Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Модератор: Global Moderators

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 03 жовтня 2016 22:44

История Жизни патрульного полицейского из Кропивницкого вошла в печатный сборник «Сила жизни. Force of life»

Книга «Сила жизни» рассказывает об участниках АТО, которые вернулись домой живыми. Это первое издание такого направления, в которое вошли двенадцать успешных историй героев с несокрушимыми судьбами. Эти парни преодолевали боль и страдания, теряли побратимов, были находились между жизнью и смертью. В частности, инспектор Евгений Шкваренко рассказывает, как был связистом на Востоке Украины с июля 2014 года.

«В зоне АТО большое значение имеют люди, с которыми ты идешь бок о бок. Под минометными обстрелами главное – поддержка товарища. Если один упадет и это увидит второй, то реакция будет мгновенной», - делится участник АТО.

Сегодня Евгений успешно реализует себя в патрульной полиции. Говорит, что выбор делал сознательно и надеется на плодотворный результат в дальнейшем.

«Пошел в полицию, чтобы и дальше служить украинскому народу. Если понадобится снова идти и защищать страну, я пойду не раздумывая. Мечтаю о том, чтобы в стране была стабильность и уверенность в будущем», - подводит итог Евгений.

Первый тираж, а это – 300 экземпляров, будет распространяться бесплатно. В дальнейшем авторы проекта надеются найти меценатов, чтобы издать тираж побольше для продажи, а вырученные деньги направлять на помощь военным.
http://www.0522.ua/news/1383572
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 03 жовтня 2016 22:51

Зображення
Зображення
Зображення
Перша книга про будні в АТО від Державної спеціальної служби транспорту. За рік АТО - понад 2000 розмінованих вибухо-небезпечних предметів. Жодного 200го.
https://www.facebook.com/gllencha/posts/939674489411795

 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3927
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення AppS » 10 жовтня 2016 14:43

Книгарня «Є» у м. Київ (вул. Лисенка, 3):
12 жовтня, 18.30 – Презентація книжки ветерана АТО Геннадія Фіміна «Доброволець «Сумрака» за участю автора.

==
Стосовно придбання книг "Доброволець "Сумрака"
Телефонуйте, будь ласка,
Андрій 0675513733
Маргарита 0637065434
Відправка Новою поштою.
Вартість 150 грн.
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 11 жовтня 2016 09:34

А черкащанин Валерій Макєєв, відомий своєю книгою «100 днів полону або позивний 911″, зауважив, що вже має книгу, присвячену волонтерській групі «Патріот» — «Привиди Президента». За його словами, це книга про Героїв, які йшли боронити свою країну. В ній згадується і відомий АТОвець «Італієць».
http://vycherpno.ck.ua/cherkashhanin-prisvyativ-knigu-grupi-po-zvilnennyu-polonenih/
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 11 жовтня 2016 09:36

Ешё одна книга памяти
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 13 жовтня 2016 23:46

Олег Коломоец с Максимом Иванищевым и еще 97.
2 ч ·
Радісна новина! Сьогодні ми з Денис Безтужев (Denis Beztuzhev) отримали з друку весь тираж книги "З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ" про ВИДАТНИХ ЗАПОРІЖЦІВ - ВЕТЕРАНІВ АТО!!!!! Було докладено багато зусиль, щоб книга побачила світ, та ще й встигли до Дня захисника України! Чудову ініціативу автора книги Валентини Михайлової підтримало "Товариства ветеранів АТО Запоріжжя". Завдяки наполегливій праці колективу, А ТАКОЖ ЗА ПІДТРИМКИ ЗАПОРІЗЬКОГО МІСЬКОГО ГОЛОВИ Володимир Буряк та допомоги Владимир Головешко ми розпочали писати новітню історію Запорізького краю!!! До книги увійшли історії 25-ти учасників Антитерористичної операції - жителів міста. Книга покликана на прикладі наших земляків сприяти патріотичному вихованню молоді та зростанню нового покоління патріотів України!!! Найближчим часом проведемо офіційну презентацію книги в Запоріжжі.
На нашу долю випала відповідальність писати історію нашої країни та робити фундамент для майбутньої МІЦНОЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ СОБОРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ!!!! На сторінках книги закарбувались історії наших побратимів Денис Безтужев (Denis Beztuzhev) Андрій Анатолійович Олег Коломоец (Oleg Kolomoets) Олег Дудка Руслан Венжега (Ruslan Venzhega) Ivan Pogorelyi Владимир Полясковский Александр Макаров Андрей Долуд Макс Кузнец (Макс Адвокат) Zaitsev Viacheslav Александр Зимин (Aleksandr Zimin) Ruslan Hunter Юлия Матвиенко (Yulia Matvienko) Стас Прокопович (Stas Prokopovich) Алексей Маковецкий та інші.
Зображення
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1742964615966857&set=a.1480517012211620.1073741827.100007600061169&type=3&theater
 

Аватар користувача
AppS
Member
Member
 
Повідомлень: 3927
З нами з:
21 грудня 2008 23:24
Звідки: Київ

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення AppS » 14 жовтня 2016 12:40

я вже не встигаю купувати :(
ТЕРЕН - гіллястий кущ (1—4 м заввишки) або невелике деревце з широкояйцеподібною кроною, темно-сірою корою і численними колючками. Росте на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок. Морозостійка, світлолюбна рослина.
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 17 жовтня 2016 19:01

Екатерина Маргитич поделилась публикацией Александра Редьки.
5 октября в 20:00 ·
15.10.2016 17:00, Центральная библиотека.
Книжка бизнесмена, активиста, волонтера и бойца АТО САши Редьки.
САша - человек неординарный во всех смыслах. Помню, как пришла в Мечку в палату проведывать ребят, и тут: Сашка?! да ладно?! И ты тут?!.... после выпуска из ЛИТа виделись пару раз, а тут в палате еще и таким тяжелющим ранением....
Вот теперь еще и писатель.
В общем, интересно - приду.
Тем более, что часть денег пойдет на Биотех-реабилитацию в клинику Илая. Эта клиника находится в Киеве, где используются самые передовые технологи ( выращивание нерва, кости и прочее). Они уже очень многим ребятам помогли, которые без таких технологий просто остались бы инвалидами на всю жизнь.
Так что приходим. Как минимум, будет интересно))
Зображення
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1769920613260036&id=100007263425275


Подробности
15 октября в 17:00 в лекционном зале Центральной городской библиотеки состоится презентация книги Александра Редьки и Станислава Агеева "Волонтер. Философия пожирания". Вход свободный.

Алекс ничем не отличается от вас - простой парень, который бесшабашно прожил свою молодость, сделал первые шаги в бизнесе. Ошибки и добрые дела, люди и судьбы, взлёты и падения. Благосостояние, приключения. Но война перечеркнула планы Алекса на жизнь. Волонтёр, который так хотел изменить этот мир, сделать его лучше, оказался один на один с системой. И система сломала его. Падение в бездну, потеря всего, что мы так любим. Сможет ли он подняться там, где другие остались лежать на земле... или в земле!
https://www.facebook.com/events/1077761119005143/
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 17 жовтня 2016 19:08

Зображення
"5 СЕКУНД, 5 ДНІВ" ЄВГЕН ПОЛОЖІЙ
П’ять секунд, п’ять днів, п’ять років, вічність — такий часовий алгоритм нового роману Євгена Положія. Головний герой, який все життя — у Вільних профспілках, на обох Майданах — бореться за справедливість, зрештою, коли починається війна, йде на фронт і там потрапляє в «Іловайський котел». Тяжко поранений, у складі групи з тринадцяти бійців, намагається вижити в безнадійній ситуації. Після піврічного лікування, восьми операцій, емоційно виснажений, він приймає рішення, що вже зробив свою справу і прийшов час відпочити. Але коли старий товариш — народний герой, той, хто разом з ним пліч-о-пліч боровся за правду, тепер силою і страхом створює в рідному місті свою бізнес-імперію, стає очевидним: якщо не борешся зі злом, опиняєшся на темному боці. Тож боротьба триває...
http://nashformat.ua/catalog/knygy/khudozhnya_literatura_1/suchasna_literatura/kniga_5_sekund_5_dn_v_vgen_polozh_y/
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 17 жовтня 2016 22:51

Inna Zolotar добавила 2 новых фото.
21 сентября в 22:44 ·
Мовою Бога. Олена Стяжкіна.
Місяць тому назад серед усіх перед-військово-парадних дискусій, новин на День Незалежності і святкувань, мені запям`ятались три події: атмосфера мого рідного міста, наша армія на Хрещатику, ...і вітання з регіону, яке і до війни у більшості регіонів не асоціювалось з патріотизмом, а під час окупації тим паче - я про вітання у вигляді графіті в Донецьку і гімн України, який несподіванно пролунав 24 серпня теж там, на Донеччині... І в такі моменти починаєш розуміти, що є там люди, яким небайдуже, і які, попри небезпеку, підуть до кінця...
Повість Олени Стяжкіної відбувається в сьогоднішньому Донецьку, по інший бік фронту. Цей твір про місто, яке їй болить, і яке вона "тримає за руку", про людей, тих, що залишились, і тих, що його покинули, про стосунки, в яких кат і жертва, слабший і сильніший часто міняються місцями, про вибір - вбивати-не вбивати, ворог- друг, допомогти-не допомогти, про те, чи може інша людина бути суддєю іншим і собі...
Текст, на перший погляд, простий і короткий, але мені читався довго, бо густий і багатий на смисли і питання, а ще жорсткий, і навіть жорстокий...
Величезна подяка перекладачці, Катерині Сінченко, бо такі твори потребують інтуіції і перебування в одній тональності з автором.
Рекомендую цю повість тим, кому теж болить, хто немає простих відповідей на складні питання, хто любить людей, а не тільки їх вчинки, і для кого питання вибору є актуальними.
Не рекомендую цей твір тим, хто вважає, що "вони самі винні", "мають, що хотіли" і "всі нормальні звідтам виїхали", це не ваша книга. Також не рекомендую тим, кому важко читати про війну.
А закінчити хочу дуже лаконічною фразою п.Олени, якою вона підписала книгу: "Ми переможемо. До зустрічі в українському Донецьку" !
Приємного читання і нових смислів!
П.С. Видавництво Дух і Літера, 2016. Придбати і прочитати фраґмент можна тут: http://duh-i-litera.com/movoyu-boha/
П.П.С. Ця повість перекладена українською, а оригінальний текст можна знайти в альманасі "Єгупець" (№25), це теж "Дух і Літера".
Зображення

https://www.facebook.com/inna.zolotar/posts/1158047147582334?match=0L7Qu9C10L3QsCDRgdGC0Y%2FQttC60ZbQvdCwLNC80L7QstC%2B0Y4g0LHQvtCz0LA%3D


Моя книга — про людину, що лишається в окупації й обирає боротьбу, — Стяжкіна
Професор історії Олена Стяжкіна представляє свою нову книгу «Мовою Бога»
З письменницею говоримо про те, що країну може розділяти не політичний, а ціннісний вибір.

Сергій Стуканов: Чому ваша книжка називається саме так?

Олена Стяжкіна: В радянські часи всі книжки ділилися на книжки про війну і книжки про любов. В дитинстві я читала переважно книжки про любов і ніколи не думала, що колись доведеться написати про війну. Ця книжка про війну і про любов водночас.

У книжці герой залицяється до дівчини і каже їй: «Я могу читать Библию на языке оригинала». Вона в нього питає: «И как это, на языке Бога?». Саме через цей діалог книжка отримала таку назву.

Сергій Стуканов: Хто ваші герої?

Олена Стяжкіна: Цей хлопець на момент війни вже став дорослою людиною, що залишилась в окупації.

Лариса Денисенко: Перед програмою ми говорили про те, що країну може розділяти не політичний, а ціннісний вибір. Наскільки важко було про це говорити у форматі прози?

Олена Стяжкіна: Я не думала, що пишу художній текст. Я думаю, що я розмовляла з самою собою і ставила питання стосовно того, як і за яких обставин людина може вбити. Для мене було важливо зрозуміти, чи можу я вбити іншу людину і як після цього жити далі. Мій герой може це зробити, але не може з цим жити.

Сергій Стуканов: Кого він вбиває?

Олена Стяжкіна: Очевидно, що мій герой знаходить в собі бажання вбити окупанта. Він думає, що має це зробити. Це його обов’язок.

Ми дуже зверхньо вивчали мотивацію підпільників і партизанів. Ми дивились на це крізь рожеві окуляри. Історія про партизана — не історія про людну, яка служить в армії. Армія знає, що вона робить. Певною мірою відповідальність за неї несе держава. Не будучи в армії, людина залишається один на один з вибором.

В мене є людина, яку я б хотіла називати другом. Журналісти часто питають, чому я не розповідаю про партизанів на окупованих територіях. Я переказала йому це питання. Він сказав: «По-перше, тому, мабуть, що ви не хочете, щоб нас доправили до МГБ». Потім зробив паузу і додав: «Зрештою, про що розповідати? Як я став вбивцею?»

Це дуже важливий вибір цивільної людини, яка залишається в окупації і обирає зброю і боротьбу. Але їй з цим жити.

Сергій Стуканов: Тобто ця людина свідомо обирає шлях підпільного борця проти окупантів?

Олена Стяжкіна: Так. Мій герой не мислить в таких глобальних категоріях. Для нього це вибір, що дозволяє йому зруйнуватися, але зберегтися.

Лариса Денисенко: Ви даєте своєму герою якісь психологічні милиці?

Олена Стяжкіна: Прочитавши книжку, видавці вирішили, що їй варто завершитися за 10 сторінок до моменту, де я її завершила. Саме на цих 10 сторінках я давала герою милиці. В книжці, яка вийшла в українському перекладі, все завершилось на високій ноті, після якої не можна дихати і жити. В журналі «Дух і літера» було надруковано повну версію повісті.

Можливо, там дійсно варто було поставити крапку. Але мені не хотілось залишати героя на моменті неповернення. Кожного ранку, коли я думаю про війну, в мене не настає стадія прийняття і я не розумію, як люди з Бурятії чи Рязані могли прийти вбивати людей тут.

Сергій Стуканов: Чи може у нас зародитися хвиля осмислення цієї війни?

Олена Стяжкіна: Ми маємо бачити ситуацію точно. Точна ситуація виглядає так: російська агресія і поява колаборантів поруч з російськими агресорами. Коли ми говоримо про відчуження, ми переживаємо історію, яку людство пережило вже купу разів. Це не щось специфічне. Це класична схема окупації, в якій кожна людина обирає, хто вона і з ким вона. Зрештою, цей вибір не буде остаточним. За цей час, люди, що залишились на окупованій території, багато чого зрозуміли про себе. Якщо ми подивимось на ситуацію з цієї точки зору, в нас буде така література. Ми вже її маємо. Пережити війну без літератури і вилікуватись не можна.

Якщо в людині була порожнеча, її може заповнити зло. Тим злом людина примножується. Зло — це вірус, хвороба. Людина втрачає себе. Головне питання, чи вона повернеться до себе.

Сергій Стуканов: Який чинник визначає, на яку доріжку стане людина?

Олена Стяжкіна: Деякі люди все зрозуміли ще 1 березня. Я думаю, що це Божий дар ясності, який може вирости тільки тоді, якщо людина повна, якщо вона у себе є. Я не вважаю, що це остаточне. Поки ми живі ще можна щось виправити.

Лариса Денисенко: Наскільки вам зараз важко писати і говорити російською?

Олена Стяжкіна: Станом на сьогодні мовне питання є таким, яким маніпулюють. В умовах війни ми навіть не можемо дозволити собі вступити в дискусію. Ми маємо просто пройти повз.

Іноді я думаю про те, що все, що я говорю, я говорю мовою окупанта. Я відчуваю це як провину. З іншого боку, я говорю собі, що Австрія спромоглася зробити німецьку австрійською. Вже після війни ми маємо забрати свою мову. Ту, що є українською російською. Я не маю на увазі двомовність. Єдина державна мова — українська. Без питань. Але ми мали б забрати українську кримськотатарську і українську російську. Проте не зараз. Зараз нам треба пройти повз до перемоги без розпалювання конфліктів.

Сергій Стуканов: В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що потрібно долати не мову ворожнечі, а мову ворога.

Олена Стяжкіна: Всі проекти примирення щодо мови ворога — продовження війни. В Україні немає, не було і не буде сепаратизму, якщо ми перестанемо вживати це слово. Це пропаганда, фейк, що завгодно, але не сепаратизм. Позбавляємось від слова «сепаратисти» і замінюємо його на слово «колаборанти».

Мені здається, ми зрушили з місця. Ми перестали говорити «ДНР» і «ЛНР» і почали говорити ОРЛО і ОРДО, як це насправді є.

Лариса Денисенко: Чи можемо ми зараз створити сучасну українську літературу, що показуватиме росіян ворогами?

Олена Стяжкіна: Можливо, Росія — теж окупована кремлівською владою країна. Зараз я розумію, що в мене на експорт добра немає. Я не хочу думати, ким вони є сьогодні і будуть завтра. Нам треба дуже багато добра, щоб провести деокупацію свідомості.
https://hromadskeradio.org/programs/kyiv-donbas/moya-knyga-pro-lyudynu-shcho-lyshayetsya-v-okupaciyi-y-obyraye-borotbu-styazhkina
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 17 жовтня 2016 23:08

Oleksandr Klymenko добавил 2 новых фото — с Anatolii Stepanov.
21 августа ·
“Одеса» - комбат. Його стараннями випущена маленька книга спогадів бійців батальйону мізерним накладом. Для своїх, щоб не забулось. Це – оголена правда про війну. 64 сторінки говорять так само, як сотні репортажів і товстих книжок тому, що це гірка правда з вуст простих солдатів. Війна – страшна штука…
Кілька цитат із солдатських розповідей:
«…МИ БОЯЛИСЯ БІГТИ В СТОРОНУ, БО ТАМ МОГЛИ СТОЯТИ РОЗТЯЖКИ. От так і ховалися, хто в капонірах, де води було по коліна, хто в ямках від воронок. По часу навіть не пам’ятаю, скільки те відбувалося… Ми тільки прижималися один до одного. Досі всередині все труситься, коли згадую…
…Після того обстрілу ми почали збирати 200-х, кого де. Там їх було багато. Потім знову почали ховатися, закопуватися глибше, хто як міг. При прориві кільця ніби їхали спокійно, а потім, коли розвиднялося, дивимося, а все поле у воронках від «Градів», збоку горіли БМП, танк…
…Найголовніше – навіщо людина пішла в армію, яка в неї мотивація. Деякі пішли, бо їх призвали, деякі били себе в груди, що добровольці, як наприклад у №… роті, а потім раз і обісрались. Просто повинно бути усвідомлення того, куди ти йдеш. Якщо йдеш на війну, повинен розуміти, що готовий померти…»
Прості герої!
Зображення
Зображення
https://www.facebook.com/oleksandr.klymenko.3/posts/1065336973534282?match=0L7QtNC10YHQsCDQutC%2B0LzQsdCw0YIs0LrQvtC80LHQsNGC
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 17 жовтня 2016 23:11

Oleksandr Klymenko добавил 4 новых фото.
39 мин ·
Друзі! Запрошую на презентацію моєї книги «Фронтовий альбом/Frontline album». Презентація відбудеться у Львові, 19 жовтня о 13 годині у Будинку офіцерів за адресою вул. Театральна, 22. На зустрічі будуть присутні військовики, учасники АТО, сім’ї загиблих. Мені дуже важливо, що перша презентація відбудеться саме у Львові. Приходьте!
Зображення
Зображення
Зображення
https://www.facebook.com/oleksandr.klymenko.3/posts/1112839052117407?pnref=story
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 17 жовтня 2016 23:45

В інтернеті з'явилася книга про поранених прикарпатських бійців
Онлайн-книга про українських захисників. У мережі Інтернет з'явилася електронна збірка розповідей про поранених прикарпатських…
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 18 жовтня 2016 00:06

Зображення
Письменник і видавець з Черво­нограда, спецкор львівської газети "Ак­цент" колишній шахтар (працю­вав гірничомонтажником підземним на шахті "Великомостівська") Ігор ДАХ (на фото в центрі) побував у журналістському від­ряд­женні на східних теренах Ук­раї­ни, де продов­жуються бойові дії в зоні прове­ден­ня АТО.

Неза­ба­ром із друку вийде нова книга червоноградського письмен­ника під назвою "Слі­да­ми війни". Пропонує­мо увазі чита­чів "Гірника" уривок із май­бутньої книги.

…Сповістив прес-службу АТО, щоб наступний мій маршрут занесли у заявку на Майорськ, це - передмістя Горлівки. Мені запропонували: "А ви б не хотіли піти зі саперами на розмі­нування розтяжок та мін?". Я пого­дився.

Уночі часто прокидався, снились якісь жахи. Ранком прихопив свій фо­тоапарат, диктофон, записник і по­дався на міську автостанцію, на марш­рутку Артемівськ-Горлівка. На блок­-­посту Зайцеве мою особу перевірили і я разом з пасажирами, які пройшли пропускний пункт, поїхали у Майорськ.

Зі саперами виїхав на місце роз­мінування. Дорогою, яка займала десь пів години, усі мовчали, лише водій "штурман" щось незрозуміло пихтів собі під ніс. Мабуть був незадоволений знівечиною грунтівкою. Зупинились у квадраті, визначеному на карті. Стар­ший групи із трьох військових Богдан вказав рукою напрямок руху. Хлопці роз­містились один за одним на де­кі­ль­ка метрів і рушили. Я йшов посе­ре­дині колони. Ступали крок за кроком. Невдовзі на міношукачеві спрацював сиг­нал. Та це, як повідомив Богдан, за­­ли­шок розірваного снаряда. Пря­мує­мо далі. Мене просять іти слід в слід за ними. Сигнал на міношукачеві спра­цьовував ще декілька разів від ро­зір­ваного залізяччя. Але з кожним таким сигналом по спині пробігали та­буном мурахи. Я йшов, з острахом вдивляючись на командира. І раптом в пожухлій траві табличка - "Міни". Від ко­мандира надійшла команда: при­сісти. Другий сапер у групі Стас пояс­нив мені, що місцевість навкруги про­дивляється снайперами-сепа­­ра­­тис­-та­ми, а від них можна чекати будь-чого. Хлопці неквапно навприсядки роз­­кладали свої нехитрі інструменти і взялися до розмінування. Мені так хотілося бути поруч і спостерігати за їхньою роботою. Та всі вони в один го­­лос попросили мене трохи відійти на­­зад. Хоча я їх, беззаперечно, слу­хав, та все ж таки, коли вони відво­лікалися роботою, потрохи наближав­ся до місця небезпеки. Знешкоджені розтяжки, з розмови хлопців, були склад­­ними, але все вдалося зробити без зайвих клопотів.

На зворотному шляху бійці повер­тались веселими, і навіть, жартуючи між собою, насміхалися із моєї непе­реконливої впертості.

- Ви знаєте, пане письменнику, що сапер помиляється лише раз, і це мог­ло би бути сьогодні, а ви ще "молодий",-з жартівливою посмішкою поплескав мене по плечу третій групи - сапер Ми­кола з Вінничини. День перебіг уже да­леко за полудень, як ми повер­тались на базу. Перемучених і зголод­нілих вояків чекав обід, на який запро­сили й мене. Підходимо до при­парко­ваної на узбіччі "санітарки". Водій-кухар жва­во відчинив дверцята авто­мобіля і взявся наповняти казанки ще теплим борщем. Хлопці розмістилися хто як. Обід мені видався надто смач­ним. На­пев­но тут свою роль зіграла пере­вто­ма і незвична для мене мото­рошна про­гулянка по замінованому полі.

Вечоріло. І, мабуть, час повер­та­тися до свого пристанища в Арте­мів­ськ. Я прямував до блокпоста, щоб хлопці підсадили мене на транспорт…



Ігор Тимофійович крок за кро­ком із воїнами збирає інфор­ма­цію про буд­ні солдат-учасників бороть­би за суве­ре­нітет України, серед яких є і шахтарі Прибужжя. Ці відві­дини фронтового Донба­су для ньо­го не останні, адже захист україн­сь­кої землі триває...
http://girnyk.at.ua/news/slidami_vijni/2016-02-04-411


Жовківська районна бібліотека для дітей
Нравится · 7 октября ·
Зображення
« Слідами війни» - дарунок читачам дитячої бібліотеки від Ігоря Даха. Відрядження на війну.
Книга «Слідами війни» - це розповідь про лихо скоєне російськими агресорами у східній частині України. Незважаючи на усілякі перешкоди, її автор Ігор Дах за допомогою військового журналіста Василя Тарчинця був акредитований прес – службою АТО і впродовж тривалого часу перебував у зоні бойових дій. Його мета – розповісти про життя у визволених містах і селах, спосіб життя бійців на передових рубежах оборони.
https://www.facebook.com/1788328191387609/photos/a.1788332564720505.1073741827.1788328191387609/1867498580137236/?type=3&theater
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 911
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Книги про війну в Україні 2014-... (мемуаристика)

Повідомлення cancer » 18 жовтня 2016 00:55

"Усе скидалося на те, що велися торги" – відбулася презентація книги про війну на Донбасі
Коментувати Роздрукувати
"Написав цю книгу, бо інші твори на тему сучасної війни показували простих хлопців, як зомбі, несповна розуму або переконаних націоналістів. Українці по природі не можуть бути твердолобими націоналістами. Ми постійно варимось серед інших людей. Замовні твори зразу видно. Мені було набагато простіше я написав книгу із реальних історій", - письменник Олександр Дмитрук починає презентацію свого роману "Позивний "Богомол" у Вінниці. Її відвідав кореспондент Gazeta.ua.

Головний герой книги - це збірний персонаж із двох реальних діячів. Більшість матеріалу взяв із чоловіка, який до 1991 року був кадровим військовим і служив у секретному підрозділі у Севастополі. Загинув у квітні 2015 року біля Широкіно.

Мав величезний військовий досвід, бо після розпаду СРСР виїхав за кордон і став комбатантом – людиною, яка воює за гроші. Увійшов у підрозділ "Дикі гуси", який займається військовими переворотами. За одну операцію бійці отримують по 500 тис. дол. Тобто чоловік був заможний. Під час майдану в 2014 році він приїхав у Київ до доньки.

"Мирон побачив, що ситуація то напружувалась, то послаблювалась. За два дні спостережень він зрозумів - процес керований. Розігнати майдан справа кількох годин, але хтось ніби грався чи шантажував президента. Усе скидалося на те, що велися торги. Якщо на початку обурливих настроїв спостерігався американський сценарій, то після Різдва все кардинально змінилося на російський слід. Він знав, що знищити або захопити главу держави елементарно просто. Але про це ніхто навіть не заїкався. Все перемістилося у площину покарання Захарченка, заміни Азарова і тому подібне. З кожним днем ставало очевидно, що мозок "народного" волевиявлення не за тисячі кілометрів, а за кілька сотень метрів", - зачитав фрагмент роману Олександр Дмитрук.

Письменник сумнівається у втечі президента. Вважає, що його зникнення було вигідне Росії. Без нього було більше підстав починати війну. Так само провокативні постріли у мирне населення – розв'язують руки агресору.

Коли російські війська приходять в Крим головний герой пропонує владі зупинити їх своїми силами. Йому відмовили. Створює добровольчий батальйон і відправляється на Донбас. Він усвідомлював, що можуть пришити бандитизм, але більше його лякала поява російських танків у Києві. Проводить диверсії по тилах противників. У книзі описано багато ситуацій стосунків із місцевими.
"Я бував на Донбасі. Бачив там різних людей. У Горлівці коли попросив квиток у транспорті українською мовою запала тиша і всі почали дивитись на мене як на "ворога народу". У кафе замовив кави – вийшов ввесь персонал подивитись на мене. У Донецьку – зовсім по іншому. Нормально реагують на українську. Я вважаю, що якийсь злам відбувся. Живуть толерантніше. Молодь взагалі не звертає увагу на мову. Почали з'являтися спільні точки дотику. Комусь це було не вигідно. Тепер місцеві беруть у наших харчі і в руках з нею клянуть, звинувачують у всіх бідах", - каже Дмитрук.

Доповнив образ головного героя іншим спецназівцем. Він отримав важкі пораненя на Донбасі. Наші відмовились його лікувати і порадили стати на службу в іноземний підрозділ. Німці вилікували і він тепер 10 років буде служити їм. Таких є сотні.
http://gazeta.ua/articles/regions/_use-skidalosya-na-te-scho-velisya-torgi-vidbulasya-prezentaciya-knigi-pro-vijnu-na-donbasi/728650?mobile=true


 

Поперед.Далі

Повернутись до ООН та далі

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість