Монументи 1-ї світової війни

[vahmistr]

Завітав до мене в гості Валентин Юшко. Третій день мій \"студебеккер\" долає тернопільські \"дороги\", віддтворюючи просування військ на галіційскому оперативному театрі дій 1914-1917 рр. Сьогодні з Бережан через Потік, Куропатники на Конюхи- Зборів перед Озерною заскочили в Мшану, де минулого року поставив плиту преображенцям...
Чому я так не люблю українського селянина? Я хочу любити цей народ, але він не відповідлає взаємністю. А від любові до ненависті один крок.
На плиті метало-керамічний полковий знак порубаний сокирою (символічне знаряддя вбивства...) , рубали по хресту Андрія Первозванного... Це люли, які визначають себе побожними, це після того, як могилу освятили священники двох конфесій - української православної і греко-католицької церкви. Дружина діда, який допомогав мені минулого року занести кам'янну плиту на могилу (повірте, це було важко), зустріла мене зойком: \"Оц, що ви наробили. Мого діда звинувачують, що він від вас взяв гроші, за те, що встановили плиту москалям. А тут лежать січові стрільці\". За її словами, особливо активна жіночка ходить по селу і розповідає, що ледь не вона особисто ховали тих січових стрільців.
Все було добре і узгоджено з владою - сільською і районною, погодились священиики двох конфесій (село з 150 осіб поділено), але дебільна стаття недоумка і недоучки журналюги, підлила олії у вогонь агресивного неуцтва і невігластва, яким зараз так багата Україна, починаючи від поводирів...
Добре, що маю мудру дружину. Сказала: \" Це твоя війна. Або здавайся, або воюй далі\". Я думав, що дорікне, що гроші йдуть не в сімейний бюджет, а на па'мятні плити солдатам ПСВ.
Я люблю свою дружину, а не люблю українське селянство...

[Тинченко]

[Тинченко]

Я люблю свою дружину, а не люблю українське селянство...

Вітання Валентину!
А "коні не винні"... Гадаю, справа не в українських селянах, а в окремих персонажах, які є у кожній нації. Вони будь-що сплюндрують, якщо там немає належної охорони. І не слід тут шукати жодних ідеологічних мотивів. Що ж до селян (як і загалом, будь-якого народу), то він легко піддається хибним впливам агітації. Згадати хоча б Помаранчові події... Отож, контрагітацію ніхто не відміняв

За її словами, особливо активна жіночка ходить по селу і розповідає, що ледь не вона особисто ховали тих січових стрільців.

А колись вона, швидше за все, так само агітувала за партію та комсомол...

Це твоя війна. Або здавайся, або воюй далі".

Оце мене найбільше цікавить. У травні (тобто, протягом цього місяця) я хотів би вибратись на місце кавалерійської атаки 9-ї кав. дивізії під Бучачем, яка відбулася 27.05.1916, спробувати розшукати рештки пам`ятника та місць поховань. Про це я вже згадував у цій темі. Домовимось про спільну подорож? Якщо Ви забезпечите "студебеккер", то з мене -- гроші на бензин, а також відповідне інформаційне забезпечення. В тому числі -- і історії з преображенцями... Бо, знаєте, без ідеологічної зброї ви далеко не заїдете

[vahmistr]

Згоден. Буду чекати, але плануйте на 20-30 травня

[Тинченко]

Згоден. Буду чекати, але плануйте на 20-30 травня

Ок. Дякую. А як щодо найближчої середи?

[vahmistr]

Хіба що один день - середа, бо в четвер в обід їду у відрядження. Можемо зробити Гниловоди (Гвардійське), там є дещо, Доброводи і Бучач - нема нічого. Пейзажі, долина Стрипи, оперативний простір на Порохову-Коропець тощо

[Inman]

Чому я так не люблю українського селянина? Я хочу любити цей народ, але він не відповідлає взаємністю. А від любові до ненависті один крок.
На плиті метало-керамічний полковий знак порубаний сокирою (символічне знаряддя вбивства...) , рубали по хресту Андрія Первозванного... Це люли, які визначають себе побожними, це після того, як могилу освятили священники двох конфесій - української православної і греко-католицької церкви.

Неадекватні персони бувають завжди. І нікуди від них не подітися, нехай навіть виховання та освіта призведе до того, що зі статистичної виборки у 100 пересічних громадян 97 дядьків та жіночок будуть повністю нормальними у сприйманні минулого.
Ті троє, що залишаться з виборки, будуть:
1) місцевий алкоголік, якому байдуже;
2) місцевий ідіот (суто через генетичні причини);
3) місцева "Баба-Яга, котра проти", тобто персона, яка йде проти течії суто з почуття протиставлення.

З мертвими не воюють. Це те, що маєте донести до свідомості місцевих. Це є покажчиком лише слабкості та ницості. І не лише ви самі маєте це донести, пане Сергію. На побожних, тим більше що священники обох конфесій були задіяні, є простий та дієвий засіб впливу. Ті самі священники на службі доводять до відома громади кокретно цей випадок, вказуючі не лише на вищезгадану тезу, а й на той факт, що плюндрування могил переслідується не лише конкретною статтєю кримінального кодексу, з цілком реальним строком позбавлення волі, а й вважається серйозним гріхом перед Богом.
Око за око, і як омине кара людська в цьому житті, то відповідь за вчинки свої тримати доведеться все одно.

Зрештою, інколи достатньо апелювання до простих аналогій - вчиняй з іншими так, як бажаєш, аби вчиняли з тобою. В даному випадку - чи бажаєш ти, щоб твою могилу спюндрували так, як зробив це ти?

P.S. Перелічено лише "культурні шляхи".

[vahmistr]

Ось так тепер виглядає полковий знак

[Michael]

Прошу вибачення, може така інформація вже є не форумі, чи якщо пишу не в тій темі.

Випадково натрапив на німецьку хроніку 1918 року: „Wetzlar, 3. März 1918/Heimkehr der Ukrainischen Kriegsgefangenen\" - “Wetzlar, March 3, 1918 / The Ukrainian POWs return to their home”

YouTube: http://www.youtube.com/watch?v=xUkeVwsK4nY

Коротка інформація:

Footage from Büblingshausen POW camp.
Ukrainian soldiers attend a flag blessing ceremony. They are wearing new uniforms in the style of the Ukrainian armed forces complete with Karakuls. A Ukrainian band is playing. Carrying their luggage the soldiers march to the train station in order to return to their home. The Ukrainian Memorial on the site of the former camp is shown at the end of the film, this sequence was shot with different film stock. There are several versions of this film in existence. In one of these, a caption gives an exact date: “Wetzlar, March 3, 1918 / The Ukrainian POWs return to their home”. After the closing of the camp the remaining barracks eventually were used for the development of Büblingshausen, a new suburb of Wetzlar. A street called “Unter dem Nussbaum” today marks the site of the camp exit.

Since the 1910s, Oskar Barnack – inventor of the \"Leica\" – has documented the activities around Wetzlar with his self-constructed camera. He filmed floods and town fairs, medical experiments, sporting events and the company that employed him as a chief engineer: the Optical Works Ernst Leitz in Wetzlar. His films are the cadre of a film archive that gives local history the same importance as the results of major historic events.
http://www.filmarchives-online.eu/viewD ... nt_tab=eng

Прийшлося пошукати що таке цей - Wetzlar (Hesse, Germany)? http://foto-kunst-tschernow.de/ka0612ar.html

Проезжая по Франкфуртер-штрассе в Ветцларе в автомашине или на автобусе (остановка Polizeistation или Friedhof) можно заметить памятник. Он стоит недалеко от ворот кладбища, примыкая к его внешней восточной стороне (на фото, фрагмент). На нём надпись «Своїм братам - українські бранці» («Своим братьям – украинские пленные»).

О чём напоминает он?

«Городом в городе» называли современники лагерь для военнопленных украинцев в Ветцларе-Бюблингсхаузене в 1915-1919 годах, когда шла 1-ая мировая война. В лагере находилось 13 тысяч человек (тогдашнее население Ветцлара составляло 13,5 тысяч). Из сохранившихся документов можно многое узнать о лагерной жизни. Военнопленные работали на предприятиях, в сельском хозяйстве, в мастерских. Им платили 50 пфеннигов в день, по православным праздникам они могли отдыхать. Дежурные ходили из лагеря на Kornmarkt за хлебом.

Лагерь имел свою типографию, где печатались газета на украинском языке, сборники песен и рассказов, стихи, календари.

Газета стоила 5 пфеннигов - военнопленные, получавшие деньги, могли её купить.

Календари выпускались с учётом религиозных отличий для христиан, иудаистов и мусульман, что свидетельствует о том, что в лагере находились не только этнические украинцы, но и жители Украины других национальностей. Там была своя музыкальная капелла и даже свой музыкально-драматический театр, где конкурировало несколько театральных трупп, а женские роли играли мужчины. Сохранилось более 140 плакатов, напечатанных в лагерной типографии, сообщающих о концертах хора и оркестра, драмах и комедиях.

В лагере имелся также маленький сельскохозяйственный музей и сельскохозяйственная библиотека. Буковинский учёный доктор Стефан
Смаль-Стоцкий был приглашён для руководства просветительской работой. Из приказов по лагерю известно, например, что заключёный Фещенко получил три дня строгого ареста за то, что пытался пронести в лагерь бутылку коньяка, а заключённые Степанюк и Лукашенко - за то, что в час ночи разожгли огонь в печи и что-то варили. В сравнении с другими лагерями этот можно назвать привелегированным, однако повседневная жизнь всё же не была здесь радужной: рацион состоял преимущественно из бобов, кислой капусты, небольшого количества картошки и хлеба. Контакты с местными жителями сводились к минимуму – местные в лучшем случае едва знали о существовании лагеря. Однако несколько раз упоминание о лагере в различных контекстах проскользнуло по страницам здешних газет. В середине февраля 1918 года 800 человек промаршировали к Ветцларовскому вокзалу: 1-ая группа военнопленных покинула Бюблингсхаузен.

13 августа 1919 года лагерь был расформирован – к этому времени германская империя прекратила своё существование, наступили времена Веймарской республики. Три дня спустя в присутствии представителей власти был торжественно открыт и освящён памятник, сделанный по заказу украинской военной миссии в Берлине на средства миссии и деньги, собранные бывшими военнопленными (помните - 50 пфеннигов в день).

Известно, что Германия готовила ветцларовских военнопленных для войны с Россией.

Их пытались использовать в военных действиях после того, как началась операция по оккупации территории Украины немецкими и австро-венгерскими войсками. Однако как только они оказались на родине, в большинстве своём подались по домам.

В Ветцларе-Бюблингсхаузене находится и кладбище, которое местные жители называют «украинским». Здесь похоронены более 400 человек; из них более 350 из вышеупомянутого лагеря (остальные захоронения периода 2-ой мировой войны).

Автор монумента «братам» - профессор Михаил Паращук, известный украинский скульптор, учившийся в начале 20 века в Польше и Париже, практиковавшийся в мастерской Родена. До первой мировой войны он работал во Львове и Киеве, а после - уехал на Балканы, умер в Болгарии. Памятник является редким образцом украинской скульптуры рубежа 1910-1920 годов, так как от этого времени до наших дней дошло очень немногое.

Для Германии же этот памятник – единственный в своём роде. Памятник иностранцам.

--------------------------------------------

А що міг грати український військовий оркестр в той час?

[Джур]

Вже обговорювали: http://forum.milua.org/viewtopic.php?t=6631

[Michael]

Дякую!

[Валентин]

Я намагався збільшити текст під картинкою, де зображено бій під Городком, щоб його прочитати, але усе розпливається. Може, автор подасть зміст напису. Річ у тім, що поруч з Городком там, здається, прочитується Кузьмин. Якщо так, то це є Городок на Поділлі. Та й сама логіка подій підказує, що то бій саме під Городком на сучасній Хмельниччині. Усе ж був би вдячний за розшифрований текст. Вибачте, що мій пост потрапив сюди, бо я тут уперше і, мабуть, щось наплутав, хоча подавав відгук відразу ж під тим автором, який твердив, що йдеться про інший Городок - Городок Ягелонський.

[Подоляк]

Чому? Можна прочитати. Ось що написано:
Петроград, 6 августа. От генерального штаба объявляется: 4 августа, в 12 часов дня, австрийская дивизия подошла к линии Городок-Кузьмин. Наша конница завязала с противником бой у Городка, длившийся 5 часов. Огнем и … (незрозуміле слово) атаками противнику нанесен урон. Все поле усыпано неприятельскими трупами. Наши потери незначительны. Около 7 часов вечера того же числа разстроенная (так у тексті) австрийская дивизия отошла, преследуемая нашей конницей.

Це стовідсотково Городок Хмельницької області. Ось стаття про це
http://www.podorozh.info/?view=pbl&kod=32

[Валентин]

Дуже вдячний за текст і лінк на статтю. Мені те цікаве, бо у Городку часто буваю.

[volodia]

Кладбища I-ой мировой войны
http://relicfinder.info/forum/viewforum.php?f=74