З приводу посилань, повністю поділяю думку Адама и кюверната Ювяшжт. Звичайно це Ваше право ставити їх після цитат чи ні. Однак, робота не тільки популярна, але й наукова! Тобто у популярному стилі мова йде пронаукові речі з дотриманням елементарних правил оформлення бібліографічно-довідкового апарату. Ви краще захистие свою працю, якщо видасте її з усіма посиланнями!
Книгу я маю. Зараз її читаю уважно. Загальне враження дуже позитивні. Читається легко і цікаво. Однак дозволю висловити низку своїх зауважень:
1. Це книга не про "військове найманство". Власне, сам механізм найманства у Вас і не розкритий (або не достатньо детально і вичерпно). Яким чином, хто, коли, як, на яких умовах вербував закордонних наймнаців.
2. Це книга не тільки про "іноземців". Адже навряд чи галицькі євреї або німці були іноземцями, представниками іншої, ніж українська національність - так, але ж не іноземцями! Так само і українці з Наддніпрянщини. В УГА вони зявились, виконуючи наказ свого командування в рамках військової допомоги УНР для ЗУНР. Де ж тут наймнаство, коли українці допомагають один одному? На мою персональну субєктивну думку, не варто на початку ХХІ ст. пропагувати погляди столітньої давнини. Виходить, що всі окрім галичан-українців-греко-католиків - є для Вас чужинцями і найманцями.
3. Всі 13 розділів являють собою окремі самостійні нариси, обєднані лише загальною темою.
4. Частина ІІ, у якій йдеться про іноземців/найманців у Війську Польському, є недоречною, адже головна тема найманці/іноземці в УГА.
5. Кілька фактичних неточностей:
- м. Генічеськ не "чорноморське" (с. 199), а "приазовське", адже стоїть на березі Азовського моря.
- хорватські моряки не мали "дивної біло-червоно-синьої нашикви на рукаві" (с. 199) , вони носили на рукавах гербовий щиток з хорватською "шахівницею" (25 білих і червоних клітин). У цьому легко переконатися. Див. наприклад:
http://hr.wikipedia.org/wiki/Hrvatska_pomorska_legija Апропо, біло-червоно-синім був прапор Протекторату Богемія і Моравія, а у хорватів від середини ХІХ ст. незміннний червоно-біло-синій тріколор.
- Анте Павеліч не був "харизматичним генералом" (с. 203) - він був "поглавніком" (фюрером) Незалежної Держави Ховатія і у війську взагалі не служив. І незалежність 10 квітня він теж не проголошував, бо знаходився в еміграції. Це зробив по загребському радіо Славко Кватернік.
- офіційна назва хорватського морського легоіну - "Hrvatski Pomorski Sklop" (Хорватська морська бригада)
- жовтень 1943 р. не "поставив крапку в нетривалій історії ВМС незалежної Хорватії" (с. 206), хорватського легоіну - так, але не хорватських ВМС
- у Хорватії не було ордену "Червоної корони короля Звоніміра" (с. 206). був орден орден "Корони короля Звоніміра", по-хорватськи Red Krune kralja Zvonimira, де слово хорватське слово "red" означає власне "орден", а не "червоний". До речі, орден був білого кольору, а корона взагалі невідомо якого (бо не зберіглася і відома з ранньосередньовічного барельєфу).
- "на своїх тральщиках вони очищали узбережжя від мін" (с.204-205) здається краще було б сказати "очищали прибрежні води від мін"
Не сприймайте, прошу, ці зауваження як недружелюбне критиканство. Книга справді зацікавила, тому хочеться, щоб наступна її версія була кращою!