Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Модератори: Global Moderators, Реконструкція

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31454
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення Adam » 16 жовтня 2015 14:54

Документальний фільм про рейд тилами ворога 95-ї окремої аеромобільної та 25-ї окремої парашутно-десантної бригад наприкінці літа — початку осені 2014 р.

Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31454
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення Adam » 19 жовтня 2015 21:17

Міноборони пояснило поразку під Іловайськом поганою взаємодією
Понеділок, 19 жовтня 2015, 20:42

У Міністерстві оборони заявили, що поразка під Іловайськом сталася через погану взаємодію добровольчих загонів з підрозділами Збройних сил України.
Про це повідомляється в опублікованому на сайті відомства "Аналізі бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року".
"Аналіз (…) свідчить, що, незважаючи на несприятливу обстановку, українські підрозділи своїми діями нанесли значних втрат противнику, скували значні його сили, стабілізували лінію зіткнення та не допустили подальшого просування незаконних збройних формувань в глибину української території", - сказано в повідомленні, оприлюдненому у понеділок.
Згідно з інформацією, під час боїв "були отримані та задокументовані беззаперечні докази вторгнення збройних сил РФ на територію України, що призвело до посилення санкцій ЄС, США, Канади, Японії та інших країн проти Росії".
"Злочинний розстріл колон українських військ, які виходили з Іловайська, яскраво продемонстрував терористичну сутність Російської Федерації, що стало уроком на майбутнє", - сказано в дослідженні.
"Досвід, отриманий за результатами бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року, зокрема низка поразок та самовільних відступів окремих підрозділів сил АТО, зумовили необхідність інтенсифікації процесів підготовки особового складу, управління, взаємодії, забезпечення та створення резервів", - йдеться у документі.
"Недоліки взаємодії добровольчих загонів з підрозділами ЗСУ дали підстави для початку процесу їх входження до складу Збройних Сил, Національної гвардії або перетворення на спеціальні батальйони Міністерства внутрішніх справ України. Наразі цей процес в цілому завершено", - зазначили у відомстві.
Як відомо, з часу боїв в Іловайську минуло більше року.
Головний військовий прокурор Анатолій Матіос оприлюднив повний список український військових та міліціонерів, які загинули під Іловайськом.
У списку, який опублікувала ГПУ, значиться 366 загиблих. Однак багато бійців ще не опізнали.
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31454
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення Adam » 20 жовтня 2015 08:48

Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року
19.10.2015 12:24

ВСТУП
Ще до початку захоплення Російською Федерацією та її найманцями території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також частини Донецької і Луганської областей, Україна зіткнулася з безпрецедентним інформаційним впливом з боку країни-агресора. Масштаби брехні і інсинуацій стали вражаючими навіть для фахівців з провідних країн світу, які мають великий досвід у веденні інформаційної боротьби. Військовими експертами такий вплив розцінюється як елемент інформаційної війни, який, в першу чергу, має на меті дискредитацію військово-політичного керівництва країни і її збройних сил. Саме у такий спосіб кремлівські пропагандисти намагаються замаскувати збройну агресію Росії проти суверенної держави України під наші внутрішні проблеми.

Наші Збройні Сили зруйнували міф про непереможність російської армії. Антитерористична операція подарувала країні нових героїв — солдатів і офіцерів, що воюють на Сході.

Загибель або поранення українських військовослужбовців викликають у нас біль і справедливу ненависть до окупанта. Але навіть в праведному гніві нам потрібно єднатися в прагненні до перемоги над ворогом, вміти протистояти ворожій пропаганді і не втрачати тверезого погляду на події минулого.

ЧАСТИНА 1
Склад і розташування українських та російсько-терористичних військ на південному сході Донецької області станом на 08.00 24 серпня 2014 року

Зображення

Розташування українських військ.
39-й батальйон територіальної оборони (БТрО) виконував завдання з недопущення прориву незаконних збройних формувань (НЗФ) на шести блокпостах в районі населених пунктів Обільне, Олександрівка, Новий Світ, Світле, Новодвірське, Многопілля Донецької області. Базовий табір 39-го БТрО було розгорнуто в районі с. Чумаки Старобешівського району. Також в районі Чумаків була зосереджена реактивна батарея 93-ї окремої механізованої бригади (ОМБр).

2-а батальйонна тактична група (БТГр) 51-ї ОМБр виконувала завдання по рубежу Олександрівка — Кірове — Новодвірське.

40-й БТрО виконував завдання з блокування Іловайська шляхом виставлення опорних пунктів та блокпостів на основних шляхах сполучення та висотах в районах Грузько-Ломівка, Кобзарі, Зелене, Покровка. Базовий табір батальйону було розгорнуто поблизу с. Покровка. Також в районі с. Покровка був зосереджений рейдовий загін зі складу 3-ї БТГр 51-ї ОМБр.

Загальновійськовий резерв керівника сектору Б (підрозділи 93-ї ОМБр та 17-ї окремої танкової бригади (ОТБр)) були зосереджені поблизу Грузько-Ломівки, Зеленого, Широкого та Кобзарів.

3-я БТГр 51-ї ОМБр (у якості загальновійськового резерву) була зосереджена в районі сел. Дзеркальне Амвросіївського району. Також поблизу Дзеркального було зосереджено угруповання української артилерії: реактивна артилерійська батарея та реактивний артилерійський взвод 51-ї ОМБр, зокрема батарея САУ 2С1 «Гвоздика»; 6 од. мінометів 2С12 «Сані»; 4 од. протитанкових гармат МТ-12 «Рапіра».

1-а БТГр 28-ї ОМБр, 1-а БТГр 51-ї, десант (до 50 осіб) 25-ї окремої повітряно-десантної бригади (ОПДБр) та сили 3-го окремого полку спеціального призначення були зосереджені в районах населених пунктів Кутейникове, Благодатне, Амвросіївка.

В районі с. Велика Шишівка Шахтарського району зосереджувалися сили і засоби ротної тактичної групи 93-ї ОМБр. Оборону важливої висоти — кургану Савур-Могила — здійснював зведений підрозділ під керівництвом полковника Ігоря Гордійчука.

Зведений підрозділ (до 20 осіб) зі складу 42-го БТрО у взаємодії з підрозділами спеціального призначення висувалися в район Савур-Могили для посилення підрозділів, що його обороняли, та знаходилися в районі с. Свистуни Амвросіївського району.

5-й БТрО виконував завдання з посилення ділянки державного кордону на рубежі Кутейникове — Мокроєланчик, встановивши блокпости на загрозливих напрямках.

9-й БТрО виконував завдання з оборони рубежу Мокроєланчик — Новоазовськ.

Розташування загонів НЗФ
У м. Іловайськ зосереджувалося до 250 бойовиків.

На південно-східній околиці м. Моспине противник обладнав укріплений район та зосередив там до 500 бойовиків. Мости через річку Грузька було заміновано.

В районі м. Ларине загони НЗФ також обладнали укріплений район.

Усі підходи до Донецька були перекриті опорними пунктами бойовиків.

Розташування регулярних підрозділів Збройних сил Російської Федерації
Підрозділи ракетних військ і артилерії (до шести дивізіонів реактивної та ствольної артилерії) збройних сил Російської Федерації здійснювали обстріли позицій українських військ з районів населених пунктів Пріміусскій, Ольховскій, Зарєчний, Лєнінскій, Новоніколаєвка Куйбишевского і Матвєєв-Курганського районів Ростовської області РФ.

Чотири БТГр збройних сил Російської Федерації (від 247-го десантно-штурмового полку 7-ї десантно-штурмової дивізії Повітряно-десантних військ, дві БТГр зі складу 331-го повітряно-десантного полку 98-ї повітряно-десантної дивізії та 19-ї окремої мотострілецької бригади Південного військового округу (ВО), БТГр 56-ї окремої десантно-штурмової бригади Повітряно-десантних військ) були зосереджені на території Російської Федерації в районах населених пунктів Куйбишево, Русскоє, Пєтропольє, Матвєєв Курган. Також західніше Таганрога зосереджувалася російська БТГр для дій в напрямку Новоазовська.

Зазначені батальйонні тактичні групи були посилені підрозділами спеціального призначення зі складу 10-ї,22-ї,346-ї окремих бригад спеціального призначення та 25-го окремого полку спеціального призначення Південного ВО; 24-ї окремої бригади спеціального призначення Східного ВО та 45-ї окремої розвідувальної бригади спеціального призначення Повітряно-десантних військ.

Загалом угруповання збройних сил РФ, що розташували поблизу російсько-українського кордону на півдні Ростовської області нараховувало: особового складу — до4 тис. осіб; танків — до 20 од.; бойових броньованих машин — до 90 од.; артилерійських систем — до 30 од.; РСЗВ — до 20 од.

ЧАСТИНА 2
Хронологія подій
24.08.2014

Зображення

Після нанесення вогневого ураження з території Росії, 5-й БТрО, який виконував завдання з прикриття державного кордону на рубежі Кутейникове — Мокроєланчик, самовільно залишив свої позиції. Тим самим було оголено правий фланг наших військ. Особовий склад цього батальйону залишив зону бойових дій і відступив до місця постійної дислокації в Івано-Франківській області (близько 1000 км. від району ведення бойових дій)

Через державний кордон — в прогалину, яка утворилася, вторглися підрозділи збройних сил Російської Федерації, здійснивши при цьому акт агресії та порушення норм права війни.

Російські вояки перейшли кордон поблизу прикордонних населених пунктів Новоалєксандровскій і Авіло-Успєнка (Росія) та Берестове і Кузнецово-Михайлівка (Україна). Не зустрічаючи спротиву на своєму шляху, окупанти просунулися до рубежу: Ленінське — Ольгинське — Новоіванівка — Кумачове.

О 13.15, після мінометного обстрілу району сел. Кутейникове, де розташовувався базовий табір, особовий склад 1-ї БТГр 28-ї ОМБр у кількості 223 осіб (крім 18 військовослужбовців) самовільно залишив позиції та відійшов у напрямку Старобешевого.

Близько 14 години до Осикового прорвалися російські війська — до двох повітряно-десантних рот. Вони здійснили спробу оточення 3-ї БТГр 51-ї ОМБр в районі сел. Дзеркальне. Одна колона російських військ (до 50 БМД) просувалася в напрямку м. Комсомольське.

О 14.30 парою вертольотів Мі-24 було завдано удару по підрозділах повітряно-десантних військ ЗС РФ, що були розташовані поблизу с. Шевченко.

Ротній тактичній групі 93-ї ОМБр було визначено завдання: висунутися та посилити підрозділ під керівництвом полковника Гордійчука на кургані Савур-Могила. Завдання виконано не було. Після бойового зіткнення з противником в районі с. Мануйлівка Шахтарського району група здійснила відхід, і з’явилася тільки 25 серпня в районі Іловайська.

Підрозділи 51-ї ОМБр, які несли службу на блокпостах південніше Донецька, залишили їх та зосередилися в базовому таборі бригади в районі сел. Березове Мар’їнського району.

25.08.2014

Зображення

Заходи інформаційного впливу ворога та повідомлення ЗМІ спровокували підрозділи 51-ї ОМБр на залишення базового табору в районі сел. Березове. За одну ніч відступили більше 1200 осіб. Військовослужбовці, які не відійшли, в подальшому виконували завдання в районі Іловайська. Це призвело до послаблення лівого флангу нашого угруповання і ускладнило виконання завдань українськими підрозділами біля Іловайська. Але командування не втратило контроль над ситуацією.

Користуючись ситуацією, що склалася, після виходу передових загонів 19-ї окремої мотострілецької бригади Південного ВО та 331-го повітряно-десантного полку 98-ї повітряно-десантної дивізії ЗС РФ на рубіж Амвросіївка — Кутейникове, Василівка — Сонцеве — Гранітне — Тельманове основні сили цих підрозділів (до 2 рот танків та БТР, посилені реактивною батареєю установок БМ-21 «Град») продовжили ведення рейдових дій в напрямку Тельманового і Новоазовська. Одночасно до БТГ зі складу 247-го десантно-штурмового полку розпочали ведення рейдових дій в напрямку с. Щербак та м. Новоазовськ.

Після проведення артилерійської підтримки атаки з вогневих позицій, розташованих на території РФ, підрозділи збройних сил РФ оволоділи наступними рубежами:

- на півночі: Старобешеве — Агрономічне — Кутейникове — Амвросіївка;
- на півдні: Сонцеве — Гранітне — Тельманове — Новоазовськ.

Використовуючи результати рейдових дій російськими військ та відхід підрозділів 51-ї ОМБр, загони Донецько-Макіївського незаконного збройного формування здійснили прорив на напрямку Донецьк — Новий Світ і, вийшовши до населеного пункту Старобешеве, блокували підрозділи 39-го та 40-го БТрО в районі Іловайська.

Після цього підрозділи ЗС РФ частково відійшли до кордону:

- на півночі — в райони населених пунктів Старобешево, Кутейникове, Амвросіївка;
- на півдні — в район між населеним пунктом Маркине та населеним пунктом Щербак (на північний схід від Новоазовська).

Внаслідок просування противника на півдні 9-й БТрО повністю згорнув свої опорні пункти та відійшов до Маріуполя. Усі намагання командування повернути його в район виконання завдань були марними.

Уникаючи виконання завдань, командир 39-го БТрО прийняв рішення про відведення батальйону з району виконання завдань, мотивуючи це тим, що він хоче зберегти особовий склад та техніку. В ніч з 25 на 26 серпня батальйон залишив опорні пункти і блокпости, які займав по лінії Новий Світ — Оленівка, чим оголив лівий фланг Іловайського угруповання.

Об 11.00 силами і засобами, що перебували у розпорядженні керівника АТО, було нанесено вогневе ураження по підрозділам противника в районах населених пунктів Кумачове, Побєда, Моспине, Старобешеве та Кутейникове. Внаслідок цього було знищено пункт управління та значну частину ворожої БТГр в районі с. Победа.

Близько 14 години в районі сел. Кутейникове підрозділи 3-ї БТГр 51-ї ОМБр вступили у бій з підрозділами Повітряно-десантних військ ЗС РФ. Під час бою було захоплено в полон 10 російських десантників (331-й повітряно-десантний полк 98-ї повітряно-десантної дивізії).

О 15 годині Кутейникове, Старобешеве та Амвросіївка були блоковані російськими військами. В Кутейниковому українських військових було взято в полон, 30 військовослужбовців вели бій в оточені. По захопленій радіостанції противник вийшов на зв’язок з керівником сектору Б та висунув вимоги щодо обміну полоненими.

В районі сел. Старобешеве у ході мінометних обстрілів противника було знищено дві артилерійські батареї 55-ї окремої артилерійської бригади (ОАБр), яка висунулися у район бойових дій згідно з рішенням керівництва сектора Б.

Близько 16 години артилерія Збройних Сил України нанесла вогневе ураження противнику в районі с. Агрономічне.

БТГр 72-ї окремої механізованої бригади було визначене завдання — висунутися на рубіж Старобешеве — Комсомольське та зупинити подальше просування противника. Але особовий склад всіляко уникав виконання завдання. Внаслідок цього, лише 28 серпня батальйонна тактична група вийшла в район с. Стила Старобешівського району.

26.08.2014

Зображення

Угруповання російських військ розпочало укріплення зайнятих позицій, у першу чергу артилерійських засобів ураження по рубежу Новий Світ — Старобешеве — Горбатенко — Чумаки — Світле.

Залишки зведеного підрозділу 51-ї,28-ї ОМБр, десанту 25-ї ОПДБр, які виконували завдання в районі населених пунктів Благодатне, Амвросіївка і Кутейникове, самовільно здійснили відхід на захід. Частина з них після перепідпорядкування керівнику сектору Б була оцінена, як така, що неспроможна виконувати завдання, тому була відправлена для відновлення боєздатності.

1-а бригада оперативного призначення Національної гвардії України мала закріпитися на рубежі Комсомольське — Гранітне. Внаслідок неготовності підрозділв бригади до бойових зіткнень, вони не вийшли на рубіж. Після відходу вони зосередилися в Старогнатівці, Гранітному та Маріуполі.

27.08.2014

Зображення

Реагуючи на загострення ситуації в секторі А (східна частина Луганської області), штаб АТО продовжував нарощування Іловайського угрупування.

Зведений підрозділ 42-го БТрО та розвідувальна рота (110 осіб) на чотирьох вертольотах був перекинутий для посилення Іловайського угруповання. Незважаючи на те, що під час посадки вертоліт зазнав аварії в районі сел. Березове, і 15 військовослужбовців отримали травми, зведений підрозділ виконував завдання в районі Іловайська спільно із військовосулжбовцями 92-ї,93-ї та 51-ї ОМБр.

О 10 годині зведений десантний загін 95-ї окремої аеромобільної бригади (50 осіб) був десантований в районах населених пунктів Старобешеве та Роздольне із завданням забезпечити вихід БТГр 72-ї ОМБр та утримати рубіж Старобешеве — Роздольне. Але ця група не дійшла до зазначеного рубежу.

Військовослужбовці 42-го БТрО, які посилювали групу на кургані Савур-Могила, після відходу також були включені до складу угруповання.

Підрозділи російських військ намагалися уникати прямих зіткнень з нашими підрозділами. В цей період з боку російських військ переважно застосовувалася артилерія. Ведучи постійний методичний вогонь, артилерія противника намагалася нанести максимальні втрати нашим підрозділам, зламати їх бойовий дух та примусити здатися в полон.

Незважаючи на постійні обстріли наші підрозділи продовжували виконувати визначені завдання. Своїми діями вони скували значні сили противника, стабілізували лінію зіткнення та не допустили подальшого просування незаконних збройних формувань в глибину території.

28.08.2014

Зображення

Угруповання ракетних військ і артилерії ЗСУ для підтримки українських військ в районі Іловайська та нанесення ураження російським військам було зосереджено в районі населених пунктів Пологи, Куйбишеве та Малоянісоль.

До вогневого ураження противника було залучено ракетний дивізіон 19-ї окремої ракетної бригади (ОРБр); гаубичний артилерійський дивізіон 55-ї ОАБр; реактивна артилерійська батарея 27-го реактивного артилерійського полку, реактивна артилерійська батарея 72-ї ОМБр, реактивна артилерійська та самохідна артилерійська батареї 17-ї ОТБр. Угрупованням керувала оперативна група штабу АТО на чолі з полковником Ярусевичем.

До вогневого ураження також залучалися вертольоти армійської авіації. В період з 25 по 31 серпня штабом АТО активно велася розвідка позицій противника. За цей період противником було збито 6 безпілотних літальних апаратів 383-го полку ДКЛА Повітряних Сил ЗСУ в районі Іловайська та с. Петрівці.

Напередодні Президент РФ Володимир Путін запропонував надати українським підрозділам в Іловайську «зелений коридор» для виходу з оточення. Але близько 22.30 перший заступник начальника Генерального штабу ЗС РФ генерал-полковник Микола Богдановский повідомив, що умови змінюються: вихід можливий без зброї та важкого озброєння. Ці умови були відхилені як такі, що становлять великий ризик для наших військових. Це рішення було доведене до відома керівника сектора Б.

Вихід (прорив) був запланований на 3 годину ночі, але (за поясненнями керівника сектора Б, з урахуванням, що не всі вчасно зібралися), вихід був перенесений на ранок.

В подальшому, була досягнута домовленість керівництва сектору Б з представниками збройних сил РФ про вихід з технікою та зброєю. Згідно з домовленістю, на світанку 29 серпня 2014 року, після прибуття двох бронетранспортерів зі складу збройних сил РФ (один — в Многопілля, другий — в Агрономічне), передбачалося здійснити супровід двох колон українських підрозділів до рубежу Старобешеве — Новокатеринівка. Після цього в Старобешевому планувалася передача російській сторні двох полонених десантників та одного пораненого сержанта зі складу 8-ї окремої мотострілецької бригади ЗС РФ.

Переговори про умови виведення наших військ за дорученням керівника сектора Б вів начальник розвідки оперативного командування «Південь» полковник Олександр Штурко О.С. з офіцером підрозділу Повітряно-десантних військ ЗС РФ з позивним «Клен», який, в свою чергу, спілкувався з керівництвом своєї військової частини.

29.08.2014

Зображення

За командою «БУРАН-555» керівника сектору Б генерал-лейтенанта Руслана Хомчака о 04.45 29 серпня розпочався запланований вихід українських підрозділів, які блокували та зачищали м. Іловайськ, на рубіж Многопілля — Агрономічне. На визначений рубіж підрозділи прибули протягом 07.00-07.30.

О 6 ранку до сел. Многопілля прибув російський бронетранспортер, де офіцер Повітряно-десантних військ ЗС РФ повідомив начальнику розвідки оперативного командування «Південь» полковнику Олександру Штурку, що умови змінені і російська сторона дозволить вихід українських підрозділів за одним маршрутом, без зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки.

Офіцери ЗС РФ неодноразово відтягували час проходу через так званий «зелений коридор». Лише потім стало відомо, що цей час був потрібен ЗС РФ для інженерного облаштування засідок, з яких розстріляли наші колони.

Зрештою, російськие командування підтвердило вихід сил АТО з зачохленим озброєнням. За цей час підрозділи збройних сил Російської Федерації зайняли вигідні позиції та під час виходу, і впритул розстріляли колони українських військ, які виходили з Іловайська. Незважаючи на надзвичайно критичні обставини, багато українських бійців прийняли нерівний бій в районі с.Червоносільське Амвросіївського району і нанесли значні втрати підрозділам ЗС РФ.

Одночасно керівництво АТО задіяло літаки для ураження супротивника. В ході нанесення ударів один український літак був збитий. Льотчик катапультувався. Завдяки героїчним діям української авіації, командування отримало координати районів розташування російських військ, і по ним було нанесено ураження артилерією сил АТО.

30.08.2014

Незважаючи на те, що підрозділи 72-ї ОМБр не вийшли на рубіж Комсомольське — Старобешеве, а підрозділи 1-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії не змогли утримати Комсомольське і відійшли на Гранітне, 2-а БТгр 17-ї ОТБр та 19-й батальйон територіальної оборони закріпилися на позиціях вздовж річки Кальміус.

Угруповання артилерії, яке було створено в районі населених пунктів Пологи, Куйбишеве та Малоянісоль (ракетний дивізіон 19-ї ОРБр; гаубичний артилерійський дивізіон 55-ї ОАБр; три реактивні батареї від 27-го реактивного полку, 72-ї ОМБр та 17-ї ОТБр; самохідна артилерійська батарея 17-ї ОТБр) нанесло потужне вогневе ураження противнику та зупинили його подальше просування.

Це дозволило вивести 40-й БТрО з району Іловайська практично без втрат. При цьому, його вихід було здійснено за іншим маршрутом — на південь.

ВИСНОВКИ
Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року свідчить, що, незважаючи на несприятливу обстановку, українські підрозділи своїми діями нанесли значних втрат противнику, скували значні його сили, стабілізували лінію зіткнення та не допустили подальшого просування незаконних збройних формувань в глибину української території.

В ході боїв були отримані та задокументовані беззаперечні докази вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України, що призвело до посилення санкціїй Європейського Союзу, США, Канади, Японії та інших країн проти Росії.

Злочинний розстріл колон українських військ, які виходили з Іловайська, яскраво продемонстрував терористичну сутність Російської Федерації, що стало уроком на майбутнє.

Досвід, отриманий за результатами бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року, зокрема низка поразок та самовільних відступів окремих підрозділів сил АТО, зумовили необхідність інтенсифікації процесів підготовки особового складу, управління, взаємодії, забезпечення та створення резервів.

Недоліки взаємодії добровольчих загонів з підрозділами ЗСУ дали підстави для початку процесу їх входження до складу Збройних Сил, Національної гвардії або перетворення на спеціальні батальйони Міністерства внутрішніх справ України. Наразі цей процес в цілому завершено.

ДОДАТОК
Свідчення учасників подій

1. Командир батальйону «Донбас» В’ячеслав Власенко (позивний «Філін»).
Мне информация о выдвижении на Иловайск пришла от Семена Семенченко, после его консультаций и встреч с генералом Хомчаком.

Я считал, что более приоритетной задачей является работа по Спартак- Ясиноватая-Дебальцево. Я видел угрозу со стороны Донецка в сторону аэропорта, и мы очень плотно работали именно по Спартаку и по Ясиноватой. Планировалось уничтожить там опорные пункты противника, блокпосты и после этого рассматривалась возможность атаковать Донецк. Внести там панику, чтоб не было возможности противнику сосредоточиться на других направлениях. Но после того как Семенченко вернулся, он сказал, что в Иловайске практически никого нет, поэтому туда войдём буквально на один день, поставим флаг и продолжим дальше заниматься нашими задачами. И вот 10 числа Семенченко собрал группу, и пошли на Иловайск. Причем первый раз пошли по прямой, пошли на укрепрайон. Я не пошёл туда, остался в Курахово, так как не считал, что эта операция принесёт какой-то успех с учётом её бездарного планирования. Там были потери с ранеными и убитыми, были убиты четыре человека, в том числе заместитель командира батальона с вооружения с позывным «Монгол».

После этого 21 числа мы опять подготовились, Семенченко ездил куда- то, консультировался, по приезду он сказал, что будут танки, будут БМП, будут Грады, в общем, будет поддержка ВСУ. И вот тогда я вместе с ним пошёл на Иловайск. В подразделении «Донбасс» было около 200 человек. Мы пришли в населённый пункт Грабское. Я, когда туда заехал, увидел всё сосредоточение техники и людей в одном месте — в центре этого Грабского. Совершенно бездумное размещение. Семенченко стоял у капота автомобиля, на котором лежала карта, рядом стояли командиры других подразделений, с которыми он что-то обсуждал. Если бы тогда по нам нанесли огневое поражение артиллерией, там бы все и остались. Планирование операции, конечно, было... на редкость бездарным.

В Иловайске мы ежедневно планировали проведение боевых действий с переходом на правую сторону. У нас было недостаточное количество людей. Ну не могут две сотни человек зачистить немаленький город. Потому зачистили половину. Я обозначил точки места, где расположились мы и подразделения других добровольческих подразделений, а это были батальоны «Днепр-1», «Миротворец», «Свитязь», «Херсон», «Ивано-Франковск» и мы. Мы закрепились в 14-й школе, батальон «Миротворец» закрепился по обозначенному мною вагоноремонтном ДЕПО, «Днепр-1» я расположил в детском саду, там старой постройки здание, толстые стены. В пожарном ДЕПО также расположились бойцы батальона «Донбасс».

После первого обстрела батальон «Днепр-1» бросил место своего расположения (детский сад) и прибыл в школу под нашу охрану.

Мы штурмовали и взяли блокпост на юге Иловайска. Туда я поставил часть своих ребят, но в основном бойцов батальона «Днепр-1». Опять же после первого боя батальон «Днепр-1» бросил этот блокпост и опять ушёл в школу. Мои бойцы там держали, сколько могли, но их осталось 12 человек, силы противника их превосходили, им пришлось отойти.

Российские войска в сам Иловайск не заходили, они были вокруг Иловайска. Вокруг нас было два кольца. Для нас единственная дорога с Иловайска была через Грабское. Там была железная дорога, переезд. Этот переезд заняли сепаратисты, нас было полное окружение. На севере, на востоке, на юге... и перекрыли Грабское. Мы разбили это кольцо. Это было малое кольцо. Потом уже 25-27 августа по большому кольцу, это в районе Старобешево, Новокатериновки, Червоносельского были войска РФ. Вот Донецк, Харцызк — те места, откуда ушёл Литвин со своими войсками и которые заняли сепаратисты. Тут Иловайск — не зачищенный полностью, и одна дорога, которая шла в сторону Комсомольского-Волновахи, никому не принадлежала. В общем, мы по сепаратистским тылам ездили в Иловайск уже по концовке.

Вообще сама задумка зачистки Иловайска была неплохая. Если бы с северной стороны, Ясиноватая, Дебальцево, Харцызк были под нашим контролем, то мы полностью бы замкнули кольцо вокруг Донецка. Как только мы бы замкнули кольцо, у сепаратистов началась паника. Иловайск — это психологический перелом в этой войне. Это оккупированная территория. И люди, которые им там помогают — это пособники оккупантов.

Так же мы отвлекли на себя более 50 % работы российской артиллерии, по нам лупили и ствольной артиллерией, и миномётами, и Ураганами, и мы это вытерпели. Проявили мужество и героизм. Об этом надо рассказать, а не только о трагедии выхода. Трагедия Иловайска заключается в одном, россиянину поверить — себя обмануть. Они специально спланировали «зелёный коридор», потребовали сдать оружие, мы отказались, пошли на 15 минут раньше, чем мы их и удивили, поскольку они не на всех участках успели окопаться, но всё равно хотели нас захватить. Конечно, они хотели нас взять без оружия, весь батальон «Донбасс» и всё высшее руководство, включая генерала Хомчака. Но мы пошли с оружием, мы противостояли, и из пяти танков в том же Червоносельском — четыре было подбито. И если бы подбили и пятый, то они бы отступили, это россияне нашим пленным бойцам потом говорили.

Так что это не только история трагедии. Это ещё и история обмана, история продемонстрированного героизма. Об этом тоже надо писать, и это должны помнить люди.

Мы не были овцами на бойне, и не надо нас так воспринимать. Мы сражались. И парни сражались героически. И нанесли немалый ущерб россиянам, находясь в проигрышном положении. Вот это народ Украины, и должен о парнях помнить.


2. Начальник Центрального бронетанкового управления Вооруженных Сил Украины полковник Юрий Мельник.
Где-то 15-16 августа была проведена разведка боем по направлению Зугреса, по центру — Кутейниково/Иловайск, через мост и с левой стороны по направлению — Грабское/Иловайск. Грабское/Иловайск оказалось самым слабым в линии обороны. Заминированный мост в направлении Кутейниково/Иловайск мы разминировали, противник его опять минировал. А со стороны Грабского и зашли.

Это был «Донбасс» и «Азов». После не совсем удачного входа «Азов» и «Шахтерск» уехали, и должны были прийти 21 августа для окончательного захода подразделений в Иловайск. Но они не прибыли. Поэтому там работал «Донбасс», «Херсон», «Днепр-1», «Ивано- Франковск» и «Свитязь» Самые мощные были «Донбасс», там до 200 человек было, «Днепр-1» насчитывал человек 100, а остальные — по 20- 30 человек.

Добровольческие батальоны были подчинены МВД. Они стояли на обеспечении МВД и их взяли в штат. Чтобы как-то упорядочить личный состав, чтоб это не было как банда, чтобы была возможность обеспечить оружием, боеприпасами, их и подчинили МВД.

Под Иловайском были и 51-я бригада, и 39 и 40 БТрО, инженерные подразделения 91-го инженерного полка, подразделения от 121-й бригады связи, были и другие подразделения обеспечения. Миномётная батарея, например, стояла 51-я бригада, потом ввели дополнительно миномётные расчёты — 93-я бригада, их поставили в Грабском. Подтянули батарею БМ-21 93-й бригады на усиление батареи 51-й бригад.

Подразделение 93-й бригады заходило для усиления «Донбасса» 18-19 числа. Действовали вместе с Филиным.

В 20-х числах ничего не было известно, в Кутейниково стояли наши подразделения сектора «Д» и подразделения БТрО «Прикарпатье». Где- то 23 числа я ездил под Старобешево из-под Многополья и заметил, что там уже подразделений нет. Они ушли к Старогнатовке, потом на Розовку и так далее, Мариуполь и дальше-дальше...

Мы ощутили, что российские войска зашли где-то 24-25 числа. Начался плотный огонь по нам, приблизительно с 11-ти утра и до полдвенадцатого ночи. Мы сидели в «норах», можно так сказать.

Выход был осуществлён довольно организованно. Было совещание, происходило оно, а в ночь с 27 на 28 число были поставлены задачи, сформированы колонны, было осуществлено распределение техники с учётом той, что стояла на взводных опорных пунктах вокруг Иловайска. В ночь с 28 по 29 подразделения были сняты с ВОПов, личный состав был выведен и на 3-й час ночи они уже становились в определённые места колонн. Колонн было две. Одна строилась на направление Осыково/Новоекатериновка, вторая — по направлению Агрономичное/Михайловка.

Маршруты давала карта и возможность разворачивания колонн в случае огневого столкновения. Есть складки местности, которые позволяли проходить на тяжёлой технике. Вы же знаете, что там есть речка Кальмиус, которая делает такой зигзаг, что или надо проезжать через мосты, или искать другие пути.

Были сёла, была дамба у Осыково, которую надо было пройти, обойти дамбу можно было по направлению Кутейниково, но там стояли значительные силы противника. Потому маршрут был выбран, исходя из реальной обстановки, складок местности и реальных условий ведения боевых действий в случае боевого столкновения.

На нас выходили представители РФ, предлагали сложить оружие и выйти по предлагаемому ими маршруту, а это был маршрут на Амвросиевку, Новоазовск. В общем, около границы. Не факт, что мы бы вообще после этой прогулки вернулись в Украину. Они бы все наши подразделения просто бы завели на территорию РФ. Это был бы суд пострашнее, чем с Савченко. Высшее командование сектора со связистами, с документами, со всем личным составом и добровольческими батальонами — в плену.

Выход начался организованно. В определённое время. Первые колонны бронегруппы выдвинулись по указанным маршрутам. Сразу же начался миномётный огонь по колонне, которая начала двигаться по направлению Осыково/Новоекатериновка. Пока колонна стояла в одну линию, шла пристрелка. Чтоб избежать потерь, Хомчак дал команду на выдвижение. Был совершён подрыв техники, которая не могла передвигаться, так были подорваны один танк (тот самый знаменитый танк Мартыненко/Исаева, что два раза заходил в Иловайск и прикрывал собой бойцов, а потом Мартыненко/Исаев вырывались на Т-72 из окружения) и две БМП, которые остались в Многополье. Подорвали остатки боеприпасов, которые не могли взять.

По численности колонн — 2/3 всего состава колонны шли по направлению к Михайловке, 1/3 шла в сторону Новоекатериновки.

Такое деление колонн усугубляло опять же прохождение барьерных рубежей. С левой стороны была дамба, и она ограничивала передвижение, потому такой порядок колонн и был определён.

Колонна под командованием полковника Грачева, который тогда погиб, выходила по направлению Многополье/Осыково/ Новоекатериновка, получила прицельный огонь и начала вести боевые действия непосредственно на дамбе. Тогда и была дана возможность Мартыненко на Т-72, который шёл в авангарде, стать у дамбы и прикрыть продвижение колонны по ней. Там место такое, стала бы одна машина и всё, расстрел. На дамбе-то никуда не свернёшь. Но умелые действия бронегруппы дали возможность пройти дамбу, хотя там были потери. В дальнейшем колонна пошла на Новоекатериновку.

Эта колонна так и не вышла. Вышел личный состав. А колонны вели боевые действия по выходу с окружения. Потом, когда уже бои стихли, личный состав был рассредоточенный, кто-то в кукурузе, кто-то в подсолнухах, кто-то в посадках. Так личный состав выходил из окружения. Пешком под покровом ночи проходил рубеж Новоекатериновка/Старобешево. Это был крайний рубеж обороны российских войск. Когда вторая колонна начинала движение, были одиночные выстрелы, одиночные миномётные выстрелы, но огневого поражения не было. Вышли с Многополья, пошли в сторону Михайловки, и возле Михайловки почему-то голова колонны повернула на Моспино.

Навстречу колонне вышла бронегруппа противника, и начался встречный бой. Тогда впервые подразделения начали спешиваться и вести боевые действия. Далее включилась вторая бронегруппа, которая начала идти по направлению к Бирюки, пока эта разворачивалась. И там уже вторая бронегруппа пошла на Михайловку, где было второе огневое столкновение и где был, как говорят, расстрел колонны. Там впадина в рельефе, довольно открытая местность, всё просматривалось. Не знаю, можно ли это назвать расстрелом, так как велись боевые действия. Да, в невыгодных условиях, но боевые действия, и противник тоже нёс потери.


3. Перший заступник Командувача ракетних військ та артилерії Збройних Сил України полковник Юрій Ярусевич.
Координував роботу далекобійної та реактивної артилерії на всій території зони АТО. Зараз Ярусевич очолює штаб та є першим заступником командувача ракетних військ та артилерії Збройних Сил України.

Вже станом десь на 20 серпня силами антитерористичної операції були виконані завдання щодо блокування Донецька, Горлівки, Луганська, інших населених пунктів. Ми унеможливили постачання зброї, боєприпасів та продуктів харчування для бойовиків, які перебували в Луганську та Донецьку.

Половину Іловайська взяли під контроль, навколо міста були наші блокпости. Але Національна гвардія України, яка мала наказ зачистити це місто від бойовиків, вв’язалася у вуличні бої — отже, їм не вдалося виконати своє завдання повністю.

Ми наносили удари поблизу Іловайська по окремих об’єктах, але не по міських кварталах. Отже, наша далекобійна артилерія та реактивні системи залпового вогню постійно надавали вогневу підтримку підрозділам Національної гвардії.

З 23 серпня ми в штабі АТО почали отримувати повідомлення про відчутне підсилення вогневого впливу на наші підрозділи саме з території Російської Федерації — такі повідомлення ми отримували від начальників секторів, зокрема «А» та «Д», з району Луганська, а також від підрозділів поблизу кордону із Російською Федерацією. Командири повідомляли, що обстрілюють саме командні пункти секторів бригад та артилерійські батареї. Ми раніше розуміли, що таке може статися, тому що противник був не згоден з тими вигідними позиціями, які ми зайняли й утримували.

Командний пункт сектора «Д» та підрозділи 51 -ї окремої механізованої бригади були обстріляні саме з Російської Федерації Також на той час ми контролювали якщо не весь кордон, то більшу його частину. Не потрібно замовчувати, що командний пункт сектора «Д», артилерійські батареї цього сектору та підрозділи 51 -ї окремої механізованої бригади, були обстріляні саме з Російської Федерації. По них відпрацювали реактивні системи залпового вогню та далекобійна артилерія.

Події ставили нас в глухий кут — обстріли максимально велися з території Російської Федерації, а відповідний наказ керівника АТО та начальника Генштабу забороняв відкриття вогню в бік суміжної держави, щоб не спровокувати подальші дії росіян.

Але в ніч на 24 серпня політичне керівництво Російської Федерації цинічно розпочало неоголошену війну і для нас це було несподіванкою. Спочатку думали, що це може бути імітація — захід техніки на 5-6 кілометрів на територію України і відхід у зворотному напрямку.

Раніше таке траплялося — російська артилерія стріляла з території Російської Федерації, з так званого «нуля», лінії кордону, і навіть із заходом на територію України вглиб на 2-3 кілометри.

В штабі зрозуміли, що йде пряме вторгнення, але наші війська були відправлені вглиб зони АТО — до населених пунктів Червоний Луч, Сніжне, Торез та інші, які були підконтрольні бойовикам. Завданням підрозділів було відрізати бойовиків від кордону. Отже, ми мали противника з одного боку, а отримали — з іншого боку, ще й переважаючі сили. А коли людина розуміє, що їй б’ють в спину, а вона нічого не може зробити — це, скажімо так, дуже сковує дії.

Підрозділи Національної гвардії, зокрема батальйон «Донбас», не були в оточені. Якщо подивитися на карту, ви побачите, що Іловайськ ділиться на дві частини залізницею. І західна частина Іловайська перебувала під контролем Національної гвардії.

За нашими даними, в бік Іловайська, на Кутейникове, рухалося дві батальйонно-тактичні групи військ Російської Федерації. У нас не було свіжих підготовлених на той час військ, які б могли дати відсіч. Але наші війська постійно відчували допомогу, особливо далекобійної артилерії та реактивних систем, зокрема ракетного комплексу «Точка- У».

Регулярні російська війська постійно були під нашим вогневим впливом, ми могли їх доставати включно до Новоазовська. Російська Федерація настільки щільно наповнила зону АТО засобами протиповітряної оборони, що ракетні війська і артилерія стали основним засобом вогневого ураження. Але коли при виході з Іловайська російські війська цинічно розстрілювали українську армію, я особисто знаю, що працювала наша авіація — хлопці летіли буквально на смерть. Там був збитий один літак, наскільки я знаю, пілот залишився живий.

Не Іловайськ був головним. На мою думку та на думку багатьох військових фахівців, приблизно 28-30 серпня регулярні підрозділи російської армії повинні були оволодіти містом Маріуполь. Відрізати нас від Азовського моря та за сприятливих умов просунутися вглиб нашої країни. Крім трагедії, Іловайськ — це й подвиг наших воїнів.

Зіграло свою роль і вимушене залишення позицій силами та засобами сектору «Д». Чому так сталося? Я сказав, був дуже сильний вогневий вплив з території Російської Федерації. За моєю інформацією, в операціях підрозділів Російської Федерації на території України брали участь навіть курсанти морських училищ.

Можна згадати і про 51-у бригаду, яка залишила позиції, і про інші. Щодо підрозділів, за які я ніс відповідальність, скажу і про 26-у артилерійську і про окремі дивізіони, які були в секторі «Д» — вони вийшли з мінімальними втратами. Вихід підрозділів із сектору був дуже важкий та не до кінця спланований — зачепитись за землю було майже неможливо.

Обстріли велися як з боку сепаратистів, так і з боку Росії. Результатом Іловайська стало, зокрема, те, що підрозділи противника вийшли на рубіж по річці Кальміус, хоча пізніше, в результаті рейдів аеромобільних бригад та завдяки мужності десантників, ми відвоювали деякі позиції, корисні для нашої оборони.

Також ми щільно працювали по підрозділах російської армії та загонам бойовиків, зокрема з 26 по 28 серпня — це було планове знищення противника у тому напрямку.

Ні для кого не є секретом поведінка деяких батальйонів територіальної оборони. Наприклад батальйон «Прикарпаття» — їх зустрічали вдома з квітами, коли вони повернулися, але ж вони насправді покинули позиції! Крім того, керівники інших батальйонів ставили ультиматуми командуючому сектором генералу Хомчаку: «Або ви нас виводите з Іловайська, або ми виходимо самі». Отже, деякі батальйони підставили свої позиції та підставили інших — це була ще одна причина Іловайська.

28 серпня я був в районі Волновахи-Маріуполя. Наше завдання було просте — будь-яким способом зупинити просування ворога на Маріуполь.

Я знаю, що російські окупанти понесли втрати внаслідок стрільби нашої артилерії — і біля Новоазовська, і в Докучаєвську, і під Савур-Могилою, і під Кутейниковим. Вільної дороги в Україну їм не було — вони були під постійним вогневим впливом.

Після вторгнення російських військ війна змінилася. Зараз вона позиційна. Збройні Сили України мають утримати той рубіж, на якому вони перебувають. Також зараз йде війна дипломатії не лише України, а напевно всього світу, з однією «недолюдиною», яка в XXI сторіччі це все затіяла.


4. Заместитель начальника штаба оперативного командования «Восток» полковник Игорь Палагнюк
Во время Иловайской операции я занимал должность начальника командного центра, замначальника штаба боевого управления оперативного командования «Юг».

Я как замначальника штаба находился на командном пункте вместе с генерал-лейтенантом Хомчаком, начальником сектора Б. Мы управляли всеми войсками, которые находились в секторе, а генерал Хомчак в то время руководил непосредственно группировкой, которая блокировала Иловайск и должна была выполнить задачу по дальнейшему взятию в кольцо Донецка.

Хомчак основное время находился в штабе на главном командном пункте, и лишь после того, как не получилось взять сходу и блокировать Иловайск, ситуация обострилась, потому что, по данным разведки, сначала была одна группировка в Иловайске, а потом оказалось, что она гораздо больше. Плюс постоянно шла подпитка боевиками с Шахтерска и со стороны Донецка. Необходимо было взять в кольцо сам Иловайск, блокировать его, а потом уже либо оставить его в кольце и выполнять дальше задачи по сектору, либо зачистить и продолжать выполнять задачи. Поэтому командующий выехал туда с основной группой офицеров командного пункта и непосредственно управлял этой операцией.

Ну общее количество под Иловайском было под 1400 человек, это все вместе с подразделениями, которые отошли с сектора «Д». К примеру, та же 93-я, которая отошла из-под Саур-Могилы под Иловайск во главе с покойным полковником Грачевым. Подразделения из-под Саура пробились к нам, была довольно мощная группировка... Вообще, ничего не предвещало такой трагедии...

До выхода из-под Иловайска там были небольшие потери, знаю это точно, потому что мой командный центр это отслеживал ежедневно. Ежедневные донесения передавали на ГШ, на штаб сухопутных войск. За всё время, что мы штурмовали Иловайск, было до 15 погибших. Это, включая бойцов из добровольческих батальонов и Нацгвардии.

25 числа распространилась информация, что на территорию Украины зашли регулярные части РФ, и когда начальник управления разведки полковник Штурко, если не ошибаюсь, 25-26 августа привёз 10 пленных десантников, тогда стало окончательно ясно, что на территорию зашли регулярные российские части, и с этого момента ситуация под Иловайском очень обострилась. Я получил задачу выдвинуться в населённый пункт Стыла, потому что нависла угроза окружения над Иловайской группировкой. Войска РФ прошли Амвросиевку, Кутейниково, подошли к Старобешево. Оставался единственный маршрут, по которому можно было поставлять воду, продукты и боеприпасы, они его могли перекрыть, что потом, собственно, и сделали, и группировка оказалась отрезанной.

Поэтому я получил задачу вернуться под Стылу, чтобы при выходе группировки из Иловайска организовать взаимодействие с ними и держать связь между ними и командным пунктом для возможности вызова артиллерии и авиации.

Вышел я 26 августа, развернул связь с командующим, развернул связь с командным пунктом, и был определён выход с 29-го. Насколько я знаю, была договорённость с россиянами, что они дадут «зелёный коридор» по выходу.

29 числа связи не было, её подавили. Я почти не мог выйти на командный пункт, и с Хомчаком не мог связаться вообще. И вечером 29 числа получил от Муженко задачу выдвинуться под Старобешево, собрать погибших и раненых.

Для этого ко мне пришли в ночь с 10 военного госпиталя порядка 30 автомобилей скорой помощи и 20 грузовиков.

30 числа я выдвинулся колонной в район Старобешево, где был остановлен на блокпосте и вступил в переговоры с представителем так называемой «ДНР», позывным «Матвей». «ДНРовцы» ничего не знали о договорённости между начальниками генеральных штабов российского и украинского, о том, чтоб вывести раненых и убитых оттуда, соответственно, колонна была остановлена. Я разоружился, мне лишь разрешили оставить бронежилет, и я сел в свою Газельку, за рулём был подполковник Вышегора, замначальника управления разведки оперативного командования, который не оставил меня и в категоричной форме заявил, что он поедет со мной... И я поехал к ним в штаб «ДНР».

Штаб размещался в Старобешево в РУВД. По прибытию туда, начал общение с министром обороны «ДНР» с позывным «Царь», Кононовым Владимиром Петровичем. Я так понял, что к ним просто не дошла информация о договоренностях. Я доложил «Грому» об этом. В общем, штаб РФ там кому-то информацию передал, и меня выпустили. 30 числа в районе 15:00 они разрешили мне работать около Новокатериновки.

Там колонна, которая выходила, приняла свой последний бой. Я заехал. Первый автомобиль, который стоял на мосту, был Р-142, машина связи. Возле него лежало три тела. Когда я открыл кунг, там лежало ещё два тела, а с левой стороны был живой солдат... который, к сожалению, через 15 минут умер... не успели мы его спасти. Там меня сопровождали представители «ДНР», я поработал где-то до 20 часов, на тот момент собрал порядка 40 убитых и где-то порядка 20 раненых. У меня есть описанная хронология событий, но я вам скажу так, первый день я работал под Новоекатериновкой. Там я нашёл шесть расстрелянных наших бойцов, раздетых, увидел одного командира российской десантной разведроты, он ходил в английской форме, которой у них не было.

Вообще, россияне были одеты в одежду без знаков различия. И, кстати, без бронежилетов. Второй день меня пустили работать на позиции россиян, они стояли на всех господствующих высотах, непосредственно в районах их обороны я и работал. Там уже увидел разбитую технику, танки, БМП, которые расстреливали в упор колонну. Даже по людям стреляли ПТУРами с БМД. Вся земля была в проволоке, там я находил тела. По тому, как они лежали, понял, что по людям стреляли из ПТУРов. Палили, из чего могли. И вот, когда на второй день я работал на этих позициях, после Старобешево и Новоекатериновки спустился к Победе, там мне показали захоронение, среди погибших наших солдат находил и россиян. Россиян отдавал им.

На высоте я видел два российских танка подбитых, сгоревшую БМД, в общем, там была погоревшая техника. В основном та, которую они ещё вкопать не успели. Ну и та, что вышла из окопов и пошла навстречу, непонятно почему. Командир батальона, который россиянин, лично мне сказал: «Ваши, конечно, отчаянные ребята. Когда они прорывались на этой высоте, я на броне ехал, тут выскакивает 64-ка и с ходу лупит 72-ку, которая рядом ехала. Меня скинуло с брони взрывной волной, пока очухался, началась перестрелка адская, пули свистят, взрывы».

Ну а то, что стояло в окопах, практически поражено не было. Как я понимаю, у колонны была задача не бить россиян, а прорваться.

За три дня я собрал 159 погибших, 212 раненых, и россияне мне отдали пленных, которых потом я тоже перематывал бинтами, выдавая за раненых, поскольку «ДНР» не хотела выпускать пленных, их хотели забрать в Донецк, а было около 400 человек.

Под четыреста пленных россияне отдали нам. С погибшими и ранеными — по сути, половина всей группировки. Ну и поскольку мы там работали, наши бойцы выходили уже по посадкам, огневого контакта не было, пешком выходили, так как из техники не вышла ни одна единица, всё было подбито там. Машин целых почти не осталось.

А люди пешком вышли. Ну и общее количество мы посчитали тогда на командном пункте после поданных мною рапортов, а данные я им подавал каждый день. Так вот получилось, что порядка 1200 человек вместе с убитыми, ранеными и пленными, что я забрал, и теми, которые вышли, — 1200 человек. Плюс ко всему 120-130 человек Донбасса заняли оборону в районе Многополья, меня не пускали туда работать. Первый бой, который тогда состоялся, был в паре километров от Червоносельского. Там держал оборону «Донбасс». Потом у них закончились боеприпасы, они сдались, и только после этого меня туда пустили. 1300-1400 человек — это была группировка, ну вот практически все и вышли. Пропавших без вести сейчас 83 человека. Не можем до сих пор определить, где они находятся.

Либо в плену, либо сгорели. Там техника была полностью сгоревшая, броня текла, как лава по асфальту. Если и были люди, то вряд ли там что-то осталось. Броню, если была сгоревшая, как могли, вытаскивали, а что не могли — потом возвращались, когда она остывала. Там ещё были захоронения, у нас работали группы, откапывали. Россияне нам показали, где они кого прикопали. Но сколько там было, я не знаю точно.

Пленных отдали мне, я их вывез, привёз на тыловой пункт 51-й бригады, там их сортировали и отправляли. Это все: и ВСУ, и добровольческие батальоны, и «Донбасс», и «Миротворец» — все, кого вывезли, все, кого насобирал. Разве что бойцам добровольческих батальонов ставил задачи посрывать шевроны, так как «ДНР» охотились за ними, особенно за «Донбассом». Говорили, что вот этих в чёрной форме «эсэсовцев» будем кончать. Потому я им ставил задачи срывать не только шевроны, но и нашивки, потому что они сильно выделялись.

Моя группа первая туда зашла и последняя вышла, только мы, по сути, и работали с пленными, ранеными и погибшими. Ещё по захоронениям откапывали людей, но данные отправляли непосредственно на штаб, минуя меня. Но там не особо много было, основную массу двухсотых собрал я. С теми, что были прикопанными, ну, может, до двухсот человек было погибших. Но и то, я более чем уверен, что там прикопаны были и россияне.

«ДНРа» там не было. Колонну расстреливала исключительно российская армия. «ДНРов» я там видел, они выполняли функцию исключительно милиции. Они стояли блокпостами вокруг населённых пунктов Новоекатериновка, Старобешево, вводили комендантский час, пропускной режим на территориях, этим и занимались. Ну и снайперские группы какие-то были, куда-то ходили, я их видел. А колонну расстреливали регулярные части РФ, которые дали «зелёный свет», которые пропустили их. Я потом уже понял, почему они тянули время и не давали «зелёный свет» — они не успевали окопаться. Потому что, если брать Червоносельское, где был первый бой, там они ещё практически не успели закопаться. А вот уже под Старобешево/Новоекатериновка они выполнили работы в первую очередь. Каждая единица техники была закопана, у каждого бойца был окоп — то, что положено при занятии обороны. И уже в процессе моей работы я видел, что продолжаются работы по инженерному оборудованию района обороны. А все эти инсинуации, что там погибло 500, 400 человек — не было этого!

Я там был, со мной работали группы не только оперативного командования, но и связисты, и разведчики, и с 10 госпиталя тридцать водителей, которые помогали собирать убитых и раненых, и водители гражданских грузовых автомобилей. Но такого количества там не было. Это враньё, это натуральное враньё.


5. Капитан Воздушных Сил Вооруженных Сил Украины Владислав Волошин, военный летчик.
Иловайская задача. Мы были на одном из аэродромов временного базирования. Пришла задача — помочь нашим войскам, потому что они попали в окружение. Чем помочь?

Участок дороги из Иловайска, через которую наши войска планировали выход из этого котла, был перекрыт силами боевиков и русских. Нашей задачей было устранить данные силы и средства.

Мы разработали план, маршрут и начали выполнять полет. Я был ведущим пары, у меня был ведомый. Парой отработали по цели, задачу выполнили.

Возвращаясь по обратному маршруту на гранично-малой высоте, я рассмотрел пригорок, а на нем технику — то ли русских, то ли террористов, не могу точно утверждать, потому что опознавательных знаков не было.

Я подсказал своему ведомому: справа противник, уходи влево. Он успел уйти, а меня в тот же момент сбили. Пришлось катапультироваться.

Это не совсем правда, что я передал координаты скопления техники.

Я ведь не успел — я подсказал их своему ведомому, который впоследствии их и передал.

С 29 августа самолеты Су-25 боевые задачи не выполняют. Российская сторона поставила на оккупированную территорию Донецкой и Луганской области слишком много противовоздушных средств.

Поэтому выполнять задачи нашими самолетами лишено смысла. Это все равно, что билет в один конец. Улетели, задачу выполнили — и там остались.


6. Командир загону 73-го морського центру спеціального призначення Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітан 1 рангу Едуард Шевченко
В районі Іловайська ми працювали після 24-го серпня. В ході ведення розвідки, перебуваючи на одній з висот, ми чітко бачили колони, що рухались в напрямку Іловайська. Без сумніву, це були росіяни.

По-перше, це підтверджувало радіоперехоплення.

По-друге, відрізнити воєнізоване скупчення місцевої гопоти або найманців, навіть якщо вони в минулому військові, від регулярних підрозділів нескладно. Це видно, як старші ставлять завдання, коли підлеглі вишиковуються, як злагоджено і одноманітно виставляється техніка на позиціях, як діють солдати під час маскування техніки, дотримання субординації у поведінці, інженерне обладнання позицій, ведення переговорів по радіо, одноманітно пофарбована техніка, і ще десятки різноманітних дрібниць, які для досвідченого ока дуже помітні.

По-третє, інформацію про росіян нам підтвердили захоплені в полон місцеві бойовики. Один з них, взятий в полон в районі Гранітного, жалівся, що росіяни не підпускають до місць свого розташування місцевих «бійців».

Коли ми проходили по місцям, де зупинялись колони чи підрозділи, бачили залишки російських сухих пайків, іноді — медикаментів.


Примітка. Стилістика і орфографія текстів збережена.

Фрагменти свідчень узяті з інтерв’ю військовослужбовців виданням «Українська правда», «Радіо Свобода», «Народна Армія», «Петр и Мазепа».
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Erelion
Member
Member
 
Повідомлень: 1602
З нами з:
17 жовтня 2006 22:08
Звідки: Київ

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення Erelion » 31 жовтня 2015 00:42

Бій в районі селища Георгіївка 20 серпня 2014 року з авангардом російських сил вторгення - двома ротами 234-м ПДП 76 ДШД і ротою 15 ОМСБР. Саме той бій, коли загинули псковські десантники і це викликало розголос в РФ.

У статті як на мене є неточність - перший блок-пост, судячи з оновлених карт на Яндексі і карти битої техніки на лостармор, знаходився не на шосе Н-21 між Георгіївкою і Луганськом, а в самій Георгіївці на перехресті. За лостармор у нас втрачено на першому блоці МТЛБ і БМП-2, на другому (по дорозі до аеропорта) БМП-2, МТЛБ з ЗУ-23 і МТЛБ + МТ-12. На висоті "Сармат" 2 БМП-2. Збитий вертоліт Мі-24П №15 7-ї БрАА. Автор називає цифру у 8 загиблих з нашого боку, але список втрат на вікі за 20 число дає п'ятьох з того місця - двоє з 24 бригади, один з 30-ї і двоє пілотів 7 БрАА.

Подаю статтю з несуттєвими скороченнями і з основними фотками - решта ось джерело: http://feldherrnhalle.livejournal.com/8148.html

Про серпневі бої написано багато. Але всі вони в більшості своїй про бої 24-30 серпня в донецькій області. Сектор "А" у свою чергу практично не описаний. Особисто для мене луганська область є пріоритетною для вивчення. Підштовхнуло мене на написання цього і моє, так би мовити, прозріння про бій 19-20 серпня. Я мабуть не до кінця розумів наскільки був важливим той бій. Перш за все розберемося, що собою являла Георгієвка і Лутугіно. Лутугіно був штабом сектору "А", ремонтувалася техніка (в період 19-20 серпня ремонт проходили танки 2 БТГр 30 омбр і залишки 1 та 3 БТГр котрі вийшли в сектор А після важких бої на кордоні разом з ротою 3 БТГр 72 омбр), стояла артилерія (2С3 та БМ-21 3 БТГр 24 омбр). Звідти по "дорозі життя" проходили військові колони в Новосвітлівку та Хрящувате. Неподалік стояла 1 отбр, розвідрота 128-ї бригади (контрактники) та новоприбулі бійці 30 омбр. Безпосередньо в самій Георгієвці стояла неповна батарея 2С3 24 омбр. Біля села Челюскінець стояла батарея Д-30 3 БТГр 80 аембр та 2С3 2 БТГр 30 омбр. Інколи звідти працювали наші "Гради". Тобто ми можемо бачити, що в цьому районі була висока концентрація української артилерії, котра поливала всю територію ЛНР.


Зображення

А тепер на секунду уявімо, що вона раптово "самознищилась". Уявили ? А я ні, бо навіть страшно уявити, щоб тоді робили наші військові.
Переходячи безпосередньо до початку бою варто зазначити, що на мою думку, головною задачею було захопити панівну висоту "Сармат", а потім знищити українську артилерію котра стояла поруч. Таким чином, якби противник зумів виконати поставлену задачу на нього, то для усього сектору "А" це б обернулося неменучою великою поразкою.
Отже, ніч з 19 на 20 серпня.
Почалося все стандартно. Артилерійська підготовка противника зі сторони Волнухіно, Фабричного та Карла Лібкнехта. Били "Гради", 2С9 та й взагалі різного роду артилерія. Я спеціально не вжив жодного разу "ЗС РФ", це ще невідомо. Українці думають, що це звичайні сепаратисти криють 152 мм снарядами, нонсенс, але це було так.
Пропоную вам глянути на карту як все відбувалося. Сині прямокутники - українські БП та ОП. Різного роду зірочки - знищена бронетехніка.


Зображення

Як ми бачимо, росіяни прийшли зі сторони Розкішного. Звідти до Георгієвки не більше 8 км. На мою думку, вони потрапили тудою безпосередньо через Луганськ. А в Луганськ через Піонерське-Миколаївку. Так вони були незамітними для українського угрупування в Новосвітлівці-Хрящуватому.
Як я вище зазначив, на карті позначено сині прямокутники - ОП ЗСУ. Росіяни зносять перший БП, згодом з пострілів 2-3 танків та артилерії знищують другий БП 24 омбр на дорозі, що веде від Георгієвки до аеропорту. Це все відбувається доволі швидко. Росіяни займають ці два БП, вішають свої прапори і рухаються далі, до головної мети - взяття висоти "Сармат".

Висоту обороняла 9 рота 3 БТГр 24 омбр та бійці "Шторму" на чолі з офіцером 24 омбр з позивним "Сармат" (в честь нього і називалася висота). Під інтенсивним артилерійським вогнем українці залишають стратегічну висоту. Окрему увагу варто приділити організації оборони. Мобілізовані солдати полінились навіть нормально викопати собі окопи, не кажучи вже про те, аби окопати техніку.


Зображення

Таким чином росіяни займають висоту. Комбриг 24 омбр без приказу від вищестоящого командування за годину до того, як росіяни беруть висоту, дає приказ артилеристам відступити з рибзаводу. Нагадаю, що рибзавод знаходиться одразу за "Сарматом". Чим власне і рятує батарею 2С3. З частинами ЗСУ, які брали участь у цьому бою ніби розібралися. А що ж на рахунок частин РА ? Насправді цей бій доволі відомий і ні для кого не являється секретом те, що там був 234 ПДП 76 ДШД. Тепер більш детальніше. Забігаючи на декілька годин вперед хотів би показати вам карту, котру наші захопили разом з БМД-2 росіян. Мій картограф, Андрій Карбiвничий, автор статті про бої на кордоні в липні 2014 та про рейд 95 оаембр в тому ж таки липні, зумів користуючись скрінами, які він зробив з відео Артема Шевченка, розпізнати кудою зайшли 234 ПДП та 15 омсбр (104 ДШП нам нецікавий). За це йому і дякую. Увага на карту.


Зображення

Помилково вважають, що там була лише одна рота цього полку. Це не так. В атаці брали участь дві роти 234 ПДП, 1 ротою командував гвардії капітан Цейзер. Саме в цій роті служив сержант Кічаткін котрий загинув 19.08.2014. Вважався найкращим сержантом не те щоб у полку чи дивізії, а у цілій Росії. Підтримку в ближньому бою надавала мотострілецька рота 15 омсбр. Як видно на карті зайшли вони разом(?) і стояли поруч. Що ж на рахунок 2 ПДР даниух хто нею командував у мене немає.

Коли ж ЗСУ зрозуміли хто це і яка у них ціль, то по висоті "Сармат" і по дислокації артилерії росіян у Фабричному відкрився шалений вогонь. Били міномети, "Гради" і САУ. В радіоефірі росіян панував спокій і злагодженість. Це ненадовго. Завдяки сканеру розвідники 8 полку СпН ГУР доволі добре чули про що ж там росіяни говорять. Згодом два танки 30 омбр виїхали на бойові позиції і почали обстрілювати висоту, зайняли знову 2-й БП (звідки і вели вогонь).


Зображення
Підкріплення у вигляді посиленої механізованої роти 30 ОМБР.

Командування сектору посилає Мі-24 на допомогу піхотинцям. Нажаль відбувається пуск з ПЗРК зі сторони Розкішного (на карті БД я позначив червоним колом, а синім - місце падіння вертушки). Розвідники 24 омбр бачили пуск ракети своїми очима. Згодом розвідрота 24 омбр та 8-й полк спецназу пішли за тілами.

Ці всі події відбувалися 20 серпня. Українські солдати бачили на висоті, як силуети російських солдатів бігають зі сторони в сторону. Під вогнем артилерії росіяни почали відступати. І тут в ефірі було чути людські емоції. Спілкуючись з солдатами, які це все чули через сканер, я зрозумів одне - крики росіян були мало схожі на людські крики. По відступаючим росіянам била артилерія, танки і стрілецька зброя. Так на самій виості оборону тримала 1 рота 234-го полку, нище, в самій Георгієвці, друга рота. Як я згадував вище, їх підтримувала мотострілецька рота 15 омсбр. І вона понесла втрати. Як мінімум 1 Т-72Б та БТР. На відео "Громадського" солдати розповідають, як підбили Т-72 і в подальшому оглядали його.
https://www.youtube.com/watch?v=SaXnUDD1xRQ
Більше того, цей Т-72 є навіть на карті Google Earth.


Зображення
Неподалік Т-72 є і втрачений БТР(?). Цю техніку українські бійці спалили навпроти другого БП.
Зображення

Звісно, що разом з танками і ББМ зайшла і артилерія. Не включаючи 2С9 десантників артилерійським вогнем їх підтримували МСТА-С 15 омсбр котрі розташувалися в Карла Лібкнехта. Знімок за 31 серпня, але цій батареї САУ нічого не заважало приїхати туди раніше і вести вогонь звідти. Стволи повернуті в сторону Лутугіно.
А хто ж корегував нашу артилерію ? Про цю людину насправді можна написати окрему статтю. Отже, артилерійським корегувальник на даху лутугінського заводу був розвідник 24 омбр Володимир Гера (позивний "Глаз").
Зображення

В кінці серпня під час найзапекліших боїв з російською армією в секторі "А" Володимир отримав серйозне поранення, котре поставило під питання його можливість ходити. На щастя зараз він лікується в США і у нього є великі шанси стати на ноги.
Окрім танку та БТР українці захопили дві БМД-2 та одну знищили. Нажаль фотографії знищої БМД я так і не знайшов. Безпосередньо ці 3 БДМ були біля висоти "Сармат".
Зображення
Зображення
Якщо ж брати суто по людським втратам, то по моїм даним, вони становлять від 16 до 22 вбитих лише у першій роті. Скільки поранених у цій же роті ? Скільки загиблих/поранених в інших ротах ? Я не знаю і гадати не збираюся. Говорячи про втрати росіян вважаю за потрібне назвати і наші втрати. Вони складають 8 чоловік. Це за 1 день боїв з російськими десантниками. Після бою 19-20 серпня (20 серпня він тривав до другої половини дня) 1 роту 234 ПДП вивели з України. Вона втратила боєздатність.
Я би дуже хотів героїзувати ці події. Написати, як наші йшли на штурм висоти, або як до того вони мужньо її тримали. Але це було б брехнею. Це не Савур-Могила і тут у вигляді солдатів виступають мобілізовані бійці. Тому тут все вирішує артилерія. Таким чином, підсумовуючи це все, я хотів би зазначити наступне:
-234 ПДП та 15 омсбр зайшли 15-16 серпня на територію України і виступили в якості авангарду;
-мета атаки на "Сармат" полягала в тому аби захопити стратегічну висоту;
-після закріплення на висоті (на штурм було кинуто доволі серйозні сили: 2 ПДР та одна мотострілецька) планувалося знищити артилерію ЗСУ;
-після знищення артилерії планувався захід основних мотострілецьких БТГр в сектор "А";
-завдяки тому, що українці відбили атаку росіян, не дали їм закріпитися на цій висоті, Лутугіно більше не штурмовали, а лише поливали артилерію. Це врятувало не лише весь сектор і сотні життів солдат, а й, не побоюся цієї фрази, всю Україну.
Адже давайте уявімо, все ж таки, якби це виглядало, якщо б росіяни реалізували свій план ?
"Українські війська відступають з Лутугіно. Росія обстріляла зі своєї території Щастя і низку н/п", "У львівських десантників в аеропорту закінчується провізія", "Українські солдати в Новосвітловці здалися в полон" і т.д. Адже якщо б росіяни захопили Лутугіно і знищили артилерію, то сотні солдатів в аеропорту, біля Кр.Луча та Хрящуватому-Новосвітловці опинилися б в оточені. Ну хоча б могли наступати в усіх напрямках, ага. Тут би не було напіврозбитих БТГр ЗСУ, котрі в серпні-вересні відступали з-під Луганська, тут вони б було повністню знищені.

Практично паралельно із цим українські десантники з 95 оаембр (13 батальйон), частини 1 БТГр 30 омбр (зі сторони Лутугіно їм допомагала 2 БТГр 30 омбр) та механізована рота 72 омбр вели бої біля Красного Луча, де вони, згідно звіту ГШ, вперше зустрілися з РА. По моїм даним, це були десантники 247 ДШП. Таким чином, 247 ДШП практично нічого не заважало у потрібний час (коли 234 ПДП знищить нашу артилерію) розпочати наступ у повній силі залучившися підтримкою мотострілецьких бригад котрі б менше ніж за день прибули у визначений квадрат.
Радує те, що командування врахувало помилки і укріпили висоту. Таким чином вони послали туди 5 танків 1 ОТБр (біля висоти) та механізовану роту.


Зображення
2-га батарея РСЗО 24-ї ОМБР
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31454
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення Adam » 03 грудня 2015 21:02

Журналісти Bellingcat навели докази участі військ РФ у наступі на Маріуполь
Четвер, 3 грудня 2015, 19:10

Ресурс Bellingcat оприлюднив доповідь про участь російської армії в наступі на Маріуполь.
Докази причетності Росії опубліковані на сайті порталу журналістських розслідувань.
Зображення
"На основі аналізу фото і відео з відкритих джерел, а також супутникових знімків району Новоазовська і російсько-українського кордону за липень і серпень 2014 року ми надали докази декількох випадків прямого залучення Росії до конфлікту в цьому регіоні", - зазначається в доповіді.
Як відзначається, атака РСЗВ - реактивних систем залпового вогню (атака А) і атака окремих самохідних гаубиць (атака В) показують, що ця техніка прибула з Росії 23 серпня.
Доказом атаки на українські блокпости за кілометр від кордону іншої РСЗВ є супутникові знімки, що також містять сліди військової техніки, які ведуть назад через кордон (атака D), йдеться в документі.
Розслідувачі також знайшли докази того, що 25 серпня 2014 року збройні сили Росії перетинали кордон в районі сіл Маркине і Щербак (північніше Новоазовська) і вели вогонь по північних і північно-східних районах Новоазовська (атака E), як про це повідомляли українські військові та ЗМІ.
"Ми не знайшли свідчень, що підтвержували б повідомлення російських ЗМІ або розповіді сепаратистів про те, що 25 серпня 2014 сили проросійських сепаратистів змогли прорвати українські позиції з боку Тельманового й атакувати українські сили в районі Новоазовська з півночі. Навпаки, доступні супутникові зображення свідчать, що бронетехніка увійшла на українську територію з боку Росії, перетнула кілька полів й атакувала українські війська з боку сіл Маркине та Рози Люксембург, на північний схід від Новоазовська", - йдеться у доповіді.
Докази з відкритих джерел показують, що атаки РСЗВ і артилерія були спрямовані на цілі за Новоазовськом, руйнуючи дороги, лікарню, житлові райони і кладовище (атаки F, G і H).
Журналісти Bellingcat не змогли визначити підконтрольність території, з якої вівся цей обстріл.
Також показано, що два танки Т-72Б і одна 2С19 Mстa-С самохідна гаубиця були переміщені в Україну з Росії: відео і фото цієї техніки в Новоазовську незабаром після фіксації були порівняні з військовим конвоєм, що перевозить озброєння усередині Росії в липні-серпні 2014 року.
Зображення
Зображення
Пізніші фотографії, зроблені восени і взимку 2014-го, вказують на присутність декількох танків Т-72Б поблизу Новоазовська.
У доповіді підкреслюється, що цей звіт є ще одним документом, який підтверджує, що Росія була прямо залучена в український конфлікт 2014-2015 років.
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Аватар користувача
alex999
Member
Member
 
Повідомлень: 3414
З нами з:
09 лютого 2009 22:21
Звідки: Крайний север Украины

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення alex999 » 04 грудня 2015 16:48

Erelion написав: українці захопили дві БМД-2


Ця БМД-2 звідти?

Україну повинна очолювати людина, яка здатна направити рух коштів в УКРАЇНСЬКУ економіку, а не в ЧУЖУ та СВОЮ..

Читать тебе надо больше, Мак. Есть такая брошюра «Выродки, кто они и откуда». Прочти, а то как был ты деревней, так и останешься (c)Стругацкие
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 960
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення cancer » 07 грудня 2015 23:23

Российская колонна техники, уничтоженная у села Лисичье 23 августа 2014 года в 7 километрах от российской границы

 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31454
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення Adam » 08 грудня 2015 00:36

cancer, а звідки відомо, що колона саме російська, якщо «Журнал бойових дій» — український?

Хоча я бачу, що полоски АТО відсутні, але й колона з вантажівок, а не БТТ.
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 960
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення cancer » 08 грудня 2015 01:33

Adam написав:cancer, а звідки відомо, що колона саме російська
неоткуда тут все на доверии, вот Frankensstein (Денис Казанський) добавил ссылку на статью под видео (когда выкладывал видео на форум её ещё не было):
Дек 07, 2015
Как Безлер подставил российскую колонну под Амвросиевкой

Полевой командир боевиков ДНР Игорь Безлер завел в засаду российскую колонну техники, уничтоженную в районе Авмросиевки 23 августа 2014 года бойцами ВСУ. Об этом рассказал боевик ДНР Валерий Глухарев, воевавший в отряде Безлера и получивший ранение в том бою. Также, эти слова подтверждает Михаил Баркашов — сын главы российской неонацистской организации «Русское Национальное Единство» Александра Баркашова. По его словам, боевики в тот день потеряли убитыми 86 человек.

Речь идет о колонне, сожженной у села Лисичье, расположенного в 7 километрах от российской границы, на дороге, соединяющей КПП Успенка и Амвросиевку. Инцидент произошел 23 августа 2014 года, в дни кровопролитных боев за Иловайск. В тот день колонна под руководством Безлера, состоящая из нескольких легковых машин, БТР-ов и военных грузовиков, направлялась из Донецка в Россию, но попала в засаду к украинским пограничникам и была расстреляна. В сети есть несколько видеозаписей, на которых запечатлены сожженные автомобили и погибшие боевики, сделанные как украинскими военными, так и боевиками ДНР, которые захватили эту территорию через несколько дней после боя.

В том бою было уничтожено до 20 единиц техники, включая грузовики, бронированные микроавтобусы и легковые автомобили. В них находились наемники из России и Чечни.

Подробности случившегося стали известны позже. Получивший ранения, но выживший в том бою житель Крыма Валерий Глухарев (позывной «Веселый»), открыто обвинил в гибели колонны своего командира Игоря Безлера. Глухарев написал, что Безлер вывел колонну на якобы брошенный украинский блокпост, но когда колонна остановилась у поста, чтобы снять украинский флаг, по машинам открыли огонь.

«В тот день нас сдали. За 5-7 минут до начала боя колонна остановилась. И по неизвестным причинам некоторые начали стрелять по зеленке:якобы увидели движение. Но никого там не было. После долгих размышлений, те кто выжил, решили, что это был знак для укров (позже еще очень интересный факт).

Когда мы все-таки тронулись дальше, в голову колонны по полю метнулись два БТРа местных ополченцев, которые нас якобы «сопровождали чтобы показать дорогу». Но потом практически сразу, без какой-либо команды, в прямом смысле с…бались, никому ничего не сказав.

И тут я и покойный Физрук, ехавшие в кабине УРАЛа с БК и нашими ребятами в кузове (среди которых были Моряк и Кусок), услышали выстрелы. Как позже выяснилось, когда мы заезжали на укровский блокпост, к которому нас так по братски вывезли, Бес остановил машину и начал снимать укропский флаг. После чего и начался обстрел.

По кабине уже начали стрелять и мы с Физруком еле успели выскочить. Приняли бой. Когда Физрука ранило, я попытался подползти к нему,но тут произошел взрыв (что это точно было сказать не могу, т.к.работали и минометы, и подствольники). Меня вырубило.

Когда я очнулся, то подумал, что меня разорвало, так как кроме головы ничего не чувствовал.Позже когда начали работать руки и ноги, попытался немного отползти, потому что уже горела трава в полуметре от меня. К счастью, один из товарищей меня заметил и оттащил меня. Он начал организовывать помощь.

Бес и группа Гуся тогда отступали. И меня на себе вытащил Шева. Позже он передал меня другим ребятам, когда мы пробирались через поле подсолнухов. Бес ушел вперед и ребята (от части по моей просьбе), меня оставили. Когда разговор зашел о том, где раненые (я и Кусок) он принял решение, что за нами возвращаться не надо, так как мне и так осталось недолго. Позже я уже сам отполз в овраг, в котором 25-го августа меня и нашли местные.
А теперь самое интересное. Часть моих ребят, которые поломались и не смогли доехать до места боя встретили двух выживших на дороге, которые вели пленного укра. И он сказал, что нашу колонну ждали неделю»… — написал Глухарев.

О больших потерях в тот день в комментариях упоминает также и Михаил Баркашов, который зарегистрирован «Вконтаке» под именем Михаил Батькович. Сыновья Баркашова воевали в Донбассе на стороне боевиков в 2014-2015 гг, а в настоящее время воюют в Сирии на стороне войск Асада.

«Два Урала по 20 человек, санитарка, 6 человек, на газели я лично отвозил 5 человек, чеченцы старые в КАМАЗе их из РПГ, сгорели заживо, 10 человек, похоронили местные около Успенки человек 20, я там не один был, спросите у тех кто грузил, например, у Петра Баркашова, мы там вместе грузили, я могу вообще про этот концерт рассказать полностью, а как Безлер Весёлого раненного в поле бросил?» — перечисляет потери Баркашов.

Общие потери боевиков в том бою составили 86 человек.

В свою очередь сам лидер РНЕ Александр Баркашов разразился в адрес Безлера потоком брани, обвинив его также в пытках и расправах над «ополченцами» из России.

«Нелюбитель я «сор из избы выносить», но эта еврейская падаль Безлер вынуждает. Наркоман ху…в. Сидел, сука в Горловке, носа не казал, а воевали бойцы из России, ему же все подвиги записывали, козлу. Он в это время занимался «решением внутренних проблем» своего «удельного горловского княжества». Сука, людей, ополченцев, не согласных с ним — пытал и расстреливал, урод. Я лично, по просьбе сотрудников МВД РФ, вызволял из его плена ополченцев — добровольцев, сотрудников МВД, приехавших из РФ, а также сотрудников ГРУ, которых по несколько раз выводил на расстрел.. Сучок поганый, ещё рот разевает, именно за эти финты его «отозвали из Горловки», за убийства и пытки добровольцев из России. Пусть, козёл, скажет спасибо, что его здесь не кончили за его «художества». Кроме того, именно он, и его начштаба чечен Лавина подставили Российскую колонну 23 августа прошлого года» — написал Баркашов.
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31454
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення Adam » 08 грудня 2015 10:01

Ага! Зараз зрозуміло:
Глухарев написал, что Безлер вывел колонну на якобы брошенный украинский блокпост, но когда колонна остановилась у поста, чтобы снять украинский флаг, по машинам открыли огонь.
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31454
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення Adam » 11 грудня 2015 13:14

КАПИТАН, КОТОРЫЙ ИЗМЕНИЛ ХОД ВОЙНЫ
Этот офицер, я убежден, по-настоящему изменил ход российско-украинской войны. Он просто выполнял боевые задачи, он просто не поддался панике, его бойцы просто выполнили свою боевую работу. Результаты их грамотных действий стали известны всему миру. Об отважных воинах и их командире должна знать вся Украина.

В результате смелых и решительных действий 2-й противотанковой батареи 51-й механизированной бригады 24 и 26 августа было уничтожено не менее 5 единиц российской бронетехники, значительное количество оккупантов убито, но самое главное - 11 российских военнослужащих взяты в плен. Впервые взяты в плен российские агрессоры! Кто же совершил этот подвиг? Ответ есть - он точно установлен, обстоятельства и детали получили подтверждения.

Зображення
Российские десантники, из экипажей БМД, уничтоженных капитаном Ковалем, взятые в плен отделением сержанта Владимира Козака в селе Зеркальное 24 августа 2014-го, на пресс-конференции в Киеве после захвата в плен

Сколько месяцев мы смотрели репортажи про "зеленых человечков", и они казались неуязвимыми. Да, вот эти всем известные по пресс-конференциям в СБУ и по репортажу "Еспресо.ТВ" российские десантники, все до одного - попали в плен благодаря бойцам одной батареи. Благодаря этим воинам Украина получила важнейшие козыри на международной арене - были впервые предъявлены доказательства российской агрессии, целая группа российских военных. Для современной информационной войны это имело неоценимое значение. Это позволило Украине добиться активного вмешательства международного сообщества, и коренным образом изменить внешнеполитическую обстановку. Факт пленения российских военных имел колоссальное значение для боевого духа украинской армии и украинского народа, поскольку показал, что врага можно бить, что наши воины имеют достаточный профессиональный уровень.

Сотни офицеров и генералов получают ордена и медали, получают звездопад на погоны и новые должности. Но народ Украины должен знать, что за полтора года войны Генштаб не провел ни одной операции, чтобы пленить хотя бы одного российского военного.

А самые большие заслуги перед Родиной и самое большое количество российских пленных было захвачено впервые в этой войне благодаря действиям капитана Константина Коваля и его бойцов - простых мужиков с Западной Украины. Большинство из них ничем не награждены. Сам капитан остается в том же звании, за свои действия он награжден скромным орденом Богдана Хмельницкого 3-й степени - хотя то, что сделал этот скромный артиллерист, не сделал никто.

Но народ Украины и две маленьких дочери Константина, 2011 и 2014 годов рождения, должны знать: этот тихий, невероятно скромный парень 32 лет, семья которого живет в маленькой съемной квартире, который по-прежнему командует батареей в скромном капитанском звании - настоящий герой Украины, который вместе со своими волынскими парнями из 51-й бригады по-настоящему изменил ход войны.

Зображення
Капитан Константин Коваль, командир 2-й противотанковой батареи 51-й механизированной бригады под Кутейниково, август 2014 года

Вот рассказ капитана Константина Коваля о его важнейших для украинской истории событиях, которые займут видное место в учебниках и хрестоматиях:

"Моя 2-я батарея противотанкового артиллерийского дивизиона 51-й механизированной бригады была полностью укомплектована мобилизованными бойцами. Я - кадровый офицер. Я просто старался делать свою работу. В АТО мы прибыли только в августе, активного участия в боевых действиях не принимали. Наши орудия расставляли в качестве средства усиления на блокпосты. Контактов с бронетехникой противника не было.

Утром 24 августа батарея в полном составе - 5 орудий, базировалась на комбикормовом комбинате в Кутейниково. Был праздничный день. До нас уже не первый день доносился гул разрывов артиллерии, по вечерам комбинат и окрестности накрывали "Грады". Но на комбинате мы были надежно укрыты. А к взрывам привыкаешь быстро.
Примерно в 8.00 я получил приказ командира дивизиона выехать на боевое задание в полном составе. Комдив сообщил нам обстановку - российские танковые и механизированные подразделения перешли границу, нам следовало развернуться для отражения вероятной российской атаки на Кутейниково. Детальной информации о направлении удара противника не было, взаимодействия с другими подразделениями тоже не было. Мы сами должны были выбрать подходящий рубеж для прикрытия района Кутейниково.

Зображення
Район вторжения российских войск

Напугало ли меня российское вторжение? Хорошего ничего в этом не было, но мне дали приказ, значит надо ехать. Это же моя работа. Мы выехали примерно в 11.30 и отъехали недалеко. Рядом было скошенное поле, которое было для нас самым удобным рубежом, поскольку позволяло контролировать дорогу в наш тыл на село Зеркальное. Рядом в лесополосе стояла разведка 28- ой механизированной бригады, которая сообщила нам, что с юга на Кутейниково направляется колонна российской бронетехники. Как только мы развернулись, то увидели странную картину - вся техника 28-й бригады по тревоге завелась и… вся эта часть вышла из лесопосадки и уехала на Кутейниково.

Больше здесь не было наших подразделений. Пехота ушла и нас уже никто не прикрывал. Это было очень странно наблюдать. Предчувствие сложилось недоброе.
Вскоре на большой скорости мимо нас промчался джип батальона "Донбасс". Боец из машины рассказал, что наблюдал движение в нашу сторону колонны бронетехники без опознавательных знаков, но с российскими флагами: "Они идут прямо на вас!"

Многие мои ребята нервничали - ведь это был наш первый бой. Отход подразделений 28-й бригады оставлял нас одних, а ведь наши пушки не маневренные, зайдет противник с фланга и кроме автоматов мы ничем отбиваться не сможем.
Но я решил, что паники мы не допустим. Без боя Кутейниково не сдадим.
Было примерно 12.15, когда из лесопосадки к перекрестку между Кутейниково и Зеркальным на дистанцию 1100-1200 метров выехало три боевых машины без белых опознавательных полос. Больше никого из наших в этом районе не было. Это мог быть только враг. На поле у перекрестка 28-я бригада оставила свою БМП под украинским флагом. Российские бронемашины подъехали к перекрестку и остановились для оценки обстановки.

Дистанция была примерно 1100-1200 метров. Наводчики внесли поправку, распределили цели. Как только бронемашины противника остановились, я немедленно дал команду "огонь!"
Первый залп - перелет. Я внес поправку - "дистанция 1200!". Второй залп - "огонь!"
Прямые попадания по двум бронемашинам. Третья машина противника развернулась и ушла в посадку. От разбитых машин экипажи побежали в лесопосадку. Одна из бронемашин загорелась и взорвалась. Я сказал зарядить осколочными, и мы накрыли лесопосадку.
Бой закончился. Прошло примерно полчаса, противник, очевидно, доложил обстановку, и по нашему району открыла огонь артиллерия. Они били не совсем точно, разрывы ложились довольно близко. Стало понятно, что противник не знает наших точных позиций, и просто прочесывает квадрат артогнем. Но через какое-то время противник подтянет дополнительные силы, проведет доразведку и скорректирует огонь. Мы стояли просто в поле, и закопаться у нас времени не будет. Кроме того, нас никто не прикрывал, фланги были открыты. Ситуация была опасной.
Поэтому я принял решение свернуться и отойти к главным силам нашей батальонно-тактической группы в район Иловайска. Не имея информации о противнике и не имея прикрытия, я принял решение отходить по железнодорожным путям из Кутейниково, там, где противник нас явно не ожидал. К сожалению, во время отхода пришлось оставить два орудия. Их можно было бы эвакуировать только в спокойной обстановке. Но в этих условиях я не мог рисковать всем личным составом и оставшейся техникой. Российские подразделения могли появиться в любой момент, а батарее на марше нечем было бы их встретить кроме ручного стрелкового оружия".

А вот как рассказывает об этом на допросе российский военнослужащий - младший сержант Владимир Савостеев - участник боя с другой стороны. Савостеев - командир отделения 331-го парашютно-десантного полка 98-й воздушно-десантной дивизии, который командовал БМД-2 с номером 334 - той самой, которая взорвалась в результате огня батареи Коваля:

Зображення
БМД-2 младшего сержанта Владимира Савостеева из состава 98-й российской воздушно-десантной дивизии, уничтоженная огнем батареи капитана Коваля под Кутейниково 24 августа 2014-го. Фото и топопривязка - сотрудников Национального военно-исторического музея Минобороны Украины

"Мы доехали до перекрестка.. с чего вообще все началось - колонна остановилась, командир роты приказал вернуться за отставшей машиной. Я командир боевой машины. Мне и командиру взвода было приказано вернуться за отставшей машиной. Я выполнил его приказ. С командиром взвода развернули две боевые машины, вернулись к ж/д переезду, где нам нужно было забрать машину - такую же БМД с личным составом. Мы забрали, вернулись на указанную точку, где стояла колонна. Колонны уже не было. Колонна ушла. Проехав где-то метров пятьсот, мы поднялись на горку. Командир постоянно выходил на связь, но связи ни с кем не было. Пытались зрительно найти колонну, но тоже не удалось. Потому что и ветер, и кругом горели поля - увидеть нельзя было. Мы повернули сначала налево, проехав некоторое время, развернулись. Командир все это время сидел на связи, но никто не отвечал. Мы развернулись в обратном направлении, вернулись к этому перекрестку, повернули направо, то есть в обратном пути откуда мы приехали. Думали может колонна сама развернулась и куда-то уехала. Но то же самое - колонны не было. Тогда командир приказал развернуть машины и, доехав до перекрестка, повернули направо. Проехав метров 200-300, командир пытался все это время выйти на связь. 3 машины встало, он начал выходить на связь, потому что думал, может из-за гула машин ему не слышно. И в этот момент был первый взрыв. Но снаряд просто взорвался рядом, никого не зацепил. Мы все спрыгнули с машин и заняли круговую оборону. Половина личного состава - также как и я - заняли у боевых машин. И сразу же за ним прозвучал второй взрыв. Снаряд попал прямо в танк (имеется в виду - в БМД, сержант оговорился. - Ю.Б.). Куда точно - я не могу сказать, не определил. Всех от этой боевой машины раскидало я не знаю на какое расстояние. Пролежав, я не знаю сколько времени ( ну, минут 10), очнувшись я просто пополз. Куда полз.. первое - это подальше от боевой машины, потому что у моей машины начал срабатывать боекомплект. Прополз метров 100-150-200, я увидел, что со мной рядом еще несколько человек. Мы начали вместе выбираться. По нам сразу начал работать пулемет. Потому что мы ползли по полю с подсолнухами и если начинали поднимать голову, сразу же было видно, что очереди шли и подсолнухи падали. В это время работала артиллерия и с какой стороны она била.. поймите в тот момент не смотришь с какой стороны в тебя летят снаряды. Ты понимаешь, что небе нужно выжить и просто ползешь. Там было поле. Оно было наполовину скошенное. И был перелесок. Мы начали перебегать через этот перелесок и увидели, что по краю дороги бегут тоже наши военнослужащие. Мы начали двигаться все к этому перекрестку. Прибежав туда, мы увидели, что там были окопы, сделано что-то наподобие блиндажа. Мне сразу сказали, что механик-водитель боевой машины, которая взорвалась жив. Наводчик вот здесь сидит. Но механик очень сильно обгорел. Подбежав к нему, я увидел, что наводчик успел оказать ему первую медицинскую помощь. У него было шоковое состояние, лицо обожжено, на руки страшно смотреть. Все были напуганные, потерянные - что делать, куда дальше, какие действия и что происходит. Никто не мог понять. У нас должны были быть учения и такого ни на одних учениях не было. Я посмотрел, что офицеров нет и принял командование на себя. Приказал уйти в глубину метров на 200 и занять круговую оборону. И оказать помощь раненому до конца. А сам с сержантом Генераловым (заместитель командира взвода, старший сержант Алексей Генералов также был взят в плен 24 августа. - Ю.Б.) остались на перекрестке подождать остальной личный состав, который остался там. Может, кто живой есть, чтобы вернуться и забрать. Мимо нас проехало две боевых машины в сторону горевшего танка. Они подавали сигнал сбора и несколько раз останавливались. Мы поняли что они забирали тех, кто оставался там. Боевые машины еще немного времени покружив там вернулись на перекресток и проехав мимо нас, может они не увидели нас. Но в определенный момент один механик водитель увидел нас. Мы ему махнули что нужно проехать чуть дальше чтобы нас забрать, что в глубине леса личный состав. Но может он недопонял меня, скорее всего тоже был напуган. Потому что у нас никто не участвовал ни в каких боевых действиях.. мы начали двигаться, вернулись к личному составу и приняли решение, так как механику становилось очень плохо, надо было просто его спасать. Мы начали выбираться оттуда. Потому что кто-то из нас может понимал, что происходит что-то не то. Не по закону учений. Ни на одних учениях такого не было. Дойдя до моста, мы увидели несколько военнослужащих. Людей в военной форме с оружием. Увидев нашего раненного, они сразу же подошли к нам и предложили оказать помощь раненному. Мы согласились потому что он уже начал терять сознание и шок начал проходить. А боль у него была скорее всего непереносимая. Спросили кто старший. Я сказал - я. Меня проводили в их штаб. Наподобие то ли сарая, то ли фермы. Там были военнослужащие уже с нашивками, со всем.. нашивки не наши. И там мне объяснили, что мы находимся на украинской территории и находимся в плену".

Мы видим полное совпадение в описании деталей боя с двух сторон.

Зображення
Место, на котором были уничтожены российские БМД - топопривязка Национального военно-исторического музея Украины
война коваль


Зображення

Зображення
Фото сделано сотрудниками Национального военно-исторического музея Минобороны Украины - это грузовик предположительно из состава 40-го батальона "Кривбасс" под Кутейниково. Машину расстреляли российские войска утром 24 августа, во время парада в Киеве. Недалеко от этого места батарея Коваля уничтожила российские БМД

Огромную и неоценимую работу по установлению обстоятельств боя провели работники Национального военно-исторического музея Минобороны Украины, которые в сентябре 2014-го побывали на месте боя, и провели точную привязку к местности - именно военные историки обнаружили и сфотографировали остатки БМД-2 №334. Это точка на трассе Осыково-Кутейниково близ отметки 182,0. И можем сделать еще один важный вывод из показаний пленных российских десантников - в результате точного огня батареи Коваля, и последующего обстрела осколочными снарядами лесопосадки, куда побежали спасаться экипажи двух разбитых БМД, старший лейтенант Михаил Миленко - командир 3-го взвода 1-й парашютно-десантной роты 331-го полка, испугался и потерял управление своими бойцами. В результате потери связи с командованием, 10 российских десантники во главе со старшим сержантом Алексеем Генераловым и с младшим сержантом Савостеевым пошли в направлении села Зеркальное, где их без боя взяло в плен отделение разведчиков 51-й механизированной бригады под командованием сержанта Владимира Козака:

"В 17.00 я вывел бойцов в секрет в посадке у дороги близ села. И вскоре мы увидели, как по дороге со стороны Кутейниково на нас идут 10 солдат. Они шли, как "телятко на пасовищі". Они передвигались не в боевом порядке, и не были готовы к бою.

Мы взяли их без какого-либо сопротивления. Они были потрясены происходящим. Мы говорили с ними по-русски. Они рассказали сразу, что являются российскими военнослужащими из 98-й воздушно-десантной дивизии. Их направили на маневры в Ростовскую область. Ночью с 23 на 24 августа они пересекли границу Украины. Утром их подразделение в посадке в трех километрах от Кутейниково попало под обстрел. Была уничтожена боевая машина десанта, один из них был легко ранен. Двое их товарищей были убиты. Потеряв технику и связь, десантники пошли куда-то в поисках медицинской помощи. Они были шокированы тем, что попали в Украину и что здесь настоящая война.

Они нас не ожидали встретить. И сдались без сопротивления".

Зображення
Фотография отделения российских десантников, часть которых попала в плен, сразу после вторжения в Украину. Обратите внимание на отсутствие опознавательных знаков

Так попали в плен российские десантники 98-й дивизии:

Архипов Сергей, Генералов Алексей, Горяшин Андрей, Кузьмин Артем (механик-водитель БМД-2 №334, ранен в результате прямого попадания снаряда) Мельчаков Иван, Митрофанов Артем, Почтоев Егор, Романцев Иван, Савостеев Владимир, Селезнев Сергей, Смирнов Сергей.

После прибытия орудий батареи Константина Коваля под Иловайск он немедленно получил новую задачу прикрыть от дальнейших атак противника дорогу из Кутейниково на Иловайск. И 26 августа под руководством капитана состоялся второй известный бой, в результате которого было захвачено еще трое российских военнослужащих.

Коваль занял удобную позицию. И замаскировал орудие батареи прямо на дороге. Наводчиком орудия был сержант Лукашук. Вот как рассказывает о действиях артиллеристов участник боя - начальник бронетанкового вооружения ОК "Юг" полковник Евгений Сидоренко:
"26 августа в 15.00 по дороге от Кутейниково на Иловайск была обнаружена колонна российской бронетехники - 16 единиц, включая танки, которая двигалась прямо на наши позиции, подвергшиеся артобстрелу. По радиостанции я услышал о движении колонны. Я был один рядом с российским танком, экипаж не был сформирован. Зная, что на позиции, прикрывавшей дорогу, стоит только одна наша противотанковая пушка "Рапира" из состава 2 противотанковой батареи 51-й механизированной бригады, я сел на место механика - водителя, и поехал на угрожаемое направление. У орудия стоял сам комбат Константин Коваль. Он прорвался из окружения в Иловайске, поэтому с удовольствием называю его имя. Наводчика орудия я также записал имя, но он пока не значится в списках вышедших из "котла", поэтому говорить сейчас об этом героическом воине и его расчете пока не буду. Парни проявили себя просто блестяще и профессионально. Первым же выстрелом была уничтожена головная машина противника - это была МТЛБ-6М, которая состоит на вооружении только российской армии.

Зображення
Орудие старшего наводчика Лукашука из состава батареи капитана Коваля на дороге Кутейниково-Иловайск, 26 августа 2014-го года. Через несколько часов на батарею выйдет колонна российской 31-й десантно-штурмовой бригады, и рядовой Лукашук уничтожит 3 МТЛБ. Комбат Коваль управлял боем. Орудие было грамотно расположено и замаскировано, это обеспечило внезапность действий. Артиллеристы выждали, пока враг подойдет на 200 метров - били почти в упор, не страшась ответного огня.

В этот момент я понял, что надо прикрыть наше орудие во время перезарядки и отвлечь внимание от нашей засады, и резко выехал вперед на дорогу, перебрался в кресло командира и открыл огонь из крупнокалиберного пулемета по вражеской колонне и разбегающимся солдатам. Было немного тревожно, конечно, я же не знал, кто там за моей спиной - вдруг их сейчас накроют огнем, или они побегут, а я тут один останусь, на открытой местности вообще без шансов. Но ребята оказались настоящими героями и профессионалами. Они подбили две следующих машины противника.

Зображення
Три МТЛБ - марки МТЛБ-ВМ и МТЛБ-6МА российского производства, которых нет на вооружении украинской армии, разбитых огнем орудия солдата Лукашука из батареи Коваля 26 августа 2014-го под Иловайском

Россияне открыли беспорядочный огонь и под прикрытием дыма и пожара трех передовых бронемашин скрылись, бросив своих убитых и одного тяжелораненого солдата из состава 31-й десантно-штурмовой бригады".

Зображення
Российские десантники Руслан Ахмедов и Арсений Ильмитов из состава 31-й десантно-штурмовой бригады, взяты в плен под Иловайском 27-28 августа 2014 года (на коллаже возможна ошибка). Находились в составе подразделений 31-й бригады, три МТЛБ, в которой были уничтожены огнем орудия солдата Лукашука из батареи Коваля, однако взяты в плен немного позднее этого боя

Благодаря профессионализму и личному мужеству съемочной группы "Еспресо.ТВ" в составе Егора Воробьева и Ростислава Шапошникова, об этом событии узнала вся Украина.

Вероятно, из того же подразделения могли быть и взятые в плен позднее солдат Руслан Ахмедов и старший сержант Арсений Ильмитов из состава 31-й десантно-штурмовой бригады. Обстоятельства их пленения уточняются. Возможно они и были в других машинах из той разбитой колонны.

В бою 26 августа огонь по врагу прямой наводкой вел старший наводчик рядовой Лукашук, который также достоин самой высокой награды - посмотрите с какой короткой дистанции он открыл огонь! Его орудие было прямо на дороге, под ответным огнем врага, но он не прекращал бой, пока не уничтожил три машины противника!

Зображення
Разбитые МТЛБ 31-й десантно-штурмовой бригады РФ - вид со стороны Кутейниково. Орудие Коваля стояло чуть выше на самом повороте дороги . Оцените, какая была короткая дистанция

Список особового складу
2-ої протитанкової артилерійської батареї
51-ої окремої гвардійської механизованої бригади,
яка відзначилася в бою з передовим загоном противника
на підступах до міста Іловайськ
26 серпня 2014 року

1. Капітан Коваль К. В.
2. Лейтенант Полюхович П. П.
3. Лейтенант Шванк О. М.
4. Молодший сержант Радь Ю. С.
5. Старший солдат Бодейчук В. М.
6. Старший солдат Голіней М. І.
7. Старший солдат Калюжний Ю. В.
8. Старший солдат Ковальчук Я. П.
9. Старший солдат Котик В. В.
10. Старший солдат Лаврішин Б. І.
11. Старший солдат Лящук М. М.
12. Старший солдат Пятківскький Р. М.
13. Старший солдат Самчук Т. О.
14. Старший матрос Карпюк А. М.
15. Рядовий Абраменко Д. В.
16. Солдат Ахметов О. С.
17. Солдат Жук А. О.
18. Солдат Криворучко Н. С.
19. Рядовий Лукащук В. О.
20. Рядовий Педченко М. С.
21. Солдат Руссов О. А.
22. Рядовий Франчук З. В.
23. Солдат Цалай Д. С.
24. Старший солдат Касянчук С. Я. (прикомандирований).

Склад гарматного розрахунку,
який знищив в бою 26 серпня 2014 року
дві ворожі бойові машини МТ-ЛБ

1. Старший навідник рядовий Лукащук В. О.
2. Номер розрахунку солдат Руссов О. А.
3. Номер розрахунку старший солдат Касянчук С. Я.
4. Механік-водій старший солдат Ковальчук Я. П.

Автобиография героя- капитана Константина Коваля:

"Коваль Костянтин Валерійович народився 18 вересня 1983 року в м. Львові в родині військовослужбовця, українець.
В 1990 році пішов в перший клас Ізяславської середньої школи, 8 класів якої закінчив в 1997 році та поступив до Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, який закінчив в 2000 році.
В 2001 році поступив до Сумського військового інституту Ракетних військ і артилерії, який закінчив в 2005 році та був направлений для проходження служби у війська Західного оперативного командування, у м. Яворів, де проходив службу на посаді командира взводу - старшого офіцера на гаубичній самохідно-артилерійській батареї - до лістопада 2005 року.
У зв'язку з реорганізаційними заходами був переведений в м. Львів до 10-го окремого батальйону охорони та обслуговування штабу ЗахОК, де проходив службу на посаді командира взводу охорони роти охорони - до червня 2008 року.
Для подальшого проходження служби був переведений в м. Луцьк до Волинського обласного військового комісаріату, де проходив службу на посаді офіцера 1-го відділу - мобілізаційного і обліку - до січня 2009 року.
У звязку з реорганізаційними заходами був переведений в м. Володимир-Волинський до 51-ї окремої механізованої бригади, де проходив службу на наступних посадах:
З січня 2009 року по жовтень 2010 року - командир взводу - старший офіцер на гаубичній самохідно-артилерійській батареї.
З жовтня 2010 року по квітень 2014 року - командир кадру протитанкової батареї протитанкового артилерійського дивізіону.
З квітня 2014 року по дійсний час - командир протитанкової батареї протитанкового артилерійського дивізіону".

Капитан Коваль участвовал в прорыве окружения из Иловайска. Он прошел через ад, но в плен не сдался, и сумел выйти из окружения с группой бойцов. Сейчас продолжает службу. В том же звании, в той же должности, в той же съемной квартире... Не лучше положение и других героев батареи Коваля. Вся их 51-я бригада после августовских была обвинена в невыполнении приказов и... расформирована! Поэтому героями им не стать - если только народ Украины не решит по-другому и не поможет восстановить справедливость.

Наш долг отдать самую большую дань уважения этому герою и воинам 51-й бригады, которые в те страшные месяцы 2014-го совершили невозможное. Они показали что врага можно бить. Спасибо, парни, низкий поклон..
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

cancer
Member
Member
 
Повідомлень: 960
З нами з:
12 квітня 2011 19:46
Звідки: Kreis Bachmut

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення cancer » 20 січня 2016 15:23



Командир штурмовой группы батальона "Донбасс" Тарас Костанчук, принимавший участие в боях за Иловайск, рассказывает о том, как проходила Иловайская операция и образовался иловайский котел.
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31454
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення Adam » 28 січня 2016 10:41

Матиос: Иловайск фактически расследован. ВИДЕО
27.01.2016 - 18:45

В районе Иловайска Донецкой области, где силы АТО в августе 2014 года понесли серьезные потери, находилось более 13 тысяч российских военных.

Как информирует Цензор.НЕТ, об этом заявил главный военный прокурор Анатолий Матиос в интервью 5 каналу.

По его словам, невозможно вычленить ситуацию войны или отдельно взятую даже трагическую страницу военных действий и истории без общего контекста причинно-следственной связи.

"Иловайск фактически расследован, сделана соответствующая комплексная, с привлечением очень многих специалистов, экспертиза. Мы это доказали обществу. Но в процессе этого мы точно вышли на то, что три тактические батальонные группы в количестве более 13 тысяч человек зашли на территорию Украины. И мы теперь исследуем, а это по всей Украине с поднятием архивов, с поднятием соответствующих секретных документов, мы должны понять - это очень рутинный путь. Я не отнекиваюсь, меня может кто-то критиковать, но мы исследуем: была ли реально у Украины возможность на тот момент, со всей дислокацией воинских частей, на тот момент, простите, только одно название, и не были совсем или были очень мало боеспособны для того, чтобы повлиять против прямого вторжения в виде гибридной войны на территории Украины", - сообщил Матиос.

Он отметил, что Ил-76 расследовали и отправили в суд и сейчас идет открытое судебное слушание: "Только суд может дать ответ - соответствуют ли подозрения прокуратуры действительному положению вещей, есть ли вина непосредственно, можно ли говорить о вине конкретного военного чиновника Генерального штаба".

"Так же мы исследуем причинно-следственную связь - были ли возможности избежать того поражения, которое произошло при Иловайске", - сказал Матиос.

Что касается Донецкого аэропорта, то Матиос сообщил, что там более-менее локальные военные действия, которые привели к меньшим потерям, но они были и являются знаковыми: "Там пал цвет нации. И в очень многих случаях именно погибли и отстаивали донецкий аэропорт так называемые добровольцы, которые не интегрированы в ту или иную военную структуру государства, то есть МВД или Нацгвардию, или Вооруженные силы или СБУ".
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

thrary
Member
Member
 
Повідомлень: 2973
З нами з:
06 квітня 2006 19:40

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення thrary » 28 січня 2016 16:52

3 БТО у 13 тис. осіб, це якось... лажово. Якщо там усе розслідування таке...
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31454
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Re: Агресія РФ (серпень 2014) наступ сил АТО, Іловайськ

Повідомлення Adam » 28 січня 2016 17:57

Так, згоден: нам вже навіть не лакшину на вуха вішають, а набивають скроню відвертим лайном. :evil:
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Поперед.Далі

Повернутись до Агресія РФ

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей