Прочитав. Але, вже на момент написання статті вона була не актуальна:
На озброєнні ЗРВ Повітряних сил Збройних Сил України перебувають зенітні ракетні системи та комплекси дальньої дії С-200В, середньої та малої дальності С-300П, «Бук-М1»
Автори пропонують
1. модернізувати "Бук-М1" разом із білорусами і
2. не займатись глибокою модернізацією С-300ПС, бо українська промисловість нічого не пропонує, окрім заміни елементів
3. а на заміну С-200В купити "Фаворит".
Обгрунтовують також, що
4. наявна відсутність у підприємств ОПК України досвіду з проектування й виготовлення таких найважливіших елементів ЗРС (ЗРК), як
4.1. багатофункціональні радіолокаційні станції (РЛС) супроводження цілей та наведення ракет,
4.2. зенітних керованих ракет
4.3. та зенітних ракетних комплексів (систем) у цілому
Мої думки з вищеозначених пунктів:
1. Варіант зараз мало ймовірний через тиск Росії на Білорусь, тому Україні слід здійснювати роботи в основному самостійно та в кооперації з іншими країнами.
2. Поки промисловість, справді, не пропонує цілісної модернізації комплексу (в усякому разі ми її не бачили), проте, можливості глибокої модернізації існують (про це нижче в п. 4)
3. Варіант повністю неприйнятний. Або власна розробка, що вважаю недоцільним, або закупівля, що фінансово неможливо. В найближчій перспективі (на жаль, років 15-20) ми не зможемо отримати ЗРС ВД.
4. Автори тільки частково праві, але виявляють суттєву непоінформованість. За пунктами:
4.1. РЛС огляду ми маємо (П-18, 36Д6, 80К6...), РПН - маємо певний досвід розробки ("Новатор" участь у програмі "Бук-М2"), "Квант" ("Стілет-2"), випускаємо КП (той самий РПУ-1 від "Іскри" чи "Дніпро", чи КП від "Аеротехніки")
4.2. Вище
stailker наводив перелік ЗР, які вироблялись в Україні. Проте, ми володіємо, фактично повним циклом виробництв, які дозволять освоїти випуск ЗКР.
4.3. За цим пунктом автори праві - Україна не має досвіду виробництва ЗРК. Звести систему в комплексі є дуже складним завданням, навіть маючи досвід розробки й випуску елементів. Вважаю, також помилковим визначати головним розробником комплексів ракетників ("Луч", "Південне"), а не "радіолокаціників" ("Іскра" чи "Квант"). Як ми побачимо, в СРСР та РФ інтеграторами були "радіолокаційні" КБ та виробництва.
У підсумку: наведена стаття
а) неактуальна
б) автори мають обмежене знання можливостей ОПК України
P. S. Викликає також подив пропозиція використати для переробки авіаційної ракети типу Р-27 у ЗР
двигунів штатної ЗКР 9М38М1.