кювернат Ювяшжт написав:На мою думку, вивчати у сучасній Україні суто історію "етнічних українців" не варто. Україна є і завжди була населена багатьма народами, і їх історія теж є нашою. Однак парадокс дослідження пана Олега, яке нібито українцям і не присвячене, полягає саме в тому, що в його основу було покладено саме такий "етнічноукраїнський" принцип.

Чи я вірно зрозумів, що, скажімо, факти служби в УПА загонів грузин, узбеків, або лікарів-євреїв вивчати також не треба?
кювернат Ювяшжт написав: Тобто всі, хто не потрапляв у, до речі, чітко не визначені автором принципи "етнічного українства", опинилися в книзі.
Артеме, ви неуважно читали книгу і анонс до неї. Основна тема книги - як представники інших націй, етносів допомагали українцям захищати незалежність своєї держави. Під цей авторський критерій підпадають геть усі особи, представлені у списку, незалежно від того, громадянином якої країни вони були. Крім того, ви не звернули уваги на фразу зі вступу про те, що був офіцер чужинцем чи ні, автор визначав на основі тих критеріїв, які існували ТОДІ, а не ТЕПЕР.
Тобто я спробував подивитись на цю проблему не очима людини 3 тисячоліття, а очима солдатів-українців, які завжди виокремлювали зі свої лав людей, які не були тієї ж нації, що й вони. І для них "чужинцями" були і галицький німець Бізанц, і буковинський - Кравс, і австрієць Ерлє, галицькі євреї Роттенберг чи Ляймберг. Вони для них були "чужинці". До речі, так само і євреї чи поляки у той час виділяли у тій же пресі національність людини, яка представляла іншу етнічну групу - "польський посол Патек" , "жидівський політик Грінбаум". І все це ТОДІ було політкоректно і не образливо.
Ви ж намагаєтесь весь час розглядати цю проблему через призму нині діючих, сучасних законів і принципів та підігнати це під нинішні стандарти. Спробуйте, Артеме, глянути на це очима не людини 21 століття, а так як на неї дивилися люди сто років тому, і у вас також не виникне проблем з ідентифікацією "свій-чужий".
кювернат Ювяшжт написав: Крім того, відсутність посилань змушує мене ставити під сумнів однозначні визначення "росіянин", "німець", "єврей" і т.п., тобто невідомо на підставі чого зроблені висновки щодо етнічної належності конкретних осіб. Особливо щодо осіб, про яких взагалі крім служби в УГА ніяких біографічних даних не наводиться - виникає підозра, що в деяких випадках діє принцип "звучання прізвища" - його я мав нагоду вже критикувати. Але все ж сподіваюся, що я помиляюся щодо методів дослідження автора.
Так, ви помиляєтесь і очевидно все-таки не дуже уважно читали книгу. Бо інакше побачили у списку "чужинців" буковинців Івана Гаврилюка та Омеляна Пашко. За вашою логікою, вони мали б бути українцями, а вони названі німцями. Бо так записані у документах. Скажімо, у ЦДАВО є відомий список 444 офіцерів- "чужинців" (один із тих, котрі стали основою для складання списку). Саме звідти й "ростуть ноги" багатьох коротких біографій. Тобто у цьому списку є люди, про яких відома лише мінімальна інформація. Наприклад, за вашою логікою, мав би бути українцем Йозеф Сало. А він був євреєм з Тернополя. Але це єдине, що про нього мені вдалося довідатися. І я чесно даю цю мізерну інформацію. Так само ще по низці осіб, про яких відомо лише, що вони у певний час служили в УГА.

кювернат Ювяшжт написав: Ну тоді можна досліджувати ландскнехтів армії незалежної України - туди потраплять всі військовослужбовці СА з неукраїнськими прізвищами, які продовжили службу в українських збройних силах. Така паралель, до речі, повертаючись до написаного з початку, може стати в нагоді і при визначенні етнічної належності осіб - як у 1917-1918, так і у 1991 рр. чимало людей міняли ставлення до неї: скажімо хтось "за совєтів" писався росіянином, але потім став українцем.
Мені, наприклад, було б дуже цікаво почитати дослідження про те, як змінювався національних склад вітчизняних Збройних сил, його офіцерського корпусу, починаючи з 1992 року і закінчуючи сьогоденням. Думаю, іншим також.
кювернат Ювяшжт написав:У "Ландскнехтах" з кількістю використаних джерел все гаразд, чимало архівних документів використано, але чомусь вказано лише номери архівних фондів.
Тут ви праві. Але конкретніших посилань немає виключно через "наукову жадібність". Гадаю, ви, Артеме, як науковець, зрозумієте про що мова. Оскільки більшість архівних посилань - це ексклюзивний результат мого трирічного копирсання в київських і, особливо, львівських архівах, котрі мають будь-яке, навіть найменше, відношення до подій ПВЗ. Тому віддавати якимось "табачникам" плоди своєї праці я не хочу. Тим більше, що я сам (процитую одного нашого модератора

) плекаю надію, що моє дослідження переросте у щось "науковіше"
