Всі крапки над "і" розставив Кирило Студинський.
Його мати Вікторія народилась в хаті свого діда, пароха седа Озерна на Тернопільщині - Николи Стрельбицького, який був рідним братом того самого ротмістра наполеонівської армії Івана Стрільбицького.
Метричний запис про народження Николи Стрільбицького в селі Військо під Перемишлем зберігся в архіві Перемишля, також відомості про його р.н та роки служіння зазначені в шематизмах Д.Блажейовського.
Автобіографічна довідка Кирила Студинського: "Мій рід", згодом потрапила до Богдана Барвінського і була розділена між Києвом та Львовом (Інститут української мови НАН та ЦДІАУ у Львові).
За копіювання львівської частини цих спогадів Щиро Дякую Ігорю Смутку, а за київські - собі ).
К. Студинський характеризує загальне положення з родоводами (генеалогією) його сучасників.
Кирило Студинський
Спогади
І Мій рід
Про мій рід зібрав я не багато. Мій покійний батько
мав метрику з призвищем Studziński, а підписувався
на урядових актах так само, а на приватних листах
Студінський і виводив свій рід із села Студінки,
Калуського повіту, а хоч до шляхотського титулу не
привязував ніякої ваги, нераз згадував, що наш
рід шляхотський та що мав він герб: Прус.
Одначе ніхто з роду мого батька про нобіліта=
цію в Австрії не старався і надармо шукавби хто
небудь за нашим родоводам по шляхотським реєстрах
під гербом Прус.
А веж воно велика шкода, що українська інтелі=
генція, на загал беручи, мало дбала про свої родоводи
з великою шкодою для національної культури. Шукала
вона за ними звичайно тоді, коли йшло про спад=
щину, але тоді по дорозі рвалися нитки і не можна
було нічого певного найти.
Що мій рід був шляхотський, про це свідчить один
оригінальний акт з р. 1776, що його закупив для мене
в архівара=жида директор міського архіву, др. Алексан=
дер Чоловський.
Подаю цей акт у моїх спогадах у повній осно=
ві:
« Leo na Szeptyckich Szeptycki z Bożej (lasri – закреслено) y S. Stoli=
cy Apostolskiey Łaski Biskup Lwowski, Halicki y Ka=
mieniecki, Arcybiskupstwa Metropolitalnego Kijowskie=
go, y cełey Rusi, z Opactwem Pieczarskim Koadjutor
y Administrator, Opał Kommendatariusz Mielecki, Orde=
rów Orła Białego y S.Stanisława Kowaler. ....
Далі К.Студинський подає свій родовід по матері.
Ще менче, як про рідню батька можу сказати про свояків матери. Моя мати,
Вікторія була дочкою о. Степана Качали (
пароха Шельпак і Анни із Стрільбицьких.
о. Качала мав трьох дітей. Найстаршим був
Володимир (ур. 05.(17) грудня 1842 р. + 25.ХІІ. 1894, на латинський
святий вечір в моїй прияві. Пок. Володимир
кінчив студії хемії на політехніці у Львові і Відні
а по осягнені степеня інжінера поїхав до Пе=
тербурга, там нострифікував диплом, працював
спершу у фабриці, як звичайний робітник, опісля
заложив у Києві фабрику мінеральних вод, став
директором шости цукроварень. Умер в часі фінан=
сової скрути і з його міліонового маєтку, прегар=
ної камениці при вул. Св. Володимира (тепер Коро=
ленка 45 і віллі в огороді, одинока дочка Анна,
заміжня за інж. Іваном Єгоровичем Трескіним.
виратувала не більше, як 50 тисяч рублів. Була
це в Києві перша камениця, що мала свою
власну електровню, яка освітлювала теж частину
київських домів....
З моїх розвідок стало відомо, В.Качала одружився з племінницею київського міського голови Степана Никифоровича Личкова - Марією Михайлівною Личковою.
В Санкт-Петербурзі познайомився з Терещенком і згодом перебрався до Києва.
Певний час був інженером у Терещенків.
Про свою матір в цьому розділі спогадів Кирило Студинський пише ось так:
Другою дитиною о. Степана Качали була моя
Мати Вікторія. Уродилася вона дня 29. V. 1844 р.
в Озарній в домі свого діда о. Миколи Стрільбицького,
місцевого пароха. Тогож дня охре(щено-закреслено)стив її з води
о. Клим Ілевич, парох і декан з Яршовець, Зборів=
ського деканату. В метриці вписані: батько:
coater Stephanus Kaczała, administrator ex ..oxyczc,
sacerdos saccularis r.g.c.
mater: Anna, parente Nicolas Strzelbicki, paroch.
r.gr.cath. Jeziernensi, dekanatus Kozlo=
vicnsis.
Кумами були: (And – закреслено) Андрій Ковальський,
учитель парахіяльної школи в Озарній і
Францішка Кунегунда Pregzner, посесор=
ка в Озарній та Wojtaszówce.
Копія метрики переховується у Св. Юрі в архіві,
звідкіля добув її для мене о. Ан. Яримович?, архівар.
(Copia ex libro metric. Natorum parochiae rix.
Gr. Cath. Jezierna pag 57)
Далі він наводить дані про Івана Стрільбицького - брата його прадіда Миколи Стрільбицького, який також був народжений в священницькій родині місцевого пароха Івана та Марії з Левицьких у селі Військо під Перемишлем.
Мав папа Пій ІХ сестру
Марію Доротею графянку Ферреті. Коли папі
Було 20 з чимось літ з роду, його сестра познайо=
милася на двірському балі в Барселоні з гали=
чанином Іваном Стрільбицьким, ротмістром на=
полеонських військ. Як відомо, національної
свідомості серед галицьких українців тоді не
було і в часі наполеонівських військ, в часі
повстань польських з р. 1831 і 1863, чимало га=
лицьких українців боролося в ім`я Польщі на
французьких і польських побоєвищах. Національна
свідомість була у них польська. За Польщу пролива=
ли вони кров, покутували по в`язницях Куф=
штайну і Шпільбергу. Були між ними люди світ=
ські і священики. Про них писав я в студіях
про «Польські конспірації серед руських питом=
ців і духовенства» (…………… Львів 1908) і
у «Львівській духовній семинарії» (Львів 1916.)
В браку власного національного ідеалу галицькі
українці промощували шлях для відродження
і реституції польського державного життя.
До тих людей, що в ім`я Польщі, боролися у Фран=
цузькій армії належав згаданий Іван Стрільбиц=
кий. Мав це бути дуже гарний мущина і в ньому
влюбилася сестра пізнішого папи графянка Марія
Доротея, а що любов довела обоє до вінчання
Що Лев Стрільбицький, (дід якого був - моя вставка) ротмістр напо=
леонівських військ, був свояком моєї матери,
про це вона сама мені оповідала. Казала,
що одружився з графянкою. В альбомі
(моїх – закр.) батьків, що перейшов на власність моєї
сестри Стефанії Слюзаревої, (пере- закр.) зберігається
світлина одного із Стрільбицьких (Антін - моя вставка) , що був чо=
тарем і братом Льва.
Дивні псоти витворює часом історія і саме
тому я згадую про цю подію.
ми повинні дбати про історію наших родів.