авантюрна. І вона зрозуміла всім. Читати від першої до крайньої сторінки цікаво. Наскільки мені відомо, рецензія, яку на неї написала ще до видання (спочатку був малий наклад для вичитки) людина, що дуже серйозно ставиться до літератури, сказала, що це перша книжка за кілька років, яку вона почала читати й прочитала всю до кінця. Для мене особисто це дуже важливо, бо я того й прагнув. Я розумію, що людям дуже важливо нагадувати про війну, вони мають усвідомлювати, що війна триває і ні на йоту не стала іншою. Але єдине, що ми втомилися. Ми вже не хочемо про це чути, відмовляємось сприймати інформацію однаково гостро. Ось тому така несподівана форма.

І, по-друге, як я вже згадував, ми хотіли передати справжній настрій людей, з якими це відбувається. Розумієш, на війні ж ніхто не сумує. Будь-що – злість, завзяття, відвага, звитяга – але не сум. Це вже потім, наступного дня після подій, коли все валилося, руйнувалися перекриття під обстрілом, ти усвідомлюєш, що тебе могло привалити, або поранити або ти взагалі міг загинути, бо речі згоріли, а ти живий. Це з нами відбулося нещодавно в Широкиному - я там працював з медиками. Але поки ти лежиш, навколо все вибухає, сиплеться, горить будівля – ти дивишся навколо і не сприймаєш це всерйоз, бо це неможливо в той момент – спрацьовує захисна реакція організму. Гумор на війні – це просто захист, інакше ти помреш від переляку ще до того, як скінчиться обстріл.

- Яка участь Володимира Бульби? – Як ви з ним відбирали оповідання для збірки?

Ми з Володимиром Бульбою писали кожен свої оповідання. Так вийшло, що він писав від першої особи, бо розповідає в книжці свої власні історії, не менш цікаві, ніж мої. А я розповідаю від третьої особи. Там є одна моя власна, інші ж обирав серед тих, що мені передали друзі й знайомі. В збірку увійшли ті, в яких, на мій погляд, є родзинка. Вважаю, що цей формат є дуже доречним і оповідання наші доповнюють одне інше. Вийшло дуже гармонійно.

- Хто став героями книг? Чи є серед них полтавці?

Так, є й про пригоди полтавців оповідання – їх у цій книжці два. Одне з них "Нулевая башня", її герой – мій знайомий, якого не назву дуже близькою людиною, але він близький мені по духу, знайомством з якою я пишаюся – це Славік Бондаренко. Знайомство з історією цієї людини просто вимагало, щоб я написав про нього. Славік унікальний тим, що це людина, яка не підтримувала Майдан, за великим рахунком, був його противником. Як підприємець, як доросла людина з красивою дорогою машиною (я, власне, про це й пишу), він був взагалі проти радикалізму. Мав думку, що серйозні люди так не роблять. Якщо хочете потрапити до Європи, мовляв, треба питання вирішувати не палінням шин. Але як тільки почалася війна, він пішов до військкомату в червні 2014 року – спочатку знявся з обліку, бо йому 47 років, а наступного дня прийшов, щоб його на облік взяли і відправили добровольцем на війну.

Не буду переказувати оповідання, але це саме Славік по телефону майже тиждень "заводив" танк, що стояв просто на позиції перед противником. Він 16 місяців провів а АТО, контужений. Сказати, що багато разів був "на межі" – це не сказати майже нічого… Він танкістом пройшов найгарячіші, краєугольні позиції – на кшталт "Панами", яка розташована на самому передку. Вважаю, що це дуже цікава історія, і що про неї обов'язково мають знати якнайбільше людей.

Друга оповідання називається "Саныч против Рембо" і розповідає про пригоди полтавця Андрія Климова. Він військовий, офіцер запасу. Свого часу закінчив Рязанське десантне училище, знає ту всю їхню "кухню", а з перших днів цієї війни почав займатися організаційними питаннями. Звичайно, на боці України. Хоча говорить суто російською мовою, він справжній полтавський козак. Історія, яку я розповідаю про Андрія – унікальна взагалі ситуація. Це оповідання про антиснайперську операцію, причому Климов не є снайпером і він воював проти потужної гвинтівки підручними засобами.

- Як вони відреагували, коли ти повідомив, що хочеш записати та опублікувати їх історії? Не відмовлялися, на кшталт "та навіщо" або "та кому воно цікаво"?

Про що ти кажеш! Навпаки! Такого не буде, я думаю. Люди дуже цінують ці враження і готові ділитися ними. На межі життя і смерті – вони зовсім по-іншому це сприймають, ніж ми тут. І в цьому є пафос цього проекту: дати людям розповісти про себе.

- Книжка невелика. Чому – мало матеріалу, чи ви плануєте зробити серію?

Нічого собі, невелика! Нормальна. 121 сторінка – це і не багато, і не мало. Це просто півроку роботи. Ми могли чекати, звичайно, ще рік. Але вирішили, що на першу книжку цього достатньо: 11 оповідань плюс словник термінів наприкінці, який можна розглядати як окреме оповідання, бо він написаний досить нестандартно. За півроку ми були готові й визнали доречним видати книжку і взагалі подивитися, що з того вийде – чи є сенс збирати матеріал далі. Адже головне, щоб було цікаво, і в першу чергу – самим авторам працювати над творами.

Ця книжка мені сподобалася, Володі сподобалася, тим людям, які її встигли прочитати – ніби теж. Тому зараз я вже пишу нові оповідання, це буде друга частина. Більше того, ми одразу вирішили запустити проект з такою ж назвою "АТОбайки". Ідея в тому, що плануємо зустрічі у військових частинах – мене вже запрошують. Я також хочу поговорити трохи з бійцями та підняти їм настрій – це один із задумів книжки. Розумієш, якщо для людей цивільних це цікаво і моторошно, то для військових, що воюють – цікаво і смішно. Крім того, пропонуємо військовим розповісти нам власну історію – для того, щоб ми могли її описати. Я розумію, що в кожного, хто воював чи волонтерити в АТО, був дотичний до війни, є по "десять валіз" таких історій. Але далеко не кожен зможе написати і видати власну книжку. Ми плануємо, назбиравши матеріалу, видавати другу, третю книгу цієї серії. І до кожної історії додавати фотографію, адже це дійсно художньо-документальні твори, що ґрунтуються на реальних подіях.

Пишу зараз оповідання про двох хлопців – бійців харківських батальйонів "Харків-1" і "Слобожанщина", які фактично три дні двома взводами тримали Волноваху і втримали – одразу після Іловайська. Історія про те, як вони захищали містечко, не маючи серйозної військової зброї, коли в Докучаєвську вже стояли, за розвідувальними даними, російські танки й дві роти найманців, яких там "немає". Що могли – замінували, але там несерйозні були боєприпаси. У хлопців були "Фаготи", але без пускових установок – тому це був, скоріше, театральний реквізит, ніж зброя. Оскільки не мали можливості воювати напряму в боях, вони запустили інформаційну війну за допомогою дезінформації. Не буду переповідати всю історію, скажу лише, що ті "Фаготи", які неможливо було використати в бою тоді, вони "перетворили" на страшну американську зброю – ПТРК "Джавеліни". Думаю, звідти пішла чутка, що американці тайно передали український армії смертоносні ракети (сміється).

- Чому ви з Володимиром обрали саме російську мову для написання книжки? Якими мовами ще видали чи плануєте видати "АТОбайки"?

Український переклад готується до друку, він вже існує. Так сталося, що я не відчуваю в собі сили до написання книжок українською – ще не володію настільки рідною мовою, але працюю над цим і колись обов'язково виправлюсь. Утім, перекладав на українську я все сам. Друга причина – герої наші попросили залишити при написанні російську мову, так, як розповідали це нам. Третя причина, і чи не найголовніша, полягає в тому, що "АТОбайки" російською мовою адресується навіть більше цільовій аудиторії, яка читає російською. Бо, скажемо, в Одесі, де була перша презентація в Одеській науковій бібліотеці, багато людей підходило купувати книжки і, дізнавшись, що вони російськомовні, українською мені казали, що "о, чудово! у мене знайомий (родич, сусід) сєпар, йому дам, нехай почитає!".

- Чому саме в Одесі презентував книгу уперше?

Випадково вийшло. Хлопці побратими запросили мене в Одесу, а я, дізнавшись, що там буде якийсь захід, запропонував презентувати книжку. А взагалі я б хотів першу презентацію влаштувати в Третьому полку в м. Кропивницькому. Але поки не виходить – то в них будинок культури добудовують, то ще щось. У мене там багато друзів, і цей полк – еліта армії, тому маю свої причини.

Також минулого місяця їздив до дітей в табір Артек-Буковель. Приємно, що беру з собою обох своїх дітей – це моя можливість поспілкуватися не тільки з чужими, але й з власними дітьми. Минулого року також їздив туди – розповідав про книжку "Уроки мужності", цьогоріч – про "АТОбайки". Взагалі, дуже люблю працювати з дітьми – був з презентаціями та зустрічами на тему національно-патріотичного виховання більш ніж в 200 школах по всій Україні. Мені це надає наснаги. Також мав щасливу, я вважаю, нагоду з 2015 року, коли вийшла моя книжка "Уроки мужності", об'їздити школи, що знаходяться на лінії розмежування, з її презентацією. Я зустрічався з дітьми, які живуть в зоні АТО, ми багато говорили з ними про книжки і Україну. В Авдіївку мене так і не пустили, на жаль, але були Мар'їнка, Курахове, Щастя, Попасна, Слов'янськ, Миколаївка і ще багато міст – отримав офіційне запрошення від департаменту освіти. І я побачив, що на війні живуть діти, які нікому не потрібні. Я розумію, що маю писати, їздити, говорит из ними, підтримувати їх – щоб вони виросли патріотами і любили Україну.

- Чиїм коштом видаються книжки?

Першу книжку видавав власним коштом. Я тоді довго співпрацював з видавництвом "Казка", потім з ним судився і був змушений видавати книжку за власні гроші. Пізніше перевидання відбулося і за державний кошт – книжка потрапила під спеціальну програму. Перший наклад "Пригод Пухнастика і Вьюнка" був дві тисячі примірників, потім було кілька накладів, здається по тисячі примірників перекладеної на українську мову книжки. До слова, україномовний варіант продавався набагато краще. Ця книжка також в 2010 році представила Україну на конференції в Парижі. Мене запрошували, але тоді якраз народилася донька, тож я залишився вдома.

Я ціную той досвід, що отримав тоді – він мені дуже допоміг, хоч і був негативним. Друк "Уроків мужності", що вийшла одразу українською мовою, видавництво повністю оплатило. Це був 2015 рік, я був у складі "Айдару" під Щастям, мені зателефонували з видавництва "Саміт-книга", з якими у нас встановилися співпраця, і сказали, що видадуть будь-яку книжку, яку я напишу. Тоді було п'ять чи шість накладів по тисячі примірників. Вони всі розійшлися – у мене залишилося три екземпляри, я нікому їх не даю.

Думаю, що "АТОбайки" теж потраить під державну програму, бо Міністерство інформаційної політики нею вже цікавиться. Думаю, як інформаційною зброєю (сміється). Бо ми її й писали, як інформаційну зброю. Зараз український переклад, як я казав, готують до друку. Принагідно, зауважу одну деталь. Я принципово такі власні назви, як Росія, Російська Федерація, Москва, Путін в книжці пишу з маленької літери. Це була моя умова, попри те, що мене переконували, що це неграмотно. Я сказав "А, пофіг!", тож моє бажання виконали. Книжку видали за кошти наших друзів, які спонсорували друк.
https://poltava365.com/mikita-kashniczkij-pochav-sam-pisati-knigi,-bo-ne-znajshov-d.html
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3933
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення AppS » 24 серпня 2017 19:37

придбав на Хрещатику сьодні https://www.youtube.com/watch?v=GkVMhZ2zoY8
Аліна Косовська «Там, за межею».
маленька збірка оповідань
https://www.facebook.com/alinafortunaAT ... 8316271934
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 922
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 12 вересня 2017 20:07

Зображення
Звіт за серпень’14
НЕМАЄ В НАЯВНОСТІ

Автор: Андрій Сова (Плохіш)
Мова видання: українська
Мова оригіналу: українська
Обкладинка: тверда
Кількість сторінок: 160
Жанр: Класична і сучасна проза та поезія
Серія: Воєнні щоденники
Рік видання: 2017
ISBN: 978-966-03-7964-0
Ця книжка розповідає про події серпня 2014 року в зоні АТО. Коли батальйон «Айдар» на вістрі атаки дійшов до російського кордону, Луганськ був майже в оточенні українських військ і здавалось, що ось-ось — і війна в секторі А буде закінчена нашою перемогою. Автор пише не тільки про героїзм і звитягу своїх побратимів, але й про те, як ганебно поводили себе деякі кадрові військові й якою ціною виправлялись помилки штабних офіцерів. Російські війська зупинила люди, які не мали жодного відношення до військової справи. Зупинили надзвичайно великою ціною. Так нехай ця книжка стане пам’яттю тим, хто віддав життя за Україну, її незалежність, хто вистояв проти російської навали!
https://folio.com.ua/books/Zvit-za-serpen14
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 922
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 23 жовтня 2017 21:41

С гордостью, радостью и удовольствием сообщаем, что на нашем сайте стартовал предзаказ книги "Пехота", автор Мартин Брест.
"Эта книга написана о войне на востоке Украины непосредственным её участником, жителем Донецкой области, сержантом сначала 41омпб, а затем 72-й ОМБр Вооруженных Сил Украины, бойцом с позывным «Мартин Брест». Автор рассказывает о том, через что ему пришлось пройти за девять месяцев жизни на передовой, рассказывает честно, зло, иронично, смешно и откровенно. Об атаках и обороне, о технике и военном быте, и всегда - о людях, хороших и разных, воюющих за свою страну. Точный, ясный и образный язык Мартина Бреста давно полюбился десяткам тысяч его читателей в Фейсбуке, а теперь несомненный талант автора можете оценить и вы".
Отправка предзаказанных книг начнется с 14 ноября, и по доброй традиции все покупатели, оплатившие книгу на условиях предзаказа, получат свои экземпляры с автографом автора
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=455300734864096&id=281075258953312

Зображення
http://xn--80ah7a5f.xn--j1amh/ru/home/10-pekhota.html
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3933
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення AppS » 15 листопада 2017 14:22

раКУРС Світлана Талан

https://www.bookclub.ua/ukr/catalog/boo ... l?id=46527


Роман про різні, але однаково переділені війною долі українців!

Такі різні, але рівні перед війною, перед лихом герої однаково намагаються випросити у долі ще трохи щасливого життя. Якщо не для себе, то для наступних поколінь. Ця книга — про долі людей, чиє життя тепер матиме чіткі «до» і «після», про надії та втрати, про боротьбу й силу волі, про помилки, вічне шукання істини і непереборне бажання жити далі.

Східна Україна, 2014 рік. Активістка Еліна не залишає Луганськ, вона виконує розвідувальні завдання. Але вона потрапляє під підозру… Євген — прибічник ЛНР. Він щиро підтримував ту сторону і пішов воювати. Але він побачив правду…


Зображення
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

Sibum
Member
Member
 
Повідомлень: 13
З нами з:
11 квітня 2017 00:28

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення Sibum » 27 листопада 2017 00:32

Зображення

Автор: Дмитрий Степаненко
Издательство: Имэкс-ЛТД
Язык: Украинский
Год издания: 2016
Количество страниц: 208
Иллюстрации: Нет иллюстраций


Описание

"Фронтовий щоденник" - збірка польових історій, зразок "окопної" літератури, спрямованої на відображення української дійсності, збереження її для сучасників і нащадків через призму світобачення людини, яка "пройшла" цю дійсність не відстороненим глядачем, а безпосереднім активним учасником. Яскраво й невимушено оживають перед читачем справжні персонажі і ситуації, що могли б здатися нереальними для звичайної людини, - проте саме такими постають будні українських героїв, так колоритно й іронічно описані Дмитром Степаненком в оригінальних оповідках.

http://www.yakaboo.ua/frontovij-schodennik-okopni-istorii.html#media_popup_photos

Прочитав її, сподобалась. Від безпосереднього учасника війни, розвідника, мемуари.
 

Sibum
Member
Member
 
Повідомлень: 13
З нами з:
11 квітня 2017 00:28

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення Sibum » 27 листопада 2017 00:40

Зображення

Точка нуль
Автор: Чех Артем

Ця книжка виходить у люди після тривалої паузи в літературній творчості Артема Чеха. Мобілізований у п’ятій черзі, письменник пробув 10 місяців на передовій, і тепер він без пафосу й надмірного натуралізму, зі здоровою самоіронією та відвертістю створює образ сучасного українського військового ― не глибоко травмованого невдаху, розчавленого обставинами, не ідеалізованого безстрашного епічного воїна, а героя нашого часу.

http://vivat-publishing.com/knygy/tochka-nul/

Ремарка від мене. Збірка коротких есеїв ще одного бійця. Зворушлива книга про особисті переживання автора на фронті.
 

Sibum
Member
Member
 
Повідомлень: 13
З нами з:
11 квітня 2017 00:28

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення Sibum » 27 листопада 2017 00:50

Худ. Літ.
Зображення

Путь домой
Автор: Сергей Фурса
Издательство: Фолио
Язык: Русский
Год издания: 2017
Количество страниц: 464
Иллюстрации: Нет иллюстраций



«Путь домой» ­ дебютная книга известного украинского публициста и финансового блогера Сергея Фурсы, драматическая история о поиске главным героем самого себя и своей жизненной дороги «по самому краю», на волосок от смерти, через перипетии донбасского военного противостояния, где судьба свела всех персонажей.

...Успешный американский бизнесмен Майк Лозински вместе с рекомендованным ему «особым специалистом» ­ загадочным Алексом, главным героем книги ­ направляется на мятежный Донбасс вызволять свою сестру Элис, взятую в заложницы боевиками, требующими за нее выкуп и... самого Майка. В противоположном «углу ринга» ­ те самые похитители: здесь и отставник российской армии крымчанин Трофимов, радостно приветствовавший «русскую весну» и разочаровашийся в идее после своей фатальной командировки на Донбасс, бандиты родом из 90-х, «военные консультанты» и «солдаты удачи» самых разных мастей...

Справится ли со своей благородной миссией главный герой?..

http://www.yakaboo.ua/put-domoj-1601313.html#media_popup_photos
 

Sibum
Member
Member
 
Повідомлень: 13
З нами з:
11 квітня 2017 00:28

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення Sibum » 27 листопада 2017 00:55

Зображення

Привиди президента
Автор: Валерий Макеев
Издательство: Книгоноша
Язык: Украинский
Год издания: 2017
Иллюстратор: Сергей Захаров
Количество страниц: 144



Події, описані в повісті "Привиди президента", пов'язані з конкретним епізодом невизнаної війни на Донбасі восени 2014 року - спробою прориву до 32-го блокпосту, де в оточенні перебували бійці Нацгвардії. Керівництво країни спочатку не визнавало факту оточення, але під тиском дружин і матерів бійців все ж публічно пообіцяло вжити необхідних заходів для забезпечення продовольством і водою оточеного підрозділу і подальшої його евакуації.

Озвучене з високих трибун мали виконати бійці батальйону "Айдар". Але як формально немає такого підрозділу в Збройних Силах України, так і немає бійців, які виконували цей наказ. Ті бійці, що залишилися в живих з елітної групи "Айдара", яка пішла на прорив до позицій 32-го блокпосту, потрапили в полон. Але після важких місяців перебування в катівнях у сепаратистів вони повернулися на Батьківщину і опинилися в іншому полоні - байдужості і бюрократії. Країна не поспішала визнавати своїх героїв. Ні загиблих. Ні живих. Привиди.

http://www.yakaboo.ua/prividi-prezidenta.html#media_popup_photos


Варто читати, про трагічний епізод війни.
 

Sibum
Member
Member
 
Повідомлень: 13
З нами з:
11 квітня 2017 00:28

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення Sibum » 27 листопада 2017 00:59

Зображення

Люди й кіборги

Автор: Елена Пономарева, Дарио Фертилио
Издательство: Пульсари
Язык: Украинский
Год издания: 2017
Количество страниц: 64
Иллюстрации: Нет иллюстраций

«Люди й кіборги» — документальна театралізована Оповідь про російську агресію в Україні та оборону Донецького летовища як одну з найдраматичніших та глибоко символічних сторінок нинішньої війни, евфемістично йменованої “АТО”. Громадянська належність авторів до різних країн (Італія, Україна) дає їм змогу об’ємніше побачити й різнобічно показати читачеві, що відбувається не тільки в Україні, а й у Європі ХХІ століття після Революції Гідности на Майдані. В формленні видання використані фото учасників АТО.

http://www.yakaboo.ua/ljudi-j-kiborgi.html#media_popup_photos
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 922
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 30 листопада 2017 18:37


У Чернігові представили книгу «На палаючому Сході», яка розповідає про чернігівських бійців АТО. Автори вважають, що лише за допомогою друкованого слова можна узагальнити подвиги українських захисників.
В основу книги покладені реальні історії про чернігівців, які боронили нашу землю на Донбасі. У тому числі тих, хто, на жаль, уже не повернеться до рідної домівки. Видавці планують випустити продовження книги, адже нинішня охоплює лише події 2014 - 2015 років.
 

Sibum
Member
Member
 
Повідомлень: 13
З нами з:
11 квітня 2017 00:28

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення Sibum » 30 листопада 2017 23:33

Костянтин Чабала. Вовче

Зображення
Ця книжка — про війну і про людей, які стикнулися з війною. Про те, що було і що могло би бути. Ви можете впізнати себе, або когось із друзів серед героїв «Вовче», чи одного з оповідань, які входять до книги. І ніколи не можна напевно сказати: чи цей конкретний шматок вигаданий, чи записаний з чийогось «тут і зараз». Бо війна — вона дуже різноманітна й різнопланова. Приємного читання.

[url]http://діпа.укр/uk/home/11-vovche.html[/url]

Ще одна "окопна" правда від безпосереднього учасника війни.
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3933
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення AppS » 02 грудня 2017 17:30

До Дня Збройних Сил України. Презентація коміксів «Кіборги. Початок. 26.05.14» (Київ, Хрещатик)
http://book-ye.com.ua/do-dnya-zbrojnyh- ... reschatyk/

Дата події: 05.12.2017 18:30
Представляти комікси як формат, в принципі, нескладно – цей напрям сучасного видання дуже популярний на Заході, особливо комікси про супер-Героїв...
Перед нами комікси, які відрізняються від усього іншого в цьому форматі тим, що в основу цих графічних новел лягли реальні спогади захисників Донецького летовища, сучасних українських супергероїв. Кожен позивний, всі події, навіть діалоги особливості амуніції та зброї – справжні, це документалістика в графіці. Ми маємо справу з виданнями, ініціаторами та співавторами яких є самі «кіборги», це їхній проект, бо ГО «Вірні Традиціям» – це об’єднання, що було засноване самими «кіборгами» та їхніми друзями: медиками, юристами, бізнесменами та громадськими активістами в період після Майдану та на початку російсько-української війни...
Проект «Кіборги. Комікс» має на меті популяризацію образу українського Воїна-Захисника, відображення справжніх подій очима очевидців, котрі вижили і продовжують воювати за Україну, а також правильне патріотичне виховання тих, що йдуть за нами.

Адреса Книгарні «Є»:
м. Київ,
вул. Хрещатик, 46.
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

Sibum
Member
Member
 
Повідомлень: 13
З нами з:
11 квітня 2017 00:28

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення Sibum » 02 грудня 2017 23:13

Худ.Літ.

Зображення
Люди войны
Автор: Максим Бутченко
Издательство: Фолио
Язык: Русский
Год издания: 2017
Количество страниц: 251
Иллюстрации: Нет иллюстраций

Максим Анатольевич Бутченко — украинский журналист и писатель. Родился в 1977 году на Донбассе. С 1996-го — горный рабочий на шахте, позже — горный мастер. Впоследствии стал помощником начальника угольного предприятия. Всего около 12 лет подземного стажа. В 2011 году получил второе образование по специальности «журналист», работал на новостном сайте, а с 2012-го — в журнале «Корреспондент». В начале 2014 года покинул издание (из-за изменения редакционной политики журнала в связи с его покупкой Сергеем Курченко и вводом цензуры). Несколько месяцев работал в редакции «Фокуса», а с середины 2014 года по настоящее время — в журнале «Новое время». Автор множества статей и блогов о ситуации на Донбассе. В издательстве «Фолио» вышли книги М. Бутченко «Художник войны» и «Три часа без войны», посвященные событиям на востоке Украины.

Эта книга написана для того, чтобы понять, кто мы, живущие в Украине, сегодня и будет ли у нас завтра. Война испытывает на прочность не только бойцов АТО, но и тех, кто не принимает прямого участия в ней. В один моментрезко меняются судьбы главных героев — Дмитрия Середы, сражавшегося под Дебальцево, и парамедика Насти Белой, спасшей десятки жизней. Они потеряли всё: здоровье, любимых, разуверились в возможности вписаться в мирное существование. Смогут ли они — люди войны — снова обрести себя, чтобы научиться жить?..

http://www.yakaboo.ua/ljudi-vojny.html#big-image-5239821
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 922
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 08 грудня 2017 22:35

Анастасія Дмитрук
45 мин. ·
Я довго до йшла, щоб опинитися на її полицях. Моя "Верните нам наше небо" з тиражем у 10 000 екземплярів не попала в мережу Є через політику компанії щодо російської мови. Тому першу свою збірку довелося передавати читачам буквально з рук в руки. Але друга моя красуня таки зайняла свої полиці в Книгарні Є! Це для мене велика радість, бо цю книгарню я люблю найбільше. Отже, друзі, зустрічайте мою нову книгу "Це моя і твоя війна", куди увійшли нові вірші, прозові розповіді про знайомства і побачення з нашими кращими воїнами, їхні листи з війни, а також неймовірні ілюстрації львівської художниці Софії Зайченко! Вже у мережі Книгарня Є!
Зображення
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1938728799475238&set=a.880093602005435.1073741831.100000144111996&type=3&permPage=1
 

Поперед.Далі

Повернутись до ООН та далі

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість

cron