Червоні & Калинові. Епізод І.

[Ярослав Мезенцев]

Отже, давно обіцяне.
«Калинові» - українські війська.
«Червоні» - російські війська.
Епізод 1 – корпусна оборонна операція «калинових» на північно-східному напрямі.
Епізод 2 – операції в Криму.
Більше епізодів не зможе бути, оскільки це вже вийде за межі прикордонного конфлікту і локальної війни. А велика війна виходить за межі передбачених для обох армій сучасних завдань. Спершу аналіз можливостей армій. Всі дані станом на кінець жовтня 2006. Подаю тільки зараз, бо в листопаді було не до того. Спеціально подаю українською мовою, оскільки мова живе лише тоді, коли нею користуються. Тим більше, якщо йдеться про специфічну термінологію.
Зараз епізод 1, оцінка сил «червоних».

[Ярослав Мезенцев]

1. Загальна характеристика організації російської армії.
Загальна чисельність збройних сил Росії з 1 січня 2005 вважається оптимальною. З урахуванням Залізничних військ це 1 млн. 207 тис. військовиків та 876 тис. цивільних фахівців. З них у ВПС 217 тис., ВМФ – понад 185 тис., СВ – 380 тис., центральний апарат Міноборони – 10350 чол. РВСП, Космічні війська, Тил Збройних Сил, залізничників та інші компоненти до уваги в нашому випадку не беремо, бо вони не будуть брати участі в бойових діях проти України. Сили флоту за винятком ЧФ також у війні брати участь не будуть. Таким чином, нам потрібно з’ясувати, що з сил армії та ВПС може бути застосовано в операції проти України, а у випадку з Кримом – врахувати і можливості флоту. Завдяки цьому стануть зрозумілими потенційні можливості російських військ.
Отже, армія. Там існують з’єднання і частини 5 типів: постійної готовності, скороченого складу типу «А», скороченого складу типу «Б», кадровані, а також ті, що формуються наново. Головну роль у виконанні бойових завдань в мирний час, загрожувальний період, в прикордонному конфлікті, в локальній війні та у визначальний початковий період великої війни, відіграють існуючі з’єднання і частини постійної готовності. За нормами, вони повинні бути укомплектовані особовим складом не менше ніж на 80%, технікою на 100%. До них висувається вимога бути готовими до виконання наказів через 24 години після надходження команди. Крім того, в обмеженому обсязі можуть виконувати бойові завдання з’єднання і частини скороченого складу типу «А». Нагадаю на прикладі війни в Чечні, що дивізія формувала полкову тактичну групу змішаного складу, в основі котрої були 2-3 батальйони та підрозділи забезпечення. Бригади (на прикладі 74-ї мотострілецької з Юрги, СибВО) нараховували 1000-1200 осіб. З’єднання і частини скороченого складу типу «Б» та скадровані до бойових дій непридатні і слугують для доукомплектування на основі мобілізаційного ресурсу Росії. Бази зберігання майна до уваги не беремо.
Відповідно до офіційних поглядів росіяни створюють угрупування військ (сил) постійної готовності на стратегічних напрямах. Напрями наступні: Північно-Західне, Західне, Південно-Західне (українське), Кавказьке, Центрально-Азійське (включно з військами в Таджикистані), Далекосхідне. У випадку, коли наявних військ (сил) постійної готовності на напрямі замало, здійснюється міжтеатровий маневр військами постійної готовності зі складу угрупувань на інших напрямах. Керівництво таким перекиданням військ здійснює відтворений в Росії Головкомат Сухопутними військами. Безпосереднє керівництво бойовими операціями – Генштаб. Створення і підготовку нових формувань – Головне управління підготовки та кадрів Міноборони. Окрім угрупувань військ (сил) постійної готовності на стратегічних напрямах також створюється загальновійськове резервне угрупування (з’єднання і частини постійної готовності ПДВ, РВіА), резервне угрупування ВМФ та військові частини постійної готовності ВПС і ППО.

[Ярослав Мезенцев]

2. Тепер з’ясуємо, скільки військ постійної готовності має Росія для локальної війни?
Постановою колегії Міністерства оборони від 1 березня 1995 було визначено необхідність формування в російських Збройних силах 30 з’єднань і частин постійної готовності, в тому числі у складі Сухопутних військ 7 мотострілецьких дивізій, 7 окремих мотострілецьких і 1 окрему танкову бригади, а у складі ВМФ 2 окремих бригади морської піхоти. В 1997 розпочалося формування 10 дивізій постійної готовності. Планувалося їх мати на 1 січня 1999, з них 2 мотострілецьких, 1 танкову, 3 повітрянодесантні дивізії, 4 загальновійськові бригади. Реально на початок 1999 сформували 7 таких з’єднань. Вони були укомплектовані особовим складом на 80%, технікою на 100% від штатів воєнного часу. Вже тоді з’ясувалося, що жодної повноцінної дивізії в такий спосіб створити неможливо. В постійній готовності перебувало лише 9 мотострілецьких і танкових полків, а от укомплектувати штати артилерійських полків і підрозділів забезпечення не вдається (за їх рахунок і був комплект по особовому складу дивізії тільки 80%, а не 100%). Відтак, були полки, але не було жодної дивізії попри комплектування і вимоги за рівнем з’єднань постійної готовності. Війна в Дагестані та Чечні 1999-2000 відкрила нову ваду цих військ. Через комплектування призовниками в дивізії постійно відбувається ротація особового складу. Біля чверті солдат завжди мають менше 6 місяців служби, тому непридатні до виконання бойових завдань. Зазвичай 5-7% хворіють, травмовані або у відпустках. Як наслідок, тільки у квітні та жовтні дивізія укомплектована призовниками хоча б на 70% від штату. З них дивізія постійної готовності зможе сформувати бойову групу приблизно 50-відсоткового складу від дивізійного штату воєнного часу. Ось ці проблеми й повилазили восени 1999, коли, за свідченням Путіна, з 1,5-мільйонних збройних сил та внутрішніх військ вдалося нашкребти аж 55-60 тис. військ для перекидання до Дагестану. Всі ці проблеми у повній мірі впливають на боєздатність з’єднань і частин скороченого складу типу «А», якщо їх застосувати у нашому конфлікті проти України.
Щоб постійна готовність не була самообманом, було прийнято принципове рішення про комплектування всіх з’єднань і частин постійної готовності за контрактом. На листопад 2002 Росія мала 408 підрозділів і частин постійної готовності, де служили 126 тис. солдат і сержантів, 40 тис. офіцерів і прапорщиків. З них складалися 10 дивізій, 7 бригад і 13 полків. У 2003 була прийнята, а з 2004 почала реалізовуватися Федеральна цільова програма по переводу військових частин і підрозділів постійної готовності ЗС Росії на контрактну службу. Першими були 76-а гв. повітрянодесантна і 42-а гв. мотострілецька дивізії. В 2005 перевели на контракт 40 частин і підрозділів загальною чисельністю понад 37 тис. У 2006 переводять 23 частини і підрозділи загальною чисельністю понад 25 тис. У 2007 – ще 12 загальною чисельністю 46 тис. На 1 січня 2008 Росія повинна мати 80 повноцінних з’єднань і частин, а це понад 280 тис. солдат і сержантів по контракту – 50% особового складу ЗС Росії. При цьому, 133 тис. військовослужбовців будуть служити в складі 72 з’єднань і частин постійної готовності.

[Ярослав Мезенцев]

3. Яким чином вони будуть застосовуватися? В ході оперативно-стратегічних КШН «Мобільність-2004» росіяни відпрацювали новий план застосування ЗС Росії в особливий період, котрий після затвердження у Верховного головнокомандуючого Путіна вступив у дію з 2005. В його основі ідея оперативного нарощування угрупувань військ, різнорідних сил та засобів на загрожувальних напрямах при виникненні воєнної загрози. Він прийшов на заміну радянському способу, коли у військових округах відбувалося просте доукомплектування частини резервістами до штатів воєнного часу. Застосування цього плану означає, що Росія зараз не може утримувати крупні угрупування військ на всіх напрямах, як це робив СРСР, а намагається створити по всій території країни мережу підрозділів постійної готовності на контракті, які будуть перекидатися літаками та залізницями у разі потреби.
Отже, для локальної війни проти України Росія буде концентрувати на Південно-Західному стратегічному напрямі з’єднання і частини постійної готовності, укомплектовані за контрактом. Тепер залишається з’ясувати, які саме з них і скільки?

[Ярослав Мезенцев]

4. Найбільша кількість військ постійної готовності зосереджена на Кавказі. В смузі від Майкопу до Махачкали ПКВО має 4 мотострілецькі бригади (ще 2 гірські в стадії формування) й не менше 9 повітрянодесантних, мотострілецьких, танкових і артилерійських полків. У складі округу 7-а гв. повітрянодесантна дивізія триполкового складу, що зараз переформовується на гірську. Основною силою виступає 58-а армія з 2 мотострілецькими дивізіями – 19-ю у Владикавказі та 42-ю в Чечні. При цьому 42-а єдина в Росії розгорнута за штатами воєнного часу, нараховує 12293 посади списочного складу солдат і офіцерів, танковий батальйон, 4 мотострілецькі та 1 самохідно-артилерійський полки, танковий парк на Т-62, БМП-2 тільки в складі одного з полків, а решта на БМП-1 та БТР-70.
Є ще 20-а гв. мсд у Волгограді нетипового триполкового складу: самохідно-артилерійський, 56-й десантно-штурмовий полки та 242-й мсп на БМП. Також 2 бригади спеціального призначення, 76-й залізничний корпус, 4-а армія ВПС та ППО (до 15 винищувальних та штурмових авіаполків). Округу також підпорядковується Група російських військ в Закавказзі. Це
62-а база в Ахалкалакі (небоєздатна і виводиться), 12-а база в Батумі (небоєздатна і виводиться), штаб і охорона в Тбілісі (виводиться), 102-а база у Вірменії – війська в Гюмрі, Ленінакані (понад 4 тис. чол., 74 танка, 17 БМП, 148 БТР, 84 артсистеми, ескадрилья МіГ-29, 988-й зенітно-ракетний полк на ЗРК С-300В). Миротворці в Абхазії – це 2 мсб і вертолітна ескадрилья (1700-1800 чол.), в Південній Осетії – це 1 мсб (557 чол., 38 БМП-2, 6 БТР-80, 52 автомобілі, 9 артустановок). РЛС СПРН в Габалі (Азербайджан) до уваги не беремо.
Серед військ постійної готовності тільки 42-а гв. мсд укомплектована за воєнним штатом, а решта насправді належить до з’єднань скороченого складу типу «А». У 2004 було набрано 27 тис. контрактників до 42-ї гв. мсд, комендантських рот у Чечні та бригади внутрішніх військ. У 2005 було набрано ще 12 тис. контрактників до вогнеметного і танкового батальйонів, 503-го мсп, 205-ї омсбр та 2 бригад спеціального призначення. У 2006 набір здійснювався до танкового батальйону 131-ї омсбр, 7-ї гв. пдд, 242-го мсп 20-ї гв. мсд, реактивно-артилерійського полку в Майкопі, 2 дивізіонів зенітно-ракетної і 2 дивізіонів ракетної бригад у Краснодарському краї, окремого зенітно-ракетного дивізіону в Осетії, окремого розвідувального артилерійського дивізіону в Майкопі, 2 дивізіонів ракетної бригади під Волгоградом. Загальна чисельність контрактників в окрузі після завершення реформи буде складати 45701 – 55% списочного складу солдат і сержантів у військах округу.
Детального аналізу російських бригад і полків ПКВО тут не даю, оскільки зняти війська з Кавказу для фронту проти України буде неможливо. По-перше, Росія не зможе собі дозволити оголити Чечню та зменшити присутність військ в республіках Північного Кавказу. По-друге, у випадку погіршення відносин з Грузією ПКВО буде потрібно навпаки підсилювати. Під час останньої кризи з Грузією в липні 2006 до Осетії перекидався полк 76-ї гв. пдд з Пскова. По-третє, зона відповідальності ПКВО розповсюджується і на Закавказзя. Війська в Грузії та Вірменії можуть потребувати підтримки, тоді як самі вже зв’язані і не можуть бути використані на інших напрямах. А майже всі контрактники 135-го окремого мсп (Прохладний, на Т-72 та БМП-2) і 131-ї омсбр (Майкоп) в 2006 були задіяні в складі миротворчих контингентів в Абхазії та Південній Осетії.
Тобто насправді кавказька армія не може бути знята на Український фронт за винятком, хіба що, ракетних дивізіонів (особливо того єдиного, який на ТРК «Іскандер»). Щоб додатково зв’язати війська ПКВО, нам потрібно буде ініціювати дипломатичним шляхом грузинські дії щодо Південної Осетії.

[Ярослав Мезенцев]

5. Також, я думаю, Росія не стане перекидати частини постійної готовності з СибВО та ДВО. Починаючи з січня 2005 і до 2007 в СибВО на контрактний спосіб комплектування перейдуть 6 частин та з’єднань. Це танковий полк в Кяхті (Бурятія, в 2005), мсп в Алейску (Алтай, в 2005), 2 парашутно-десантні батальйони на БМД десантно-штурмової бригади в Сосновому Борі (Улан-Уде, в 2005 та в 2006), 74-а гв. омсбр в Юрзі (з 2006), мсп в Борзі (Читинська обл., в 2007). Тобто в Сибірі на дві армії (36-ту прикордонну та 41-шу резервну) дієздатних військ замало, щоб щось перекидати проти України. Хіба що 74-у гв. омсбр, котра брала участь у війні на Кавказі. Але слід врахувати велику складність міжтеатрового маневру силами. На «Мобільності-2004» перекидання 1 парашутно-десантної роти 76-ї гв. пдд і 1 десантно-штурмової роти бригади морської піхоти з ПФ (загалом 800 осіб) літаками ВТА на Далекий Схід зайняло майже місяць, а шлях назад – понад 2 місяці. Перекидання тими ж літаками ВТА однієї (!!!) повітрянодесантної бригади повного складу до Косово виявилося взагалі неможливим. Їхали наземним транспортом. А збір військ в Дагестані для вибивання Басаєва назад в Чечню зайняв кілька тижнів. Тому допускаємо появу однієї бригади з Сибіру із запізненням в 2 тижні після початку операції. Бригада буде на Т-72, оскільки частини на Т-90 задіяні в прикритті кордонів з КНР і майже не експлуатуються. Тому підготовлених фахівців у військах там недостатньо. Натомість найбільш уживаним танком округу є Т-55!
Що стосується ДВО, то в 2005-2006 на контракт переведені 1 гв. мсп на БМП (Хабаровськ), окремий танковий батальйон 33-ї мсд на Сахаліні, 2 окремих батальйони РХБЗ, 1 окремий кулеметно-артилерійський батальйон, 1 окремий мобільний батальйон, 2 окремих парашутно-десантних батальйони, 1 окремий зенітно-ракетний дивізіон, 1 окремий мсб. Тобто брати з округу до Європи взагалі нічого.
Є ще 55-а дивізія морської піхоти. З нею був прецедент – застосування батальйону і органів управління полку в Чечні. І до того ж вся морська піхота віднесена до військ постійної готовності поряд із ПДВ. Але, по-перше, вона ще не переведена на контракт. А по-друге, якість особового складу призовників низька. За результатами 2004 року три полки 55-ї дивізії отримали «двійки» за бойову підготовку. Такого ніколи не було!

[Ярослав Мезенцев]

6. Отже, бачимо, що в нашій корпусній оборонній операції «калиновим» доведеться зіткнутися з військами постійної готовності «червоних» тільки з 3 військових округів – МВО, ЛенВО, ПУрВО. Розглянемо їх можливості.
Ленінградський округ до кінця 2006 року буде мати 2 омсбр постійної готовності, переведені на контракт. Це 200-а Печензька ордена Кутузова 2-го ступеню (Печенга Мурманської обл.) на БМП-2 та 138-а в Каменці, сформована в 1998 на базі 45-ї мсд (БМП-2, Т-80). Звичайно, ще 76-а гв. пдд, котра вже на контракті, і 2-а бригада спеціального призначення, що почне перехід в 2007 р. Але про них поговоримо окремо. Існують також 56-й гв. окружний учбовий центр на базі колишньої 63-ї гв. мсд в Сертолово (з ротним комплектом Т-90, а взагалі на Т-80, БМП і БТР) і дивізійні бази зберігання техніки та озброєння (по 200-600 чол. особового складу) в Нагорному під Мурманськом, в Кандалакші і Алакуртті, в Петрозаводську, Сортавалі, в Саперному під Петербургом. Їх до уваги не беремо. Крім того, існують дві бригади морської піхоти ПФ і БФ. В кожній з них на контракт переведено по одному десантно-штурмовому батальйону. Але через те, що обидві мотострілецькі бригади і 76-а гв. вдд поїдуть на Український фронт, морську піхоту брати не можна. Хтось повинен залишитися в регіоні. А також прикривати Калінінград, адже фактор НАТО неможливо ігнорувати.
Приволзько-Уральський округ відповідає за резерви та прикриває центрально-азійський стратегічний напрям. До його складу входять 999-а авіабаза 5-ї армії ВПС і ППО (Кант, Киргизія) та 201-а військова база в Таджикистані. Це 92-й мсп, отб, 998-й самохідно-артилерійський полк, 1098-й зенітно-ракетний полк, 670-а авіагрупа (Душанбе); 191-й гв. мсп, окремий реактивний артдивізіон (Курган-Тюбе); 149-й гв. мсп (Куляб). З 2006 йде їх комплектування контрактниками. А загалом в окрузі набирають 27 тис. контрактників. В основі округу 2-а армія. В 27-й мсд (Сорочинськ, Тоцьке-2 Оренбурзької області, штаб в Кряжі Самарської обл.) в 2006 розпочатий набір контрактників на сержантські посади, рядових – з 2007. В артдивізіонах мсп дивізії по 24 152-мм САУ 2С3. Створена з 589-го гв. мсп 15-а омсбр (Рощинський Самарскої обл.) має 3 мсб, 1 розвідувальний батальйон, 1 артдивізіон, тилові підрозділи, понад 2 тис. чол. на контракті. В 2006 1-й мсб бригади сидів в Абхазії. Окрім них ще є майже повністю переведена на контракт 34-а мсд (закінчення переходу за планом в грудні 2006; 5 гарнізонів Єкатеринбургу, Челябінської та Свердловської обл.), укомплектована на 90% контрактниками 385-а гв. Одеська Червонопрапорна ордену Богдана Хмельницкого 2-го ступеню артилерійська бригада (п.м.т. \"Звездный\" в 25 км від Пермі) та 186-а інженерно-саперна бригада (Алкіно-2, Башкирія). Також на контракт переводиться бригада матеріального забезпечення 2-ї армії.
Таким чином, з округу може бути направлена зведена полкова тактична група 27-ї мсд, цілі 34-а мсд, 15-а омсбр, артбригада і дві бригади забезпечення армійського комплекту.

[Ярослав Мезенцев]

7. В штаті МВО дві армії (20-а і 22-а), окремі 2-а гв. Таманська мсд і 27-а омсбр окружного підпорядкування, Оперативна група в Придністров’ї та різні дрібниці. У складі 20-ї армії (Воронеж) війська, що дислокуються в Московській, Смоленській, Воронезькій та Курській областях. Це 10-а гв. тд, 4-а гв. Кантемирівська тд, база зберігання техніки та озброєння у Єльні (колишня 144-а гв. мсд) й частини армійського комплекту. У складі 22-ї армії (Нижній Новгород) достойна уваги тільки 3-а мсд. Стан військ виглядає наступним чином.
10-а гв. тд – «10 гвардейская танковая Уральско-Львовская ордена Октябрьской революции Краснознаменная орденов Суворова и Кутузова добровольческая дивизия имени Маршала Советского Союза Р.А.Малиновского» – на Т-80, складається з 2 тп і 2 мсп. Дислокується в 3 місцях: Богучар (штаб дивізії та основний склад), Воронеж (248-й мсп), Курськ (6-й мсп, що включений до дивізії після розформування 63 гв. тп и 6 гв. омсбр, виведеної із Східного Берліну). Дивізія двічі призначалася під скорочення, укомплектована лише на третину від штатної чисельності. Її техніка (танки Т-80) від самого виводу з Німеччини в 1993 зберігається під відкритим небом.
4-а гв. тд – Наро-Фомінськ і Шибанково Московської обл. Зараз має два полки постійної готовності: 13-й гв. тп і 423-й мсп, решта існує тільки на папері. САУ 2С1 відправлені на склади, в полкових дивізіонах по 24 152-мм САУ 2С3. Фактично дивізія може діяти двополковим складом, але на посадах в ланці взвод-рота 40% офіцерів – це призвані після військових кафедр студенти.
3-я мсд постійної готовості (Муліне під Нижнім Новгородом; на базі 47-ї гв. тд і 31-ї тд) знаходиться в стані переходу на контракт. До кінця 2007 до дивізії мають набрати 8 тис. контрактників. А поки що більшість техніки (зокрема, всі танки 100-го тп) поставлені на тривале зберігання одразу після виведення з Чечні в 2004-2005.
2-а гв. Червонопрапорна Таманська мсд (Альбіно-2, Галіцино), з 2006 має спеціальний статус експериментального з’єднання, куди віддають всю нову техніку. На контракті тільки 2 мсп (1-й гв. і 15-й гв.), а тп дивізії в стані переформування і переозброєння на Т-90. Зараз в дивізії 1 батальйон на Т-90, решта танків Т-72Б; 4 мсб готуються до переходу на нові БТР-80А и БТР-90. Один з мсп запланований під БМП-3. Через ці експерименти дивізія фактично не є повноцінним з’єднанням.
Таким чином, МВО зможе виставити на Український фронт два армійських управління, котрі будуть комплектуватися військами з сусідніх округів. Від МВО будуть «доведені до розуму» 4-а гв. тд і 3-я мсд, полкова тактична група 2-ї гв. мсд, «зведена група» 10-ї гв. тд.

[Ярослав Мезенцев]

8. Резервом постійної готовності на всі випадки життя є Повітряно-десантні війська. З грудня 2004 вони майже повністю були зібрані в пунктах постійної дислокації вперше за 25 років – від початку війни в Афганістані. 12 квітня 2006 повернувся з Чечні 45-й окремий полк, і з того моменту всі сили ПДВ Росії вільні під рукою командування. Досвід їх переважно піхотного використання за ці 25 років змушує допускати можливість включення їх до складу армій Українського фронту для компенсації нестачі загальновійськових з’єднань, доки вони будуть доукомплектовуватися та їхати з Поволжя на кордон України. Це підтверджується рішенням російського міноборони про заміну БМД-1 в окремих частинах на БМП-2 і БТР. Документи про видачу цієї техніки з баз зберігання Сухопутних військ до ПДВ вже підписані і вступили в дію.
Загальна чисельність ПДВ біля 40 тис. чол. (наприкінці 2002 були максимальні 45 тис.). До 2008 всі будуть переведені на контрактне комплектування.
Стара структура ПДВ була такою: 7-а, 76-а, 98-а, 106-а гв. пдд, 31-а опдбр, 45-й орп, 38-й опз, 242-й учбовий центр, 332-а школа прапорщиків і відоме училище в Рязані. З 2005 була введена в дію програма її перебудови на нову структуру. За нею повітряно-десантними залишаються 98-а і 106-а гв. дивізії. 7-а гв. пдд переформується в гірську, а 76-а пдд і 31-а окрема повітряно-десантна бригада стануть десантно-штурмовими. Існуючий стан такий.
45-й окремий розвідувальний полк спеціального призначення – Сокольники, Москва. Біля 900 чол. Перехід на контракт з 2007.
31-а окрема десантно-штурмова бригада – Ульяновськ. На жовтень 2006 повністю на контракті, на новій структурі: 1 пдб+2 дшб+1 ад. До цієї бригади ми ще повернемося.
7-а гв. пдд – Новоросійськ, Анапа, Ставрополь. Біля 5 тис. чол. В 2006 на контракті 247-й гв. полк з Ставропольського краю. Решта переводиться на контракт з 2007. Кожен полк буде мати 1 пдб+2 гб+1 ад. Переформування в гірську планується закінчити до 2010 р.
76-а гв. пдд – Псков, постійної готовності та на контракті. Загальна чисельність біля 5,5 тис., з них понад 4 тис. солдат і сержантів. Переведення на десантно-штурмову структуру планувалося до кінця 2006.
98-а га. пдд – Іваново, Кострома. На жовтень 2006 за винятком одного пдб всі підрозділи дивізії були на контракті.
106-а гв. пдд – Тула, Рязань. В стані переведення на контракт. 137-й гв. пдп в Рязані має статус експериментального, де обкатується нова техніка. Зокрема, один батальйон на БМД-3, а 1-я рота на БМД-4 з екіпажами з прапорщиків на час до закінчення переходу на контракт.
Загалом ПДВ зможуть запропонувати для операції 2 розвідувально-диверсійних загони від 45-го полку, зведену полкову групу на важкій техніці від 106-ї гв. пдд (можливо, як раз з батальйоном на новій техніці, парашутних систем для десантування котрої ще немає), у повному складі 76-у і 98-у гв. пдд для дій в піхотних порядках (по одній на 20-у и 22-у армії), 31-у гв. дшбр у повному складі для дій на напрямі головного удару. Ця бригада у новому складі має 1 парашутно-десантний та 2 десантно-штурмові батальйони. В кожній д.-ш. роті є відділ вогневої підтримки на АГС, крупнокаліберних кулеметах, а також пару снайперів на крупнокаліберних гвинтівках. Десантно-штурмовий батальйон штатно включає три д.-ш. роти, один розвідувальний взвод і артилерійську батарею на «Нонах». Ця бригада краще придатна до дій в піхотних порядках та більш багаточисельна, ніж повітряно-десантна, але менш придатна до повітряного десантування. Без техніки бригада в повному складі може викидатися парашутним способом, а з технікою – тільки її один-єдиний пдб. Тому вона буде виділятися одній з армій для дій на першому етапі операції.

[Ярослав Мезенцев]

9. Розвідка спеціального призначення діяла на території Чечні зведеними батальйонами від окремих бригад. 26 жовтня 2006 всі іони були виведені в пункти постійної дислокації й вільні для використання на інших напрямах. Питання наступного звільнення професіоналів з деяких бригад не розглядаємо.
Також за контрактом набирали військовослужбовців до частин, котрі ніколи не потраплять на фронт. Наприклад, до 23-ї окремої бригади охорони у Москві. До уваги не беремо.

Це, так би мовити, кінець початку епізоду І. Залишається розбір по ВПС та ЧФ (останній відкладаю на епізод ІІ). Тепер, якщо мені не буде влом, то викладу по військам \"калинових\" на північно-східному напрямі, можливий хід дій за таких умов. Та послухати (почитати) зауваження глядачів по вже викладеному. Бажано, розумні, а не загальні гасла.

[Dragoon]

Супер Спасибо с нетерпением жду епизод II и...III
как говорят в некоторіх "колах" пишите исчо

Тепер, якщо мені не буде влом...

очень на ето раасчитіваю:-)

[Ярослав Мезенцев]

Супер Спасибо с нетерпением жду епизод II и...III
как говорят в некоторіх "колах" пишите исчо

Тепер, якщо мені не буде влом...

очень на ето раасчитіваю:-)

Ці матеріали завалялися ще з середини листопаду. Решту треба звести в єдиний продуманий текст, розбитий по частинах за цим прикладом, щоб було легше "осягнути неосяжне". І чим дальше, тим більше думаю, що аналогічної розбивки по "калиновим" корпусам робити в інеті не варто. Принаймні, краще обмежитися загальними і короткими даними, а потім перейти до загального плану дій. Останнє завжди можна видати за своє фантазування, а за росіян "багато не дадуть".

[Євген Пінак]

Клас! Приєднуюсь до Драгуна в очікуванні продовження

[Sav]

Все нормально - это же оценка РЕАЛЬНОЙ именно что СОВРЕМЕННОЙ ситуации.

[Ярослав]

попередження учаснику Адам - самомодерація (без занесення) - пункт 2.2.7