Военная история Украины - украинская военная история?

Модератори: Historical, Global Moderators

Нахтігаль
Member
Member
 
Повідомлень: 150
З нами з:
04 березня 2006 22:49
Звідки: Львів, Західна Україна

Повідомлення Нахтігаль » 30 квітня 2006 15:36

Для прикладу спробуємо кинути оком на новіші синтетичні видання з історії України, здебільшого виконані як посібники й підручники для університетів та інших вищих навчальних закладів. Насамперед виокремимо низку підручників, написаних за історичною схемою, в центрі якої розташована історія України як держави та нації.
Усі ці видання (перелік яких подано перед статтею), призначені для «абітурієнтів, студентів і викладачів», відбивають як суспільно-політичні потреби нинішнього періоду розвитку українського соціюму, так і досить «однобічний» стан української історіографії, зокрема її «національного канону». І хоча сучасна світова історична наука(ки) давніше відмовилася від філософсько-історичного трактування минулого й зосередилася на його розумінні як прояву культурних феноменів відповідних епох, усі вказані компендіюми «грішать» на телеологізм. Досить розгорнути їх на перших сторінках, аби побачити, що «упродовж світової історії наш (український. – Л.З.) народ завжди прагнув незалежності...»; «історія України – це шлях боротьби українського народу за незалежність...». Зрозуміло, що така методологічна настанова, спрямована на пропаґандистсько-виховний ефект, апріорі передбачає спотворення минулої дійсности на догоду доведення «споконвічної боротьби». Відразу стає зрозуміло, що ворогами цієї незалежности завжди були сусіди, а серед них насамперед Польща та поляки як носії іншого, «інакшого» світобачення. При цьому в усіх виданнях, незалежно від епохи й мінливої термінології, поляки та Польща постають як гомогенні утворення з властивими їм однотипними характеристиками.
Ми не хочемо стверджувати, що автори цих посібників погано знають історію. Йдеться радше про те, що відправна настанова диктує їм опору на колективістське універсальне потрактування минулого, в якому за універсалізм править зовсім не універсальне, а якраз особливе: українська нація та державність, твори відповідного часу і простору. Та й сучасний стан української історіографії, на який можуть спиратися автори, здебільшого не дає підстав для «інакшої» інтерпретації величезного й поки що кепсько впорядкованого нагромадженого фактичного матеріялу.
Отже, як поляки та Польща «перешкоджали» українцям у їхньому «віковічному прагненні» до незалежности, про яке й самі ці «віковічні українці» до пуття не підозрювали?
Найперше, всі автори одностайні щодо так званого «перетікання» Давньоруської державности (Київської Русі) в Галицько-Волинську, де на перший план виходить діяльність тогочасних еліт: королів, князів, бояр. Боротьбу династій у центрі та на сході Европи в X–XIV століттях, характерну для всіх континентальних країн, чомусь потрактовувано як боротьбу народів з усіма ознаками сформованих національних спільнот, а політику польських князів представлено як політику всіх «поляків». Якщо до середини XIV століття Польщу та поляків представлено в більш-менш спокійних тонах, то починаючи від цього часу, їх подають як незмінних аґресорів, загарбників українських земель, передусім галицько-волинського спадку; до уваги не береться міждинастична боротьба за князівські престоли, в якій порівну брали участь як руські, так і польські, угорські та литовські правителі. Тільки в одній роботі (Віктора Заруби та Ростислава Васковського) згадано, що Галичина, згідно з Вишеградським договором 1338 року, мала перейти під володіння польських королів. Очевидно, що ці міждинастичні союзи й угоди не мали нічого спільного з «українським» і «польським» народами. Можна наводити й багато інших прикладів «неісторичного» трактування минулих подій.
Подальшу історію українських земель у всіх посібниках викладено майже однотипно: йдеться про те, що їх захопили поляки та литовці, при цьому литовці виглядають «привабливіше», оскільки прийняли руську мову та православну віру (хоч і ненадовго). Це дає підстави авторам стверджувати існування «латентного періоду української державности» у складі Великого князівства Литовського (запорізьке видання). Майже всі автори одностайно описують Люблінську та Берестейську унії XVI століття як «трагічні сторінки» української історії. Ні формування станової монархії в Польському Королівстві, ні поширення ренесансних і реформаційних ідей, маґдебурзького права тощо не беруться до уваги. Натомість із Польщею пов’язують майже винятково закріпачення селянства та соціяльний гніт, релігійні переслідування, ополячення. У такий спосіб готується ґрунт для «закономірного» національного визволення, пов’язаного з українським козацтвом.
Неможливого раю жадали,
І горіли невірним вогнем,
А холодного пекла Валгалла
Ось розкрилась над скінченим днем
 

Нахтігаль
Member
Member
 
Повідомлень: 150
З нами з:
04 березня 2006 22:49
Звідки: Львів, Західна Україна

Повідомлення Нахтігаль » 30 квітня 2006 15:38

Апологія вічно «переслідуваного і гнобленого українського народу», яку простежуємо від козацьких часів, досягає апогею в оцінці подій Другої світової війни. Майже всі згадані видання обмежуються українським поглядом на тогочасні українсько-польські взаємини, зокрема в описі подій на Волині та в Галичині в 1943–1944 роках. Відповідальність за «українсько-польський конфлікт» повністю перекладено на польську сторону: вона, мовляв, іще 1941 року (!) почала з допомогою своєї підпільної Армії крайової (АК, створена 1942 року) винищувати українське населення Холмщини та Підляшшя. Відповіддю стали відплатні акції українського підпілля, на чолі якого стояли ОУН і УПА. Такий підхід повністю знімає відповідальність ОУН і УПА за «антипольську акцію», ініціяторами якої стали власне українські провідники, за подразливі для польського населення привілеї українцям Генерал-губернаторства (діяльність УЦК Володимира Кубійовича) з боку гітлерівських окупантів.
Ми далекі від тотальної критики названих видань. Назагал розглянуті синтези з фактографічного боку є зрівноваженішими, ніж ті, що з’являлися ще кілька років тому. Розуміємо також, що «виховна історія», якою є загальнодержавний освітній канон, має право на існування. Але методологічний підхід до минулого, заснований на стереотипах державної чи національної ідеї, без урахування різноманітности й різнохарактерности людських спільнот, багатоманіття світоглядів видається науковим анахронізмом.
Неможливого раю жадали,
І горіли невірним вогнем,
А холодного пекла Валгалла
Ось розкрилась над скінченим днем
 

Нахтігаль
Member
Member
 
Повідомлень: 150
З нами з:
04 березня 2006 22:49
Звідки: Львів, Західна Україна

Повідомлення Нахтігаль » 30 квітня 2006 15:40

Коротше, кілька польських грантиків і проплачених поїздочок у Варшаву--і от вже історіографія робиться веселою і прибутковою справою, позбавляється від тягаря тоталітарного мислення українського фашизму.....тьху на таку академічну \"еліту\". Побачу Зашкільняка в універі--на лисинку плюну.
Неможливого раю жадали,
І горіли невірним вогнем,
А холодного пекла Валгалла
Ось розкрилась над скінченим днем
 

Аватар користувача
Chestnut
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 6229
З нами з:
22 лютого 2006 15:07
Звідки: Київ-Лондон

Повідомлення Chestnut » 30 квітня 2006 23:34

Дуже дякую за посилання. Розумна, цікава та корисна стаття
\"На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмедя молоток, а в другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки.\"
 

Нахтігаль
Member
Member
 
Повідомлень: 150
З нами з:
04 березня 2006 22:49
Звідки: Львів, Західна Україна

Повідомлення Нахтігаль » 01 травня 2006 15:18

Дуже дякую за посилання.

Та будь-ласка. Завжди готовий поділитися.


Розумна, цікава та корисна стаття


От десь тут наші погляди на життя взагалі та функціональну спрямованість історіографії зокрема діаметрально розходяться: стаття тупа, нецікава і шкідлива, бо писана дядечком, який майстерно, заповзятливо, і, шо головне, за невеличку винагороду, відсмоктує в поляків. Ну, та про це ми з ним ще поспілкуємось іншим разом.....
Неможливого раю жадали,
І горіли невірним вогнем,
А холодного пекла Валгалла
Ось розкрилась над скінченим днем
 

Аватар користувача
Krutyvuss
Member
Member
 
Повідомлень: 754
З нами з:
15 травня 2006 21:18
Звідки: Hetmanat

Повідомлення Krutyvuss » 24 травня 2006 06:35

Варто вчити як вітчизняну військову історію:
- всі події на українських етнічних землях (зокрема Кубань!);
--збройні формування українців, переважно з українців, зі значною часткою українців, з ихідців із українських земель;
- діяльность окремих визначних українців в лавах будь-якого військового формування,

Наш девіз: країна-нація-людина!
Демократія - це уряд, який створює чи намагається створити народу ілюзію того, що народ панує!
Демократія є обдурення народу за допомогою народу ради блага народу.
 

editor
Member
Member
 
Повідомлень: 746
З нами з:
20 червня 2006 09:41
Звідки: Рівне

Повідомлення editor » 12 липня 2006 09:27

Юрій написав: \"Личность рассматривается в контексте эпохи - и об этом мифотворцы забывают.
Разумно изучать историю, которая творилась на территории Украины, конечно, в контексте эпохи\".

Згоден на всі 100%

А тут \"Умный сам поймет, что ДЛЯ НЕГО хорошо, а что плохо. И сам решит, кто для него герой - Бандера или Ватутин\" ну ніяк не погоджуся.
Є у мене товариш. Він розумний, це факт. Захотів дізнатися нарешті про УПА - шо то про неї всі весь час говорять? Дали йому книгу \"Гурби\". Він почитав і мені телефонує. Каже: \"Да шо то таке, на якій сторінці не відкрию, то читаю: ...ми зібрались, пішли в ліс, получили пьорки і розбіглись. Питається, а чого збиратися було?
Далі каже: от я був би дуже гордий за українців, якби прочитав, що невелика група повстанців дала джазу кому-там, але вся загинула! А то шо не відкрию сторінку - то самі нюні. Одного Ватутіна поцілили - і то в задницю!!!\"
А ви кажите \"сам поймет\". Попалася людині \"не та\" книга - і знищила потенційну зацікавленість у такій темі як УПА.
 

editor
Member
Member
 
Повідомлень: 746
З нами з:
20 червня 2006 09:41
Звідки: Рівне

Повідомлення editor » 12 липня 2006 09:33

Це так, для приколу - дуже мені фраза сподобалася:
\"Чи можливо запропонувати таку парадигму, наприклад, яка адекватно інтерпретує в рамках несуперечливої концепції...\" :roll:
 

Москаль
Member
Member
 
Повідомлень: 5
З нами з:
15 липня 2006 13:14
Звідки: Москва

Повідомлення Москаль » 15 липня 2006 14:52

Грiм написав:«Украина» объявила себя наследницей Древней Руси, т.е. фактически отобрала у России ее историю!
А что. Здорово. Это значит, что корни у нас свои. Меря мы.
Поживем - увидим, если поживем.
 

Аватар користувача
Chestnut
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 6229
З нами з:
22 лютого 2006 15:07
Звідки: Київ-Лондон

Повідомлення Chestnut » 15 липня 2006 17:30

Москаль написав:корни у нас свои. Меря мы.


Дык мы ж не спорим -- конечно, свои :)
\"На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмедя молоток, а в другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки.\"
 

Аватар користувача
Adam
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 31045
З нами з:
22 лютого 2006 21:35
Звідки: Київ, Україна

Повідомлення Adam » 16 липня 2006 10:21

- всі події на українських етнічних землях
--збройні формування українців
- діяльность окремих визначних українців в лавах будь-якого військового формування

Це має бути завданням досліджень на нашому форумі!!!
Зображення

"Краще жити у цирку, ніж у концтаборі!"
"Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом!"
 

Аватар користувача
Krutyvuss
Member
Member
 
Повідомлень: 754
З нами з:
15 травня 2006 21:18
Звідки: Hetmanat

Повідомлення Krutyvuss » 16 липня 2006 16:03

Отож...
Демократія - це уряд, який створює чи намагається створити народу ілюзію того, що народ панує!
Демократія є обдурення народу за допомогою народу ради блага народу.
 

Аватар користувача
Chestnut
Global Moderator
Global Moderator
 
Повідомлень: 6229
З нами з:
22 лютого 2006 15:07
Звідки: Київ-Лондон

Повідомлення Chestnut » 16 липня 2006 17:13

Adam написав:- всі події на українських етнічних землях


Я б додав -- і на території сучасної України, позаяк не всі украЇнські етнічні туди входять, і не всі, що входать, є українськими етнічними
\"На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмедя молоток, а в другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки.\"
 

Аватар користувача
Krutyvuss
Member
Member
 
Повідомлень: 754
З нами з:
15 травня 2006 21:18
Звідки: Hetmanat

Повідомлення Krutyvuss » 17 липня 2006 09:18

Згоден, цікава історія військ кочовиків, греків, генуезців... :D
Демократія - це уряд, який створює чи намагається створити народу ілюзію того, що народ панує!
Демократія є обдурення народу за допомогою народу ради блага народу.
 

Слободянюк
Member
Member
 
Повідомлень: 65
З нами з:
06 січня 2008 16:48

Повідомлення Слободянюк » 10 лютого 2008 13:18

Дозвольте висловити свою думку.
По-перше, відліком військової історії України мусить бути сьогодення - існування нашої держави, яка має свою історію, у тому числі і військову.
По-друге - ми забагато уваги приділяємо поглядам сусідів, які звинувачують нас у переписуванні істоії. Але ж простий факт - переписати історію може тільки той, хто її перед тим написав. Ми своєї історії не написали, є тільки окреми розвідки.
І третє - я згідний з точкою зору тих форумчан, які вважають за птрібне подавати всю нашу історію з мифів про слов'ян і до сьогодні, все, що робилося на нашим землях (на території сучасної України, може з невеликими відхиленнями, як Кубань, Холмщина, Полісся і т.д.). А от яка це вже буде історія, це інше... Але це буде наш варіант, наш погляд на нас самих, а не переписування російських і польських міфів про Україну.
І не важливе, як на це зреагують сусіди. Це їх проблеми.
Тоді виникне, наприклад, ситуація з 24-ю Залізною Самаро-Ульянівською дивізією, яку у сучасній вже, нашій українській історії починають з подій громадянської війни у далекій Росії. А коли познайомишся з документами, виявляється, що це зовсім інша дивізія, 294-а стрілецька Глухівська чотирежди орденоносна дивізія, яку створили тільки 1941 року по мобілізації, і яка воювала тільки проти німців до 1945 року. А у серпні 1945, після кляузи командира розформованої Рокоссовським 24-ї дивізії (ІІ-го формування, яка також існувала тільки з кінця 1941) була перейменована на 24-у Залізну. А свою справжню історію було наказано забути. Так, вона і зараз, вже майже 53 роки, носить назву Залізна, і всі ветерани ображаються, коли ставиш під сумнів її право на події Громадянської війни у Росії, однак це не факт, щоби у нашій історії ми починали з 1918.
Ми зараз робимо велике діло, тому, що нашу, українську історію, ми можемо базувати тільки на правді. А цю правду, ну хочаб, достовірність подій, ми мусимо вивчити, перед тим, як вже наші історики побудують на них свої чергові міфи (бо ж нема історії, а є історики).
 

Поперед.Далі

Повернутись до Загальні історичні питання

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість